Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

350

кліматом — до 2 м/с. У господарствах південних зон встановлюють

також зволожувальне обладнання з розпиленням води форсунками

або кондиціонери випарювального охолодження. Мінімальна кіль-

кість свіжого повітря, яке подається в пташники у холодний період

0,7, теплий — 4 м

/год на 1 кг живої маси курок. Допустима концен-

трація шкідливих газів у повітрі пташників: вуглекислота — 0,25 %,

аміак — 15 мг/м

і сірководень — 5 мг/м

Значний вплив на розвиток і продуктивність курок-несучок має

освітлення. Після переведення молодок у пташники промислового

стада курей в перші два тижні тривалість світлового дня забезпечу-

ють 9 год, а освітленість — 5 – 7 лк. До переведення в основне стадо,

з 19-го по 22-й тиждень, світловий день поступово доводять до 11 год

30 хв, а інтенсивність освітленості підвищують до 25 – 30 лк і зали-

шають на цьому рівні. З 23-го по 31-й тиждень або до настання піку

несучості світловий день збільшують щоденно на 30 хв, доводячи до

16 – 17 год і підтримують на цьому рівні до кінця продуктивного

періоду.

Рис. 48. Утримання курок-несучок промислового стада у кліткових батареях

351

Інтенсивність освітленості не такою мірою впливає на птицю, як

тривалість світлового дня. Але при занадто яскравому освітленні

птиця більше схильна до канібалізму, непокоїться, а при слабкому,

особливо в нижніх ярусах кліток, кури не бачать корм і воду, погано

орієнтуються, що призводить до зниження їх продуктивності. Нор-

мальною інтенсивністю освітленості вважається 20 лк у проходах

між клітками і до 70 лк — по фронту годівниць.

При утриманні курок-несучок необхідно створювати умови, які б

сприяли швидкому зростанню інтенсивності їх несучості після

21-тижневого віку. Сучасні гібридні кури вже до 20-тижневого віку

здатні досягати 50 % несучості, а пік їх продуктивності (90 % і вище)

спостерігають у віці 25 – 26 тижнів.

Годівля курок-несучок. Із моменту початку відкладання яєць

ремонтний молодняк поступово переводять на комбікорм дорослих

курок-несучок. Спочатку 25 % раціону замінюють раціоном дорос-

лих курей, потім 50, 75 % і з четвертого тижня повністю переходять

на годівлю комбікормом для дорослих курей.

Потреба курок-несучок у поживних речовинах змінюється залеж-

но від їх віку, рівня продуктивності, фізіологічного стану, що зумов-

лює застосування фазової годівлі. В її основу покладено співвідно-

шення в раціонах кількості обмінної енергії та протеїну. Розрізня-

ють три фази (періоди) продуктивності курок-несучок: 150 – 300 днів,

301 – 420; 421 і більше.

У першу фазу у курок швидко підвищується несучість з одночас-

ним збільшенням живої маси. В цей період передбачається макси-

мальна кількість поживних речовин. У 100 г комбікорму повинно

бути: обмінної енергії — 1130 кДж, сирого протеїну — 17 %, енерго-

протеїнове відношення — 665.

Протягом другої фази для курей характерна висока продук-

тивність і відносно стабільна жива маса. Рівень протеїну в комбі-

кормі знижують у цей період до 16 %, а калорійність раціону зали-

шають такою, як і в першу фазу. Енерго-протеїнове відношення

становить 708.

У третю фазу продуктивності несучість курок знижується, обмін-

ні процеси змінюються так, що здатність організму до відкладання

внутрішнього й підшкірного жиру підвищується. В цей період у ра-

ціоні зменшують рівень обмінної енергії до 1047кДж і кількість си-

рого протеїну доводять до 14 %. Енерго-протеїнове відношення дося-

гає 745. При фазовій відгодівлі курок-несучок забезпечують посту-

повий перехід від одного раціону (або комбікорму) до іншого, запобі-

гаючи кормовому стресу.

