Бутенко А.І., Сараєва І.М. Якимов С.В. Підприємництво в Україні: напрямки розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

відкрито секцію венчурного капіталу, основне завдання

якої – сприяти розвитку венчурного інвестування в

Україні. На сьогодні в Асоціацію входять понад 130

компаній з управління активами. Вони керують

венчурними фондами, які залучили в управління значні

фінансові ресурси як вітчизняних, так і закордонних

інвесторів.

Функціонування венчурних фондів

регламентується Законом України «Про інститути

спільного інвестування (пайові та корпоративні

інвестиційні фонди)»

. Згідно з законом, венчурним

фондом є «недиверсифікований ІСІ закритого типу,

який здійснює виключно приватне розміщення цінних

паперів власного випуску та активи якого більш ніж на

50 відсотків складаються з корпоративних прав та цінних

паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або

у торговельно-інформаційній системі. Учасниками

венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи».

Крім того, за даними УАІБ, розроблено вже понад 30

підзаконних актів, регулюючих діяльність у цій сфері.

Поняття венчурного фонду в Україні

відрізняється від загальноприйнятого: у нас це

специфічний ІСІ, правила формування, існування та

закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності

ІСІ та компаній з управління активами (Табл.4).

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні

інвестиційні фонди)», № 2299-III-ВР від 15.03.01//ВВР. – 2001. – №21. – ст.103.

Таблиця 4

Венчурні фонди як інститути спільного

інвестування (ІСІ)

Категорія

інвестицій

ного

фонду

Тип

Строк

Вид

Дивід

енди

Розміще

ння

Інвестори

Корпоративн

ий

відкритий

інтерваль

ний

строковий

безстроков

ий

диверс

ифікова

ний

не

сплачу

ються

приватне

відкритий

продаж

фізичні

особи

юридичні

особи

закритий

строковий

диверс

ифікова

ний

недиве

рсифіко

ваний

сплачу

ються

приватне

відкритий

продаж

фізичні

особи

юридичні

особи

Пайовий

відкритий

інтерваль

ний

строковий

безстроков

ий

диверс

ифікова

ний

не

сплачу

ються

приватне

відкритий

продаж

фізичні

особи

юридичні

особи

закритий

строковий

диверс

ифікова

ний

недиве

рсифіко

ваний

сплачу

ються

приватне

відкритий

продаж

фізичні

особи

юридичні

особи (для

недиверсиф

ікованого –

тільки

юридичні)

Венчурний

фонд

корпоративни

й або

пайовий

закритий

строковий

недиве

рсифіко

ваний

сплачу

ються

приватне

юридичні

особи

Слід відзначити, що «Ідея поєднати можливість

управління класичними взаємними (в Україні -

корпоративними) фондами та юніт-трастами (у нас –

пайовими фондами) з управлінням венчурним фондами

народилась під час підготовки закону до другого читання

і виявилась плідною, оскільки відповідала специфічній

Москвін С. Венчурні фонди компаній з управління активами як феномен спільного

інвестування в Україні //http://www.kimi.edu

задачі оптимізації фінансових потоків, легалізації та

ефективному використанню вивезених за кордон коштів

за рахунок створення відповідного податкового

середовища»

На думку фахівців, українські венчурні фонди

найчастіше є лише інструментом для оптимізації

оподаткування, тому що відповідно до вітчизняного

законодавства, усі ІСІ звільнені від податку на прибуток.

По суті, це своєрідний грошовий мішок, яким керують

треті особи, і недаремно багато хто називають ІСІ

«внутрішнім офшором», оскільки він дозволяє

заощадити на податку на прибуток. Тому не дивно, що

за останні роки кількість венчурних фондів в Україні

різко зросла – лише за 10 місяців 2005 року більш ніж

вдвічі і зараз налічує майже 171 одиницю (Табл.2.5).

Однак, на відміну від західних венчурних фондів,

які інвестують кошти переважно у наукомісткі галузі і

підприємства, велика частка фінансових коштів,

акумульованих вітчизняними венчурними фондами, за

даними опитування, проведеного УАІБ, інвестується в

наступні сектори:

 фінансові послуги;

 будівництво (будівельні роботи, виробництво

будівельних матеріалів, інженерні й архітектурні

послуги);

 транспорт;

 виробництво продуктів харчування;

 машинобудування;

 оптова торгівля;

 сільське господарство (рослинництво і

тваринництво).

Таблиця 2.5

Москвін С. Венчурні фонди компаній з управління активами як феномен спільного

інвестування в Україні //http://www.kimi.edu

Кількість різних інвестиційних фондів в Україні

Дата

Усього

У тому числі пайові інвестфонди

У тому числі корпоративні

інвестфонди

Відкриті

Інтервальні

Закриті

диверсифіковані

Закриті

недивесифіковані

венчурні

Закриті

недивесифіковані

венчурні

01.04.2003

01.01.2004

01.01.2005

105

01.10.2005

221

157

Крім того, інвестиції спрямовуються в:

 енергетику;

 хімічні матеріали;

 металургію;

 легку промисловість.

