Заволока Л.О. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

Модуль 1

Змістовий модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика.

Тема 10. Перестрахування і співстрахування

Мета: Поширити та закріпити знання студентів щодо вимог, які

ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів;

проведення співстрахування та механізму його

застосування

План вивчення теми

1. Вимоги, що ставляться до перестрахування ризиків у нерезидентів.

2. Співстрахування та механізм його застосування.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Для усвідомлення цієї теми, в першу чергу, необхідно

зазначити, що перестрахування становить систему економічних

відносин, згідно з якою страховик, приймаючи на страхування

ризики, частину відповідальності за ними передає на узгоджених

умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого

страхового портфелю, забезпечення фінансової стійкості та

рентабельності страхових операцій. Перестрахування не лише

захищає страховиків, а сприяє захисту самого страхувальника. Після

розкриття поняття перестрахування, слід визначити, якими

принципами керується перестрахування та у чому полягає його

специфіка.

При розгляді першого питання необхідно звернути увагу на те,

що перестрахування з огляду на притаманні йому особливості та

специфіку не може бути обмеженим рамками однієї держави. Бажання

максимального розосередження ризиків, їх неоднорідність та

сумарний розмір припускають проведення перестрахувальних

операцій на міжнародному страховому ринку. Для України, питання

перестрахування ризиків у нерезидентів є особливо актуальним через

незначну місткість внутрішнього страхового ринку. Зауважте, що в

різний час уряди різних держав доклали зусиль щодо регулювання

перестрахувальних операцій, стримування перестрахування ризиків за

кордоном.

Розглядаючи друге питання, необхідно звернути увагу на те, що

один і той самий об'єкт страхування може бути застрахований за

одним договором страхування і за згодою страхувальника кількома

страховиками.

Співстрахування - страхування, при якому два та більше

страховиків беруть участь визначеними частками у страхуванні

одного й того самого ризику, видаючи спільні чи окремі поліси,

кожний на страхову суму у своїй частці.

Необхідно звернути увагу на те, що співстрахувальні ознаки

можна спостерігати на прикладі перестрахувальних пулів (об'єднань,

фондів).

Пул, створений на базі співстрахування, має принципові

особливості, на які необхідно звернути увагу. У вивченні цього

питання слід визначити види таких пулів, головні принципи

організації та завдання, які вирішуються шляхом їх створення.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального

матеріалу

Складання словників термінів, понять і визначень з теми (дисципліни

в цілому).

Ситуаційні завдання, вправи

1. Визначте спільні риси та відмінності між страхуванням,

перестрахуванням і співстрахуванням.

2. Для чого застосовується співстрахування і перестрахування?

Котра з цих операцій виникла раніше і чому? Котра з них має ширше

застосування в наші дні?

3. У яких випадках українські страховики повинні

застосовувати перестрахувальні операції?

Питання для самоконтролю

1. Що таке співстрахування?

2. Які Ви знаєте співстрахувальні ознаки?

3. В чому полягає сутність пулу?

4. Які Ви знаєте типи пулів?

5. Які Ви знаєте принципи організації пулів?

Список рекомендованої літератури до теми № 10

1; 12; 20; 29; 31; 33; 35; 51; 53; 54; 57; 72; 74; 89; 94; 95;

100; 109; 112; 116; 117; 120; 121

Модуль 1

Змістовий модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика.

Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика

Мета: Поширити та закріпити знання студентів щодо доходів,

витрат і прибутків страховика

План вивчення теми

1.Прибуток страховика. Визначення прибутку від страхової

діяльності. Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів.

2. Прибуток від інвестиційної діяльності. Оподаткування

страховиків.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

У вивченні цієї теми слід ознайомитися з діючим

інструктивним та нормативним матеріалом, який стосується

формування доходів, витрат та прибутку страховика. Як відомо

головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що

страховик спочатку акумулює кошти, які надходять від

страхувальника створюючи необхідний страховий фонд, і тільки

після цього здійснює витрати, пов'язані з компенсацією збитків за

укладеними страховими угодами. Слід відрізняти доходи страховика,

які він може отримувати безпосередньо від страхових операцій,

інвестиційної діяльності, та доходи, які не належать, ні до страхових

ні до інвестиційних, наприклад, доходи від здавання майна в оренду,

консультаційної діяльності та ін. Для того, щоб з'ясувати основу

формування кожного з цих видів доходу, доцільно повторити раніше

вивченні теми третього розділу курсу, згадати, як визначається

страхова сума і страховий тариф з кожного виду страхування, та їх

залежність від форм проведення.

