Бусенко О.Т. (ред.). Технологія виробництва продукції тваринництва

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 6

220

Технологія виробництва свинини

230 – 250 кг; багатоплідність — 10 – 12 поросят, жива маса поросят

у разі відлучення у 60-денному віці — 17 – 20 кг.

Живої маси 100 кг свині досягають у 180 – 200-денному віці, а їх

середньодобові прирости в умовах інтенсивної відгодівлі можуть

становити 800 – 850 г з витратою корму 3,6 – 3,8 к. од. на 1 кг при-

росту. Забійний вихід у молодняку досягає 70 – 75 % (у відгодованих

повновікових тварин — 80 – 82 %) з виходом м’яса 50 – 55 %.

Тварини великої білої породи добре пристосовані до розведення в

різних природно-кліматичних зонах України, крім південних райо-

нів. У породі багато ліній — Свата, Драчуна, Лафета тощо; родин —

Волшебниці, Тайги, Герані та ін. Провідні племзаводи: «Україна»

Вінницької, «Любомирівка» Дніпропетровської, ім. Калініна Доне-

цької, ім. Литвинова Луганської, «Вирішальне», «Степове» Полтав-

ської, «Михайлівка», «Василівка» Сумської, «Старий Коврай», «Ве-

лика Бурімка» Черкаської областей та ін.

Свиней цієї породи використовують як материнську основу для

одержання товарних помісей та гібридних тварин. Нині ведеться

цілеспрямована селекційно-племінна робота зі створення внутріш-

ньопородних типів материнської та батьківської форм.

Українська степова біла порода створена академіком М. Ф. Іва-

новим у 1932 р. схрещуванням місцевих свиней півдня України з

кнурами великої білої породи. За зовнішнім виглядом тварини по-

дібні до свиней великої білої породи, але мають ще міцнішу будову

тіла. Масть біла, голова невелика, тулуб вкритий густою, довгою,

пружною і часто кучерявою щетиною (рис. 6.2). Жива маса дорослих

кнурів досягає 310 – 340, свиноматок — 230 – 250 кг; багатоплід-

ність —10 – 12 поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає у 175 –

Рис. 6.2. Свиноматка української степової білої породи

Розділ 6

221

Технологія виробництва свинини

200-денному віці за середньодобових приростів 750 – 860 г і витра-

ти кормів 3,5 – 4 к. од. Високий вихід м’яса від свиней одержують до

8 – 10-місячного віку, а далі, в більш старшому віці, вони добре оса-

люються.

За чисельністю поголів’я порода посідає друге місце в Україні

(12,2 %) після великої білої. Тварини добре пристосовані до пасо-

вищного утримання в умовах півдня України, тому їх розводять у

Херсонській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Дніпропетров-

ській областях та в Автономній Республіці Крим. Основні лінії кну-

рів — Асканія, Задорного, Степняка тощо; родини свиноматок —

Асканії, Билини, Акації та ін.

Племінні заводи з розведення породи: «Зоря», ім. Калініна За-

порізької, «Славутич», «Молочне», «Сиваський» Херсонської облас-

тей. Породу використовують у регіональних системах для схре-

щування та гібридизації в степовій зоні України, її материнські

форми у поєднанні з кнурами порід ландрас, дюрок, великої чорної

та полтавської м’ясної забезпечують отримання високопродуктив-

них помісей і гібридів, яких використовують у товарних господар-

ствах для відгодівлі.

6.3.2. Породи м’ясного напряму продуктивності

Полтавська м’ясна порода виведена складним відтворним

схрещуванням та об’єднанням генотипів кількох порід: великої бі-

лої, миргородської, ландрас, п’єтрен, уессекс-седлбек. Це великі ши-

рокотілі з добре розвиненими м’ясними формами тварини, порів-

няно довгим, широким та глибоким тулубом, масивними окостами,

легкою головою з невеликими горизонтально поставленими вухами,

білої масті (рис. 6.3).

Рис. 6.3. Кнур полтавської м’ясної породи

Розділ 6

222

Технологія виробництва свинини

Жива маса дорослих кнурів становить 340, свиноматок — 240 кг;

довжина тулуба відповідно 182 та 165 см; багатоплідність — 10 – 11

поросят. Живої маси 100 кг молодняк досягає за 180 – 185 днів за

середньодобового приросту 750 – 800 г і витрати корму на 1 кг при-

росту 3,7 – 3,8 к. од.

