Бітенський В.С. Психіатрія

Подождите немного. Документ загружается.

169

підвищеного настрою набуває форми виключного захоплення,

екзальтації чи екстазу, то, відповідно, збудження набуває форми

екзальтованої манії. Сюди ж належать і маніакальні стани з сеніль-

ноподібними рисами, які часто спостерігають у хворих віком 70 ро-

ків і більше. В такому стані, завдяки ейфорично-придуркуватій

поведінці, хворі нагадують дементних, але «деменція» зникає

після зникнення хворобливого афективного стану. Манія у лю-

дей похилого віку може перебігати зі сплутаністю, затьмаренням

свідомості, мовними порушеннями (відсутність зв’язку в мові).

Такі розлади спостерігаються на висоті нападу та супроводжу-

ються наступною амнезією.

Афективно-маячні синдроми

Депресивно-параноїдний синдром

Належить до складних синдромів, де поряд з афективними

розладами, які переплітаються з тривогою й ажитацією, наявне

також маячення, структура та фабула якого має депресивний

характер з ідеями звинувачення та осудження. Хворі постійно

перебувають у стані тривоги. «Чують», як всі навколо їх осуджу-

ють, проклинають, готують для них страшну страту. Безпосеред-

ня орієнтація в навколишньому змінена маячним змістом (на-

приклад, хворий, який знаходиться в психіатричній лікарні, пе-

реконаний, що він перебуває у в’язниці, замаскованій під лікар-

ню, чи в судовому закладі з наглядачами, які видають себе за ме-

дичний персонал). Смислове сприйняття оточуючого розладна-

не, хоча клінічних ознак затьмарення свідомості в цілому немає.

Суттєвим проявом даного синдрому є маячення інтерметамор-

фози (інсценування), яке переплітається з вербальними ілюзіями,

помилковим впізнанням.

Синдром депресивної парафренії

При даному стані маячення вини та покарання, загибелі та

заперечення набуває характеру глобальності, фантастичності,

досягаючи ступеня мегаломанічного нігілістичного маячення.

Характерними є тотальні розлади самосвідомості, переживання

перетворення в осіб, які уособлюють світове зло, в тварин, у не-

живу матерію, наприклад, у камінь. Хворі переконані, що їхня

провина та гріховність безмежно великі, через них гине весь світ,

іноді переживання набувають абсурдного характеру. Хворі ствер-

170

джують, що світ загинув, його вже немає, немає і їх самих (влас-

не нігілістичний варіант синдрому Котара), або що їх тіло стало

порожнім, внутрішні органи зігнили або стали закам’янілими

(іпохондричний варіант синдрому Котара). При деяких варіан-

тах синдрому хворі стверджують, що вони духовно не гинуть, а,

навпаки, — залишаються у вічному безсмерті та приречені на не-

скінченні муки.

Маніакально-параноїдний синдром

В даному стані хворі при чіткому підвищенні настрою ніби по-

новому розуміють все те, що діється навколо них. Все навкруги

осяяне чимось святковим, урочистим. Хворі переконані, що вони

здійснюють якісь значні вчинки, докорінно змінюють зовнішній

світ у кращий бік. Вони відчувають себе надзвичайно таланови-

тими, здібними, щасливими. Відповідно до цього їх мова стає пате-

тичною, багатозначною, вони декламують, співають. У хворих

значно виражене психомоторне збудження, в діяльності зникає

певна цілеспрямованість. Можливі псевдогалюцинаторні вер-

бальні напливи з уявленням гіпнотичного впливу на оточуючих.

При цьому виникають різноманітні помилкові впізнавання — все

весь час змінюється, розігрується, як при інсценуванні. Іноді хворі

при цьому переживають епізоди прозріння, прояснення.

