ГЛОСАРІЙ (термінологічний словник).
Адаптація соціальна – пристосування індивіда до умов соціального
середовища, формування адекватної системи відносин із соціальними
об’єктами, рольова пластичність поведінки, інтеграція особистості у соціальні
групи, діяльність щодо освоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і
цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.
Аномальні діти – діти із значними відхиленнями від нормального
фізичного і психічного розвитку. Дефект однієї із функцій порушує розвиток
дитини за певних обставин. Основні категорії аномальних дітей: діти з вадами
зору, з важкими порушеннями мови, з порушеннями інтелектуального
розвитку, з комплексними порушеннями психофізичного розвитку та з
порушенням опорно-рухового апарата.
Аутизм – стан психіки, що характеризується порушенням комунікативної
поведінки. Аутизм може бути симптомом психотичного (при шизофренії,
ранній дитячій аутизм) і непсихотичного (при психопатії) рівня. Аутизм –
«відхід» від дійсності з фіксацією на внутрішньому світі афективних
комплексів і переживань. Відрізняється від інтроверсії як особистісного виміру
або розглядається як хворобливий варіант інтроверсії. Аутизм проявляється:
1)Fемоційною і поведінковою відторгненістю від реальності, зниженням або
обмеженням і повним припиненням спілкування, «зануренням в себе»;
2)Fвтратою емоційної і комунікативної дистанції зі збитковим,
недиференційованим спілкуванням і відкритістю, які пов’язані з нездатністю
враховувати емоційні реакції співрозмовника, з емоційною дефіцитарністю.
Будинки-інтернати для дітей-інвалідів – медико-соціальні установи,
призначені для довгочасного проживання в них дітей, які мають функціональні
обмеження. До таких будинків приймають дітей до 18 років, які мають
відхилення від норми у фіз. та розумовому розвитку; тих, хто потребує догляду
і мед. обслуговування, а також соціально-трудової адаптації.
Глухота – це тяжкі порушення слуху, внаслідок яких людина не здатна
сприймати звукову інформацію в будь-яких або майже будь-яких формах.