Берлач А.І., Кондрюкова В.В. Конфліктологія

Подождите немного. Документ загружается.

Причини конфліктів

Об’єктивні Суб’єктивні

Конструктивні конфлікти Деструктивні конфлікти

Ділова сфера Особистісно-емоційна сфера

Сфера вирішення конфліктів

Схема 12. Взаємозв’язок причин конфліктів

Головну роль у виникненні конфліктів грають конфліктогени – це слова, дії

або бездіяльність, що призводять до конфлікту. Існує закономірність, ігнорування

якої призводить до загострення конфлікту: на конфліктоген у свою адресу людина

намагається відповісти більш сильним конфліктогеном – це призводить до ескалації

конфліктогенів.

При цьому необхідно враховувати, що перший конфліктоген може з’явитися мимо волі людей, а далі вступає у

дію ескалація конфліктогенів.

Перший

конфліктоген

Сильніший

конфліктоген

у відповідь

Ще більш

сильніший

конфіктоген

у відповідь

… конфлікт

Схема 13. Ескалація конфліктогенів

Американський психолог М. Розенберг, який розробив принципи

“ненасильницької комунікації”, вважає, що існує три основні форми спілкування, які

провокують виникнення конфліктної ситуації:

Спілкування, в якому слова декларуються як вимога. Зважаючи на те, що

кожній людині дуже важлива її автономія (як можливість самостійного вибору),

вимога сприймається як загроза цій автономії. При такій формі спілкування у

людини існує вибір між підлеглістю і боротьбою. Альтернативою такому

спілкуванню є прохання, при якому людина відчуває свою значимість і свободу.

Навіть, якщо прохання не відповідає інтересам протилежної сторони напруження не

виникає.

Спілкування, в якому слова вимовляються як діагноз, осуд. Якщо слова,

викликають у людини негативні емоції, вона переносить їх і на спілкування.

Спілкування, в якому людині не залишають ніякого вибору. Ця форма

спілкування викликає такі ж емоції, як і перша, тому що знов таки порушується

автономія людини.

§ 5. Функції конфлікту

В уяві багатьох людей конфлікти асоціюються із сугубо негативними явищами:

війнами, революціями, міжусобицями, сварками. Саме тому, конфлікт, як правило,

вважають явищем небажаним і шкідливим. Насправді ж це не завжди відповідає

дійсності. Наслідки конфліктів можуть бути як негативними, так і позитивними.

 У суспільних науках термін ˝функція˝ (від лат. functio — здійснення,

виконання) означає значення чи роль, яку певний соціальний інститут

виконує щодо потреб соціальної системи в цілому та її частин. Відповідно

до цього під функцією конфлікту розуміють ту роль, яку виконує конфлікт

стосовно суспільства і його різних структурних утворень: соціальних груп,

організацій та індивідів.

Існують явні й латентні (приховані) функції конфлікту.

Явні функції конфлікт виконує у випадку, коли його наслідки збігаються із

цілями, які проголошували й переслідували опоненти конфлікту (наприклад, це

погашення заборгованості по заробітній платі шахтарям після їхнього конфлікту з

адміністрацією, якщо вони переслідували саме цю мету).

Латентні функції конфлікту характеризуються тим, що наслідки конфлікту

виявляються лише із часом і певною мірою відрізняються від раніше проголошених

намірів. Іноді ці наслідки взагалі можуть виявитися несподіваними і не відповідати

цілям учасників конфлікту (наприклад, шахтарі, що виступали з вимогами до уряду

країни наприкінці 80-х років скасувати держзамовлення й дати їм можливість вільно

розпоряджатися прибутком, дуже багато зробили для реформування суспільства, але

вони й не припускали, що вже наприкінці 90-х років будуть вимагати повернути

держзамовлення).

 І явні, і латентні функції конфлікту можуть бути як негативними, так і

позитивними. Функціональним конфлікт називають у випадку, якщо

функція конфлікту позитивна для його учасників. Дисфункціональним

конфлікт вважається, якщо його результати є негативними для його

учасників і на них вони не розраховували.

Варто особливо підкреслити, що оцінка функцій конфлікту в якості позитивної

або негативної завжди носить конкретний характер. З погляду одного суб'єкта

конфлікту, він може розглядатися як позитивний, з погляду іншого – як негативний.

Інакше кажучи, існує суб'єктна відносність в оцінці характеру функції конфлікту.

