Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

170

Приміщення для утримання тільних корів розділяють на 3 – 4

секції, а тварин ділять на групи залежно від періоду тільності 60,

45, 30, 15 днів. Групи формують один раз через кожні 10 – 15 днів

кількістю не більше 50 голів.

Залежно від прийнятої технології в господарстві сухостійних ко-

рів у цеху можна утримувати прив’язно та безприв’язно.

Прив’язний спосіб застосовують у господарствах з невеликим по-

голів’ям дійних корів. Для полегшення організації моціону викорис-

товують напівавтоматичне прив’язування тварин, що дає можли-

вість розфіксовувати їх групами.

Найдоцільніше сухостійних корів утримувати без прив’язі на

глибокій підстилці з вільним виходом на кормо-вигульні майдан-

чики, де вони поїдають грубі та соковиті корми. На кожну корову в

приміщенні повинно бути виділено 5 м

площі, а на кормо-вигуль-

ному майданчику з твердим покриттям — 8 м

із фронтом годівлі

0,8 – 1 м.

Для підстилки використовують солому або сухий торф із розра-

хунку 1,5 – 2 кг на одну голову. Гній з приміщень видаляють 1 – 2

рази на рік.

Приміщення й кормо-вигульні майданчики обладнують групо-

вими напувалками. Тваринам у цеху сухостійних корів виділяють

25 % головомісць від загальної кількості корів на фермі.

Цех отелення обладнують в окремому приміщенні з розрахунку

12 % головомісць від загального поголів’я корів ферми. Тут утриму-

ють глибокотільних корів та нетелей і корів, які розтелилися. Тва-

рини надходять у цех за 7 – 10 днів до отелення і знаходяться тут

протягом 25 днів. У цеху отелення передбачені такі технологічні

секції: передродова, родова, молозивних та новотільних корів.

У передродову секцію надходять корови й нетелі, яких утриму-

ють прив’язно. З настанням провісників родів тварин переводять у

родову секцію із денниками. Останні розміром не менше 3,0 × 3,5 м,

із невисокими стінками (1,2 м) для можливості зорового контакту з

іншими тваринами, обладнані годівницями і напувалками. Утри-

мання в деннику без прив’язі забезпечує тваринам сприятливі умо-

ви для нормального перебігу родів.

У родовому деннику корова перебуває від 10 до 24 год, що дає

можливість теляті ссати молозиво безпосередньо з вим’я матері. По-

тім корів переміщають у секцію молозивних, де одержують від них

молозиво, яке використовують для випоювання телят. Через 4 дні їх

переводять у секцію новотільних і утримують протягом 12 – 14 днів

прив’язно або безприв’язно залежно від прийнятої технології. Пер-

ші дні після отелення тварин годують доброякісним сіном та бовтан-

кою із концкормів. На 12 – 14-й день їх переводять на повний ра-

ціон. Починаючи з другого дня після отелення корів доять апарата-

ми з навантаження на одного оператора 25 голів.

171

Телят після утримання в деннику з коровою розміщують у про-

філакторії, де вони знаходяться у клітках до 20-денного віку. Далі

переводять у телятник для наступного вирощування, а надремонт-

них реалізують у господарства по вирощуванню молодняку великої

рогатої худоби на м’ясо. Навантаження в профілакторії на одного

працівника 35 – 40 телят.

У цех роздоювання й осіменіння корови надходять через 16 – 18

днів після отелення. Він розрахований на 25 % головомісць від за-

гальної кількості корів. Тривалість перебування тварин у цьому це-

ху 100 – 120 днів.

Роздоювати корів починають через 15 днів після отелення. Для

групи тварин подібної продуктивності на 5 – 10 днів складають ра-

ціон. Контрольні доїння проводять раз у 5 днів із занесення даних

до картки роздоювання корів.

Норми годівлі корів складають із розрахунку фактичної продук-

тивності та авансу кормів на ріст надоїв. Коровам-первісткам дода-

тково згодовують на підвищення продуктивності 1 – 2 к. од. Корми

авансують доти, поки корова збільшує надої.

За умов прив’язного утримання й доїння в переносні відра опе-

ратор обслуговує 25 – 30 корів. Якщо утримання безприв’язне, а до-

їння проводиться на доїльних установках типу «Ялинка» і «Тандем»,

навантаження зростає до 70 – 100 корів.

