Безродний Є. Ф., Уткін О. Історія політичних вчень

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ ХІV

ПОЛІТИЧНА ДУМКА У США В ПЕРІОД БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

181

буржуазії, котра максимально використовувала плоди перемоги в

боротьбі за незалежність.

3. Політичне вчення Томаса Джефферсона

Томас Джефферсон (1743–1826) — видатний політичний діяч і

мислитель. Життя його насичене багатьма подіями. Він обирався гу-

бернатором штату Віргінія, відстоював інтереси США у Франції, за-

ймав посади державного секретаря і віце-президента США. У

1800 році був обраний президентом Сполучених Штатів і залишався

на цій посаді протягом восьми років. Джефферсон сам стверджував,

що він створений природою для «мирних пошуків у науках», що у

нього немає амбіції править людьми, бо зайняття це неблагородне і

завдає біль». Йдучи у відставку в 1809 році він порівняв себе з «у-

в’язненим, звільненим від ланцюгів». Просвітитель, демократ,

Джефферсон сам висловив бажання залишитись в пам’яті нащадків

мислителем. І справді, всесвітнє визнання Джефферсону принесли

його політичні й соціальні ідеали, які набагато випередили свій час.

Він автор проекту «Декларації незалежності Сполучених Штатів», в

якому включив спеціальний пункт, що засуджував рабовласництво

як «противне людській природі». Однак під тиском рабовласниць-

ких кіл Півдня цей пункт було вилучено. Джефферсон виступив з рі-

зкою критикою політичної концепції Гамільтона та його прихильни-

ків щодо їх прагнень до встановлення в США необмеженої диктату-

ри крупної буржуазії.

Джефферсон був прихильником політичного світогляду Мон-

теск’є, але в процесі боротьби з Гамільтоном та іншими «федераліс-

тами» піддав критиці погляди Монтеск’є. У праці «Дух законів» він

писав: «Разом з усім світом… я розцінив працю Монтеск’є як таку,

що має великі позитивні якості, але зі всіма мислячими людьми я

побачив у цьому багато невірних і непримиримих принципів, що

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

182

ставлять під запитання всю його цінність». Заперечуючи тезу Мон-

теск’є, що республіка як політична форма правомірна тільки для не-

великих країн, Джефферсон, посилаючись на досвід американської

республіки, доводив, що для існування республіки якраз життєво не-

обхідна наявність великої території. Джефферсон жваво цікавився

питаннями розробки і прийняття Конституції США і в листопаді

1787 року одержав її повний текст. Ставлення його до неї було неод-

нозначним. Як активний прихильник незалежності Америки, він ві-

тав і схвалював документ, котрий сприяв зміцненню союзу штатів,

перетворенню їх в єдину державу. Але з іншого боку, Джефферсон

бачив, що Конституція суперечить духові Декларації незалежності і

демократичним прагненням американського народу. Він розумів, що

повстання Даніеля Шейса у Массачусетсі вплинуло на конвент у Фі-

ладельфії 1787 року і не привело до появи деяких антидемократич-

них положень у Конституції.

В такій обстановці Джефферсон погодився з багатьма положен-

нями нової Конституції: схвалив утворення центрального уряду, по-

діл влади на законодавчу, виконавчу і судову, запровадження двопа-

латного конгресу, в якому вбачав вдале поєднання інтересів великих

і малих штатів. Він затвердив право вето, надане президенту, виявив

задоволення методом прийняття рішень у конгресі за числом голо-

сів, а не штатів. Однак відсутність білла про права непокоїла Джеф-

ферсона. У листі Медисону від 20 грудня 1787 року він стверджу-

вав, що відсутність білла про права, концентрація влади в руках

федерального уряду створює загрозу політичній свободі і правам

держави. Він відстоював принцип самоврядування, вважаючи, що

народ сам здатний вирішувати справи громадського управління краще,

ніж усі правителі. Найважливішим пунктом білла про права Джеф-

ферсон вважав проголошення свободи совісті, наполягав, щоб релі-

гія була визнана приватною справою і щоб це положення затвердила

Конституція. Після тривалих дискусій він відмовився від ряду своїх

зауважень, схилив на свій бік Медисона, одного з авторів тексту

Розділ ХІV

ПОЛІТИЧНА ДУМКА У США В ПЕРІОД БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

183

Конституції, у питанні щодо білла про права. Медисон вніс проект

поправок до Конституції — перших десяти, які забезпечували фор-

мально гарантії особистих прав і юридичних свобод.