Синдром маніакальної парафренії

Даний стан характеризується переважанням у клінічній кар-

тині фантастично-параноїдних розладів, які перебігають на фоні

піднесеного настрою з явищами ідеаторного психічного автома-

тизму з нестійкими вербальними псевдогалюцинаціями, які, як

правило, важко виявити. Маячення може бути різним за своїм

змістом — фантастичні ідеї величі, винахідництва, реформатор-

ства, знатного роду та ін. Маячення завжди відрізняється гострим

чуттєвим характером, не має тенденції до систематизації та завж-

ди переплітається з вираженими афективними розладами. Фан-

тастичність маячення та мінливість його фабули у міру розвитку

синдрому наростають, маячення починає супроводжуватися по-

милковим впізнаванням, ілюзіями, набуває антагоністичного

змісту (боротьба навколо двох партій, боротьба між божествен-

ним і демонічним впливом та ін.). Хворі вважають себе міфічни-

ми й історичними героями, розвідниками, багатими, святими. Ха-

рактерними для цього стану є переживання щастя, екстазу, яск-

171

раві, образні, афективно забарвлені ознаки психічного автоматиз-

му. Інколи спостерігається переважання конфабуляторних явищ.

Маячні синдроми

Паранояльний синдром

Для даного стану характерним є відрив від реальності, чітка

тематичність маячення, систематизація та його детальне обгрун-

тування і значно менший ступінь виразності афективних розладів.

Поряд з основною фабулою (ревнощі, винахідництво) спостері-

гаються ідеї переслідування, котрі можуть переважати в струк-

турі синдрому. У деяких хворих маячна система формується по-

ступово, в інших може виникнути за типом раптово виникаючих

думок чи прояснення, котрі далі систематизуються, корегуються

та переробляються. В плані маячної системи хворими інтерпре-

туються вчинки, слова оточуючих людей, дрібні незначні події

(маячне тлумачення). Цим же визначається поведінка хворого та

його взаємостосунки з іншими людьми. Поряд з цим виявляєть-

ся в’язкість, деталізація думки. Такий стан здебільшого супрово-

джується монотонним напруженням афекту на хворобливому

пункті. В процесі патологічної творчості маячення поступово по-

ширюється. Домагаючись справедливого вирішення питання, хворі

поступово включають до переліку своїх ворогів все нових і нових

людей. Вони пишуть численні скарги та заяви, акуратно реєстру-

ють свою кореспонденцію, ведуть багатотомні щоденники.

У міру розвитку хвороби зміни та розширення тематики ма-

ячення проявляються у дедалі більш безглуздих і неправдоподіб-

них ідеях, хоча маячення завжди зберігає свій обмежений сис-

тематизований тлумачний характер. Хворі, які раніше вживали

тільки заходів обережності, стають тепер на шлях активної бо-

ротьби з переслідувачами. Така активність має тлумачний, ідей-

ний, а не тривожно-панічний характер. З розвитком синдрому

наростає і аутизація хворих, котрі часто живуть окремо від сім’ї,

втрачають працездатність, стають все більш конфліктними, пе-

рестають цікавитись усім, що не входить до кола їх маячних уяв-

лень. Зростає резонерство, дивакуватість, та врешті-решт маяч-

на система розпливається, змінюється її зміст, втрачається акту-

альність.

Паранояльний синдром, який виникає в пізньому віці, харак-

теризується меншою «досконалістю» та систематизованістю ма-

172

ячних ідей, а також більшою конкретністю фабули (маячення

малого розмаху). Персекуторне маячення проявляється в ідеях

отруєння, супроводжується ілюзіями смаку та запахів, спостері-

гається також маячна інтерпретація різноманітних соматичних

розладів.

Параноїдний синдром

Цей синдром виражається уривчастими, несистематизовани-

ми ідеями, різними за тематикою (маячення стосунку, пересліду-

вання, впливу тощо). Хворобливі висловлювання спостерігають-

ся разом із галюцинаторними переживаннями. До складу син-

дрому часто включаються ознаки розумового автоматизму, які

супроводжуються псевдогалюцинаціями, насильницьким мислен-

ням (ментизм). При цьому, як правило, переважають слухові га-

люцинації. Хворі «чують» чоловічі, жіночі, дитячі голоси, голо-

си знайомих та незнайомих людей, шуми, свисти, крики, плачі,

які передаються з допомогою різноманітної апаратури. При цьо-

му можуть також зустрічатися прояви деперсоналізації.

