Юрій М.Ф. Основи політології

Подождите немного. Документ загружается.

281

Лекція 19. Міжнародна політика

випливають із труднощів розвитку молодої багатонаціональної дер

жави, яка перебуває на стадії становлення власної державності, а та

кож сукупність геополітичних, економічних, екологічних, соціокуль

турних особливостей країни та її найближчого оточення. Безпека

кожної країни має конкретноісторичний характер, вона залежить

від геополітичного становища, наявності надійних партнерів і кон

солідуючої політики влади. Багатовікова підлеглість України іншим

державам пояснюється не в останню чергу й неконсолідованістю ке

рівної еліти. Представники владних ешелонів попередньої доби існу

вання Української держави суперничали й конфліктували між собою

в питаннях зовнішньополітичних орієнтацій та пріоритетів. А тому

нині важливо, щоб розбіжності в підходах різних політичних партій і

рухів не гальмували досягнення консенсусу з проблем національної

безпеки, державотворення.

На сучасному етапі проблеми національної безпеки України по

требують формування повнокровної, відповідної до нагальних

внутрішніх і зовнішніх потреб національної державності. Адже ефек

тивна система національної безпеки передбачає наявність міцних

державних інститутів, здатних гарантувати дотримання прав і сво

бод людини, захист населення від можливих загроз. Розбудова ново

го суспільства перебуває на початковій стадії. Незалежність України

поки що вельми хистка, вона детермінована відсутністю адекватних

державних можливостей та формуванням механізму гарантування

національної безпеки. Суверенітет України інколи порушується втру

чанням у внутрішні справи з боку найближчих сусідів. Соборність

нашої держави ставиться під сумнів окремими політичними силами

зза кордону, що заявляють про територіальні претензії до України.

До того ж і розбудова демократичної, соціальноправової держави з

розвинутим громадянським суспільством — справа довготривала й

копітка. За цих умов надзвичайно важливим постає завдання вироб

лення головних засад концепції національної безпеки України. Кон

кретноісторичний підхід зумовлює формування чітких стратегічних

і тактичних орієнтирів, що відрізнялися від орієнтирів недавнього

минулого. Наша держава враховує ті колосальні зміни, що сталися в

Європі й світі на початку 90х років. До них ми відносимо: подолання

наслідків «холодної війни», соціальнополітичне самовизначення

країн і народів Центральної та Східної Європи, об’єднання Німеч

чини й розвал ОВД, Радянського Союзу тощо. Завдяки цим величез

ним геополітичним зрушенням стало можливим подолання біполяр

ного поділу Європи і світу. Поява на карті світу незалежної України

є красномовним свідченням корінних змін на континенті. Дуже

швидко відбувся процес визнання державної незалежності України.

282

М.Ф. Юрій. Основи політології

Так, понад 70 держав офіційно визнали нашу державу протягом міся

ця після її проголошення, зокрема Росія, Польща й Німеччина. А вже

упродовж першого року понад 130 країн світу визнало державну са

мостійність України.

Розбудова якісно нових, рівноправних двосторонніх міждержав

них відносин, а також розширення зв’язків України з більшістю євро

пейських і міжнародних організацій світу має дружний і передбачу

ваний характер. Уже з перших кроків на шляху утвердження неза

лежної держави Україна проголосила, що не визнає війну як засіб

вирішення міжнародних суперечок, не вважає жоден народ своїм

ворогом і не має територіальних претензій до інших держав. Украї

нська дипломатія нарощує зусилля в напрямі політичного та еконо

мічного практицизму і стратегічного партнерства. Навколо ліквідації

ядерного арсеналу України точилися гострі дискусії і суперечки як у

самій Україні, так і за її межами, мали місце й спекуляції. Проте без’я

дерного статусу наша держава досягла на власних запропонованих

умовах, а саме: приєдналася до Договору про нерозповсюдження

ядерної зброї як неядерна держава, отримавши гарантії безпеки й

територіальної цілісності з боку США, Росії та інших членів ядерно

го клубу.

