Брюховецький В. (ред.) Іван Мазепа і його доба: історія, культура, національна пам’ять

Подождите немного. Документ загружается.

101101

Київ у документах Івана Мазепи: кілька штрихів

до історії внутрішньої політики україн ського гетьмана

полк Герасима, бо після смерті полковника солда-

ти почали зухвало поводитися – без гетьманського

відома поскидали сотників, а також через те, що, охо-

роняючи місто взимку, вони потерпали від нестачі

харчування та втратили коней. На місце цього полку

Мазепа наказав стати піхотному полку Яреми. Але

Ярема помер наприкінці зими, тому було призначе-

но нового полковника. До прибуття цього полку за

розпорядженням гетьмана новообраний київський

полковник Костянтин Мокієвський з кількома сот-

нями «знатного товариства» до нового гетьмансько-

го наказу

мав стати для охорони Києва за містом,

біля р. Либідь.

А в наступному посланні від 11 липня 1691 р.

Мазепа інформував царів, що він ознайомив-

ся з грамотою, в якій ішлося про перебування

київського полковника з полком за містом, аби га-

рантувати безпеку Києва й інших міст. Та оскільки

там понад два місяці перебували козаки, які му-

сили, крім усього, займатися домашнім господар-

ством, а також через брак у них продовольства

гетьман вирішив замінити їх 300 компанійцями.

Вони розмістилися в полі за кілька миль від Києва,

де мали перебувати й надалі. На той час у Печерсь-

кому місті вже знаходився охотницький піхотний

полк. На місце Яреми гетьман призначив глухівця

Гаврила Ясликовського – досвідченого вояка, який

з піхотою під час облоги Чигирина турками

брав

участь в обороні міста.

Російський державний архів давніх актів (далі – РДАДА). –

Ф. 229. – Оп. 4. – Спр. 209. – Арк. 267–271.

Там само. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1691. – Спр. 32. – Арк. 2–7.

102

Іван Мазепа та його доба. Історія

102

З початку гетьманування Мазепа був змушений

залучати киян до участі в заходах, необхідних для

підтримання належної обороноздатності міста.

Так, вереснем 1687 р. датується універсал гетьмана,

який зобов’язував людей, що жили при монастирях

і в монастирських дворах, вартувати на вежах і ва-

лах та виконувати інші міські повинності спільно

з міщанами

Зі значними труднощами вирішувалися пробле-

ми, пов’язані з ремонтом й зведенням нових обо-

ронних споруд. За даними україн ського історика

В. Дядиченка, в 1693 р. постало питання про по-

новлення укріплень Києва, зокрема Печерського

міста. Огоро жі та вали необхідно було ремонтувати,

бо, як йшлося в листуванні між царським урядом

і гетьманською адміністрацією, вони знаходилися

в такому стані, що не могли захистити Київ навіть

від кількох сотень ворожих воїнів

. Послання ца-

рям від 31 серпня 1693 р. розлого описує пов’язані

з цим проблеми. Гетьман інформував, що після на-

паду татар на селян, які працювали в полі містом, та

отримання відомостей про можливі інші акції про-

тивника, він розпорядився про перехід київського та

переяславського полковників з відібраними людьми

на правий берег Дніпра, аби протидіяти татарським

силам. Далі Мазепа нагадував, що за монаршим ука-

зом він мав порадитися зі старшиною щодо того,

Універсали Івана Мазепи 1687–1709 / Упор. І. Бутич. –

Київ–Львів, 2002. – С. 81.

Дядиченко В. А. Нариси суспільно-політичного устрою

Лівобережної України кінця XVII – початку XVIII ст. – К.,

1959. – С. 472.

