Заблоцький Б.Ф. Національна економіка

Подождите немного. Документ загружается.

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

— 291

щий обсяг виробництва і продажу Q

який дорівнює оптимальній

величині купівлі і споживання, а ринкова ціна стає ціною рівнова-

ги ц

Це означає, що виробникам невигідно надалі підвищувати

ціни й збільшувати пропозицію, оскільки товар не матиме попи-

ту. Відповідно й споживачі не можуть розраховувати на придбан-

ня більше товарів або на зниження цін на них, тому що це супере-

чить інтересам виробників. Припустимо, що сукупний попит на

товар збільшився (зросли доходи населення, змінилася структура

попиту та ін.). У такому разі бажання споживачів придбати до-

даткову кількість товару відображає нова крива попиту, розмі-

щена над попередньою у точці перетину

Позаяк ринок здатний забезпечити постачання товарів лише в

обсязі Q

і неспроможний одномоментно відреагувати на нову по-

требу, спочатку додатковий сукупний попит Q

не буде задово-

лений — виникне ситуація товарного дефіциту внаслідок пору-

шення рівноваги ринку. За цих умов тиск з боку додаткового по-

питу призведе до тимчасового підвищення цін аж до встановлен-

ня нової ціни попиту — від ц

до ц

Створення ринкових відносин і ринкової економіки як саморе-

гульованої системи на основі встановлення рівноваги попиту і

пропозиції має певні межі. Ринок не в змозі гарантувати розв'язан-

ня усіх соціяльно-економічних проблем сучасного суспільства.

Механізм ринку уможливлює задоволення лише тих із них, що

виражаються через попит.

9.2. Стратегія структурних перетворень

Головною метою структурних перетворень є виробництво ВВП

загалом і на душу населення, в якому переважатимуть продукти

кінцевого призначення відповідно до потреб населення та імпор-

ту. Структура ВВП зумовлена структурою продуктивних сил і

залученого основного та інших видів капіталу. З огляду на це ре-

структуризація має початися зі зміни структури капіталу і його

організаційних форм, з мобілізації капіталовкладень і підприєми-

зації. З досвіду ринкових країн і специфіки сформованої в Україні

економічної системи її реструктуризація спрямовується на:

Національна економіка

292

-> виховання у всіх суб'єктів ринку, зокрема у керівної ланки,

усвідомлення необхідності поєднання приватних, колективних,

державних і національних інтересів;

мобілізацію фінансових ресурсів і капіталовкладень, конт-

роль за рухом грошей, капіталів і товарів;

^ створення малих і середніх підприємств як основи виробниц-

тва переважної частини ВВП.

З огляду на це структурні перетворення в Україні слід здійсню-

вати з урахуванням того, що:

^ вирішальне значення для зміцнення позицій у конкурентній

боротьбі має спроможність до самофінансування; у короткостро-

ковій перспективі єдиною можливістю підвищення продуктив-

ності є заходи щодо зменшення витрат і зміни організаційної

структури; у середньостроковій — інвестиції у невеликих обсягах;

\ зміна структури — це створення нових самостійних під-

приємств, здатних привабити інвестиційний капітал. Йдеться

не про модернізацію великих підприємств, а про перетворення їх

на окремі підприємства, зорієнтовані на зменшення витрат і от-

римання прибутку, які відповідають вимогам ринку та можливо-

стям фінансування (підприємизація).

Важливим компонентом національної економічної стратегії

України є стратегія структурних перетворень.

*•

Стратегія структурних

перетворень — система право-

вих, політичних, економічних, фінансових заходів, спрямова-

них на зміну пропорцій капіталу, зайнятості та національ-

ного продукту для збалансування економічної системи відпо-

відно до потреб суспільства.

Заходи національно-економічної реструктуризації постають із

національно-економічних цілей, головною з яких є задоволення

потреб населення і виробництва В*. Якщо величину В* прийняти,

за національні потреби за обсягом і структурою споживання, то

вони є основою національної політики структурних перетворень

в Україні. Виробництво ВВП в Україні на душу населення стано-

вить близько 3 тис. дол. США (у країнах ЄС 18 —

ЗО

тис. дол. США).

