3.3. Визначення обміну повітря у робочих приміщеннях
У складі атмосферного повітря міститься 78% азоту, 21%
кисню, 0,03% вуглекислого газу, вуглецю, озону, тощо. В
закритому приміщенні склад повітря змінюється в той, чи інший
бік. Коли в приміщенні є не більше 9% кисню (при нормальному
барометричному тиску), то може наступити смерть внаслідок
аноксемії – кисневого голодування тканин організму.
При 83% азоту відчувається задуха, а при 93% — настає
смерть. При вмісті кисню в повітрі робочої зони від 19,5 до 20%
забезпечується нормальне самопочуття людського організму.
Проектування системи вентиляції починається з розрахунку
повітрообміну для конкретного приміщення, або робочого місця.
Для приміщення з нормальним мікрокліматом і при
відсутності шкідливих речовин, або наявність їх в межах норм
повітрообміну, що визначається таким чином:
де W – необхідний повітрообмін, м
3
/год;
n
p
— кількість працюючих в приміщенні, чол.;
W
0
— втрати повітря на одного працюючого, м
3
/год.
Якщо на одного працюючого припадає менше 20м
3
об’єму
приміщення, то W
0
= 30м
3
/г; якщо ж на одного працюючого
припадає 20м
3
і більше об’єму приміщення, то W
o
= 20м
3
/г.
Повітрообмін W
гп
для видалення з приміщення шкідливостей
у вигляді парів, газів, пилу (м
3
/год) розраховується за формулою:
де B
Г
— кількість речовини, яка виділяється в приміщенні, мг/год.;
В
Д
— допустимий вміст шкідливої речовини у повітрі приміщення, мг/м
3
;
В
П
— вміст шкідливої речовини в чистому повітрі, що поступає, мг/м
3
;
n — кількість джерел, які виділяють шкідливості.
Маса водяних парів в повітрі визначається його вологістю.
Розрізняють абсолютну, максимальну та відносну вологість
повітря. Зв’язок між цими величинами визначається за
формулою:
де — відносна вологість, %;
В
П
— маси водяних парів, що знаходяться в даний момент в повітрі, г/м
3
.
М — максимально можливий вміст водяних парів в повітрі, г/м
3
.