Заволока Л.О. Страхування
Подождите немного. Документ загружается.
(включаючи перевізників) авіаційного, морського, залізничного
транспорту з іншими сторонами, які беруть участь у його
використанні; характер об'єктів страхування; склад суб'єктів
страхових відносин; обсяг і ліміти відповідальності страховика за
договорами страхування; строк і територію дії договорів.
Питання для обговорення
1. Проблеми розвитку особистого страхування в Україні та шляхи їх
вирішення.
2. Проблеми та перспективи розвитку майнового страхування в
Україні.
3. Роль страхування у розвитку агропромислового комплексу.
4. Роль майнового страхування у забезпеченні безперебійності
суспільного виробництва.
5. Страхування відповідальності в Україні: проблеми та перспективи
розвитку.
6. Розвиток страхування цивільної відповідальності власників
транспортних засобів в Україні.
7. Проблеми впровадження «Зеленої картки» в Україні.
8. Страхування відповідальності власників окремих видів транспорту
в Україні: тенденції та перспективи розвитку.
Тести
1. Особисте страхування включає:
а) страхування професійної відповідальності;
б) страхування від нещасних випадків на транспорті;
в) довічне страхування.
2. Страхувальниками за договорами страхування життя можуть
бути:
а) тільки фізичні особи;
б) тільки юридичні особи;
в) і фізичні, і юридичні особи.
3. Страхова сума за договорами страхування життя може бути
виплачена:
а) тільки готівкою;
б) тільки безготівкове;
в) готівкою або безготівкове.
4. При проведенні страхування життя має значення:
а) сімейний стан страхувальника;
б) вік застрахованого;
в) місце роботи страхувальника.
5. Страхування від нещасних випадків може бути:
а) колективним;
б) індивідуальним;
91
в) вірно і а), і б).
6. До видів страхування від нещасних випадків належать:
а) страхування туристів;
б) страхування життя дітей;
в) страхування працівників митних органів.
7. Страхування від нещасних випадків проводиться на випадок:
а) дожиття до закінчення строку страхування;
б) смерті з будь-якої причини;
в) постійної втрати загальної працездатності від нещасного
випадку.
8. Страхувальниками при обов'язковому медичному страхуванні є:
а) фізичні особи;
б) юридичні особи;
в) фізичні та юридичні особи.
9. Страхувальниками при добровільному медичному страхуванні є:
а) тільки фізичні особи;
б) тільки юридичні особи;
в) фізичні та юридичні особи.
10. Добровільне медичне страхування може бути:
а) індивідуальним;
б) колективним:
в) тільки колективним.
11 Особливістю майнового страхування є:
а) надання страхувальникові фінансової допомоги;
б) в основу визначення страхової суми покладено дійсну
вартість
застрахованих об'єктів;
в) страхова сума не встановлюється, визначається гранична сума
відшкодування.
12. Якими пільгами можуть скористатися страхувальники, які
переукладають договори страхування майна на декілька строків?
а) немає ніяких пільг;
б) надається пільговий місяць для поновлення договору
страхування;
в) вартість майна зменшується;
г) надається знижка з нарахованої до сплати суми страхової
премії;
г) розмір страхової суми збільшується.
13. Договір страхування набирає чинності:
а) з наступного після укладання договору дня;
б) з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше
не передбачено договором страхування;
в) при поновленні договору на наступний строк;
г) з моменту внесення страхового платежу іншою особою.
14. Договір страхування припиняється:
92
а) у разі виплаченого страхового відшкодування в розмірі 75%
від страхової суми;
б) коли його укладено після страхового випадку;
в) у разі закінчення строку дії;
г) у разі прийняття судового рішення про визнання договору
недійсним.
15. При настанні страхового випадку із застрахованим майном
страхувальник повинен:
а) скласти страховий акт;
б) заявити про страховий випадок до компетентних органів;
в) вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків;
г) обчислити суму збитку та страхового відшкодування.
16. Договір страхування тварин може укладатися:
а) у межах їх ринкової вартості;
б) у сумі, заявленій страхувальником;
в) У розмірі 50% від вартості тварини.
17. Відповідальність страховика за обладнання будівельного
майданчика та будівельні машини при страхуванні будівельного
підприємця закінчується:
а) після вивезення їх з будівельного майданчика;
б) після прийняття об'єкта спеціальною комісією;
в) після введення споруди в експлуатацію.