Для вступу в ЄС його як мінімум слід збільшити у 6 — 8 разів, що

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

рівнозначно приросту обсягу виробництва АВ, який забезпечить

приріст витрат і споживання на АВ*:

В + АВ = В* + АВ*.

Це,

своєю чергою, зумовить зміни продуктивної функції праці

й капіталу:

В + АВ = F(T+ AT, К + АК).

Наведене рівняння виражає екстенсивну продуктивну функцію —

збільшення обсягу виробництва за рахунок зростання кількості

праці й капіталу. У ринковій економіці, де вирішальне значення

для виробника має конкурентоспроможність його продукції, екстен-

сивна виробнича функція не забезпечує достатньої ефективності

виробництва продукції, а отже, не підвищує конкурентоспромож-

ності (поліпшення якості та зниження собівартості). Досягнення

інтенсивної продуктивної функції можливе за впровадження но-

вих технологій а, зростання капіталоозброєності одного зайнято-

го к = К/Т'і продуктивності праці зайнятих в за незмінної кількості

зайнятих Т або економії праці:

В = АВ = aF(T, К + АК).

Відповідно зміниться і виробнича функція одного зайнятого:

в + Ав = а/(к +

А/с),

тобто продуктивність праці одного зайнятого в зросте на Де за

рахунок приросту продуктивнішого капіталу Ак і впровадження

нових технологій а.

Це створить передумови для збільшення національних витрат

В*

на АВ*. Рівняння споживання матиме такий вигляд:

В*

+ АВ* = (С + АС) + (Б + АБ) + (К + АК) + (ЧЕ +АЧЕ).

Отже, поліпшиться стан справ на виробництві, оскільки зро-

стають споживчі національні витрати (С + АС) + (Б + АБ), нагро-

мадження і капіталоозброєність зайнятих (К + АК) та чистий екс-

порт (ЧЕ + АЧЕ), тобто резерви іноземної валюти.

Визначення напрямів реформування економіки залежить від

усвідомлення її стану, розуміння теорії макроекономіки, суті й

процесу реформ. Радикальні зміни виробничої системи в перехідний

період гальмуються тим, що ринкове економічне мислення не сфор-

мувалося ні у сфері управління, ні у сфері виробництва, що уне-

Z=====Z===^ 293

Національна економіка

можливлює економічне зростання, позаяк воно є результатом зба-

лансованої державної політики реформ, спрямованої на активіза-

цію процесів виробничої функції:

В = aF(T, К).

Така політика передбачає:

•=>

досягнення високих темпів зростання валового випуску В;

<=>

зменшення матеріяльних витрат ІО у валовому випуску

В = ІО + dB;

•=>

збільшення частки валового внутрішнього продукту dB у

валовому випуску В = ІО + IdB;

^> отримання необхідної структури валового внутрішнього

продукту щодо потреб країни dB - dB + d

B, де d

B — частка

ВВП сфери виробництва; dB — частка ВВП сфери послуг.

Економічне зростання забезпечують радикальні структурні зру-

шення, які охоплюють:

визначення національних, політичних, внутрішніх і зовнішніх

економічних пріоритетів, які гарантували б самофінансування

України на найближчу перспективу і партнерську співпрацю з

усіма країнами світу;

0> створення інституційних умов для надходження прямих ка-

піталовкладень і ефективного функціонування підприємств;

*к>

зміну якості основного капіталу, мислення та якості тру-

дового капіталу, якості й структури обігового капіталу;

*h встановлення оптимальних міжгалузевих пропорцій і розмі-

щення продуктивних сил.

Розв'язання цього комплексу проблем потребує узгодженого

політичного, економічного, правового та фінансового функціону-

вання усіх гілок влади.'

У зв'язку з цим першочерговими завданнями є:

Створення умов для розвитку конкуренції на основі спро-

можності підприємств до самофінансування.

Створення нових самостійних підприємств, здатних при-

вабити іноземні капіталовкладення.

+ Трансформація централізовано керованих підприємств у рин-

кові, засновані на принципах самоуправління (підприємизація). її

мета — зменшення виробничих витрат, забезпечення прибутку.