На виробництві впроваджують вологий, комбінований та сухий

типи годівлі курок-несучок. При вологому останніх годують тільки

мішанками, які готують на збираному молоці, рибному чи м’ясному

352

бульйонах. Такий тип годівлі використовують у господарствах із

різною формою власності.

У випадку застосування комбінованого типу годівлі птиці дають

подрібнене або ціле зерно і мішанки.

Сухий тип найпрогресивніший, оскільки в годівлі курок-несучок

використовують кормосуміші й комбікорми. Його широко застосову-

ють у великих спеціалізованих підприємствах.

Для годівлі курок-несучок використовують різні корми: зернові,

зерновідходи, відходи олієекстракційного виробництва, корми тва-

ринного походження, трав’яне борошно, технічний жир, мінеральні

підкормки.

 В структурі раціону або кормосуміші вони становлять, %: зерно-

ві — 60 – 65, зерновідходи — 5 – 8, макуха, шрот — 8 – 10, дріжджі

сухі — 3 – 4, тваринні корми — 6 – 8, трав’яне борошно — 3 – 6, тех-

нічний жир — 3 – 5, мінеральні підкормки — 7 – 9. Крім кормових

інгредієнтів, до раціонів птиці вводять лікарські препарати, фермен-

ти, антиоксиданти та ін.

Найкращим кормом для курок-несучок кліткового й підлогового

утримання вважається повнораціонний комбікорм, головним дже-

релом енергії якого для птиці є зернові злакові (пшениця, кукуру-

дза, ячмінь). До цінних білкових кормів належать рибне борошно,

соя, макуха соняшникова, горох, дріжджі кормові, люцернове борош-

но. Мінеральну повноцінність комбікормів забезпечують введенням

до їх складу комплексу мінеральних добавок. Найціннішими під-

кормками є гравій, черепашки, вапняк. Вітамінну повноцінність

раціону для курок-несучок забезпечують за рахунок введення доба-

вок синтетичних вітамінів.

Середня стандартна кількість корму на несучку протягом року

повинна бути 110 г на добу. Ця величина коригується з урахуван-

ням віку, породи та несучості. При вільному доступі до корму кури

схильні до переїдання, що призводить до відкладання великої кіль-

кості внутрішнього жиру та зниження продуктивності. Тому реко-

мендується дозувати добову даванку корму. Існує кілька методів

обмеженої годівлі несучок, але найсприятливіше кількісне обме-

ження — скорочення часу доступу до корму, годівля через день або

з одним днем у тиждень без корму чи зменшення його кількості на

10 – 30 %.

Економічно доцільний строк використання несучок — 12 міс

(511 – 518 днів). Його подовження можливе за рахунок примусового

линяння. Цей технологічний прийом забезпечує дружне линяння

всіх курок у стаді за 7 – 8 тижнів і досягнення ними 50 % продук-

тивності через 8 – 9 тижнів після завершення використання в пер-

шому періоді.

353

² Збирання, сортування, пакування і зберігання яєць

У пташниках, де рівень механізації невисокий, яйця збирають

4 – 5 разів протягом робочого дня. Перший раз їх збирають перед

першою годівлею, що значно зменшує кількість забруднених яєць.

У зблокованих пташниках яйця з ярусів кліткових батарей по по-

здовжніх і поперечних конвеєрах надходять безпосередньо на яйце-

сортувальну машину яєчного складу (рис. 49). У пташниках павіль-

йонного типу вони подаються із кліткових батарей на стіл нагрома-

дження, де їх вручну вкладають у картонні прокладки, які розмі-

щують у стандартних ящиках. Кожна прокладка розрахована на

30 яєць, а ящик — на 360 штук (12 прокладок). Далі ящики відправ-

ляють на яйцесклад для зберігання. На деяких птахофабриках у

службовому приміщенні пташника з клітками

ОБН-1 до столу на-

громадження прилягають яйцесортувальні машини

МСЯ-1 та ЯС-1.