У постконфронтаційний період полюсом стабільності Європи

залишається НАТО. Це реально завершена, перевірена часом систе

ма, здатна впливати на ситуацію безпеки на континенті. Полюс сил,

що формується навколо Росії, поки що не набув життєздатної фор

ми. Для України, як і для Росії, важливо не посилювати розбіжнос

тей і можливого протистояння цих центрів впливу. В інтересах без

пеки всіх країн, у тому числі й України,— нарощування співпраці з

західноєвропейськими структурами, не протиставлення, а вива

женість у стосунках із Росією та в межах СНД. Важливо, щоб перехідні

процеси в Україні, Росії та в інших пострадянських країнах, як і в

цілому у Східній Європі, привели до утворення стабільності й

динамічної демократії, формування засад цивілізованого розвитку

держави в інтересах громадянського суспільства.

Поширення сфери впливу НАТО на схід є вельми болючою про

блемою для Росії. Вона сприймає це як перенесення “берлінського

муру” на колишній радянськопольський кордон. Українська дер

жава, яка не заперечує проти розширення НАТО, має знаходити

об’єктивні напрями співпраці з усім колом європейських країн, із

реґіональними їх об’єднаннями. Важливо з’ясувати, що справі зрос

тання довіри, а потім і співпраці може прислужитися програма «Парт

нерство заради миру», яку НАТО разом із східноєвропейськими краї

нами, в тому числі і з Україною, здійснює з 1994 р. Розвиваючи де

283

Лекція 19. Міжнародна політика

далі активніше відносини з НАТО, Україна в 1995 р. у рамках «Парт

нерства заради миру» підписала індивідуальну програму співробіт

ництва з цим альянсом.

Іншими кроками до стабільності та безпеки на континенті є ско

рочення озброєнь усіх видів. Зі свого боку, Україна підтвердила влас

ну відповідальність за виконання Договору про звичайні збройні сили

в Європі, підписавши 5 червня 1992 р. спеціальну угоду учасниць

Договору про ОБСЄ. Цей Договір зменшує загрозу несподіваного

нападу на Україну та завчасно підготовлених іззовні великомасштаб

них воєнних дій. Згідно з Договором наша держава в три етапи до

кінця 1995 р. скоротила близько 2300 танків, 3000 бронемашин, 400

бойових літаків.

Актуальною є дієва співпраця в миротворчих акціях. До неї вже

не один рік залучається Україна, цьому ж процесові підпорядкову

ються спільні військові навчання українських та північноатлантич

них підрозділів. Необхідно з’ясувати позицію України щодо бажан

ня стати нейтральною, позаблоковою державою. Але повного нейт

ралітету не може бути принципово. Це стосується всіх векторів

зовнішньої політики України. Важливо показати конструктивізм

України в СНД. Так, наша держава запропонувала укладення низки

договорів із питань безпеки і співробітництва, ініціювала підписан

ня 20 березня 1992 р. декларації про незастосування сили або загрози

силою у взаємовідносинах між державами — учасницями СНД. Віта

ючи розвиток взаємовигідних економічних стосунків, Україна не

схильна до утворення «слов’янського трикутника», формування

військовополітичного союзу чи будьяких наддержавних структур

країн Співдружності. Така позиція визначається позаблоковим ха

рактером відносин України, її асоційованим членством у рамках

СНД, економічною доцільністю.

