Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

311

Підприємизація у хімічному секторі. В Україні хімічна галузь

потребує радикальних організаційних зрушень. Вона енерговит-

ратна, негативно впливає на довкілля. На реструктуризацію

хімічного виробництва потрібно щонайменше 3 — 5 млрд. дол.,

позаяк основні фонди зношені, не існує замкнених виробничих

циклів. І як наслідок — великі витрати на транспортування і

трансакції, що знижують конкурентоспроможність кінцевої про-

дукції. Ця галузь є також і матеріяловитратною. В Україні слабка

сировинна база для хімічної промисловості, тому більшість сиро-

вини імпортується. Для поліпшення стану в хімічній промисловості

треба відмовитися від здійснення вертикальної промислової полі-

тики та прямого державного втручання.

9.4.4.

Реструктуризація

сільськогосподарського сектора і ринку землі

Сільськогосподарський сектор України пов'язаний з різними

галузями промисловості, які виробляють засоби виробництва для

сільського господарства та переробляють продукцію рослинниц-

тва і тваринництва, забезпечують транспортування, зберігання і

збут сільськогосподарської продукції. З огляду на це його рефор-

мування є одним із найважливіших завдань переходу до ринку.

З переходом до ринку сільськогосподарський сектор виявився

найвразливішим до економічних змін і неспроможним самотужки

реструктуризувати організаційну й економічну системи виробни-

цтва.

Проблеми реструктуризації сільськогосподарського сектора. У

цьому секторі існує найбільше нерозв'язаних проблем, зокрема

проблеми приватизації землі, створення фермерських господарств,

ціноутворення на сільськогосподарську продукцію, відносин між

виробниками сільськогосподарської продукції та підприємствами

промисловості, банками, збутовими організаціями. Не менш склад-

ним питанням є обмеження або скасування субсидій з Державного

бюджету на продукцію сільськогосподарського виробництва та

ін.

Реструктуризація сільськогосподарського сектора дасть змо-

гу задовольнити потреби переробних виробництв і забезпечити

Національна економіка

населення України необхідними продуктами. Це могло б значно

послабити тиск на бюджет через зменшення субсидій для сільського

господарства.

Реструктуризація сільськогосподарського сектора і приведен-

ня його у відповідність з вимогами ринкового механізму необхід-

не з таких причин:

Ч>

цей сектор найскоріше може адаптуватися до ринку, оку-

пити необхідні для його реструктуризації капіталовкладення і да-

вати прибутки;

% його продукція є однією з важливих статей українського екс-

порту і має попит на світовому ринку, тобто є ліквідна.

Потенціал сільськогосподарського сектора України достатній

для забезпечення продуктивного й ефективного виробництва. Про-

блема полягає у відсутності належних правових, економічних,

організаційних умов для такого виробництва.

Формування ринку землі та нерухомості. Одним з елементів

ринкової інфраструктури є ринок землі та нерухомості. Його існу-

вання продиктоване потребою підприємців сільськогосподарського

сектора економіки у кредитних ресурсах для придбання техніки,

насіння, худоби, оборотних засобів, які їм надають банки чи стра-

хові компанії під певні відсотки і Гарантію повернення кредиту

(застави). На ринку кредитів для сільськогосподарського сектора

економіки діють спеціялізовані іпотечні банки.

^Іпотечний банк (грец. hypotheke — застава) — банк, який

І надає кредити під заставу землі та іншого нерухомого майна.

Об'єкти застави мають бути приватною власністю і захища-

тися законом. Основою для надання кредиту (наприклад, ферме-

рові) є умовне передання землі, будинку чи іншої нерухомості як

охоронної позики для тимчасового користування. Право власності

на об'єкт застави залишається за позичальником, але об'єкт за-

стави може бути вилучено кредитором у разі неповернення пози-

ки і відсотків у визначений термін.

Для сільськогосподарського сектора, як і для інших секторів

економіки, у ринкових умовах визначальними є вартісні показни-

ки задіяних факторів виробництва та його результати. Головна

312 ••

Гема

9. Структурна перебудова національної економіки

вимога — оцінка реальних витрат виробництва продукції і її варто-

сті за цінами ринку. Виробник має бути зацікавлений у такому спів-

відношенні витрат і ціни продукції, яке забезпечить йому прибуток.