18. Яке із зазначеного нижче майна підприємства не приймається на
страхування?
а) грошові кошти (готівка);
б) готова продукція, сировина, інвентар;
в) деревина під час сплавляння.
19. Особливістю страхування відповідальності є
а) захист інтересів страхувальника;
б) визначення страхової суми на підставі страхової оцінки;
в) відшкодування збитків страхувальника;
г)страхування на користь третьої особи;
д) визначення в договорі страхування ліміту відшкодування.
20. Об'єктом страхування за договором страхування цивільної
відповідальності визнається
а) недбалість страхувальника;
б) некваліфіковане виконання страхувальником своїх обов'язків:
в) відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;
г) транспортний засіб;
д) дорожньо-транспортна пригода.
21. Хто може бути страхувальником за договором страхування
цивільної відповідальності власників транспортних засобів
а) будь-яка особа,
б) власник транспортного засобу;
93
в) особа, яка має нотаріально оформлене доручення на користування
транспортним засобом.
22. Міжнародна система «Зелена картка» діє
а) у країнах Близького Сходу;
б) у західноєвропейських країнах;
в) у США.
23. Завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України
є
а) укладення звичайних договорів;
б) виплати компенсацій за звичайними договорами;
в) виплати компенсацій за додатковими договорами;
г) управління централізованими страховими резервними
фондами;
д) перестрахування ризиків.
24. За договором страхування цивільної відповідальності повітряного
перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування
збитків заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, страховим
випадком вважають
а) авіаційну пригоду за участю повітряного судна
страхувальника, внаслідок якої пошкоджено або знищено майно
страхувальника;
б) авіаційну пригоду за участю повітряного судна
страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність
за заподіяну пасажирам шкоду;
в) авіаційну пригоду за участю повітряного судна
страхувальника, внаслідок якої забруднено об'єкти навколишнього
природного середовища.
Ключові терміни й поняття
Вигодонабувач — особа, призначена страхувальником для
одержання страхової суми у випадку його смерті, в особистому
страхуванні.
Викупна сума — частина резерву внесків на день припинення
страховиком сплати внесків, яка підлягає виплаті страхувальнику за
договором страхування життя в разі його припинення. Розмір
викупної суми залежить від тривалості часу, який минув від початку
дії договору страхування і строку, на який він був укладений. Розмір
викупної суми визначається за спеціальними таблицями, складеними
страховиком.
Довгострокове страхування життя — страхування на строк,
більший трьох років. В особистому страхуванні довгостроковими є всі
види страхування життя.
Заповітне розпорядження — спеціальна умова договору
особистого страхування, в якому передбачено розпорядження
94
страхувальника (застрахованого) щодо страхової суми на випадок
смерті в період строку страхування.
Індивідуальне страхування — різновид особистого
страхування. Договори індивідуального страхування укладаються
страховиком з конкретними особами в індивідуальному порядку.
Колективне страхування — сукупність договорів особистого
страхування, які укладаються не з окремими фізичними особами, а ч
юридичними особами стосовно групи застрахованих осіб.
Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів
населення в охороні здоров'я, яка має на меті гарантувати громадянам
при настанні страхового випадку одержання медичної допомоги за
рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи.
Нещасний випадок — раптова короткочасна подія, яка настала
проти волі людини і спричинила шкоду здоров'ю або смерть.
Об'єкт страхування в особистому страхуванні — життя,
здоров'я, працездатність людини.
Страхова сума — сума, на яку укладається договір особистого
страхування, а також конкретний розмір грошових коштів, що
повинен сплатити страховик страхувальнику у разі настання страхової
події.
Аварійний сертифікат — документ, що потверджує розмір,
причини і характер збитку в застрахованому майні.
Аварійні комісари — особи, які займаються визначенням
причин настання страхового випадку та розміру збитків,
кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного
законодавства України.
Акт страховий — письмовий документ, що засвідчує подію або
випадок, які відбулися. У практиці страхування є офіційним
документом про причину, дату, місце пошкодження або втрати майна,
розмір нанесеного збитку.
Відшкодування збитку — повна або часткова компенсація
страховиком втрат вартості майна в результаті його загибелі чи
пошкодження внаслідок стихійного лиха та інших подій або
відновлення втраченого доходу шляхом виплати страхового
відшкодування.