Племінні господарства з розведення породи: «Світанок» Полтав-

ської, «Прогрес» Кіровоградської, «Снятинське» Львівської, племза-

вод Стрілецького кінного заводу Луганської областей. Тварин пол-

тавської м’ясної породи розводять у десяти областях України. Вони

рекомендовані для використання майже в усіх областях у регіональ-

них системах розведення переважно для одержання породно-ліній-

них гібридів як батьківська форма.

Українська м’ясна порода виведена в 1993 р. об’єднанням ге-

нотипів свиней полтавської, харківської та білоруської селекцій і

затверджена як порода в 1993 р. Жива маса дорослих кнурів стано-

вить 300 – 340 кг, довжина тулуба — 182 – 186 см; свиноматок від-

повідно 242 – 254 кг та 168 – 172 см. Багатоплідність — 10,8 – 11,5

поросяти; молочність — 57 – 59 кг. Маса гнізда поросят у разі відлу-

чення в 2-місячному віці — 189 – 209 кг (рис. 6.4).

Підсвинки досягають живої маси 100 кг за 175 – 185 днів. При

цьому середньодобовий приріст становить 740 – 820 г, витрати кор-

му на 1 кг приросту 3,5 – 3,8 к. од., довжина туші — 96 см, товщина

сала — 24 – 26 мм, маса окосту — 11 – 11,2 кг, площа «м’язового віч-

ка» — 36 см

. Свиней зазначеної породи можна відгодовувати до

м’ясних кондицій — до досягнення живої маси 130 кг і більше.

Племінні заводи: «За мир», «Самарський», «Родіна» Дніпропет-

ровської, «Еліта» Київської, ім. Леніна Одеської, «Чувиріне» Хар-

ківської, «Асканія-Нова», «Україна» Херсонської областей. Кнурів і

Рис. 6.4. Свиноматка української м’ясної породи

Розділ 6

223

Технологія виробництва свинини

свиноматок використовують у всіх регіонах України для одержання

породно-лінійних гібридів, молодняк яких характеризується вищи-

ми м’ясними якостями (вихід м’яса з туші 61 – 62 %), коротшим пе-

ріодом відгодівлі (на 2 – 12 днів) та меншими на 0,15 – 0,34 к. од. на

1 кг приросту живої маси витратами кормів, а у гібридних свино-

маток спостерігається вища багатоплідність, краща збереженість

поросят та більша жива маса при відлученні.

Порода ландрас виведена в Данії наприкінці XIX ст. методом

відтворного схрещування місцевих маршових довговухих свиней з

великою білою породою. Жива маса дорослих кнурів становить 300 –

320, свиноматок — 220 – 250 кг; довжина тулуба — 200 см; багато-

плідність —11 – 12 поросят (рис. 6.5). На відгодівлі молодняк дося-

гає 100 кг за 170 – 180 днів за витрати кормів 3,4 – 3,6 к. од.

Основні лінії кнурів — Брома, Елеганта, Байкала та ін. Свиней

породи ландрас розводять у Харківській, Чернігівській, Черкаській,

Київській, Донецькій, Миколаївській, Одеській областях та Авто-

номній Республіці Крим. Племзаводи: «Білорічинський», Чернігів-

ської, «Золотоніське» Черкаської, «Будьонівське» Донецької, «Укра-

їнка» Харківської областей. Тварин цієї породи використовують як

батьківську форму в усіх регіональних системах схрещування та

гібридизації.

Порода дюрок виведена в США у 1860 р. схрещуванням двох

порід червоної масті, завезених емігрантами, з використанням ста-

рої беркширської породи. У тварин довгий тулуб з добре вира-

женими м’ясними формами, аркоподібна спина, звисаючі окости,

масть червона з різними відтінками (рис. 6.6). Жива маса дорослих

Рис. 6.5. Свиноматка породи ландрас

Розділ 6

224

Технологія виробництва свинини

кнурів досягає 390 – 420, свиноматок — 330 – 350 кг. Свині міцної

конституції з добрими адаптивними якостями. Вони скороспілі, ха-

рактеризуються винятково високою інтенсивністю росту, достатньо

добрими м’ясними якостями та ефективністю використання кормів.

Розводять у Кіровоградській, Херсонській, Харківській та Полтав-

ській областях. Провідним племзаводом з розведення породи є «Зо-

лотоніське» Черкаської області. Використовують для створення но-

вих спеціалізованих ліній, а також для промислового схрещування

й гібридизації в усіх регіонах України як батьківську форму.