Значущість факторів виробництва в сільськогосподарському

секторі і в економіці загалом є загальноприйнятою у такій по-

слідовності: земля, ^праця, ^капітал, ^технології, ^інформа-

ція,

^фермерство (підприємництво).

Земля

є головним фактором промислового (розміщення об'єктів

виробництва — праці й капіталу) і сільськогосподарського (без-

посередній об'єкт виробництва сільськогосподарської продукції")

розвитку. Земля як капітал самозростає у разі продуктивної віддачі

з одиниці площі, тобто підвищення її родючості.

Праця.

Приватний власник землі зацікавлений у високопродук-

тивній і творчій праці — власній і найманих працівників, у змен-

шенні оплати праці (оскільки це знижує собівартість продукції і

збільшує прибуток).

Капітал.

Земля є лише об'єктом виробництва сільськогоспо-

дарської продукції. Для забезпечення її продуктивної віддачі необ-

хідні відповідні капіталовкладення: техніка, насіння, породи ху-

доби, добрива, складування та реалізація продукції.

Технології.

Природна родючість землі з часом знижується. її

відновлення і підтримання на належному рівні потребує інтенсив-

них технологій, що неможливо без відповідних капіталовкладень

в обробіток землі, проведення сівозмін, підживлення, зрошування

та ін.

Інформація.

Нині сільськогосподарський сектор немислимий без

використання інформації про здобутки в галузі агрономії, зоотех-

ніки, попиту на сільськогосподарську продукцію, ринків збуту,

маркетингу, управління та ін.

Фермерство

(підприємництво).

Приватна власність на землю

докорінно змінює форми підприємництва в сільському госпо-

дарстві.

Досвід ринкових країн переконує, що найбільш виправданими

є два напрями підприємизації:

> створення спеціялізованих фермерських господарств, що ґрун-

тується на приватній власності

•на

землю;

Національна економіка

314

> кооперування

та

інтеграція фермерських господарств

більші

об 'єднання.

Головний мотив приватизації, підприємизації, спеціялізації

та

об'єднання фермерських господарств

—

попит

на

певний

вид

про-

дукції

на

ринку

та

економічна вигода

від її

виробництва

реалі-

зації.

Правові основи ринку землі.

Згідно зі ст. 14 Конституції Украї-

ни право власності

на

землю набувається

реалізується громадя-

нами, юридичними особами

державою. Конституція України

(ст.

13, 41)

визначає такі принципи його реалізації:

держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права вла-

сності

господарювання

(ст. 13);

ніхто

не

може бути протиправно позбавлений права вла-

сності. Право власності

недоторкане

(ст. 41);

кожен

має

право володіти, користуватися

розпоряджа-

тися своєю власністю

(ст. 41).

Закономірність придбання

реалізації права власності

на

зем-

лю юридичними особами передбачена

ст. 8

Конституції України,

згідно

якою норми Основного Закону

нормами прямої

дії із за-

хисту Гарантованих законом найвищої юридичної сили прав юри-

дичних осіб

на

землю.

Суб'єкти права власності.

Право придбання земельних ділянок

надане юридичним особам України

(за

винятком

тих, які

згідно

Указами Президента України

не

можуть приватизувати земельні

ділянки).

До них

належать:

Ч>

юридичні особи України, яким належать приватизовані (від-

чужені) об'єкти нерухомого майна,

тому числі об'єкти незавер-

шеного будівництва

законсервовані об'єкти,

тому числі спільні

підприємства України

без

частки державної власності

статут-

ному фонді,

також підприємства,

які

повністю належать

за-

рубіжним інвесторам,

а в

разі приватизації об'єктів

не є

незавер-

шеним будівництвом відповідно

до

законодавства України;

*Ь

юридичні особи,

статутному фонді яких відсутня будь-

яка частка майна державної власності: приватні підприємства,

засновані

на

власності фізичної особи; колективні підприємства,

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

315

засновані на власності трудового колективу; господарські товари-

ства; підприємства, засновані на власності об'єднань громадян;

Ъ юридичні особи України, які згідно із законодавством

Украї-

ни про приватизацію є покупцями розміщених на земельній ділянці

приватизованих об 'єктів.

