Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

значати не перетравність мінеральних речовин, а їх засвоюваність в

організмі.

У товстій кишці поживні речовини перетравлюються під дією

ферментів, які надійшли з хімусом (суміш корму і травних соків) із

тонкої кишки, та ферментів мікроорганізмів, що населяють цей від-

діл. Мікроорганізми синтезують ферменти, які розщеплюють кліт-

ковину до глюкози. Травні залози тварин таких ферментів не син-

тезують і в тонкій кишці клітковина не перетравлюється. Продук-

тами перетравлення останньої у товстій кишці є леткі жирні кисло-

ти (оцтова, пропіонова та масляна), що всмоктуються у кров. Вони

також — додаткове джерело енергії. В товстій кишці синтезуються

вітаміни групи В, але не в такій кількості, щоб забезпечити в них

потребу моногастричних тварин.

У товстій кишці всмоктується вода і формуються калові маси, які

й виділяються через пряму кишку.

Особливості травлення у жуйних. У жуйних важлива роль у

перетравленні поживних речовин корму належить передшлункам

(рубець, сітка, книжка), місткість яких, наприклад, у дорослої худо-

би може становити до 200 л. У передшлунках не виділяються травні

соки, а процеси травлення відбуваються лише за участю мікроорга-

нізмів — бактерій та інфузорій, які населяють ці відділи травного

каналу. В 1 мл вмісту рубця знаходиться 10

– 10

бактерій і до 10

інфузорій. Для забезпечення своєї життєдіяльності вони синтезують

ряд ферментів, а ті в свою чергу розщеплюють білки, жири й вугле-

води до простих мономерів, використовують їх, а продукти життєді-

яльності мікроорганізмів дістаються тварині-хазяїну. Таким чином,

здійснюється симбіоз між макроорганізмом і мікроорганізмами пе-

редшлунків.

У передшлунках функціонують різні види бактерій, що збро-

джують клітковину, крохмаль, цукри та інші безазотисті екстракти-

вні речовини до летких жирних кислот (ЛЖК) — оцтової, пропіоно-

вої й масляної; розщеплюють протеїни до амінокислот та аміаку і

жири до жирних кислот та гліцерину. Інфузорії живляться бактері-

ями, а також захоплюють і перетравлюють частинки корму. Крім

того, мікроорганізми синтезують вітаміни групи В, С і К. Під дією

мікроорганізмів у передшлунках жуйних перетравлюється до поло-

вини органічної речовини корму і більше, тобто вона переходить у

розчинний стан і гази — вуглекислоту та метан, які виділяються з

передшлунків при відригуванні.

Співвідношення в рубці кислот бродіння (оцтова, пропіонова й

масляна) залежить від складу раціону — кількості в ньому клітко-

вини, крохмалю та цукрів. При високому вмісті клітковини у складі

ЛЖК збільшується кількість оцтової кислоти й зменшується пропіо-

нової і, навпаки, при підвищенні рівня крохмалю (зернові корми,

картопля) зростає вміст пропіонової кислоти (табл. 1).

1. Співвідношення ЛЖК у рубці корови при різних раціонах, %

(за Мак-Дональдом)

Кислота

Раціон

оцтова пропіонова масляна

Трава пасовищна 66 18 12

Сіно (7,2 кг) + концкорми (9 кг) 58 24 13

Сіно (0,9 кг) + концкорми (11 кг) 41 38 9

Залежно від кількості спожитого корму загальна кількість лет-

ких жирних кислот, що утворюється в передшлунках корів протягом

доби, досягає 4 л і більше. Із передшлунків ЛЖК частково безпосе-

редньо всмоктується в кров або надходить у сичуг і тонку кишку, а

звідти всмоктується й використовується в організмі жуйних в об-

мінних процесах як джерело енергії та матеріал для синтезу деяких

речовин.

Так, оцтова кислота є основним попередником синтезу молочного

жиру. Тому при низькому вмісті клітковини у раціоні знижується

жирність молока, що особливо помітно в умовах переходу зі стійло-

вого утримання корів на пасовищне, коли тварини споживають мо-

лоду траву без підгодівлі грубими кормами (сіно, солома). Пропіоно-

ва кислота бере участь переважно в синтезі жиру тіла і глюкози

крові, сприяючи тим самим одержанню від жуйних більших прирос-

тів на відгодівлі й поліпшуючи використання кормів. При згодову-

ванні коровам великої кількості цукрових кормів (10 – 15 кг цукро-

вих буряків за одну даванку) бурхливо зростає рівень кислот бро-

діння, утворюється значна кількість не тільки оцтової, а й молочної

кислоти, які, всмоктуючись у кров, змінюють реакцію в тканинах на

кислу (ацидоз), що спричиняє навіть загибель тварин.

