Бачевський Б. Є., Заблодська І.В., Решетняк О.О. Потенціал і розвиток підприємства

Подождите немного. Документ загружается.

331

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

Таблиця 8.3

Порівняльний підхід до оцінки вартості бізнесу

Метод

Умови

застосування

Переваги Недоліки

Сфера

застосування

Галузевих кое-

фіцієнтів (пра-

вило «золотого

перетину»)

Наявність даних

по галузі, потре-

бує перевірки

іншим методом

Можливість вико-

ристання методів

математичної

ста тистики та мо-

делювання за до-

помогою облікової

техніки

Залежить від

індивідуальної

стратегії бізнесу

Купівля-продаж

бізнесу

Угод (порів-

няння прода-

жів)

Наявність даних

по галузі та ре-

презентативної

вибірки продажу

аналогів

Можливість вико-

ристання методів

математичної

ста тистики та мо-

делювання за до-

помогою облікової

техніки

Дуже трудоміст-

кий, потребує

інформації, яка

не завжди до-

ступна, діє лише

в умовах розви-

нутого ринку

Купівля-продаж

бізнесу або

контрольного

пакету акцій

Ринку капіталу Наявність даних

по ринку капі-

талу

Простота застосу-

вання

Діє лише в умо-

вах розвинутого

ринку капіталу

Купівля-продаж

неконтрольних

пакетів акцій

Мультипліка-

торів

Виконання

вкупі з іншими

методами

Достовірність

оцінки великого

бізнесу

Низька достовір-

ність результатів

оцінки закритого

акціонерного

бізнесу

Купівля-про-

даж, перевірка

результатів,

отриманих ін-

шими методами

Вартість оцінюваного бізнесу (В

) найчастіше визначається загальним засобом,

як добуток ринкової ціни аналога (В

) і співвідношення основних (базових) показни-

ків об’єкта оцінки (R

) та аналога (R

), як мультиплікатора:

ба

ВВ

⎛⎞

=×

⎜⎟

⎝⎠

. (8.9)

Як базові показники можуть використовуватися: прибуток до виплати відсотків

і податків, чистий прибуток, балансова вартість майна, мультиплікатори (коефіцієн-

ти), розраховані на основі ринкової вартості акцій аналога при продажі контрольного

(або великого) пакета акцій.

Порівняльний підхід до оцінки бізнесу надає тим більш достовірну оцінку, яка

враховує співвідношення попиту та пропозиції, рівень ризику, потенціал розвит-

ку, поточну прибутковість, чим більш розвинуті й доступні бази даних про угоди

купівлі-продажу. Можна назвати кілька напрямків маркетингових досліджень з

цього питання, але без організованої інфраструктури обробки ринкової інформації

спеціалізованими консалтинговими фірмами і рейтинговими агентствами таке ама-

торство неефективне.

Вибір аналогів для оцінки бізнесу потребує забезпечення вимог співставності

за галузевою приналежністю, масштабами бізнесу, типом виробництва аналогічних

332

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

товарів, робіт, послуг, типом фінансування, формою власності, стадією життєвого ци-

клу, рівнем ризику та іншими суттєвими характеристиками.

Порівняльний підхід звичайно диференціюють на три основні групи методів [76,

105, 116, 134, 141, 165]:

— методи галузевих коефіцієнтів;

— методи угод;

— методи ринку капіталу.

Вказані групи поєднують різновиди методів за єдиною груповою ознакою. Мето-

ди мультиплікаторів можуть розглядатися як окремий інструмент (оскільки мульти-

плікатори можуть застосовуватись до результатів будь-якої групи методів) або вклю-

чатися в класифікацію у якості самостійної групи методів [94, 165, 174].

Особливості застосування порівняльного підходу в Україні обумовлені специфі-

кою перехідного періоду і обмежують достовірність оцінки рівнем, який не є при-

пустимим для практичного застосування у звичайних умовах. Серед них можна ви-

ділити:

— недосконалість законодавчої бази;

— залежність оцінки від нестабільної політичної обстановки;

— відсутність організованої інфраструктури обробки ринкової інформації;

— відсутність ефективної системи контролю якості інформації, що надає заці-

кавленим сторонам можливість маскувати істинний характер угоди занадто

розширеним поняттям комерційної таємниці.

