Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

130

Склад молока непостійний і залежить від породи тварин, періоду

лактації, рівня годівлі, сезону року, техніки доїння тощо. Основни-

ми компонентами його є жир, білки, молочний цукор (лактоза), мі-

неральні речовини, вітаміни (табл. 18).

18. Хімічний склад молока деяких сільськогосподарських тварин, %

У тому числі

Вид тва-

рин

Вода

Суха

речовина

білки жири

молочний

цукор

мінеральні

речовини

Корова 87,5 12,5 3,3 3,8 4,7 0,7

Коза 87,0 13,0 3,5 4,1 4,6 0,8

Вівця 82,1 17,9 5,8 6,7 4,6 0,8

Свиня 84,0 16,0 4,6 7,3 3,1 1,0

Кобила 89,6 10,4 1,8 1,7 6,5 0,4

За хімічною будовою молочний жир — це ефір триатомного

спирту і жирних кислот, яких у молоці близько 150. Він — найцін-

ніша складова його і визначає смакові якості та поживність остан-

нього.

У сирому молоці молочний жир знаходиться у вигляді жирових

кульок, покритих зверху ліпопротеїновими оболонками. В 1 мл мо-

лока їх налічується 2 – 5 млрд. Протягом лактації кількість жиро-

вих кульок змінюється. На початку — в молоці їх менше і вони дещо

більші, ніж у кінці лактації. В молоці жирномолочних корів вміст

більших жирових кульок вищий. Розмір їх залежить від породи, пе-

ріоду лактації, годівлі та інших факторів.

Якщо молоко має дрібні жирові кульки, воно смачніше і краще

засвоюється організмом. Відносно невеликий розмір їх у молоці ко-

рів чорно-рябої породи, тому саме її й розводять у приміських зонах

для одержання питного молока.

У молоці з більшими жировими кульками вищий вихід масла,

оскільки дрібніші відходять при сепаруванні в молочні відвійки.

Білки молока синтезуються з амінокислот, кількість яких у них

досягає 20 і більше. Основним із білків молока є казеїн. Він стано-

вить 82 % від загальної їх кількості, альбумін — 12 і глобулін — 6 %.

Казеїн, крім молока, ніде в природі не зустрічається й надає йому

білого кольору та непрозорості. Під впливом кислот і сичужного фер-

менту він коагулює, що дає можливість виробляти з молока сири та

кисломолочні продукти.

Після виділення з молока казеїну в сироватці залишаються аль-

бумін і глобулін, які називаються сироватковими білками. Їх вико-

ристовують у фармацевтичній промисловості як основу для виготов-

лення білкових препаратів. Глобулін молока — це носій імунних вла-

стивостей, тому в молозиві його у 10 – 15 разів більше, ніж у молоці.

131

Молочний цукор (лактоза) є тільки у молоці. Він являє собою

дисахарид, що складається з глюкози і галактози. У чистому вигля-

ді — це кристалічний порошок білого кольору в 3 – 5 разів менш

солодкий, ніж тростинний чи буряковий цукор. Нагрівання молока

до температури понад 100 °С робить його коричневим, а при 170 –

180 °С спостерігається побуріння молока внаслідок карамелізації

молочного цукру.

Лактоза відіграє важливу роль у виробництві кисломолочних

продуктів. Внаслідок дії молочнокислих бактерій вона зброджується

до молочної кислоти, яка від’єднує від молекули казеїну частину

кальцію, і вивільнений казеїн випадає в осад. Процес молочнокис-

лого бродіння можна спрямувати у бажаному для технолога напрямі.

До мінеральних речовин молока відносять солі неорганічних

та органічних кислот. У молоці міститься близько 80 елементів пе-

ріодичної системи Менделєєва. Залежно від кількості їх поділяють

на макроелементи (кальцій, фосфор, калій, натрій, сірка, хлор, маг-

ній) і мікроелементи (залізо, мідь, кобальт, марганець та ін.).

Більше половини всіх мінеральних речовин молока становлять

солі кальцію та фосфору. Кальцій у молоці знаходиться в розчин-

ній (25 %) і колоїдній (75 %) формах, остання зв’язана з казеїном.

