Левченко Олександр. Чужий світ

За відчиненим навстіж вікном повільно згасав довгий липневий день. Всюдисуща комашня з цікавістю зазирала до кімнати, але, відчувши прохолоду кондиційованого повітря, яке ще не встигло повністю вивітритись, із невдоволеним дзижчанням забиралася геть. Збитий з пантелику першим легеньким подувом, великий барвистий метелик трохи змінив попередній курс і, несподівано опинившись у приміщенні, вже зовсім розгубився і сів просто на одну із трьох металевих зірочок, що вишикувались рядком на клаптику цупкої тканини з позолотою. “Ач, який сміливий!”, - усміхнувся Генерал і обережно схопив непроханого візитера за крильця. Той злякано забився, затріпотів у передчутті неминучої загибелі, однак несподівано отримав свободу й радісно чкурнув надвір. “Бачиш, навіть цьому метелику доля подарувала цікаву пригоду, котра скрасить решту його короткого життя”. Господар кабінету зітхнув і перевів погляд на призахідне небо, яке поволі затягувала темно-сіра пелена хмар.