У жуйних багато поживних речовин витрачається за рахунок га-

зів, які утворюються в процесі бродіння. З газами витрати станов-

лять до 14 %, із них 8 – 10 % припадає на метан.

У передшлунках жуйних суттєво змінюються протеїни кормів.

Більшість бактерій для синтезу власного білка клітин використо-

вують лише мінеральний азот. Тому в передшлунках білки про-

теолітичними ферментами гідролізуються не лише до пептидів і

амінокислот, а й значна частина амінокислот дезамінується з утво-

ренням кетокислот та аміаку. Отже, кінцевим продуктом розщеп-

лення протеїну корму в передшлунках жуйних є аміак. Вважають,

що таким чином використовується від 40 до 80 % азотистих речовин

корму.

Аміачний азот мікроорганізми використовують для синтезу біл-

ків свого тіла. Після надходження в сичуг і кишки мікробний білок

перетравлюється до амінокислот. У складі мікробного білка містять-

ся всі незамінні амінокислоти і в такий спосіб жуйні певною мірою

задовольняють потребу організму в незамінних амінокислотах. Але

не весь аміак, який утворюється при дезамінуванні амінокислот,

використовується для синтезу мікробного білка. Частина його всмо-

ктується в кров. До нього приєднується також аміак, що утворюється

у процесі обміну білків в організмі. У печінці з аміаку синтезується

сечовина, яка у жуйних виділяється через нирки, частково із сли-

ною потрапляє в рубець і за допомогою ферменту уреази розщеплю-

ється до аміаку, який знову використовується мікроорганізмами. На

цьому ґрунтується використання сечовини та інших амонійних со-

лей як замінників кормового протеїну для жуйних.

Жир у передшлунках ліполітичними ферментами мікроорганіз-

мів розщеплюється до гліцерину і жирних кислот. Гліцерин збро-

джується до пропіонової кислоти, а ненасичені жирні кислоти гідро-

генізуються (приєднують водень) й у вигляді насичених використо-

вуються організмом тварин, всмоктуючись у тонких кишках. Тому

жир жуйних твердіший, має вищу температуру плавлення і його

якість не залежить від складу жиру раціону.

Для жуйних характерними є періодичні процеси жуйки. Спо-

чатку вони пережовують корм поверхово, а потім, після відри-

гування певної порції, пережовують її ретельно. У них постійно ви-

діляється значна кількість слини, яка має лужну реакцію і, по-

трапляючи в передшлунки, підтримує кислотність рубцевої рідини

в межах нейтральної, незважаючи на постійне утворення кислот

бродіння. Це створює оптимальні умови для діяльності мікроорга-

нізмів.

Ретельно пережований корм разом із рідиною при скороченні сіт-

ки надходить у книжку. В цьому відділі передшлунка він додатково

перетирається пелюстками книжки і надходить у сичуг. Починаючи

із сичуга, процеси травлення у жуйних відбуваються аналогічно, як

і у тварин з однокамерним шлунком.

2.3. Перетравність кормів

Ферментативні процеси, що відбуваються у травному каналі, ха-

рактеризують якісний бік травлення. Для організації годівлі тва-

рин важливіший кількісний бік, який показує, наскільки поживні

речовини використовуються в організмі. Для цього проводять спеці-

альні досліди на тваринах, аналізують кінцеві результати перетра-

влення за кількістю речовин, що затрималися в організмі. Перетра-

вність поживних речовин корму (ППР) визначають за різницею між

кількістю спожитих однойменних речовин у кормі (ПР корму) і ви-

ділених у калі (ПР калу):

ППР

–

ПР корму ПР калу

Перетравність виражають відносним числом у відсотках, яке на-

зивається коефіцієнтом перетравності (КП), й обчислюють за фор-

мулою

КП

ППР

100

ПР корму

Коефіцієнт перетравності показує ступінь засвоєння у травному

каналі певної речовини. Визначають його за кількістю спожитої

поживної речовини в раціоні й виділеної у калі.