Об'єкти права власності. За законодавством України об'єкта-

ми права власності на землю юридичних осіб є земельні ділянки,

які не заборонені до передання в колективну чи приватну власність:

> вільні земельні ділянки, призначені для підприємницької діяль-

ності;

У земельні ділянки, які були надані юридичним і фізичним осо-

бам для здійснення підприємницької діяльності, не пов'язаної із

сільськогосподарським виробництвом;

У земельні ділянки, що перебувають під приватизованими (або

приватизуються) об'єктами відповідно до законодавства

Украї-

ни про велику і малу приватизацію;

У земельні ділянки під об'єктами незавершеного будівництва;

У земельні ділянки під діючими автозаправними станціями, які

реалізують пально-мастильні матеріяли лише населенню;

У земельні ділянки на окремі об'єкти природно-заповідного фон-

ду України;

У невеликі (до 5 га) земельні ділянки лісів, що входять до скла-

ду угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермер-

ських) господарств;

У невеликі (до 3 га) земельні ділянки водойм і боліт, що вхо-

дять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських

(фермерських) господарств;

У ділянки на землях запасу. Не підлягають приватизації:

У землі загального користування населених пунктів (площі, ву-

лиці, дороги, пасовища тощо), а також землі, виділені для розміщен-

ня будівель органів державної влади і державної виконавчої влади;

У землі гірничо видобувної промисловості, єдиної енергетичної

і космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

У землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та істо-

рико-культурного призначення;

Національна економіка

316

> землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 га) діля-

нок лісу, що входять до складу угідь сільськогосподарських підпри-

ємств, селянських (фермерських) господарств;

> землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 га) діля-

нок водойм та боліт, які входять до складу угідь сільськогоспо-

дарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

> землі сільськогосподарських науково-дослідних установ і на-

вчальних закладів та їх дослідних господарств, навчальних госпо-

дарств, державних сортовипробувальних станцій, племінних гос-

подарств, господарств з вирощування хмелю, лікарських рослин,

ефіроолійних, фруктів і винограду.

Отже, назріла потреба формування ринку землі, адже земля —

це капітал, який має приносити прибуток. Надійні юридичні заса-

ди такого ринку унеможливлять спекулятивні товарно-грошові

операції на ньому.

9.5. Мікроекономічна структурна перебудова

Ринковий механізм, його рушійні сили формуються на мікро-

економічному рівні, де головні дійові особи — банки і підприєм-

ства. Головна мета взаємозв'язків банків і підприємств — ство-

рення фінансових можливостей перших і других для здійснення

технологічних змін та виробництва регіонального чи національ-

ного продукту, який за обсягом і структурою відповідав би обся-

гу і структурі попиту на гуртовому і роздрібному ринках.

9.5.1. Реструктуризація банківської системи

У ринковій економіці провідну роль в ефективному обороті

матеріяльних і грошових ресурсів відіграють банки і банківська

система загалом.

Структурні проблеми українських банків. Для належного функ-

ціонування банківської системи в Україні необхідно забезпечити

відповідні умови. Банки створювалися поспішно, без відповідної

готівкової бази. У 1992—1995 pp. цей процес був особливо інтен-

сивний, оскільки уряд здійснював відкриту політику грошової

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

емісії, інфляція зростала в тисячі разів, і величезна маса грошей

оберталася через банки, підприємства і населення робили вклади

під високі відсотки. Банківська система України структурно не-

досконала. Причинами того є:

Загальноекономічні умови, передусім багаторічна гіперінф-

ляція.

Знецінення приватних грошових засобів у період гіперінфляції.

-> Платіжна криза у відносинах між підприємствами.

Конструктивні помилки у правових засадах банківської си-

стеми.

