Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

131131

Бумаги И. С. Мазепы в архиве А. Д. Меньшикова

«1) Бумаги и переписка князя А. Д. Меньшикова; 2) бу-

маги И. С. Мазепы и письма его сподвижников 3) бу-

маги П. П. Шафирова

». Издание готовилось бо лее 10

лет, была сделана верстка первого тома, вклю чавшая

в себя бумаги Мазепы, однако смерть В. И. Срезнев-

ского и октябрьский переворот 1917 г. по служили

тому, что документы так и не были изданы

В 1932 г. из Рукописного отдела Библиотеки Ака-

демии наук фонд «Походной канцелярии А. Д. Мень-

шикова» поступил в Историко-археографический

институт (ныне это научно-исторический Архив

СПбИИ РАН)

, где находится и сейчас.

На сегодняшний день бумаги гетмана И. С. Ма-

зепы находятся в первой описи Фонда «Походной

канцелярии А. Д. Меньшикова» (ф. 83). В этом фон-

де подлинные документы, сшитые в книги в начале

XX в., расшиты и каждое письмо (или грамота) хра-

нятся под отдельным номером, покартонная нуме-

рация заменена сплошной.

Под первым номером значится книга выписок

1710 г. писем к Мазепе. Со второго номера – под-

линные письма к Мазепе адмирала Ф. А. Головина (по

всей видимости, фрагменты захваченного в Батурине

Подробнее об архиве П. П. Шафирова в составе Походной

канцелярии А. Д. Меньшикова см.: Базарова Т. А. Бумаги вице-

канцлера П. П. Шафирова в Архиве СПбИИ РАН: Общий

обзор и перспективы изучения // Труды Государственного

Эрмитажа. – Т. XXXVIII: Петровское время в лицах – 2007: Мат-

лы науч. конф. – СПб., 2007. – С. 37–47.

Марченко М. К. Указ.соч. – С. 8–9.

Путеводитель по Архиву Ленинградского отделения

Института истории. -М.; Л., 1958. – С. 13, 356; Фонды и коллекции

Архива: Краткий справочник. – СПб., 1995. – С. 3.

132

Іван Мазепа та його доба. Історія

132

архива Мазепы) и письма Мазепы к А. Д. Меньши-

кову, выделенные из Походной канцелярии свет-

лейшего князя, вероятно, при подготовке публика-

ции В. И. Срезневским. 20 грамот Петра I Мазепе

за 1702–1708 гг. (и сделанные с них в 1749–1750

гг. копии) размещены среди других документов По-

ходной канцелярии Меньшикова в хронологической

последовательности. В той же описи под № 7805

находится «Реестр делам походной бывшаго кня-

зя Меньшикова канцелярии, принятым ис Санкт-

Петербургской крепости», составленный в 1749–

1750 гг., в котором передано краткое содержание до-

кументов, в том числе грамот Петра I гетману, писем

к Мазепе и от Мазепы Меньшикову. В той же описи

хранится один лист корректуры мазепинских бумаг,

а также рукописные копии с документов, сделанные

в конце XIX – начале XX вв. при подготовке их к пу-IX – начале XX вв. при подготовке их к пу- – начале XX вв. при подготовке их к пу-X вв. при подготовке их к пу- вв. при подготовке их к пу-

бликации

. Вторая опись фонда Меньшикова состо-

ит из 11 книг копий, сделанных в 1749–1750 гг., из

которых последняя представляет собой краткое со-

держание документов, в том числе из книги выписок

писем к Мазепе, сделанной в 1710 г.

Перечисленные бумаги Мазепы совпадают с теми,

которые хранятся в ф. 83 на сегодняшний день, т. е. со-

хранились документы, переданные в Архив академи-

ческой конференции в середине XVIII в. Значит, если

и были в казарме Петропавловской крепости другие

бумаги Мазепы, то они скорее всего там и сгнили. Па-

мятуя дело Крекшина 1760 г., можно предположить,

что их могли приобрести или с них сделать копии

Крекшин или другие очевидцы тех событий.

Архив СПбИИ РАН. – Ф. 83. Оп. 1. Картон 53.

133133

Бумаги И. С. Мазепы в архиве А. Д. Меньшикова

Верстка первого тома меньшиковского архи-

ва, подготовленная В. И. Срезневским, отложилась

в «Издательском фонде» Архива СПбИИ РАН

(ф. 276. № 108).