Більшість венчурних інвестицій було зроблено в

компанії, які виробляють продукти харчування і

будівельні матеріали, а також мережеві магазини і

ресторани швидкого харчування. Всього таких проектів

налічується декілька десятків, однак завершених (тобто

тих, де венчурний фонд вийшов зі складу власників) –

лічені одиниці. У середньому прибутковість цих проектів

оцінюється у 14% річних у валюті, що не є дуже високим

показником у венчурному бізнесі

Слід зазначити, що останнім часом, схоже,

держава стала частіше замислюватися про необхідність

підтримки енергозберігаючих та інших інноваційних

технологій. У квітні цього року Президент доручив комісії

з цінних паперів внести такі зміни до Закону «Про

інститути спільного інвестування», щоб змусити венчурні

інвестфонди активніше брати участь у фінансуванні

інноваційної діяльності. Однак, як відзначають фахівці,

Джерело: дані УАІБ //Експерт Україна №6 (57) від 13 лютого 2006

Благонравин М. От идеи - до ІРО//Эксперт Украина. – 2005. – №27(31).

адміністративними методами змусити вкладати гроші в

інновації не можливо.

Основна проблема полягає в нерозвиненості

інноваційно-відтворювального та інфраструктурно-

інституційного блоків та відсутності цілісної державної

інноваційної політики на протязі всіх років існування

незалежної України. Так, за даними Держкомстату

України, у 2005 р. інноваційною діяльністю у

промисловості займалося 1086 підприємств або 11% їх

загальної кількості. Понад 90% з них реалізовували

інноваційну продукцію, обсяг якої становив 24,5

млрд.грн., що складало 6,4% загального обсягу

реалізованої промислової продукції (у 2004р.– 5,6%).

Показники інноваційної активності промислових

підприємств України за регіонами наведено у табл.2.6.

Розподіл впроваджених інноваційних продуктів за

галузями економіки відображено на рис.2.5. Як бачимо,

про інноваційну діяльність у сфері високих технологій

мова не йдеться. Крім того, практично усі інновації

впроваджували переважно великі та середні

підприємства.

За даними Держкомпідприємництва, кількість

малих підприємств, що здійснювали технологічні

інновації у 2004 році, становила 503 одиниці, або 0,18%

від загальної кількості малих підприємств. Загальна

сума витрат на технологічні інновації дорівнювала 24,1

млн.грн., або у середньому 0,048 млн.грн на одне мале

підприємство.

Таблиця 2.6

Інноваційна активність промислових підприємств

України за регіонами у 2005р.

Кількість

підприємств,

що

здійснювали

інновації,

одиниць

Частка

підприємств, що

здійснювали

інновації, в

загальній

кількості

промислових

підприємств, %

Обсяг

реалізованої

інноваційної

продукції,

млн.грн.

Частка

реалізованої

інноваційної

продукції у

загальному

обсязі

промислової

продукції, %

Україна

1086

11,0

24549,6

6,4

Автономна

Республіка Крим

9,1

933,2

14,5

Вінницька

5,6

54,0

0,9

Волинська

7,6

198,0

5,5

Дніпропетровська

9,2

2601,7

4,1

Донецька

9,2

6278,9

7,3

Житомирська

11,3

131,5

2,9

Закарпатська

11,2

100,3

3,5

Запорізька

8,2

3201,5

9,7

Івано-Франківська

12,6

200,8

3,1

Київська

10,1

309,3

3,0

Кіровоградська

13,6

220,3

7,0

Луганська

6,0

1426,0

4,3

Львівська

4,9

326,0

3,3

Миколаївська

9,4

720,0

9,2

Одеська

10,6

553,7

4,3

Полтавська

12,1

348,8

1,6

Рівненська

4,0

55,0

1,1

Сумська

4,3

1249,0

20,4

Тернопільська

9,7

44,1

2,3

Харківська

132

17,7

1897,8

10,4

Херсонська

12,1

128,3

4,9

Хмельницька

5,3

187,4

3,9

Черкаська

8,5

103,5

1,5

Чернівецька

9,1

77,4

6,0

Чернігівська

8,9

204,5

4,0

м.Київ

211

39,6

2986,4

16,0

м.Севастополь

6,4

12,2

1,1

11,8%

12,2%

18,4%

3,6%

38,8%

15,2%

харчова промисловість та перероблення с/г продуктів

легка промисловість

хімічна та нафтохімічна промисловість

металургія та оброблення металу

машинобудування

інші

Рис.2.5. Розподіл впроваджених інноваційних видів

продукції за видами економічної діяльності у 2005р., %

Як вже відзначалося, в Одеській області у 2004

році лише 4 малих підприємства здійснювало інновації,

що не досягає навіть 0,1% від загальної кількості МП

Таким чином, з одного боку, в економіці не

створено загального попиту на довгострокові ризикові

інноваційні інвестиції, а з другого, відсутня

інфраструктура інноваційного підприємництва, яка

необхідна для реалізації венчурних механізмів.

