Благодєтєлєва-Вовк С.А. Підприємство як мікроцивілізація

Подождите немного. Документ загружается.

68

Отже, класична наука формувалася за умов значного впливу

релігійного(християнського)світогляду.Цеобумовиловстановлення

певногоідеалу,метидіяльності—пізнанняАбсолюту,істини.Посту‐

лат про те, що Бог створив людину за власним образом і подобою

став оптимістичним свідченням обраності людини, підтвердженням

здогадкипрозначнийпізнавальнийпотенціалособистості.Однак,у

пошуках Абсолюту науковець мав відсторонено споглядати об’єкт,

елімінуючи власну особистість та способи пізнання.Вважалося,що

саметакдосягалосямаксимальнепроникненняусутьречей.Ідея

єдиного,неподільного,універсальноговолоділасвідомістюдослідни‐

ків. Як діти свого часу вони старалися звести різноманіття буття до

єдиного механізму,вякомупроглядаєтьсягеніальністьтурботливо,

завбачливогоТворця.Детермінізм,якідеяпровсезагальнуобумовле‐

ністьоб’єктивнихявищтапричинність,щолежитьвосновіфункціо‐

нуваннявелетенськогогодинниковогомеханізмуВсесвітунабулипо‐

ширеннятапопулярностіусередовищівчених. Фізика з ідеями

небесноїмеханіки(Кеплер,Ньютон)сталаосновоюнауковоїкартини

світу в XVII‐XVIIIст. Протягом зазначеного періоду відбулася

диференціація знання за напрямами природничих, гуманітарних і

технічнихнаук,атакожвїхмежахпосилиласяспеціалізаціязутво‐

реннямокремихдисциплін.НапочатокXIXст.науказагаломстала

дисциплінарно організованою.Т

акимчином,кожнадисципліназо‐

середиласянадослідженнясвогопредметутавиявленнійогоособли‐

востейвнаслідокзастосуванняспеціальнихметодівпізнання.Внаслі‐

докцьогонауковакартинасвітуускладниласятазбагатиласяуявлен‐

нями з біології,геології, економіки тощо.Самезавдякистрімкому

розвитку біології поширилися ідеї еволюціонізму (Ч.Дарвін),які

сталидомінуючимивсередовищіприродничихтасоціально‐гумані‐

тарнихнаук(Г.Спенсер,К.Маркс)таобумовилизмінуспособумис‐

ленняунауковомусередовищі.  НаприкінціXIXст.активноформу‐

валисяновідисципліни,зокремагенетика,соціологія,фінанситощо.

Протеуцаринібеззаперечногонауковоголідера–фізиці,спостеріга‐

ласякризавнаслідокнеспроможностіпояснититаузагальнити

знанняпронові,невідоміфеномени.ЇїбулоподоланонапочаткуXX

ст.,коливнауковійобігбуловключенопринципивідносностітаймо‐

вірності(ВТВЕйнштейна,геометріїРімана,Лобачевського,ядернафі‐

зикаН.Бора).Уцейчасвідбуваєтьсядемонтажкласичноготипура‐

69

ціональності, який відрізнявся одномірністю,прямолінійністю,ста‐

тичністю,жорсткоюдетермінованістютаутвердженняновогонекла‐

сичноготипураціональності,вякомупровіднемісцезаймаєусвідом‐

ленняскладності,багатовимірності,динамічностікартинибуття.Нау‐

ковці все більше зосереджують увагу на дослідженні тих проявів

об’єкта,якімаютьособливийхарактер, що відрізняє його з‐поміж

інших споріднених об’єктів.Категорія«особливого»,ане«загаль‐

ного»передовсімвивчаєтьсявідносноконкретнихприродничих(тео‐

ріяспадковостіМенделя),технічних(кібернетика)ісоціально‐гумані‐

тарних(психоаналізЗ.Фройда)феноменів.