Прибуток компанії являє собою фінансовий результат її

діяльності за певний звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців,

рік). Фінансовий результат — це вартісна оцінка підсумків

господарювання страховика. Вона визначається як різниця між

доходами і витратами. Фінансовий результат, як правило, має

додатний характер, тобто виступає у формі прибутку, хоча іноді

можуть бути і збитки.

Оскільки страхова компанія проводить не тільки страхову, а й

інвестиційну і господарську діяльність, прибуток страховика є також

підсумком фінансових результатів всіх цих видів діяльності.

Згідно із Законом України «Про страхування», балансовий

прибуток страховика складається з прибутку від страхової діяльності,

прибутку від інвестування та розміщення тимчасово вільних коштів,

прибутку від інших операцій.

Найскладнішим видається обчислення прибутку від страхової

діяльності. Але якщо студент буде добре орієнтуватися у визначенні

доходів і витрат від страхової діяльності, то визначення прибутку

труднощів не складе.

Найбільш важливим моментом у визначенні прибутку від

страхової діяльності є визначення зароблених страхових премій.

Варто зауважити, що страхування — це вид діяльності, при якій

страхова послуга (тобто гарантія страхового захисту) «постачається»

клієнту протягом певного періоду. Коли строк дії договору

страхування минає, відповідальність страховика перед

страхувальником закінчується, а отже, вся отримана страховиком

страхова премія за цим договором вважається заробленою. Але поки

строк дії договору не скінчився, отримана страхова премія в будь-

який момент часу складається з двох частин: тієї, що вважається

заробленою, і тієї, що на даний момент вважати заробленою не можна

(тобто незароблена премія). На цю суму страховик формує резерв

незароблених премій, і вона відображає обсяг страхових зобов'язань

компанії перед страхувальником. Метод обчислення незаробленої

страхової премії регулюється Законом України «Про страхування».

Слід з'ясувати його сутність, щоб вміти розрахувати зароблену

страхову премію, яка лежить в основі визначення прибутку від

страхової діяльності.

Прибуток від страхової діяльності не завжди є головною

частиною балансового прибутку страховика. Дуже часто основна

діяльність страховика приносить йому не прибутки, а збитки, які

компенсуються прибутком від інвестування та розміщення тимчасово

вільних коштів (інвестиційним прибутком), а також прибутком від

інших операцій. Ці види прибутку страховика визначаються як

різниця між відповідними доходами і витратами.

Треба звернути увагу на специфіку оподаткування страховиків

податком на прибуток від страхової та іншої діяльності страховиків.

Оподаткування прибутку від інвестиційної та іншої діяльності

здійснюється в загальному порядку за ставкою 25%.

Базою для оподаткування страхової діяльності є не прибуток, а

загальний обсяг отриманих (нарахованих) страхових премій за

винятком премій, переданих у перестрахування. Ставкам податку

складає 3%.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального

матеріалу

Складання словників термінів, понять і визначень з теми (дисципліни

в цілому).

Ситуаційні завдання, вправи

1. Чим, на Вашу думку, відрізняється склад доходів страховика

від доходів інших суб'єктів підприємницької діяльності?

2. Як страхові платежі перетворюються в зароблені

страхові премії, а згодом - в прибуток?

3. Як визначається прибуток страховиків:

а) з ризикового страхування;

б) зі страхування життя.

4. Проаналізуйте зміни в податковій політиці щодо страхових

компаній у нашій країні за останні роки.

Питання для самоконтролю

1. Визначте та вкажіть склад доходів страховика.

2. Що відноситься до витрат страхової організації?

3. Як визначається прибуток від страхової діяльності страховика?

4. Що є базою оподаткування страхової діяльності?

Список рекомендованої літератури до теми № 11

1; 2; 20; 21; 27; 29; 40; 50; 51; 84; 94; 95; 100; 107; 109; 112; 115; 116;

120; 121

Модуль 1

Змістовий модуль 3. Основи фінансової діяльності страховика.

Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії

Мета: Поширити та закріпити знання студентів щодо деяких

аспектів забезпечення фінансової надійності страхової

компанії

План вивчення теми

1. Місце та роль страхових резервів у забезпеченні фінансової

надійності страховика. Інвестиційна політика страховика.

Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній.

2. Тарифна політика страховика.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Розглядаючи такий чинник фінансової надійності страховика як

страхові резерви, треба звернути особливу увагу на те, що вони

відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами

страхування. Достатність і склад страхових резервів залежать від виду

страхування, строку дії договору, рівномірності розподілу ризику

тощо. Слід зважити й на те, що кошти страхових резервів є коштами

власників полісів, а не коштами страховика. Тому розміщення та

інвестування цих коштів підлягають регулюванню з боку держави.

Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням

безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Ці

вимоги дають змогу забезпечити своєчасні й у повному обсязі виплати

страхових сум і страхового відшкодування на користь

страхувальників.

Слід зазначити, що для оцінки фінансового стану та

рівня платоспроможності страхових організацій використовується

велика кількість показників:

1. Загальні показники платоспроможності.

2. Показники достатності власних коштів.

3. Показники достатності величини технічних резервів.

4. Показники, які характеризують ступінь участі

перестраховиків у договорах, укладених страховою організацією.

Показники ліквідності страхової компанії.

5. Показники, які обмежують відповідність страховиків за

індивідуальним ризиком.

6. Показники, які характеризують динаміку змін обсягів

страхових внесків.

7. Результати інвестиційної діяльності страхових організацій.

8. Загальні фінансові результати діяльності за звітний період.

Таким чином, на підставі аналізу та порівняння зазначених

показників можна визначити фінансовий стан страхової організації.

Фінансова надійність страховика залежить також від

правильно розрахованих страхових тарифів, на підставі яких

визначається ціна на страхову послугу. Ці розрахунки не можуть

бути зроблені без урахування збитковості страхової суми.

Визначаючи ціну на страхову послугу, на сам перед враховують

ціну ризику, а також обсяг, однорідність і стабільність страхових

операцій. Саме виходячи з цих характеристик, на основі

статистичних даних щодо настання страхових подій за визначений

період часу і розраховується тарифна ставка. Проте не завжди

страховику вдається розрахувати правильну тарифну ставку. За

відсутності інформації іноді доводиться покладатися на власну

інтуїцію щодо можливості настання негативних подій і можливих

збитків. Вивчаючи це питання, студент має добре зрозуміти суть

впливу тарифної ставки страховика на його фінансову надійність.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального

матеріалу

Складання словників термінів, понять і визначень з теми (дисципліни

в цілому).

Ситуаційні завдання, вправи

1. Як необхідно розуміти термін „фінансова надійність

страховика"? Які показники, подібні за змістом до цього показника,

застосовують до промислових підприємств, банків?

2. Якими методами забезпечується платоспроможність

страховика? Котрий з них, на Вашу думку, найбільш ефективний і

чому?

3. Яких заходів повинна вживати страхова компанія, щоб

підвищувати платоспроможність?

4. Яку, на Вашу думку, роль можуть відігравати страхові

компанії в довгостроковому фінансуванні різних галузей економіки?

5. Чим відрізняється методика визначення межі

платоспроможності страхової компанії в країнах Європейського

Союзу від української методики?

Питання для самоконтролю

1. Чим забезпечується фінансова надійність страховика?

2. З якою метою формуються страхові резерви? Як вони

створюються?

3. Яка структура страхових резервів?

Список рекомендованої літератури до теми № 12

1; 21; 25; 27; 84; 109

4. ПЛАНИ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО

СЕМІНАРСЬКИХ

ЗАНЯТЬ

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 1

Тема: Сутність, принципи й роль страхування.

Класифікація страхування

Мета заняття: Поглибити, систематизувати та узагальнити знання

студентів з питань необхідності, сутності

страхування в період переходу до ринкової

економіки та про наукове та практичне значення

класифікації страхування

План заняття

1. Необхідність страхового захисту. Страховий фонд суспільства як

матеріальна основа забезпечення страхового захисту.

2. Розвиток страхування.

3. Сутність і функції страхування.

4. Принципи страхування.

5. Необхідність класифікації страхування та її значення. Ознаки

класифікації.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до семінарського заняття необхідно усвідомити

наступні положення.

Суспільне виробництво протягом усього історичного шляху

свого розвитку стикається із суперечностями, які зумовлюють появу

певних несприятливих подій — ризиків.

Людина завжди намагалася зменшити силу негативних подій,

вжити заходів, спроможних їм протистояти. Але суспільний розвиток

породжує нові й нові ризики. Вдосконалення техніки, нові технології

підвищують ймовірність техногенних катастроф, які призводять до

величезних збитків. Людина бореться з природними явищами, але

виникають нові суперечності, зумовлені ускладненням виробничих

відносин.

Втрат, спричинених надзвичайними явищами, зазнають не

тільки підприємці, а й окремі громадяни. Адже людина може втратити

роботу, працездатність, здоров'я, свої заощадження, майно тощо.