Збільшення кількості розчинної форми кальцію й зменшення

зв’язаної погіршують якість молока.

Фосфор, що міститься в клітинах молочної залози, впливає на

процес утворення багатьох компонентів молока. До 30 % органічно-

го фосфору зв’язано з казеїном та оболонками жирових кульок. Важ-

ливою формою є фосфор, який входить до казеїн-фосфатного ком-

плексу.

Мікроелементи — важливі складові ферментів, вітамінів і акти-

вують або інгібують діяльність багатьох із них.

У молоці містяться всі життєво необхідні вітаміни. Каротин і

вітамін В

надають йому і продуктам, виготовленим із нього, пев-

ного кольору. Вітамін С запобігає окисним процесам у молоці та

маслі. У молоці, особливо в молозиві, є імунні тіла, аглютиніни, оп-

соніни й гормони (окситоцин, тироксин та ін.).

Козяче молоко за складом і властивостями близько до ко-

ров’ячого. Воно — цінний продукт харчування, особливо для дітей.

За поживністю овече молоко у 1,5 раза переважає коров’яче,

оскільки воно містить більше цінних поживних речовин, жиру та

білків. Значного поширення набуло овече і козяче молоко в Італії,

Греції, а також у країнах Близького і Середнього Сходу. Його вжи-

вають як сирим, так і у вигляді кисломолочних продуктів, масла,

сирів.

Секреція молока та його виведення. Утворення молока — це

секреторний процес, в якому важливу роль відіграють епітеліальні

залозові клітини — альвеоли та епітелій молочних ходів. Спочатку

132

поглинаються попередники молока з крові, а в секреторних кліти-

нах відбуваються біосинтез і виділення молока у порожнину аль-

веол. Для утворення 1 кг молока необхідно, щоб через вим’я прой-

шло 450 – 500 л крові.

Регулюють секрецію молока нервова та гуморальна системи. По-

дразнення нервових закінчень дійок передається до гіпоталамуса,

який у відповідь виділяє релізинг-гормони. Дія їх на гіпофіз зумов-

лює виділення з аденогіпофіза пролактину, а із задньої частини ок-

ситоцину. Перший гормон впливає на рівень секреції молока, а дру-

гий — на повноту молоковиведення.

Жир молока синтезується з жирних кислот, що утворюються в

молочній залозі із жиру корму. Внаслідок бродіння у рубці з вугле-

водів утворюються пропіонова, масляна та оцтова кислоти. Остання

використовується на утворення жиру молока. Бродильні процеси

залежать від структури раціону і фізичного стану кормів.

Якщо тваринам згодовують багато сіна, сінажу, силосу, то у їх-

ньому рубці переважає оцтовокисле бродіння. Даванка великої кіль-

кості концкормів, подрібнених кормів у натуральному вигляді чи

гранулах посилює пропіоновокисле бродіння. У рубці підвищується

вміст пропіонової кислоти, що призводить до зниження жирності

молока. Гліцерин і жирні кислоти на 10 % утворюються з оцтової

кислоти, що надходить із крові в секреторні залози альвеол.

Казеїн та альбумін синтезуються молочною залозою, оскільки

у природі ніде вони не зустрічаються.

Глобулін молока і крові не різняться між собою, тому він може

переходити безпосередньо з крові. 30 – 45 % білків молока синтезу-

ються за рахунок амінокислот, які надходять із кров’ю, а решта —

за рахунок білків корму.

Вітаміни, ферменти, гормони і мінеральні солі безпосередньо пе-

реходять із крові в молоко, але це не фільтрація, а фізіологічно ак-

тивний процес.

При періодичному звільненні вим’я від молока процес молоко-

утворення відбувається безперервно. Молоко, що утворилося в аль-

веолах, надходить до дрібних молочних проток, з яких формуються

молочні канали. Останні зливаються й утворюють молочні ходи, які

відкриваються в цистерну частки вим’я. Потім молоко надходить до

цистерни дійки й дійкового каналу.