Крім того, той самий конфлікт у різних відносинах і в різний час може оцінюватися

з різних або навіть протилежних позицій. Це свідчить про релятивістський характер

функцій конфлікту (наприклад, погляди на Жовтневу соціалістичну революцію були

різними у залежності від часу її розгляду і соціальних прошарків населення, що

мали відношення до неї).

Все це свідчить про те, що конфлікт – це функціонально суперечливе явище, а

співвідношення його позитивних і негативних функцій завжди повинне

розглядатися конкретно.

Однак, незважаючи на всю релятивність оцінок функцій конфлікту, по своєму

змісті, значенню й ролі їх можна розділити на дві групи:

1) конструктивні (позитивні) функції конфлікту;

2) деструктивні (негативні) функції конфлікту.

Всі конструктивні й деструктивні функції конфлікту, з певним ступенем

умовності можна розділити на дві групи:

 загальні функції – функції, що мають місце на різних рівнях соціальної

системи;

 функції особистісного рівня – функції, що стосуються впливу конфлікту

безпосереднього на особистість

Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников, В.Ф. Голубь, Г.С. Лукашова и др..; Под ред. проф. В.П.

Ратникова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – С. 113-116.

Загальні конструктивні функції конфлікту:

1. Конфлікт є способом виявлення й фіксації суперечностей, а також проблем у

суспільстві, організації чи групі. Конфлікт свідчить про те, що ці суперечності вже

досягли найвищої межі, і тому необхідно вжити негайних заходів щодо їх усунення.

2. Конфлікт є формою розв'язання суперечностей. Його розвиток сприяє

усуненню тих недоліків і прорахунків у соціальній організації, які призвели до

конфлікту.

3. Конфлікт сприяє зняттю соціальної напруженості та ліквідації стресової

ситуації, допомагає “випустити пар” і розрядити обстановку.

4. Конфлікт виконує інтегративну, об'єднувальну функцію. Перед обличчям

зовнішньої загрози група використовує всі свої ресурси для згуртованості й

протиборства з зовнішнім ворогом. Крім того, саме завдання вирішення наявних

проблем поєднує людей. У пошуках виходу з конфлікту виробляються

взаєморозуміння й почуття причетності до розв’язання загального завдання.

5. Розв’язанню конфлікту сприяє стабілізації соціальної системи, тому що при

цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони конфлікту, навчені “гірким

досвідом”, у майбутньому будуть більше налаштованими на співробітництво, ніж на

конфлікт. Крім цього, розв’язання конфлікту може запобігти виникненню більш

серйозних конфліктів, що могли б виникнути, якби не було цього.

6. Конфлікт інтенсифікує й стимулює групову творчість, сприяє мобілізації

енергії для вирішення завдань. У процесі пошуку шляхів розв’язання конфлікту

відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї,

інноваційні технології і т. ін.

7. Конфлікт може служити засобом з'ясування співвідношення сил соціальних

груп чи спільнот і тим самим може застерегти від наступних більш руйнівних

конфліктів.

8. Конфлікт може стати джерелом виникнення нових норм спілкування між

людьми або допомогти наповнити новим змістом старі норми.

Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:

1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію стосовно людей, що

приймають у ньому участь. Саме у важких критичних (екзистенціальних) ситуаціях і

проявляється справжній характер, цінності й мотиви поведінки людей. З

пізнавальною функцією пов'язана й можливість діагностики сили супротивника.

2. Конфлікт може сприяти самопізнанню й адекватній самооцінці особистості.

Він може допомогти вірно оцінити свої сили та здібності, виявити нові, раніше не

відомі сторони характеру особистості. Він може також загартувати характер,

сприяти появі його нових чеснот (наприклад, почуття гордості, гідності тощо).

3. Конфлікт може допомогти позбутися небажаних рис характеру (наприклад,

почуття неповноцінності, покірності, догідливості тощо).

4. Конфлікт є найважливішим чинником підвищення рівня соціалізації людини,

розвитку її як особистості. У конфлікті індивід за порівняно невеликий відрізок

часу може одержати стільки життєвого досвіду, скільки він, можливо, не одержить

ніколи поза конфліктом.

5. Конфлікт сприяє адаптації працівника в групі, оскільки саме в конфлікті

люди найбільшою мірою розкриваються. І тоді особистість або приймається

членами групи, або, навпроти, ігнорується ними.

