Запорожан В.М. Загальна хірургія

Подождите немного. Документ загружается.

лікарської відповідальності за помилку або невдачу, мали

трагічні наслідки. Так, проф. С. П. Коломнін (1866) покінчив

життя самогубством після смерті хворого, прооперованого ним

із застосуванням нового за тих часів методу анестезії (кокаїн).

1928 р. популярний саратовський лікар-гінеколог З. В. Ва-

сильєва почала вживати морфін, не в змозі пережити смерть

свого друга, талановитого хірурга Н. В. Алмазової, яку на її

прохання оперувала. Ці випадки виняткові, але вони доводять,

якою інколи важкою буває відповідальність лікаря і скільки тре-

ба сил і самоволодіння, щоб не зігнутися під її тягарем.

Звідси висновок, що лікарі повинні берегти одне одного, обері-

гати від хвилювань і душевних тривог, на які така багата наша

нелегка професія. Прикладом такого ставлення до справи на-

прикінці свого життя є доля видатного за своїми науковими зас-

лугами і душевним благородством ленінградського професора

Петра Андрійовича Купріянова. Він тяжко хворів, настав час

серйозного оперативного втручання. Коли головний лікар звер-

нувся до нього з проханням призначити хірурга, який оперувати-

ме, Петро Андрійович подивився на нього здивовано і сказав: «Я

розумію своє становище і знаю, що мене оперувати — це кара.

Невже ви гадаєте, що можу сам жорстоко покарати когось із сво-

їх друзів?». Подібних прикладів можна навести чимало.

Великою балакучістю, як розповідав проф. В. Р. Рожановсь-

кий, відрізняються деякі лікарі й студенти, які охоче повідом-

ляють хворим потрібне і непотрібне. Був такий випадок: один

відомий патологоанатом оперувався в клініці відомого мос-

ковського хірурга з приводу поліпозу шлунка. Він сам розка-

зував, як напередодні операції молодий асистент, що здійсню-

вав кураторство, бажаючи вразити своєю ерудицією, довго і

з подробицями розповідав йому (хворому) про наслідки опера-

тивних втручань із приводу поліпозу шлунка, про процент

смертності, про проценти злоякісного переродження поліпів

тощо. Уявіть собі, що хворий — видатний патологоанатом,

який не раз розтинав трупи померлих після таких операцій, сам

прекрасно обізнаний щодо патології, статистики цього захво-

рювання, насамкінець, маючи праці щодо цього питання, так

був травмований бесідою зі своїм «лікарем», що протягом три-

валого часу після операції зі страхом згадував, яке враження

справила на нього ця бесіда.

Бути лікарем важко, хорошим лікарем — ще важче, це по-

требує постійного вдосконалення знань і умінь.

РОЗДІЛ III

ЗАГАЛЬНИЙ ДОГЛЯД

ЗА ХВОРИМИ

Режим — відповідний порядок, встановлений у лікувально-

му закладі амбулаторного або стаціонарного типу з метою

створення найкращих умов для одужання хворих. Режим одна-

ковою мірою обов’язковий для хворих і персоналу, але персо-

нал активно його створює і підтримує, а хворі підпорядкову-

ються йому.

Режим лікувальних закладів складається з такого:

1. Правила внутрішнього розпорядку.

2. Санітарно-гігієнічний режим лікувального закладу.

3. Особиста гігієна хворого і персоналу.

4. Режим температури, освітлення і вентиляції.

5. Режим раціонального харчування.

6. Лікування хворих.

Режим у відділеннях і лікарнях різного профілю має свої

особливості. Режим інфекційної лікарні відрізняється від режи-

му хірургічної лікарні, режим пологового будинку і гінекологі-

чних відділень — від режиму дитячого відділення і терапевтич-

ного відділення. Всередині лікарні, у відділеннях і навіть у па-

латах режим також може мати свої особливості. Кожному хво-

рому залежно від виду захворювання призначається індивіду-

альний режим щодо руху, харчування тощо. Призначення ре-

жиму обов’язково занотовується до аркуша лікарських призна-

чень і до історії хвороби: «режим постільний» або «напівпості-

льний», «активний» тощо. Обов’язково вказуються дозвіл хво-

рому на прогулянки по свіжому повітрю, період рухової актив-

ності, масаж, дієта і додаткове харчування.

