Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

Подождите немного. Документ загружается.

78

Етимологіяслова«цивілізація»пов’язаназпоширеннямусеред‐

ньовіччі латини,якмовинауки.Прицьомуіснуєдекількаслів,які

могли бути використані для словоутворення,зокремаце«сivilis» –

гідний,вихований,громадянський,державний,атакожcivitas–міс‐

то‐держава (аналог грецького полісу).Вантичнічасиданийтермін

означав особливу форму соціально‐економічної і політичної

організаціїсуспільства,типовудляСтародавньоїГреціїтаРима.

Історіяформуваннянауковоїкатегорії«цивілізація»починаєтьсяз

XVIст. Французький мислитель Ж.Боденупраці«Метод легкого

пізнання історії» (1566р.)відстоювавпозицію,щолюдиупоступо‐

вомупроцесірозвиткувіддикунствадосягнулистану,якийвінвизна‐

чивяк«civilsocietas»—цивільне,громадянськесуспільство[114;25].У

контексті розвитку Нового часу латинь у науковій літературі посту‐

пово витіснилася національними мовами —французькою,німець‐

кою,англійською.Різніавторизастосовувалислова«цивілізований»,

«політесний», обтесаним (polіshed)

для визначення вищеназваного

стану.Однак,уXVІІст.прикметник«цивілізований»ставзагальнов‐

живаний.Він,зокрема, зустрічається у роботі Рене Декарта «Мірку‐

ванняпрометод» (1637). У середині XVIII століття від прикметника

«цивілізований» був утворений іменник ʺцивілізаціяʺ.Цяподія

пов’язаназіменамифранцузькихмислителівмаркізаВікторадеМі‐

рабоіНіколиАнтуанаБуланже.Вважається,щовпершетермін«ци‐

вілізація»використавМірабоусвоїйроботі«ДруглюдейабоТрактат

про населення» (1756р.).Прицьомувінпроаналізувавзмістданого

поняттяякдля пересічноїлюдини,такідлясебеособисто:«Якбия

запитав у більшості,учомуполягаєцивілізація, то відповілиб так:

цивілізація —цепом’якшення вдачі,чемність, увічливість і знання,

якірозповсюджуютьсядлятого,щобдотримуватиправилпристой‐

ностітащобціправилавідігравалирользаконівсуспільногожиття,

—всецевиявляєлишемаскучесноти,анеїїособу.Цивілізаціянічого

неробитьдлясуспільства,я

кщовонанедаєйомуосновийформи

чесноти»[115;389].Такимчиномавторнаголошуєнаформальнихта

змістовнихаспектахкатегорії«цивілізація»певнимчиномпротистав‐

ляючи їх.Отже, за Мірабо, цивілізація – це фундаментальне благо,

якевизначаєступіньлюдяностіякокремихосіб,такісуспільстваза‐

галом,оскількичеснотапритаманнаякокремимлюдям,такіїхспіль‐

нотам.Усередовищіфранцузькогопросвітництвапоняття«цивіліза‐

79

ція»переважновикористовувалосячерез призму моральної оцінки

світоустрою, в якому провідне місце відводиться цивілізованій лю‐

диніяквтілювачуідеалівсправедливого,вільногорозвитку.Утакому

значеннівононабулопоширеннясередїхніходнодумцівуЄвропі.

УсвоючергуН.А.Буланжеукнизі«Старовина,викритаусвоїх

звичаях»,що була видана у1766р.(після смерті автора 1759р.)так

використовуєтермін«цивілізація»:

«Колидикийнародстаєцивілізованим,нівякомуразінеслід

вважатиактцивілізаціїзавершенимпіслятого,якнароду

виданічіткітанезаперечнізакони:потрібно,щобвінставився

доданогойомузаконодавстваякдоцивілізації,щоподов‐

жується»[116].

Отже, мислитель розуміє цивілізацію як процес,входіякого

певне суспільство позбувається варварства, отримуючи нову якість

шляхоморганізаціїбуттячерезвстановлення,виконаннята

поширеннязаконів.

