Заволока Л.О. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

5. Специфіка ризиків у страхуванні відповідальності.

6. Проблеми становлення страхового ринку України.

7. Розвиток страхового ринку України: стан, проблеми і перспективи.

8. Маркетинг у страхуванні та його значення.

9. Реклама та її значення для формування попиту на страхову

послугу.

10.НАСК «Оранта» на страховому ринку України.

11.Роль посередників на страховому ринку України.

12.Порівняння страхового ринку України зі страховими ринками

розвинутих країн світу.

13.Рекламна робота страхової компанії.

Список рекомендованої літератури до семінарського заняття № 2

1; 33; 34; 40; 45; 57; 92; 96; 100; 106; 107; 108; 109; 116; 117

1; 10; 11; 13; 14; 16; 17; 20; 25; 29; 30; 31; 32; 33; 35; 42; 46; 48; 49; 51;

57; 64; 65;

72; 74; 76; 78; 88; 89; 93; 94; 95; 100; 107; 109; 113; 114; 116; 117; 121

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 3

Тема: Страхова організація (компанія). Державне

регулювання страхової діяльності

Мета заняття: Поглибити, систематизувати та узагальнити знання

студентів з питань організації, функціонування та

ліквідації страхової компанії, та з питань

державного регулювання страхової діяльності та

його здійснення на Україні

План заняття

1. Страхова компанія як необхідний суб'єкт страхового ринку.

2. Характеристика основних типів страхових організацій.

3. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових

компаній.

4. Ресурси страхової компанії.

5. Структура страхової компанії та управління нею.

6. Необхідність, зміст та значення державного регулювання страхової

діяльності.

7. Правове забезпечення страхової діяльності.

8. Порядок ліцензування страхової діяльності.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Страхові компанії складають основу інституційної та

територіальної структури страхового ринку. Студент має дослідити,

якими факторами зумовлена необхідність функціонування на ринку

великої кількості страховиків, яка мета їх діяльності, проаналізувати

сутність існуючих підходів до класифікації страхових компаній:

 за характером власності (в т. ч. зосередити увагу на

унікальній формі об'єднання приватних страховиків — корпорації

«Ллойд» (Велика Британія));

 за спеціалізацією;

 за розміром статутного фонду (та надходжень страхових

премій);

 за територією обслуговування.

Діяльність будь-якого страховика знаходиться в тісній

залежності від економічного середовища, в межах якого він її

здійснює. Тому студент повинен з'ясувати, з якими проблемами

стикаються страховики, працюючи на ринку.

Також студент має звернути увагу на тенденції розвитку

страхових компаній, які притаманні провідним країнам Заходу, і

характеризуються посиленням монополізації діяльності страховиків та

концентрації капіталу. Необхідно розібратися в сутності (таких форм

прояву цих тенденцій, як горизонтальна та вертикальна інтеграція,

диверсифікація.

Особливої уваги потребує розгляд питань щодо створення,

функціонування та ліквідації страхової компанії в Україні.

Основними підходами, що уможливлюють вивчення процесу

створення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних

етапів:

 реєстрація страховика як юридичної особи;

 надання цій юридичній особі статусу страховика.

Особливості створення страховика як юридичної особи

визначені Законом України «Про господарські товариства» та Законом

України «Про страхування». При їх розгляді необхідно детально

визначити відмінності у функціонуванні акціонерних, повних,

командитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю.

Крім того, студент має взяти до уваги, що страхова організація

також може бути створена як державна компанія, як товариство

взаємного страхування. Слід визначити, що являє собою державна

страхова компанія та з якою метою створюється товариство взаємного

страхування.

При вивченні умов створення страхової компанії ґрунтовного

засвоєння потребує, питання щодо формування статутного фонду

страховика. Студенту слід знати вимоги вітчизняного законодавства

щодо структури та мінімального розміру статутного фонду страхової

компанії, в тому числі створеної за участю нерезидентів.

Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика

тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової

діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків. Тому

студент має дослідити порядок подання та проходження документів

для отримання ліцензії; вимоги до їх оформлення; перелік видів

страхування, на які видається ліцензія відповідно до поданих Правил

страхування.

Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, студент

повинен добре засвоїти, якими видами діяльності може займатися

страховик, в чому їх сутність. При цьому слід звернути увагу на

особливі умови проведення страхової діяльності, які полягають у

спеціалізації страхових компаній, тобто у їх поділі на такі, що

страхують життя; такі, що здійснюють інші види страхування; такі,

що надають перестрахові послуги. Треба також визначити сутність

стратегії страхової компанії, значення бізнес-плану для ефективної

реалізації стратегії страховика.

