Бутенко А.І., Сараєва І.М. Якимов С.В. Підприємництво в Україні: напрямки розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА

ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Бутенко А.І., Сараєва І.М., Якимов С.В.

Одеса – 2007

ББК 65.292(4Укр)

УДК 334.724(477)

Б93

Рекомендовано до друку Вченою Радою Інституту

проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

НАН України (протокол № від )

Рецензенти:

д.е.н., проф. Бельтюков Є.А

д.е.н., проф. Котлубай М.І.

Бутенко А.І., Сараєва І.М. Якимов С.В. Підприємництво

в Україні: напрямки розвитку. – Одеса: Фенікс,2007. –

68с.

У монографії проаналізовано стан, проблеми і тенденції

розвитку підприємницького сектора України й Одеської області,

визначено проблеми вдосконалення державного регулювання сфери

підприємництва, запропоновано напрямки впровадження

закордонного досвіду механізмів венчурного інвестування в

підприємницькому секторі України.

Рекомендується студентам, аспірантам, викладачам

економічних навчальних закладів, широкому колу осіб, що

цікавляться проблемами розвитку національної економіки.

Бутенко, А.І., Сараєва І.М., Якимов С.В., 2007

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН

України, 2007

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП

1. АНАЛІЗ СТАНУ, ПРОБЛЕМ І

ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО СЕКТОРА

ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ І ОДЕСЬКОГО

РЕГІОНА

2. НАПРЯМКИ ВПРОВАДЖЕННЯ

ЗАКОРДОННОГО ДОСВІДУ МЕХАНІЗМІВ

ВЕНЧУРНОГО ІНВЕСТУВАННЯ В

ПІДПРИЄМНИЦЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

З огляду на сучасні виклики глобалізації і

прагнення України до інтеграції в європейські і світові

структури, формування ефективно функціонуючого

підприємницького сектора стає життєво необхідним для

економічного росту і підвищення

конкурентоспроможності її економіки. При цьому в

основу загальнодержавної економічної політики

повинен бути покладений постулат про те, що

підприємництво в цілому, незалежно від своїх

масштабів, являє собою єдиний і взаємозалежний

процес.

Хід світового економічного розвитку виявив дві

принципово важливих обставини:

1) вирішальним інноваційним фактором

матеріального виробництва стають наукові знання;

2) у підприємницькому секторі економіки постійно

зростає частка малих підприємств: сьогодні в секторі

малого бізнесу світової економіки зайнято до 60-75%

усіх працюючих, а кількість малих і середніх підприємств

перевищує 80% від загальної кількості підприємств.

Місце і роль малого підприємництва (МП) у

цивілізованій ринковій економіці визначають його

функції. Сьогодні в багатьох промислово розвинених

країнах мале підприємництво забезпечує наступне:

 виробництво основної частини ВВП (до 70% у

середньому по країнах ЄС, 55%  у Японії, до 80%  у

США);

 створення робочих місць для більшості

працездатного населення (72% у середньому по країнах

ЄС, 78%  у Японії, 75,3%  у Південній Кореї, 54%  у

США);

 здійснення більшої частини всіх інновацій, що

сприяють розвитку науково-технічного прогресу;

 безпосередній вплив на формування

«середнього класу», який є найважливішим фактором

соціальної і політичної стабільності суспільства.

У той же час, аналіз показує, що сектор малого

підприємництва поки ще не став могутнім сегментом

вітчизняної економіки. Частка малого бізнесу у ВВП

України в 2005 році склала лише близько 11%

На думку фахівців Всесвітнього Банку

, якщо

частка малих підприємств у перехідній економіці не

досягає «бар'єра» у 40%, що і спостерігається зараз в

Україні, то такий стан розвитку сектора малого

підприємництва свідчить, по-перше, про відсутність або

частковість реформ, а, по-друге, стає прямою

перешкодою до їх проведення, оскільки, на думку

відомого перуанського економіста Де Сото, слабкий

малий бізнес гасить реформаційну мотивацію, у той час

як сильний – створює її

Слід відзначити, що незважаючи на те, що

Україна вже домоглася статусу країни з ринковою

економікою, і де розроблено величезну кількість

всіляких стратегій та програм, державної концепції або

стратегії розвитку підприємництва в цілому не існує.

Напрямки розвитку підприємництва розглядаються в

межах промислової політики, регіональних стратегій

розвитку тощо.