Етапноюпрацеюдлярозумінняісторичногопроцесусталакнига

представникашотландськогопросвітництваА.Фергюсона«Досвідіс‐

торіїцивільногосуспільства»(1767р.),вякійвінвиклавунітарно‐ста‐

діальнуконцепціюрозвиткулюдствачерезпроходженняперіодівди‐

кунства,варварстватацивілізації.Вінрозрізняєнаціїрозвинені,циві‐

лізовані та непрогресивні, примітивні. Надалі унітарно‐стадіальний

підхідвикористалиусвоїхпрацяхА.Р.Ж.ТюргоіА.Сміт.Незалежно

одинвідодноговонизапропонуваличотирьохстадійнумодельпос‐

тупу людства — мисливство/збиральництво — скотарство –земле‐

робство–торгівля/промисловість.

НапочаткуXIXст.відбуваєтьсяпосиленняконкуренціїміжвели‐

кимиєвропейськимикраїнамизавстановленнягегемоніїусвіті(На‐

полеонівські війни, колонізація земель Африки,ПівденноїтаПів‐

денно‐СхідноїАзії).Данепротистояннязнаходитьвідображенняуто‐

гочаснихроздумахфілософів,зокремаупраціП.Балланше«Старець

імолодалюдина»(1819р.),вякійупершевикористанопоняття«ци‐

вілізація»у

множині,атакожутворахФрансуаП’єра Гізо «Історія

80

цивілізації в Європі» (1828р.)та«Історія цивілізації у Франції»

(1830р.).

Прогресивним поглядом на суспільствознавство стали дос‐

лідження Клода Анрі де Сен‐Сімона в межах унітарно‐стадіальної

концепції.Вінпов’язувавкожнуепохурозвиткулюдствазвідповід‐

ною організацією суспільства.Так, античній епосі відповідає

рабовласницькаформаорганізаціїсуспільства,середньовіччю–фео‐

дально‐богословська система,епохановогочасупов’язана з

індустріальною системою.Наступнимкрокомупізнаннісоціальної

реальностісталаідеясуспільнихформацій,запропонована

К.МарксоміФ.Енгельсом (ця концепція є лінійно‐стадіальною,

тобто різновидом унітарно‐стадіального підходу).Красномовною

особливістюданоїконцепціїєвиділення«азійської»суспільноїфор‐

мації поряд з первісно‐общинною, рабовласницькою,феодальноюі

капіталістичною.Такимчиномавториісторичногоматеріалізмупід‐

креслювалинесхожістьазійськогоспособувиробництвазєвропейсь‐

ким.Отжеможнастверджуватипронаявністьзачатківцивілізаціоніз‐

мувпідходахМарксаіЕнгельса.