Найважливіше значення для успіху лікування хворого має

стан його нервової системи, віра в одужання, довіра до ліка-

ря, що лікує його, і медичного персоналу.

У створенні умов, які благотворно впливають на нервову

систему хворого, величезне значення мають організація і про-

ведення лікувально-охоронного режиму в лікарні. В основі цьо-

го режиму полягають заходи, які захищають хворого від шкід-

ливих факторів зовнішнього середовища, що можуть негатив-

но вплинути на нього, ускладнюючи перебіг хвороби, а також

заходи щодо створення умов, які сприятливо впливають на

організм, підтримують бадьорість духу, нервово-психічний то-

нус хворого, допомагають йому активно включатись у процес

лікування.

Основними елементами лікувально-охоронного режиму

є такі:

1. По можливості усувати болісні відчуття. Це є особливо

актуальним у хірургічних відділеннях лікарень, де майже всі

хворі відчувають біль, часом доволі інтенсивний, що позбав-

ляє їх сну і відпочинку.

2. Намагатись уникати негативних емоцій, спричинених зо-

ровими, слуховими і нюховими відчуттями.

3. Поєднувати режим спокою з фізичною активністю хворо-

го і підвищенням його загального нервово-психічного тонусу.

4. Організовувати таку навколишню обстановку, яка б

сприятливо впливала на хворого.

Навіть простий перелік основних елементів лікувально-охо-

ронного режиму доводить, що його вплив поширюється на всі

етапи перебування хворого в лікарняному стаціонарі, почина-

ючи від моменту надходження і закінчуючи випискою зі стаці-

онару.

Величезне значення має слово лікаря і кожного медичного

працівника, яке може стати для хворого як причиною ятроген-

них захворювань, так і джерелом душевної бадьорості. Наприк-

лад, великий вплив на психіку хворого і результат лікування

може створити випадково прочитана і невірно зрозуміла істо-

рія хвороби, результати лабораторних аналізів тощо.

У палатах категорично забороняються обговорення стану

хворого і розмови медичного персоналу на медичні теми.

Історії хвороби повинні зберігатися у спеціальному примі-

щенні, куди хворим забороняється входити. Не можна розмов-

ляти з іншими хворими про захворювання їхніх сусідів і мож-

ливі наслідки лікування. Лікар зобов’язаний уселити у хво-

рого впевненість у благополучному результаті лікування,

успішному закінченні операції.

У хірургічному стаціонарі необхідно усунути негативні емо-

ції, пов’язані з виглядом предметів медичного догляду (закри-

вавлені шматки марлі, салфетки, шприци та скальпелі, затиска-

чі зі слідами крові, тази, заповнені відпрацьованим перев’язува-

льним матеріалом, просякнутим гноєм і кров’ю). Надзвичай-

но важливим є зовнішній вигляд лікаря, особливо хірурга. В опе-

раційній він не повинен з’являтися перед хворим у закривав-

леному халаті. Не повинен палити в присутності хворих і на

території лікарні. Лікар і паління — взагалі несумісні поняття.

Обличчя лікаря має бути чистим, поголеним. Не треба «трима-

ти» на обличчі посмішку, як артистові, але все ж таки вираз

обличчя лікаря має бути доброзичливим.

Неабияке важливе значення мають для хворого спокій, подовжен-

ня фізіологічного нічного сну і обов’язковий денний відпочинок.

Зміна персоналу, прибирання приміщень, вимірювання температу-

ри здійснюються після підйому хворих, не раніше за сьому ранку.

Для послаблення шуму слід встановлювати звуконепроникні

двері в операційних, перев’язочних, обладнати безшумну сиг-

налізацію. Хворі не повинні стогнати, тим більше кричати під

час операції або перев’язування. За сучасних досягнень анес-

тезіології крик в операційній і перев’язочній не припустимий.

