Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

370

Рис. 53. Пекінські качки

Рис. 54. Українські сірі качки

371

Українські качки. Залежно від кольору оперення розрізняють

білих, сірих і глинястих качок (рис. 54). Роботу по удосконаленню

продуктивних властивостей ведуть із білими качками, оскільки у

них кращий товарний вигляд тушок. Жива маса дорослих качок

становить 3,0, качурів — 3,5 кг; несучість за один цикл — 120 яєць,

маса — 80 – 90 г. Інкубаційні якості яєць високі. Каченята швидко

ростуть, добре зберігаються і в 2-місячному віці досягають живої ма-

си 2,0 кг і більше.

Мускусні качки виведені в Північній Америці, в Україну заве-

зені у 1960 – 1970 рр. Для них характерне переважно чорне оперен-

ня із зеленуватим полиском (рис. 55). Мускусних качок ще назива-

ють індокачками, оскільки біля основи дзьоба у них є рожево-

червоні м’ясисті нарости (як у індиків), які виділяють жир із запа-

хом мускусу.

Птиця добре літає, не крякає, а шипить як лебідь, має нежирне,

ніжне, смачне м’ясо. Маса качок — 2,0 – 2,5, качурів — 3,5 – 5,0 кг;

несучість — 90 – 100 яєць, тривалість інкубації — 33 – 35 діб. Розво-

дять у присадибних господарствах.

Для виробництва качиного м’яса у нас використовують пекінсь-

ких і українських качок та кроси: Благоварський, Медео-2, Темп.

Найбільшого поширення набув Благоварський — дволінійний

(

Б-1 × Б-2) крос. Жива маса гібридів у 7-тижневому віці: качок — 3,2,

качурів — 3,4 кг; вивід молодняку — 78 %, збереження каченят —

98 %, витрати корму — 2,8 кг на 1 кг приросту; середньодобовий

приріст — 64 – 68 г.

Рис. 55. Мускусні качки

372

² Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

На птахофабриці з річним виробництвом понад 1 млн м’ясних

каченят батьківське стадо становить 22,4 тис. качок-несучок. Ремонт-

ний молодняк у пташники батьківського стада переводять до початку

несучості у 21-тижневому віці, а з 26-тижневого — у виробничу групу

качок-несучок. Комплектують його 2 – 3 рази на рік із тим, щоб кож-

ну групу птиці використовувати протягом п’яти–семи місяців.

У період формування забезпечують статеве співвідношення ка-

чурів до качок 1 : 6, а для кросу

Х-11 — 1 : 4 – 4,5. При більшому на-

вантаженні на самців погіршується заплідненість яєць, а його зни-

ження призводить до підвищення собівартості інкубаційних яєць.

У спеціалізованих підприємствах батьківське стадо утримують у

типових приміщеннях розміром 150 × 18 і 102 × 18 м. Центральний

прохід розділяє пташник за довжиною на дві частини, кожна з яких

розгороджена знімними перегородками на секції (50 – 100 голів)

при щільності посадки 3 – 3,5 голови на 1 м

підлоги. Утримують на

глибокій підстилці і комбіновано (50 % загальної площі підлоги —

сітчаста, 50 % — суцільна з підстилкою).

До кожної секції прилягає вигульний майданчик (солярій) з твер-

дим покриттям, площа якого в два рази більша за площу секції. Для

виходу птиці на вигульний майданчик у стінах приміщення роб-

лять лази. У кожній секції на підлозі розміщують гнізда з розраху-

нку одне гніздо на 3 – 4 качки. З 6 – 6,5-місячного віку качки почи-

нають відкладати яйця.

Взимку приміщення обігрівають теплогенераторами або калори-

ферами, підтримуючи температуру повітря в межах 12 – 14 °С. Від-

носна вологість повітря влітку повинна бути 65 – 70 %, узимку — не

вище 80 %. Тривалість світлового дня для дорослих качок — 16 год,

інтенсивність освітлення — 15 лк.

 У більшості випадків при вирощуванні батьківського стада ви-

користовують сухий або комбінований типи годівлі. При цьому

структура раціонів повинна бути такою, %: зернові злакові корми —

55 – 65, зернобобові — 5 – 10, макуха, шрот — 7 – 8, корми тварин-

ного походження — 6 – 8, трав’яне борошно — 5 – 10, дріжджі —

4 – 6, мінеральні корми — 4 – 6.

Годують качок досхочу з автогодівниць БСУ-0,5 або корит. Фронт

годівлі при використанні сухих сумішей — 4, вологих кормів —

15 см; фронт напування — не менше 3 см на одну голову.