Винятком з цього є розвиток малого

підприємництва, який з часів проголошення Україною

незалежності, визначається державною владою одним з

пріоритетів державної політики.

Однак і тут, на думку фахівців, «можна зробити

невтішний висновок: непослідовні, фрагментарні та

Пасховер А. Малый вперед //Корреспондент. – 2006. - №9. –С.31-34.

Transition: The first ten years analysis and lessons for Eastern Europe and the former

Soviet Union . - The World Bank. N.Y., 2000.

Де Сото Э. Загадка капитала. Почему капитализм торжествует на Западе и терпит

поражение во всем остальном мире. – М.:ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 272с.

часто взаємо суперечливі рішення та дії влади свідчать

про фактичну відсутність в країні державної політики

щодо малого підприємництва»

Особливо тривожним таке положення справ стає

на передодні вступу України до СОТ. Незважаючи на

оптимістичні заяви деяких політиків і економістів й

результати соціологічних опитувань, у яких майже

половина (46,9%) опитаних керівників МСП підтримують

вступ до СОТ, такий крок неминуче стане серйозним

іспитом для конкурентоспроможності вітчизняного

низько інноваційного, низько інвестиційного, сильно

тіньового малого бізнесу.

Як показує світова практика, забезпеченню

конкурентоспроможності продукції на світовому ринку

сприяє створення і впровадження систем менеджменту

якості відповідно до вимог міжнародних стандартів серії

9000. Ситуація з впровадженням систем міжнародних

стандартів якості в малому підприємництві в Україні на

порозі вступу нашої країни до СОТ може бути

охарактеризована, як критична. За даними останніх

соціологічних опитувань, 71% МСП не мають ніяких

міжнародних сертифікатів

. Малим підприємствам

гостро необхідна державна підтримка в цьому питанні.

Усі розвинені країни  ЄС, Японія приділяють величезну

увагу питанню забезпечення якості в секторі малого

бізнесу. Ефективні державні програми переходу МП до

міжнародних стандартів якості діють в Індії, Пакистані і

багатьох країнах, що розвиваються.

В усьому світі визнаною стратегією підвищення

конкурентоспроможності малого бізнесу і поліпшення

експортно-імпортного балансу країни або регіону є

Ляпін Д. Зміни в державному управлінні щодо малого підприємництва//Фінансове

та інституційне забезпечення підприємництва в Україні:Зб.матеріалів Всеукр. наук.-

практ.конф., Київ, 24-25 березня 2005р. – К.:Вид-во Європ.ун-ту,2005. – С.153.

Експортна діяльність підприємств України/ Дослідження БІЗПРО. – К.: USA-

ID/BIZPRO, 2005. – C.41

застосування кластерних організаційних технологій.

Результати застосування кластерного підходу відомі –

це і знаменита «Силіконова долина», і лісо-паперовий,

пакувальний і поліграфічний кластери Фінляндії, і

суднобудівний кластер Норвегії, і «промислові райони»

Італії.

Основний механізм розвитку будь-якого кластера

– сполучення конкуренції і кооперації, взаємодія всіх

основних учасників – малих і великих підприємств,

органів влади, вищих навчальних закладів тощо,

спрямованих на оптимізацію умов спільного розвитку,

що приводить до сінергетичного ефекту. Усі джерела

вказують на особливу важливість географічної

концентрації учасників кластера і наявності ефективних

каналів обміну інформацією і персоналом.

У той же час, кластерні організаційні технології в

Україні застосовуються вкрай рідко. Як про виключення,

можна говорити про туристичні кластери Закарпаття,

транспортно-туристичний кластер «Південні ворота

України» на Херсонщині, кластерні моделі розвитку

бізнесу з суднобудування на базі ВАТ «Дамен Шіпярдс

«Океан» на Миколаївщині.

Відповідно до міжнародної практики, першим

кроком для реалізації кластерних проектів є проведення

масштабного маркетингового дослідження, що

проводиться, як правило, агентством з маркетингу

території. На підставі результатів дослідження

робляться висновки про існуючу і потенційну

конкурентоспроможність і, відповідно, необхідності

розвитку певних продуктових напрямків і розробці

кластерних проектів, які зможуть забезпечити їх

реалізацію. Усе це неможливо без відповідної

організаційної і фінансової підтримки держави.