Під час сну і відпочинку хворих доцільно обмежувати до

мінімуму медичні процедури, а подаючи екстрену допомогу,

забезпечувати безшумне виконання маніпуляцій, використову-

вати місцеві джерела світла.

Режим спокою слід поєднувати з можливою фізичною актив-

ністю хворого — гігієнічною ранковою і лікувальною гімнас-

тикою, прогулянками на відкритому повітрі, організацією

культурних розваг.

Лікувально-охоронний режим потребує суворого дотриман-

ня доцільно складеного розкладу дня. У більшості лікарень на-

шої країни режим є приблизно однаковим. Наводимо приблиз-

ний розклад дня хірургічного відділення і перелік функціональ-

них обов’язків медичної сестри.

7.00 Підйом. Медична сестра вмикає світло в палатах. На-

гадує хворим, що необхідно здавати призначені лікарем

аналізи (аналіз сечі, калу).

7.05–7.30 Вимірювання температури тіла. Медична сестра роздає

термометри, слідкує за правильним вимірюванням тем-

ператури тіла, занотовує результати до температурного

аркуша і до звіту для чергового лікаря.

7.30–8.00 Ранковий туалет хворих. Сестра допомагає вмитися тяж-

кохворим. Обробляє порожнину рота, очі, ніс. Зачісує

хворих, перестеляє постіль, надає хворому правильно-

го положення в ліжку. Відправляє сечу і кал до лабора-

торії. Готує хворих до операції: очищує кишечник, го-

лить операційне поле.

8.00–8.30 Роздавання ліків. Сестра роздає ліки хворим і слідкує

за їх прийманням. Хворий зобов’язаний приймати ліки в

присутності медичної сестри (таблетки, порошкоподібні

й рідкі лікарські форми), яка пояснює, як їх потрібно

приймати.

8.30–9.00 Сніданок. Сестра допомагає буфетниці роздавати їжу,

годує тяжкохворих у ліжку.

9.00–10.00 Лікарський обхід. Разом із лікарем бере участь у обході.

Доповідає про стан хворих, записує зміни щодо призна-

чення лікаря до аркуша призначень.

10.00–13.00 Виконання лікарських призначень згідно з аркушем при-

значень. Супроводжує хворих до рентгенівського кабі-

нету, до консультантів, на зондування, взяття шлунко-

вого соку, ставить гірчичники, банки, зігріваючі комп-

реси, робить ін’єкції, доглядає за тяжкохворими і після-

операційними пацієнтами, супроводжує хворих до пере-

в’язочної.

13.00–13.30 Роздавання ліків. Повторно роздає ліки й обов’язково

має бути присутньою під час їх приймання.

13.30–14.30 Обід. Допомагає роздавати їжу, годує тяжкохворих.

14.30–16.30 Післяобідній відпочинок. Провітрює палату, наглядає

за тяжкохворими.

16.30–17.00 Денне вимірювання температури тіла. Роздає термомет-

ри, занотовує результати вимірів до температурних ар-

кушів та історій хвороби.

17.00–17.30 Післяобідній чай.

17.30–19.00 Відвідування хворих родичами, вільний час у хворих.

19.00–19.30 Роздавання ліків. Медсестра роздає ліки перед вечерею

і наглядає за їх прийманням.

19.30–20.00 Вечеря. Допомагає роздавати вечерю, годує тяжко-

хворих.

20.00–21.30 Виконання вечірніх призначень. Медсестра готує хворих

до операцій і рентгенологічних обстежень (очищувальні

клізми, промивання шлунка тощо), ставить банки, ком-

преси, гірчичники та ін.

21.30–22.00 Вечірній туалет. Допомагає хворим почистити зуби,

підмиває їх, перестеляє постіль, надає хворим зручного

положення в ліжку, провітрює палату.

22.00–7.00 Сон хворих. Медсестра чергує у відділенні без права сну.

Санітарно-гігієнічний режим — це ряд правил, які визнача-

ють санітарний стан території і приміщень лікарні.

Територія лікарні повинна бути огородженою, під’їзди й до-

роги між спорудами — замощеними або заасфальтованими.