Для результативного запліднення і запобігання маститу коровам

надають моціон. Тварину, яка за період роздоювання не заплідни-

лася, переводять у цех виробництва молока, але встановлюють за

нею ретельний ветеринарний нагляд.

До цеху виробництва молока надходять запліднені й роздоєні

корови на 100 – 120-й день лактації. Основне завдання тут — це

одержання високих надоїв, досягнення рівномірного спаду лакта-

ційної кривої, нормального перебігу тільності й своєчасного запуску

корів. У цеху повинно бути 50 % головомісць від загального пого-

лів’я корів.

Якщо доїння організовано у стійлах, то застосовують прив’язну

систему утримання, а в доїльних залах — безприв’язно-боксову.

Важливим елементом виробничого процесу в зазначеному цеху є

своєчасний і правильно проведений запуск корів, що контролюється

щомісячним планом-графіком переміщення тварин по цехах. Корів

середньої продуктивності запускають за 3 – 4, а високопродуктив-

них — за 6 – 10 днів. У період запуску стежать за вим’ям: у випадку

коли воно стає твердим, молоко здоюють. Після закінчення запуску

їх переміщують по цеху сухостійних корів.

Потоково-цехову систему можна впроваджувати на фермах із

традиційною технологією та комплексах, побудованих за типовими

проектами. У господарствах, де серед основних виробничих примі-

щень є родове відділення, потоково-цехову систему можна запрова-

172

джувати з мінімальними витратами, тільки провівши реконструк-

цію родового відділення й профілакторію.

Тварин одного цеху розміщують у кількох чи одному приміщен-

ні, розділивши його на окремі секції, в яких утримують корів на

роздоюванні та наступному періоді лактації або сухостійних і тва-

рин родового відділення. Можна розміщувати у родовому відділенні

і корів, що перебувають на роздоюванні.

Варіантів розміщення тварин може бути кілька, але необхідно,

щоб зберігалася суть нової технології годівлі й утримання з ураху-

ванням фізіологічного стану, можливості роздоювання, вчасного

осіменіння, одержання здорового приплоду та його збереження.

Обов’язкова умова потоково-цехової системи — збереження тех-

нологічних груп протягом усього періоду утримання тварин у тому

чи іншому цеху, а при пасовищному утриманні — закріплення пев-

них ділянок пасовищ або вигульно-кормових майданчиків (якщо

корів не випасають).

Потоково-цехову систему можна впровадити і на фермі, де утри-

мують не менше 400 корів. Для цього необхідно мати родове відді-

лення з денниками і профілакторієм. Решту тварин різного фізіоло-

гічного стану розміщують в одному корівнику. Якщо на фермі одне

приміщення на 200 корів, то половина головомісць відводиться під

цех виробництва молока, одна четверта частина під сухостійні коро-

ви і стільки ж для роздоювання новотільних тварин. У цьому випа-

дку для кожної групи визначають різні рівні годівлі.

Недоліком потоково-цехової системи є знеособлення тварин,

оскільки їх переміщують із цеху в цех. Тому всіх корів слід закріп-

лювати за певними працівниками, в якому б цеху тварини не зна-

ходились.

4.11. Основи технології виробництва молока

на промисловій основі

Термін технологія було прийнято в 1967 р. на Харківській сесії

ВАСГНІЛ. Під технологією розуміють науково обґрунтовану і взаємо-

зв’язану систему організаційних, економічних, зоотехнічних, вете-

ринарних та інженерних прийомів із розведення, годівлі й утри-

мання тварин, будівництва приміщень, комплексної механізації і

автоматизації виробництва, яка забезпечує масовий випуск продук-

ції високої якості з мінімальними затратами праці та витратами

інших матеріальних засобів.

Найважливішими елементами технології виробництва молока є

утримання, годівля, доїння корів та видалення гною.

Від звичайних ферм спеціалізовані підприємства з виробництва

молока відрізняються концентрацією поголів’я, взаємозв’язаністю

173

технологічних процесів, комплексною механізацією та автоматиза-

цією виробничих процесів.