УсерединіXIXст.продовживсянапруженийінтелектуальнийпо‐

шукосновсуспільноїсвітобудови.Розчаруваннянауковцівупрямолі‐

нійних схемах пояснення соціальних процесів,політичнепожвав‐

лення,викликанереволюційнимивиступамиу1848роцівплинулина

формуванняоригінальногоплюрально‐циклічногопідходудоісторії

(ідейнимнатхненникомякогощенапочаткуXVIIIст.ставДжамбат‐

тистаВіко–т

рактат«Підставановоїнаукипрозагальнуприродуна‐

цій»),головніположенняякоговиклавЖ.А.деГобіноупраці«Дос‐

відпронерівністьлюдськихрас»(1853‐1855)таГенріхРюккертудво‐

томнику«Підручниквсесвітньоїісторіїв органічному викладі» (1857

р.). Гобіно класифікував 10 цивілізацій —індійську,єгипетську,ас‐

сірійську,еллінську,китайську,італійську,німецьку,алегантську,мек‐

сиканськуйандську.Вченийвважав,щокожнацивілізаціямаєвлас‐

ний,особливийшляхрозвитку.Прицьомувониутворюються,функ‐

ціонуютьігинутьунаслідокзовнішніхвпливівтавнутрішніхсупереч‐

ностей. Німецький історик Рюккерт більшякіснообґрунтувавцей

підхід.Вінввівпоняття«культурно‐історичногоорганізму»,«культур‐

но‐історичногоіндивіда»та«культурного типу».Надумку науковця

великікультурно‐історичнііндивідиутворюютьсязменшихвідповід‐

81

них індивідів.Так, декілька народів можуть формувати державу,а

державаможевходитидогрупидержав.Щодокультурнихтипів,то

вчений нарахував їх п’ять вищих різновидностей – германо‐

християнський (західноєвропейський), східно‐християнський

(слов’янський),ісламський(арабський), індійський і китайський.

Кожнийзнихмаєсвоюособливуісторію,підпорядковануциклуна‐

родження, зростання, занепаду. Культурні типи співіснують у прос‐

торі‐часі,утворюючіальтернативніреальності.Прицьомунеіснуєза‐

гальної реальності – єдиної історії для всіх. Кожна цивілізація йде

своїмшляхом,відчогомузикаісторіязвучитьякполіфонія,щоскла‐

дається із декількох рівнозначних мелодій.Однак, Рюккерт не був

послідовнимщодоісторичномуплюралізму,оскількивважав,щона

противагуіншимкультурамзахідноєвропейськаєєдиноюнайбільш

наближеноюдозагальноїідеїлюдства,томуєвропеїзація–цевірний

шляхулоновисокорозвиненихнародів.

Гобіно і Рюккерт стали предтечами наукового напряму цивіліза‐

ціонізму, який пізніше сформували такі мислителі як

М.Данилевський,О.Шпенглер,А.Тойнбі,П.Сорокін,С.Гангтінгтон

.

Пот

рібно наголосити на принциповій розбіжності,яківідрізняють

ГобіноіРюккертавідцивілізаціоністів:першірозглядаютьцивілізації

в контексті історії,аненавпаки–історіювконтекстіцивілізацій,

тобтодлянихосновноюдійовоюособоюєісторія,якапороджуєрізні

культурні типи,тодіякдлянаступниківісторіястаєнаслідкомроз‐

виткуцивілізацій.

Миколу Данилевського прийнято вважати першим цивіліза‐

ціоністом.Йогоробота«РосіяіЄвропа»(1869р.)започаткуваланову

традиціюсоціальнихдосліджень.Одночасноможнасказати,щодеякі

ідеїйогоконцепціїкультурно‐історичнихтипівсхожізідеямиРюк‐

керта.ДляДанилевськоготерміни«культурно‐історичнийтип»і«ци‐

вілізація»єсинонімами,яківідображають«…самостійні,своєрідні

плани релігійного,соціального, побутового, промислового,політич‐

ного,наукового,художнього,себтоісторичногорозвитку»[104].Отже,

науковець робить акцент на особливості та самодостатності різних

рівнів буття, які створюють певну культурно‐історичну єдність.Він

виводить культурно‐історичні типи, використовуючи відповідність

таким вимогам щодо суспільних систем: принципу поділу сукуп‐

82

ності;певногоступенюспорідненості; принципу однорідності.

ОригінальнимєвизначенняДанилевськимумовпрогресу:

«Прогрес…полягаєневтому,щобпостійнойтиводному

напрямі…,аутому,щобвиходитивсеполе,якеутворює

царинуісторичноїдіяльностілюдствавусіхнапрямах.

Томужоднацивілізаціянеможепишатисятим,щовонаявляє

найвищуточкурозвиткувпорівняннізїїпопередницями

абосучасницями»[104].