Відшкодування страхове — грошова сума, яка виплачується
страховиком за умовами майнового страхування і страхування
відповідальності у разі настання страхового випадку. До уваги
беруться: вартість майна, знищеного страховим випадком повністю;
величина збитку від часткового пошкодження майна; витрати на
рятування майна і приведення його до належного стану. Вартість не
може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав
страхувальник.
95
Диспаша — спеціальний розрахунок з розподілу витрат при
загальній аварії між власником судна, вантажу і фрахтівником.
Складається диспашером.
Диспашер — спеціаліст у галузі морського страхування, який
здійснює розрахунки з розподілу витрат при загальній аварії між
заінтересованими сторонами.
Премія страхова — плата за страхування, яку страхувальник
зобов‘язаний внести страховикові згідно з договором страхування.
Системи страхового забезпечення — такими системами є:
• пропорційна система — передбачає виплату страхового
відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, що й
страхова сума за договором щодо дійсної вартості застрахованого
майна;
• система першого ризику — передбачає повне відшкодування
збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми
за договором;
• система граничного відшкодування — використовується в тих
видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки
страхувальника, обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою
границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на
страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо.
Тарифна ставка — ставка страхового внеску з одиниці
страхової суми за визначений період страхування.
Питання для самоконтролю
1. Які Ви знаєте підгалузі особистого страхування?
2. Чим характерне добровільне страхування від нещасних випадків?
3. В чому специфіка медичного страхування?
4. В чому полягає зміст поняття майнове страхування?
5. Які Ви знаєте форми страхування транспортних засобів?
6. Що є об’єктом страхування відповідальності?
7. Яка специфіка страхування відповідальності?
8. Чим регламентується страхування цивільної відповідальності в
Україні?
9. Коли і в якому обсязі страховик здійснює одноразову страхову
виплату потерпілому?
Теми для підготовки доповідей та рефератів
1. Сучасний стан особистого страхування в Україні.
2. Розвиток особистого страхування в умовах монополії держави на
ведення страхової справи.
3. Страховий захист життя дітей.
4. Обов'язкові види особистого страхування та їх значення.
5. Медичне страхування: виникнення та розвиток.
96
6. Проблеми розвитку майнового страхування в Україні.
7. Формування ринку майнового страхування в Україні.
8. Формування страхового інтересу суб'єктів підприємництва за умов
ринкової економіки.
9. Досвід зарубіжних країн у страхуванні майна юридичних осіб.
10.Страхування виставок.
11.Можливості відстежування інфляції у майнових видах
страхування.
12.Стан і розвиток страхування майна сільськогосподарських
підприємств в Україні.
13.Необхідність функціонування міжнародної системи «Зелена
картка».
14.Особливості страхування відповідальності судновласників.
15.Страхування цивільної відповідальності авіаперевізників.
16.Іноземний досвід страхування професійної відповідальності.
17.Необхідність та умови страхування відповідальності роботодавців.
Список рекомендованої літератури до семінарського заняття
№ 4
1; 16; 24; 28; 29; 33; 36; 45; 51; 56; 59; 60; 61; 63; 67; 70; 85; 90; 91;
97; 99; 100; 105; 106; 107; 108; 109; 110; 116; 117; 118; 120
97
СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ № 5
Тема: Перестрахування і співстрахування
Мета заняття: Поглибити, систематизувати та узагальнити знання
студентів з питань перестрахування і співстрахування, зокрема про
сутність і принципи перестрахування; поняття співстрахування та
механізм його застосування; методику перестрахування
План заняття
1. Необхідність, сутність і принципи перестрахування.
2. Співстрахування і механізм його застосування.
3. Методи перестрахування.
4. Пропорційна форма перестрахування. Види договорів
пропорційного перестрахування.
5. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів
непропорційного перестрахування.
Методичні рекомендації до семінарського заняття
У наш час в Україні розвивається страховий ринок,
створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування,
підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка
конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір
сприятливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть
з'явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише
одного повного збитку може призвести до значного погіршення
фінансового стану страхової організації. Отже, виникає, нагальна
потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування.
Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними
елементами страхового ринку.
Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і
співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча
законодавча база.
Тому студентам доцільно звернутися до основних нормативних
актів, якими страхові компанії керуються при проведенні
співстрахування та перестрахування в Україні.
Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про
страхування» страховик, який укладає договір перестрахування
залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі
відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від
перестрахування, страховик залишається відповідальним перед
страхувальником лише в розмірі своєї частки.