До моменту доїння у цистернах нагромаджується до 25 % молока,

а після масажу чи умовно-рефлекторного подразнення — 85 – 97 %.

Перехід молока з альвеолярного відділу в цистернальний назива-

ється молоковиведенням. При доїнні чи ссанні телям корови молоко

виходить із вим’я. На молоковіддачу впливає гормон задньої частки

гіпофіза окситоцин і дія його триває 5 – 6 хв, а потім окситоцин

втрачає активність або руйнується гормоном кори наднирників ад-

реналіном, і молоковіддача припиняється. Отже, корів потрібно дої-

133

ти швидко. Корови з різною продуктивністю мають неоднакову

швидкість молоковіддачі. Ця ознака є спадковою і її можна викори-

стовувати при відборі й підборі тварин.

Лактація та її тривалість. Після отелення у корови починає

функціонувати молочна залоза, тобто утворюється спочатку молози-

во, а потім молоко. Період від отелення до запуску називається лак-

тацією. Запуск — це поступове припинення виділення молока.

У сприятливих умовах годівлі та утримання нормальним лакта-

ційним періодом вважається 305 днів. Тривалість лактації зале-

жить від індивідуальних особливостей тварин. Деякі корови само-

запускаються, інші лактують до отелення. Але останніх слід запус-

кати, зменшуючи кількість згодовуваних концентрованих і сокови-

тих кормів до повного припинення синтезу молока.

Якщо не надати корові сухостою тривалістю 45 – 60 днів перед

отеленням, то у наступну лактацію вона зменшить продукування

молока. У період інтенсивного розвитку плода корова не в змозі за

рахунок кормів одночасно забезпечити себе поживними речовинами

на продукування молока, розвиток плода і підтримання життєздат-

ності власного організму. Крім того, молочній залозі треба дати від-

починок для відновлення залозової частки альвеол.

Протягом лактації надої корів змінюються. Після отелення добо-

ві надої підвищуються і досягають максимуму на 2 – 3-му місяці,

після чого поступово знижуються, особливо з 5-го місяця тільності.

Зміна надоїв протягом лактації називається лактаційною кривою.

Вона зумовлюється молочною продуктивністю, індивідуальними

особливостями, фізіологічним станом, а також умовами годівлі та

утримання. У частини корів протягом лактації добові надої зміню-

ються незначно, а в інших спостерігається велика різниця. Високо-

продуктивні корови мають високу і стійку лактаційну діяльність.

Тварини з ніжною конституцією характеризуються швидко спадаю-

чою лактацією, а у низькопродуктивних спостерігається стійка низь-

ка лактаційна діяльність.

Практика використання корів показала, що їхні надої за лакта-

цію на 25 % залежать від вищого добового надою і на 75 % від ха-

рактеру лактаційної кривої. У високопродуктивних тварин знижен-

ня надоїв у наступні місяці становить 4 – 6 %, а в низькопродуктив-

них — 9 – 12 %.

При доборі корів за молочною продуктивністю звертають увагу

на характер лактаційної кривої. Тварини з високими добовими на-

доями і стійкою лактаційною кривою дають більше молока за лак-

тацію, довше використовуються з господарською метою і в результа-

ті мають вищий надій упродовж життя.

Вплив різних факторів на кількість і якість молока. Молоч-

на продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіоло-

гічного стану, умов годівлі, утримання і використання тварин.

134

Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність.

У межах господарства бувають рекордистки, корови з середньою і

низькою продуктивністю. Спадкові можливості тварин не можуть

бути реалізовані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієніч-

них умов утримання.

Породні особливості є одним із важливих факторів, що визна-

чають молочну продуктивність. Сучасні спеціалізовані молочні по-

роди мають високу продуктивність (чорно-ряба, українська чорно-

ряба молочна, червона степова, українська червоно-ряба молочна,

голштинська та ін.). Вони ефективно використовують корми. При

повноцінній збалансованій годівлі на 1 кг молока витрачають

1 – 1,1 к. од. корму. Річні надої корів цього напряму продуктивності

становлять 3000 – 5000 кг молока з вмістом жиру 3,5 – 3,8 % і білка

3,1 – 3,4 %.