T Наприклад, корова з’їла в раціоні 10 кг конюшинового сіна (12,6 % протеїну

в сіні), 20 кг кукурудзяного силосу (2,5 %), 2 кг соняшникової макухи (43,1 %) і

виділила 25 кг калу (3,2 % протеїну в калі).

Усього спожито протеїну; 10 кг × 126 г + 20 кг × 25 г + 2 кг × 431 г = 2622 г.

Виділено в калі: 25 кг × 32 г = 800 г. Перетравилося: 2622 г – 800 г = 1822 г.

КП = 1822 г : 2622 г × 100 = 69 %.

На перетравність поживних речовин корму впливає ряд факто-

рів: вид тварин, їхній вік, індивідуальні особливості, величина кор-

мової даванки, склад раціону, співвідношення в раціоні протеїну і

безазотистих речовин, способи заготівлі, підготовки кормів до згодо-

вування тощо.

Вид тварин. Через різницю у будові травного каналу корми,

особливо багаті на клітковину, різними видами тварин перетрав-

люються неоднаково. Так, органічну речовину трави, в сухій речо-

вині якої на клітковину припадає 25 – 30 %, велика рогата худоба

перетравлює на 66 %, коні — на 62, а свині — на 44 %. Перетрав-

ність клітковини в сіні у великої рогатої худоби становить 60 – 66 %,

свиней 30 – 40 і у птиці — 8 – 10 %.

Вік тварин. Перетравність поживних речовин залежить від

функціонального розвитку травного каналу. Якщо телята, ягнята,

поросята та інші тварини в молочний період перетравлюють орга-

нічну речовину молока на 96 – 98 %, то при переході на рослинні

корми — лише на 40 – 50 %. Із розвитком травного каналу перетрав-

ність поживних речовин рослинних кормів зростає і досягає рівня

дорослих тварин у 4 – 6-місячному віці, коли закінчується форму-

вання травної системи.

Індивідуальні особливості. Спостерігається різниця в пере-

травності одного й того самого корму у різних тварин однієї породи

й одного віку. Так, індивідуальна різниця в перетравності органіч-

ної речовини грубих кормів становить 14 %, змішаних раціонів — 6 і

концентрованих кормів — 3 %.

Величина кормової даванки. Великі даванки корму перетрав-

люються гірше через перевантаження травного каналу. Кормові

маси просуваються швидше, перетравність їх знижується і тварини

відмовляються від корму. Щоб забезпечити нормальне травлення,

корм необхідно згодовувати часто й невеликими порціями. При

цьому збуджуються травні залози, посилюється виділення травних

соків, що прискорює перетравлення поживних речовин.

Склад раціону. На перетравність поживних речовин впливають

вміст протеїну, клітковини, співвідношення між протеїном і безазо-

тистими речовинами раціону. Чим більше клітковими в кормі, тим

гірша їхня перетравність. Кількість клітковими зростає у міру ста-

ріння трав’яних рослин. Клітковину молодої трави, в якій мало ліг-

ніну, жуйні перетравлюють на 70 – 80 %. При підвищенні рівня ліг-

ніну (мікроорганізми не виділяють ферментів, які гідролізують ліг-

нін) перетравність клітковини й інших поживних речовин знижу-

ється. Так, у дослідах, проведених на вівцях, внаслідок збільшення

кількості клітковини в раціоні перетравність поживних речовин

знизилася: при змісті клітковини 25,1; 28,4; 30 % перетравність ор-

ганічної речовини становила 75 ; 67; 54 %.

На перетравність поживних речовин впливає співвідношення в

раціоні між перетравним протеїном і безазотистими речовинами.

Його називають протеїновим відношенням. Воно показує, скільки

перетравлених безазотистих речовин у раціоні припадає на одини-

цю протеїну:

ПВ

перетравлені (жир

2,25 + клітковина + БЕР)

перетравлений протеїн

Протеїнове відношення буде вузьким, якщо на одну частину пе-

ретравленого протеїну в раціоні чи кормі припадає до шести частин

безазотистих речовин, середнім — шість – вісім і широким — понад

вісім.

Дорослі тварини найкраще перетравлюють поживні речовини

при середньому протеїновому відношенні, а молодняк — при вузь-

кому.

Підготовка кормів до згодовування. Розмелене зерно велика

рогата худоба і свині перетравлюють на 30 – 50 % краще, ніж ціле.