Вони бувають павільйонного типу, де тварин розміщують в окре-

мих приміщеннях, і моноблокові з розміщенням поголів’я під одним

дахом. Кращим варіантом організації промислової технології вироб-

ництва молока є спорудження підприємств павільйонного типу.

Будівництво підприємств із моноблоковою системою утримання

значно складніше. Воно триває 3 – 4 роки, а створення оптимальних

умов утримання тварин потребує значних витрат.

Спеціалізовані молочні підприємства розміщують у місцях, де є

можливість створити міцну кормову базу з використанням культур-

них пасовищ.

Необхідною умовою є обґрунтування їх розмірів із врахуванням

матеріальних витрат і затрат праці на виробництво одиниці продук-

ції, обсягів і структури кормовиробництва, складу земельних угідь,

рельєфу місцевості, наявності природних кормових угідь та їх роз-

міщення і забезпечення відповідними кадрами. Для роботи на та-

ких підприємствах потрібні висококваліфіковані кадри, здатні ор-

ганізувати й вести виробництво молока в умовах промислової тех-

нології.

Технології молочних підприємств розроблені на 400, 800, 1200 і

1600 голів та як експериментальні на 2000 корів. Проте найдоціль-

ніша концентрація 800 – 1200 голів. Збільшення поголів’я тварин

від 400 до 800 голів зумовлює зменшення матеріальних витрат на

9 – 13 %, а на підприємствах із поголів’ям 1200 корів — на 15 – 20 %.

Подальша концентрація поголів’я призводить до зростання витрат

на одиницю продукції. На підприємствах розміром 1200 корів за-

трати праці на 1 ц молока на 30 – 35 % нижчі порівняно з підприєм-

ствами на 400 корів.

На великих підприємствах із безприв’язною системою утримання

використовують типові приміщення на 400, а середнього розміру з

прив’язною системою утримання — на 200 корів. Тварини повинні

мати міцну конституцію, бути пристосованими до стійлового групо-

вого утримання в приміщеннях із твердим покриттям, мати високі

технологічні властивості вим’я.

Основний показник, за яким відбирають корів — їхня продукти-

вність. Підприємство з промисловою технологією молока ефективне

тоді, коли надої не нижчі 4000 кг молока на одну корову на рік. Ко-

рови повинні мати придатне до машинного доїння вим’я з чашопо-

дібною й округлою формою. Тварини з козячим вим’ям для машин-

ного доїння не придатні, оскільки частки такого вим’я розвинуті

нерівномірно. Дійки повинні бути циліндричної та конічної форми

завдовжки 6 – 9 см, діаметром 2,5 – 3 і обхватом біля основи 8 – 9 см.

Найоптимальніша відстань між передніми дійками — 10 – 15 см,

задніми — 6 – 10 та між передніми і задніми — 7 – 12 см. Дійки,

174

розташовані одна від одної на більшій відстані, під масою доїльного

апарата згинаються, що приводить до неповного видоювання моло-

ка, надто близько — утруднюється надівання доїльних стаканів і

виведення молока із вим’я.

Способи утримання корів. На молочних підприємствах про-

мислового типу застосовують прив’язний і безприв’язний способи

утримання корів. Прив’язний спосіб вимагає значних затрат пра-

ці по догляду за тваринами і не дає можливості ефективно викорис-

товувати засоби механізації.

Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового ти-

пу безприв’язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням

зростає ефективність використання засобів механізації, збільшуєть-

ся навантаження на одного працівника, підвищується продуктив-

ність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на

споживання корму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в

господарстві створена міцна кормова база. Адже витрати кормів на

одиницю виробленого молока при безприв’язному утриманні більші

на 10 – 15 %.

При безприв’язному способі корів утримують у секціях. Групи

формують залежно від віку та фізіологічного стану тварин. Годують

корів у приміщенні або на вигульно-кормових майданчиках. Доїння

здійснюють у доїльних залах, обладнаних доїльними установками

«Ялинка», «Тандем», «Карусель».

Залежно від організації відпочинку та годівлі тварин безприв’яз-

не утримання має чотири варіанти.

Безприв’язно-боксове утримання корів — найпоширеніша тех-

нологія безприв’язного утримання. Вартість будівництва примі-

щень такого типу дещо більша, але вона компенсується зменшен-

ням затрат праці і одержанням дешевшого молока. Безприв’язно-

боксове утримання застосовують у різних кліматичних зонах із мі-

німальною витратою підстилки або ж повною її заміною різними

синтетичними матеріалами.