103103

Київ у документах Івана Мазепи: кілька штрихів

до історії внутрішньої політики україн ського гетьмана

які укріплення потрібно споруджувати навколо

Нижнього міста та Печерського міста – земляні чи

дерев’яні. Якщо це будуть дерев’яні, тоді де брати

матеріал і хто буде задіяний на роботах? Гетьман за-

значав, що поблизу Києва не було дерева в достатній

кількості, тому пропонував доправити його Десною

з Росії. Що ж до будівельних робіт у Нижньому

місті, то, на думку україн ського володаря, їх муси-

ли виконувати місцеві мешканці, бо люди з інших

полків і міст, за звичаєм, займалися будівництвом

та ремонтом оборонних споруд у своїх містах. При

цьому він апелював до давньої практики. На допомо-

гу киянам Мазепа пропонував дати російських рат-

них людей. Що ж до Печерського міс та, то ще дав но

мешканці печерських волостей укрі пи ли його зем-

ляним валом та дерев’яною огорожею, але пізніше

ці споруди оновлювалися військовими людьми. Так,

при Івані Самойловичі, коли за указом царя Федо-

ра Олексійовича під Києвом знаходилися російські

війська під командою князя Михайла Черкаського,

а також українські частини, на пропозицію гетьма-

на люди з усіх українських полків були задіяні в ро-

ботах. За сприятливих обставин можна було б ско-

ристатися цим досвідом, однак спеціально збирати

людей Мазепа вважав обтяжливим. Далі він додавав,

що для будівництва валів та огорожі навколо Пе-

черського міста потрібен інженер, аби побудувати

фортецю «правильним чином», а потім необхідно

утримувати в ній достатню кількість ратних лю-

дей. Все це необхідно зробити, щоб фортецею не

заволодів противник, що дуже б зашкодило Києву

РДАДА. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1693. – Спр. 60. – Арк. 24–37.

104

Іван Мазепа та його доба. Історія

104

Через два місяці – 1 листопада 1693 р. – Мазепа

в посланні до Івана та Петра Олексійовичів зазна-

чав, що існує потенційна небезпека для Нижнього

та Печерського міст Києва від польських військ, які,

виступивши проти Палія, наближалися до Фастова.

Тому потрібен царський указ щодо оборони цих ча-

стин Києва. Це ж стосувалося й Остра

У липні 1694 р. гетьман писав царям про звер-

нення до нього війта і київських міщан з прохан-

ням про заступництво у зв’язку з тим, що воєвода

Петро Хованський залучав їх до перевезення сплав-

леного з Брянська лісу, а також до ремонту валів

Нижнього міста. Міщани твердили, що така ро-

бота всюди виконується мешканцями прилеглих

поселень, яких немає при Києві. Сам же гетьман

зауважував, що так дійсно робиться в інших містах

Київського полку, котрі знаходяться на Лівобереж-

жі, і мешканці прилеглих до міст поселень під час

нападу ворогів знаходять у них захист, а також кло-

потався про указ з приводу звернення киян

. А 30

жовтня 1695 р. до царів надійшло ще одне послан ня

Мазепи, в якому у зв’язку з загрозою нападу «бу-

сурман» на Україну він нагадував про слабкість

укріплень Печерського та Нижнього міст

Дані про церковне будівництво пов’язані зі

спорудженням двох величних споруд у Києві –

Богоявленського та Микільського соборів, до чого

Величко С. В. Літопис. – К., 1991. – Т. 2. – С. 432.

Эварницкий Д. И. Источники для истории запорожских

казаков. – Т. 1. – Владимир, 1903. – С. 541–542; З епістолярної

спадщини гетьмана Івана Мазепи / Упор. та авт. передм.

В. В. Станіславський. – К., 1996. – С. 109–110.

З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи. – С. 136.

105105

Київ у документах Івана Мазепи: кілька штрихів

до історії внутрішньої політики україн ського гетьмана

був залучений талановитий російський зодчий При-

казу кам’яних справ Йосип Дмитрович Старцев.

Формально він мав звання підмайстра, але на по-

чатку 80-х років займав провідне місце в Приказі,

а в 90-ті роки вступив у пору творчої зрілості. Названі

собори зайняли центральне місце серед робіт Стар-

цева цього періоду. За твердженням дослідника

творчості зодчого В. Виголова, незважаючи на те,

що будівництво було виконане росіянами, ці будівлі

мали зовсім не московський вигляд: вирішальне

слово щодо вибору типу храмів було сказане гетьма-

ном, який у своїх смаках тяжів до західного баро-

ко. І лише незначні архітектурні деталі виказували

московське походження зодчого. Цікаво, що ряд

застосованих при будівництві цих соборів форм та

прийомів архітектурного оздоблення були надалі

використані місцевими архітекторами при зведені

інших споруд. У свою чергу, ознайомившись зі зраз-

ками української архітектури, Старцев надалі ви-

користовував типові українські прийоми та форми

при будівництві в Москві

Отже, в першому з розглядуваних листів від

1693 р. ідеться про клопоти гетьмана стосовно при-

швидшення будівництва соборів. Мазепа писав,

що домовився з московським майстром, назва-

ним у цьому документі Йосипом Дмитрієвим, про

спорудження у Києві двох кам’яних церков: однієї

Сперанский А. Н. Очерки по истории Приказа каменных

дел Московского государства. – М., 1930. – С. 138–139; Выго-

лов В. П. Творчество зодчего О. Д. Старцева // Автореферат дис-

сертации на соискание ученой степени кандидата искусствове-

дения. – М., 1955. – С. 4, 7–8.

