XVI. ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ
2. Пенсійне забезпечення
Пенсійне забезпечення людей з інвалідністю є надзвичайно складною
процедурою для звичайного громадянина, не кажучи вже про людей з інвалідністю,
які часто мають недостатньо високий освітній рівень. Така складність навряд чи є
обґрунтованою, як з огляду на потреби громадян, так і з огляду зручності
застосування такого законодавства органами влади.
Видається, що законодавець
не має цілісного системного уявлення про соціальне
забезпечення людей з інвалідністю і тому фрагментарно час від часу встановлює
якісь правові норми з окремих питань.
А в десятках підзаконних актів розібратися важко навіть досвідченому юристові.
На жаль, на сьогодні основним джерелом існування людей з інвалідністю
залишається пенсія та різноманітні допомоги, а
не власна праця. Тому, враховуючи
цей аспект, держава повинна збільшувати обсяг цих пенсій до рівня принаймні
можливості проживання на такі кошти.
Проте, на сьогодні, держава не виконує своїх завдань у цій сфері. Хоча не можна
не відзначити суттєвий прогрес у підвищенні пенсій за останні три роки.
Відповідно до статті 33 Закону України
“Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування” пенсії з інвалідності залежно від групи інвалідності
призначаються в таких розмірах: інвалідам 1 групи – 100%; 2 групи – 90%; 3 групи –
50% пенсії за віком на термін встановлення інвалідності.
З метою посилення соціального захисту інвалідів та надання можливості за їх
вибором призначати пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком 4 листопада
2004
року Верховною Радою України прийнято Закон України „Про внесення зміни до
статті 33 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"
№ 2153-IV (набув чинності з 24.11.04), яким передбачено, що за наявності у
непрацюючих інвалідів ІІ і ІІІ груп – у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового
стажу за їх вибором пенсія по інвалідності
призначається в розмірі пенсії за віком,
обчисленої відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування". Дана норма також була поширена на інвалідів, які вийшли на
пенсію до набрання чинності цим Законом.
Крім того, 3 листопада 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон
України "Про внесення зміни до статті 32 Закону України „Про
загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування", яким передбачено надання інвалідам права на
пенсію по інвалідності за наявності необхідного страхового стажу на час настання
інвалідності або на день звернення за пенсією. Ця норма посилює соціальний захист
інвалідів, оскільки після настання інвалідності, інвалід може набути страхового стажу
і згодом призначити пенсію відповідно до
Закону України „Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування”.
Станом на 1 жовтня 2005 року середній розмір пенсії по інвалідності становить 347,89
грн., що на 51,47 грн. більше, ніж на початку року. Середній розмір соціальної пенсії
за ті ж періоди є відповідно 318,01 грн. та 266,23 гривень.
З 1 січня 2005 року набув чинності Закон України „Про державну соціальну
допомогу
особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам”. Згідно із цим Законом
призначається державна соціальна допомога деяким категоріям громадян, які не
мають права на пенсію відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове
державне пенсійне страхування”, в тому числі особам з числа інвалідів (інвалідам I
групи – 100 % від прожиткового мінімуму для осіб,
які втратили працездатність,
інвалідам II групи – 80 % інвалідам III групи – 60%). Крім того, за цим Законом
одиноким малозабезпеченим інвалідам ІІ та ІІІ групи, які за висновком лікарсько-
331