Для відпочинку тварин приміщення обладнують боксами завдо-

вжки 1,9 – 2,1 і завширшки 1 –1,2 м (рис. 18). Ширина боксу понад

1,2 м призводить до нераціонального використання площі та забру-

днення боксів і тварин. Перегородки за довжиною такі як бокси або

на 10 – 15 см коротші. Підлога має бути вищою від гнойового прохо-

ду на 20 – 30 см. Якщо застосовують підстилку, то її вносять один

раз на тиждень із розрахунку 2 – 3 кг на бокс або 0,3 – 0,5 кг на од-

ну голову на день.

Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим

проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобі-

льні кормороздавачі типу

КТУ-10А, КТУ-10Б, РСП-10, АРС-10. Якщо

кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, викорис-

товують стаціонарні роздавачі кормів

РВК-Ф-74, КВД-Ф-150-1. До-

ять корів у доїльних залах.

175

Прохід для корів і видалення гною завширшки не менше 250 см

влаштовують між годівницями та рядами боксів. Застосовують різні

способи видалення гною через щілинну підлогу: в підвальні гноєс-

ховища, у канали, де розміщені скребкові транспортери. Якщо про-

хід бетонований, то гній видаляють скреперною установкою чи буль-

дозером, начепленим на колісний трактор (

МТЗ-80, ЮЗМ-6 та ін.).

Щілинну підлогу влаштовують із металевих решіток завширшки

25 мм і отворами між ними 37 – 40 мм. Планки розміщують віднос-

но кормо-гноєвого проходу впоперек або ялинкою.

При безприв’язно-боксовому утриманні спостерігається часткове

знеособлення тварин. У проектах будівель не закладені переддоїль-

ні майданчики, тому корови навіть протягом одного дня можуть по-

трапляти до різних операторів, які доять у різних ритмах, що пору-

шує у тварин первинний рефлекс молоковіддачі і, як наслідок, мо-

же відбуватися їх самозапуск або розвивається мастит вим’я.

При безприв’язному комбібоксовому утриманні передбачається

поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів — у доїльно-

му залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розміс-

тити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому

кормовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив’яз-

ним утриманням корів після їх реконструкції. З цією метою зніма-

ють прив’язі, а стійла відокремлюють металевими дугами.

Недоліком наведеного варіанту є значне забруднення корів. Під

час поїдання корму вони просуваються вперед до годівниці, а потім

відходять назад і лягають у виділені в період годівлі екскременти.

Сильні корови витісняють із боксів слабших, що призводить до трав-

мування тварин і зниження їх продуктивності. Серед способів усу-

нення таких недоліків — фіксація тварин у боксах на період годівлі.

Рис. 18. Внутрішній вигляд корівника за безприв’язно-боксового утримання корів

176

Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами,

а гній видаляють дельта-скреперною установкою, бульдозером, на-

чепленим на колісний трактор, через щілинну підлогу. Порівняно з

прив’язною системою комбібоксове утримання дає можливість під-

вищити продуктивність праці в 2 рази.

Безприв’язне змінно-групове утримання корів. Його суть поля-

гає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпо-

чивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утриму-

ють без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють

на секції, які обладнують груповими напувалками АГК-4.

Між рядами боксів підлога бетонована. Гній видаляють бульдо-

зером, начепленим на колісний трактор, у період, коли тварини від-

сутні. Влітку корів утримують на вигульних майданчиках, а взимку

використовують їх для прогулянок.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи ко-

рів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші примі-

щення, де їх годують та доять.

Для годівлі використовують типовий корівник на 200 голів. Годі-

вниці влаштовують у чотири ряди без розриву посередині примі-

щення. Одночасно у приміщенні розміщується 320 корів (чотири

групи по 80 голів). Годівниці обладнані автоматичними фіксатора-

ми на період поїдання корму. Приміщення для годівлі будують із

розрахунку одне місце на три корови стада. Групи корів годують у

три зміни, а корми роздають мобільними кормороздавачами.

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5 – 2 год і

переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками

«Ялинка» або «Тандем». Під час доїння тваринам залежно від про-

дуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх перега-

няють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові май-

данчики.

