Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

140

Розведенням і вдосконаленням породи займаються племінні за-

води «Любомирівка», «Червоний шахтар» Дніпропетровської, ім. Кі-

рова Запорізької, «Диктатура» Донецької областей та ін.

Порода районована в Автономній Республіці Крим, Харківській,

Дніпропетровській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Луган-

ській, Кіровоградській, Запорізькій областях.

Червона степова порода поліпшується чистопородним розведен-

ням для збереження цінних адаптаційних якостей, а також застосу-

ванням відтворного схрещування корів червоної степової породи з

плідниками англерської, червоної датської та голштинської порід.

Результатом такої роботи є створений новий тип, який відрізняється

від тварин червоної степової породи вищою продуктивністю, екс-

тер’єром і технологічними якостями.

Українська червоно-ряба молочна порода (рис. 8) виведена

на основі сименталів відтворним схрещуванням їх із монбельярда-

ми, айрширами та червоно-рябими голштинами. Варіантами схре-

щувань передбачалось одержати масив тварин із часткою крові чер-

воно-рябих голштинів 60 – 80 %. При виборі порід для схрещування

враховувались їхня спеціалізація в молочному напрямі продуктив-

ності та високі технологічні властивості тварин.

У новій породі передбачалося поєднати високу молочну і м’ясну

продуктивність, придатність до машинного доїння, добру пристосо-

ваність до місцевих умов та високу оплату корму продукцією.

Порода виведена в 1993 р. Її ознаками є червоно-ряба масть, міц-

на конституція, гармонійність будови тіла, ванно- і чашоподібна

форма вим’я, міцне прикріплення його, великі й добре розгалужені

молочні вени.

Рис. 7. Корова червоної степової породи

141

Молочна продуктивність корів у середньому становить 2552 кг, а

в племінних господарствах — 4356 кг із вмістом жиру в молоці

3,83 %. В окремих племінних заводах одержано значно вищі надої:

«Тростянець» Чернігівської області — 6155 кг молока, вміст жиру

3,8 %, «Маяк» Черкаської — відповідно 5632 кг і 3,8 %, «Червоний

велетень» Харківської — 5464 кг і 3,9 %.

Червона польська порода створена у Польщі складним від-

творним схрещуванням місцевої худоби з бугаями англерської та

червоної датської порід. Тварини невеликі, мають щільну або міцну

конституцію, витривалі, добре пристосовані до місцевих умов. Жива

маса корів — 450 – 500, бугаїв — 700 – 850 кг, телята народжуються

живою масою 25 – 35 кг. Надій корів — до 3000 кг, а в племінних

господарствах — 4000 – 5000 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9 %.

М’ясні якості худоби невисокі, тому що вона вдосконалювалася у

молочному напрямі.

Розводять тварин цієї породи у Волинській, Тернопільській і Рів-

ненській областях.

² Породи комбінованого напряму продуктивності

У країнах Європи значну увагу приділяють розведенню тварин

комбінованого напряму продуктивності, які здатні до високої молоч-

ної продуктивності й відрізняються від молочних порід кращими

м’ясними якостями. Молочно-м’ясну худобу вигідно розводити тому,

що вона може в більшій мірі використовувати грубі та соковиті кор-

ми з меншою витратою концентрованих.

Рис. 8. Корова української червоно-рябої молочної породи

142

Основними породами комбінованого напряму продуктивності є

симентальська, лебединська, бура карпатська, сіра українська, пінц-

гау та ін.

Симентальська порода виведена в Швейцарії. Назву одержала

від річки Сімме, у долині якої створено кращі групи сименталів.

Тварин цієї породи завозили в Україну, де розводили в чистоті й

схрещували з місцевою худобою.

Симентали відзначаються міцною конституцією, високим зрос-

том, міцним кістяком, добре розвиненими м’язами. Масть полова,

полово-ряба і червоно-ряба (рис. 9). Тварини цієї породи невибагли-

ві до кормів, менше схильні до захворювань (туберкульоз, лейкоз),

для них характерна висока поживна цінність молока та інтенсив-

ність росту молодняку. Технологічні властивості вим’я корів недо-

статні, оскільки у процесі вдосконалення худоби мало звертали ува-

ги на його розвиток.