Серед молочних є породи, в молоці яких 5 – 6 % жиру і 3,8 – 4,2 %

білка. До них належать джерсейська і гернсейська. Корови комбіно-

ваного напряму продуктивності за надоями дещо поступаються тва-

ринам молочних порід, а за вмістом жиру в молоці переважають їх.

Наприклад, від корів лебединської породи надоюють по 3300 –

4000 кг молока, в якому 3,8 – 3,9 % жиру.

Молочна продуктивність корів м’ясних порід сягає 1200 – 2000 кг,

вміст жиру в молоці — 3,7 – 4 %, а у корів породи санта-гертруда

жиру в молоці 4,6 – 5,8 % і білка 3,5 – 4,5 %.

У сучасних умовах племінної роботи, годівлі та утримання най-

повноцінніше за вмістом жиру і білка молоко одержують від корів із

надоєм 3500 – 5000 кг за лактацію. У більшості випадків підвищен-

ня надоїв до 6000 – 7000 кг призводить до зниження жирності мо-

лока, але меншою мірою позначається на кількості білка.

У стадах різних порід приблизно є 25 – 30 % корів, молоко яких

має підвищені жирність і білковість, а 15 % тварин поєднують ці

показники з високими надоями порівняно з середніми показниками

по стаду.

Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв

на 25 – 50 %. За витратами кормів корови з невисокою молочною

продуктивністю обходяться господарству в два рази дорожче, ніж

високопродуктивні, тому що чим вищі надої, тим менше витрачаєть-

ся твариною поживних речовин на утворення молока. Високопро-

дуктивним коровам на 1 кг молока потрібно 0,7 – 0,9, а низькопро-

дуктивним — 1,5 к. од.

Недостатня годівля, особливо дефіцит протеїну в раціоні, нега-

тивно позначається не тільки на надоях, а й призводить до знижен-

ня вмісту жиру в молоці. Згодовування коровам соняшникової, ба-

вовникової та лляної макухи сприяє підвищенню цього показника

на 0,2 – 0,4 %. На якість молока позитивно впливають також добро-

якісне сіно, трава бобових і злаково-бобових культур.

135

Склад та якість молока погіршуються при згодовуванні недобро-

якісних кормів і великої кількості деяких видів соковитих кормів

(турнепс, бруква, гичка коренеплодів). Великі даванки коровам ма-

кухи погіршують якість масла і з такого молока не можна виготови-

ти високоякісний сир.

На продуктивності корів також позначаються температура, воло-

гість, вміст газів у повітрі приміщень. Оптимальні параметри мік-

роклімату для корів такі: температура повітря 5 – 15 °С, відносна

вологість 70 – 75 %, обмін повітря на 1 ц живої маси 17 м

/год, швид-

кість руху повітря 0,5 м/с, концентрація вуглекислоти 0,25 %, аміаку

20 мг/м

Критичними зоогігієнічними параметрами для корів, що нега-

тивно відбиваються на продуктивності, є температура нижче 5 °С і

вище 25 °С та вологість вище 75 %.

Високі відносна вологість (90 %) і температура повітря спричи-

няють зниження вмісту жиру в молоці, а низькі — підвищують його

і зменшують загальну кількість молока.

На вміст жиру в молоці позитивно впливає моціон. За даними

професора Р. Б. Давидова, у молоці, одержаному в осінні місяці, біль-

ше жиру на 0,2 – 0,4 %, ніж у молоці весняних надоїв, коли корови

мало рухаються і знаходяться на свіжому повітрі.

Корови повинні бути забезпечені не тільки необхідною кількістю

високоякісних кормів, а й водою. На виробництво 1 л молока потріб-

но 4 – 5 л води, тому напувати тварин треба не менше трьох разів

на добу.

Молочна продуктивність також залежить від стану здоров’я, віку

тварин, віку при першому осіменінні, живої маси, тривалості сухо-

стійного й сервіс-періоду.