98
Виявити інші особливості та відмінності співстрахування
перестрахування студентам допоможе відповідна література (див.
перелік літератури в кінці методичних порад).
З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні
перестрахування не регулюється фіксованими положеннями,
уставами. спеціально встановленими законом правилами. На
формування перестрахувального права впливають методи і практика
діяльності, які ґрунтуються на певних принципах. Студентам
необхідно дослідити сутність і зміст принципів, якими керуються при
проведенні перестрахувальних операцій.
Після опрацювання цих принципів доцільно перейти до
розгляду вітчизняного ринку перестрахування: визначити тенденції
його розвитку, суб'єктів перестрахування (перестраховик, цедент,
брокер), взаємовідносини між ними.
Особливості перестрахувальної діяльності потребують
використання специфічного понятійного апарату у цій сфері.
Студенти мають акцентувати увагу на таких важливих поняттях
у перестрахуванні, як: цесія і ретроцесія; активне і пасивне
перестрахування; ліміт перестрахувального покриття; місткість
перестраховувального договору; бордеро передач; сліп; комісійна
винагорода; види комісій; тант'єма тощо. Доцільно більш детально
розглянути таке ключове поняття в перестрахуванні, як «власне
утримання цедента» (визначення частки ризику, яку він залишає за
собою). Передавати в перестрахування досить велику частку ризику
не вигідно, оскільки страховик при цьому втрачає відповідну частку
зібраної ним премії, яку страхова компанія могла б залишати за собою
за умови оптимального визначення розміру власного утримання.
Якщо ж розмір власного утримання страховика буде надто високим,
то це впливатиме на його фінансову стійкість. Існує багато теорій і
практичних рекомендацій щодо встановлення ліміту власного
утримання. Але вони мають загальний характер і не враховують
специфічних умов діяльності конкретних компаній.
Іноді страховики перестраховують ризик, встановлюючи
нульове власне утримання (фронтування). Студентам доцільно
визначити, з якою метою страхові компанії вдаються до таких заходів.
Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути
методи і форми перестраховувального захисту. Існує два методи
передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний.
Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити
переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки.
На практиці використовується також метод, який базується на
поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого
покриття. Студентам треба дослідити, в яких випадках страховику
доцільніше вдаватися до того чи іншого методу перестраховувального
захисту.
99
Перестраховувальний захист може здійснюватися також за
допомогою пулів. Особливого значення пули набувають у країнах, де
відбувається становлення ринку страхування і перестрахування.
Після розгляду методів перестрахування доречно перейти до
ознайомлення з формами перестраховувального захисту. Форми
перестрахування (пропорційна і непропорційна) різняться системою
розподілу ризиків між сторонами перестраховувальної угоди. Кожна з
форм перестрахування передбачає певні види договорів.
Доцільно спочатку зупинитися на пропорційній формі
перестрахування, оскільки вона є простішою, визначити її
особливості.
Пропорційна форма виділяє кілька видів договорів (квотні,
ексцедентні, квотно-ексцедентні). Крім того, існують різні системи
або модифікації цих договорів.
Студентам необхідно визначити механізм дії кожного із
зазначених договорів, дати повну характеристику певного договору,
виявити його переваги і вади, з'ясувати, в яких видах страхування
вони використовуються.
Наступним етапом розгляду теми є визначення сутності та
особливостей непропорційного перестрахування.
Призначення непропорційного перестрахування — надання
гарантій відповідальності страховика по прийнятих ризиках внаслідок
великого сукупного збитку за визначений час.
Непропорційній формі перестрахування, як і пропорційній,
притаманні певні види договорів (ексцедент збитку — «ехсеss of loss»
та ексцедент збитковості — «stoop loss»).
Студентам необхідно визначити характерні ознаки кожного з
договорів непропорційного перестрахування, їх переваги, вади, сфери
застосування.
Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як
внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому
покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент
збитку та катастрофічний ексцедент збитку.
Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент
збитку можуть доповнювати один одного.
У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за
ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому
частіше таке покриття використовують при автотранспортному
страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності.
Розглядаючи такий вид захисту, як договір ексцеденту
збитковості (stop loss), треба взяти до уваги, що цей захист
орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на
окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика.
Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а
тільки оберігає страховика від дуже великих втрат.
100