В научный оборот часть мазепинских докумен-

тов впервые была введена в вышедшем в 2003 г. на-

учном каталоге, представляющем собой аннотацию

документов

. Именно в этом издании впервые была

сделана датировка книги выписок 1710 г. Всего здесь

приведено 12 документов из этой книги выписок.

Публикация же части мазепинских документов за

1697–1705 гг. была осуществлена в 2007 г. состави-

телем Т. Г. Таировой-Яковлевой и ответственным ре-

дактором Ю. Н. Беспятых

И еще несколько слов о судьбе бумаг Мазепы.

В 1940 г. вышла статья Г. П. Георгиевского «Мазепа

и Меньшиков», где он высказывает предположение,

что бумаги Мазепы сохранялись в семье Меньшико-

вых в Москве. Однако, по его сведениям, в конце XIX в.

дом на Пречистенке был продан и размещенные на

чердаке старинные книги и бумаги были проданы бу-

кинистам

. Таким образом, какие-то документы гет-

мана до сих пор могут находиться в частных руках.

Петербург в эпоху Петра I: Документы в фондах

и коллекциях Научно-исторического архива Санкт-Петер-

бургского института истории. Каталог / Авторы-составители:

Е. А. Андреева, Т. А. Базарова, Г. А. Победимова, Ю. Б. Фомина.

Под ред. Ю. Н. Беспятых, В. Н. Гинева. – СПб., 2003. – Вып. 1.

Гетман Иван Мазепа: Документы из архивных собра ний

Санкт-Петербурга. – Вып. 1. 1687–1705 гг. / Отв. ред. Ю. Н. Бес-

пятых, сост. Т. Г. Таирова-Яковлева. – СПб., 2007.

Георгиевский Г. П. Мазепа и Меньшиков // Исторический

журнал. 1940. – № 12. Декабрь. – С. 72.

134

Іван Мазепа та його доба. Історія

134

Тетяна Люта (Київ, Україна)

До генеалогії роду Мазеп

Серед великої кількості літератури про Івана Ма-

зепу дослідженням генеалогії його роду присвячено

не так багато праць. Загальна їх кількість поділяється

на три групи: 1) описують біографію гетьмана,

і в цьому контексті згадують побіжно про його рід;

2) досліджують біографію і намагаються з’ясувати

походження представників Мазеп у різні часи; 3)

спеціально присвячених цій темі. Останніх зовсім

мало, тому саме на них цікаво зупинитися. Всі інші

слугують до уточнення, або додаткової інформації

з історії роду Мазеп або споріднених родів.

Попри великі монографічні праці Миколи Ко-

стомарова Мазепа

Федора Уманця Гетман Мазе-

па

, Олександра Оглоблина Гетьман Іван Мазепа

та його доба

, було кілька розвідок, присвячених

дослідженню походження роду. Однак найбільш

цікавими та інформативними в цій галузі є розвідка

Костомаров Н. Мазепа: Историческая монография. –

М., 1882.

Уманець Ф. Гетман Мазепа. – СПб, 1897.

Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. – Нью-

Йорк, Київ, Львів, Париж, Торонто, 2001.

135135

До генеалогії роду Мазеп

Яна Токаржевського-Карашевича Герб і походження

гетьмана І. Мазепи

, що базувалась на залученні до-

сить широкого кола маловідомих фактів та матеріалів

з історії роду. Стаття містила і більш широкі узагаль-

нення та міркування автора, які здаються актуаль-

ними й донині. У роботі про рід гетьмана було зро-

блено синтез інформації від початків гетьманської

історіографії. Хіба що автор оминув стару статтю Тим-

ка Падури Іван Мазепа

, в якій, на жаль, за традицією

XIX ст. не було проставлено сигнатур або посилань на

джерела тієї цікавої інформації, що подав автор. Нині

ця робота може бути використана критично лише

з огляду на логіку викладення матеріалу. Крім того це,

зокрема, анонімна замітка К родословной гетьмана

Ивана Мазепы

та деякі інші

. І нарешті спеціальна

розвідка сучасного автора Сергія Павленка Родовід

гетьмана Мазепи

– спроба систематизації знань

про представників роду з історіографічних джерел.

Мазепа. Збірник. (далі – Мазепа…). – Т. 1, Варшава, 1938. –

С 53–63.

��m� T�m�� durr� (далі – ��durr�…) – L�ќ�, 1874. –

S. 324–330.

[Каманін І.] Киевская старина (далі – КС). – 1886. –

№ 12. – С. 757–759.