Ця думка підкреслює важливість врахування категорії

«особливого» при розгляді якісної сторони прогресу. Данилевський

визначив п’ять критеріїв цивілізації:єдністьмови;політичну

незалежність; відносну автономність; різноманітність як основу

поступу; невідповідність короткогоперіоду розквіту іневизначеного

періоду росту.Прицьомуперіод«заготовки запасу длямайбутньої

діяльності»авторназиває«етнографічним»,аперіодбезпосереднього

витрачання–«цивілізацією»[104].Вінвважав,щоіснуєтриспособи

поширення цивілізацій – колонізація, щеплення (перенесення

цивілізаційнихначал)тавирощуваннянаосновіакумуляціїкращого

досвіду.Кожнакультурно‐історичнацілісністьвідрізняєтьсяоднавід

одної особливостями чотирьох основ життєдіяльності – релігійної,

культурної, політичної та суспільно‐економічної. Вчений

притримувався циклічних уявлень щодо періодизації розвитку

цивілізацій,порівнюючиїхзфазамижиттялюдини.Уціломучітка,

конструктивна, аналітична концепція культурно‐історичних типів

МиколиДанилевськогоєприкладомнесуперечливоїтеорії,

практичне використання якої започаткувало бурхливий розвій

геополітики.

Дещо інший підхід до дослідження цивілізацій розвинув

О. Шпенглерувідомійдвохтомнійпраці«ЗанепадЄвропи»(1918р.,

1922

р.).О

сновноюдієвоюособоюдляавтораєкультурнийорганізм,

якийнароджується,живеіпомираєвідповіднодоприроднихзаконів

царства духа: «…величнікультуриєдещоцілкомпочатковозрос‐

таючимизнайглибшихнадрдуховності…народи,якізнаходятьсяпід

83

чарамикультури,виявляються…нетворцями,авитворамицієїкуль‐

тури[105;173].Науковецьвиділивкультуритрьохвидів–фаустовську

(раціонально‐механістичну), аполлонічну (чуттєву)тамагічну(ду‐

ховну).Наосновікультурногоподілувінвиявиввісімцивілізацій–

греко‐римську,єгипетську,майя,арабську,китайську,індійську,ро‐

сійсько‐сибірську,західну.ВченийрозвинувідеюГете,якутойвиклав

устатті«Епохидуха»прочотириперіодикультури,зокремаперед‐

часся,ранньогочасу,пізньогочасутацивілізації[106;38].Отже,най‐

вищоюформоюкультурногоорганізмузаШпенглеромєдосягнення

стануцивілізації.Ученийвважав,щоЄвропапройшлавсіфазироз‐

витку і вступила до останньої – цивілізації,а,отже, її закономірно

очікувавзанепад.Якпредставникплюрально‐циклічногопідходунау‐

ковець заперечував унітарно‐стадіальну історію – «Замість моно‐

тонноїкартинилінійноподібноївсесвітньоїісторіїябучуфеноменба‐

гатьох потужних культур…» [106; 55]. Автор цілковито заперечує

наявністьзмістувабстрактномупоняттілюдства:«Людство»—п

усте

слово», «у «людства»немаєжодноїцілі, жодної ідеї,жодного

плану…»[106;55].Таквіндоводить,щокожнийнарод,кожнулюдину

требарозглядативиключновконтекстікультурногоорганізму,части‐

ною якого він є.Загаломдослідниксхильнийдоіндетермінізму:

«Межа,доякоїмиможемодійти,—цеформи,якічистоперебува‐

ють,позбавленіпричиніцілей…»[106;31].ЗавдякиШпенглеруциві‐

лізаціонізм збагатився органістичним підходом,вякомупровідне

місцезаймаєфізіогномікаісистематикаякспособиморфологічного

спостереженнясвіту,атакожввівутермінологічнийобігсуспільство‐

знавстватакігуманітарніпоняттяяк«душа»,«логіка‐доля»«ідеядолі»

таінші.