Цей варіант безприв’язного утримання дає можливість тваринам

активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність

праці в 1,5 – 2 рази, збільшити кількість головомісць на 15 – 20 %,

підвищити оплату корму молоком на 5 – 6 % порівняно з прив’яз-

ною системою утримання. Проте зазначена технологія не знайшла

широкого застосування.

Безприв’язне утримання з відпочинком корів на глибокій під-

стилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на

глибокій підстилці, годівлю на вигульно-кормових майданчиках,

доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим

на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції,

де розміщують групи тварин різного фізіологічного стану. Для під-

стилки використовують солому, яку додають щоденно з розрахунку

3 кг на кожну корову.

До приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бе-

тонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На

177

них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають че-

рез спеціальні решітки. Вигульно-кормові майданчики обладнують

годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів. У кож-

ному окремому загоні майданчика є автонапувалка з електропідігрі-

ванням води у холодну пору року.

Доять корів у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем»

чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми.

Гній видаляють з приміщення раз на рік, а з вигульно-кормових

майданчиків — один раз у 2 – 3 дні.

Таку технологію виробництва молока можна застосовувати в пів-

денних регіонах за наявності міцної кормової бази та достатньої кіль-

кості соломи для підстилки з розрахунку 1 т на корову за рік. Але вона

не набула поширення через технологічні переваги боксової системи.

Приміщення ферми. Велику молочну ферму складають при-

міщення для утримання корів (корівники), родове приміщення з

профілакторієм для телят, телятники для молодняку різних вікових

груп, пункт штучного осіменіння, доїльно-молочний блок, пункт

ветеринарної медицини, кормоцех, сховище для силосу, сінажу, сі-

на, коренебульбоплодів, гноєсховище і побутовий будинок.

Родове приміщення з профілакторієм для телят до 20-денного

віку будують із розрахунку 12 % головомісць від загального пого-

лів’я корів на фермі. Кількість місць для корів і телят має бути од-

наковою. Телятники розраховані на утримання 100 – 500 голів мо-

лодняку до 6-місячного віку. Їх місткість уполовину менша за все

поголів’я корів.

До доїльно-молочного блоку відносять: доїльні приміщення з дої-

льними установками, молочарню для приймання, переробки й збе-

рігання молока, пункт штучного осіменіння, службові, побутові та

інші кімнати, переддоїльні і післядоїльні майданчики для корів.

Молочарня може бути зблокована з корівниками або розташована

окремо.

У кормоцеху мелють зерно, миють і подрібнюють коренеплоди і

виготовляють кормові суміші, куди додають (при потребі) різні біл-

ково-мінерально-вітамінні добавки, готують грубі корми до згодову-

вання.

Силос і сінаж заготовлять у наземних траншеях завширшки не

менше 12 м, із бетонованими стінами і дном, піднятим над землею

на 10 – 15 см. Сіно зберігають під навісами вигульно-кормових май-

данчиків або в спеціально побудованих сіносховищах. Солому скир-

тують на кормовому майданчику. Коренеплоди зберігають у корене-

бульбосховищах або наземних буртах. Гній бажано регулярно виво-

зити за територію ферми і складувати в бурти.

На випадок порушення постачання електроенергії від державної

електромережі ферма має бути забезпечена резервною електроста-

нцією. Її територію обгороджують, обсаджують деревами, а на в’їзді

178

споруджують санпропускник. Недалеко від ферми розміщують поля

з багаторічними травами і культурними пасовищами.

Особливості годівлі корів. Найраціональніше використовува-

ти кормосуміші, які дають можливість забезпечити повноцінну годі-

влю й механізувати їх роздавання. Основними кормами є кукуру-

дзяний силос, сіно, сінаж, солома, зелені корми та помірна кількість

коренеплодів і концкормів. Через високу вартість енергоносіїв на

даному етапі корми для годівлі великої рогатої худоби в основному

використовують у натуральному вигляді.

У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплідний, сіно-

силосно-коренеплідний, сінажно-концентратний типи годівлі. Ве-

лика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за

вмістом протеїну, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.