Як відомо, кінцевою метою венчурного

інвестування є продаж придбаних венчурним фондом

активів, стратегічному інвестору. В Україні це є

Розвиток малого підприємництва в Одеській області у 2004 році. Економічна

доповідь. – Одеса: Держкомстат України, Головне управління статистики в Одеській

області, 2005.

складною проблемою для венчурних інвесторів. Якщо в

розвинених країнах традиційно стратегічні інвестори

шукають венчурного капіталіста для придбання у нього

пакета того чи іншого підприємства, то в Україні

венчурним інвесторам доводиться шукати покупця

самостійно. Іншим варіантом продажу бізнесу

венчурним капіталістом є випуск IPO (Initial Public

Offering) - первинного публічного розміщення акцій на

біржовому майданчику. Однак в Україні в зв'язку з

нерозвиненістю фондового ринку випустити IPO за

ринковою ціною неможливо. За твердженням віце-

президента інвестиційної компанії МФК Джона Сагітта

ціна випуску на українському ринку буде у два рази

нижче, ніж за такий же пакет акцій на одній із західних

фондових бірж. Випуск же українських підприємств на

закордонні ринки IPO поки ускладнений через дуже

дороге обслуговування таких випусків.

Фінансовий ризик венчурного інвестора може

бути виправданим лише відповідною нагородою, тобто

поверненням вкладеного капіталу на рівні вище

середнього. Повернення вкладеного капіталу

(International Rate of Return (IRR)) – це

загальноприйнятий показник виміру венчурної

винагороди. У європейській і британських асоціаціях

венчурного капіталу він вважається стандартом оцінки

прибутковості інвестиційного проекту

. В Україні, через

нерозвиненість фондового ринку і несприятливість

бізнес-середовища оцінити ліквідність підприємств

через розрахунок IRR, тобто оцінити наскільки

венчурними є українські підприємства, дуже складно.

На практиці використовуються інші показники – темпи

розвитку підприємств, збільшень обсягів продажів тощо.

Наумец И. Авантюрный капитализм// Инвестгазета. – 2004. – №40(469).

«Підприємництво в Україні» //Аналітичний центр «Академія»/

http://www.academia.org.ua

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Проведені дослідження показали, що,

впровадження венчурних механізмів в

підприємницькому секторі України неможливо без

формування цілісної системи венчурного інвестування,

яка, в свою чергу, є складовою національної

інноваційної системи. На жаль, держава, проголосивши

у якості одного з головних стратегічних пріоритетів

перехід національної економіки на інноваційну модель

розвитку, на протязі останніх років дистанціювалася від

вирішення проблем розвитку інноваційного

підприємництва і венчурного бізнесу зокрема.

Очікуваних змін в економіці країни не відбулося. В

Україні відсутня цілісна державна довгострокова

політика в сфері інноваційної діяльності, програми та

концепції інноваційного розвитку носять переважно

декларативний характер. Це супроводжується

обмеженістю бюджетного фінансування інноваційних

процесів, високим рівнем корупції та низькою

виконавчою дисципліною органів влади.

На думку фахівців

, в Україні відсутня стратегія

підтримки залучення інвестицій у сфері високих

технологій:

 не визначено пріоритетних секторів і сфер

діяльності, що мають найбільший потенціал розвитку та

потребують для цього державної підтримки;

 політика та методи стимулювання інвестицій

неефективні через суперечливі критерії, цілі і

непослідовність їх впровадження.

Державна політика підтримки інвестицій у сфері високих технологій в

Україні//Аналітична записка Міжнародного центру перспективних досліджень

(МЦПД), 2005 / http://www.icpr.kiev.ua

Бізнес-клімат, що безпосередньо впливає на

інвестиційну діяльність у всіх сферах економіки,

незадовільний через:

 регуляторні та адміністративні бар’єри, які

ускладнюють входження на ринок, освоєння нових видів

продукції, їх експорт;

 ускладнений доступ до ресурсів та

інфраструктури, що знижує продуктивність і

конкурентоспроможність бізнесу;

 відсутність гарантій захисту прав

власників, що суттєво підвищує ризиковість інвестицій в

економіку України;

 незабезпеченість захисту прав

інтелектуальної власності, що гальмує розвиток

високотехнологічних виробництв;

 брак чітких і справедливих правил гри, що є

однією з головних передумов виникнення корупції в

Україні.

Механізми венчурного інвестування, які

використовуються у багатьох розвинених країнах світу

як джерело розвитку інноваційного підприємництва, в

Україні діють неефективно у зв’язку з нерозвиненістю

фондового ринку, слабкою законодавчою базою,

непрозорістю фінансової діяльності компаній,

відсутністю гарантій для інвестора, низькою

корпоративною активністю і відсутністю захисту

міноритарних акціонерів, низьким рівнем розвитку

інноваційного менеджменту на всіх рівнях,

нерозвиненістю інформаційної інфраструктури.

Між тим, створення системи венчурного

фінансування інноваційних процесів в Україні дозволило

б вирішити наступні завдання реструктуризації

економіки:

 залучення значного обсягу приватного

капіталу в науково-технічну сферу, перевищення якого