² Вирощування ремонтного молодняку

Найчастіше його вирощують на глибокій підстилці з частковою

заміною її на сітчасту підлогу в типових приміщеннях, які розділені

центральним проходом за довжиною на дві частини, кожна з яких

373

знімними перегородками розгороджена на секції (80 – 100, але не

більше 300 голів), із щільністю посадки 3,5 голови на 1 м

площі

підлоги. При цьому використовують комплекти обладнання

КРУ-3,5

та

КРУ-8. На кожну 26-тижневу молодку вирощують 3,5 добових ка-

ченяти.

Узимку приміщення обігрівають теплогенераторами або кало-

риферами, підтримуючи температуру повітря в межах 14 – 16 °С,

відносну вологість — на рівні 65 – 70 % влітку і не більш як 80 %

узимку. Ремонтний молодняк вирощують при 8-годинному світло-

вому дні з інтенсивністю освітлення 15 – 20 лк.

Із перших днів каченят годують повноцінними комбікормами або

кормосумішами, збалансованими за перетравним протеїном, аміно-

кислотами, вітамінами ті мінеральними речовинами.

 До 4-тижневого віку молодняку дають сухий комбікорм, у 100 г

якого міститься: обмінної енергії — 1150 кДж, сирого протеїну —

17 – 18 %, сирої клітковини — 3 – 6 %. Молодняку від 4- до 8-тиж-

невого віку згодовують комбікорм із вмістом обмінної енергії —

1233 кДж, протеїну — 15 – 16 %, сирої клітковини — 5 – 6 %. Почи-

наючи з 9-тижневого віку в раціонах ремонтного молодняку рівень

обмінної енергії знижують до 1047 кДж, протеїну — до 14 % і збіль-

шують вміст клітковини до 7 – 10 % за рахунок уведення трав’яного

борошна. Влітку дуже корисно додатково згодовувати дрібнонаріза-

ну зелень, взимку — силос із кукурудзи або моркви. У 21-тижневому

віці ремонтних каченят переводять на комбікорм для дорослого стада.

² Вирощування каченят на м’ясо

На вирощування приймають тільки здорових, міцних, кондицій-

них каченят у день виведення живою масою не нижче 50 г і розмі-

щують у заздалегідь підготовлені приміщення, дотримуючи прин-

ципу одноразової посадки одновікової птиці.

Існують різні способи вирощування каченят на м’ясо: на глибо-

кій підстилці, сітчастій підлозі, у кліткових батареях або літніх та-

борах. Найбільшого поширення набуло утримання каченят на глибо-

кій підстилці. Для цього використовують типові приміщення, які цент-

ральним проходом за довжиною розділені на дві частини, кожна з

яких розгороджена знімними перегородками на секції (400 – 500

голів). Кожну секцію обладнують одним електробрудером.

З урахуванням прийнятої технології каченят вирощують без пе-

реміщення (в одному приміщенні) або з переміщенням в аклімати-

затори чи на спеціальні відгодівельні майданчики при досягненні

ними 3-тижневого віку.

Для комплексної механізації технологічних процесів при виро-

щуванні каченят без переміщення від добового до 7-тижневого віку

374

використовують обладнання

КМУ-10 та КМУ-15. До його складу

входять брудери, жолобкові годівниці, вакуумні напувалки, тросо-

шайбові кормороздавачі.

При утриманні на глибокій підстилці щільність розміщення мо-

лодняку протягом першого тижня життя повинна становити 16 – 20

голів, до 3-тижневого — 12, до 8-тижневого віку — 8 – 10 голів на

1 м

площі.

Температуру повітря в приміщенні у перший тиждень вирощу-

вання підтримують у межах 28 – 30 °С, другий — 28 – 24, третій —

24 – 20, четвертий — 20 – 18, п’ятий — 18 – 16, шостий та сьомий —

16 – 15 °С; вологість повітря — 65 – 75 %.

У першу добу життя каченят світло рекомендується зовсім не

вимикати. Починаючи з другої доби, тривалість світлового періоду

поступово скорочують і до кінця першої декади доводять до 16 год і

не змінюють до здавання на забій. Протягом перших днів життя їх

годують із листків цупкого паперу, але краще використовувати спе-

ціальні годівниці з висотою бортика 5 – 6 см. У старшому віці корми

роздають горизонтальними транспортерами ВЦТ або спіральним і

тросо-шайбовим кормороздавачами.

