Яковлєв Ю.П. Контролінг на базі інформаційних технологій

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 2. Класифікація об’єктів контролінгу та інформаційних систем

На основі аналізу виробляють рекомендації для прийняття уп

равлінських рішень. З урахуванням сформованої ситуації, а також

майбутніх можливостей і небезпек контролінг визначає, які альтер

нативи дій є в підприємства в цей час, і оцінює ці альтернативи з

погляду досягнення цілей. На основі таких рекомендацій керівник

може діяти осмислено.

Отже, основне завдання контролінгу — націлювати систему уп

равління підприємством на досягнення поставленої мети. Тому кон

тролінг є складною конструкцією, що поєднує в собі настільки різні

елементи, як установлення цілей, планування, облік, контроль, аналіз,

керування інформаційними потоками й вироблення рекомендацій для

прийняття управлінських рішень. Внаслідок своєї інтегрованості

контролінг забезпечує синтетичний, цілісний погляд на діяльність

підприємства в минулому, сьогоденні й майбутньому, комплексний

підхід до виявлення й рішення проблем, що постають перед підприєм

ством.

Яковлєв Ю.П. «Контролінг на базі інформаційних технологій»

РОЗДІЛ 2.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ КОНТРОЛІНГУ

ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ

Одне з найважливіших завдань контролінгу — керування прибут

ком підприємства, тому у фокусі уваги контролінгу перебувають

витрати: їхні види, місця виникнення й принципи керування ними.

За розміри витрат на підприємстві відповідають керівники різних

служб і підрозділів («центрів відповідальності» — відповідно до тер

мінології контролінгу). Тому найважливішими об’єктами контролінгу

є «витрати» й «центри відповідальності».

2.1. Методи класифікації витрат

Класифікація витрат — це засіб для рішення завдань керування:

приймаючи рішення, керівник повинен чітко уявляти собі всі його

наслідки. Щоб прийняти правильне рішення, керівникові важливо

знати, які витрати й вигоди воно за собою спричинить. Релевантни

ми (істотними, значимими) можна вважати тільки такі майбутні

витрати, які зміняться в результаті прийнятого рішення. При визна

ченні релевантних витрат потрібно врахувати безповоротні й альтер

нативні витрати з упущеною вигодою:

• Безповоротні витрати, тобто витрати минулих періодів, не є

істотними для прийняття управлінських рішень.

Приклад. На будівництво нового виробничого корпусу витрачено

130 млрд грн і вже зараз ясно, що для його уведення в експлуатацію

потрібно буде затратити ще 120 млрд грн. Доход від реалізації про

дукції, що буде зроблена в ньому за найближчі п’ять років, станови

тиме 230 млрд грн. Для рішення доцільності продовження будівництв

необхідно провести аналіз варіантів.

На витрачені 130 млрд грн вплинути вже неможливо. Релевант

ними є тільки ті витрати й вигоди, на які можна вплинути сьогодні,

тобто різниця витрат.

• Альтернативні витрати та упущена вигода релевантні для прий

няття рішень.

Розділ 2. Класифікація об’єктів контролінгу та інформаційних систем

Приклад. Ремонтномеханічний завод (РМЗ) має можливість

виконати замовлення сторонньої організації, витрати на виконання

якого складуть 80 млн грн. Завод працює на повну потужність, тому

виконати дане замовлення підприємство зможе тільки за рахунок

іншого замовлення, прибуток від якого становив би 20 млн грн.

Необхідно визначити ціну виконання замовлення, яка повинна по

крити не тільки витрати на його виконання (80 млн грн), а й упуще

ну вигоду (20 млн грн).

Мета класифікації витрат — виділити із загальної маси релеван

тну частину (частина, на яку можна вплинути в цей момент). Тому

спосіб класифікації залежатиме від конкретного завдання, що стоїть

перед керівником. Отже, класифікація витрат повинна бути пов’яза

на зі специфікою конкретних завдань.

Таблиця 1

Класифікація витрат щодо поставлених завдань

Класифікація витрат стосов<

но питань

Питання, що стоять перед керівни<

ком підприємства

За динамікою витрат щодо

обсягу випуску:

– змінні;

– постійні;

– змішані

Як зміниться прибуток після зміни

цін, витрат і обсягу виробництва?

Які наслідки будуть мати зміни

структури випуску?

Яка оптимальна (найкраща) струк

тура випуску?

Яким повинен бути обсяг виробниц

тва?

Наскільки великий ризик і який «за

пас міцності»?

За можливістю віднесення на

конкретний об'єкт калькуля

ції (продукції):

– прямі;

– непрямі

Які витрати на виробництво в цілому?

Які витрати на виробництво цього

виду продукції або групи видів про

дукції?

Які витрати даного підрозділу?

За ступенем регулювання:

– повністю регульовані;

– повільні (частково регу

льовані);

– слабко регульовані (задані)

Наскільки великі відхилення «план–

факт» і чим вони спричинені?

Хто відповідає за відхилення?

Чи є можливість фінансового маневру?

У чому конкретні резерви економії?

