зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад,
автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування,
страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.
Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні
особи (суб'єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові
інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків
щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному
страхуванні застосовується ще один варіант класифікації:
класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл
усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси
громадян (в зарубіжному страхуванні використовують термін
«Personal lines»), і ті, що обслуговують інтереси суб'єктів
підприємницької діяльності («Commercional lines»). Необхідно
звернути увагу на відмінності у проведенні страхування в зазначених
секторах, вміти їх пояснити.
Окрім класифікації за статусом страхувальника, існує потреба у
класифікації за статусом страховика. Така класифікація
використовується, в основному, з метою забезпечення державного
регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення
державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за
страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і
територіальному розумінні. З цієї точки зору можна виділити
страхування комерційне (в Україні відповідно до чинного
законодавства його здійснюють страхові компанії, створені у формі
акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних,
командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю; в
інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні
страхові компанії), взаємне (здійснюється товариствами взаємного
страхування), державне (здійснюється спеціалізованими державними
страховими організаціями).
Студент має знати відмінності в проведенні страхування на
комерційній основі і на принципах взаємності, особливості й сфери
застосування державного страхування.
Класифікація за юридичними ознаками, як і за ознаками
економічними, передбачає декілька підходів. Насамперед це
виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами.
На основі цієї класифікації в багатьох країнах проводиться
ліцензування страхової діяльності.
З 1996 р. приблизно такий же підхід до виділення окремих
класів (їх названо «видами») страхування при визначенні страховикам
ліцензій практикується в Україні. Перевага використання подібної
класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до
загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між
вітчизняними та зарубіжними страховими компаніями, що є дуже