6. Конфлікт може допомогти зняти психічну напруженість у групі, зняти

стрес, якщо він вирішується позитивно для людини.

7. Конфлікт може служити засобом задоволення не тільки первинних, але й

вторинних потреб особистості, способом її самореалізації й самоствердження.

Загальні деструктивні функції конфлікту:

1. Конфлікт може бути пов'язаний з насильницькими методами, це призведе до

людських жертв і матеріальних втрат. Крім сторін, що беруть участь у конфлікті, від

нього можуть постраждати і ті, хто їх оточує.

2. Конфлікт може привести сторони протиборства (суспільство, соціальну

групу, індивіда) у стан дестабілізації й дезорганізації.

3. Конфлікт може призвести до вповільнення темпів соціального, економічного,

політичного й духовного розвитку суспільства. Більш того, він може викликати

стагнацію й кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних

режимів.

4. Конфлікт може сприяти дезінтеграції суспільства, руйнуванню соціальних

комунікацій і соціокультурному відчуженню соціальних утворень усередині

суспільної системи.

5. Конфлікт може супроводжуватися наростанням у суспільстві настроїв

песимізму й нехтуванням звичаїв.

6. Конфлікт може викликати нові, більше деструктивні конфлікти.

7. Конфлікт в організаціях часто приводить до зниження рівня організації

системи, зниження дисципліни й ефективності діяльності.

Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:

1. Конфлікт може впливати на соціально-психологічний клімат у групі; можуть,

з'явитися негативні психічні стани (наприклад, почуття пригніченості, песимізму,

тривоги), що призводять особистість до стану стресу.

2. Конфлікт може привести до розчарування у своїх можливостях і здібностях.

3. Конфлікт може викликати почуття непевності в собі, втрату колишньої

мотивації й руйнування наявних ціннісних орієнтації і зразків поведінки. У

найгіршому випадку, в результаті конфлікту може наступити розчарування, втрата

віри в колишні ідеали, що породжує девіантну поведінку і, як крайній випадок, –

суїцид.

4. Конфлікт може привести до негативної оцінки людиною своїх партнерів по

спільній діяльності, розчаруванню у своїх колегах і недавніх друзях.

5. Як реакція на конфлікт людина може “включати” захисні механізми,

демонструючи при цьому негативні для спілкування види поведінки:

відступ – мовчання, відсутність захопленості, відокремлення індивіда від

групи;

критиканство, лайки, демонстрація переваги перед іншими членами групи;

твердий формалізм – формальна ввічливість, буквоїдство, установлення

твердих норм і принципів поведінки в групі, спостереження за іншими;

перетворення справи на жарт (цей вид поведінки багато в чому протилежний

попередньому);

розмови на сторонні теми замість ділового обговорення проблем;

постійний пошук винуватих, самобичування або обвинувачення у всіх бідах

членів колективу.

Дайджест

Існує точка зору, що зміст свідомого і несвідомого у психіці людини багато в

чому генетично обумовлений психікою тварини. М.М. Амосов визначав, що

біологічного в людині вдвічі більше, ніж соціального. Тому деякі вчені вважали

одним із шляхів вивчення несвідомої і підсвідомої мотивації конфліктної поведінки у

людини – дослідження причин конфліктів у тварин (особливості боротьби за їжу,

територію, певну роль у стаді і т. ін.) На їх думку, частина мотивів, яку людина у

конфлікті не усвідомлює, у зооконфлікті виступає у явному і вільному від

соціальних забобонів вигляді. Вони вважають, що історичний розвиток суспільства

свідчить, що спочатку з’явились зооконфлікти, потім – внутрішньо-особистісні й

міжособистісні, в останню чергу – міжгрупові. Більш складні конфлікти

еволюційно включають елементи більш простих конфліктів

Але вище вказані аргументи не знаходять підтримки у більшості психологів,

які відкидають як правомірність паралелей між психічними проявами людей і

тварин, так і можливість переносу даних, отриманих при вивченні тварин на

психіку людини.

Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Как предупреждать и разрешать межличностные

конфликты: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 1996. – С. 10-11.

Міжнародний конфлікт

Конфлікт між великими соціальними групами

Конфлікт між малими соціальними групами

Міжособистісний конфлікт

Внутрішньо-особистісний конфлікт

ЗООКОНЛІКТ

Завдання для самоконтролю

1. Дайте письмову характеристику конфлікту у статиці.