Основу політичної ідеології Джефферсона складала демократич-

на інтерпретація природно-правової теорії, в трактовці якої він

ближче всього наближається до Руссо. Джефферсон із великим спів-

чуттям ставився до політичних поглядів демократичного лівого кри-

ла французьких просвітників, зокрема Маблі. Він підкреслював пе-

реваги передової французької політичної думки над англійською,

що не дає можливості «задумуватись над такими великими безглуз-

дями, як алтар і трон». Джефферсон був гарячим прихильником ідеї

народного суверенітету. Сутність його політичної програми зводи-

лася до гасла створення в США демократичної республіки вільних

фермерів. Його ідеалом був вільний розвиток дрібновласницького

трудового фермерського господарства в умовах демократичної рес-

публіки, котру вважав панацеєю від всіх соціальних протиріч і бід.

В праці «Нотатки про Віргінію» Джефферсон оцінює підсумки

революції з точки зору їх значення для утвердження в Америці іде-

ального царства розуму. Він наголошував на тому, що царство розу-

му може втілитися тільки в егалітарній фермерській республіці, де

не буде надто багатих і надто бідних, де кожний володітиме земель-

ною ділянкою, достатньою, щоб забезпечити, нагодувати і одягнути

свою сім’ю. Аграрний шлях розвитку, стверджував Джефферсон,

виключає можливість масових злиднів, аграрні країни, на відміну

від промислових, застраховані від виникнення і розвитку політичної

корупції, що стала справжнім лихом у торговельно-промисловій

Англії. Тільки аграрні країни можуть уникнути нехтування звичая-

ми і зміцнити моральні основи суспільства. Джефферсон був пере-

конаний, що треба ще багато зробити для розширення політичних

прав народу.

Його не задовольняла Конституція Віргінії з тієї причини, що

пов’язувала виборче право з володінням власністю. Він виступав

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

184

гарячим прихильником поширення виборчого права на всіх вільних

чоловіків і, безумовно, на всіх учасників збройної боротьби проти

англійської тиранії, критикував положення про передачу всієї влади

Асамблеї: «Всі урядові функції в одних руках якраз і є ознакою дес-

потичного уряду. Не легше, якщо вони перебувають в руках кількох

осіб, а не когось одного. Сімдесят три (число депутатів віргінської

Асамблеї), безсумнівно будуть пригноблювати народ так само, як і один

деспот. Виборний деспотизм — це не той уряд, за який ми боролись».

Американцям, вважав Джефферсон, треба ще серйозніше думати і експе-

риментувати для утвердження демократичного і ефективного поділу

властей. Джефферсон розглядав проблему відмінностей між білою і чор-

ною расами і дійшов висновку, що всі люди наділені природними права-

ми в рівній мірі. Він вимагав надати негритянському народу право на са-

моврядування, але революційний шлях знищення рабства відкидав. Ска-

сування рабства у південних штатах, де воно набуло господарського роз-

витку, на думку Джефферсона, мало бути тільки поступовим. У нього не

було ніяких сумнівів щодо расової повноцінності індіанців.

Джефферсон — прихильник частих, що здійснюються кожні

20 років, глибоких політичних реформ, здатних привести державний

устрій у повну відповідність з потребами нового покоління. «Тво-

рець створив землю для живих, а не для мертвих. Влада і права

можуть належати лише людям, а не речам, не якійсь матерії, позбав-

леній волі. Покоління людей може зберігати власні установи, доки

його більшість продовжує жити, коли ж воно зникає, на його місце

стає інша більшість, котра тримає в своїх руках владу і права, що на-

лежали колись попередникам, і може змінити їх закони і установи

відповідно до свого характеру». В останні роки життя Джефферсон

висунув радикальну програму політичних перетворень, котра у

випадку її втілення в життя призвела б до значного розвитку де-

мократичних засад американської держави. На його думку амери-

канська революція не дала достатніх прав народу. Революція, до-

водив він, втілила республіканський принцип далеко не в повній

Розділ ХІV

ПОЛІТИЧНА ДУМКА У США В ПЕРІОД БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

185

мірі; в революційний період республіканським вважалося усе, що не

було монархією, а дійсною основою республіканського правління є

рівність усіх громадян в управлінні державою.