Навіть якщо вартість аналога відома за фактом продажу, не можна сказати, які

конкретно фактори її сформували, чи не було при цьому тиску або невідомих вза-

ємних зобов’язань продавця й покупця. Використання закордонних аналогів об-

межується різницею законодавства, застосовуваних технологій, якості оцінюваних

об’єктів, іншим рівнем ризику вкладень, різницею загального економічного поло-

ження країн, практично виключаючи можливість забезпечення об’єктивності такого

порівняння.

З іншого боку, даний підхід може бути застосовано до окремих невирішальних

елементів, приєднаних до бізнесу, таких як обладнання вроздріб, транспортні засоби

або будови в депресивній зоні, які не приймають участі у створенні загального потоку

доходу. З розвитком ринкової інфраструктури сфера застосування розглянутого під-

ходу буде поширюватись.

1. Метод галузевих коефіцієнтів називають також методом галузевих співвідно-

шень або правилом «золотого перетину». Правило «золотого перетину» стверджує,

що потенційний покупець не заплатить за підприємство більше, ніж чотириразова

величина його прибутку до оподатковування. Метод не надає достатньої точності

обґрунтування і найчастіше використовується як допоміжний в оцінці бізнесу для

перевірки результатів застосування основного методу.

Наявність стабільних галузевих співвідношень між ціною та показниками, що ха-

рактеризують результати діяльності та стан підприємства, яка є умовою застосуван-

ня даного методу, характерна лише для стабільного економічного становища галузі

та країни загалом, яке дозволить визначити вказані показники.

Закордонний досвід використання вказаного методу не може бути на цей час ре-

алізовано в Україні, оскільки за рубежем існують дослідницькі центри з формування

вказаної інформації, що у вітчизняній оцінній діяльності ще не впроваджено.

333

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

2. Метод угод (порівнянних продажів) застосовується для оцінки бізнесу в цілому

або вартості контрольного пакета акцій окремого підприємства акціонерного бізне-

су, його засновано на аналізі ринкових цін контрольних пакетів акцій аналогів, за

яким створюється модель для порівняння бізнесу. Умови порівняння, загальні для

усіх методів порівняльного підходу, розглянуті вище. Якщо попередній метод не на-

дає достатнього обґрунтування визначеної ціни, але є універсальним, то метод угод

орієнтований на акціонерний бізнес, який ще не отримав в Україні такого повного

розповсюдження як в країнах з розвинутими ринковими відносинами.

3. Метод ринку капіталу (метод аналогічного бізнесу) теж заснований на вико-

ристанні ринкових цін на акції підприємств аналогічного бізнесу, які котируються на

фондовому ринку і є базою для внесення коректувань у вартість акцій об’єкта оцінки.

Сфера застосування даного методу — оцінка невеликих пакетів акцій, що не дозволяє

оцінити бізнес цілком і не застосовується до контрольних пакетів акцій. Найчастіше

використовується не як самостійний метод, а лише для перевірки достовірності ре-

зультатів оцінки іншим методом певної частки акціонерного бізнесу.

Метод мультиплікаторів («ціна акції до доходу фірми») застосовується для

оцінки закритих компаній акціонерного бізнесу, акції яких не котируються на біржі.

Для порівняння приймаються дані про прибутки й ціни на акції підприємств бізне-

су, аналогічного за галуззю та масштабами, відносно яких є дані щодо вартості акцій

(акції котируються на фондовому ринку). Умовою порівняння є можливість про-

ведення фінансового аналізу аналога з визначенням коефіцієнтів рентабельності й

ліквідності, структури капіталу, темпів росту компанії. Аналізуються також дані про

дохід компаній за останні п’ять років, визначається верхня, нижня й середня ринкова

ціна акцій за кожний рік [165].

Застосування цінових мультиплікаторів (коефіцієнтів, що відображують співвід-

ношення між ринковою ціною аналогічного бізнесу і базовими показниками) харак-

терні для всіх методів порівняльного підходу.

Цінові мультиплікатори (табл. 8.4) [105, 174] поділяються на інтервальні (базо-

ві показники визначаються за період) та одномоментні (показники визначаються на

дату аналізу або оцінки).