Наявність параноїдного синдрому свідчить про велику про-

гредієнтність процесу порівняно із захворюваннями, що супро-

воджуються паранояльними порушеннями.

Параноїдний синдром входить до клінічної картини шизо-

френії, епілептичних психозів, психічних розладів у результаті

вживання алкоголю, наркотичних речовин, психічних порушень

внаслідок тяжкого стресу та ін.

Парафренний синдром

Цей синдром проявляється маячними ідеями величі, які часто

мають фантастичний характер, а також тематично пов’язаним з

ним маяченням переслідування, впливу, з відповідними змінами

з боку емоційної сфери. Може спостерігатися симптом двійника,

помилкового впізнавання (симптом Капгра). Продукуючи маячні

ідеї, хворі розповідають про свою велич, вживаючи при цьому

фантастичні порівняння: вони вважають себе володарями Все-

світу, головнокомандуючими всіх армій світу, впевнені, що во-

лодіють величезною силою, спритністю (заявляють, зокрема, що

можуть підняти однією рукою пароплав, перескочити через Чорне

море). В маячні висловлювання хворі включають безліч осіб та

фантастичних явищ. Минуле життя переглядають, виходячи зі

своїх хворобливих уявлень. Настрій у них дуже часто підвищений.

173

Спостерігається парафренний синдром при шизофренії, прогре-

сивному паралічі, психічних розладах у результаті вживання ал-

коголю та психозах внаслідок органічного ушкодження мозку.

Галюцинаторний синдром

Умовно його можна зарахувати до групи маячних. На відміну

від попередніх синдромів, при галюцинозі на перший план ви-

ступають не маячні ідеї, а інтенсивні слухові, зорові, нюхові, так-

тильні галюцинації. Свідомість хворих залишається формально

ясною. Вони орієнтуються в оточуючому середовищі, в часі. За-

лежно від змісту галюцинації хворі можуть висловлювати

відповідні вторинні маячні ідеї переслідування, отруєння, рев-

нощів та ін. Найчастіше зустрічається вербальний галюциноз,

коли хвора людина чує голоси, які коментують її вчинки, нака-

зують та ін. Галюцинації посилюються в нічний час, увечері. Іноді

хворі критично ставляться до них, проте частіше під впливом

обманів сприйняття здійснюють безглузді вчинки й агресивні дії.

Галюциноз може перебігати як гостро, так і хронічно, тривало,

впродовж багатьох місяців і навіть років. Він є одним із варіантів

психотичних розладів при шизофренії, психічних розладах у резуль-

таті вживання алкоголю, сифілісі головного мозку, при епілепсії.

Синдром розумового (психічного) автоматизму

(синдром Кандинського — Клерамбо)

Цей синдром вивчений та описаний російським психіатром

В. Х. Кандинським і французьким вченим Клерамбо. Зустрічаєть-

ся він при багатьох психічних захворюваннях (перш за все при

шизофренії). Складається з окремих взаємопов’язаних психопа-

тологічних симптомів.

В першу чергу, слід назвати моновокальний (одноголосий)

псевдогалюциноз. Він характеризується наявністю вербальних

(словесних) псевдогалюцинацій. Хворі відчувають, що «голоси»

існують десь усередині голови. Синдром розумового автоматиз-

му супроводжується також відчуттям оволодіння, появою чужих

думок, які виникають насильницьким шляхом, нібито нав’язані

якоюсь зовнішньою силою, всупереч бажанню та волі хворого

(ментизм — насильницьке мислення).

У хворої людини створюється враження, що її думки звучать

голосно і, як наслідок цього, їх чують оточуючі люди (симптом від-

критих думок).