Самекризакласичноїнаукизїїопороюнавсезагальнетазміна

акцентів на особливе спричинила до формування пізнавальної кон‐

цепції,якаотрималаназвуцивілізаційногопідходу або цивілізаціо‐

нізму. Першим вітчизняним цивілізаціоністом слід вважати

М.Данилевського,якийу1869роцівидавсвоюпрацю«Росія і Єв‐

ропа».Унійавтордоводить, що не слід ототожнювати розвиток

людства з поступом Європи, оскільки існують самостійні,своєрідні

плани історичного розвитку різних народів,якіможнаоб’єднати у

певнікультурно‐історичнітипи—цивілізації.Авторкласифікувавта

виділив10цивілізацій

,

якііснувалиурізнічаси,зокремаєгипетську,

китайську, ассирійсько‐вавилоно‐фінікійську,халдейську,індійську,

іранську,єврейську,грецьку,римську,аравійську,європейську,мек‐

сиканську, перуанську та слов’янську. Теорія культурно‐історичних

типівМ.Данилевськоговідзначається,зодногобоку,високимрівнем

абстрагування,зіншого–заглибленняміфіксацієюособливогодос‐

відуформуванняцивілізаційнаосновіциклівжиттєдіяльності;вста‐

новленнямчіткихкритеріїврозвитку,зокремаспільностімови,полі‐

тичної незалежності, відносної автономності, різноманітності як

умовирозквіту;історичноїперіодизації—етнографічнийетаптаста‐

дія цивілізації; цивілізаційної діяльності,доякоївідносятьсярелі‐

гійна,культурна,політичнатасуспільно‐економічнадіяльності[104].

Ідеїнауковцябулипопулярнимивсередовищіросійських

слов’янофілівнамежістоліть,однаксвітовогопоширенняненабули.

Перша світова війна виявила внутрішні протиріччя, характерні

дляєвропейськихнародів.Осмисленнямдолізахідноїцивілізаціїпе‐

реймався німецький історик та культуролог О. Шпенглер.Його

праця«ЗанепадЄвропи

»є

класикоюцивілізаціонізму(першийтом

70

вийшов1918р.,другий–у1922р.).Вінупершеспробувавдовести,що

ідеїбезперервногоеволюційногорозвиткусуспільства,характерніза‐

галомдлякласичноїнауки19ст.єхибними,оскількиґрунтуютьсяна

спрощеній історичній схемі «Стародавній світ — Середньовіччя —

Новийчас».Шпенглервиходитьзамежіданоїсхеми,звертаючисьдо

надбаньнеєвропейськихкультуріцивілізацій.Вінвикористовуєпід‐

хід Гете для виділення етапів становлення соціальних утворень,зок‐

ремацеперіодипередчасся,ранньогочасу,пізньогочасута,безпосе‐

редньо, цивілізації. Автор оперує такими поняттями як «система»,

«зворотній зв’язок», «множинність»та«особливість»длятого,щоб

кращепояснитивідмінностіформотвореннярізнихкультурінародів.

Історик вважає,що«людство –пустеслово», оскільки виражена у

ньому абстракція «не має жодної мети, жодної ідеї,жодного

плану…»,однакяктількисправжнійдослідниквідмовляєтьсявідза‐

гальних підходів,то«віднаходиться неочікуванебагатство справжніх

форм»[105;55].

Яквченийнекласичногоперіодувінвиборюєправо

наіснуванняіпізнанняособливого(унікального)замістьуніверсаль‐

ного – «Замість монотонної картини лінійної всесвітньої історії…я

бачуфеноменбезлічіпотужнихкультур,щозпервісноюсилоюпро‐

ростаютьізнутракраїни,щоїхпородила,...ікожназнихнакладає

на свій матеріал — людство —своювласнуформуйукожноїсвоя

власнаідея,…життя,бажанняйпочуттяі,власнасмерть»[105;55].

Таким чином Шпенглер заперечує лінійну модель соціокультурної

динаміки та розвиває ідею циклічного становлення цивілізацій.