Жива маса корів — 550 – 650, бугаїв — 900 – 1000 кг (деякі коро-

ви — 700 – 800, бугаї — 1300 кг). Телята народжуються живою ма-

сою 35 – 46 кг. В умовах достатньої годівлі надої корів становлять

3500 – 4000 кг, а у провідних племінних господарствах — 4600 –

5500 кг. Вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,9, білка — 3,3 – 3,6 %. Серед

вітчизняних порід симентальська худоба має найбільшу кількість

корів із рекордними надоями.

T Так, корова Рябушка КС-1854 за четверту лактацію дала 14 541 кг молока з

вмістом жиру 3,83 %, Мальвіна ЧС-2115 — відповідно 14 431 кг і 3,94 %, Вдало

поєднуються у сименталів високі надої з вмістом жиру в молоці. Від рекордист-

ки Чорнощокої ЧСМ-3805 за десяту лактацію одержано 14 009 кг молока з вміс-

том жиру 4,36 %, Кукли за сьому лактацію — відповідно 10 955 і 4,87, Воротки

за четверту лактацію — 6508 кг і 6,04 %.

Рис. 9. Корова симентальської породи

143

Симентальська худоба відрізняється також добрими м’ясними

якостями. Середньодобові прирости молодняку при відгодівлі дося-

гають 800 – 1000 г. Забійний вихід становить 54 – 58 %. М’ясо добре

пронизане жиром, негрубо волокнисте, високоенергетичне. Порода

районована в Лісостеповій зоні України.

У провідних господарствах частину тварин розводять у чистоті

для збереження генофонду цінної симентальської породи, а основну

масу корів схрещують із бугаями червоно-рябої голштинської поро-

ди. Використання голштинів на сименталах дало можливість вивес-

ти нову українську червоно-рябу молочну породу з вищою молочною

продуктивністю і кращими технологічними властивостями вим’я.

Враховуючи високу інтенсивність росту й добрі м’ясні якості тва-

рин, симентальську худобу використано для виведення української

м’ясної, а також симентальської м’ясної порід.

Племінна робота з породою спрямована на підвищення молочно-

сті, поліпшення будови тіла, морфофункціональних властивостей

вим’я і збереження вмісту жиру в молоці.

Лебединська порода (рис. 10) створена схрещуванням сірої

української худоби з бугаями швіцької породи й подальшим розве-

денням помісей «у собі». Ставилося завдання одержати великих

тварин із високими молочністю і жирністю молока. Створення поро-

ди завершено в 1950 р. Тварини цієї породи мають міцну конститу-

цію, пропорційну будову тіла, добре розвинене вим’я. Жива маса

корів — 500 – 600, бугаїв — 800 – 900 кг. Телята народжуються жи-

вою масою 30 – 35 кг. Продуктивність корів — 3300 – 4000 кг молока

з вмістом жиру 3,8 – 3,9 %. Деякі корови дають 9000 – 12 600 кг.

T У рекордистки Ленти ХІІІ-212 вдало поєднувалися високі надої з вмістом жиру

в молоці. За шосту лактацію від неї одержано 12 633 кг молока з вмістом жиру 4,2 %.

Рис. 10. Корова лебединської породи

144

Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту. Сере-

дньодобові прирости становлять 900 – 1000 г. М’ясні якості худоби

високі, забійний вихід — 54 – 56 %.

У тварин цієї породи дещо довший строк господарського викорис-

тання у межах загальної популяції Сумської та Харківської областей.

Племінна робота з породою спрямована на підвищення молочної

продуктивності та технологічних властивостей вим’я. Практикуєть-

ся подальше використання бугаїв швіцької породи американської

селекції. Тварини з часткою крові понад 50 % переважають лебе-

динських ровесниць за надоєм і вмістом жиру в молоці.

З метою збереження цінного генофонду лебединської породи

планується і чистопородне розведення в обмеженій популяції 3 – 4

тис. корів.

Бура карпатська порода виведена відтворним схрещуванням

місцевої худоби з різними відріддями бурих порід альпійського по-

ходження. Тварини цієї породи мають невисоку молочну та м’ясну

продуктивність. Жива маса корів — 450 – 500, бугаїв — 700 – 800 кг.