АрнольдДжозефТойнбітакожналежитьдогрупинауковців,які

розвивали цивілізаційний підхід. Його фундаментальна 12‐томна

праця«Дослідженняісторії» (1934‐1961) мала значнийвпливнасус‐

пільствознавствоXXс

т.ПершішістьтомівТойнбіприсвятиввивчен‐

ню феномену цивілізацій. Його прийнято вважати автором теорії

«локальнихцивілізацій»,переважно тому, що вінвідстоювавівико‐

ристовувавпорівняльнийметоддляпізнання.Вченийпослідовнови‐

клав свою позицію,починаючизвизначенняпоняття«суспільство»

підякимвінрозуміє«…загальнуосновуполівдіяльностіокремихін‐

дивідуумів»[107]. За критеріями тривалості існування, величини те‐

84

риторії,кількостінаселеннявінподіляєсуспільстванапримітивніта

цивілізації.Прицьомуостанні«…являютьсобоюнестатичніфор‐

мації,адинамічніутворенняеволюційноготипу»[107].Усвоємуроз‐

витку вони проходять стадії генезису,росту,надломуізанепаду

(розпаду). Утворення цивілізацій, на думку науковця,відбувається

двомашляхами–черезмутаціюпримітивнихсуспільствтавнаслідок

виділення із попередників.Такимчиномформуютьсянезалежніта

родиннопов’язаніцивілізації.Їхподальшийрозвитоквідбуваєтьсяна

основі дії історичного механізму «Виклику‐і‐Відповіді», тобто коли

«…суспільствоусвоємужиттізіштовхуєтьсязсерієюзадач,яківоно

вирішуєнайбільшприйнятнимдлясебечином»[107].Активнуроль

уформуваннівідповідівідіграютьтворчаменшістьсоціуму,дляяких

у свою чергу,діємеханізм«Уходу‐і‐Повернення».Такнаоснові

взаємодії зовнішнього і внутрішнього середовища підтримується

життєдіяльність цивілізацій. Надлом і розкладання відбуваються у

томувипадку,колисуспільствонеможедатиадекватнувідповідьна

існуючі виклики.ЦікавоюособливістюпозиціїТойнбієте,щовін

одночасно заперечує як унітарно‐стадіальний, прямо називаючи

помилковоюконцепцію«єдностіісторії»,такіплюрально‐циклічний

підхід–«…наявністьрухіввпроцесіростуцивілізацій,якіперіодично

повторюються в жодній мірі не передбачає, що сам процес,що

включає в себе ці рухи,належитьтомужциклічномупорядку…

Напроти

, …

цей рух є неповторюваним,апрогресуючим» [107].

Тобтоцейнауковецьєоднимзпредставниківтакзваногоглобально‐

стадіального розуміння історії: «…цивілізації приходять і уходять,а

Цивілізаціязалишається»[107].

Треба зазначити, що наукова творчість О.Шпенглера и

А.Дж.Тойнбівідбуваласявскладнихісторичнихумовах–упершій

половиніXXст.,коликраїнивнаслідокнаявностіпевнихсуперечнос‐

тей відгороджувалися одна від одної, зростало міжнародне напру‐

ження,яке вилилося у двісвітовівійни.Тому,можливо,самеуцей

періодоб’єктивносклалисяумовидлярозквітуцивілізаціонізму.Піс‐

лязакінченняДругоїсвітовоївійнитаутвореннябіполярноїгеополі‐

тичноїмоделілюдствопевнимчиномбулозбалансовано.Відповідно

сформувалисяумовидляплідноїдіяльностіновогопоколіннянауков‐

ців,якезапропонувалоіншісоціальніідеїтапроекти.Зокремауцей

час набуває поширення глобально‐стадіальний підхід, який найкра‐

85

щоюміроюрозкритоупраціК.Ясперса«Змістіпризначенняісторії»