294 =

Тема

Структурна перебудова національної економіки

295

-> Запровадження вільного ціноутворення

та

здійснення ефек-

тивної митної політики

квотування.

Вирішальний вплив

на

напрями

динаміку структурних пере-

творень мають інституційні ринкові умови. Інституційне забезпе-

чення

має

головним

за

мету створення економічного механізму,

який стимулює ефективне функціонування усіх підприємств

роз-

виток інститутів ринку. Позитивних імпульсів економічному зро-

станню може надати інституційне забезпечення трьох напрямів:

1) виробнича інтеґрація;

упорядкування видів

форм власності;

3) активізація структурної політики регіонів щодо підприємств,

які розміщені

областях

мають власні органи управління

та

фор-

мують бюджет.

Виробнича

інтеграція.

Більшість підприємств України втрати-

ла технологічні зв'язки

підприємствами країн

СНД. Це

пов'яза-

но передусім

новими можливостями отримувати сировину

і на-

півфабрикати

на

вигідних умовах

від

інших постачальників,

а та-

кож відсутністю потреби

таких зв'язках. Однак

деяких випад-

ках

ці

зв'язки

короткотерміновій перспективі

єдиною можливі-

стю пожвавити виробництво

та

збут.

Інший напрям

—

пайова участь вітчизняних

та

чужоземних парт-

нерів

українських підприємствах. Важливо,

щоб

ініціятива такої

участі виходила

від

самих підприємств,

вони зберігали необхідний

мінімум незалежності згідно

вимогами індустріяльної логіки.

Упорядкування видів

форм власності.

Процес приватизації має

завершуватися відокремленням приватної

неприватної власності,

це

можливо завдяки:

> перетворенню бюджетних організацій

державних підпри-

ємств

за

юридичною формою

на

компанії, тобто

їх

реформуван-

ня

незалежні щодо бухгалтерського обліку підприємства

—

юри-

дичні особи;

> здійсненню реальної приватизації (переходу прав власності

від підприємств

до

приватних суб'єктів економічної діяльності);

> поліпшенню ринкових умов, передусім

середньостроковій

перспективі.

Активізація структурної політики регіонів щодо підприємств.

В Україні підприємства розміщені нерівномірно

за

кількістю

і ви-

Національна економіка

296

дами діяльності. Галузі, що сконцентровані в кількох регіонах і

слабко піддаються реструктуризації, схильні до різкого спаду ви-

робництва, скорочення робочих місць. Тому центральні та місцеві

органи управління мають підтримувати структурні перетворен-

ня,

щоб уникнути соціяльних проблем. При тому важливим є:

^> зміцнення економічного самоуправління областей;

Ъ розукрупнення об'єктів соціальної сфери за одночасної їх ре-

структур изац

її;

Ъ створення регіональних ринків праці;

Ч>

запровадження неповного робочого дня.

Ці напрями реорганізації управління та регулювання економіч-

них процесів з активнішим залученням регіонів уможливлять підви-

щення їхньої ролі як суб'єктів ринку з огляду на те, що регіональні

структури управління відповідальні за стан справ в економіці та

соціяльній сфері на відповідних територіях. Тому їм має бути на-

дано правові, фінансові, економічні, розподільчі можливості для

розв'язання регіональних соціяльно-економічних проблем.

9.3. Капіталовкладення і реструктуризація

основного капіталу, зайнятості

та національного продукту

Капіталовкладення. Найважливішим результатом ринкових

економічних перетворень є створення правових та інституційних

умов для активізації капіталовкладень. Тільки завдяки великим

капіталовкладенням можна досягти структурних змін в економіч-

ному потенціялі країни, зайнятості та національному продукті.

Капіталовкладення є ма'теріяльною основою зростання продуктив-

ної та ефективної функції праці і капіталу:

В = aF(T, К).

За існуючого рівня технологій а, кількості праці Т і основного

капіталу К обсяг виробництва національного продукту в Україні

не може бути вищий, ніж величина В. Він не задовольняє спожив-

чих потреб населення С, держави чистого експорту ЧЕ та капі-

тальних вкладень К. Зростання виробництва національного про-

дукту можливе за збільшення:

Тема 9. Структурна перебудова національної економіки

<=>

кількості зайнятих на АГ: Т + AT;

•=> обсягу основного капіталу на АК: К + АК;

О продуктивної функції одного зайнятого на Де: в + Ав - а/(к

Ак);

<=>

обсягу та оборотності оборотного капіталу на АО і Av:

В + АВ = F(0 + AO, v + Av).