Ґрунтуючись на нормах Закону України «Про господарські

товариства» та Закону України «Про страхування», студенту

необхідно розглянути питання реорганізації та ліквідації страховика.

Успіх діяльності страхової компанії значною мірою забезпечується

наявністю у неї необхідних ресурсів. Треба з'ясувати сутність

фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів та

визначення їх кількісних та якісних параметрів.

Важливим питанням теми є структура страхової компанії.

Студент має знати, як тлумачиться термін «організаційна структура»

страхової компанії, які форми має така структура.

Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів

управління, тому з урахуванням особливостей Положення про

відокремлені підрозділи страхової компанії важливо визначити, що

являють собою центральний офіс, філія та представництво

страховика. При цьому варто звернути увагу на сутність

централізованої та регіональної системи організаційної роботи

страхових компаній з філіями.

Організаційна структура страховика є динамічною. Вона може

змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє

її вдосконаленню. Вдосконалення організаційної структури

страховика може відбуватися в декілька етапів. При їх розгляді

необхідно з'ясувати сутність першого етапу, який передбачає

вивчення всіх переваг і вад діючої системи управління страхової

компанії; другого етапу, на якому опрацьовується проект створення

(для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури

компаній; третього етапу, на якому впроваджується нова

організаційна структура компанії.

У практиці управління страховими компаніями набула

поширення система «керівництво у співвідношенні із

співробітництвом». Студент має з'ясувати особливості цієї системи,

дослідити сутність структури управління страховою компанією, яка

може будуватися на принципах лінійного, функціонального та

лінійно-штабного підпорядкування.

Структура органів управління страховою компанією залежить

від того, в якій організаційній формі її створено. Оскільки більшість

страховиків України мають статус акціонерного товариства, то з

урахуванням особливостей Закону України «Про господарські

товариства» студенту корисно буде розглянути склад органів

управління акціонерним страховим товариством та функції, які

віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів; наглядової ради

правління страхової компанії; голови правління; президента та його

заступників; секретаріату; ревізійної комісії тощо. Слід також

звернути увагу на внутрішню структуру страхової компанії, що

включає її основні та допоміжні відділи.

Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об'єктом

державного регулювання з метою забезпечення його стабільного

функціонування.

Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні

страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу

відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які

пов'язані із зростанням ризику в умовах складних господарських

зв'язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи

правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і

нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок

передусім з питань фінансового стану страховика, його

платоспроможності у зв'язку з обсягами укладених договорів

страхування. Невиконання страховиком своїх зобов'язань породжує

претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава,

надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом

його діяльності. Головня проблема державного регулювання страхової

діяльності — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу

коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язання

перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити

платоспроможність кожного конкретного страховика.

Правові відносини в галузі страхування поділяються на такі

групи:

 правовідносини, пов'язані з формуванням і використанням

страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові

зобов'язання страховика за укладеними договорами страхування;

 правовідносини, які виникають з приводу організації

страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями,

міністерствами та відомствами, з банками, органами державного

управління тощо.

З огляду на зазначене, студенти мають визначити мету,

необхідність, зміст і значення державного регулювання страхової

діяльності.

Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер

діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку

страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у

процес реформування. Отже, об'єктивний процес розвитку страхового

ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження

цілісного механізму державного регулювання та підтримки

страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам

страховиків. Студент має зосередити увагу на аналізі механізмів

державного регулювання та заохочування страхової діяльності у

різних країнах світу.

Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання

страхування в Україні, при вивченні цієї теми необхідно визначити

напрями концепції формування страхового ринку, складові елементи

механізму прямого та опосередкованого впливу держави на

економічні та правові взаємовідносини між страховиками,

страхувальниками, посередниками, фінансовими інституціями,

державними органами.

Виходячи з мети держави щодо захисту фінансових інтересів

страхувальників, головною функцією Департаменту з нагляду за

страховою діяльністю Державної комісії регулювання ринків

фінансових послуг України (далі Департамент) визначено

ліцензування страхової діяльності. Цим органом видається ліцензія на

здійснення страхової діяльності та вноситься інформація до Єдиного

державного реєстру страховиків України після подання до

Департаменту суб'єктом підприємницької діяльності визначених

законодавчо відповідних документів.

Слід звернути увагу на порядок, механізм і терміни

проходження документів, поданих на ліцензування до Департаменту,

на чинники, які впливають на прийняття рішення про видачу ліцензії

або відмову в її видачі.