Тільки здорові корови здатні до нормального відтворення і висо-

кої молочної продуктивності. На надоях негативно позначаються

такі захворювання, як туберкульоз, бруцельоз, лейкоз, мастит та ін.

Надої корів до 4 – 5-ї лактації підвищуються, 2 – 3 роки перебу-

вають на одному рівні, потім знижуються, що пов’язано з віковими

змінами функціональної діяльності не тільки молочної залози, а й

інших органів. З віком зменшується кількість залозистої тканини,

але у більшості випадків тварини розвивали максимальну молочну

продуктивність на 8 – 10-й лактаціях.

Перше отелення корови у 27 – 29-місячному віці сприяє скоро-

ченню витрат на її вирощування й одержанню вищого надою впро-

довж життя.

Корови з більшою живою масою здатні з’їдати значну кількість

корму і переробляти його в молоко, але зростання надоїв залежно

від маси тварин спостерігається доти, доки зберігатиметься молоч-

ний тип худоби. У молочному скотарстві бажано, щоб надій корови

за лактацію перевищував живу масу у 8 – 10 разів.

136

Період від запуску до отелення називається сухостійним. За-

лежно від віку та продуктивності він триває 45 – 60 днів. Молодим і

високопродуктивним коровам надають довший сухостійний період,

ніж повновіковим і тваринам із низькою молочною продуктивністю.

При ненаданні корові періоду сухостою або при значному його ско-

роченні знижуються надої в наступну лактацію, а телята народжу-

ються дрібними й слабкими.

Період від отелення до запліднення називається сервіс-періо-

дом. Тривалість його суттєво позначається на молочній продуктив-

ності корів. Запліднення їх у першу охоту призводить до скорочення

лактації та зниження річного надою, тому що, починаючи з 5-го мі-

сяця лактації, корови різко знижують надої. Якщо останніх осіменя-

ти на 3 – 4-му місяці лактації, то вони дояться значно довше, а при

тривалих лактаціях середньодобові надої нижчі на 13 – 15 %, ніж

при 305 днях доїння. Оптимальна тривалість сервіс-періоду — 60 – 80

днів. Якщо відтягнути на певний час осіменіння, то корова може

залишитись яловою і завдасть господарству певних збитків.

Вміст жиру та білка в молоці корови неоднаковий протягом її

життя і залежить від лактації, пори року, доби, кількості доїнь, пер-

ших та останніх порцій молока. З віком тварин жиру й білка в мо-

лоці дещо менше. Протягом лактації ці показники значно зміню-

ються. На 2 – 3-му місяці лактації вміст жиру знижується, потім

зростає і в останній місяць лактації стає вищим на 20 – 45 % порів-

няно з першим.

З підвищенням жирномолочності корів зростає і вміст білка в

молоці, але дещо в меншій кількості. Жирніше молоко одержують у

час вечірніх доїнь, але буває жирнішим і вранішнє. Це пов’ язано з

утворенням жиру в молочній залозі й виділенням уже синтезованого.

Молоко перших порцій містить до 1 % жиру, а останніх — 10 % і

більше. Такої закономірності не спостерігається за вмістом білка в

молоці. В одних корів він буває вищим у перших порціях, а в ін-

ших — в останніх.

4.4. Основні породи худоби

та їх використання

У давнину велику рогату худобу розводили для одержання м’яса,

потім почали використовувати як тяглову силу, а пізніше — для

одержання молока. Нині відбулася диференціація худоби залежно

від того, яку продукцію одержують — молоко, продукти його перероб-

ки (масло, сири тощо) чи м’ясо.

У світі налічується близько тисячі порід, але найбільшого поши-

рення набули 250. Тривалість існування породи залежить від того,

наскільки вона відповідає попиту людини.

137

Одні породи використовуються сотні років, у результаті селек-

ційно-племінної роботи їхня продуктивність зростає й розширюють-

ся зони їх розведення. Наприклад, червона степова, хоча й має пев-

ні недоліки, але добре пристосована до умов півдня і відзначається

високою продуктивністю.