Яковлєв Ю.П. «Контролінг на базі інформаційних технологій»

Таким чином, класифікацію необхідно розглядати одночасно в

декількох аспектах на прикладі табл. 1:

— за стадіями технологічного процесу;

— за статтями витрат;

— за видами продукції;

— за центрами відповідальності;

— за динамікою витрат стосовно обсягу випуску;

— за ступенем регулювання витрат.

Докладніше суть різних способів класифікації витрат показано в

табл. 2.

Таблиця 2

Категорії витрат

Група Значення Суть витрат

За динамікою щодо обсягу випуску

Постійні Затрати, які залишаються незмін

ними незалежно від зміни обсягу

випуску

Загальногосподарсь

кі витрати

Змінні Витрати, які змінюються прямо

пропорційно зміні обсягу випуску

Витрати на основні

матеріали

Змішані Витрати, які змінюються при зміні

обсягу ви виробництва, але, на від

міну від змінних витрат, не в пря

мій пропорції (тобто містять у собі

постійну й змінну складові)

Витрати на електро

енергію

За можливістю віднесення на конкретний об'єкт калькуляції

Прямі Витрати, відношення яких до кон

кретного об'єкта калькуляції (виду

продукції, підрозділу) спостеріга

ються безпосередньо (прямі витра

ти не збігаються зі змінними: на

приклад, витрати на утримування

й експлуатацію устаткування цеху

прямими, але постійними)

Витрати на основні

матеріали, зарплату

робітникам і цехово

му персоналу, утри

мання виробничого

устаткування

Непрямі Витрати, які неможливо безпосере

дньо ототожнити з тим або іншим

об'єктом калькуляції

Витрати на утриман

ня заводоуправління

За ступенем регулювання

Повністю

регульо

вані

Витрати, що відбивають чіткий

(функціональний) взаємозв'язок

між «входом» і «виходом» процесу

виробництва

Основні матеріали

Розділ 2. Класифікація об’єктів контролінгу та інформаційних систем

2.1.1. Постійні й змінні витрати

Зміна обсягу випуску або реалізації будьякого виду продукції

пов’язана зі зміною прибутку, тому, приймаючи рішення, керівник

повинен уявляти як воно відіб’ється на витратах і виторзі.

Релевантною є та частина витрат і вигод, яка змінюється при зміні

обсягу виробництва даної продукції. Тому для визначення обсягу

випуску необхідно систематизувати витрати, поділивши їх на постійні

(незалежні від обсягу випуску), змінні (що змінюються пропорційно

обсягу випуску) і змішані (що включають у себе постійну й змінну

частини):

F = a

; V = a

Q; M = b

Q + b

де F, V, М — постійні, змінні й змішані витрати на весь обсяг випус

ку Q (відповідно).

Аналіз формул показує, що залежність витрат від обсягу випуску

продукції лінійна. Постійні, змінні й змішані витрати на одиницю

продукції знаходять розподілом відповідних витрат на обсяг випуску:

f = а

: Q;

v = a

= const;

m = b

+ b

: Q.

Таким чином, змінні витрати на одиницю продукції являють со

бою константу, а постійні — гіперболічно залежать від обсягу ви

пуску.

Постійні витрати залишаються постійними величинами тільки

протягом короткострокового періоду, коли немає можливості

збільшити або зменшити виробничі потужності.

Частково

регульова

ні (повіль

ні)

Витрати, що виникають внаслідок

рішень, які керівник приймає пері

одично. Твердий причиннонаслід

ковий зв'язок між «входом» і «ви

ходом» відсутній (можлива коре

ляційна залежність)

Витрати на марке

тинг та рекламу

Слабко ре

гульовані

(задані)

Витрати, на величину яких немож

ливо впливати в короткостроково

му періоді

Витрати на будівниц

тво виробничого кор

пусу

Продовження табл. 2

Яковлєв Ю.П. «Контролінг на базі інформаційних технологій»

Протягом тривалого періоду, якщо обсяг виробництва перевищує

існуючі виробничі потужності, постійні витрати змінюються стриб

коподібно.

Стрибкоподібні зміни постійних витрат є наслідком додаткових

витрат на придбання устаткування для збільшення випуску.

Щоб виділити постійні й змінні витрати, потрібно визначити:

— період часу, коли виникають витрати;

— інтервал обсягів випуску (вихід валової продукції).

Керівник може управляти не тільки змінними витратами, а й

постійними. Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва,

але можуть змінюватися під впливом інших факторів (наприклад,

витрати на утримання заводської їдальні є постійними щодо обсягу

випуску, але залежать від числа працівників). У зв’язку з цим, ко

рисно проаналізувати усі фактори, від яких залежать витрати (cost

drivers). Тільки після цього можна визначити, від яких факторів за

лежать дані витрати і які параметри цієї залежності (коефіцієнти

пропорційності).

Приклади витрат, що змінюються пропорційно факторам, від

мінним від обсягу випуску, представлені в табл. 3.

Впливаючи на фактори (див. табл. 3), менеджер може управляти

постійними витратами.