Адміністративні втручання з боку уряду: схиляння трьох най-

більших банків до надання пільгових кредитів певним підприєм-

ствам або галузям промисловості; податковий прес на банки для

покриття бюджетного дефіциту.

Відсутність Гарантії збереження комерційної таємниці.

Податковий тиск на банки.

Аналіз причин структурних проблем банків свідчить про не-

обхідність подальшого реформування банківської системи.

Реструктуризація і підвищення ефективності банківської систе-

ми.

Ефективність економіки безпосередньо залежить від ефектив-

ної діяльності банків. Система банків — найважливіший елемент

ринкової інфраструктури, характер їх операцій визначає швидкість

і продуктивність обороту грошей, товарів і капіталів. У ринкових

умовах діяльність банків має бути спрямована на:

•=>

якнайбільше залучення вільних коштів населення і підприємств;

•=>

оперативне кредитування капітальних вкладень у сфері ви-

робництва товарів і послуг;

!=>

запобігання спекулятивним операціям, що здійснюються для

отримання прибутків.

Перепоною для банківської діяльності є її ідеологізація чи полі-

тизація.

Пріоритетними завданнями на цьому шляху є:

Ч> приведення у відповідність діяльності уряду і Національного

банку з вимогами дії закону господарської збалансованості, зокре-

ма щодо вибору джерел фінансування соціяльних програм, дефі-

циту Державного бюджету тощо, відмова від емісії як джерела

Національна економіка

такого фінансування, позаяк вона призводить до інфляції та зу-

божіння населення;

^ зміцнення законодавчих основ діяльності НБУ, розширення

меж і нормативного регулювання діяльності комерційних банків;

\ упорядкування балансів банків: анулювання безнадійних кре-

дитів у кредитному "портфелі" банків, що є важливою переду-

мовою їх надійності. Запровадження міжнародних стандартів бух-

галтерського обліку (1997) має супроводжуватися створенням

можливостей для формування резервних фондів, які мають за мету

захист від неповернення кредитів і, отже, сприяння консолідації банків;

\ забезпечення економічної самостійності банків, що передба-

чає їхню відповідальність за прибутки і збитки, неналежне веден-

ня справ;

розбудова банківської справи на принципах, що уможливлю-

ють їхню рентабельність, ліквідність і надійність. Дотримання

цих принципів має забезпечуватися ефективною системою банків-

ського нагляду. У разі порушення норм передбачено можливість

застосування санкцій. Першочергове значення має зміцнення влас-

ного капіталу банків;

'h турбота банків про захист інтересів вкладників і заснуван-

ня фонду страхування вкладів.

За реалізації цих завдань банківська система України зможе

функціонувати ефективно.

Банки та інфляція. Інфляцію найчастіше спричиняє емісія гро-

шей Національного банку для фінансування дефіциту Державно-

го бюджету або окремих програм видаткової його частини. З

рівняння ринку, або господарської збалансованості, випливає, що

зміна маси грошей має наслідком зміну цін: Qi( = \Г

. Якщо, на-

приклад, уряд здійснить грошову емісію і збільшить на ринку об-

сяг грошової маси до Г

+ АГ

, то ціна зросте до ц + Ац: Оц + Ац =

\>Г

+ АГ .

Розв'язання цієї проблеми в Україні є особливо актуальне. Річ

у тому, що більшість українських банків виникла за високих темпів

інфляції. Інфляційний клімат сприяв здійсненню спекулятивних

операцій, і це негативно позначилося на репутації банків серед

населення. Заходи, спрямовані на приборкання інфляції, можуть

318 —: :zr=r==r=^——

Тема 9.

Структурна перебудова національної економіки

—

; 319

протягом певного короткого періоду бути критичними

для й без

того складної ситуації багатьох банків.

Скасування пільгових кредитів Центрального банку,

які в по-

передні роки надходили

економіку через комерційні банки

і та-

ким чином забезпечували

їм

дешеві ліквідні засоби, позбавило бан-

ки можливості пролонгації протермінованих кредитів, унаслідок

чого збільшилися їхні проблемні кредити,

вони можуть зіткнути-

ся

платіжними труднощами. Позаяк банки кредитують один

од-

ного,

неплатоспроможність одного

чи

декількох

із них

призводить

до

так

званого "ефекту доміно".

