Бехруз X. Порівняльне правознавство

Подождите немного. Документ загружается.

Saleilles R. Rapport sur l'utilite, le but et le programme du

Congres. —

"Proces-Verbaux". — Paris, 1905. — P. 1, 15.

Див: Lamber E. La fonction du droit civil compare. — Paris, 1903.

Саидов А. X. Сравнительное правоведение

(основные правовые системы современности):

Учебник. — М.: Юристъ, 2000. — С. 77.

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

університетах кафедр порівняльного права, де курс порівняльного

публічного права став обов'язковим, стало черговим кроком у

затвердженні порівняльного правознавства як самостійного на-

укового напряму не тільки у сфері приватного права, але й у

сфері публічного права.

Підтвердженням цього є те, що вчені Англії і США також

здійснювали спроби популяризації ідей порівняльного право-

знавства у своїх країнах. Зокрема, англійський учений X. Гат-

терідж і американський учений Р. Паунд зробили багато в цьому

напрямі. Значний внесок у розвиток ідей порівняльного право-

знавства зробив Кембриджський інститут (яким керував X. Гат-

терідж). Інститути порівняльного права було створено також

при Гарвардському, Єльському, Колумбійському, Тюленському і

Чікагському університетах. У юридичних журналах цих універси-

тетів почали з'являтися статті, присвячені зарубіжному і порів-

няльному праву, але рівень досліджень був невисоким. Можна

відзначити лише роботи Вігмора, присвячені японському праву, і

спробу цього ж автора дати загальну панораму різних правових

систем світу. Розроблення проблем порівняльного права в США

почала здійснюватися на більш високому рівні лише після того,

як у країні з'явилися видатні учені, які емігрували до і під час

Другої світової війни з Європи

Таким чином, І Міжнародний конгрес порівняльного права

1900 р. став початковим моментом у формуванні порівняльного

правознавства як наукового напряму, що зумовив подальший його

розвиток по сьогодні. Становлення цієї наукової дисципліни

впродовж першої половини XX ст. багато в чому відбувалося під

знаком цієї події.

4. Інтенсифікація розвитку порівняльного

правознавства після Другої світової війни

(1945—80-ті роки XX cm.)

Після Другої світової війни починається новий етап у розвитку

порівняльного правознавства, пов'язаний із новою ситуацією

Константинеско Л.-Ж. Развитие сравнительного правоведения //

Очерки сравнительного права: Сб. / Отв. ред. В.А. Туманов. — М.:

Прогресс, 1981. — С. 147.

у світі, що відобразила прагнення народів до кращого взаємо-

розуміння. У суспільній свідомості зріс престиж порівняльного

правознавства, наслідком чого стало значне збільшення

наукових публікацій на цю тему: статей, монографій, нових

журналів, бібліографії. Зріс якісний рівень досліджень,

спрямований не тільки на емпіричне застосування порівняльного

методу, а й на розроблення основних теоретичних проблем

порівняльного правознавства. Велика заслуга в цьому належить М.

Анселю, Т. Аска-реллю, Р. Давиду, К. Цвайгерту, Р. Шнітцеру і

багатьом іншим. Незважаючи на те, що вони по-різному підходили до

теоретичних проблем порівняльного правознавства, визначення

його статусу, ЇХ розробки сприяли розвитку порівняльного

правознавства. Вони розглядали порівняльне правознавство як

найважливіший засіб зближення правових систем, заснований на

взаємодії і взаємопроникненні різних правових систем і правових

культур.

Після Другої світової війни на правовій карті світу з'явилася

сім'я соціалістичного права, унаслідок чого розширилася гео-

графія досліджень порівняльного правознавства. Це призвело до

розширення його функцій і кола його проблем. Сфера інтересів

порівняльного правознавства перестала зводитися тільки до при-

ватного права, дедалі більше уваги приділяється проблемам пуб-

лічного і процесуального права.