Необхідними є водопровід і каналізація. Для сухого сміття по-

трібно мати ящики з щільно прилеглою кришкою, майданчик

під ящиками і навколо них має бути забетонованим. Потрібно

своєчасно очищати ящики від сміття і періодично їх дезинфі-

кувати. Територію лікарні слід регулярно прибирати. Приби-

рання приміщень у лікарнях має бути вологим, його потрібно

проводити не менше як 3–4 рази на день спеціально промарко-

ваним інвентарем. Цей інвентар має бути окремим для палат,

операційної, перев’язочної, буфетної, ванної та убиральні. Па-

нелі в лікувальних закладах миють вологою ганчіркою 1 раз

на три дні. Раз на місяць очищають від пороху вікна, плафо-

ни, стелю, двері. Поверхні радіаторів і труб центрального опа-

лення слід щодня протирати вологою ганчіркою, тому що по-

рох, який накопичується на поверхні, може прогоряти, виділя-

ючи окис вуглецю, наявність якого в приміщенні є недопусти-

мою.

Санітарно-гігієнічний режим

у приймальному відділенні

Лікар оглядає всіх, хто надходить до приймального відділен-

ня, щоб своєчасно виявити та ізолювати хворих із гнійно-сеп-

тичними захворюваннями. У хворого обстежують шкірні покри-

ви, зів, вимірюють температуру. Дерев’яні шпателі після ви-

користання знищують, а металеві — знезаражують (занурю-

ють у 2%-й розчин формаліну на 30 хв або кип’ятять 30 хв).

Термометри зберігаються для дезинфекції у 0,5%-му розчині

хлораміну (30 хв) або 3%-му розчині перекису водню (80 хв),

або 0,1%-му розчині дезоксину-1 (15 хв). Обстеження хворого

проводять на кушетці, вкритій клейонкою: після відвідування

кожного хворого клейонку обов’язково протирають ганчіркою,

змоченою розчином хлораміну з 0,5%-м розчином миючого за-

собу, або ж 3%-м розчином перекису водню з 0,5%-м розчином

миючого засобу (дезоксин-1). Після огляду хворого, обстеження

рани і зміни пов’язки персонал знезаражує руки — миє їх у

теплій проточній воді з милом протягом 2 хв. Для цього вико-

ристовується брускове господарське або туалетне мило у дріб-

ній розфасовці (на одну обробку). Після огляду хворого щодо

гнійно-септичного захворювання, обробки гнійних ран персонал

дезинфікує руки розчином бактерицидних препаратів (80%-м

етиловим спиртом, розчином хлоргексидину біглюконату в

70%-му етиловому спирті, 0,5%-м розчином хлораміну). Робочі

розчини вказаних препаратів готує аптека лікувально-профі-

лактичного закладу. Ємкості з розчинами розміщують біля

умивальників, у перев’язочних. Для знезараження рук етило-

вим спиртом або хлоргексидином препарати наносять на до-

лонні поверхні кистей кількістю 5–8 мл і втирають у шкіру про-

тягом 2 хв. Такий розчин застосовується для обробки 10 разів.

Щітки для обробки рук миють і кип’ятять у 2%-му содовому

розчині протягом 15 хв. Чисті щітки зберігають у стерильних

біксах. Виймають їх стерильним корнцангом.

Для кожного співробітника приймального покою виділяють

індивідуальний рушник. Рушники міняють раз на добу. Обсте-

ження ран і замінення пов’язок проводять тільки в халатах, та-

почках, шапочках або хустинках, масках, рукавичках. При

обробці гнійних ран, розрізанні абсцесів, флегмон тощо додат-

ково одягають клейончатий фартух, який після кожного зас-

тосування знезаражують, як і клейонки кушеток (розчином хло-

раміну Б або 3%-м розчином перекису водню з 0,5%-м розчи-

ном миючого засобу).

Хворий у приймальному покої проходить повну санітарну

обробку — приймає душ або ванну, підстригає нігті. Для мит-

тя хворий отримує чисту мочалку. Після санітарної обробки

він одягає чисту лікарняну білизну, халат або піжаму, взуває

тапочки.