Каманин И. Мазепа и его Прекрасная Елена // КС, 1886. –

№ 11. – С. 522–535; Дабижа А. Мазепа-князь и его шляхетский

и княжеский гербы: (Рисунок и статья) // КС, 1885. – № 12. –

С. 715–718; Барвінський Б. Князь Мазепа і його шляхетський та

князівський герб // Руслан, – Львів, 1909. – Ч. 140; А[лександр].

Л[азаревский]. На ком был женат Мазепа // КС, 1888. –

№ 5. – С. 43–45; Ситий І. Сіверський слід походження роду

Мазеп. – Сіверянський Літопис (далі – СЛ). – № 5. – С. 44–52;

Чернецький Є. Герб гетьмана Івана Мазепи: його зображення та

походження. – СЛ, 2007. – № 5. – С. 53–56.

СЛ, 2007. – №5. – С. 57–70.

136

Іван Мазепа та його доба. Історія

136

Інформація зі згаданих праць лежить в основі

цієї розвідки. Існує додаткова література на цю тему,

посилання на яку будуть зазначені у відповідних

місцях. Завданням роботи є зведення всіх існуючих

у літературі даних щодо представників гетьмансь-

кого роду Мазеп і спроба верифікації інформації

відносно первісних джерел.

Ян Токаржевський писав:

Без сумніву, одною з причин цих всіх неясностей

і неточностей було досить індеферентне наставлення

і українських і польських істориків та дослідників до

питання про походження і соціяльне положення роду

Мазеп. Атмосфера такого наставлення склалася від часів

Яна Хризостома Паска

, першого, хоч випадкового,

біографа славного гетьмана та його особистого ворога…

Таке безстороннє зауваження донині актуальне,

незважаючи на велику відстань у 70-т літ від часу ви-

ходу цієї статті у варшавському збірнику. Актуаль-

ною є і перша примітка автора:

Рід Мазеп, здається, вигас остаточно. Діти геть-

мана з його подружжя з донькою полковника Половця

(«Кіевская Старина», 1888, V, 43) померли малими, бо

коли він старався отримати гідність Князя Священної

Римської Імперії, то просив, щоб цей титул після його

смерти перейшов на його небожа Андрія Станислава

Войнаровського (ориґінал прохання у Відні в Кан-

цлерському Архіві «Gracialregistratur» Wien I. September

1707. Reichsakten. lit. M.). У Паризькій Національній

�� Chr��m ��. ��m�j��. B�b�� N�r�d��

� W�r ��. – N. 62. – Kr��ќ�, 1924. – S. 202–207.

Мазепа… C. 53.

137137

До генеалогії роду Мазеп

Бібліотеці, у відділі рукописів: Manuscrits francais

9028, серед ріжних документів графа де Брой (de

Broglie) є замітки і переписка відносно якогось ченця

Бальтазара Цепигловського, в яких згадується «Князь

Антін Мазепа» та Філемон Мазепа: «Mazeppa Ggngral

des Kosaques et en quelque mani re prince de l’Ukraine

abandonnant le parti du Czar Pierre, son bienfaiteur, pour

s’atacher au Roy Charles XII de Su de. Vainqueur et ma

tre de tout le pays apr s la fameuse bataille de Pultava,

Pierre pour se venger extermina la famille du traitre et la

traita si rigoureusement qu’on n’epargna pas m me les

petits enfants de l’un et de l’autre sexe. Les biens des morts

s’en ressentirent, Bathurin f t demolie de fond en comble.

Au milient de cette dgsolation un jenne homme du sang

proscrit, nomme Philgmon Mazeppa trouva seul le moyen

d’ echapper, il se refugia dans le palatinat da Podlachie o

il acheta une terre de M. Firley et passa le reste de ses

jours sous le nom de Mazanowski, nom d’emprunt qu’il

crut propre le derober aux poursuites des ennemies de sa

maison. Enfin il embrassa la vie monastique…»

Таким чином, питання Мазепиних спадкоємців,

при наймні офіційно, закрите, однак попередників

(допіру застерігаю визначення їх у будь-якому ступені

спорідненості з гетьманом) у Токаржевського вказано

шестеро (без самого гетьмана). У наведеній цитаті зга-

даний автором князь Антін не зазначений, – можливо

він був вказаний у іншій, не цитованій частині тексту,

однак сама згадка про князя Мазепу є промовистим

фактом, якщо вона не є алюзією, анахронізмом або зви-

чайною помилкою, – останнє, очевидно, вірогідніше. За-

лишився вказаний Филимон Мазепа, також невідомого

Там само. – C. 56.