Незадоволений республіканськими принципами управління в

період утворення США, Джефферсон наполегливо розмірковував

над удосконаленням американської демократичної держави. На його

думку, необхідно було істотно розширити участь народу в політич-

ному управлінні, для чого скасувати майновий, релігійний та інші

цензи. Щоб участь народу в управлінні була не формальною, а реа-

льною, вважав Джефферсон, треба радикально змінити всю амери-

канську державну систему. З цією метою американська держава по-

винна була мати чотириступеневу структуру:

1) загальна федеральна республіка — для вирішення всіх питань,

що стосуються зовнішньої і федеральної політики;

2) республіка штату, що відає всіма внутріполітичними питаннями;

3) окружні республіки, зайняті справами та інтересами округів;

4) районні республіки для вирішення дрібних але водночас важли-

вих місцевих питань.

Джефферсон звертав особливу увагу на питання місцевого са-

моврядування і суворої регламентації прав центрального уряду, фе-

деральної Конституції і конституцій штатів. Його не задовольняла

та обстановка, що президент і губернатори штатів обиралися не са-

мим народом, а виборцями і законодавчими зборами. Він вимагав,

щоб народу було ввірено і обрання судових органів. В цілому полі-

тична ідеологія Джефферсона відображала інтереси трудового фер-

мерства, дрібної буржуазії, була однією з передових політичних ду-

мок кінця ХVІІІ ст.

4. Джеймс Медисон і його політичні погляди

Американська революція висунула плеяду видатних політичних

і державних діячів з числа сміливих і посвічених людей молодої

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

186

нації, схильних до політичної діяльності. Одним із них був Джеймс

Медисон (1751–1836), який народився в містечку Порт Концей,

(графство короля Георга), у заможній сім’ї плантатора. Він одержав

престижну освіту, був учасником війни за незалежність в Північній

Америці, одним із авторів проекту Конституції США 1787 року. Зго-

дом став державним секретарем і президентом США (1809–1817).

Аналізуючи події в Америці, він бачив як зростали і поглиблювали-

ся протиріччя колоній з метрополоією. Одним з перших дійшов

висновку, що тільки набуття незалежності може успішно їх розв’я-

зати. До 1775 року Медисон у числі найактивніших патріотів, Віргі-

нії очолив Революційний комітет безпеки у графстві Оріндж. Навесні

1776 року його обрали делегатом конвенту в Уільямсбурзі для під-

готовки конституції штату. І тут він виявив власне покликання —

діяльність законодавця, котрі і присвятив більшу частину свого жит-

тя. В конвенті вперше дістала визнання новаторська сміливість

Медисона, який вніс до статті проекту декларації прав радикальну

поправку щодо релігійної свободи. В результаті вперше в історії

Віргінії було декларовано принцип релігійної свободи, а свобода со-

вісті визнана природним правом людини.

У листопаді 1777 року Медисона ввели до складу виконавчої

ради Віргінії. Тут він познайомився с Томасом Джефферсоном, об-

раним на посаду губернатора у 1779 році. У квітні 1787 року Меди-

сон підготував меморандум «Про пороки політичної системи Сполу-

чених Штатів», в якому йшлося про дефекти Конфедерації. Він на-

писав «Нотатки щодо старовинних і сучасних конфедерацій», в яких

обґрунтовувалась теза про недовговічність державних об’єднань, де

відсутня сильна центральна влада. Тоді ж у Медисона став вимальо-

вуватися план зміцнення американського союзу. У листі до Джор-

джа Вашингтона від 16 квітня 1787 року він висловився за відмову

від сугубо конфедеративного устрою, за якого майже повністю збе-

рігався суверенітет штатів, на користь утворення уряду «національ-

ного верховенства», що мав би широкі повноваження і формувався

Розділ ХІV

ПОЛІТИЧНА ДУМКА У США В ПЕРІОД БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

187

на основі волевиявлення представників штатів і населення союзу в

цілому. У травні 1787 року Медисон очолив групу віргінських зако-

нодавців, яка підготувала до філадельфійського конвенту проект но-

вої федеральної конституції.