Проте грубі корми, розмелені на борошно, жуйні перетравлюють

гірше внаслідок швидкого проходження через травний канал (не

затримуються у передшлунках). При тепловій обробці поліпшується

перетравність поживних речовин, особливо зерна бобових. Останні

містять антипоживні речовини (антитрипсин). Крім того, при теп-

ловій обробці частина крохмалю полімеризується, що прискорює

його перетравлення.

2.4. Оцінка енергетичної поживності кормів

Енергетична поживність — це здатність корму забезпечувати

потребу тварин в енергії, вона є одним із найважливіших показни-

ків його поживної цінності. Продуктивність, роботоздатність тварин,

інтенсивність росту молодняку значною мірою залежать від рівня

споживання енергії в раціоні.

Енергія, яка звільняється при повному окисленні корму, назива-

ється валовою. Її визначають спалюванням невеликої маси корму у

калориметрі в атмосфері кисню. Практично кількість валової енер-

гії найчастіше розраховують за наявністю в одиниці корму окремих

органічних поживних речовин (протеїни, жири, вуглеводи) та їхнім

калориметричним (тепловим) коефіцієнтом.

Вміст перетравної енергії визначають у прямих дослідах на тва-

ринах за різницею між валовою енергією корму та енергією калу, а

непрямим методом — за кількістю перетравлених поживних речо-

вин та їхнім тепловим коефіцієнтом.

Енергія перетравлених поживних речовин в організмі втрачаєть-

ся із сечею, а у жуйних — із кишковими газами. Сеча тварин міс-

тить недоокислені продукти обміну речовин — сечовину, сечову й

гіпурову кислоти, креатинін та інші речовини, які виносять з орга-

нізму частину енергії. У жуйних при бродінні утворюється метан, з

яким витрачається також значна кількість енергії корму. Встанов-

лено, що втрати енергії з кишковими газами і сечею у жуйних ста-

новлять 18 %, свиней і птиці — 4 %.

У тварин відбуваються втрати тепла, пов’язані з процесами жит-

тєдіяльності організму, роботою серцево-судинної, дихальної, сечо-

видільної та інших систем. Крім того, при перетравленні й засвоєн-

ні поживних речовин корму в організмі посилюється теплова витра-

та енергії і, таким чином, приростає теплопродукція.

Обмінну енергію визначають за різницею між валовою енергією

й втратами енергії з калом, сечею та кишковими газами:

= –

ОБМІННА

ЕНЕРГІЯ

енергія

корму

енергія

калу

–

енергія

сечі

–

енергія

метану

Вона являє собою ту частину енергії корму, яка використовується

для забезпечення життєдіяльності організму і виробництва продук-

ції. Якщо від кількості обмінної енергії відняти енергію прирощення

теплопродукції, пов’язану із засвоєнням поживних речовин корму,

то залишається чиста енергія, яка використовується організмом

на підтримку його життєдіяльності (підтримуюча енергія) та на

утворення продукції (продуктивна енергія).

Для визначення продуктивної енергії корму застосовують методи

прямої калориметрії, вивчення газообміну, балансів азоту та вуглецю.

Метод прямої калориметрії передбачає облік тепла, яке виділяє

тварина за певний проміжок часу. Для цього її поміщають у біологіч-

ний калориметр — герметичну камеру з подвійними стінами, між

якими знаходиться вода. Камера ізольована від проникнення повіт-

ря і тепла, але забезпечує годівлю, напування тварин, збір калу,

сечі та облік кишкових газів. За температурою нагрівання води в

калориметрі визначають загальну теплопродукцію, а за вмістом

енергії в калі, сечі й метані — втрати енергії корму.

Метод прямої калориметрії дорогий і потребує складного облад-

нання. Тому при визначенні теплопродукції вивчають газообмін,

враховуючи кількість спожитого твариною кисню і виділеного вуг-

лекислого газу. На основі їх установлюють дихальний коефіцієнт

через відношення виділеного СО

до спожитого О

. За допомогою

спеціальних таблиць визначають кількість тепла, яке утворилося в

процесі окислення вуглеводів і жирів. Про кількість тепла, що утво-

рилося при окисленні білків, дізнаються за вмістом азоту в сечі.

Для визначення чистої енергії продукції найчастіше застосову-

ють метод балансів азоту і вуглецю.