Утримання каченят на сітчастій підлозі дає можливість підви-

щити ефективність використання приміщення, збільшити кількість

поголів’я, яке обслуговує один робітник, у 2,5 – 3 рази, механізувати

трудомісткий процес видалення посліду й уникнути необхідності

використання підстилки, підвищити вихід м’яса з одиниці площі,

скоротити затрати праці на одиницю продукції, знизити її собівар-

тість, організувати потоково-технологічну лінію вирощування м’ясних

каченят від добового віку до забою.

Із застосуванням вирощування каченят у клітках знижуються

витрати на будівництво приміщень, відбувається механізація робо-

чих процесів, спрощується технологія виробництва м’яса качок,

створюються кращі санітарні умови. З цією метою використовують в

основному переобладнані кліткові батареї

Р-15, БГО-140, КБН-4,

КБМ-2, КУ-3. Утримання молодняку в кліткових батареях від добо-

вого віку до забою передбачає одноразове переміщення в тижневому

або тритижневому віці чи без нього. В тих зонах, де дозволяють клі-

матичні умови, не слід нехтувати можливістю виробництва м’яса

качок у теплий період за рахунок вирощування птиці в літніх табо-

рах, а також на відгодівельних майданчиках, де каченят утримують

від 2 – 3-тижневого віку до здавання на забій.

 Годують їх переважно сухими повнораціонними комбікормами,

основними компонентами яких є зернові корми — кукурудза, пше-

ниця, ячмінь, просо. Для вирощування молодняку протягом перших

трьох тижнів використовують комбікорми, в 100 г яких міститься:

обмінної енергії — 1152 – 1172 кДж, протеїну — 16 – 18 %, а почи-

375

наючи з четвертого по сьомий тиждень відповідно 1214 – 1235 кДж

та 18 – 20 %. У період вирощування каченят на м’ясо особливу ува-

гу приділяють вітамінному та мінеральному живленню.

У 7 – 8-тижневому віці при досягненні живої маси 3,2 – 3,4 кг ка-

ченят забивають на м’ясо.

9.7. Виробництво м’яса індиків

Серед багатьох видів сільськогосподарської птиці індики найбіль-

ші за розмірами. Жива маса статевозрілих самок досягає 8 – 10, сам-

ців 15 – 18 кг. Від однієї самки за рік можна виростити 90 – 100 ін-

диченят і одержати 400 – 500 кг м’яса у живій масі. Індиченята

швидко ростуть, що дає можливість одержати у 13 – 17-тижневому

віці тушку масою 4 – 4,5 кг при забійному виході 80 – 85 % і витра-

тах корму на 1 кг приросту 3 – 3,5 кг. Індички характеризуються

добрими відтворними якостями. Починаючи відкладати яйця у

8 – 8,5-місячному віці, вони інтенсивно несуться протягом шести

місяців і за цей період їхня продуктивність досягає 110 – 120 яєць.

У них активно проявляється інстинкт насиджування. Особливістю

індиків є різка статева різниця в інтенсивності росту молодняку,

тому самок і самців на м’ясо бажано вирощувати окремо.

За дієтичними властивостями й смаковими якостями м’ясо інди-

ків вигідно відрізняється від м’яса птиці інших видів. Воно містить

більше протеїну, вітамінів, менше жиру та холестерину (2 – 5 %).

ніж м’ясо курей. Крім того, для м’яса індиків характерний специ-

фічний присмак, властивий дичині. В грудних м’язах цієї птиці міс-

титься до 28, а в усій тушці 21 % білка та 12 % жиру; забійний вихід

досягає 90, на їстівні частки припадає 65 % маси тушки; м’язова

тканина становить 55 % живої маси.

² Породи та кроси індиків

Для виробництва м’яса індиків використовуються такі породи:

біла широкогруда, бронзова широкогруда, північнокавказька біла,

північнокавказька бронзова, московська бронзова, московська біла.

Біла широкогруда порода виведена в США схрещуванням бі-

лих голландських та англійських індиків. Птиця відзначається ви-

сокою плодючістю, інтенсивним ростом, добрими м’ясними якостя-

ми, але вимоглива до умов годівлі та утримання (рис. 56). Самки

досягають живої маси 7 – 9, самці — 14 – 16 кг, несучість — 90 – 120

яєць. Породу використовують для створення високопродуктивних

кросів.