174

Згідно з суб’єктивними уявленнями хворого, його психічна

діяльність нібито автоматично керується і направляється кимось

ззовні, тому розумовий процес у хворої людини часто супрово-

джується голосним, незалежним від волі насильницьким вимов-

лянням побіжних думок (симптом насильницького мовлення).

Хвора людина може не вимовляти слів, але суб’єктивно відчу-

вати скорочення м’язів, які беруть участь у мові. Такі розлади

називаються м’язовими псевдогалюцинаціями. Цей симптом та-

кож характерний для синдрому Кандинського — Клерамбо. За-

лежно від переживання тих чи інших ознак синдрому психічного

автоматизму розрізняють такі його варіанти.

Ідеаторний (асоціативний) автоматизм характеризується на-

сильницькими, незалежними від волі хворого, напливами думок,

образів (ментизм), мимовільними висловлюваннями «чужих» ду-

мок (симптом відкритості думок). Інтереси, думки, бажання, по-

тяги хворої людини стають чужими, «відомими для всіх оточую-

чих». Розумовий процес у неї нібито нав’язаний ззовні.

Сенестопатичний автоматизм — у хворої людини з’являють-

ся насильницькі відчуття печії, лоскотання, болів у внутрішніх

органах, а також емоційні переживання неприязні, страху, злоби і

відчуття нездужання.

Моторний (кінестетичний) автоматизм — всі дії хворого на-

бувають характеру немовби нав’язаних ззовні. Проти волі хво-

рого, чужа для нього сила змушує його рухатись, різко поверта-

ти голову, посміхатись, робити гримаси.

Різновиди синдрому Кандинського — Клерамбо не зустріча-

ються ізольовано, а являють собою етапи розвитку патологічно-

го процесу. Якщо цей процес почався з ідеаторного автоматизму,

то в подальшому слід очікувати виникнення сенестопатичного, а

потім і кінестетичного варіантів. Прояви синдрому Кандинського

— Клерамбо в клінічній картині того чи іншого захворювання (на-

приклад, шизофренії) свідчать про складний прогноз.

Синдроми затьмарення свідомості

Делірійний синдром

Цей синдром характеризується помилковою орієнтованістю в

оточуючому, напливом яскравих сценоподібних, головним чи-

ном, зорових галюцинацій (нерідко страхітливого характеру),

великою мінливістю афекту, відповідно до переживань хворого,

та збереженням самосвідомості хворого, чим зокрема і відрізня-

175

ється цей синдром від онейроїдного. При психозах, які перебіга-

ють без затьмарення свідомості в похилому віці, можуть виника-

ти ввечері загострення стану у вигляді делірійних проявів. Іноді

спостерігаються бідність зорових галюцинацій, ослаблення інтен-

сивності афективних порушень. Нерідко зміст делірію має про-

фесійний характер або стосується далекого минулого. Іноді спо-

стерігається часткова амнезія перенесеного психозу.

Синдром сутінкового затьмарення свідомості

Транзиторні розлади свідомості, які мають різку межу пере-

ходу від ясної свідомості до її затьмарення і в зворотному напрям-

ку. Цей стан супроводжується напруженим афектом (екстазу,

туги, злоби) з гострими маячними і галюцинаторними розлада-

ми, наявністю послідовних дій, іноді різким психомоторним збу-

дженням з агресією (епілептичне збудження). При цьому спостері-

гається повна амнезія пережитого в стані сутінкової свідомості.