Застосування декількох мультиплікаторів одночасно (якщо є відмінності по ба-

гатьох показниках) потребує визначення їх вагових коефіцієнтів з метою коригуван-

ня, яке повинно враховувати:

Таблиця 8.4

Мультиплікатори оцінки вартості бізнесу

Мультиплікатор Призначення Основна вимога

Інтервальні мультиплікатори

Ціна / Прибуток Відтворює зв’язок вартості бізнесу з фінансовими

результатами його діяльності. За базу розрахунку

можуть прийматися як сума чистого чи валового

прибутку, так і їхні середньорічні величини. Для

дрібних підприємств, що використовують різні

системи оподаткування, застосовують прибуток

до оподаткування. Для великих — приймається

чистий прибуток, як показник прибутку

Повна відповід-

ність видів прибут-

ку та методів їх

бухгалтерського

обліку

334

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Продовження табл. 8.4

Ціна / Грошовий

потік

Характеризує зв’язок вартості бізнесу з розміром

грошового потоку, генерованого ним. Перевага

цього мультиплікатора перед попереднім у тому,

що він забезпечує більш достовірні результати

під час оцінки підприємств, в активах яких пере-

важає нерухомість, збиткових підприємств або

таких об’єктів, що мають низький доход у порів-

нянні з річною сумою амортизації

Відповідність мето-

дів бухгалтерського

обліку принципам

визначення грошо-

вого потоку

Ціна / Виторг від

реалізації (опера-

ційної діяльності)

Ціна / натуральний

обсяг виробництва

Характеризує залежність вартості бізнесу від об-

сягу реалізації або виробництва, кількості устат-

кування, виробничої площі. Даний мультиплі-

катор не залежить від методів бухгалтерського

обліку та має універсальний характер. Застосо-

вується для оцінки підприємств сфери послуг або

для перевірки об’єктивності результатів, отрима-

них за допомогою інших способів, не потребує

проведення складних коректувань

Точність обліку фі-

нансових результа-

тів від комерційної

діяльності.

Обґрунтування

залежності вартості

бізнесу від обрано-

го показника

Ціна / Дивіденди Описує зв’язок вартості бізнесу та суми дивіден-

дів, виплачених чи потенційних. Як знаменник

виступають фактичні дивідендні виплати або

потенційні (типові виплати для аналогів). Розра-

хунки за даним мультиплікатором доцільні, якщо

дивіденди виплачуються стабільно або цьому є

обґрунтування

Повна відповід-

ність організаційно-

право вої форми

бізнесу та схожість

дивідендної політи-

ки компаній

Одномоментні мультиплікатори

Ціна / Балансова

вартість активів

Описує зв’язок вартості бізнесу та балансової

(або скоригованої) вартості компаній-аналогів

(або проектів). Сфера застосування — оцінка хол-

дингових компаній, швидка реалізація великих

пакетів акцій

Ресурсна приро-

да оцінюваного

бізнесу

Ціна / Чиста вар-

тість активів

Характеризує залежність вартості бізнесу від

суми його чистих активів. У процесі визначення

даного мультиплікатора особливо важливими є

значення рентабельності продажу, структура ка-

піталу та активів, ліквідність та інші фінансово-

економічні показники (сфера застосування —

оцінка підприємств, що мають значні вкладення

у власність (нерухомість, цінні папери, обладнан-

ня), або основною діяльністю яких є збереження,

купівля та продаж такої власності)

Об’єкт має значні

інвестиції у майно.

Основна діяльність

компанії — купів-

ля та перепродаж

майна. Внесок у

вартість бізнесу

персоналу підпри-

ємства є незначним

— гнучкість виробництва при переході на нову продукцію;

— необхідність додаткових капітальних вкладень, та поповнення обігових ко-

штів для нормального функціонування бізнесу;

— рівень ліквідності майна;

— рівень можливості контролю бізнесу та залежності від стороннього впливу;

— необхідність формування нових трудових ресурсів включаючи ведучих спеці-

алістів та менеджерів;

335

Розділ 8. Оцінка вартості бізнесу

— наявність потенціалу розвитку;

— частка на ринку продукції та ринку нерухомості.

В залежності від специфіки галузі, масштабів виробництва та його типу, техніч-

ного розвитку та інших факторів даний перелік можна подовжити.

В країнах з розвинутою ринковою економікою у сфері крупного та середнього

бізнесу велику частку має акціонерний капітал. На Україні це стосується, головним

чином, крупного бізнесу, тим не менш, підхід до оцінки акціонерного бізнесу потре-

бує окремого розгляду.