Прогноз науковця щодо майбутнього занепаду Європи не відбувся,

оскількитворчийпотенціалєвропейськихнародівневичерпався,аїх

здатність до самовдосконалення залишається порівняно з іншими

центрамицивілізаційнихзмін(США,Японія,Китай,Росія)високою.

Визначний внесок у розвиток цивілізаційного підходу зробив

англійський історик А.Тойнбі.Усвоїйбагатотомнійпраці«Дос‐

лідженняісторії»(1934–1961р.р.)вінвиклавтеоріюлокальнихцивілі‐

зацій.Науковецьчітковизначивполе(об’єкт)дослідження

;

ввівкла‐

сифікаційніознакицивілізацій,зокреманаявністьвселенськоїцеркви

таступіньвіддаленостівідмісцяпершопочатковоговиникненнясус‐

пільства;загаломвиділив21цивілізаціювісторіїлюдства;визначиві

охарактеризувавчотиристадіїцивілізаційногопроцесу–ґенези,рос‐

ту, надлому та розпаду; висунув ідею феномену «Виклику‐та‐Відпо‐

71

віді» як основного джерела цивілізаційних змін та «Уходу‐і‐Повер‐

нення» як впливу творчої особистості на суспільство.Якстверджує

дослідник в основі ґенези цивілізацій знаходиться поділ праці та

мимезіс (соціальне наслідування),атакожфактори: негативний –

сила інерції,тапозитивні– становлення раси і вплив середовища.

Для стадії росту він виділив стимули природного середовища та

стимули людського оточення,атакожвизначивознакизростання

цивілізацій –прогресуючеспрощення,етерифікація, трансференція

дії, самодетермінація. Вчений вважає,щонадломипороджуються

стерилізацією творчого потенціалу особистостей та протистоянням

«вождів, які втратили активність з творчими особистостями,які

жадаютьзмін»[107].Стадіюрозпадуавторвивчаєчерезустановлення

відповідних критеріїв та ритмів, особливостей соціального і

душевного розколу.ПрицьомуА.Тойнбі впевнений — стадії

надлому і розпаду цивілізації можуть уникнути,якщозможуть

давати гідні відповіді на виклики.Дослідник,якіО.Шпенглер,

вважає неадекватною і неправильною формулу

«стародавня+середньовічна+нова»історія.Вінзаперечує

прямолінійність у пізнанні, характерну для класичної науки:

«Помилковаконцепція«єдностіісторії»

набазізахідногосуспільства

має

щеоднуневірнупосилку–уявленняпропрямолінійністьрозвит‐

ку» [107].ОдночасноА.Тойнбі критикує О.Шпенглера,зокрема

уявленняколегипроцивілізаціїякорганізмитаідеюзумовленості

природногостарінняісмертісоціальнихутворень. Як представник

некласичноїнаукиавторвикористовуєтакіпоняттяяк«відносність»,

«невизначеність», «диференціація», «структура», «інститути», «мута‐

ція»тощо.Загаломйогоідеїнабулипопулярностівсередовищігео‐

політиків та справили значний вплив на формування сучасної

концепціїглокалізації(глобалізація+локалізація).