Після сортування їх укладають в прокладки, потім — у ящики і від-

правляють на склад.

Відповідно до

ГОСТ 27583-88 курячі яйця залежно від строків

зберігання та якості розділяють на дієтичні й столові. До дієтичних

відносять яйця, строк зберігання яких не перевищує сім діб, не вра-

ховуючи дня знесення; до столових — ті, що зберігалися не більше

25 діб від дня сортування, не враховуючи дня знесення, а також у

холодильниках не більше 120 діб.

Рис. 49. Сортування яєць

354

Залежно від маси дієтичні й столові яйця поділяють на катего-

рії — добірну, першу та другу, як наведено нижче.

Категорія Маса одного яйця, г,

не менше

Маса 10 яєць, г,

не менше

Маса 300 яєць, кг,

не менше

Добірна 65 660 23,8

Перша 55 560 20,2

Друга 45 460 16,6

Яйця маркують фарбою, яка дозволена для використання в хар-

човій промисловості, дієтичні — червоного, столові — синього ко-

льору, а категорії зазначають цифрами: добірна — 0, перша — 1,

друга — 2.

Для маркування використовують штамп, на якому вказують для

дієтичних яєць категорію та дату сортування (число і місяць), столо-

вих — тільки категорію. Останнім часом на більшості птахофабрик

свіжі яйця не маркують.

Після сортування яйця розміщують у прокладки (по 30 шт. у кож-

ну), потім у ящики (по 12 прокладок у кожний), куди вкладають па-

перові ярлики із зазначенням найменування підприємства або то-

варного знака, категорії, дати сортування та кількості яєць. Готову

продукцію направляють у торговельну мережу. При їх прийманні

допускається не більше 6 % яєць, які за масою відносять до нижчої

категорії. Відхилення від мінімальної маси одного яйця для певної

категорії не повинно перевищувати 1 г.

Дієтичні й столові яйця зберігають при температурі не вище

20 °С. У холодильниках вони повинні знаходитися при температурі

від 0 °С до – 2 °С і відносній вологості повітря 85 – 88 %. Для про-

дукції з пошкодженою шкаралупою температура має бути не вище

10 °С.

У випадку промислової переробки використовують яйця, що від-

повідають вимогам стандарту, дрібні масою від 35 до 45 г, із пошко-

дженою незабрудненою шкаралупою. Для виготовлення яєчного

порошку й меланжу придатні яйця, які зберігалися не більше

90 діб. На птахофабриці їх переробляють не пізніше однієї доби піс-

ля збирання.

9.5. Виробництво м’яса бройлерів

Розвиток бройлерної промисловості пов’язаний як з високою діє-

тичною, харчовою якістю, так і з економічними перевагами порів-

няно з виробництвом інших видів м’ясної птиці.

У туші бройлерів міститься, %: білка — 19 – 23 (у білих м’язах

його вміст досягає 21 – 25 %), жиру — 5 – 15, золи — 0,8 – 1,1. Білок

м’яса бройлерів багатий на всі незамінні амінокислоти, в тому числі

триптофан, метіонін, лізин. Відносно триптофану до оксипроліну

355

м’ясо бройлерів переважає м’ясо інших сільськогосподарських тва-

рин. Енергетичність (калорійність) 100 г м’яса бройлерів становить

754 – 963 кДж (180 – 230 ккал) і в основному визначається вмістом

жиру. Біологічна цінність підшкірного жиру бройлерів характе-

ризується підвищеним вмістом у його складі незамінних жирних

кислот (лінолева, ліноленова, арахідонова) та поліненасичених жир-

них кислот. Загальний рівень останніх у грудних м’язах досягає

70 %, м’язах кінцівок — 60, а в м’ясі загального обвалювання —

60 – 65 %.