Надій — 3000 – 3500 кг, вміст жиру в молоці — 3,7 – 3,8 %. Серед-

ньодобові прирости молодняку — 700 – 800 г. Забійний вихід —

45 – 52 %.

Продуктивні якості бурої карпатської породи поліпшують бугая-

ми лебединської породи та швіцької американської селекції. Розво-

дять її у Закарпатській області.

Сіра українська порода у ХІХ ст. вважалася найбільш поши-

реною в Україні. На її основі створено червону степову, лебединську,

буру карпатську, вона також була використана для виведення укра-

їнської м’ясної породи.

Незначна кількість чистопородного поголів’ я сірої української

породи збережена в племінних господарствах «Поліванівка» Дніп-

ропетровської, «Асканія-Нова» Херсонської областей та ін.

Порода пінцгау виведена в Австрії в альпійській долині Пінц-

гау. Худоба помірно скороспіла, добре пристосована до гірських

умов, має триваліший період господарського використання. Інколи

від корів упродовж їхнього життя одержують по 13 – 15 телят.

Масть червона, вздовж спини проходить біла смуга, нижня части-

на грудей, живіт і гомілки білі. Корови мають невисоку молочність.

За м’ясними якостями худоба цієї породи не поступається симента-

лам. Розводять її у Чернівецькій та Івано-Франківській областях.

² Породи м’ясного напряму продуктивності

Тварини м’ясних порід порівняно з іншими більші, мають вищу

інтенсивність росту, добру пристосованість до пасовищних умов

утримання. На відміну від молочних і комбінованих порід, вони на

3 – 4 міс раніше закінчують свій ріст, тобто скороспіліші. Забійний

вихід у них на 5 – 10 % вищий, краще співвідношення тканин у ту-

145

ші, менше кісток, м’язова тканина їх тонковолокниста, м’ясо рівно-

мірно пронизане жиром і соковите.

До вітчизняних м’ ясних порід належать українська м’ясна і во-

линська м’ясна. Найбільш поширеними породами зарубіжної селек-

ції в Україні є герефордська, абердин-ангуська, шароле, кіанська,

санта-гертруда. Тварини цих порід використовують для виведення

нових порід, поліпшення існуючих і промислового схрещування з

коровами молочного та молочно-м’ясного напрямів продуктивності,

потомство яких вирощують на м’ясо.

Українська м’ясна порода створена складним відтворним схре-

щуванням симентальської, шароле, сірої української та кіанської по-

рід із наступним розведенням помісей «у собі». Вирішальними фак-

торами породотворчого процесу були оцінка тварин, випробування їх

за власною продуктивністю та якістю потомства, відбір, інтенсивне

розмноження кращих тварин і підбір пар для парування.

Основними екстер’єрними особливостями породи є крупність,

глибока й широка грудна клітка, добре розвинена задня частина

тулуба, міцний кістяк, обмускуленість (рис. 11). Масть світло-поло-

ва, полова. Худоба пристосована до різних кліматичних умов, без-

прив’язного утримання, ефективного використання грубих і сокови-

тих кормів. Жива маса корів — 600 – 710, бугаїв — 1000 – 1270 кг.

Відтворні здатності й молочність тварин цієї породи високі. Між-

отельний період триває 400 днів. у 6-місячному віці молодняк дося-

гає живої маси 200 – 220 кг. У бугайців статева зрілість настає в

11 – 14 міс.

Рис. 11. Бугай української м’ясної породи

146

Розводять худобу української м’ясної породи в різних кліматич-

них зонах України. Плідників використовують для промислового

схрещування з коровами чорно-рябої, симентальської та лебедин-

ської порід. Ефект гетерозису проявляється за живою масою і забій-

ним виходом.

Селекційна робота з породою спрямована на розведення тварин

за лініями із застосуванням різних видів відбору та помірного ін-

бридингу.

Волинська м’ясна порода виведена складним відтворним

схрещуванням корів чорно-рябої й частково червоної польської з

плідниками абердин-ангуської, герефордської та лімузинської по-

рід. Для тварин цієї породи характерні високі молочність і енергія

росту, добрі м’ясні якості, вони ефективно використовують пасови-

ща, комолі. Тулуб у них видовжений, кістяк міцний, голова невели-

ка, шия коротка, добра обмускуленість, особливо задньої частини

(рис. 12). Жива маса корів — 500 – 550, бугаїв — 950 – 1050 кг. Те-

лята народжуються живою масою 28 – 32 кг. У 6-місячному віці вона

становить 180 – 200 кг.