Американський соціолог російського походження П.Сорокін та‐

кожзробивзначнийвнесокурозвитокцивілізаційногопідходу.Дос‐

лідник компетентно критикував лінійну концепцію соціально‐

історичних змін своїх попередників,зокремаО.Конта,К.Маркса,

Ф.Енгельса,Г.Спенсера.Зазначенимпоглядамвінпротиставиввлас‐

нутеоріюсоціокультурноїдинаміки[108],заснованунаідеяххвильта

циклівсоціально‐історичногопроцесу.Вченийрозглядаєдійсністьяк

єдність різних культурних суперсистем. Вінпідкреслює своєрідність

72

кожноїкультуритаакцентуєувагунацінностях,тенденціяхіпробле‐

мах,щостановлятьїхзміст.Відповіднодоздатностіпізнаватиреаль‐

ністьвченийвиділівтритиписуспільств–ідеаціональне,почуттєвета

ідеалістичне.Прицьомупершідвієвзаємнимипротилежностями,а

третя–проміжноюїхформою.Цивілізація,яказасновананауявлен‐

няхпронадприродне,потойбічнеєідеаціональною.Людинаданого

суспільстваприсвячуєжиттядуховним цінностям, підготовцідо по‐

тойбічного існування. Чуттєвацивілізація зосереджує свою увагуна

земнійреальності,пошукунасолодтащастя.Ідеалістичнацивілізація

гармонійнопоєднуєнадприроднеіреальнебуттялюдей.Сорокінна

значномумасивіісторичнихданихдовів,щоіснуєпевнапослідовність

розвитку суспільства,уякомуспочаткуформуєтьсяідеаціональна

цивілізація,далівонаперетворюєтьсянаідеалістичну,азгодомдегра‐

дуєдочуттєвої.Уподальшомучуттєвасуперсистемачерезеволюцій‐

них механізм «криза‐катарсис‐харизма‐воскресіння» переходить на

новийрівеньрозвиткуізмінатипівцивілізаційпродовжуєтьсязнову.

Прицьомукожнийцивілізаційнийтиппроходитьтристадіїсоціаль‐

ноїхвилі:намінімумівідбуваєтьсяформуваннядомінантнихсмислів,

намаксимумівониутверджуютьсяувиглядікультурнихнорміцін‐

ностей,далівступаютьупротиріччязнаявнимипотенціямипрогре‐

су.Післяпроходженнявсьогоциклувінпоновлюєтьсяуновомутипі

культурної суперсистеми.ІдеїП.Сорокіна залишаються актуаль‐

ними,оскількипояснюютьсутьмеханізмузмінвеликихсоціальних

угруповань.

Однак,удругійтретиніXXстоліттявідбуваєтьсянованауковаре‐

волюція – формується постнекласична наука

,з

асновананапроник‐

ненніновихуявленьпроможливостітамежіпізнання.Використання

обчислювальної техніки, накопичення значних обсягів інформації,

розвитоккомунікаційдозволилиінтенсифікуватипроцеснаукового

пошуку,розширилигоризонтидосліджень.Прицьому,комплексно

вирішуючи проблеми сучасності – подолання бідності, забруднення

навколишньогосередовища,демографічноговибуху/кризи,вченіви‐

ходятьнаміждисциплінарнийрівеньвзаємодії.Науковідослідження

починаютьвідіграватинелишепізнавальнуроль,атакожстворюють

умовищодоприйняттяжиттєвонеобхіднихполітичнихтаекономіч‐

них рішень.Вякостідомінуючогометодупізнанняпредставники

постнекласичної науки широко застосовують універсальний

73

еволюціоналізм – поєднання системного підходу та еволюціонізму

(також широко використовуються синергетика і теорія хаосу).

Об’єктамидослідженняєлюдинорозмірні,складнісамоорганізовані

системи,щозмінюютьсяучасі.Напротивагукласичнійінекласичній

науці,постнекласичнанаукабазуєтьсянаприпущенні,щодослідник

впливає на результати дослідження, оскільки є частиною досліджу‐

ваноїсистеми.Такимчиномвизнаєтьсяпровіднарольлюдиниугар‐

монізаціїоточуючогосвіту,створеннітапоширеннізнань,акумуляції

тавикористаннібагатства,прискоренніпоступуцивілізаціїзагалом.