Баланс азоту вважають показником (індикатором) обміну проте-

їну в організмі тварин. Відомо, що азот надходить в організм тільки

у складі протеїну корму, а виділяється з калом, сечею та продукцією

(молоко, яйця) й відкладається в прирості маси тіла. У незначній

кількості він втрачається з потом, волосом, епітелієм шкіри, але цих

втрат при складанні балансу не враховують. Звідси баланс азоту

становить

корму

калу

сечі

N про-

дукції

N при-

росту

Баланс вуглецю (С) — показник обміну органічних речовин в ор-

ганізмі тварин. Надходить цей елемент із кормом у складі білків,

жирів та вуглеводів, а виділяється з організму, крім тих шляхів, що

й азот, ще і в процесі дихання та з кишковими газами.

Баланс вуглецю у тварин визначають в спеціальних герметич-

них камерах (респіраційних апаратах) для обліку виділення газів

корму

калу

сечі

газів

С про-

дукції

С при-

росту

Залежно від надходження в організм і виділення з нього баланс

азоту і вуглецю буває позитивним, негативним та нульовим. Пози-

тивним його вважають тоді, коли азоту надходить із кормом біль-

ше, ніж виділяється з організму з калом, сечею та продукцією, не-

гативним — навпаки, а нульовим (азотна рівновага), коли його

надходження дорівнює виділенню. Це саме стосується й балансу

вуглецю. При позитивному балансі вказаних елементів тварини

дають приріст, при негативному зменшують живу масу, а при ну-

льовому не змінюють її.

За балансом азоту і вуглецю визначають кількість синтезованого

в організмі білка й жиру (у білку м’яса 16,67 % азоту і 52,5 — вугле-

цю, а в жирі 76,5 % вуглецю), а на їхній основі — кількість чистої

енергії приросту. В 1 г білка у середньому міститься 23,86 кДж

енергії, в 1 г жиру — 39,77 кДж. При визначенні синтезу білка і

жиру в організмі виходять: за кількістю відкладеного азоту розра-

ховують кількість білка, а потім вміст у ньому вуглецю, а за залиш-

ком вуглецю між відкладеним у тілі й вмістом його в синтезованому

білку — кількість жиру. Розрахунок балансу азоту і вуглецю у коро-

ви наведено нижче:

Показник Азот, г Вуглець, г Енергія, МДж

Надійшло в організм 257 6323 280,0

Виділено:

з калом 88 2421 98,1

сечею 97 346 8,0

вуглекислим газом — 2448 —

метаном — 328 23,8

молоком 67 825 35,1

теплом — — 113,8

Баланс:

відклалося у тілі 5 25 1,2

T Наприклад, за наведеними даними синтез білка становить:

100 г білка містить 16,67 г азоту

х 5 г

.г30

г67,16

г5г100

У 30 г білка міститься вуглецю:

100 г білка містить 52,5 г вуглецю

30 г х

.г57,15

г100

г5,52г30

Залишилося вуглецю на синтез жиру:

25 г – 15,75 г = 9,25 г.

Синтезувалося жиру:

100 г жиру містить 76,5 г вуглецю

х 3,25 г

.г09,12

г5,76

г25,9г100

Отже, при балансі 5 г азоту і 25 г вуглецю в організмі синтезувалося 30 г біл-

ка й 12,09 г жиру. Звідси кількість чистої енергії становить:

30 г × 23,86 кДж + 12,09 × 39,77 кДж = 1196,6 кДж.

² Одиниці оцінки енергетичної поживності кормів

Енергетичну поживність кормів ототожнюють із загальною, під

якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, зосере-

джених у кормі чи раціоні. Енергетичну поживність кормів визна-

чають за вмістом перетравної, чистої та обмінної енергії. Це оцінка

поживності кормів за сумою перетравних поживних речовин

(СППР), крохмальним еквівалентом, вівсяною й енергетичною кор-

мовими одиницями.

Сума перетравних поживних речовин (СППР). Оцінюючи в

такий спосіб поживність того чи іншого корму, кількість перетрав-

ного жиру множать на коефіцієнт 2,25, оскільки енергетична цін-

ність його у 2,25 раза вища, ніж вуглеводів. У середньому 1 кг

СППР забезпечує надходження в організм тварин 18 405 кДж

(4400 ккал) перетравної енергії За цією системою оцінюють пожив-

ність кормів у США для жуйних і свиней, а в країнах Західної Єв-

ропи — для свиней.