(1948р.) [117].Науковецьдоводить, що процес становлення єдиної

цивілізаціїрозпочинаєтьсянапевномуетапірозвиткуокремихциві‐

лізацій.Цейетапвінназиває«осьовимчасом»,що припадаєнапе‐

ріодміж800і200р.дон.е.,колинезалежноодинвідодноговрізних

місцяхпланети—уДревнійГреції,Персії,Палестині,Індії,таКитаї,

виникає універсальна інтелектуально‐моральна основалюдства,зʹяв‐

ляютьсядуховнінапрями,щостворилисучаснийтиплюдини.Прояв

універсального в природі людини автор обумовлює єдиним

трансцендентним джерелом, до якого вона має колись повернутися

«Єдине — це нескінченно далека точка співвіднесення,одночасно

джерело та ціль;це— єдністьтрансцендентності» [117; 270].Ясперс

вважає,щоспілкуючисьлюдинашукаєізнаходитьсебевінших.Ци‐

вілізаційний процес він характеризує як «… становлення єдностей,

сповнені ентузіазмом пошуки єдності,якізмінюютьсянастількиж

жагучимруйнуваннямєдностей»[117;270].Дослідникзаперечуєцик‐

лічністьісторичногопроцесу.Длянього«…

історичнимзалишається

рух

міжпочаткомікінцем,щоніколинеприходитьдотого,щовоно,

посуті,означає,алезавждиміститьйогоусобі»[117;270].Отже,ідеї

Ясперса є цінними, оскільки дають можливість співвіднести долю

окремихлюдей,народів,цивілізаційдоглибинноїсутідуху,якийїх

об’єднуєпонадбуттям.

Пануваннюбудь‐якоїісторичноїконцепції,читоплюрально‐цик‐

лічної, чи унітарно‐стадіальної, чи глобально‐стадіальної намагався

покластикрайКарл Поппер(праці«Відкрите суспільствоійого во‐

роги»(1945р.)і«Вбогістьісторизму»(1957р.).Наоснові«методоло‐

гічногономіналізму»віндоводив,щосуспільнебуття—цесукупність

різноманітних дій людей, тобто події не мають певної обумовленої

послідовності.Отже,єдиноїісторіїлюдстванеіснує,аєтількинескін‐

ченнабезлічісторійлюдськогожиття.Такимчином,єдиногорухуяк

процесу розвитку суспільства не існує. Даний погляд на дійсність є

досить радикальним,хоча,можливо, і вірним для нескінченої кіль‐

костілюдей,якіодночаснодіютьубезкінечномаломупроміжкучасу

.

«Антиіст

оризм»К.ПопперапідтримавФ.А.фонГайек,якийвиклав

аналогічніпоглядиутворі«Згубнасамовпевненість.Помилкисоціа‐

лізму»(1988).АнтиісторичнийпідхідпідтримуватиР.Нісбет,Ч.Тіллі,

Р.Будонтадеякіпостмодерністи.

86

Плеядаблискучихнауковціву60‐х‐80‐х роках XXст. розробляла

унітарно‐стадіальну концепцію індустріального/постіндустріального

суспільства.Так,американськийсоціологВолтРостоувпраці«Стадії

економічного росту. Некомуністичний маніфест» (1960р.)виклав

думку,щовирішальнурольурозвиткусуспільствавідіграютьтехніко‐

економічніпоказники,норманагромадженнятарівеньспоживання.

Його погляди розділяв французький соціолог Раймон Арон,якийу

роботі «Лекції по індустріальному суспільству» (1964р.)виклав

теорію«єдиногоіндустріальногосуспільства»,якабазуваласянаідеї

технологічного детермінізму. Він вважав, що індустріальне сус‐

пільствоздатненапрогрес,незважаючинапесимізм, який поши‐

рюється у соціумі внаслідок неможливостідосягненняідеалівроз‐

витку.В70‐хрокахXXв.ДеніелБеллпереосмисливконцепціїпопе‐

редників та прийшов до висновку, що науково‐технічний прогрес

призводить до трансформації індустріального суспільства в якісно

інше—постіндустріальнесуспільство.Своїдумкивінвиклавупраці

«Прихідпостіндустріальногосуспільства»(1973р.)Прицьомунауко‐

вецьвиділивтриетаписуспільногорозвитку–доіндустріальний(пе‐

реважаннявекономіцісільськогогосподарства,

ієрархічнаструктура

суспіль

ства заснована на статусі), індустріальний (наявність промис‐

ловоговиробництва,суб’єктівекономічноїтапідприємницькоїдіяль‐

ності)тапостіндустріальний(домінуваннявекономіцісферипослуг,

зростання ролі науки). Як вважає автор у постіндустріальному сус‐

пільстві самеуніверситетистаютьцентрамиформуванняновихідей

татенденцій,аінформаціяізнанняперетворюютьсяназасобивлади.