Однимзпершихпостнекласиків‐цивілізаціоністів,нанашудумку

єВ.Ростоу,якийупраці«Стадіїекономічногоросту.Некомуністич‐

ний маніфест» (1960р.) сформулювавцивілізаційнутеорію з еконо‐

мічним змістом. Відповідно до ідей вченого,суспільстваупроцесі

власноїеволюціїнабуваютьновихознак,ускладнюютьсятаобирають

принципово нові форми існування.Прицьомувонивідрізняються

одневідодногозатрьомакритеріями:рівнемрозвиткутехніки,нор‐

ми нагромадження, рівнем споживання. На основі застосування

вищезазначених критеріїв дослідник виділив п’ять стадій розвитку

суспільств:традиційне(аграрне),якехарактеризувалосяпримітив‐

ноютехнологієюінизькоюпродуктивністюірівнемспоживання;пе‐

рехідне,увагауякомузосереджуєтьсяназбільшеннінорминагро‐

мадження та технологічних вдосконаленнях; період зсуву до

індустріальногорозвитку;періодзрілості,

щохарактеризуєтьсявисо‐

кими

темпами урбанізації та зростанням впливу кваліфікованої

праці;суспільствомасовогоспоживання,вякомудомінуєсферапос‐

луг,авиробництвоорієнтованепереважнонаспоживання.Дослідник

застосувавсвоютеоріюдляпорівняннярівнярозвиткурізнихсус‐

пільств,зокремаВеликобританії,США,Японії,Росії,Франції,Німеч‐

чини.ЗаслугоюВ.Ростоу є поєднання різних цивілізацій на основі

застосування критерію економічного зростання.Такимчином

концептуально було введено спільний знаменник, що дозволяв пев‐

нимчиномспівставититаоцінитиекономічнускладовурізнихциві‐

лізацій.

Ідейними однодумцями В.Ростоу були Дж.К.Гелбрейт,Д.Белл,

Е.Тоффлер, які розробляли теоріюпостіндустріального суспільства.

Відповідно до уявлень науковців історію людства слід розглядатиу

контексті «соціальних потоків» [109], які кардинальним чином змі‐

74

нили основи життєдіяльності та розвитку суспільства.Так,діяпер‐

шого соціального потоку обумовила виникнення аграрного суспіль‐

ства.Прицьомумалочисельнігрупимисливців/збирачівосвоїлитех‐

нологію відтворювального виробництва, приручивши тварин та за‐

початкувавширослинництво. Основноюцінністюданогосуспільства

була земля. Другий соціальний потік виник в епоху Відродження у

ЗахіднійЄвропітаспричинивперехіддораціональноїепохиНового

часу–індустріальнесуспільство,вякомузадопомогоютехніки(меха‐

нізації, автоматизації)встановлюваласягегемоніялюдининаземлі.

Масове виробництво та споживання,стандартизація,уніфікація

стали ознаками часу, а основною цінністю — капітал. Розвиток ін‐

дустріального суспільства спричинив виникнення екологічних

проблем, бідності та нерівності, експлуатації та соціального відчу‐

женняособистості.НапочаткуXXст.індустріалізмвичерпавсебеяк

прогресивне явище,оскількитікризи,яківінобумовивсталинабу‐

ватизагрозливогомасштабу.ВсерединіXXст.П.Дракервиявивтен‐

денціїформуванняновогосоціальногопотоку,якийзапорівняноко‐

роткий період привів до утворення на Заході,впершучергуСША,

постіндустріальногосуспільства,вякомуосновнимінструментомово‐

лодінняреальністюсталаінформаціятазнання,адомінуючоюцінніс‐

тю —людина.Прицьомупостіндустріальнапарадигмапередбачає

гармонізаціювідносинякусоціуміміжлюдьми,такіміжцивіліза‐

цією та природою.