Бройлери характеризуються скороспілістю, ефективним викори-

станням кормів, відносно невеликими витратами кормів на одини-

цю продукції, швидкою зворотністю обігових засобів, високою рента-

бельністю виробництва.

Базою для виробництва бройлерного м’яса є великі бройлерні

фабрики на 3 – 6 млн голів птиці за рік. Більшість із них працює за

замкнутим циклом виробництва, коли на обмеженій території зосе-

реджені всі вікові групи птиці. У середньому за показниками спеці-

алізованих птахофабрик України жива маса бройлерів у 7-тижнево-

му віці досягає 1338 г., збереженість поголів’я — 93 %, витрати кор-

му — 3,67 кг на 1 кг приросту.

² Породи та кроси м’ясних курей

Сучасне бройлерне виробництво ґрунтується на вирощуванні на

м’ясо курчат, одержаних після схрещування спеціалізованих спо-

лучних ліній м’ясних і м’ясо-яєчних порід, серед яких спостеріга-

ються найвищі прирости маси при найменших витратах кормів.

Для одержання бройлерів використовують лінії спеціалізованих

порід корниш та білий плімутрок. Кури м’ясного типу порівняно з

яєчними більші за розмірами, менше рухливі, з рихлим оперенням.

Характеризуються невеликою несучістю — 90 – 130 яєць за рік; ста-

тевої зрілості досягають у 5 – 5,5-місячному віці.

Порода корниш виведена в Англії схрещуванням місцевих бій-

цівських, малайських та курей породи азіль (рис. 50). За кольором

оперення корнишей поділяють на червоних, білих, темних, полових,

серед яких найпоширеніші білі. Жива маса курок — 3,3 – 3,6, пів-

нів — 4,2 – 4,8 кг; несучість — 110 – 130 шт., маса яйця — 58 – 60 г.

Молодки починають відкладати яйця в 6-місячному віці. Показник

виводу курчат невисокий — 65 – 70 %. Молодняк добре росте й роз-

вивається. Курей цієї породи розводять майже на всіх птахофабри-

ках і птахофермах, де займаються виробництвом бройлерів.

Порода плімутрок створена в США як м’ясо-яєчна у другій по-

ловині ХІХ ст. схрещуванням чорних іспанських, білих кохінхінів,

смугастих домініканських, доркінг та явських чорних. За кольором

оперення існує кілька різновидностей: сірі, смугасті, білі, чорні, по-

356

лові тощо. Найбільшого поширення набули білі плімутроки (рис.

51). Жива маса дорослих курок — 2,7 – 3,4, півнів — 3,6 – 4,3 кг. Ку-

ри витривалі, добре акліматизуються. За рік від них одержують

160 – 170, в окремих стадах — 200 яєць і більше середньою масою

60 г. Статевої зрілості птиця зазначеної породи досягає у 7-місячно-

му віці. Інстинкт насиджування розвинутий слабко. Інкубаційні

якості яєць задовільні, вивід курчат коливається в межах 75 – 80 %.

Білі плімутроки є основною породою для одержання материн-

ської форми бройлерів. Спеціалізовані м’ясні лінії цієї породи ха-

рактеризуються швидким ростом, доброю якістю м’яса та м’ясними

формами будови тіла. У нас розповсюджені в основному лінії пліму-

троків канадського і голландського походження. Племінна робота з

ними спрямована на підвищення інтенсивності росту в ранньому

віці, продуктивності та життєздатності птиці. Основним завданням

селекціонерів, які працюють з м’ясними лініями породи, є знижен-

ня живої маси при збереженні високої інтенсивності росту протягом

перших восьми тижнів життя курчат.

Кроси. В племінних господарствах і бройлерних фабриках вико-

ристовують в основному кроси: Смєна, Арбор Ейкерз, Кобб-500, До-

мінант.