Поряд із колективною системою безпеки Україна особливу ува

гу у своїй зовнішній політиці приділяє чинникам двосторонніх взає

мовідносин. У рамках цього виміру безпеки України особливе місце

українською дипломатією, політиками відводиться відносинам з РФ,

США, ФРН, з усіма країнами «сімки», з безпосередніми сусідами та

іншими державами. Визначення пріоритетів, оптимальної моделі

відносин із сусідами та загальновизнаними світовими лідерами може

дати позитивний результат і сприяти досягненню необхідної безпе

ки та авторитету України в світі. Складність її відносин із Росією де

термінована різними чинниками. Основними генераторами напру

женості виступають ядерна проблема, розподіл Чорноморського фло

ту, а також різні підходи щодо СНД, правового статусу росіян в

Україні тощо. Представники вищих ешелонів влади Росії постійно

284

М.Ф. Юрій. Основи політології

демонструють твердість і незмінність своїх намірів виступати з по

зицій наддержави, з глобальними претензіями на особливу роль, зок

рема на Європейському континенті. Тому перед Україною постають

завдання знаходження й формування оптимальних партнерських

відносин з РФ, врівноважених стосунків у рамках СНД відповідно

до інтересів власної безпеки, незворотності геополітичних змін, ус

пішного розвитку держави.

Нинішня адміністрація США на практиці демонструє розуміння

проблем безпеки України, готовність сприймати нас як європейську

державу, стабільність якої впливатиме на європейську безпеку. А втім,

позиція Білого дому однозначно схильна до стратегічної пріоритет

ності Росії для національних інтересів США. Не менш важливо по

вніше враховувати й протиборство тенденцій інтервенціонізму та ізо

ляціонізму в США, де прихильниками цих ліній постають відповідно

Білий дім та республіканська більшість у Конгресі. Отже, національній

безпеці України відповідають партнерські, дружні відносини з Росією

та реалізація стратегічної мети США щодо підключення держав моло

дої демократії, в тому числі й України, до загальноєвропейської інтег

рації. Справі національної безпеки нашої держави покликані служи

ти гнучка зовнішня політика, використання зручного і впливового гео

політичного становища, запобігання впливові та можливій залежності

від однієї держави чи навіть групи держав.

Теми доповідей і рефератів

• Війна як наслідок неорганізованих міжнародних відносин.

• Школа “політичного реалізму” та її вплив на розвиток міжна

родної політики.

• “Новий світовий порядок” як система сучасних і майбутніх

міжнародних відносин.

• Глобальні та регіональні аспекти національної безпеки України.

Література

Аппатов С.П. Новое политическое мышление и современные

международные отношения: анализ современной политологии. —

Одесса,1991.

Кириченко В. Національні інтереси: баланс компромісів, синтез

доцільності //Віче. — 1992. — №9.

Концепція національної безпеки України //Розбудова держави.

1997. — №4.

285

Лекція 19. Міжнародна політика

Кудряченко А. Головні засади зовнішньої політики України //

Віче. — 1996. — №8.

Мироненко А.Н. Проблемы ядерного века и пути их решения. —

К.,1989.

Національна безпека України: історія і сучасність. — К.,1993.

Основные сведения об Организации Объединенных Наций. —

М., 1995.

Печчеи А. Человеческие качества. — М.,1990.

Права людини. Міжнародні договори України. — К.,1992.

Пирожков С. Національні інтереси України: концепція безпеки

і сучасні реалії геополітичної ситуації в Європі //Віче. — 1992. — №1.

Рябов С.Г. Теорія міжнародної політики //Політологічні читан

ня. — 1995. — №1.

Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів

1986—1990 рр. — К.,1993.

Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій? //Філософська і соціоло

гічна думка. — 1996. — №1—2.

Циганков П.А. Міжнародні відносини як особливий різновид сус

пільних відносин //Політологічні читання. — 1992. — №2.

Ясперс К. Будущий мировой порядок //Век ХХ и мир. — 1990. —

№ 9.

286

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

1. РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

З КУРСУ «ПОЛІТОЛОГІЯ» ТА ДИДАКТИЧНІ

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЇХ ПРОВЕДЕННЯ

Тема 1. Політика і політична наука

1. Політика як суспільний феномен і наукове поняття. Її струк

тура та функції.

2. Предмет, категорії, методи та функції політології.

3. Система політичних наук. Її становлення і розвиток у світі та

Україні.

Основні поняття: політика, політична сфера, політологія, систе

ма політичних наук.

Реферати:

1. Теоретичні концепції політики.

2. Політика як практична діяльність, наука та мистецтво.

3. Політика і економіка (взаємозв’язок і взаємодія).