У міжнародній практиці найбільш загальним підходом до визначення приблиз-

ної оцінки акціонерного бізнесу є оцінка власного (корпоративного) й позикового ка-

піталу об’єкту на основі ринкової ціни акцій і облігацій, обумовленої котируванням

цих цінних паперів на ринку:

()

бкпазкп обоб

ЦЦ Ц АА Ц А=+×− +×

, (8.10)

де Ц

— ціна бізнесу;

кп

— ціна контрольного пакету акцій;

— ринкова ціна акції;

— загальна кількість акцій, емітованих на час оцінки;

кп

— кількість акцій у контрольному пакеті;

об

— ринкова ціна облігації;

об

— кількість облігацій.

Однак для рішення сформульованих вище конкретних завдань оцінки фірми

(купівля-продаж, страхування, застава, спадщина й т. і.), а також підприємств, акції

яких не мають котирування на біржах, використовуються аналітичні методи розра-

хунку вартості бізнесу, кожний з яких має сферу застосування, недоліки та переваги

і може застосовуватись лише для конкретних цілей оцінки.

Звичайно вважається [131], що найбільш точна картина оцінки вийде при засто-

суванні всіх трьох підходів з наступним підсумковим узгодженням вартості, при яко-

му кожному результату привласнюється свій ваговий коефіцієнт. Практика оцінки

потребує перевірки іншими методами для запобігання помилки у визначенні вартос-

ті об’єкта, але, на наш погляд, усе ж потрібно ретельніше вибирати потрібний метод

за відповідним підходом, і не «розмивати» оцінку використанням неадекватних ме-

тодів навіть за умов застосування вагових коефіцієнтів.

З точки зору оцінювання бізнесу, як вартості у використанні, можна зробити на-

ступні висновки:

1. Витратний підхід дозволяє оцінити лише окремі елементи носія, на яких за-

сновано бізнес, і застосовувати його є сенс лише тоді, коли ці елементи між собою

пов’язані або ще дуже слабко, або вже не пов’язані взагалі, та коли результатний під-

хід до вказаного елементу застосувати неможливо.

2. Оцінка цілісного майнового комплексу або підприємства є оцінкою цілісного

носія, за якою визнаються лише активи у матеріальній та нематеріальній формі, та

враховуються зобов’язання. Оцінка ринкової вартості бізнесу потребує врахування

не лише активів, але й тих нематеріальних об’єктів, які облік не визнав активами та

які не увійшли до балансу.

3. Результатний підхід до оцінки бізнесу найкраще відображує його потенці-

ал, якщо цей підхід побудований на принципі найкращого використання цілісного

336

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

майнового комплексу. При продажу слід враховувати, що не завжди вартість бізнесу

більша за вартість цілісного майнового комплексу чи навіть його окремих елемен-

тів. Якщо бізнес вміщує приєднані до нього об’єкти, інше використання яких може

принести набагато кращі результати, слід використовувати той самий результатний

підхід до окремих елементів. Найчастіше це стосується перспективних для нової за-

будови земельних ділянок у центрі міста, які використовуються за традицією під не-

достатньо прибутковий бізнес.

4. Порівняльний підхід надає адекватну оцінку вартості бізнесу тільки тоді, коли

він порівнюється з аналогічним бізнесом, та є можливість врахувати різницю за ко-

рисністю та поширенням зв’язків, гудвілом, вартістю торгової марки, перспектив роз-

витку тощо.

Питання до самоконтролю

1. Виконайте порівняльний огляд національного законодавства з питань оцінки вартості

бізнесу та міжнародних правил.

2. Які існують особливості оцінки бізнесу та в чому відмінності між оцінкою майнового

комплексу та діючого об’єкту оцінки?

3. Які із існуючих підходів та методів оцінки бізнесу найбільш прийнятні для умов Украї-

ни?

4. Вкажіть принципи вибору методів оцінки бізнесу у залежності від стану фондового

ринку, виду діяльності.

5. Вкажіть можливі цілі оцінки бізнесу, які потребують відповідних методів та підходів.

6. Окресліть сферу застосування та поясніть особливості використання витратного (май-

нового) підходу до оцінки бізнесу.

7. Надайте приклад оцінки за доходним підходом, вкажіть переваги даного підходу для

конкретного об’єкта оцінки.