Концентратний тип годівлі не оправдовує себе внаслідок високої

вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження продук-

тивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілоріч-

ну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав’яною

січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зе-

леною масою, питома вага якої повинна становити 15 – 20 % загаль-

ної кількості раціону.

За умов промислової технології виробництва молока концентро-

вані корми згодовують під час доїння корів з урахуванням продук-

тивності. Грубі й соковиті за умов безприв’язного утримання твари-

ни поїдають із вільним доступом до них на вигульно-кормових май-

данчиках. Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший,

оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й

автоматизації процесу.

Безприв’язне утримання передбачає групову годівлю корів без

фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля

годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50

до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на

рівень середньої продуктивності корів.

Метод режимної годівлі з фіксацією їх біля годівниць у спеціаль-

них приміщеннях чи відокремлених кормових зонах усередині ко-

рівника забезпечує чіткий режим годівлі й підвищує швидкість по-

їдання кормів у 2 рази. Корми тваринам роздають в один і той са-

мий час. Недотримання встановленого розпорядку призводить до

порушення жуйки, неспокою тварин і зниження продуктивності.

Нормують годівлю корів за кормовими класами залежно від рівня

молочної продуктивності, часу отелення й періоду тільності, а корми

роздають 2 – 3 рази на добу залежно від прийнятої технології.

Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або ви-

користовують їх у поєднанні. Мобільні засоби прості в експлуатації

й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можли-

вість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з

179

розрахунку на одну тварину на 10 – 15 % та енергоносіїв на 15 – 20 %

більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в

роботі і при виході системи з ладу організувати годівлю тварин до-

сить складно.

Використання доїльних установок. За умов прив’язного

утримання корів доять у стійлах, використовуючи установки з мо-

локопроводом. Якщо застосовують напівавтоматичні прив’язі, то

доїння організовують і в доїльних залах. При безприв’язному утри-

манні корів доять у доїльних залах, обладнаних доїльними устано-

вками «Ялинка», «Тандем», «Карусель» та ін.

У виробництві використовують два типи доїльної установки «Тан-

дем»:

УДТ-8 і УДА-8А, які розраховані на обслуговування 200 – 450

дійних корів. Доїльні станки цих установок розміщені паралельно з

двох боків по чотири з кожного. Між рядами станків є траншея 0,6 –

0,75 м завглибшки для зручності роботи оператора машинного доїн-

ня. Кожний станок обладнаний доїльним апаратом і годівницею

для концентрованих кормів. Впускають корів у станок та випуска-

ють із нього індивідуально, що дає можливість затримати тварину в

станку на випадок необхідності.

Установку

УДТ-8 обслуговують два оператори, які за годину ви-

доюють 60 – 70 корів. На установці

УДА-8А автоматизовані процеси

додоювання, відмикання вакууму, знімання доїльного апарата з

вим’я тварини. Доїння корів проводить один оператор, оскільки ча-

стина операцій машинного доїння автоматизована.

Із доїльних апаратів молоко по молокопроводу через індивіду-

альні лічильники

УЗМ-1 надходить до молокозбірників, що розта-

шовані у молочному блоці.

На установці типу «Ялинка» досягають вищої продуктивності

праці за рахунок розміщення корів під кутом 30° до робочої траншеї

оператора й зменшення відстані між вим’ям двох сусідніх корів до

80 – 100 см. Це дає змогу економити оператору час переходу від од-

ної корови до іншої. Корови заходять і виходять із станків групами.

Концентровані корми роздають ланцюгово-шайбовим транспорте-

ром, а дозування регулюють із пульта керування. Доїльна установка

розрахована на обслуговування 400 – 600 корів.

У виробничих умовах використовують доїльні установки типу

«Ялинка» в двох модифікаціях:

УДЕ-8А та УДА-16А.

Доїльна установка

УДЕ-8А забезпечує групову зміну корів, меха-

нізоване роздавання концентрованих кормів, дистанційне керуван-

ня механізованим приводом дверей, автоматизоване циркуляційне

промивання і дезінфекцію молочної системи (рис. 19). Обслуговують

її два оператори, які за одну годину видоюють 80 – 90 корів. На

установці

УДА-16А автоматизовані операції машинного додоюван-

ня, вимикання вакууму, знімання доїльних апаратів. Обслуговує

установку один оператор і видоює за годину 70 – 75 корів.