Департамент держкомісії з регулювання ринків фінансових

послуг здійснює, контроль за діяльністю страховиків. У разі

виявлення порушень чинного страхового законодавства Департамент

має право вжити заходів з покарання страховиків ― приписи,

призупинення діяльності, обмеження діяльності та відкликання

ліцензії.

Важливим напрямом державного регулювання страхової

діяльності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються

страховиками, визначається Законами України «Про систему

оподаткування» і «Про оподаткування прибутку підприємств».

Студенту необхідно запам'ятати, які податки сплачують страхові

компанії в Україні.

Питання для обговорення

1. Іноземні страховики на страховому ринку України.

2. Вплив ринкових умов на діяльність страховиків в Україні.

3. Економічна необхідність і значення об'єднань страховиків.

4. Конкуренція між страховиками України.

5. Діяльність найбільших страхових компаній України.

6. Розвиток страхового ринку вимагає вироблення ефективної

стратегії розвитку страховика.

7. Ліцензування страховиків як одна з ланок державного контролю за

страховою діяльністю.

Тести

1. Згідно із Законом України «Про страхування» страховиками

визнаються юридичні особи, створені у формі:

а) товариства з обмеженою відповідальністю;

б) товариства з додатковою відповідальністю;

в) акціонерного товариства.

2. Якими з наведених нижче видів діяльності може займатися

страхова компанія?

а) визначати розмір збитку постраждалого у зв'язку із втратою

майна внаслідок страхового випадку;

б) проводити ремонтні роботи застрахованих транспортних

засобів, що постраждали внаслідок страхового випадку;

в) надавати кредити страхувальникам.

3. Частка іноземних учасників у статутному фонді страхової

компанії може бути:

а) не більше 50%;

б) понад 50%;

в) встановлена в будь-якому розмірі;

г) необмежена.

4. Англійська корпорація страховиків Ллойд є формою об'єднання:

а) державних страховиків;

б) товариств взаємного страхування;

в) приватних страховиків.

5. Рішення про виключення страховика з Єдиного державного

реєстру страховиків приймає:

а) Ліцензійна палата при Міністерстві економіки України;

б) орган місцевої виконавчої влади, де зареєстрований страховик;

в) Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю;

г) Міністерство фінансів України.

6. Представництво страхової компанії має право:

а) займатися рекламною діяльністю;

б) виплачувати страхові суми та страхове відшкодування;

в) виконувати репрезентативні функції;

Г) брати участь у співстрахуванні.

7. Хто із зазначених нижче осіб належить до лінійних керівників

страхової компанії?

а) голова компанії;

б) головний бухгалтер;

в) начальник відділу маркетингу та реклами.

8. Хто із зазначених нижче осіб належить до функціональних

керівників страхової компанії?

а) директор філії компанії;

б) директор департаменту (управління) страхування майна та

відповідальності;

в) начальник відділу страхування транспорту та відповідальності.

9. Філія страхової компанії має право:

а) займатися рекламною діяльністю;

б) укладати та обслуговувати договори страхування;

в) проводити ревізії діяльності інших філій;

г) приймати рішення про свою ліквідацію.

10. Особливостями діяльності товариства взаємного страхування

(ТВС) є:

а) неоднорідність складу учасників ТВС;

б) учасник ТВС одночасно виступає як страховик і як

страхувальник;

в) страхувальник бере участь у розподілі прибутків або збитків за

результатами діяльності ТВС за рік;

г) комерційний характер діяльності.

11. Якими законодавчими актами регламентується діяльність

страховика?

а) Постановою Кабінету Міністрів України щодо проведення

страхових операцій;

б) Законом України «Про страхування»;

в) Спільним наказом Ліцензійної палати при Міністерстві

економіки України та Комітету у справах нагляду за страховою

діяльністю «Про затвердження Інструкції про порядок видачі

суб'єктам підприємницької діяльності ліцензії на право здійснення

страхової діяльності на території України. Умови і правила її

здійснення та контроль за їх дотриманням»;

г) Законом України «Про страхування» та Постановою Кабінету

Міністрів України щодо проведення страхових операцій.