 Творці даної теорії як вчені‐постнекласики ком‐

плексно

підійшлидорозбудовиїїзасад,опрацювавшинадбанняріз‐

них суспільно‐гуманітарних наук –історії, економіки,соціології,

антропології,психології,геополітики,тощо. Вони використовують

історичнийметоддлякультурноїреконструкціїпопередніхцивіліза‐

ційтадляпрогнозуванняймовірногомайбутнього.Крімтогоавтори

є прихильниками еволюціонізму,оскількивірятьупрогрес

людського роду. Теорія постіндустріального суспільства справила

великийвпливнасвідомістьсучасників–більшістьнауковцівтим,чи

іншим чином застосовують її положення як у технічних,таків

природничих, соціальних та гуманітарних науках.Так, серед

вітчизняних учених тему постіндустріального суспільства

розробляють В.М.Геєць,Ю.М.Пахомов,А.С.Філіпенко,

А.А.Гриценко,А.А.Чухно,Л.І.Федулова,А.С.Гальчинський та

інші. Серед російських науковців даний напрямок представлений у

75

роботахВ.Л.Іноземцева,А.В.Бузгаліна,А.І.Колганова,Л.Абалкіна,

Є.Т.Гайдаратаінших.

Альтернативною щодо теорії американських цивілізаціоністів

сталапостмодерністськаконцепція,розробленафранцузькимифіло‐

софами Деррідою,Бодрійяром, Дельозом та іншими.Внійтакож

розділено історію розвитку людства на три етапи – премодерн,мо‐

дерніпостмодерн.Однак,нанашудумкуцивілізаційнийдискурс

постмодерністів виявився неконструктивним щодо вирішення

проблемних питань, оскільки переважно ґрунтувався на нищівній

критиціпопередніхдосягнень.

УкінціXXст.розпочалисяколосальнігеополітичнізрушення,що

докорінно змінили образ сучасності.Це,зокрема, — руйнування

СРСР,аразомізнимбіполярноїмоделісвіту,стрімкийпроцесгло‐

балізації та вестернізації,що,всвоючергу,призвівдопоширення

антиглобалістичнихнастроївтатероризму.Уцейчасгостропостала

потребаоцінитиданіподіїзнауковоїточкизору.Такугеополітичну

оцінку в межах цивілізаційного підходу дали С.Гантінгтон у статті

«Зіткненняцивілізацій?»(1993

р.)і

Зб.Бжезинськийупраці«Велика

шахівниця» (1994р.). Як вважає С.Гангтінгтон «Зараз набагато

доцільніше групувати країни,ґрунтуючисьненаїхполітичнихабо

економічних системах, не за рівнем економічного розвитку,авихо‐

дячи з культурних і цивілізаційних критеріїв» [110]. Автор дає

вичерпну відповідь на питання «Чому неминуче зіткнення цивіліза‐

цій?»наводячисвоїаргументи,сутьякихполягаєутому,щоцивілі‐

зації мають суттєві відмінності,якіунеможливлюютьадекватну

взаємодіюїїпредставників,акультурніособливостіменшпіддаються

змінамівнаслідокцьогоїхскладнішезвестидокомпромісу.Висновок

науковця‐постнекласика є достатньо логічним і оптимістичним: «…

у… майбутньому не існуватиме єдиної універсальної цивілізації.

Навпаки,світбудескладатисязнесхожих … цивілізацій,ікожнійз

нихприйдетьсявчитисяспівіснуватизусімаіншими».Усвоючергу

Збігнев Бжезинський усвідомлюючи соціально‐культурну різнома‐

нітність світу хоче поставити інші цивілізації на службу інтересам

СполученихШтатів.Йогоімперськапозиціяякпредставникаєдиної

супердержавиунеможливлюєпошуккомпромісуміжЗаходоміНе‐

заходом,посилюючинапруженняувзаємовідносинахсторін.

76

На початку XXIст. проблеми співіснування різних цивілізацій і

культурнабулиновогозагострення,оскількизплощиниміждержав‐

ної взаємодії перейшли у площину внутрішньодержавних конфлік‐

тів.Тутдоцільнозгадатиподії11вересня2001рокууСША,нещодавні

масовізаворушеннямусульманськихіммігрантівуФранції,зростання

напруження в європейських країнах,якінезмоглиасимілюватиза‐

робітчан‐чужинців.Словаавторакниги«ПрисмеркиЗаходу»профе‐

сора К.Коукера «…наші терористи живуть у нас удома» [111]

розкривають зміст цивілізаційного зіткнення європейського та

мусульманського світу.Проблеми, що мають місце між різними

соціально‐культурними угрупованнями потребують вирішення.