Крос Смєна створений на основі трьох ліній кросу Гібро і однієї лі-

нії кросу Бройлер-65. У 7-тижневому віці гібридні курчата досягають

живої маси 1,6 – 1,9 кг; витрати корму на 1 кг приросту становлять

2 – 2,2 кг.

Рис. 50. Кури породи корниш

357

Бройлери кросів закордонної селекції Арбор Ейкерз, Кобб-500

(американської), Домінант (чеської) у 44 – 49-добовому віці досяга-

ють живої маси 2300 – 2500 г при середньодобових приростах

47 – 57 г і витратах корму 1,85 – 1,93 кг на 1 кг приросту.

² Комплектування, утримання й годівля

батьківського стада

Утримання батьківського стада. Основою виробництва м’яса

бройлерів є потоково-цехова система утримання. Так, певні статево-

вікові групи птиці знаходяться в окремих цехах: батьківського ста-

да, інкубації, вирощування ремонтного молодняку, вирощування

бройлерів, забою.

Ремонтний молодняк переводять у цех батьківського стада не піз-

ніше 19-тижневого віку. Комплектують батьківське стадо протягом

року через рівні інтервали однаковими за кількістю птиці партіями

не менше чотирьох разів. Статеве співвідношення при комплекту-

ванні стада 1 : 9.

Нині батьківське стадо м’ясних курей утримують на глибокій

підстилці, сітчастій підлозі й в кліткових батареях. Найпоширені-

ша — технологія утримання м’ясних курей на глибокій підстилці.

У цьому випадку приміщення розділяють знімними перегородками

на секції місткістю 500 голів дорослої птиці. Середину його займає

Рис. 51. Кури породи білий плімутрок

358

центральний прохід обов’язково з твердим покриттям, вздовж якого

встановлюють гнізда. У пташнику розміщують комплекти облад-

нання

КМК-12, КМК-18, за рахунок чого забезпечують механізацію

й автоматизацію основних технологічних процесів та регулюють мік-

роклімат.

Щільність розміщення курей батьківського стада 5 голів на 1 м

Для селекційного стада птиці цей показник менший. Оптимальна

температура повітря у приміщенні для дорослої птиці — 16 – 18 °С,

відносна вологість — 60 – 70 %; мінімальна кількість свіжого повіт-

ря, яке подається в пташник у холодну пору року — 0,75, у теплу —

5,5 м

/год на 1 кг живої маси птиці; оптимальна швидкість руху по-

вітря в зоні перебування птиці відповідно 0,3 і 0,6 м/с.

У приміщенні для утримання дорослої птиці на висоті не більше

50 см від підлоги встановлюють двоярусні гнізда з розрахунку одне

гніздо на шість несучок. Тривалість освітлення для птиці і освітле-

ність на рівні годівниць та напувалок повинна відповідати певним

вимогам. Пташники без вікон із штучним освітленням обладнують

лампами розжарювання з розрахунку одна лампа 40 Вт на 10 м

площі підлоги.

45. Світловий режим при утримання курей м’ясних порід

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового

дня, год, хв

Освітле-

ність, лк

Вік птиці,

тижнів

Тривалість

світлового

дня, год, хв

Освітле-

ність, лк

19 – 22 8.00 10 33 – 34 15.30 25

23 10.00 20 35 – 36 16.00 25

24 10.00 25 37 – 38 16.30 25

25 12.00 25 39 – 40 17.00 22

26 – 28 14.00 25 41 – 42 17.30 25

29 – 30 14.30 25 43 – 60 18.00 55

31 – 22 15.00 24

Яйця, які молодки починають відкладати в 23 – 24-тижневому

віці, збирають через кожні дві години не менше 4 – 5 разів на добу.

При цьому їх оглядають, особливу увагу приділяючи формі, чистоті,

розмірам, відсутності бою й насічки. Відібрані яйця дезінфікують.