Таким чином, вирішення глибинних проблем

розвитку підприємницького сектора економіки вимагає

серйозної ревізії цілей, засобів і методів державної

соціально-економічної політики у відношенні малого,

середнього і великого бізнесу. На сучасному етапі

важливо критично осмислити пройдений шлях і з

урахуванням наявних ресурсів і можливостей, а також

накопиченого Україною й іншими країнами досвіду,

розробити комплекс заходів економічної стратегії і

тактики, збалансований з погляду довгострокової

стратегічної перспективи. Необхідне переключення з

існуючої моделі розвитку бізнесу («заради виживання»)

на інноваційну модель, що активує весь комплекс

внутрішнього творчого підприємницького потенціалу

людей і організацій. Це вимагає розробки визначеної

стратегії, системних і послідовних дій у напрямку

перетворення існуючого конгломерату розрізнених у

концептуальному й організаційному відношенні заходів у

цілісну систему підтримки розвитку підприємництва,

принципово нову для України за якістю, здатну

забезпечити гармонійний розвиток підприємництва в

галузевому, функціональному і територіальному

аспектах.

Принципового значення набуває негайна

розробка національних середньострокових і

довгострокових програм підвищення

конкурентоспроможності підприємництва і, зокрема,

малого і середнього бізнесу, у яких повинні бути

розроблені механізми, що забезпечують перехід

вітчизняного підприємництва на якісно новий,

інноваційний шлях розвитку з урахуванням

міжнародного досвіду.

Структуру підприємницького сектора України

можна побачити у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Розподіл підприємств-суб'єктів підприємницької

діяльності за розмірами і видами економічної

діяльності у 2004 році

Кількість

підприє

мств

% до

загальної

кількості

підприємст

Розподіл за розмірами, % до

кількості підприємств

кожного виду економічної

діяльності

великі

середні

малі

Усі підприємства-СПД

331122

100

0,2

14,5

85,6

Сільське господар-

ство, мисливство,

лісове господарство

22333

6,7

0,1

34,3

65,6

Промисловість

53497

16,2

0,9

16,6

82,5

Будівництво

29917

9,0

0,2

11,7

88,1

Оптова і роздрібна

торгівля, включаючи

торгівлю

транспортними

засобами і їх ремонт

121569

36,7

0,0

16,1

83,9

Готелі і ресторани

10002

3,0

0,0

4,0

96,0

Транспорт

15556

4,7

0,3

12,4

87,3

Фінансова діяльність

3809

1,2

0,1

13,1

86,8

Операції з

нерухомістю, здавання

в найом і послуги

користувачам

56026

16,9

0,1

5,6

94,3

Державне управління

277

0,1

15,5

84,5

Освіта

2633

0,8

0,1

9,1

90,8

Охорона здоров'я і

соціальна допомога

3819

1,2

0,1

7,9

92,0

Джерело: Перспективи малих та середніх підприємств України у міжнародній

торгівлі. Аналітична доповідь. – К.:USAID/BIZPRO, 2006. – 14 с.

//http://www.bizpro.org.ua

Колективні, суспільні й

особисті послуги

11006

3,3

0,0

6,6

93,4

Кількість малих підприємств в Україні у 2004 році

складала 85,6% від усіх підприємств-суб'єктів

підприємницької діяльності, середніх – 14,5% і великих –

0,2%. Незважаючи на переважну більшість малих

підприємств, на них працювало лише 20,7% усіх

зайнятих, майже половина зайнятих (47,2%)

приходилася на середні підприємства і майже третина

(32,2%) – працювали на великих підприємствах, хоча

вони в структурі підприємницького сектора становили

лише 0,2% (Табл.1.1-1.2).

Таблиця 1.2

Середня кількість зайнятих працівників на

підприємствах-суб'єктах підприємницької

діяльності та обсяги реалізованої продукції у 2004

році

Кількість

зайнятих

працівників,

тис.осіб

Обсяги

реалізованої

продукції

(робіт,

послуг),

млн.грн.

Усі

підприємства

9581,7

100

1405096,2

100

Великі

3081,3

32,2

340630,6

24,2

Середні

4521,5

47,2

990102,1

70,5

Малі

1978,8

20,7

74363,5

5,3

Як показує табл.1.2, незважаючи на свою

чисельність, малі підприємства реалізували у 2004 році

тільки 5,3% від загальних обсягів реалізації продукції

підприємствами-суб'єктами підприємницької діяльності,

Джерело: Малі та середні підприємства України: показники діяльності та стратегії

розвитку. – К.: USAID/BIZPRO, 2005. – С.2.