Молодняк має високу інтенсивність росту. В 15 – 18-місячному віці

бугайці при середньодобових приростах 1000 – 1200 г досягають жи-

вої маси 470 – 590 кг із витратою кормі на 1 кг приросту 6,2 – 8 к. од.

Забійний вихід — 60 – 66 %.

У корів висока відтворна здатність, відносно короткий міжотель-

ний період (345 днів), тривалий період продуктивного використання

(дев’ять років).

Породу розводять у західних регіонах України, а половина пого-

лів’я розміщена в Ковельському районі Волинської області.

Рис. 12. Бугай волинської м’ясної породи

147

4.5. Племінна робота у скотарстві

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молоч-

ної та м’ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зни-

ження її собівартості.

Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи

розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молод-

няку, зоотехнічний та племінний облік. В удосконаленні племінних

і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за походженням, екс-

тер’єром, конституцією, надоєм, вмістом жиру й білка в молоці,

оплатою корму молоком, відтворною здатністю та станом здоров’я.

При оцінці за родоводом враховують породність і належність

тварин до родин. Вони мають бути міцної конституції, без екс-

тер’єрних вад, з об’ємним залозистим вим’ям та рівномірно розви-

неними його частками, із циліндричними або злегка конічними

дійками, що широко розставлені й спрямовані прямо вниз.

За молочною продуктивністю корів оцінюють за ряд лактацій,

найвищою чи однією з врахованих, але найбільш вірогідно — за пер-

ші дві чи три лактації.

Відтворну здатність корів визначають діленням кількості оте-

лень за весь період використання на вік корови в роках, зменшений

на два. Міжотельний період, який повинен становити 12 міс, є та-

кож показником відтворної здатності корів.

М’ясних корів оцінюють і відбирають за екстер’єром, конститу-

цією, скороспілістю, живою масою та оплатою корму приростом. Особ-

ливу увагу звертають на вираженість типу, породи й гармонійність

складу тіла. У м’ясних корів мають бути широкий і округлий тулуб,

міцний кістяк, добре розвинені м’язи.

Скороспілість тварин визначають за інтенсивністю росту та стро-

ком настання статевої зрілості, а молочність м’ясних корів — за жи-

вою масою телят у 7 – 8-місячному віці.

Плідників оцінюють і відбирають за походженням, індивідуаль-

ними якостями та якістю потомства. Насамперед їх відбирають за

родоводом з урахуванням продуктивності жіночих предків у 2 – 3

поколіннях і племінних якостей чоловічих предків. Плідник пови-

нен походити від високопродуктивних матерів та батьків, оцінених

за якістю потомства. Враховують також і належність його до лінії.

До індивідуальних якостей відносять оцінку за конституцією й

екстер’єром, статевою активністю та якістю сперми. Для вирощу-

вання відбирають бугайців із міцною конституцією, добрими екс-

тер’єром і станом здоров’я. У них мають бути розвинені м’язи, міц-

ний кістяк, правильна будова тіла. Якщо тварини мають екстер’єрні

вади, їх на плем’я не залишають.

148

У бугайців м’ясних порід мають бути добре розвинені м’язи,

компактна будова тіла, невелика голова, коротка шия, невисокі кін-

цівки. При досягненні господарської зрілості їх оцінюють за якістю

сперми.

За походженням та індивідуальними якостями не можна зробити

вірогідних висновків про спадкові якості плідників, тому заключною

є оцінка їх за якістю потомства.

Плідників молочних і комбінованих порід оцінюють за такими

показниками корів-дочок: надоєм, вмістом жиру і білка в молоці,

живою масою, екстер’єром та оплатою корму молоком. При оцінці

бугаїв м’ясних порід враховують скороспілість, м’ясні якості й опла-

ту корму приростами молодняку.

Починають випробовувати плідників за якістю потомства у

15-місячному віці на стаді корів із середньою продуктивністю не

нижче 3000 кг молока за лактацію. Корів осіменяють спермою буга-

їв, яких випробовують. Одержаних телиць осіменяють у 15 – 17-мі-

сячному віці живою масою на 15 % більше від стандарту породи.

