XVII. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ І ХВОРИХ НА СНІД
прав людини та насильство щодо наркозалежних. Усі ці згубні наслідки проявляються в
Україні щодня і зачіпають дедалі ширше коло наших співвітчизників
6
.
Епідемія ВІЛ/СНІДу підтримується соціальною маргіналізацією, та у свою чергу її
ж збільшує.
В Україні для протидії наркоманії в державній політиці було обрано репресивний
підхід. Для України, втім, як і для інших країн пострадянського простору, взагалі
характерний значний ухил убік використання заходів з метою „припинити” на виникнення
будь-якої суспільної
проблеми замість використання заходів, спрямованих на
профілактику цього явища.
Заходи, прийняті урядом України, спрямовані на припинення наркоманії як
протиправної поведінки, що представляє суспільну небезпеку, і носять жорсткий,
непримиренний у відношенні наркозалежних осіб характер.
Однак, проблема наркоманії, що приводить, у тому числі, і до поширення ВІЛ-
інфекції в Україні, не може розглядатися
як ізольована проблема, що може бути
ліквідована лише за допомогою заходів правоохоронного характеру.
Спроба усунути наслідок, не проводячи профілактику причини його виникнення,
приречена на провал. Причини ж наркоманії в нашій країні, носять виражений соціально-
економічний характер, обумовлений як неможливістю для багатьох молодих людей
знайти собі заняття, що забезпечує їхні матеріальні
і моральні потреби, так і недбалою
державною політикою відносно зміни суспільного устрою. Споживання наркотиків, таким
чином, для багатьох споживачів не є засобом розваги, а є способом психологічної
адаптації до навколишньої дійсності. Наркоманія є соціальною хворобою, що говорить
про наявність серйозних суспільних суперечностей.
Наркозалежні і ВІЛ-позитивні особи стають жертвами стигматизації і
дискримінації.
Ситуація, за якою розкриття свого статусу буде являти собою загрозу безпечному
існуванню й інтересам хворого і його близьких, об'єктивно приведе до того, що така
особа буде приховувати факт свого захворювання, побоюючись заподіяти шкоду собі і
близьким людям. Це, у свою чергу, приводить до загнання проблеми в підпілля, що
істотно підвищує ризик і суперечить суспільним інтересам. Недотримання прав
наркозалежних і людей, що живуть із ВІЛ, негативно впливає на ефективність боротьби з
поширенням наркоманії і ВІЛ-інфекції в Україні
7
.
Репресивні підходи до наркополітики, неузгодженість заходів наркополітики та
профілактики ВІЛ унеможливлюють ефективне вирішення проблеми ВІЛ в Україні. Нині
споживачі наркотиків є водночас об’єктом політики боротьби з наркотиками та
профілактики ВІЛ. Стосовно наркозалежних ця політика обмежується добровільним і
примусовим лікуванням та кримінальним переслідуванням. За такого підходу
наголошується на повному викоріненні
наркоманії. Можливість легітимного існування в
суспільстві наркозалежних вважається неприпустимою
8
.
Епідемії ВІЛ/СНІДу, що поширюється переважно через ін’єкційне вживання
наркотиків та роботу в секс-бізнесі, найбільше піддаютьсяособи, які складають
маргінальні групи суспільства та зазнають високого ризику насильства з боку
правоохоронних органів й зневажливого ставлення у закладах системи охорони
здоров’я. Якщо не буде вжито негайних та скоординованих заходів, ці
порушення прав
людини можуть звести нанівець багато важливих кроків, що вже зробила Україна на
шляху подолання епідемії ВІЛ/СНІДу
9
.
Україна на державному рівні прийняла на себе зобов’язання з дотримання прав ВІЛ-
позитивних і наркозалежних осіб і надання їм соціальної підтримки. Більшість споживачів
6
Пріоритети у профілактиці ВІЛ/СНІДу – Стратегія зменшення шкоди. МЦПД, 2005 р.
7
А. Толопіло. Соціально-правова підтримка наркозалежних та ВІЛ- позитивних осіб, 2003 р.
8
Пріоритети у профілактиці ВІЛ/СНІДу – Стратегія зменшення шкоди. МЦПД, 2005 р.
9
Риторика та ризик: як дискримінація та міліцейське свавілля перешкоджають Україні в боротьбі з ВІЛ/СНІДом.
Доклад Human Rights Watch від 2 березня 2006 року. Доступний на сайті http://www.veritas.org.ua.
349