Інтенсифікація розвитку ідей порівняльного правознавства в

даний період також характеризується проведенням великої кіль-

кості міжнародних, регіональних і національних конференцій, кон-

гресів, колоквіумів, «круглих столів», у рамках яких розглядалися

ті чи інші аспекти порівняльного правознавства. Тепер обгово-

рення в рамках цих заходів були спрямовані на подальшу розроб-

лення загальнотеоретичних основ порівняльного правознавства з

метою їх практичного застосування.

Цьому багато в чому сприяло виникнення нових товариств,

асоціацій і центрів порівняльного права. У ряді країн з'явилися

інститути і центри порівняльного правознавства.

У 1955 р. в Парижі під егідою ЮНЕСКО було засновано Між-

народну асоціацію юридичних наук, основні функції якої поля-

гали в сприянні розвитку юридичних наук шляхом порівняльного

вивчення існуючих правових систем, в активізації наукових кон-

тактів і обміну інформацією між ученими різних країн, у наданні

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

допомоги національним науковим організаціям, що вивчають іно-

земне право. Членами асоціації могли виступати національні ко-

мітети, що створювалися в різних країнах.

У 1960 р. було створено Міжнародний факультет порів-

няльного права. Основне його завдання — сприяння розвитку

порівняльного правознавства за допомогою його викладання,

здійснення наукових досліджень і видання наукових праць. Він

найстаріший спеціалізований міжнародний навчальний заклад, де

систематично читається повний цикл лекцій про правові системи

сучасності. Слухачами факультету є особи із закінченою вищою

юридичною освітою, які, прослухавши три спеціальні цикли і

успішно склавши іспити, мають право написати дисертацію на

здобуття звання доктора порівняльного права.

Таким чином, даний етап розвитку порівняльного право-

знавства, зумовлений обстановкою, яка склалася після Другої

світової війни, характеризується інтенсифікацією порівняльно-

правових досліджень, що мають не тільки теоретичний, але й

практичний напрям.

5. Розвиток порівняльного правознавства на

сучасному етапі

Ю.О. Тихомиров, аналізуючи тенденції розвитку права, відзна-

чає, що «в сучасному світі посилюється тенденція виділення сфери

правової співпраці, в якій спостерігається взаємопроникнення

правових теорій, учень, поглядів, інтенсивний обмін юридичною

інформацією, а також ухвалення в результаті цього узгоджених і

схожих актів, і норм. У зв'язку із цим в умовах наростаючої пра-

вової інтеграції посилюється роль порівняльного правознавства»

Розвиток порівняльного правознавства на сучасному етапі від-

бувається під впливом найважливіших геополітичних змін, що

відбуваються в сучасному світі.

По-перше, сучасний етап суспільного розвитку характери-

зується процесами глобалізації, що охопили практично всі сфери

Тихомиров Ю.А. Право: национальное, международное,

сравнительное // Государство и право. — 1999. — № 8. — С. 7.

життя. Такі процеси, як інтернаціоналізація економіки, створення

великої кількості транснаціональних корпорацій, формування за-

гального інформаційного і комунікаційного простору, є проявами

сучасної епохи, яка отримала назву глобалізації. Ці процеси, безу-

мовно, торкаються і правової сфери, і проявляються у створенні

загальних правових просторів, «нового міжнародного права», що

зумовлюють гармонізацію і уніфікацію законодавств як способів

зближення правових систем.

По-друге, після розпаду Радянського Союзу і соціалістичного

табору ідеї зближення правових систем набувають нового

звучання. Для значної кількості держав знову актуалізується виз-

начення місця їхніх правових систем серед основних правових

систем сучасності. Посилюються тенденції запозичення правових

положень у рамках правової акультурації між правовими систе-

мами і правовими культурами.

Крім того, у результаті цих масштабних перетворень зміню-

ються принципи міжнародного порядку, на основі яких будувалися

взаємини між державами і народами в останні десятиліття. Це, у

спою чергу, зумовлює зміни правової панорами світу.

По-третє, посилення інтеграційних процесів у рамках європей-

ського правового простору призвели до подальшого зміцнення і

розширення Європейського Союзу як могутньою міждержавною

утворення зі своєю правовою системою. Дані тенденції підси-

люють інтеграційні процеси в інших регіонах світу, змінюють

конфігурацію правових систем сучасності, що, у свою чергу, зу-

мовлює подальше розширення порівняльно-правових досліджень.