Ідеї Медисона стали основою прийнятого «компромісного про-

екту». Тому він одержав визнання «батька» Конституції США, го-

ловного «політичного філософа». Медисон розробив свою концеп-

цію республік, домігся згоди своїх колег ратифікувати Конституцію

за умови, що в неї з часом буде включено розділ про громадянські

права. Конгрес США 21 вересня 1789 року прийняв Білль про права

у вигляді поправок до Конституції, істотно зміцнив гарантії проти

порушень основних прав і свобод властями штатів. Більша частина

статей проекту Медисона була схвалена, вони чинні й сьогодні.

Медисон — один із засновників американського суспільства колоні-

зації і активний учасник поетапного вирішення проблем рабства в

Америці. Він приєднався до Джефферсона у період кампанії за роз-

виток народної і вищої освіти, послідовно відстоював ідею зміцнен-

ня союзу, збалансованого поділу влади між штатами і федерацією.

Основа політичних поглядів Джеймса Медисона — це уявлення

про людину як складну істоту, здатну до соціального співжиття, яка

водночас керується індивідуальними інтересами і честолюбством.

Медисон вірив у можливість духовного вдосконалення людини, її

здатність творити добро, піклуватись про загальний добробут. За

Медисоном, люди народжуються політично рівними, всі вони —

суб’єкти певних невідчужуваних природних прав. Але вони не рівні

за своїми здібностями, а ще більше — за можливостями реалізації

цих здібностей — через неоднакове майнове становище.

Людина, на думку Медисона, не природжений злочинець, не

ходяча чеснота; те, чим вона стає, багато в чому залежить від суспі-

льства, від соціального середовища, котре її оточує, від характеру

устрою того політичного співтовариства, членом якого вона є. Наді-

лені від природи розумом і правом на життя, свободу прагнення до

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

188

щастя, люди самі повинні обирати форму правління, визначати умо-

ви політичного співжиття. А щоб таке політичне співжиття було

вигідним для всіх, необхідно забезпечити політичну рівність і не до-

пускати задоволення інтересів одних за рахунок інтересів інших.

Тому саме принципи політичної рівності і взаємної поваги мають

бути покладені в основу договору, що об’єднує людей у політичне

співтовариство. Оформлені у вигляді закону, ці принципи мають бу-

ти обов’язковими, як для народу, так і для уряду; якщо порушують

їх, народ може скористатися своїм правом на революцію. Ці ідеї

знайшли своє відображення у складеній Джефферсоном Декларації

незалежності США 1776 року.

Медисон вважав, що саме республіканська форма правління є

засобом реалізації зазначених принципів. Він намагався утворити

таку федеративну державу, котра зберігала б республіканську при-

роду і традиції громадянських свобод, властиві окремим її частинам,

відстоював принцип правління більшості. Для нього республіка зав-

жди означала народне правління і відрізнялась від прямої демократії

лише тим, що в ній народ здійснює свою владу не безпосередньо, а

через своїх представників. Ці представники, однак, не повинні зло-

вживати своєю владою і зобов’язані поважати конституційні та інші

права меншин, будь-то багачі, неімущі, обездолені або інакомислячі.

Захищаючи принципи республіканізму, Медисон говорив про небез-

печність монархії та аристократії. Жоден монарх не може знати

справжні потреби своєї країни, а руки деспота не зв’язані ніякими

обмеженнями.

Він категорично відкидав британську концепцію верховенства

парламенту як чужу американському принципу народного суверені-

тету і стверджував перевагу конституції як вищої юридичної сили,

що гарантує всім громадянам свободу висловлення переконань і по-

глядів. Він виступав за найширше розуміння свободи друку, за по-

слідовне дотримання принципу народного представницького управ-

ління країною, позбавлення її від ризику тиранії монарха та капризів

Розділ ХІV

ПОЛІТИЧНА ДУМКА У США В ПЕРІОД БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

189

аристократії. Медисон був типовим представником свого часу і ба-

чив у праві власності запоруку добробуту і правопорядку, був ідео-

логом фермерської демократії. Відданість ліберальним ідеалам бур-

жуазного республіканського конституціоналізму — характерна риса

Медисона як державного діяча, видатного політичного мислителя.