Інші втрачають своє значення й зникають, а частина із них ви-

користовується як генофонд для виведення нових порід. Сіра україн-

ська худоба, яку раніше розводили в Україні, використовувалась і

як робоча, тому характеризується невисокою молочною продуктив-

ністю внаслідок слабкого розвитку молочної залози. Її участь у ви-

веденні української м’ясної породи дала позитивні результати.

Бурхливий процес породоутворення з використанням районова-

них та імпортних порід сприяв створенню нових. Це такі, як україн-

ська червоно-ряба молочна, українська чорно-ряба молочна, україн-

ська м’ясна, волинська м’ясна. Нині потрібні тварини, здатні прояв-

ляти високу продуктивність в умовах групового утримання, доїння на

швидкодіючих доїльних установках, які мають високу стійкість про-

ти несприятливих факторів зовнішнього середовища (обмежений

моціон, недостатня інсоляція, тверде покриття підлог та ін.).

Високі вимоги ставляться і до якості молока та м’яса. Отже, по-

ліпшення існуючих і виведення нових порід є вимогою сьогодення.

У практиці ведення галузі скотарства набула поширення класи-

фікація порід великої рогатої худоби за напрямом продуктивності.

Тому розрізняють такі групи порід: молочні, подвійної продуктивно-

сті, або комбіновані, та м’ясні.

В Україні розводять 11 порід молочного напряму продуктивності,

7 комбінованого і 13 м’ясного. Найчисленніші чорно-ряба та україн-

ська чорно-ряба молочна (36,3 %), червона степова (34,5 %), україн-

ська червоно-ряба молочна разом із симентальською (23,9 %), лебе-

динська (3,6 %), інші породи (1,7 %).

Породи молочного напряму продуктивності

Основними породами цього напряму продуктивності є чорно-ряба,

українська чорно-ряба молочна, червона степова, українська черво-

но-ряба молочна, червона польська, голштинська, джерсейська.

Чорно-ряба порода найбільш поширена у світі й відіграла важ-

ливу роль у вдосконаленні й виведенні нових порід. Вона створена в

результаті схрещування місцевих корів із бугаями голландського

походження.

Тварини чорно-рябої породи мають пропорційно розвинений ту-

луб. Жива маса повновікових корів становить 500 – 550, бугаїв —

800 – 900 кг. В умовах достатньої годівлі від корів одержують по

4000 – 5000 кг молока, а в племінних господарствах — 6000 – 6500 кг

із вмістом жиру 3,4 – 3,8 %. Надої деяких рекордисток досягають

10 – 17,5 тис. кг.

138

T Від корови Волги ЕЧП-339, що належала господарству «Россия» Челябін-

ської області, за 305 днів третьої лактації було надоєно 17 517 кг молока з вміс-

том жиру 4,2 %. В Україні від корів Киянка 3338 — 12 681 кг, вміст жиру 3,89 %,

Еймос 09931 — відповідно 12 283 кг і 3,88 %.

Чорно-рябій худобі належать світові рекорди за надоєм. Корова Бічер Арлін-

да Еллен за лактацію дала 22 822 кг молока з вмістом жиру 2,83 %, а за 365

днів — 25 047 кг із загальною кількістю жиру в молоці 707 кг. Світовий рекорд

за молочною продуктивністю проявила корова Убре Бланка (Куба) 3/4 голштин-

ська 1/4 зебу. За лактацію (305 днів) від неї надоєно 24 268,9 кг, а за 365 днів —

27 674,2 кг з вмістом жиру 3,80 % і загальною кількістю молочного жиру 1051,6 кг.

Максимальний добовий надій її був 110,9 кг.

Жива маса телят чорно-рябої породи в середньому становить

32 – 40 кг. Молодняк має високу інтенсивність росту. Бички у 15 міс

досягають живої маси 400 – 450 кг і витрачають на 1 кг приросту

6,5 – 7 к. од. Забійний вихід — 55 – 58 %.