8. Наведіть приклад порівняльного підходу та вкажіть умови, за яких можливе його за-

стосування. Надайте систему показників, необхідних для застосування порівняльного

підходу.

9. Назвіть мультиплікатори оцінки вартості бізнесу та надайте їх характеристики.

10. Чому сукупна вартість цілісного майнового комплексу відрізняється від вартості під-

приємства в користуванні?

11. За яких умов доцільно використання методів дисконтування грошових потоків для

оцінки вартості бізнесу?

12. Чи повинні збігатися результати розрахунків вартості бізнесу, отримані з використан-

ням різних методів оцінки? Наведіть приклади, та вкажіть причини.

13. На чому ґрунтуються методи визначення вартості бізнесу, в якому значна доля при-

бутку залежить від нематеріальних об’єктів, що не визнані активами?

14. Проаналізуйте зміст терміну «економічна додана вартість». Які його відмінності в опо-

даткуванні, оціночній діяльності, класичній економіці.

15. Назвіть критерії вибору аналогів для оцінки акціонерного бізнесу.

16. В чому основні проблеми оцінки бізнесу в Україні?

337

ОЦІНКА ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ

9.1. Прикладні аспекти оцінювання потенціалу підприємства

Основні питання:

Рівень оцінки та діагностики потенціалу;

Повний потенціал продукції виробничого призначення;

Зміст методики визначення потенціалу продукції;

Визначення технічних показників;

Визначення економічних результатів проектування;

Калькуляція виробничої собівартості проектованого виробу;

Визначення експлуатаційних витрат та результатів проектування.

Рівень оцінки та діагностики потенціалу — то окреме питання визначення

об’єкту оцінки. Прикладні аспекти оцінки та діагностики потенціалу можна виділити:

1. За напрямками використання даного інструменту: поточне та перспективне

планування діяльності та розвитку; оперативне та стратегічне управління діяльністю

та розвитком; виконання оцінки бізнесу, підприємства, окремого майна для продажу

(у тому числі — приватизації) або виділення певної частки цілісного об’єкту.

2. За рівнем об’єктів: бізнес, підприємство, цілісний майновий комплекс, функці-

ональні системи носія, часткові елементи та їх системи.

Найчастіше розглядають діагностику потенціалу для моніторингу поточних

можливостей підприємства та оцінки окремих аспектів діяльності та результатів ре-

алізації бізнесу. За вказаним підходом моніторинг визначається як «система постій-

ного спостереження за реалізацією внутрішніх бізнес процесів і компетенцій з метою

виявлення відповідності результатів, що досягаються, результатам що очікувались

(планувались)» [5, 105]. Згідно даному підходу моніторинг вміщує наступні етапи:

1. Аналіз ситуації в цілому та відповідність стратегії бізнесу умовам зовнішнього

середовища;

2. Визначення цілей заходів по оптимізації бізнес процесів та проміжних завдань

по їх досягненню;

3. Виявлення слабких та сильних позицій бізнесу та вузьких місць виробництва;

4. Визначення пріоритетності виконання заходів щодо кожного елементу бізнес-

процесу залежно від їх впливу на кінцевий результат;

5. Розробка конкретних заходів, вибір найкращої альтернативи, призначення ви-

конавців та розробка графіку робіт за трудомісткістю, кількістю виконавців, послі-

довністю та взаємозв’язком робіт;

6. Встановлення джерел інформації, розробка графіку з урахуванням рівня склад-

ності формування бази даних;

7. Моделювання бізнес-процесів та потрібних коригуючих заходів впливу коор-

динованих у часі та просторі.

338

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

Найчастіше розглядають моделі, засновані на майновому підході [106], доходно-

му підході за факторами впливу, будуються аналітичні або графоаналітичні моделі

[105, 174]. Головним чином, вказані моделі відображують потенціал бізнесу в цілому,

окремого підприємства або особливості галузі, до якої відноситься об’єкт аналізу та

оцінки.

За вказаними етапами оцінка окремих аспектів діяльності та результатів функці-

онування бізнесу диференціюється відповідно цілям:

— підготовка підприємства до приватизації;

— обґрунтування варіантів санації, банкрутства, реструктуризації;

— обґрунтування інвестиційних проектів (вибір напрямку, визначення очікува-

них витрат та результатів);

— обґрунтування викупу або емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів кор-

поративного бізнесу;

— перевірка ціни пропозиції на фондовому ринку для акцій закритих акціонер-

них товариств [5, 69, 105, 168].