Вагомий внесок у розвиток порівняльного правознавства на

сучасному етапі, як і раніше, робить Міжнародна академія

порівняльного права, яка проводить конгреси з періодичністю

один раз на чотири роки, де висловлюються і обговорюються

позиції компаративістів різних країн як щодо традиційних, так і

щодо нових проблем порівняльного правознавства. Наприклад, на

XVII конгресі, що відбувся в липні 2006 p., було обговорено

питання, пов'язані з конституційними гарантіями правосуддя, ре-

ферендумами, відповідальністю суддів, межами права власності,

правовим статусом мігрантів і ін.

Даний етап розвитку порівняльного правознавства також

характеризується актуалізацією правових досліджень на

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

пострадянському просторі. Так з'являється велика кількість нау-

кових розробок (монографії, підручники, збірок наукових статей),

спеціалізованих періодичних видань: «Щорічник порівняльного

правознавства» (Москва), «Журнал зарубіжного законодавства

і порівняльного правознавства» (Москва), «Порівняльне право-

знавство: сучасний стан і перспективи розвитку» (Київ), «Порів-

няльно-правові дослідження: Українсько-грецький міжнародний

науково-юридичний журнал» (Маріуполь), спрямованих на по-

дальше розроблення теоретичних і практичних проблем порів-

няльного правознавства. У даний період створюються також

науково-дослідні центри й інститути (Інститут порівняльного

законодавства при Уряді РФ, Українська Асоціація порівняль-

ного правознавства), спеціалізовані кафедри (науковий сектор і

кафедра порівняльного правознавства в Уральському інституті

права і Російській школі приватного права, відділ міжнародного

і порівняльного права Інституту держави і права АН України

ім. В.М. Корецького, кафедра права Європейського Союзу і порів-

няльного правознавства Одеської національної юридичної ака-

демії). До навчального плану багатьох юридичних вузів включено

курс «порівняльне правознавство».

Сучасний етап розвитку порівняльного правознавства характе-

ризується подальшим зміцненням порівняльного правознавства як

самостійної сфери наукових знань. Проте це не означає, що

теоретичні диспути з різних аспектів теорії порівняльного право-

знавства дійшли до логічного завершення. «Якщо раніше основною

проблемою порівняльного правознавства було питання про його

природу, про те, чи є воно самостійною наукою, методом або

навчальною дисципліною, то тепер це питання майже зняте з

порядку денного. Нині показано і визнано — порівняльне право-

знавство відстояло своє право на існування. Тепер акценти по-

винні бути перенесені на інші більш важливі теми»

У теперішній час інтеграційні процеси в політичних, еконо-

мічних, соціальних, гуманітарних, екологічних і інших сферах життя

суспільства, що охоплюють усі регіони світу, багато в чому

Див: Дамирли М.А. Теоретико-методологические проблемы

сравнительного правоведения: попытка актуализации и некоторые

размышления // Журнал зарубежного законодательства и

сравнительного правоведения. — 2006. — Вып. 3. — С. 53.

залежать від взаєморозуміння і взаємодії, перш за все, в пра-

вовій сфері. Як відзначає Ю.О. Тихомиров, очевидна тенденція

виділення сфери правової співпраці і взаємовідносин, у рамках

яких спостерігається взаємопроникнення правових теорій, вчень

і поглядів, інтенсивний обмін правовою інформацією, ухвалення

узгоджених або схожих актів і норм. Тому зрозуміло, чому в

умовах наростаючої правової інтеграції зростає роль порівняль-

ного правознавства

Таким чином, нагромаджений на сучасному етапі потенціал

порівняльного правознавства дозволяє дійти висновків про його

зрілість як самостійного наукового напряму, що виконує найваж-

ливіші функції, спрямовані на зближення правових систем.

' Тихомиров Ю.А. Сравнительное правоведение: развитие

концепций и общественной практики // Журнал российского права. —

2006. — № 6. — С. 4.