Розводять тварин цієї породи у лісостеповій і поліській зонах

України. Молочність і технологічні властивості вим’я корів чорно-

рябої породи поліпшують ввідним схрещуванням із бугаями голш-

тинської породи, корови якої мають міцний кістяк, молочний тип

будови тіла, більшу живу масу, високі надої, добре розвинене вим’я

ванно- та чашоподібної форм, пристосоване до машинного доїння з

високою швидкістю молоковіддачі.

Українська чорно-ряба молочна порода (рис. 6) виведена

схрещуванням тварин чорно-рябої худоби з голштинською і як само-

стійна порода затверджена в 1996 р. Тварини створеної породи пе-

реважають чорно-рябих ровесниць за живою масою та промірами.

Вони мають більшу висоту в холці, довший тулуб і краще розвинену

грудну клітку. Жива маса дорослих корів — 600 – 650, бугаїв —

850 –1100 кг.

Рис. 6. Корова української чорно-рябої молочної породи

139

У кращих племінних господарствах від корови надоюють по

6000 – 8000 кг молока з вмістом жиру 3,6 – 3,8 %, а витрата корму

на 1 кг молока становить 0,9 – 1,1 к. од.

Молодняк відзначається високою інтенсивністю росту. У 18-мі-

сячному віці телиці досягають живої маси 400 – 420, бугайці —

500 – 520 кг при витраті корму на 1 кг приросту 6,5 – 7,2 к. од.

Відтворна здатність корів перебуває на рівні вихідних порід. Вік

першого отелення коливається в межах 27 – 29 міс, а сервіс-період

триває 85 – 100 днів.

У племінних господарствах України створено типові стада поро-

ди, які мають високу молочну продуктивність. Кращими із них є

племзаводи «Плосківський», «Бортничі», «Олександрівка», «Дзвін-

кове», «Чайка» Київської, «Велика Бурімка», «Україна», «Маяк»

Черкаської, «Кутузівка, «Україна» Харківської, «Пасічна» Хмельни-

цької, «Оброшине», «Радехівський» Львівської, «Зоря» Рівненської

областей, дослідні господарства Інституту сільського господарства

Полісся УААН та Вінницького НВО «Еліта».

T Рекордистки породи — корови Регата 7216, від якої за третю лактацію надоє-

но 13 755 кг молока з вмістом жиру 3,3 % і Крапка 108, надій якої за другу лак-

тацію становив 12 227 кг молока з вмістом жиру 4,08 %. Упродовж життя від

корови Песизи 1514 за 11 лактацій одержали 80 935 кг молока.

У породі є три внутрішньопородні типи (центрально-східний, за-

хідний і поліський), три заводські (київський, подільський, харків-

ський), шість ліній і 55 високопродуктивних родин.

Основні зони розведення тварин української чорно-рябої молоч-

ної породи — це Лісостеп і Полісся України, генетичний потенціал

їх може бути реалізований за умов нормальної годівлі та утримання.

Червона степова порода (рис. 7) створена на початку ХХ ст. у

результаті складного відтворного схрещування місцевої української

худоби з червоними породами Західної Європи (остфрисляндська,

англерська, вільстермаршська).

Тварини червоної масті з різними відтінками — від світло- до

темно-червоного. Позитивні якості породи — пристосованість до жар-

кого клімату, реагування підвищенням продуктивності на поліп-

шення умов годівлі та утримання, добра оплата корму молоком і

приростами. На 1 кг молока втрачається 0,9 – 1,1 к. од. Недоліки —

невисокий вміст жиру в молоці, нерівномірність молоковіддачі, не-

пропорційність розвитку часток вим’я та деякі екстер’єрні вади.

Жива маса корів у племінних господарствах становить 500 – 560,

бугаїв — 800 – 900 кг. Новонароджені телята мають живу масу 30 –

35 кг. Від корів у середньому надоюють за рік по 3000 – 4500 кг мо-

лока із вмістом жиру 3,6 – 3,7 %.

T Рекордисткою за молочною продуктивністю є корова Морошка 1196, від якої

за 300 днів третьої лактації одержано 12 426 кг молока із вмістом жиру 3,82 %.