Література

І. Навчальна

1. Політологія / За заг. ред. І.С.Дзюбка, К. М. Левківського. —

К.,1998. — С.10 — 42.

2. Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.,

1998. — С. 10—15.

3. Політологія. Курс лекцій / І.С.Дмитрів, О. М.Рудакевич, В. А.

Кулик та ін. — Тернопіль, 1998. — С. 59.

287

Теми семінарських занять та самостійної роботи студентів

4. Політологія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1994. — С.9—24.

II. Наукова

1. Голубченко А. Коли політика стає гальмом для економіки //

Розбудова держави. — 1998. — № 7—8.

2. Лузан А. О. Політика і суспільство // Політологічні читання. —

1993. — №1.

3. Потічний П.Й. Що таке політика? // Сучасність. — 1993. — №8.

4. Рудич Ф. Політологія в Україні: теоретичний та прикладний

контекст // Віче. — 1997. — №7.

5. Українська Академія політичних наук.Українська асоціація

політологів // Політологічний енциклопедичний словник. — К. 1997.

— С.356—357.

Тема 2. Історія світової політичної думки: основні етапи

1. Зародження політичної думки в країнах Стародавнього Схо

ду. Політичні вчення Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

2. Середньовічні релігійнополітичні концепції.

3. Й. Макіавеллі — фундатор новітньої політичної теорії. По

літичні концепції Нового часу (Д. Локк, Т. Гоббс, Ш. Монтеск’с, Ж.

Ж. Руссо, І. Кант, Г. Ф. Гегель, К. Маркс та ін.).

4. Формування політології як самостійної науки у XIX — почат

ку XX ст. М. Вебер — класик західної політології.

Основні поняття: політична історія, політична думка, історія

світової політичної думки, політична ідея, політична концепція, по

літичне вчення, політична наука.

Реферати

1. Арістотель про політику, державу і політичну справедливість.

2. Трактування політики в працях французьких просвітителів.

3. Вклад М. Вебера у світову політичну думку.

Література

1. Політологія / За заг. ред. І. С. Дзюбка, К, М. Левківського. —

К., 1998. — С. 42 — 65.

2. Політологія / За ред. О.В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.,

1998. — С. 16 — 45.

3. Політологія. Курс лекцій / І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, В.А. Ку

лик та ін. — Тернопіль, 1998. — С.121—140.

4. Основи політичної науки. Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. Час

тина 1. — Львів, 1997. — С. 13—230.

288

М.Ф. Юрій. Основи політології

5. Політологія / За ред. О.І.Семківа. — Львів, 1994. — С.25—78.

6. Сейбан Д., Торсон Т. Історія політичної думки. — К., 1997. Пол

ітологічний енциклопедичний словник. — К.,1997.

7. Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К.,1996.

Тема 3. Розвиток політичної думки в Україні

1. Зародження та розвиток політичної думки в княжу добу історії

УкраїниРуси.

2. Політична думка в Україні епохи європейського Відродження

та Гетьманської держави.

3. Національне відродження і розвиток української політичної

думки в XIX « початку XX ст. М. Костомаров та М. Драгоманов —

фундатора політичної науки в Україні.

Основні поняття: українська політична думка, національне

відродження, національна ідея, державницька ідея, напрям у вітчиз

няній історикополітичній науці.

Реферати

1. Конституція П. Орлика — втілення державницької ідеї та де

мократичних традицій українського народу.

2. Національнополітична доктрина М. Грушевського.

3. Концепції української державності в українській історико

політичній науці міжвоєнної доби.

Література

1. Політологія / За заг.ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. —

К., 1998. — С. 42—65.

2. Політологія /За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.,

1998. — С. 46—71.

3. Політологія. Курс лекцій / І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, В. А. Ку

лик та ін. — Тернопіль, 1998. — С.141—157.

4. Онищенко І. Етно та націогенез в Україні (етнополітологічний

апаліз). — К.,1997.

5. Основи етнодержавознавства. — К.,1997.

6. 0снови політичної науки. Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. Час

тина 1. — Львів, і 997. — С. 231—276.