Даний перелік потребує уточнень. Згідно законодавству, «підприємництво — це

самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність,

що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення

економічних і соціальних результатів та одержання прибутку» [16], що відповідає

визначенню «бізнесу» за Стандартом оцінки № 1. Тому ще раз нагадуємо, що з точ-

ки зору державного регулювання оціночної діяльності бізнес не є підприємством і

не є об’єктом оцінки, як не є таким об’єктом підприємництво. Крім того, держава

не розглядається як суб’єкт, що веде діяльність «на власний ризик», тобто не за-

ймається бізнесом. Виходячи з цього, підготовка підприємства державної власності

до приватизації не є випадком «оцінки окремих аспектів діяльності та результатів

функціонування бізнесу». Те саме відноситься до пункту другого щодо санації або

реструктуризації. Вказані питання регулюються відповідними державними методи-

ками.

На наш погляд, найбільш проблемною стороною оцінки та діагностики діючих

об’єктів (бізнесу, підприємства) є дослідження їх внутрішніх економічних процесів,

визначення рівня та співвідношення потенціалів окремих часткових елементів но-

сія. Якщо цим питанням не приділяти достатньої уваги, другий прикладний аспект

визначення потенціалу (вартісна оцінка об’єктів) теж втратить актуальність за від-

сутністю об’єктів, що варті оцінки. Причини занепаду великих машинобудівних під-

приємств України багато в чому пов’язані з проблемами, які виникли при переході

до ринкових відносин. Законодавча база змінилася, але процеси планування, аналізу,

формування окремих показників на підприємствах мають застарілу орієнтацію. Для

підприємств, спеціалізованих на виготовленні продукції виробничого призначення,

велику проблему складає формування ціни на нову продукцію, що з урахуванням її

потенціалу може отримати необхідне обґрунтування.

У даному розділі, як прикладний аспект оцінки потенціалу підприємства, розгля-

дається повний потенціал його часткового елемента — продукції — з метою обґрун-

тування доцільності втілення її потенціалу розвитку, та встановлення розрахункової

ціни реалізації для пропозиції на ринку.

Повний потенціал продукції виробничого призначення розглядається як потен-

ціал конструкції виробу, потенціал технології його виготовлення, потенціал виробу

339

Розділ 9. Оцінка потенціалу розвитку

як товару на ринку та потенціал виробу в експлуатації у покупця за визначеною тех-

нологією. Кожен з вказаних часткових потенціалів має існуючий потенціал та потен-

ціал розвитку, відповідно загальній структурі потенціалу.

На основі врахування результатів зазначених розрахунків може бути встановле-

на нова ціна на вдосконалену або нову продукцію виробничого призначення, яка не

має докорінних відмінностей відносно базової моделі.

Оцінка загального потенціалу продукції виконується з урахуванням існуючого

рівня потенціалів системи фінансового забезпечення та системи забезпечення розви-

тку підприємства, необхідних для реалізації запланованих заходів, а також зовнішніх

обмежень обсягів виробництва з боку ринку, як можливостей реалізації продукції но-

вого рівня за новими цінами.

Метою розрахунку є визначення доцільності реалізації потенціалу розвитку про-

дукції, обґрунтування вибору цінової політики при виробництві нової продукції,

визначення діапазону регулювання обсягів її виробництва з урахуванням точки без-

збитковості. Вихідними даними служать техніко-економічні показники продукції,

що буде зніматися з виробництва:

— як бази порівняння — продуктивність, енергоспоживання, витрати матеріалів,

ціна, ін.;

— як аналога, подібного за конструкцією — структура собівартості, конструктив-

ні особливості, наявність засобів автоматизації і таке інше.