106

Іван Мазепа та його доба. Історія

106

в Братському монастирі, а другої – в Пустинному

монастирі святого чудотворця Миколи. Гетьман

виплатив майстру гроші, але Старцев відлучався

на роботу в Смоленськ, через що заплановане

будівництво мало надовго затягнутися. У зв’язку

з цим Мазепа просив наказати майстру, аби той

відправлявся до Києва

Оскільки цей документ має значні пошко-

дження, у пригоді стали більш ранні публікації,

автори яких, вочевидь, користувалися повнішими

ва ріантами саме цього листа, датованого 21 трав-

ня 1693 р. З них додатково дізнаємося, що майстру,

крім 5 000 рублів, було видано борошно й солони-

ну. Наведемо витяг з більш повного тексту листа:

«Подрядился мне москвичин, камяного дела ма-

стер Іо сиф Дмитріев выставити в Киеве две церк-

ви каменных: одну у монастыре Братском святых

Богоявленій, а другую у монастыре Пустинном

святого чудотворца, за якое обоих дело уже я ему

ма[стеру], подлуг умовы, отдалем усе деньги, имен-

но, пять тысяч ру[блев], [та]к же борошно и солони-

ны [отда]лем, а дел церквей оных еще много не при-

ведено в свое совершенство; а ныне теды слышу я,

что он преречоный мастер, не едучи въ Кіевъ, – не

ведомо, чи по указу вашом монаршом, чи по своей

ему воли, – отдаляется на некую работу в Смоленск,

чрез якое его, мастера, отдаленіе дело преречоных

церквей кіевских, чрез него созидаемое, мусит про-

должитися в долшое время; прото я, верный ва-

шего царскаго пресветлаго величества подданный,

под ноги пресветлаго вашего монаршого престола

РДАДА. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1693. – Спр. 20. – Арк. 105–107.

107107

Київ у документах Івана Мазепи: кілька штрихів

до історії внутрішньої політики україн ського гетьмана

упадаючи, многократне челом бью, дабы вы, великіе

государи, милостиво указати изволили, чтобы он,

мастер, отставивши смоленскую дорогу, выслан был

в Кіев для докончанья около церквей каменных … по

уговору работи»

. (Відомо, що в 1693 р. підмайстер

Старцев був відряджений до Смоленська, де ремон-

тувалися міські стіни, а у Вознесенському Дівочому

монастирі будувалася церква

Невдовзі – 16 червня 1693 р. – Мазепа повторно

просив у Івана та Петра Олексійовичів указу про

відправлення з Москви до Києва майстра «кам’яної

справи» Йосипа Старцева з робітниками та при-

швид шення робіт. Гетьман нагадував, що майстер

домовився з ним побудувати дві кам’яні церкви, от-

римав за роботу всі гроші, харчі, а будівництво не до-

ведено ще й до половини: із присланим Старцевим

до Києва підмайстром було мало робітників, через

що того року церкви не могли бути завершені

Відомо про позитивний результат цього клопо-

тання. У листі україн ського правителя до царів від

4 липня 1693 р. йшлося про те, що за його звернен-

ням царі наказали повернути майстра зі Смоленсь-

ка до Києва. Тут же Мазепа писав, що за всю робо-

ту заплатив Старцеву одразу 5 тис. рублів, а також

надав харчові припаси. З майстром було домовлено,

що кожного року для швидкого проведення робіт

у Києві буде працювати по 100 робітників. Однак

Голубев С. Т. Гедеон Одорский (бывший ректор Киевской

Академии в начале XVIII стол.) // Труды Киевской духовной

академии. – 1900. – № 12. – С. 613.

Сперанский А. Н. Указ. соч. – С. 126–127.

РДАДА. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1693. – Спр. 43. – Арк. 86–88.

108

Іван Мазепа та його доба. Історія

108

після від’їзду зодчого домовленості не виконувалися,

робітників було мало, роботи йшли повільно, а через

дощі та мокрий сніг у зимовий час псувалося те, що

вже було зведено. У зв’язку з цим гетьман клопотався

про ще один царський указ щодо Старцева. Мазепа

хотів, щоб майстер перебував при ньому не тільки до

зими, а й усю зиму. Це дозволило б розпочати роботи

ранньої весни та довести їх до завершення

Відомо про подальші розпорядження росій-

ських монархів у цій справі. У царській грамоті до

геть мана від 25 липня 1693 р. було зазначено, що

він мав наказати Старцеву залишатися в Батурині

чи в ін шому місці до тих пір, поки той не завершить

бу дівництва двох церков у Києві. І без царського

указу Мазепа не мав права наказувати майстру

їздити до Москви чи деінде

. А 31 серпня 1693 р.