На перших порах Україні потрібно щонайменше 50— 60 млрд.

дол. США капітальних вкладень для певних зрушень у структурі

національного капіталу і зайнятості. Джерелами таких капітало-

вкладень є:

> внутрішні запозичення у населення та підприємств через про-

даж облігацій або страхування;

> зовнішні запозичення у міжнародних кредитних установ

(МВФ, Світовий Банк Реконструкції і Розвитку. Європейський

Банк Реконструкції і Розвитку та ін.);

> легалізація тіньових коштів усередині країни та повернення

в Україну незаконно вивезених і розміщених на таємних рахунках

у зарубіжних банках та офшорних зонах коштів.

Передумовами інвестиційної привабливості України для над-

ходження чужоземних капіталів є: створення правової держави,

захист природних прав людини, свобода засобів масової інфор-

мації, утвердження політичної демократії; інвестиційне забезпе-

чення ринкових перетворень, вільного переміщення праці, капіталів

і товарів, вибору видів діяльності, захисту капіталів і прибутків.

Це повинні усвідомити всі політичні сили, уряд, населення.

Реструктуризація основного капіталу, зайнятості і національ-

ного продукту. Оптимізацію структури національної економіки

характеризують такі основні параметри:

т> обсяг і структура національного продукту, який задоволь-

няє потреби виробництва і населення на певний момент: В* = С +

+ Б + К + ЧЕ;

обсяг і структура основного капіталу за видами виробниц-

тва продукту щодо потреб виробництва і населення: К = ЕК

де

і — вид діяльності; j — вид продукції;

кількість і структура зайнятих Т, продуктивна сила яких в =

= /(к) забезпечує виробництво національного продукту В відповід-

но до національних потреб: В = Tel.

=Z=====rriII=IZ=ZZ=Z==z=====z= 297

Національна економіка

Сучасний стан української економіки (а отже, сформована

структура основного капіталу і зайнятості) не відповідає потре-

бам національного споживання. Для зміни обсягу і структури на-

ціонального продукту відповідно до національних потреб необхід-

на реструктуризація основного капіталу і зайнятих в економіці.

Реструктуризація основного капіталу. Сучасний науково-тех-

нічний стан української економіки визначається структурою основ-

ного капіталу і його здатністю створювати відповідну структу-

ру національного продукту. За даними 2007 p., співвідношення

виробничого основного капіталу К

і невиробничого основного

капіталу К

можна подати таким рівнянням:

К = 0,6 К + 0,47с".

Виробничий основний капітал України перевищує невиробни-

чий основний капітал у 1,5 раза.

Виробничий основний капітал характеризує значне переважан-

ня в українській економіці матеріяльного виробництва над сфе-

рою послуг. Таке співвідношення основного капіталу за сферами

діяльності свідчить, що продуктивна функція одиниці основного

капіталу в ~/(к) є низька, тобто віддача одиниці основного капі-

талу незначна. Отже, існує додаткова потреба в капіталі у вироб-

ничій сфері.

Реструктуризація основного капіталу здійснюється для зро-

стання інтенсивної продуктивної функції виробничого основного

капіталу В = Кв і, тобто збільшення віддачі одиниці основного

капіталу в і створення передумов зростання невиробничого основ-

ного капіталу. Того досягають упровадженням новітніх технологій

у сферу виробництва товарів і у сферу послуг. Відповідно політи-

ка капіталовкладень має забезпечити більший обсяг капіталовк-

ладень у сферу послуг, ніж у сферу виробництва.

Реструктуризація зайнятості. Структура зайнятості в еко-

номіці України відображає структуру основного виробничого і

невиробничого капіталу. Параметри співвідношення кількості зай-

нятих у сфері виробництва товарів Г і у сфері послуг Т приблиз-

но такі:

Т= 0,52Г + 0,48Т .