Приміщення приймального покою прибирають не менше як

двічі на день вологим способом із застосуванням дезрозчинів:

1%-го розчину хлораміну Б, 0,2%-го розчину дезоксину-1, 0,5%-го

розчину хлордезину тощо. Прибиральний матеріал (відра, тази

та ін.) маркірують і використовують тільки за призначенням.

Ганчірки зберігають суворо за об’єктами обробки. Після ви-

користання прибиральний матеріал знезаражують (замочують

у 1%-му розчині хлораміну Б упродовж 60 хв, 0,2%-му розчині

сульфохлорантину — 60 хв, 2%-му розчині дихлору-1 — 60 хв,

1%-му розчині хлордезину — 60 хв).

Санітарно-гігієнічний режим

у відділеннях хірургічного профілю

Після виписування кожного хворого ліжко, тумбочку, під-

ставку для підкладного судна протирають ганчіркою, змоче-

ною дезинфікуючим розчином (1%-й розчин хлораміну Б або

0,75%-й розчин хлораміну Б з 0,5%-м розчином миючого засо-

бу, 0,2%-й розчин дезаксону-1, 0,5%-й розчин хлордезину то-

що).

Не дозволяється приймати в хірургічне відділення м’які іг-

рашки, які не витримують дезинфекції.

Хворих із гнійно-септичними захворюваннями і післяопера-

ційними гнійними ускладненнями ізолюють в окремих палатах

або відділеннях. У цих палатах повинні бути встановлені уль-

трафіолетові бактерицидні опромінювачі закритого типу.

Персонал, який працює в гнійних відділеннях і палатах, після

роботи міняє халати, маски і шапочки.

Руки знезаражують 70%-м спиртом або хлоргексидином про-

тягом 2 хв.

У відділенні зберігають порядок і чистоту. Прибирання про-

водять не менше як двічі на день вологим способом мильно-со-

довим розчином. Дезинфікуючі засоби використовують після

зміни білизни і у разі виникнення внутрішньолікарняної інфекції.

У палатах для хворих із гнійно-септичними захворюваннями і

післяопераційними гнійними ускладненнями щоденні прибиран-

ня проводять із обов’язковим застосуванням дезинфікуючих

розчинів (1%-й розчин хлораміну Б, 3%-й розчин перекису вод-

ню з 0,5%-м розчином миючого засобу, 0,2%-й розчин дезак-

сону-1, хлордезину).

Санітарно-гігієнічний режим

в операційному блоці, палатах

і відділеннях реанімації

Операційний блок відділяють від інших приміщень хірургіч-

них відділень тамбуром, обладнаним джерелом бактерицидного

ультрафіолетового випромінювання. Двері до операційної по-

стійно мають бути зачиненими. Операційний блок обладнують

стаціонарними бактерицидними випромінювачами і вентиляцій-

ними пристроями з перевагою припливу повітря над витяжкою.

В припливну систему встановлюють бактеріальні фільтри. В

операційних, перев’язочних, палатах і відділеннях інтенсивної

терапії для зниження мікробного обсіменіння рекомендується

застосовувати повітреочищувачі — ПОПР-0,9, ПОПР-1,5

(повітреочищувачі пересувні рециркуляційні).

Суворо розділяють операційні для чистих і гнійних операцій.

Якщо немає умов для додержання цих вимог, операції з при-

воду гнійних процесів виконують у спеціально виділені дні з

наступною дезинфекцією операційного блоку і всього облад-

нання. Хірурги, операційні сестри і всі особи, що беруть участь

в операції, перед операцією приймають гігієнічний душ, одяга-

ють операційну білизну (піжаму, тапочки, шапочку і халат).

Перед входом до операційної халат знімають, одягають мас-

ку, бахіли і проходять до передопераційної, де обробляють руки

і одягають стерильний халат, маску і рукавички. Суворо до-

держуються «правила червоної смуги». Всі, хто заходять до

операційної (за червону смугу), повинні мати стерильну білиз-

ну. Студенти і всі інші особи перед входом до операційної одя-

гають чотиришарову маску і старанно прибирають волосся під

шапочку, після чого одягають бахіли. Для використаних бахіл

встановлюють бак або відро з кришкою. Не дозволяється пере-

бувати в операційній у вуличному взутті, не можна заходити

до операційної тим, хто не бере участі в операції.