Крохмальний еквівалент. Система оцінки поживності кормів у

крохмальних еквівалентах була розроблена на початку ХХ ст. німе-

цьким ученим О. Кельнером, в основу якої покладено чисту енергію.

Для її визначення він використав метод балансу азоту і вуглецю.

Вводячи дорослим волам до основного раціону чисті поживні речо-

вини — білок пшеничної клітковини, жир арахісу, целюлозу пше-

ничної соломи та крохмаль, — було встановлено за балансом азоту і

вуглецю відкладення жиру з розрахунку на 1 кг спожитої перетрав-

ної речовини. При відкладенні в організмі білка його перерахову-

вали у жир за енергетичністю з допомогою коефіцієнта 0,6 (5,7 : 9,5;

енергетичність білка — 5,7, жиру — 9,5). Беручи до уваги те, що

здатність до жировідкладення неоднакова у різних тварин і зале-

жить від вгодованості, особливостей живлення та інших факторів,

О. Кельнер запропонував виражати поживність корму не абсолют-

ним числом жировідкладення, а відносним показником стосовно кро-

хмалю і виражати поживність корму в крохмальних еквівалентах.

T Наприклад, 1 кг крохмалю забезпечує відкладення у вола 248 г жиру, а 1 кг

зерна кукурудзи — 198 г. Звідси крохмальний еквівалент зерна кукурудзи —

0,80 (198 : 248).

О. Кельнер вивчив продуктивну дію жировідкладення декількох

видів кормів у прямих дослідах на волах. При порівнянні величин

жировідкладення в прямих дослідах й одержаних розрахунковим

методом за допомогою відповідних коефіцієнтів установлено, що не

всі результати збігаються. Для зернових кормів і коренеплодів різни-

ця виявилася невеликою, а для багатих на клітковину (сіно, солома) —

значною. У зв’язку з цим були запропоновані коефіцієнти повноцін-

ності для зернових кормів і коренебульбоплодів та продуктів їхньої

переробки, на які множиться розрахункове жировідкладення. А від

сумарного жировідкладення кормів, багатих на клітковину, відніма-

ється поправка на клітковину, яка залежить від її вмісту в кормах.

У крохмальних еквівалентах проводять оцінку енергетичної по-

живності кормів для жуйних у Західній Європі.

Вівсяна кормова одиниця. В колишньому СРСР за одиницю

поживності кормів було прийнято кормову одиницю — тобто пожив-

ність 1 кг вівса середньої якості, при згодовуванні якого понад під-

тримуючий корм в організмі дорослого вола синтезується 150 г жи-

ру, що відповідає 5920 кДж чистої енергії. За цим способом оцінки

поживність будь-якого корму прирівнюється за продуктивною дією

жировідкладення до 1 кг вівса.

При визначенні поживності кормів у кормових одиницях можна

користуватися як коефіцієнтами жировідкладення перетравних по-

живних речовин, так і коефіцієнтами переведення їх у кормові оди-

ниці (235 : 150 = 1,57 і т. ін., табл. 2).

2. Продуктивна дія 1 кг перетравних поживних речовин

Перетравна речовина

Жировід-

кладення,

Коефіцієнт

переведення

в кормові

одиниці

Енергія

жировід-

кладення,

кДж

Білок 235 1,57 9347

Жир:

грубих, соковитих і зелених кормів 474 3,16 18 853

зернових 526 3,51 20 921

олійних культур, тваринного похо-

дження

598 3,99 23 785

Клітковина 248 1,65 9864

Крохмаль (БЕР) 248 1,65 9468

При визначенні поживності грубих, зелених кормів і силосу від

одержаної теоретичної величини віднімають поправку на вміст кліт-

ковини, виходячи з кількості її в кормі (табл. 3), а для концкормів і

коренебульбоплодів одержану теоретичну величину множать на

коефіцієнт повноцінності (табл. 4).

3. Понижувальна дія клітковини з розрахунку на 1 кг вмісту її в кормі

Корм

Вміст

клітковини, %

У жиро-

відкла-

денні, г

У кормовій

одиниці

Сіно, солома Будь-яка кількість 143 0,97

Полова « 72 0,49

Зелений корм, силос 16 і більше 143 0,97

14 – 16 136 0,88

12 – 14 124 0,80

10 – 12 111 0,72

8 – 10 99 0,63

6 – 8 88 0,57

4 – 6 76 0,52