6.3.3. Породи сального

напряму продуктивності

Миргородська порода виведена в 1940 р. на Полтавщині про-

фесором О. П. Бондаренком складним відтворним схрещуванням

місцевих чорно-рябих свиней з кнурами беркширської, великої бі-

лої, середньої білої, великої чорної та темворської порід. За чисель-

ністю в Україні посідає третє місце (4,5 %). Сучасні свині цієї породи

досить довгі, широкі та глибокогруді, міцної конституції, чорно-

рябої масті, іноді з рудим відтінком (рис. 6.7). Кнури досягають жи-

вої маси 300 – 320, свиноматки — 220 – 230 кг; багатоплідність —

10 – 11 поросят; жива маса гнізда в 30 днів — 60 – 70 кг. Молодняк

живої маси 100 кг досягає за 186 – 190 днів за середньодобових при-

ростів 690 – 710 г і витрати кормів на 1 кг приросту 4,0 – 4,2 к. од.

Рис. 6.6. Свиноматка породи дюрок

Розділ 6

225

Технологія виробництва свинини

Основні лінії кнурів — Веселого, Грозного, Камиша тощо; родини

свиноматок — Квітки, Гордої, Смородини та ін. Свині добре викори-

стовують соковиті й грубі корми. Розводять їх головним чином у

Полтавській, Хмельницькій, Сумській, а також Черкаській, Івано-

Франківській, Одеській, Рівненській, Чернігівській та інших облас-

тях. Провідні племзаводи: ім. Т. Г. Шевченка та «Перемога» Полта-

вської області.

Тварин миргородської породи використовують у системі схрещу-

вання і гібридизації як материнську породу, а селекційно-племінна

робота ведеться в напрямі підвищення м’ясності.

Українська степова ряба порода виведена в 1961 р. академі-

ком Л. К. Гребнем з використанням місцевих свиней, великої білої,

беркширської та мангалицької порід. За розвитком і продуктивніс-

тю тварини наближаються до степової білої. Жива маса дорослих

кнурів становить 290 – 340, свиноматок — 210 – 230 кг; багатоплід-

ність — 10 – 11 поросят; маса гнізда у місячному віці — 60 – 65 кг.

Масть різних відтінків: темно-ряба, чорна, чорно-руда й руда. Кіс-

тяк міцний, тулуб довгий та округлий, темперамент спокійний. У

разі м’ясної відгодівлі підсвинки досягають живої маси 100 кг за

215 – 220 днів, витрачаючи не більше ніж 5 к. од. на 1 кг приросту.

Основні лінії кнурів — Рябого, Рекорда, Рижика тощо; родини

свиноматок — Рябої, Ракети, Ромашки та ін. Тварини добре перено-

сять жарку пору року. Поширені у Херсонській та Миколаївській

областях. Породу розводять і вдосконалюють у племзаводі «Молоч-

Рис. 6.7. Свиноматка миргородської породи

Розділ 6

226

Технологія виробництва свинини

не» Херсонської області. Свиноматок зазначеної породи використо-

вують у регіональній системі розведення для схрещування та гібри-

дизації в степовій зоні України.

Велика чорна порода виведена в Англії наприкінці XIX ст. ме-

тодом відтворного схрещування англійських місцевих довговухих

свиней з неаполітанськими та китайськими чорними свиньми. В

Україну завезені з Німеччини в 1947 р. Тварини міцної конституції,

спокійного темпераменту. Жива маса дорослих кнурів досягає

300 – 360, свиноматок — 200 – 240 кг; багатоплідність — 9 – 11 по-

росят.

Розводять у Донецькій, Луганській та Сумській областях. Пле-

мінне господарство з розведення породи — племзавод «Тернівсь-

кий» Сумської області. Кнурів великої чорної породи використо-

вують для промислового схрещування в степовому регіоні України.

6.3.4. Використання інших порід

Породи свиней латвійська біла та естонська біла виведені в кра-

їнах Балтії, уельська та уессекс-седлбек — Англії, гемпшир — США,

п’єтрен — Бельгії, північнокавказька — в Російській Федерації.

Кнурів зазначених порід використовують для виведення нових віт-

чизняних порід і заводських типів свиней, а також (деяких із

них) — для міжпородного схрещування й гібридизації з іншими ге-

нотипами свиней з метою одержання синтетичних ліній та помісно-

го молодняку з високими м’ясними якостями.

6.4. Племінна робота у свинарстві

Продуктивність свиней значною мірою залежить від рівня се-

лекційно-племінної роботи в стаді, тобто систематичного виконання

комплексу зоотехнічних заходів щодо якісного поліпшення тварин.

