372
Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»
Розглянутий підхід приводить до класифікації технологій за ознаками вузької на-
правленості: «працезберігаюча — зміна технології зв’язана тільки з підвищенням про-
дуктивності праці при незмінній віддачі інших факторів; фондозберігаюча — зміна
технології зв’язана тільки з підвищенням фондовіддачі; матеріалозберігаюча — зміна
технології укладається в зниженні матеріалоємності виробництва; нейтральна — не
специфікований на якому-небудь одному факторі процес підвищення їхньої сукуп-
ної ефективності» [94]. На практиці усе це — єдина технологія, яка зберігає суспільну
працю як живу, так і втілену в речі. Виділення їх окремо нічого не надає, вони, як
правило, існують у комплексі, і у будь-якому разі результат буде визначатися у часі
та грошах. Ніхто не буде економити ні працю, ні ресурси, якщо це приведе до того, що
продукцію не будуть купувати.
Виходячи зі сказаного, ми повертаємось до того, що стратегію управління потен-
ціалом розвитку неможливо відокремити від стратегії техніко-технологічного та фі-
нансового розвитку, як виробничої та економічної складової загального потенціалу
підприємства, що реалізується шляхом розробки заходів створення, втілення та
використання потенціалу розвитку.
Якщо додержуватись прийнятої нами концепції побудови носія загального по-
тенціалу (підприємства), то методичний підхід до оцінки потенціалу його розвитку
мусить будуватися на послідовному аналізі усіх показників зверху до низу (від рівня
зовнішніх обмежень та характеристик продукції, що виробляється підприємством,
до показників окремого верстата, який є вузьким місцем виробництва). Після чого
потрібна розробка конкретних заходів створення або використання потенціалу роз-
витку щодо кожного з елементів вказаного носія у зворотному порядку, починаючи
з окремих верстатів і до цілісного господарчого комплексу, включаючи продукцію
з її ринковими характеристиками. Слід відзначити, що розробка заходів стосовно
створення або використання потенціалу розвитку окремої машини починається з ви-
рішення технічних проблем та визначення відповідних показників. На останньому
етапі визначаються очікувані техніко-економічні результати заходів.
Особливої уваги потребують заходи по відношенню до функціональних елемен-
тів, таких як система управління, виробництва, постачання, збуту, енергозабезпе-
чення та інші. Загальний підхід до формування потенціалу функціональних елемен-
тів носія (у тому числі потенціалу розвитку) було надано у відповідному розділі
даної роботи. Головним принципом при цьому було додержання рівних темпів зрос-
тання потенціалів розвитку, що забезпечує відсутність економічно невиправданих
вкладень у розвиток окремих систем, який не може бути використаний найближчим
часом.
Розробка заходів для кожної функціональної системи починається з показників
рівня організації вказаної системи на відміну від таких часткових елементів, як окре-
ма машина, верстат, технічна система. Наступним етапом в методичному підході до
вирішення даної проблеми є визначення технічних характеристик, які відображують
ефективність функціонування системи в цілому. На заключному етапі визначається
економічний результат втілення або збільшення потенціалу розвитку функціональ-
ної системи.
Розробка заходів щодо підприємства в цілому вміщує питання управління та ор-
ганізації процесів виробництва й реалізації продукції, вибір форм та напрямку ре-
алізації заходів збільшення та втілення потенціалу розвитку. На останньому етапі