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бехруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

Розділ 4. Класифікація правових систем

1. Різноманіття правових систем і необхідність їх

класифікації

Як відзначає С.С. Алексеев, у своєму розвитку право пройшло

довгу, тисячолітню, багатопланову історію. Іноді — досить дивну

і, самобутню в різних регіонах світу, деколи із зухвалими ривками

в майбутнє або з «поворотами назад», залежну від різноманітних

умов і обставин, здебільшого — основоположних, глобальних,

глибинних у тому чи іншому регіоні, а часом — випадкових,

особистих звершень великих розумів, професіоналів або просто

примхи окремих можновладців. Право підійшло до третього ти-

сячоліття християнської ери в стані вражаючого різноманіття

існуюючих правових систем

На сьогодні у світі співіснує велика кількість національних

правових систем. Офіційними членами ООН зараз є близько

200 держав, і кожна держава має свою власну національну

правову систему, яка є нормативним відображенням історичних,

політичних, культурних, релігійних й інших особливостей кожного

народу і суспільства.

Причини різноманіття правових систем полягають, перш за

все, в тому, що на форму і зміст правової системи

найбезпосереднішим чином впливають історичні традиції та умови

виникнення і становлення історично конкретної держави і права.

Наприклад, причини різноманіття правових систем у Західній

Європі полягають у тому, що починаючи з XV ст. становлення

європейських держав було пов'язане з розвитком ринкових

відносин і формуванням середніх міських станів, які тривалий час

були опорою централізації. Утворення національних держав і

правових систем було не просто черговим етапом існування

певних етносів, а актом укладення суспільного договору про

новий соціальний порядок. При цьому межі території, на якій

встановлювався цей порядок, залежали від

Алексеев С.С. Право на пороге третьего тысячелетия: Некоторые

тенденции мирового правового развития — надежда и драма

современной эпохи. — М.: Статут, 2000. — С. 52.

ряду чинників, серед яких етнічному складу населення і його чітко

вираженій волі далеко не завжди належало визначальне місце.

Кожна із цих систем має своє історичне коріння і традиції. Незва-

жаючи на те, що французька і англійська правові системи сягають

своїм корінням у середні віки, виникнення основних правових

систем пов'язане саме з історичними традиціями цих суспільств.

Вплив історичних умов і традицій також наочно проявляється

у виникненні традиційних і релігійних правових систем. Зокрема,

формування ісламської правової системи зумовлено появою іслам-

ської релігії та ісламської цивілізації.

Причини різноманіття правових систем також зумовлюються

специфікою їх еволюції та розвитку. Правові системи можуть

формуватися під впливом одних історичних чинників, проте вони

можуть трансформуватися під впливом інших чинників, що впли-

нули на перебіг їх розвитку і функціонування. Наприклад, пра-

вова система Японії формувалася і тривалий час розвивалася

під впливом китайських правових традицій. У другій половині

XIX ст., в період правління династії Мейдзі, правова система

Японії зазнала вестернізації, унаслідок чого змінився вигляд

японського права. Після Другої світової війни японське право,

особливо японське законодавство, зазначає подальших змін у бік

його американізації, тобто запозичуються багато правових поло-

жень у правової системи США.

У ряді сучасних держав Азії і Африки під впливом нових іс-

торичних умов поєднуються елементи різних правових сімей з

властивими їм особливостями, зокрема у сфері джерел права. Так

у теперішній час у правовій системі Індії, разом із джерелами

державного, адміністративного, торгового права, що базуються

не тільки на законодавстві, але й на прецедентах, діють релігійні

за своєю суттю джерела права (індуського та ісламського права).

В африканських державах традиційні джерела (звичаї) різних

племен також поєднуються із законодавством і судовим преце-

дентом, запозиченими у правових систем колишніх метрополій.

На думку Ю.О. Тихомирова, правові відмінності можуть

бути: а) сутнісними (наприклад деякі догмати ісламського права,

зокрема принцип Конституції Ірану «визнання Страшного суду»);

б) теоретичними (наприклад переважання у французькому пуб-

лічному праві поняття публічних послуг); в) різними за будовою

92 X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО

X. Бєхруз. ПОРІВНЯЛЬНЕ

ПРАВОЗНАВСТВО