12. Органом державної виконавчої влади, який здійснює контроль за

страховою діяльністю, є:

а) Верховна Рада України;

б) Кабінет Міністрів України, Державна комісія з регулювання

ринків фінансових послуг України;

в) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

України;

г) Державна податкова адміністрація України та Державна

комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

13. Функціями Державної комісії з регулювання ринків фінансових

послуг України (Держфінпослуг) є:

а) видача ліцензії на проведення страхової діяльності;

б) ведення єдиного Державного реєстру страховиків;

в) участь у зборах засновників страховика;

г) встановлення правил формування, розміщення та обліку

страхових резервів;

ґ) правильні відповіді а), б), в);

д) контроль за витратами страховика;

е) правильні відповіді а), б), г).

14. Законом України «Про страхування» встановлено:

а) умови забезпечення платоспроможності страховика;

б) порядок проведення обов'язкового страхування;

в) основний понятійно-термінологічний апарат;

г) порядок проведення страхування та облік страхових договорів;

ґ) правильні відповіді а), б);

д) правильні відповіді а), в), е);

е) порядок проведення страхових операцій;

є) регулювання таких загальних моментів, як розгляд спорів, з

урахуванням питань міжнародного права.

15. Хто з боку держави здійснює контроль за діяльністю страхових

бюро з найважливіших проблем страхування?

а) Кабінет Міністрів України;

б) уповноважений Укрстрахнагляду на місцях;

в) наглядова Рада бюро;

г) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг

України (Держфінпослуг).

16. Державна політика щодо впровадження обов'язкового

страхування здійснюється виходячи з:

а) введення нових видів обов'язкового страхування тільки в разі

реальної потреби в цьому;

б) збільшення кількості видів обов'язкового страхування

порівняно із добровільним страхуванням;

в) правильні відповіді а), б);

г) перегляду діючих видів обов'язкового страхування щодо

можливого їх зменшення;

д) правильні відповіді а), г).

17. Страховий нагляд — це:

а) контроль за діяльністю страхових посередників;

б) контроль за діяльністю суб'єктів страхового бізнесу, що

здійснюється спеціально уповноваженим на це органом —

Держфінпослуг;

в) контроль за організацією проведення страхових операцій, що

здійснюється Держфінпослуг.

18. Нормативними актами, які видає Держфінпослуг,

встановлюються:

а) обмеження та відкликання ліцензії страховиків; порядок

реєстрації страховиків, ліцензування, вилучення з реєстру, ліквідації

та реорганізації страховиків;

б) збільшення статутного фонду, норматив запасу

платоспроможності;

в) інструкції та методики щодо здійснення окремих видів

діяльності;

г) вимоги до звітності та обліку;

д) порядок здійснення навчання, підготовки та перепідготовки

кадрів страховиків;

д) правильні відповіді а), в), г);

е) правильні відповіді а), б), г), ґ).

19. Нагляд за страховою діяльністю здійснюється в напрямах:

а) аналізу щоквартальної звітності страховика;

б) відбору кадрів страховиків;

в) ліцензування;

г) використання власних коштів страховика;

д) безпосередніх перевірок на місцях;

е) правильні відповіді а), в), ґ).

20. На ліцензування у Держфінпослуг подаються:

а) установчі документи, правила страхування;

б) заява суб'єкта підприємницької діяльності;

в) установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію;

г) економічне обґрунтування діяльності;

д) заява суб'єкта підприємницької діяльності, економічне

обґрунтування;

е) правильні відповіді а), ґ) та інші документи, визначені

законодавчо;

ж) правильні відповіді а), ґ).

Ключові терміни і поняття

Бізнес-план страховика — програма функціонування компанії,

що конкретизує її діяльність на найближчу перспективу (3—5 років)

згідно з требами ринку і можливостями мобілізації для цього

відповідних ресурсів.

Віце-президент — замісник президента страхової компанії, що

зазвичай керує також певною стороною діяльності компанії.

Диверсифікація

1) одночасний розвиток багатьох не пов'язаних один з одним

видів страхування; 2) розширення сфери діяльності страховика в

галузях, не пов'язаних безпосередньо із страхуванням.

Кептивна страхова компанія — компанія, створена

промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами

з метою задоволення їх потреб у страхових послугах.

Композитна компанія — в іноземній практиці —

універсальний страховик, який здійснює як страхування життя, так і

загальне страхування.

Ліцензія — документ, що потверджує право страховика на

проведення конкретних видів страхування.

Ллойд — 1) міжнародний страховий ринок, розташований у

лондонському Сіті; 2) корпорація (об'єднання) юридичне незалежних

страховиків, кожен з яких самостійно приймає на страхування ризики

виходячи зі своїх фінансових можливостей.

Монополія страхова — 1) виключне право державних

страхових організацій на проведення страхування в країні; 2) страхова

компанія або група таких компаній, що панує на національному