Молочну продуктивність первісток визначають на 2 – 3-му місяці

лактації за контрольними доїннями та вмістом жиру і білка в моло-

ці, використовуючи 100-бальну шкалу.

Племінну цінність плідника визначають методом дочки — ровес-

ниці з урахуванням надою, вмісту жиру і білка в молоці, кількості

молочного жиру, живої маси, оцінки екстер’єру, інтенсивності моло-

ковіддачі, розвитку вим’я, а також його придатністю до машинного

доїння.

Ровесницями дочок вважають усіх дочок, одержаних у господар-

стві від інших бугаїв, які мають однакові вік, сезон отелення й

утримуються в подібних умовах.

Категорію племінної цінності бугая (поліпшувач, нейтральний,

погіршувач) присвоюють відповідно до опрацьованих даних дочки-

ровесниці.

Плідників м’ясних порід оцінюють за показниками розвитку йо-

го дочок і синів до 15-місячного віку, живою масою, молочністю, екс-

тер’єром та класною оцінкою корів.

Бонітування. Оцінку племінних, продуктивних і екстер’єрних

якостей тварин щорічно проводять у племзаводах, племгоспах, на

племфермах господарств із різною формою власності, племрепроду-

кторах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні

телиці та племінні бугайці. Для проведення бонітування тварин

зважують, беруть проміри, визначають молочну продуктивність,

морфофункціональні властивості вим’я.

Породність тварин встановлюють на підставі документів (завод-

ські книги, племінні свідоцтва, картки Мол-1, Мол-2 та ін.). Залеж-

но від породності батьків тварин відносять до чистопородних (похо-

дять від однієї породи) і помісних (І, ІІ, ІІІ і IV покоління).

149

Корів оцінюють спочатку за першу, а потім за дві, три лактації й

більше. Основним показником молочної продуктивності є кількість

молочного жиру (кг). Інші ознаки (надій, вміст жиру і білка в моло-

ці, жива маса, оцінка будови тіла, швидкість молоковіддачі) врахо-

вують як незалежні.

Швидкість молоковіддачі розраховують діленням кількості надо-

єного молока на час, затрачений на його одержання.

Племінну цінність тварин (ПЦ) за всіма селекційними ознаками

визначають за формулою

ПЦ =

,100

CП

⋅

де П — величина селекційної ознаки тварин; СП — стандарт поро-

ди за відповідною ознакою.

Оцінку тварин за типом проводять за 100-бальною шкалою. У

шкалу оцінки корів входять такі показники: загальний вигляд і

розвиток, тулуб, груди, крижі, кінцівки, ратиці (60 балів) та вим’я

(40 балів); бугаїв-плідників — тип будови тіла, розвиток кістяка,

окремі частини тіла і статева система.

За типом тварин розподіляють на чотири класи: «відмінно» (В) —

85 балів і вище, «добре» (Д) — 75 – 84, «задовільно» (З) — 65 – 74,

«погано» (П) — 64 бали й менше.

Племінних бугайців оцінюють у 6 міс (за родоводом), 12 (за роз-

витком і ростом), 12 – 14 (за відтворною здатністю), 15 – 18 міс (за

якістю потомства та запліднювальною здатністю сперми).

Ремонтних телиць оцінюють у 6 міс (за родоводом, розвитком і

ростом та типом породи). За цими показниками, крім родоводу, про-

водять оцінку телиць й у 12 міс. У 15 – 18-місячному віці до оцінки

включають і статеву систему.

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним

аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план па-

рувань та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою

забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно про-

ведений підбір не тільки закріплює, а й розвиває ознаки, за якими

ведуть селекцію.

У племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір,

тобто до кожної корови підбирають бугая-плідника з урахуванням

його належності до певної лінії та родини. У неплемінних господар-

ствах застосовують груповий підбір. До маточного поголів’я, вихо-

дячи з генеалогії стада, підбирають 2 – 3 бугаїв і закріплюють їх на

два роки.

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплек-

тування стада племінними тваринами, визначають кількість молод-

няку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації ін-

шим господарствам.