3.5 Електробезпека. Розрахунок захисного заземлення
Розслідування електротравматизму на підприємствах
пов`язано з рішеннями багатьох задач по електробезпеці.
Найбільш розповсюдженим і надійним технічним засобом
захисту людей і тварин від уражень електричним струмом є
захисне заземлення.
Захисне заземлення – це навмисне з`єднання металевим
провідником з землею металевих конструкційних частин
електрообладнання – корпусів, станин, і т. п., в нормальних
умовах, котрі не знаходяться під напругою, але можуть
потрапити під неї.
Мета захисного заземлення – знизити до безпечних величин
напруги дотику і кроку, зумовлені замиканням на корпус, тобто,
знизити напругу між корпусом електроустановки та землею.
Електроустановки заземляються: при змінному та постійному
струмах напругою 500В і вище, при напрузі 42В змінного і 110В
постійного струмів в приміщеннях з підвищеною небезпекою, в
особливо небезпечних приміщеннях і в зовнішніх
електроустановках, при змінному і постійному струмах і
вибухонебезпечних приміщеннях. Принципова схема заземлення
показана на рис. 3.8.
Людина, з певною провідністю R
Л
, торкаючись до корпусу, на
який потрапила напруга, включається в коло провідності
заземлювача R
3
, паралельно провідності ізоляції проводів А
відносно землі, і послідовно з провідністю ізоляції проводів B і
C. Таким чином, ввімкнений між корпусом і землею малий опір
захисного заземлення (не більше 4Ом), шунтує опір людини, за
рахунок чого, струм, що проходить через тіло людини, значно
знижується. При попаданні людини під напругу кроку величина
потенціалу в двох точках визначається за формулою:
де I
3
– струм замикання над землею, Ф;
ρ
3
– питомий опір землі, Ом • м;
x – відстань замикання над землею, м;
a – відстань рівна кроку людини (а ≈ 0,8 м).
Величина напруги кроку:
Захисне заземлення складається (рис. 3.9) з заземлювальних
електродів 4, забитих, або затоптаних в ґрунт; штаби (магістралі
заземлення) 3, або з’єднувального проводу.