Цікавим різновидом постіндустріальної теорії є концепція «тре‐

тьої хвилі» американського соціолога Елвіна Тоффлера,якувінви‐

клавукнизі«Третя хвиля» (1980р.). Шлях переходу до нового

суспільстваавторбачитьугуманізаціївсіхсфержиттялюдининаос‐

новівпровадженнякомпʹютернихтехнологій,щодозволитьперейти

до максимально кастомізованого задоволення потреб. Загалом Тоф‐

флертакговоритьпропоняття«цивілізація»: «Термін цивілізація

може звучати претензійно,… однак жодний інший термін не може

бутидостатньовсеосяжним,щобвключатиусебетакіпоняттяяктех‐

нологія,сім’я,релігія,культура,політика,бізнес,ієрархія,лідерство,

системицінностей,моральітеоріїпізнання»[109].Такимчиномдос‐

лідник розглядає цивілізацію як абстракцію,якаєпростоюсукуп‐

87

ністю понять.Прицьомуконкретненаповненнякожногопоняттяє

критеріємдлядиференціаціїсуспільств.Отже,заТоффлером,може

існуватибезлічцивілізацій‐суспільств,яківідрізняютьсяодневідод‐

ногощодонаявноговтіленнязмістукожногопоняття,їхпоєднаньта

комплексузагалом.

Із початку 90‐хроківспостерігаєтьсяповерненнядоплюрально‐

циклічногопідходу,щопов’язано з руйнуваннямбіполярної моделі

світу, утворенням нових незалежних держав, ескалації процесів

глобалізації, заснованої на вестернізації.Тут,зокрема, слід згадати

концепцію «зіткнення цивілізацій»,якузапропонувавС.Гантінгтон

[110]. Його песимістичні прогнози виправдалися на початку нового

тисячоліття,колиЗахідзазнавударіввідісламськогосвіту.Позицію

науковця підтримують молоді суспільствознавці –А.Бард і

Я.Зодерквіст,якіусвоїйпраці«Нетократія. Нова правляча еліта і

життяпіслякапіталізму»зазначають: «...у майбутньому 11 вересня

2001рокустанепамʹятноюдатою,історичноювіхою,символомтого,

щоінформаційнесуспільствоприйшлоназмінукапіталізмуякдомі‐

нуючапарадигма....всуперечширокопоширенійомані,урезультаті

всіхзмінсуспільствозагаломстанеменшпрозорим»[97;

13].

Однак,

поряд з песимістичними існують і оптимістичні погляди

на майбутнє,зокремаР.Йенсен вважає, що наступником

інформаційного суспільства стане суспільство мрії [119].Також

оптимістичну позицію займає В.Л.Іноземцев,якийрозробив

концепцію постекономічного суспільства, засновану на унітарно‐

стадіальномупідході.Вінстверджує, що у недалекому майбутньому

відбудетьсязмінахарактерутрудовоїдіяльності.Унійпереважатиме

творчістьякосновасамореалізаціїособистості.Прицьомунаперший

планбуттявийдутьнеекономічнихпотребилюдини.Вони

визначатимуть образ суспільних відносин у постекономічному

світоустрої.ОкрімІноземцевапроблемуцивілізаціїдосліджуютьтакі

російськінауковціякЮ.М.Яковець,С.Г.Кисельов,С.Б.Переслигін,

В.В.Вольнов.Зокрема, Яковець запропонував розуміти

цивілізаційний поступ у руслі глобально‐стадіального підходу у

поєднанні з формаційним (лінійно‐стадіальним). На думку вченого,

розвитоклюдства–цепрогресуючийісторичнийпроцес,складовими

етапами якого є встановлення відповідності між виробничими

силами та виробничими відносинами.Такимчиномавтортворчо