Інтенсивність відкладання яєць характеризується зростанням

від 10 % у 6-місячному до 70 – 75 % у 8-місячному віці. На такому

рівні вона зберігається протягом двох місяців, а потім поступово

знижується і до 14 – 15-місячного віку становить 50 – 60 %. Середні

показники інтенсивності відкладання яєць є орієнтиром контролю

за продуктивністю батьківського стада.

Середньорічна несучість м’ясних курей — 130 – 150 шт., виводи-

мість інкубаційних яєць — 85 %, вивід молодняку — 82, збереження

молодняку та дорослої птиці — 98 %. На одержання 10 яєць витра-

чається менше 3 кг корму.

359

До 60 – 64-тижневого віку несучість курей знижується до 30 % і

стадо можна вибраковувати повністю. Але з метою подовження

строків експлуатації курей спричинюють примусове линяння. Так,

шляхом різкої зміни режимів освітлення, годівлі й напування, ви-

кликають стрес, який і зумовлює другий цикл несучості.

Дорослу птицю батьківського стада можна утримувати в клітко-

вих батареях типу

КБР-2, КБН-1, КБМ-2, 2Б-3, БКМ-3Д, що дає мож-

ливість збільшити поголів’я курей в 2 – 2,5, виробництво інкубацій-

них яєць — в 2 рази, значно знизити витрати корму, підвищити

продуктивність праці. При цьому також спостерігають високі несу-

чість, якість яєць, заплідненість та вивід курчат.

Оптимальний вік переведення ремонтного молодняку в кліткові

батареї для батьківського стада — 17 тижнів. У кожній клітці роз-

міщують 27 голів (24 курки і 3 півні). Статеве співвідношення 1 : 8;

щільність розміщення — 11,5 голови на 1 м

площі; фронт годівлі —

13 см на 1 голову, при цьому використовують жолобкові годівниці.

Температура повітря в холодний і перехідний періоди року повинна

бути 16 – 18 °С при вологості 60 – 70 %; освітленість — 20 – 30 лк.

При утриманні батьківського стада в клітках застосовують штуч-

не осіменіння, що дає можливість зменшити в 4 – 5 разів кількість

півнів і збільшити на 10 % поголів’я курок.

Батьківське стадо бройлерів утримують також на сітчастій підло-

зі, використовуючи при цьому різні типи приміщень. У них розмі-

щують комплекти обладнання

КМК-12 або КМК-18. Годівля, мікро-

клімат у пташниках, статева структура стада, обслуговування курей

при утриманні на сітчастій підлозі подібні до тих, що й при утри-

манні на глибокій підстилці. Але на сітчастій підлозі щільність

розміщення курей батьківського стада 8 голів на 1 м

підлоги.

За даними проведених досліджень найкращі результати одер-

жують при утриманні батьківського стада в секції, 60 % площі якої

зайнято сітчастою підлогою, а 40 % — глибокою підстилкою, що за-

побігає наминам на кінцівках і підвищує заплідненість яєць.

Годівля курей батьківського стада. Їх годують розсипними

комбікормами, в 100 г яких міститься: обмінної енергії — 1130 кДж

(270 ккал), сирого протеїну — 16 г, клітковини — 5,5, кальцію — 2,8,

фосфору — 0,7, натрію — 0,3 г, усі незамінні амінокислоти й мікро-

добавки. Годувати комбікормом з таким вмістом поживних речовин

починають із 23-тижневого віку, що сприяє швидкому збільшенню

несучості без негативних наслідків для дорослої несучки. Норму го-

дівлі для м’ясних курей батьківського стада, яких утримують у клі-

тках, зменшують на 20 % порівняно з такою для птиці, яку вирощу-

ють на глибокій підстилці. Протягом усього періоду утримання ку-

рей доцільно використовувати комбікорми, в яких вміст поживних

речовин у 100 г однаковий, а норми надходження поживних речо-

вин в організм птиці регулюють кількістю заданого корму.