До цього комплексу входять: цілеспрямоване вирощування ремонт-

ного молодняку з використанням сучасних методів відбору та підбору

батьківських пар, підвищення відтворної здатності свиноматок та

кнурів, скороспілості молодняку, зменшення витрат кормів на оди-

ницю продукції й поліпшення м’ясних якостей свиней на відгодівлі.

На сучасному етапі розвитку свинарства за рівнем племінної ро-

боти визначено чотири типи господарств: племінні заводи, племінні

господарства, племінні ферми (племінні репродуктори) та виробни-

чі репродуктори господарств і комплексів. У племзаводах та плем-

госпах використовують чистопородне розведення, в племінних ре-

продукторах — чистопородне розведення та двопородне схрещуван-

ня, у товарних репродукторах — трипородне схрещування й гібри-

дизацію.

Розділ 6

227

Технологія виробництва свинини

Зоотехнічний облік. Уся селекційно-племінна робота в стаді

ґрунтується на чіткому зоотехнічному обліку, який ведуть за певними

формами, що є основними документами в племінному господарстві.

У племінних господарствах прийнято такі форми зоотехнічного

обліку: картка племінного кнура (ф. № 1-св), журнал обліку пару-

вання (осіменіння) маточного поголів’я свиней (ф. № 4-св), журнал

обліку опоросів свиноматок та приплоду (ф. № 5-св), журнал обліку

вирощування ремонтного молодняку свиней (ф. № 6-св), звіт про

бонітування свиней (ф. № 7-св) та ін.

Основа зоотехнічного обліку — правильна нумерація та своєчас-

не мічення приплоду. Нумерацію здійснюють присвоєнням молод-

няку гніздових та ідентифікаційних номерів: гніздові — ставлять

підсисним поросятам протягом доби після народження на лівому

вусі, починаючи з одиниці щороку; ідентифікаційні — у віці до 1 міс

на правому вусі (кнурцям — непарні, свинкам — парні), починаючи

з одиниці (двійки) до 99999 (99998) номера, після чого відлік розпо-

чинають з початку. Свиней мітять одним із трьох способів: татую-

ванням, вищипами або бирками.

Бонітування свиней — один із важливих заходів в організації

селекційно-племінної роботи. На його основі розробляють способи

поліпшення якісного складу стада. Комплексне оцінювання тварин

проводять для визначення їх племінної цінності та виробничого

призначення.

Бонітуванню підлягають кнури, свиноматки та ремонтний молод-

няк племінних господарств, племферм, племінних груп товарних

господарств та племінних репродукторів промислових комплексів.

Основними ознаками для визначення комплексного класу тварин є:

молодняку до 6-місячного віку — жива маса, сумарний клас батьків;

після 6 міс — жива маса, довжина тулуба, конституція, екстер’єр,

оцінка за власною продуктивністю і сумарний клас батьків; свино-

маток і кнурів — жива маса, довжина тулуба, конституція, екс-

тер’єр, відтворювальна здатність та власна продуктивність. Після

проведення контрольної відгодівлі потомків під час визначення

комплексного класу свиноматок і кнурів ураховують оцінку за якіс-

тю потомства.

Конституцію й екстер’єр у тварин оцінюють за 5-бальною шка-

лою, але клас за ці показники не виставляється. Визначення класу

за живою масою і довжиною тулуба проводиться: молодняку — у

віці 6 і 9 міс, під час першого парування (осіменіння) та реалізації;

свиноматок —на 5 – 10-й день після опоросу; кнурів — на дату на-

родження, у віці 12 і 24 міс. Оцінка свиноматок за розвитком після

першого опоросу, а кнурів у віці 24 міс є остаточною.

Власну продуктивність молодняку оцінюють за віком досягнення

живої маси 100 кг і товщиною сала. Клас за відтворювальну здат-

ність визначають: свиноматок — за багатоплідністю та масою гнізда

Розділ 6

228

Технологія виробництва свинини

при відлученні у передбачувані технологією строки кнурів — за ба-

гатоплідністю усіх спарованих (осіменених) ними свиноматок (і не

менше ніж за п’ятьома), масою потомства у віці 45 або 60 днів, якіс-

тю спермопродукції. Клас свиноматок і кнурів за якістю потомства

визначають за віком досягнення ним живої маси 100 кг, витратою

корму на 1 кг приросту, товщиною шпику і довжиною півтуші.

Під час оцінювання племінних тварин за кожний показник ви-

ставляють клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий, позакласні,

без оцінки), який переводять у відповідні бали. Визначивши серед-

ній бал, виставляють сумарний клас за комплексом ознак.