Онейроїдний синдром

Онейроїдний синдром розвивається переважно в клінічній кар-

тині виражених кататонічних розладів. Розгорнутий онейроїдний

синдром характеризується сновидними тотальними розладами

свідомості з фантастичним маяченням при цілковитій ідентифі-

кації себе з іншими персонами. Виникає як наслідок більш гли-

боких розладів порівняно з синдромом орієнтованого онейрої-

ду, характеризується захопленням сновидними переживаннями з

повним відмежуванням від реальності та неможливістю встано-

вити з хворим контакт. Хворі малорухомі, вираз їх обличчя зас-

тигло-замріяний або з ознаками переляку чи глибокої журби,

відповідно до змісту переживань хворого. При цьому спостері-

гаються зональні каталептичні розлади — напруження м’язів верх-

нього плечового поясу, вегетативні порушення.

Аментивний синдром

Аментивний синдром характеризується порушенням свідо-

мості та самосвідомості, їх сплутаністю, збіднілістю мови; неціле-

спрямованим збудженням, яке іноді переривається ступором,

відсутністю цілеспрямованих рухів. Психотичні переживання,

судячи з окремих не пов’язаних між собою слів, є фрагментарни-

ми. Після закінчення гострого стану спостерігається амнезія. На

відміну від інших розладів свідомості, агентивний стан у стадії

176

гострого нападу перебігає зі значними соматичними розладами:

високою температурою, герпетичною висипкою, зневодненням

організму, зблідненням чи почервонінням шкіри, ламкістю капі-

лярів, зміною формули крові. Доволі часто виникає повне висна-

ження (смертельна кататонія Штаудера, фебрильна шизофренія).

Синдроми рухово-вольових порушень

Кататоно-гебефренне збудження

Цей синдром характеризується наявністю кататонічних роз-

ладів з рисами інфантильності та придуркуватості. Спостерігаєть-

ся завжди на фоні ейфоричного настрою. На обличчі хворих ча-

сто змінюються різні гримаси, вони кривляються. Нерідко спо-

стерігається значне мовне збудження з незрозумілими висловлю-

ваннями, примітивними жартами, ехолалією, розірваністю думок,

неологізмами. Іноді мають місце насильницькі викрики. Хворі

сміються, регочуть, співають, пританцьовують. Іноді їхні рухи

нагадують рухи тварин. Взагалі кататоно-гебефренічне збуджен-

ня характеризується хаотичністю. При ньому можна виявити

фрагменти галюцинаторно-маячних переживань та висловлю-

вань, які мають абсурдний характер.

В окремих випадках кататоно-гебефренічне збудження набу-

ває характеру карикатурної дитячої поведінки. Хворі поводять-

ся, наче маленькі діти, бешкетують, сюсюкають. При подальшо-

му розвитку цього синдрому збудження переростає в просте ка-

татонічне збудження. В такому стані рухи хворих нагадують

гімнастичні вправи з багатьма стереотипними ритмічними повто-

реннями. Рухове збудження може бути обмежене краями ліжка і

не супроводжуватися складними діями та вчинками.

При переході елементарного кататонічного збудження в

імпульсивні рухи хворі здійснюють ряд неочікуваних, немотиво-

ваних вчинків, накидаються на оточуючих, ламають речі та ін.

Імпульсивні дії характеризуються швидкістю, безглуздістю, їх

неможливо передбачити. Разом із руховими стереотипіями спо-

стерігаються ехопраксії та м’язове напруження.

Кататонічний ступор

Цю назву використовують для позначення станів, в яких домі-

нує глибока рухова загальмованість, аж до повного заціпеніння.

Типовим для цього стану є прийняття хворим одноманітних, не-

177

природних поз, часто близьких до ембріональної. Відмічається

симптом «повітряної подушки», «капюшона», «хоботка». Вира-

жені пасивний і активний негативізм, мутизм, м’язовий тонус

різко підвищений. Нерідко виникає симптом воскової гнучкості.

Вираз обличчя стає застиглим, маскоподібним. Слина збираєть-

ся в роті таких хворих досить часто, затримуються сечовиділен-

ня, дефекація, наявна сальність шкірних покривів. Спостерігаєть-

ся відмова від їжі, часто доводиться вдаватися до зондового го-

дування. При детальному дослідженні за допомогою амітал-ко-

феїнового розгальмовування іноді вдається виявити псевдогалю-

цинації та фрагментарні маячні ідеї.