138

Іван Мазепа та його доба. Історія

138

місця локалізації і зв’язку з гетьманом. Полишаючи

тему семантики герба Курч, широко коментованої То-

каржевським для спеціального висліду, варто назвати

основних представників роду, вказаних у цього автора

і зазначених на вклейці-генеалогічній таблиці: Микола

(1544 р.), Михайло (1512, 1514 рр.), Микола (1616 р.),

його брат Хведір (помер 1596 р.), син Миколи Степан-

Адам (помер. 1613 р.), син Степана-Адама Іван-Адам

(1632–1709 рр.) До цього ряду не внесений ані «князь»

Антін, ані Филимон Мазепа. Отже, Токаржевський

хоч і зазначив цих осіб, однак ігнорував їх у контексті

генеалогії гетьмана.

Варто зазначити, що генеалогічну таблицю роду

Мазеп, хоч і у такому спрощеному вигляді, уклав ли-

ше цей автор. Усі інші роботи, в тому числі Сергія

Павленка, можна назвати лише розвідувальним, без

спроб систематизації, а тим більше без необхідної

генеалогічної методики, де обов’язково мають бути не

лише порядкові номери представників іменного роз-

пису, але й посилання на джерела по кожному з них.

Головною вимогою подібної роботи є обов’язковий

перегляд d� v��u існуючої бібліографії та оригінальних

документів. Лише у випадку з’ясування всіх аспектів

родових зв’язків Мазеп назву роботи можна було б

представити як «Генеалогія/родовід гетьмана Івана

Мазепи», однак, більш коректна в даному випадку має

бути така назва, яка пропонується у заголовку статті.

Інформація про виявлених Мазеп, крім Токар-

жевського, за іншими авторами укладена в наступній

таблиці, де першим стовпчиком вказана дата, дру-

гим – суб’єкт у контексті документа або згадки,

третій – посилання на літературу, звідки походить

інформація, четвертий – легенда на шифр архівного

оригіналу або копії документа.

139139

До генеалогії роду Мазеп

Верифікаційна таблиця

представників роду Мазеп:

Дата Представник роду, контекст Бібліографічне

посилання

Місце збереження

документа

1544 р. Надання короля Сигізмунда І

на ленному праві Миколі Мазепі хутір Каменець –

Мазепинці. Можливо, був служебником князя

Пронського, який надав селище на Росі

Оглоблин О. Назв.

праця. – С. 58

Uru��., �. 3850–3851

Не виявлено

1552 р. Згаданий київський замковий міщанин Васько

Мазепа у ревізії Київського замку.

Архив Юго-Западной

Росси – К., 1867. –

Ч. 4. – Т. 1. – С. 412

140

Іван Мазепа та його доба. Історія

140

1572 р. 15 червня – Королівський привілей Сигізмунда-

Августа ІІ земянину київському Михайлу Мазепі:

«…в земли Киевскои землю пустую, людми неоселую,

лежачую около речки Каменицы, почавши от мосту,

на которой идет великий гостинец, аж до урочища

Постникова, зо всими належностями и пожитки ку

той земли прислухаючими…»

Акты, относящиеся

к истории Южной

и Западной России.-СПб,

1863. – Т. 1. – С. 190;

Оглоблин О.

Назв. праця. – С. 58;

Sl�� Gе�gr�f�c��. –

Т. 6. – С. 183–186;

Павленко С. Родовід

гетьмана І. Мазепи

1572 р – Волинська

метрика, Кн. 305

1574 р. Михайло Мазепа отримав привілей Генріха Валуа на

Пасічне біля Любомира (Ставища)

Sl�� G��gr�f�c��. –

Т. 6. – С. 183–186

Посилання на N��

�r��c�� M��r�� K�r.

F��. 54

з архіву Аксаків.

1578 р. Підтвердження королем Стефаном Баторієм

привілею (1572 р.)

Оглоблин О. –

Назв. праця. – С 58

1581 р. Згаданий Мазепа (без імени) у складі хоругви Князя

Януша Збаразького

��durr�… Не виявлено

1595 р. Згаданий Василь Мазепа, що вислав сто козаків

з Немирова під проводом свого сестринця Боговитина

до полку Гутського до обозу Яна Замойського «на

виправу до Молдови».

��durr�… Не виявлено