гетьман дякував царям, що на його прохання

вони наказали вислати Старцева зі Смоленська

до Києва, зауважуючи, що той за кілька років

не закінчив жодної церкви, отримавши сповна

гроші й харчі, вказані в договорі. Цього року

майстер мав прислати з Москви 100 робітників,

але прислав лише 30, через що роботи затягувалися.

Український володар просив указу, за яким Стар-

цев або затримувався б у Києві до наступного

року, або відправлявся до Москви підбирати до

весни необхідну кількість робітників (про що вже

Эварницкий Д. И. Источники для истории запорожских

казаков. – С. 506–508, 672–673. За іншими даними, за догово-

ром Старцев зобов’язувався побудувати церкви протягом двох ро-

ків за платню в 4400 рублів (Сперанский А. Н. Указ. соч. – С. 138).

Эварницкий Д. И. Источники для истории запорожских

казаков. – С. 676.

109109

Київ у документах Івана Мазепи: кілька штрихів

до історії внутрішньої політики україн ського гетьмана

був монарший дозвіл), зобов’язавши його прибути

в домовлений час

У відповідь у царській грамоті до гетьмана від 12

вересня 1693 р. вказувалося, що Старцев мав бути

в Україні до завершення будівництва двох церков,

про що вже йшлося в грамоті від 25 липня. Мазепа

мав сам вирішити, чи відпускати майстра до Мо-

скви, якби останній зобов’язався на початок весни

1694 р. прислати потрібну кількість майстрів. Якби

ж Старцев і надалі став зволікати з будівництвом,

то гетьман мусив повідомити про це до Москви та

прислати список з договору – «підрядного запису»,

а тоді б царі видали указ щодо майна майстра і май-

на його поручителів

Не все було зроблено і в 1694 р., коли Мазепа

звертався до Малоросійського приказу з проханням

залишити Старцева в Києві ще на рік, щоб він за-

вершив будівельні роботи. Цікаво, що гарантуючи

якість своєї роботи, майстер зобов’язувався в разі

потреби протягом трьох років власним коштом ре-

монтувати церкви, якби виникли проблеми з вини

будівельників

. До слова, відомо, що й Старцев, зі

свого боку, скаржився на гетьмана за невчасну до-

ставку будівельних матеріалів

РДАДА. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1693. – Спр. 60. – Арк. 48–51.

Голубев С. Т. Указ. соч. – С. 614; Грабарь И. Э. И. П. За-Голубев С. Т. Указ. соч. – С. 614; Грабарь И. Э. И. П. За-

рудный и московская архитектура первой четверти XVIII века

// Русская архитектура первой половины XVIII века. – М.,

1954. – С. 51.

Борисенко В. Й. Соціально-економічний розвиток

Лі вобережної України в другій половині XVII ст. – К.,

1986. – С. 107.

Сперанский А. Н. Указ. соч. – С. 97.

110

Іван Мазепа та його доба. Історія

110

Вочевидь, незважаючи на всі негаразди, кияни

залишилися задоволені професійною майстерністю

цього зодчого, бо й у 1696 р. монахи Микільського

монастиря просили прислати його до Києва для

ремонту інших церков

. А за кілька років гетьман

знову порушував питання про допомогу з боку ро-

сіян у будівельній справі. 10 травня 1700 р. він

пи сав боярину Федору Головіну про велику по-

требу в майстрові «кам’яного діла» для церковного

будівництва. Мазепа просив знайти в Москві доброго

майстра й негайно прислати до Батурина, обіцяючи

достатню нагороду за його працю

Дослідники архітектури звертають увагу на

те, що в згаданих соборах можна побачити вплив

ще князівських традицій будівництва, які мали

підкреслити значущість гетьманської влади та праг-

нення до відродження монархії. «Як найбільш ви-

датне з’явище Мазепинської архитектури, виступає

перед нами будування великих, „соборних“ ма-

настирських церков. В них ніби почувається нове

відродження старих візантійських традицій – вони

беруть зразком не національні форми деревляних

церков, а великі, старі церкви Київа та Черниго-

ва…», – писав Ф. Ернст. Класичними зразками цього

стали церкви Братського та Пустинно-Микільського

монастирів

. Не суперечать цим висновкам і су-

дження сучасних дослідників. Так, А. Макаров вважає,

що зведені при гетьманах Івані Самойловичі та Івані

Борисенко В. Й. Назв. праця. – С. 107.

РДАДА. – Ф. 124. – Оп. 1. – 1700. – Спр. 6. – Арк. 27 зв. – 28.

Ернст Ф. Українське мистецтво XVII – XVIII віків. – К.,

1919. – С. 17, 20.