Після бонітування аналізують показники продуктивності стада,

уточнюють розподіл тварин за виробничими групами, складають

плани індивідуального підбору кнурів та свиноматок і виявляють

кращі поєднання, визначають тварин для запису до Державної кни-

ги племінних свиней. Зведені дані бонітування використовують для

порівняння продуктивності племінних стад.

Державні книги племінних свиней (ДКПС) відображують

певний стан досягнень у селекційно-племінній роботі по окремих

породах свиней. Книги видаються періодично один раз у два-три

роки і готуються провідними вченими та зоотехніками-селекціоне-

рами племінних господарств.

У ДКПС записують видатних кнурів-плідників та свиноматок із

різних племінних господарств, які мають рекордні показники про-

дуктивності. В кожний том заносять дані близько 100 племінних

кнурів та 1200 племінних свиноматок. По кожній тварині вказують

кличку, ідентифікаційний номер та номер за ДКПС, якому племго-

спу належить, коли записано до ДКПС, вік, живу масу, довжину

тулуба, кількість сосків, суму балів за екстер’єр, показники продук-

тивності та родовід до IV покоління.

План селекційно-племінної роботи у свинарстві. Селекцій-

но-племінну роботу планують на різних рівнях: для окремої породи,

стада, племзаводу, племгосподарства або племферми. Перспективні

плани племінної роботи складають не менш як на п’ять років. Ви-

конує цю складну, але важливу роботу селекціонер за участю керів-

ництва та фахівців племпідприємства й наукових працівників нау-

ково-дослідних установ.

Основне завдання перспективного плану селекційно-племінної

роботи у свинарстві — на основі глибокого аналізу стану поголів’я

дати докладну характеристику його в цілому та окремо за спорідне-

ними групами й розробити конкретні заходи щодо подальшого вдос-

коналення. На ґрунті цього планується зміцнити спадкову основу

стада, закріпити та вдосконалити показники продуктивності, зок-

рема скороспілості й м’ясності, збільшити кількість племінного мо-

лодняку для реалізації і підвищити його класність. Крім того, пла-

нується поліпшення якісних показників по стаду та окремих спорід-

Розділ 6

229

Технологія виробництва свинини

нених групах, цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку,

робота з лініями і родинами, створення нових ліній.

Перспективний план селекційно-племінної роботи зі стадом

складається з двох частин. У першій наводять дані про племінне

господарство, розвиток тваринництва по роках, характеристику ста-

да за даними останнього бонітування. Тут же описують історію його

формування, генеалогічний склад, особливості годівлі та утриман-

ня, порівнюють фактичні показники продуктивності із запланова-

ними раніше.

У другій частині викладають такі питання: основні завдання і

напрям племінної роботи зі стадом, плани зростання продуктивнос-

ті стада й реалізації племінного молодняку на найближчі роки та

перевірки кнурів і свиноматок за якістю потомства, організаційно-

господарські заходи щодо виконання плану селекційно-племінної

роботи.

Плануючи племінну роботу з окремою породою свиней, у разі ве-

ликого масиву її поділяють на зональні типи, аналізують існуючу та

передбачають оптимальну племінну базу (кількість племзаводів,

племгоспів і племферм з певною породою свиней та їх розміри). Ра-

ди по породах здійснюють методичне керівництво й визначають ос-

новні напрями селекції в породах.

6.5. Відтворення стада

Збільшення виробництва свинини та підвищення рівня рента-

бельності галузі значною мірою залежить від організації відтворення

стада, тобто процесу відновлення чи збільшення поголів’я свиней.

Відтворення стада може бути простим або розширеним. У пер-

шому випадку поголів’я стада на кінець року не збільшується порів-

няно з початком. Якщо ж надходження поголів’я перевищує вибут-

тя, то відтворення стада буде розширеним.

Основним завданням відтворення стада є відновлення основного

маточного поголів’я, підвищення продуктивності тварин з тим, щоб

від кожної основної свиноматки одержувати щороку 18 – 20 ц де-

шевої свинини в товарних господарствах або виростити не менш як

19 – 20 голів (з яких 5 – 6 голів реалізувати) висококласного пле-

мінного молодняку — в племінних.

Структура стада — це співвідношення статево-вікових груп

свиней, зумовлене виробничим напрямом свинарського госпо-

дарства. Вона нестабільна і змінюється протягом року внаслідок

вибуття або народження тварин у стаді, що особливо характерно

для товарних господарств. Значно стабільнішу структуру стада спо-

стерігають у племінних господарствах, де ведеться цілеспрямована

селекційно-племінна робота з удосконалення продуктивних якостей