Найбільш складною проблемою є розподіл фінансової відповідальності
між суб’єктами соціального страхування. Зауважимо, що здебільшого страхові
платежі розподіляються між роботодавцями, працівниками, державою
(державним бюджетом) та місцевими органами влади (місцевими бюджетами).
Необхідно звернути на це увагу при вивченні першого питання. Крім того,
зазначимо, в світі існують різні варіанти (моделі) систем соціального
страхування. Вони виділяються в залежності від механізму фінансування
соціальних видатків і соціальної спрямованості. В навчальній і періодичній
літературі це питання досить повно висвітлено [див. 44; 92,404]. У багатьох
країнах державне фінансування поєднуються з приватними та страховими
коштами громадян, що дозволяє не обтяжувати бюджет соціальними
програмами і охоплювати рішенням соціальних проблем усе суспільство.
Великий інтерес представляє досвід соціальних виплат, що надають населенню
у розвинутих країнах світу за кожним видом соціального страхування. Радимо
на це звернути особливу увагу.
Певний досвід у справі соціального страхування напрацювали країни
колишнього СРСР такі як Росія, Казахстан, Молдова, Білорусь. Хоча тут є певні
труднощі, пов’язані з переходом цих країн до розбудови соціальноорієнтованої
економіки, вихованням населення у дусі самовідповідальності за своє життя і
добробут своєї родини. Правове поле цього інституту щойно формується.
Інтерес представляє практика здійснення пенсійного і медичного страхування,
запровадження єдиного соціального податку в Росії; запровадження
накопичувального пенсійного фонду в Казахстані, у прибалтійських країнах.
Питання для самостійного опрацювання
1. Реформи у соціальній сфері країн СНД.
2. Визначення негативних та позитивних рис капіталізованої і солідарної
системи соціального страхування.