5. Сутність політичних ідей Томаса Пейна

Видатним представником буржуазно-демократичного напряму

в політичній ідеології США періоду боротьби за незалежність є То-

мас Пейн (1737–1809). Виходець із бідної фермерської англійської

сім’ї, в 1774 році по рекомендаційному листу Франкліна залишив

Англію і прибув до Філадельфії, де включився в активну діяльність.

У 1775 році Пейн став редактором «Пенсільванського журналу».

Статті його приваблювали сміливими та оригінальними ідеями, а

публікації, спрямовані проти работоргівлі, викликали інтерес філо-

софа Бенджаміна Раша. Пейн брав активну участь у визвольній

боротьбі проти Англії і в якості публіциста-пропагандиста ідей не-

залежності і безпосередньо в якості волонтера революційної армії.

В 1776 році він надрукував бойовий памфлет «Здоровий глузд», в

якому рішуче виступив проти влади англійського короля Георга ІІІ,

назвавши його «коронованим розбійником».

У памфлеті Пейн доводить закономірність набуття незалежнос-

ті колоніями і необхідність війни проти Англії і оскільки Англія си-

лою утримує колонії у рабстві, колоністи мають право на насилля

відповісти насиллям і шляхом революційної війни за незалежність

знищити владу англійської корони. В період перебування в лавах рес-

публіканської армії Пейн написав ряд прокламацій під назвою «Аме-

риканська криза», в яких енергійно закликав американський народ

до боротьби за незалежність. «Американська криза» відіграла вели-

ку роль в піднесенні морального духу бійців американської армії.

Безродний Є. Ф., Уткін О. І.

ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНИХ ВЧЕНЬ

190

Статті Пейна надихали повстанців, вселяли віру в перемогу в бо-

ротьбі за незалежність їх батьківщини. В його статтях вперше з’яви-

лася назва нової держави, що народжувалася — «Сполучені Штати

Америки». Ці статті передруковувалися в інших газетах, які агітува-

ли за незалежність. Всіляко сприяв цьому головнокомандуючий

Джордж Вашингтон.

У 1781 році Пейн брав участь у складі делегації, що вела пере-

говори від імені повсталих колоній, з урядом Франції про надання

допомоги в боротьбі проти Англії. За безкорисливу службу Америці

він одержав від штату Нью-Йорк будинок неподалік від Нью-Роше-

ні, а конгрес США і штат Пенсільванія за заслуги перед революцією

надали йому грошову допомогу. Пейн займався наукою, продовжу-

вав брати участь у політичному житті США. Весною 1787 року він

переїхав до Парижа для реалізації власного проекту будівництва

моста. Але цього зробити не вдалося, і він прибув до Англії, де у

1790 році міст за його проектом збудували. Пейн уважно стежив за

подіями у США і Франції. У 1791 році він опублікував памфлет

«Права людини», в якому дав оцінку французької революції 1789–

1790 рр. Він писав про наступні революції, засуджував монархію

як тиранію, стверджував, що монархія і аристократія скоро зійдуть в

могилу, виступаючи за республіканський устрій. У червні 1791 року

він видав у Парижі газету «Республіканець», був серед тих револю-

ційних діячів, які очолили рух за республіку у Франції.

Ідеї Пейна підтримували демократичні сили, робітники. Памф-

лет «Права людини» викликав лють англійських влад структур і во-

ни мали намір розправитися з автором. Та 12 вересня 1792 року

Пейн відбув до Франції, де його обрали до Конвенту. 18 грудня анг-

лійський суд звинуватив Пейна у змові проти англійської монархії і

оголосив його поза законом.

У Франції Пейна оточував ореол мужнього борця і мученика

боротьби за свободу і рівність. У серпні 1792 року він одержав фра-

нцузьке громадянство. А 21 вересня у Конвенті Пейн разом з усіма