Проблемні кредити

баланси банків.

Згідно зі статистичними

даними

із 49

тис. підприємств

організацій

Україні збитковими

понад

46 %,

тобто майже половина. Вони

не

мають

не

лише

ре-

сурсів

для

капіталовкладень,

а й

оборотних коштів. Єдине джере-

ло отримання кредитів

для них —

банки. Процедура надання кре-

дитів банками ускладнилася через збільшення

так

званих безнад-

ійних кредитів,

якими пов'язані такі проблеми:

> надані кредити

грошовими коштами населення

чи

підприємств;

У неповернені вчасно кредити порушують роботу банків;

У взагалі неповернені кредити заподіюють шкоду власникам

коштів, банкам

позичальникам.

Велика кількість збиткових підприємств

організацій

Україні

свідчить,

що

вони

потенційними юридичними особами,

які ма-

ють потенційні безнадійні кредити. Тому важливий захід консолі-

дації банківської системи України

—

скорочення обсягів таких

кредитів. Через неправильно визначені

минулому кредитні ризи-

ки

фактичну

або

очікувану неплатоспроможність численних

фірм,

які є

клієнтами банків,

цим

банкам загрожує банкрутство.

Відповідальність банків

за

здійснювану діяльність.

У ринкових

умовах банки створюють середовище попиту

пропозиції грошей

і капіталів. Вони

такими самими конкурентами,

як і

інші суб'єк-

ти ринку (підприємства, торговельні організації, держава). Тому

їхня діяльність ґрунтується

на

принципах конкуренції,

які

перед-

бачають якість продукту

доступність

цін. З

огляду

на це,

неза-

лежно

від

форм власності

та

розмірів,

до

всіх комерційних банків,

Національна економіка ^^^^

320

НБУ чи інших державних установ мають застосовуватися одна-

кові підходи та правові норми, щоб запобігти деформації конку-

рентних умов (зокрема, банки повинні мати однаковий доступ до

джерел рефінансування, якщо їхня діяльність не викликає тривоги).

Важливо налагодити співпрацю банків із сферою виробництва

товарів і послуг. Стабільне кредитування цієї сфери, виробницт-

во конкурентоспроможної та ліквідної продукції є запорукою успі-

ху і підприємств, і банків, і держави загалом, позаяк ефективне

виробництво — надійна податкова база.

Однією із складних проблем банків є ненадійні кредити. За існу-

вання "тіньової" економіки можливе створення фіктивних фірм

задля отримання кредитів. Тому обов'язкова умова надання кре-

дитів — попередня перевірка кредитоспроможності клієнтів та

їхньої здатності повернення кредиту. Це потребує упорядкування

звітності підприємств. Лише за такого підходу реально забезпе-

чити надання кредитів тільки тим підприємствам, що спроможні

погашати їх і сплачувати відсотки за рахунок прибутку від інве-

стицій.

Балансові заходи і перспективи. Вітчизняній банківській системі

доцільно запозичити досвід ринкових країн щодо обліку і термінів

кредитування, впливу на продуктивне використання кредитів.

Пропонована зарубіжними консультантами модернізація бух-

галтерського обліку банків за міжнародними стандартами ґрун-

тується на концепції обліку та звітності, яка враховує особли-

вості банківського бізнесу.

Вітчизняні стандарти обліку спотворюють баланси. Застосу-

вання сучасних норм бухгалтерського обліку і складання балансів,

регулярне публікування балансів, звітів про прибутки і збитки

тощо сприятимуть більшій прозорості діяльності банківської си-

стеми і посилюватимуть довіру клієнтів і громадськості до банків.

У тому вже переконалися банки, які здійснюють операції з інозем-

ними установами, і тому дедалі більше банків довіряє перевірку

своїх балансів великим міжнародним аудиторським фірмам.

Реструктуризація банківської системи, наближення її організації

до ринкових стандартів сприятимуть оздоровленню усієї економі-

ки,

її переходу до ринку.