7. Політологічний енциклопедичний словник. — К.,1997.

8. Політологія. Кінець XIX перша половина XX ст.: Хрестома

тія. — Львів, 1996.

9. Потульницький В. А. Теорія української політології: Курс

лекцій. — К., 1993.

289

Теми семінарських занять та самостійної роботи студентів

10. Політологія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1994. — С.79—

136, 147.

Тема 4. Політична влада

1. Сутність та характерні ознаки політичної влади, її наукові концепції.

2. Суб’єкти, джерела, ресурси та засоби політичної влади. Понят

тя і типи легітимності влади.

3. Типологія політичної влади. Особливості політичної влади в

Україні.

Основні поняття: політична влада, державна влада, політичне па

нування, політичний авторитет, політична могутність, легітимність

влади, відчуження влади, ерозія влади.

Реферати

1. Концепції походження та сутності політичної влади.

2. Трансформація політичної влади в ході історичного розвитку

людства.

3. Політична та економічна влади: особливості, взаємозв’язок,

взаємодія.

Література

І. Навчальна

1. Політологія / За заг.ред. І.С.Дзюбка. К. М. Левківського. — К,

1998. — С. 234—252.

2. Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.,

1998. — С.129—145.

3. Політологія. Курс лекцій /1. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, В. А. Ку

лик та ін. — Тернопіль, 1998. — С.10 — 19.

4. Основи політичної науки. Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. Час

тина 2. — Львів, 1997. — С. 55 — 94.

5. Політологія / За ред.О.І.Семківа. — Львів, 1994. — С.9—24.

ІІ. Наукова:

1. Ладиченко В. Механізм влади: світ і Україна // Нова політика.

— 1997. — № 6.

2. Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перс

пективи розвитку // Право України. — 1998. — № 8.

3. Павленко Р. Посткомуністична влада: сутність і метаморфози

// Нова політика. — 1997. — № 2.

4. Рудич Ф.М. Чи багато влади потрібно владі? (Україна в кон

тексті трансформації політичних структур в країнах СНД і Балтії,

Центральної і Східної Європи). — К.,1998.

290

М.Ф. Юрій. Основи політології

Тема 5. Політична діяльність і політичні відносини

1. Мотиви, цілі та засоби політичної діяльності.

2.Типологія політичної діяльності. Політична участь та політич

не функціонування.

3. Політична взаємодія та політичні відносини.

Основні поняття: політична діяльність, політичний інтерес, по

літична участь, політичне функціонування, політичний менеджмент,

політичний маркетинг, політична взаємодія, політичні відносини.

Реферати

1. Мотиваційна структура політичної діяльності.

2. Стратегія і тактика політичних сил.

3. Українське студентство як суб’єкт політичної діяльності.

Література

І. Навчальна

1. Політологія / За заг.ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. —

К., 1998. — С. 108 —156.

2. Політологія / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. — К.,

1998. — С. 95 —105.

3. Політологія. Курс лекцій / І. С. Дмитрів, О. М. Рудакевич, В. А. Ку

лик та ін. — Тернопіль, 1998. — С.20—30.

4. Основи політичної науки. Курс лекцій / За ред. Б. Кухти. Час

тина 2. — Львів, 1997. — С. 157—190.

5. Політологія / За ред.О. І. Семківа. — Львів, 1994, — С.346—395.

ІІ. Наукова:

1. Бебик В. М. Політичний маркетинг та менеджмент. — К., 1996.

2. Козак В. Сенс і пріоритети політичної участі // Віче. — 1998. —

№1.

3. Коляденко В. Технології регулювання конфліктів // Нова пол

ітика. 1997. — №5.

4. Пойченко А. М. Політика: теорія і технологія діяльності. — К., 1994.

Тема 6. Держава в політичній системі суспільства

1. Генеза держави, її атрибути та головні риси.

2. Структура та функції держави. Форми державного правління

й устрою.

3. Типологія держав. Правова та соціальна держава, проблеми її

розбудови в Україні.