Прикладний аспект визначення потенціалу розглядається на прикладі конкрет-

ної методики для оцінки продукції верстатобудівних підприємств, яка побудована на

наступних засадах:

— база порівняння — кращий з існуючих зразків техніки аналогічного призначен-

ня, що є реальним конкурентом проектованої моделі, слугує для визначення

потенціалу переваг нової конструкції у сфері експлуатації;

— аналог — найбільш близький по конструкції зразок техніки, із відомими вар-

тісними параметрами і конструктивними особливостями, слугує для визна-

чення результатів використання потенціалу розвитку конструкції в сфері

виробництва аналізованої продукції виробничого призначення і надає можли-

вість визначити якою ціною досягнуті бажані результати удосконалень;

— частковий потенціал розвитку окремого виробу, конструкції, технології вимі-

рюється у натуральних одиницях і визначається відповідно службами голов-

ного конструктора, головного технолога та головного механіка підприємства у

відсотках можливої зміни конкретних показників призначення відносно бази

порівняння (якою слугує ліпший примірник аналогічного призначення), та

конкретних показників технологічності і конструктивної досконалості анало-

га (в даному випадку база співпадає з аналогом і є продукцією, яка замінюєть-

ся у виробництві новою);

— цільове поліпшення окремих показників може бути пов’язане з погіршенням ін-

ших, то потрібно встановити — чи є така зміна виробу та технології його ви-

готовлення економічно доцільною;

— застосовувана базова методика, за якою визначається очікуваний результат —

«Розрахунок економічного ефекту від виробництва й експлуатації нової техні-

ки» [42], відкоректована в цій роботі з урахуванням умов ринкової економіки

і діючого порядку нарахування амортизації на час видання даного посібника, і

340

Бачевський Б. Є., Заблодська І. В., Решетняк О. О. «Потенціал і розвиток підприємства»

може бути замінена іншою, якщо нова методика краще відбиває реальні умови

виробництва та експлуатації виробів;

— інформаційна база, необхідна для виконання розрахунків впливу часткового по-

тенціалу продукції на її ціну, може бути отримана вибіркою із облікової звітнос-

ті, даних планового відділу з собівартості та обсягів виробництва, результатів

технічних розрахунків служб головного інженера, головного технолога, голов-

ного механіка та служб постачання, збуту й маркетингу. Отримані дані форму-

ються у базу згідно таблиць, наведених у відповідних розділах даної методики.

Дані відносно потенціалу розвитку, що плануються до втілення (покращення

технічних показників продукції, таких, як продуктивність, рівень неминучого

браку, рівень енергоспоживання тощо) і очікуваних негативних наслідків під-

вищення основних параметрів машини (таких, як збільшення маси чи склад-

ності верстату) наводяться у відповідних таблицях, які відображують завдання

на проведення заходів втілення часткового потенціалу продукції і можуть ви-

значатися за технічними характеристиками згідно розрахункам, або за експерт-

ною оцінкою відповідних спеціалістів, залежно від стадії розробки проекту.

Зміст методики визначення та використання потенціалу продукції, визна-

чається вказаними цілями та методами розрахунку, відповідно до чого методика вмі-

щує:

1. Таблиці вихідних даних, що відображують потенціальний діапазон очікуваних

змін параметрів об’єкту, реалізація яких забезпечується його конструкцією та існую-

чим рівнем технології підприємства-виготовлювача (потенціал розвитку, запланова-

ний до втілення).

2. Аналіз технічного рівня базової і проектованої конструкції.

2.1. Розрахунок показників призначення, довговічності, надійності, технологіч-

ності конструкції.

2.2. Розрахунок показників стандартизації та уніфікації складових частин об’єкту

оцінки.

2.3. Аналіз впливу конструктивних особливостей проектованого устаткування на

показники його технічного рівня.

3. Визначення очікуваних економічних результатів втілення часткового потенці-

алу продукції виробничого призначення.

3.1. Визначення розрахункової нижньої границі ціни проектованого виробу на

основі розрахунку калькуляції його собівартості.

3.2. Розрахунок експлуатаційних витрат у споживача при використанні проекто-

ваного устаткування.

3.3. Визначення величини супутніх капітальних вкладень споживача.

3.4. Визначення розрахункової ціни пропозиції для проектованого устаткування

й обсягів виробництва, що рекомендуються за результатами вивчення ринку.

4. Визначення техніко-економічних показників проектованого виробу для інфор-

мування покупців відносно обґрунтування нових цін на продукцію.

Для визначення точки беззбитковості можливе використання графічних методів.

Таблиця техніко-економічних показників (ТЕП) повинна відбивати запланований

рівень втілення потенціалу розвитку у вигляді технічних показників в зіставленні з

економічними результатами, рекомендаціями щодо цінової політики та обсягів ви-

робництва, рівня завантаженості виробу в експлуатації, який забезпечує необхідну