Сумарний вплив ризиків не зменшується. Зростання ж ризику в усіх

сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює

потребу запобігти шкоді, зменшити та відшкодувати збитки, завдані

непередбаченими подіями. Виникає необхідність появи страхового

захисту.

Відносини, що складаються в суспільстві з приводу запобігання

втратам та відшкодування збитків, завданих стихійним лихом і

нещасними випадками, мають об'єктивний характер і в сукупності

формують зміст економічної категорії страхового захисту. Ці

відносини виражають перерозподіл грошових коштів, пов'язаний, з

одного боку, з формуванням страхового фонду суспільства, а з іншого

— з відшкодуванням втрат.

Економічна теорія виокремлює такі організаційні форми

суспільних страхових фондів:

• централізовані натуральні та грошові фонди держави;

• децентралізовані фонди суб'єктів господарювання

(самострахування);

• фонди, створювані за допомогою страхування.

За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати,

пов'язані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій,

що мають загальнонаціональний характер. Зі свого бюджету держава

покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених об'єктів

як виробничого, так і соціального призначення, на надання допомоги

потерпілим громадянам.

Якщо говорити про децентралізовані фонди суб'єктів

господарювання, то на підприємстві доцільно мати фонд ризику,

резервні фонди. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану

дрібними ризиками. Перевагою самострахування є можливість

оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків.

Проте можливості забезпечення страхового захисту за рахунок

централізованих державних резервів і децентралізованих фондів

суб'єктів господарювання обмежені. Більше навантаження має

припадати, на фонди, створювані за допомогою страхування.

Варто наголосити, що такі фонди є специфічними. Вони

формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів

використовуються на чітко визначені цілі — відшкодування збитків,

заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь

обумовлених у договорах страхування.

З розвитком ринкової економіки роль страхування в системі

страхового захисту зростає. Важливого значення набуває з'ясування

витоків та еволюції страхування, визначення його сутності й функцій,

основних принципів і ролі в умовах ринку.

Працюючи з літературними джерелами, студенти мають

зрозуміти, як зароджувалося та розвивалося страхування.

Страхування — найдавніша категорія соціально-економічних

відносин між людьми. Окремі його елементи були відомі ще за тисячі

років до нашої ери. Найпростішою формою розподілу збитку було

натуральне страхування.

Ознаки страхування в грошовій формі з'являються в III

тисячолітті до н. е. Так, у шумерів, торгівцям видавали певні суми

грошей у формі позики або вони мали створювати «спільну касу» на

випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше закони

вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н.е.) вимагали

укладення між учасниками торговельного каравану угоди про спільне

покриття збитків у разі настання несподіваної пригоди.

Студенти повинні звернути увагу й на те, що найпростішою

формою страхування була колективна взаємодопомога. Найбільшого

поширення взаємне страхування набуло у Стародавньому Римі, де

здійснювалося взаємне страхування ритуальних витрат. Гроші

накопичувались у професійних колегіях і спілках. Цільове їх

використання забезпечувалося правовими гарантіями.

За середньовіччя страхування здійснювалося через гільдії та

цехи. Стосунки між членами були тіснішими, ніж у колегіях

Стародавнього Риму. Принцип взаємодопомоги закріплювався в

статуті гільдії.

Варто зауважити, що взаємне страхування не мало на меті

отримання прибутку, воно базувалося на принципах «наступного

розкладення шкоди».

Активного розвитку страхування набуває в період капіталізму.

Поступово його «товариська» форма перетворюється на«товарну». На

початку 60-х років ХVIIІ ст. на Заході налічувалося близько 100 видів

майнового та особистого страхування. В 1706 р. було створено перше

товариство страхування життя. В багатьох європейських країнах

виникли акціонерні страхові компанії, які займалися морським

страхуванням, страхуванням на випадок пожежі.

В Росії, куди класичне страхування прийшло із Західної Європи,

існували майже всі відомі на ті часи види страхування: морське

страхування, страхування від вогню, страхування будівель, засобів

транспорту, вантажів тощо. Певного розвитку набуло страхування

життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові

товариства, товариства взаємного страхування, створюється система

земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства.

Акціонерні страхові компанії володіли значним капіталом і

відігравали велику роль в економічному житті країни.

Після подій 1917 р. страхування оголошується державною

монополією. Проте розвивається воно нерівномірно, з відставанням

від західних країн. Динамічному розвитку страхової справи в країні

заважали наявність лише однієї страхової Компанії — Держстраху

СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових

відносин.