Хворого до операційної доставляють на каталці, що нале-

жить відділенню. Перед операційним блоком його переклада-

ють на каталку операційного блоку і підвозять до операцій-

ного столу. Каталка операційної знаходиться в передопе-

раційній на одному й тому ж місці. Щодня каталку обробля-

ють ганчіркою, змоченою в дезинфікуючому розчині (1%-й роз-

чин хлораміну Б та ін.). Все, що вносять до операційної (при-

лади, апарати та інші предмети), слід дезинфікувати (1%-й роз-

чин хлораміну Б тощо). Стіл для стерильного інструментарію

покривають стерильним простирадлом безпосередньо перед

операцією, розкладають на ньому стерильний інструментарій

і закривають зверху стерильним простирадлом. Перев’язуваль-

ний матеріал та інструментарій, використовуваний під час опе-

рації, збирають у спеціально призначені ємкості. Категорично

заборонено зберігати в операційній предмети, що не викорис-

товуються під час операції.

Суворо розрізняють у хірургічних відділеннях чисті та гнійні

перев’язочні. Якщо є тільки одна перев’язочна, гнійні рани об-

робляються після проведення чистих маніпуляцій з наступною

старанною обробкою приміщення і всього обладнання дезинфі-

куючими розчинами (1%-й розчин хлораміну Б, 3%-й розчин

перекису водню і 0,5%-й миючий розчин тощо). Співробітники

перев’язочних, відділень реанімації та інтенсивної терапії щодня

змінюють халати, шапочки і маски. Медсестри під час пере-

в’язувань хворого з гнійними процесами одягають клейонча-

тий фартух, який після кожного перев’язування дезинфікують

(протирають ганчіркою, змоченою в 1%-му розчині хлораміну

Б), а руки обробляють 70%-м спиртом або 1%-м розчином хлор-

гексидину.

Після проведення перев’язувань і збирання перев’язувального

матеріалу до спеціально призначених ємкостей проводять воло-

ге прибирання із застосуванням дезинфікуючих розчинів (1%-й

розчин хлораміну, 6%-й розчин перекису водню і 0,5%-й розчин

миючого засобу тощо). Інфікований перев’язувальний матеріал

спалюють. Персоналу, який не працює в перев’язочній, палатах

і відділеннях інтенсивної терапії, у післяопераційній палаті, вхід

до них заборонено. Перед надходженням хворого з операційної

до палати інтенсивної терапії ліжко, тумбочку обробляють де-

зинфікуючими розчинами (1%-й розчин хлораміну Б або 0,2%-й

розчин дезоксину-1). Ліжко має бути заправлене постільною

білизною, що пройшла обробку в камері.

Прибирання операційного блоку, перев’язочних і відділень

інтенсивної терапії, реанімаційного відділення проводять во-

логим способом не менше як двічі на день із застосуванням дез-

инфікуючих засобів (хлорамін Б, дезоксин-1, хлордезин).

Раз на тиждень проводять генеральне прибирання операцій-

ного блоку і перев’язочних. Ці приміщення спочатку звільня-

ють від предметів і обладнання, інвентаря, інструментів, ме-

дикаментів тощо. Як дезинфікант застосовують комплекс, що

складається з 6%-го розчину перекису водню і 0,5%-го розчи-

ну миючого засобу. Після дезинфекції приміщення операційної

і перев’язочної опромінюють ультрафіолетовим світлом (пря-

мим або відбитим), вмикаючи настінні або стельові бактери-

цидні лампи (ОБН-200 або ОБН-350 — один випромінювач на

30 м

;

ОБН-150 або ОБН-300 — один апарат на 60 м

протя-

гом 2 год).

Для утилізації використаного перев’язувального матеріалу

і відходів після операцій встановлюються муфельні печі.

Особиста гігієна хворих і персоналу

Персонал повинен мати спецодяг і правильно ним користу-

ватися: верхній одяг і спецодяг зберігати окремо, в різних ша-