298

Тема

Структурна перебудова національної економіки

———^

299

Отже, сфера матеріяльного виробництва

капітало-

працемі-

стка.

Це

підтверджує

той

факт,

що

продуктивна функція праці

капіталу

економіці переважно екстенсивна,

а не

інтенсивна.

умовах ринкової конкуренції економічна система

екстенсивною

функцією праці

капіталу

не

може функціонувати ефективно

прибутково.

Реструктуризація національного продукту.

Кінцева мета ре-

структуризації національної економіки

—

реструктуризація

на-

ціонального продукту щодо потреб виробництва: забезпечення

відшкодування оборотного капіталу

та,

оновлення основного

ка-

піталу

задоволення потреб населення. Реальний національний

продукт, створений

сфері виробництва

сфері послуг

Україні,

не відповідає їхнім потребам.

Це

свідчить

про те, що

віддача капі-

талу

сфері виробництва товарів

і у

сфері надання послуг відносно

однакова:

0,6В

0АВ

Структура

ВВП

більшою мірою відповідає структурі зайнятості:

0,49dB

0,5ldB

Таке співвідношення

ВВП в

Україні загалом відповідає струк-

турі національного продукту розвинутих країн. Однак структу-

ра валового випуску свідчить

про

велику матеріяльну затратність

продукту сфери виробництва через низьку продуктивність праці

та основного капіталу.

9.4. Макроекономічна структурна перебудова

Стратегічними

переході

до

ринку

Україні

структурні

ре-

форми

створення ринкових інститутів, їхня реалізація можлива

за узгодження економічного

політичного мислення виконавчої

законодавчої влад стосовно пріоритетів структурних реформ;

мо-

білізації національних ресурсів

та

чужоземних інвестицій

для

швидкої стабілізації

необхідних капіталовкладень

для

стимулю-

вання економічного зростання; забезпечення вищих темпів реформ

за наявних інституційних передумов

фінансових

та

інвестицій-

них ресурсів

для

запобігання тривалій стагнації.

Національна економіка

300 ==I=I====Z===r======z==Z=====

9.4.1. Сутність макроекономічної

структурної перебудови

Вихідним пунктом

серцевиною процесу макроекономічної

структурної переорієнтації

перехід

від

вертикальної

до

горизон-

тальної промислової політики. Водночас слід працювати над поліп-

шенням інституційних рамкових умов

та

здійснювати відповідну

промислову політику

для

залучення чужоземних кредитів

пря-

мих капіталовкладень.

Вертикальна промислова політика.

Для

ринкової економіки важ-

ливе правильне співвідношення вертикальної

горизонтальної про-

мислової політики.

умовах лібералізації, передання виробничої

ініціятиви безпосереднім власникам капіталу вертикальні систе-

ми

та

директивні методи організації управління

не

сприяють про-

дуктивній

ефективній функції праці

капіталу.

*• Вертикальна промислова політика

— правові, органі-

заційні, економічні заходи уряду країни щодо управління

і ре-

гулювання економіки

від

вищої інстанції

до

нижчої;

управ-

лінські рішення мають директивний характер

обов 'язкові

до виконання нижчою інстанцією.

Економічні методи

дієвіші,

горизонтальні взаємозв'язки

ви-

робників прискорюють

рух

ресурсів, товарів, фінансів

та ін. В

Україні

на

початку

XXI ст.

зберігаються структури вертикально-

го управління,

що не

сприяє прискоренню реструктуризації соці-

яльного

та

промислового секторів економіки.

Вертикальна промислова політика

проблеми структурних

перетворень.

організації промислового виробництва

Україні

значну роль відведено міністерствам,

які

впливають

на

процеси

приватизації, розміщення капітальних вкладень

та

ін. Необхідність

прямого втручання міністерств

діяльність підприємств

пере-

хідний період урядовці різних рівнів пояснюють потребою

підприємств

дотаціях

взяття урядом

на

себе гарантій

за

отри-

мані ними кредити

чи

збереження

за

державою контрольного

па-

кета акцій стратегічно важливих підприємств.

Однак така опіка підприємств

боку уряду

намаганням збе-

регти вплив зацікавлених

контролі

за

рухом капіталів, товарів