Бронзова широкогруда порода також виведена в США схре-

щуванням диких американських із чорними англійськими та на-

ступною селекцією на поліпшення м’ясних форм і плодючості. Жива

376

маса самок досягає 9 – 12, самців — 18 – 20 кг, несучість — 60 – 70

яєць. У породі створені продуктивні лінії й кроси.

Північнокавказькі індики характеризуються достатньо високи-

ми показниками живої маси: білі самки — 6 – 7, самці — 12 – 14 кг

та несучістю — 90 – 120 яєць; бронзові відповідно 6 – 7 і 12 – 14 кг

та 90 – 100 яєць (рис. 57).

Московські бронзові індики досягають живої маси: самки 6 – 7,

самці — 11 – 13 кг. За продуктивністю вони подібні до московських

білих, але відрізняються від них вищою несучістю, кращим товар-

ним виглядом тушок та вищими м’ясними якостями, кращою при-

стосованістю до пасовищного утримання.

Основний шлях інтенсифікації і підвищення ефективності вироб-

ництва м’яса індиків — це створення й використання гібридної

птиці. В індиківництві гібриди одержують від схрещування важких

батьківських і легких, але плодючіших, материнських форм, у дво-,

три-, чотирилінійних кросах. У підприємствах промислового типу

найбільшого поширення набули кроси: 639 (легкий), 630 (середній),

350 (важкий) хідон, О-24,

Х-56, Х-76. У вітчизняній галузі найчастіше

використовують крос

Х-56 (95 %), створений з використанням гено-

фонду ліній фірми «Рівер Рест», московських білих та білих широко-

грудих (батьківська лінія

Х-5, материнська Х-6). Гібридні індиченя-

та цього кросу у 12-тижневому віці досягають живої маси 4,3 – 4,4, у

Рис. 56. Білі широкогруді індики

377

17-тижневому — 6,2 – 6,6 кг із витратою корму на 1 кг приросту від-

повідно 2,7 та 3,4 кг.

Індики кросу добре пристосовані до вирощування в умовах різ-

них технологій, характеризуються високою життєздатністю та доб-

рими м’ясними якостями.

Крос Івагал, створений у колишній Чехословаччині, в Україні не

набув поширення (5 %). Гібридні індиченята у 12-тижневому віці

досягають живої маси: самки — 3,4, самці — 4,6 кг при витраті кор-

му 2,8 кг на 1 кг приросту.

² Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

Для птахофабрики потужністю 500 тис. індиченят за рік у бать-

ківському стаді повинно бути 9884 самки, а потужністю 1 млн — у

два рази більше. Для забезпечення рівномірного надходження ін-

кубаційних яєць та виробництва м’яса індиків батьківське стадо

комплектують до 4 разів на рік. Кількість комплектувань має бути

кратною кількості пташників для дорослої птиці, оскільки їх запов-

нюють одновіковою птицею. Комплектують батьківське стадо молод-

няком у 17-тижневому віці. Співвідношення самців і самок при

природному паруванні 1 : 10, при штучному 1 : 25 – 30.

Рис. 57. Північнокавказькі бронзові індики

378

Для комплектування батьківського стада ремонтний молодняк із

добового до 17-тижневого віку вирощують на підстилці, використо-

вуючи комплект обладнання

ИРС-2,3, або до 8-тижневого віку в клі-

тках із наступним дорощуванням на підстилці. У добовому віці на

кожну голову, що замінюють, приймають 2 самки і 5 самців, а в гру-

пі ремонтного молодняку 17-тижневого віку — 120 % самок і не ме-

нше 200 % самців до маточного поголів’я.

 Годують ремонтний молодняк сухими або вологими кормами з

вмістом обмінної енергії 1150 – 1170 кДж та протеїну від добового до

6-тижневого віку — 26 %, 6 – 11-тижневого — 20, 11 – 12-тижнево-

го — 18 і далі 15 %. У кормосуміші для ремонтних індиченят жири

не додають.

Поголів’я батьківського стада утримують у типових приміщеннях

12 × 96, 18 × 72 м на підлозі з глибокою підстилкою, сітчастій підло-

зі, у кліткових батареях. Традиційною системою є вирощування ін-

диків на підлозі з глибокою підстилкою.

Самок важких кросів розміщують на підстилці щільністю посад-

ки 1,5 голови, середніх — 2, легких — 2,5 і самців усіх кросів — по

одній голові на 1 м

площі. Взимку температура повітря в примі-

щенні має бути 12 – 16 °С, відносна вологість — 60 – 70 %. Влітку

температура не повинна перевищувати 25 °С. Тривалість світлового

дня — 14 – 16 год.