2. Назвіть об’єктивні й суб’єктивні складові конфліктної взаємодії.

3. Дайте письмову характеристику конфлікту у динаміці.

4. Назвіть передумови розгортання конфлікту.

5. Поясніть, чи є зв'язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією,

інцидентом і конфліктом?

6. Дайте письмову характеристику ескалації і її ознак.

7. Які існують види завершення конфлікту?

8. Які існують типи і види конфліктів? Приведіть приклади.

9. Назвіть причини виникнення конфліктів і фактори, які на них впливають.

10. Які функції виконує конфлікт? Назвіть їх види. Наведіть приклади.

FAQ

Питання: Які умови є необхідними і достатніми для виникнення конфлікту?

Відповідь: Конфлікт завжди виникає на основі протилежно спрямованих

мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) чи суджень (думок, поглядів,

оцінок і т. ін.). Але об’єктивно наявна розбіжність узята сама по собі, так само, як і

усвідомлення такої розбіжності окремими індивідами, ще не створюють реальних

умов для розгортання конфлікту. Для конфлікту завжди характерно протиборство

суб’єктів соціальної взаємодії, що виявляється через нанесення взаємного збитку

(морального, матеріального, фізичного, психологічного тощо).

Питання: За яких умов ми можемо визначити, що конфлікт почався?

Відповідь: Початок конфлікту визначається за умов, що перший учасник,

переслідуючи свої цілі, свідомо й активно діє, завдаючи шкоди іншому учаснику

(опоненту), при цьому під дією розуміється як передача інформації, так і фізична

дія. А другий учасник (опонент) усвідомлює, що зазначені дії спрямовано проти

його інтересів і починає у відповідь агресивні дії, спрямовані проти першого

учасника.

Підсумковий тест до модуля 2

1.!До об’єктивних складових конфліктної взаємодії відносять:

а) об’єкт, предмет конфлікту та соціально-психологічне середовище, в якому

він відбувається;

б) соціально-психологічне середовище, в якому відбувається конфлікт і

особистісні елементи його учасників;

в) об’єкт, предмет, учасників конфлікту і соціально-психологічне середовище, в

якому відбувається конфліктна взаємодія;

г) об’єкт, предмет та учасників конфлікту, які мають свої інтереси, мотиви, цілі

та цінності.

2. До суб’єктивних складових конфліктної взаємодії відносять:

а) мотиви конфлікту, цілі, позиції й інтереси його учасників;

б) інцидент конфлікту, особистісні елементи учасників та їх сприйняття

конфлікту;

в) об’єкт, предмет та особистісні елементи учасників конфлікту;

г) особистісні елементи учасників конфлікту і сприйняття ними конфлікту.

3. До основних учасників конфлікту відносять:

а) організатора;

б) ініціатора;

в) підбурювача;

г) медіатора.

4. До неосновних учасників конфлікту не відносять:

а) суддю;

б) опонента;

в) жертву;

г) посередника.

5. Конфлікт начальника з підлеглим за спрямованістю впливу класифікують як:

а) психологічний;

б) економічний;

в) міжособистісний;

г) вертикальний.

6.!За ступенем виразності конфлікти бувають:

а) відкриті та приховані;

б) соціально-трудові;

в) насильницькі та компромісні;

г) організаційні та соціальні.

7.!До об’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:

а) психологічна несумісність працівників;

б) обмеженість ресурсів, нестача життєво важливих благ, низька заробітна

плата, нераціональна організація праці;

в) неправильні дії підлеглих та керівника;

г) незадовільні комунікації та наявність у колективі ˝важких˝ людей.

8.!До суб’єктивних причин конфліктної взаємодії належать:

а) погана забезпеченість матеріалами, устаткуванням;

б) відсутність об’єктивних критеріїв оцінювання роботи;

в) слабка згуртованість колективу;

г) прорахунки в діях керівника, маніпулювання підлеглими.

9. До видів конструктивного впливу конфлікту на його основних учасників

належить:

а) здобуття людиною соціального досвіду виходу з важких ситуацій;

б) формування у людини почуття недовіри у тріумф справедливості;

в) виникнення неприязні, ворожості між учасниками;

г) порушення комунікації та взаємозв’язків.

10.!Що таке постконфліктний синдром?

а) продовження конфлікту;

б) напружені взаємини колишніх опонентів;

100