Синдроми патології пам’яті та інтелекту

Корсаківський амнестичний синдром

Цей синдром характеризується явищами фіксаційної амнезії

(розлади запам’ятовування) з мнемонічними (замінними) конфа-

буляціями, рідше без них. Властива амнестична дезорієнтованість,

яка в похилому віці часто спостерігається зі зміщенням ситуації

в далеке минуле. Настрій у більшості випадків підвищений, рідше

— знижений. Там, де описані розлади проявляються в більш «чи-

стому вигляді», без вираженої деменції, зберігається усвідомлен-

ня хвороби. В такому випадку корсаківський амнестичний син-

дром може бути частково оборотним. Проте слід зазначити, що

в похилому віці навіть і в таких випадках не спостерігається по-

вне відновлення психічної діяльності. В тому разі, коли вказані

розлади минули, як правило, залишаються ознаки органічного

зниження рівня особистості. Корсаківський синдром у рамках

органічних деменцій не може бути компенсованим.

Синдром лакунарної деменції

Цей синдром характеризується такими ознаками.

Порушення пам’яті за дисмнестичним типом, при якому розла-

ди збереження пам’яті ніколи не досягають ступеня прогресуючої

амнезії, а розлади запам’ятовування — ступеня фіксаційної амнезії.

Характерною є «нерівномірність» уражень мнестичних функцій.

При стиранні хронологічної орієнтації досить добре зберігається

послідовність подій: якщо неможливо пригадати який-небудь факт

у даний момент, хворий пригадує його в інший час.

178

Майже завжди може бути виявлений достатній ступінь ало-

психічного й аутопсихічного орієнтування.

Для таких хворих не характерне зрушення ситуації в минуле

та наявність екмнестичних конфабуляцій.

Як правило, хворі виглядають старішими за свій вік. Їх рухи

сповільнені та незграбні. Це ж саме стосується й мови, в якій по-

стійно можна виявити явища дизартрії.

Хворі поринають у себе, що проявляється відсутністю реакції

на оточуючі події, спроб щось зробити.

Наявний той чи інший ступінь усвідомлення своєї психічної

та, особливо, фізичної неспроможності, нерідко збережена також

і критика.

Найчастіше даний синдром зустрічається при судинній де-

менції. При цьому часто спостерігається зміна настрою з тривож-

ними побоюваннями, подразливістю, насильницьким плачем,

слабодухістю.

Синдром глобального слабоумства

Його основні ознаки такі.

Наявність прогресуючої амнезії, яка проявляється послідовним

стиранням запасів пам’яті, в першу чергу тих, які з’явилися

пізніше, та пожвавленням запасів пам’яті, які належать до дале-

кого минулого. У виражених випадках спостерігається розлад усіх

запасів пам’яті.

Виникнення фіксаційної амнезії, що зумовлює втрату здатності

до утворення нових зв’язків, тобто запам’ятовування. Наявність

таких амнестичних розладів веде до повної аутопсихічної дезорі-

єнтації або до помилкової орієнтації у місцевості, в часі, оточу-

ючих особах.

Прогресуюча амнезія та пожвавлення минулих запасів пам’я-

ті призводить до так званого «життя в минулому», що супрово-

джується екмнестичними (запозиченими з минулого) конфабуляція-

ми, а наявність фіксаційної амнезії — до так званих мнемоніч-

них (замісних) конфабуляцій.

Відсутність не тільки критики, а й навіть усвідомлення хвороби.

Афекти тупі й невиразні, з переважанням безтурботно-ейфо-

ричного або пригнічено-дратівливого чи злобливого настрою.

Синдром спостерігається частіше при сенільних процесах, для

яких, крім перелічених, типовими є ще дві ознаки:

а) вже на початкових етапах впадає в око дисоціація між по-

тужним психічним розпадом та деякою збереженістю звичних