Індиків батьківського стада утримують також без підстилки на

сітчастій підлозі. Для цього приміщення розділяють на секції, в ко-

жній з яких розміщують 500 – 600 несучок.

Значного поширення набуло кліткове утримання батьківського

стада. В результаті його застосування місткість пташників зростає у

1,5 – 3 рази залежно від конструкції кліткових батарей, витрати кор-

му на виробництво 10 яєць знижуються на 5 – 28 %, несучість підви-

щується на 4 – 25 %, заплідненість яєць та вихід молодняку зростає

на 3 –7 %. Використовують кліткові батареї типу

КБН, ОБН, КБР-2.

 Годують батьківське стадо тільки розсипними комбікормами, за-

стосовуючи сухий або комбінований типи годівлі. При сухому типі

сухі комбікорми роздають 2 – 3 рази на добу, комбінованому — час-

тину кормів згодовують у вигляді вологих мішанок.

Для племінного використання птиця легкого кросу придатна з

32-, середнього — 34- і важкого — 36-тижневого віку. Індичок вико-

ристовують один період несучості, тривалість якого для легкого кро-

су не менше 25 тижнів, середнього — 21 і важкого — 17 тижнів.

² Вирощування індиченят на м’ясо

Добових індиченят розділяють за статтю і відправляють у цех

вирощування молодняку. При цьому застосовують такі системи

утримання: підлогова, кліткова, комбінована, вигульна з викорис-

танням пасовищ.

379

Вирощування індиченят на підлозі з глибокою підстилкою пе-

редбачає безпосереднє їх утримання від добового віку до забою. З

цією метою використовують обладнання

ИМС-4,5, ИР-10, ПХ-1.

Приміщення для утримання птиці розгороджують на секції й роз-

міщують у них по 500 голів молодняку. В кожній секції встановлю-

ють електробрудер, під яким розставляють лоткові годівниці й ва-

куумні напувалки. Протягом перших двох днів як годівниці для ін-

диченят використовують цупкий папір, який розміщують під бруде-

рами, оскільки вони погано розрізняють корм і можуть скльовувати

підстилку.

Із тижневого до 3-тижневого віку їх годують із жолобкових годів-

ниць. Після 3-тижневого віку огорожу навколо брудерів забирають і

молодняк привчають до годівниць та напувалок, які входять у ком-

плект технологічного обладнання. При вирощуванні індиченят від

добового до 17-тижневого віку на глибокій підстилці щільність по-

садки становить 4 – 6 голів на 1 м

підлоги.

У пташниках забезпечують диференційоване освітлення відпо-

відно до віку молодняку. У перші три дні вирощування застосову-

ють цілодобове яскраве освітлення (40 лк) із поступовим зниженням

його інтенсивності до 3-тижневого віку. Індиченятам старше трьох

тижнів встановлюють чотиригодинний світловий день. У випадку

вирощування молодняку в пташниках інтенсивність освітленості

підтримують на рівні 5 – 6 лк, тобто створюють напівтемряву.

В приміщеннях із вікнами проводять часткове затемнення.

Температурний режим у пташнику диференціюють також за-

лежно від віку. Так, із добового до 4-тижневого віку в приміщенні

для вирощування індиченят на м’ясо підтримують температуру

26 – 28 °С, під брудерами — 26 – 35 °С. Для молодняку старшого

віку її знижують до 16 – 20 °С при оптимальній відносній вологості

повітря 60 – 70 %.

Вирощування індиченят у клітках організовують у дві фази: від

добового до 3-тижневого віку у кліткових батареях

ИКБК, далі — у

клітковій батареї

КББ, де їх утримують від 3- до 8-тижневого віку.

Інколи індиченят від добового до 8-тижневого віку вирощують у клі-

ткових батареях Б

КБ та КБУ-4, а від 8- до 17-тижневого — в клітко-

вих батареях

КБН.

Оскільки вирощування індиченят у клітках погіршує товарний

вигляд тушок, що пов’язано з появою грудних наминів та пошко-

дженням крил, добовому молодняку обрізують крила до п’ясток, а

для запобігання наминам вирощують його у клітках, де замість

звичайних підніжних решіток встановлюють поліетиленові настили.

Найкращим є комбінований спосіб вирощування індиченят. Він

передбачає утримання молодняку до 3 – 8-тижневого віку в клітко-

вих батареях

КБМ-2, КБУ-3, БГО-140, Р-15 із наступним дорощу-

ванням у пташниках на дерев’яній чи сітчастій підлозі до 18 – 24-