Відповідно саме постнекласична наука, досліджуючи феномени

сучасності,аналізуючиінформаціютасинтезуючизнаннямає

забезпечити політиків,економістівтаіншихзацікавленихосіб

необхідними моделями та рекомендаціями щодо розв’язку наявних

таскритихконфліктів.

Незважаючинадомінуваннявпостнекласичнійнауціметодууні‐

версального еволюціонізму, наявні особливості світоіснування необ‐

хіднодосліджуватисамеспираючисьнацивілізаціонізм,якийдозво‐

ляєосягнутибуттялюдстваумножинностіта суперечливійєдності.

Такимчиномцивілізаційнийпідхідєактуальнимсучаснимметодом

науки,якийрозвиваєтьсяувідповідностідоступенюпізнаннясклад‐

них,неоднозначнихкультурнихтасоціальнихособливостейбуттяріз‐

нихнародів,наційтаїхглобальнихугруповань.



2.3. Цивілізація:історіяформуваннякатегорії,

аналізпоняття,класифікація

тагармонізаціяпідходів

Пізнанняреальностіпередбачаєвиявленняякуніверсальних

закономірностейрозвиткулюдства,такіпевнихособливостей,набу‐

тихупроцесіісторичногостановленняокремихсуспільств.Цедозво‐

ляєохопитирізноріднийісуперечливийсоціальний світ уйогоди‐

намічнійцілісностііповноті.

77

Однимізнайскладнішихсуспільнихфеноменів,щознаходитьсяв

центріувагинауковогопізнанняпротягомстолітьєцивілізація.Ак‐

тивний пізнавальний інтерес до цього феномена пояснюється тим,

щоцивілізаціяєсоціальнимполем,вмежахякогоодночаснодіютьі

розгортаються як універсальні,такіунікальнісуспільно‐історичні

сили та процеси. Обов’язокпередмайбутнімвимагаєвідсучасних

вченихзосередитисянавиявленніприродиформуванняімеханізму

впливу цих сил та процесів на суспільство. Зараз нове покоління

науковцівпереосмислюєфеноменцивілізації.Цепроявляєтьсяувне‐

сеннізміндопонятійногоапарату,щорозкриваютьзмістданоїкате‐

горіївідповіднодоактуальногостанусоціуму,наявнихтенденційроз‐

витку та особливостей використання методів пізнання.Однимзсу‐

часних загальнонаукових методів,щоширокозастосовуєтьсяу

суспільствознавстві є історизм. За допомогою цього методу вияв‐

ляються універсальні закономірності формування цивілізацій.На

нашудумкуоднимздосягненьісторизмуєрозробказагальноїсхеми

епістемологічного процесу розгортання всесвітньої історії,вякій

здійсненоакумуляціюрізнихпідходів,позиційіточокзорунауковців

[112].

ВідомийсуспільствознавецьЮ.Семеноввиділяєчотириосновні

напрямирозумінняісторії–цеунітарно‐стадіальний(утому

числілінійно‐стадіальний),плюрально‐циклічний,глобально‐

стадіальнийтаантиісторичний(історичнийагностицизм)

[113].

Як правило, цивілізаційний підхід відносять до плюрально‐

циклічного напряму пізнання, хоча ми вважаємо,щодослідження

цивілізацій необхідно проводити використовуючи також і

альтернативніконцепціїрозумінняісторії.Цедастьзмогурозширити

коло конструктивних ідей, реалізація якихпризведе догармонізації

різнихнауковихнапрямівіпідходівтавкінцевомупідсумкучерез

впровадження політичні та економічних рішень вплине на

розв’язаннясучаснихцивілізаційнихпротиріч.