Залежність витрат від обсягу випуску звичайно характеризуєть

ся лінійною функцією, але в деяких випадках вона може виявитися

більш складною. Зокрема, на рис. 1 представлені залежності змінних

витрат від обсягу випуску, побудовані з урахуванням закону убутної

віддачі.

Таблиця 3

Вплив деяких факторів на витрати

Фактори, що впливають на

витрати

Види витрат

Площа приміщення

Вартість майна

Кількість працівників

Кількість замовлень

Кількість переналагоджень

Фонд часу роботи устатку

вання

Орендна плата

Страхування

Витрати на утримання їдальні

Витрати на оформлення замовлень

Витрати на переналагодження устат

кування

Витрати на проведення технічного

огляду встаткування

Розділ 2. Класифікація об’єктів контролінгу та інформаційних систем

Звичайно, лінійна функція лише приблизно описує поводження

змінних витрат, але на практиці такого наближення звичайно вияв

ляється досить.

Існують і інші приклади нелінійності витрат. Найвідоміша з них —

«дослідницька крива»: При збільшенні обсягу виробництва зроста

ють досвід і кваліфікація працівників.

Дослідницька крива описує збільшення продуктивності праці в

процесі збільшення обсягу виробництва, а збільшення продуктивності

праці означає зниження витрат. У цій моделі трудомісткість остан

ньої одиниці продукції обчислюється за формулою:

= t

де t

— трудомісткість першої одиниці продукції;

Q — загальна кількість випущених одиниць продукції;

b = lnk : ln2 — індекс зростання кваліфікації;

k — відсоток підвищення кваліфікації.

2.1.2. Методи виявлення залежності витрат від обсягу випуску

Залежність витрат від обсягу випуску може бути як лінійною, так

і нелінійною. Для виявлення характеру й параметрів цієї залежності

використовуються спеціальні методи:

— інженерний метод (на підставі технологічних схем);

Витрати змінні

Рис.1. Приклад нелінійної залежності витрат (у вартісному вираженні)

від обсягу випуску (у натуральному вираженні):

на одиницю продукції;

на всю продукцію

Яковлєв Ю.П. «Контролінг на базі інформаційних технологій»

— метод найменших квадратів;

— метод візуального контролю (оцінка коефіцієнта пропорцій

ності «на око»);

— метод інтерполяції (побудова прямої лінії по двох крапках).

Найточніші результати дають інженерний метод і метод наймен

ших квадратів.

Інженерний метод полягає в тому, що на кожну статтю витрат

технологи, інженери, виходячи з технологічної необхідності, встанов

люють нормативи на витрату ресурсів у натуральному вираженні, а

витрати планують множенням цих нормативів на ціни. Недолік ме

тоду — висока трудомісткість. Крім того, складно встановити норма

тиви на такі витрати, як зарплата, утримання й експлуатація встат

кування, загальноцехові, загальногосподарські. Метод застосовують,

якщо мова йде про нову продукцію, нову технологію, коли статис

тичні дані за минулі періоди відсутні.

Метод найменших квадратів математично точний, але через ве

ликий обсяг обчислень потребує використання комп’ютера. Процес

поділу витрат на змінні постійні складається з таких етапів:

— угруповання витрат;

— збір статистичної інформації;

— побудова графіка залежності витрат від обсягу;

— визначення чисельних параметрів залежності витрат від випуску;

— перевірка сили зв’язку між витратами й обсягом виробництва.

Постійні витрати F не залежать від обсягу випуску по визначенню:

F = const = a

Залежність змінних витрат від обсягу випуску можна описати

лінійною функцією

y = a

де y — сумарний обсяг змінних витрат (на весь випуск);

— коефіцієнт пропорційності (величина змінних витрат на оди

ницю випуску);

х — обсяг випуску.

Залежність змішаних витрат від обсягу випуску можна описати

лінійною функцією, що містить вільний член:

y = a

x + a

де y — сумарна величина змішаних витрат;

Розділ 2. Класифікація об’єктів контролінгу та інформаційних систем

x — змінна частина змішаних витрат;

— постійна частина змішаних витрат.

Метод найменших квадратів дає такі формули для обчислення

параметрів залежності витрат від обсягу (горизонтальна риска над

показником означає, що беруть середню величину):

xy xy

−

;

01x

aax=+

;

ax=−

;

()

−

де

— сума квадратів відхилень значень х від середнього значення;

х — ділене на кількість спостережень;

n — кількість спостережень.

Для обчислень можна використати готові комп’ютерні програ

ми. При використанні методу найменших квадратів виникають про

блеми:

— недостача статистичної інформації (щоб результат був точним,

необхідно мати дані приблизно за рік за місяцями);

— інфляція;

— неточність вихідних даних.

Щоб статистичний аналіз був коректним, необхідно усунути

вплив інфляційного фактора — перевести всі величини в ціни базо

вого періоду. Для цього витрати за кожен період потрібно помножи

ти на I — індекс зростання цін порівняно з базовим періодом:

де Р — ціна витраченого ресурсу;

Q — кількість витраченого ресурсу;

0, 1 — індекси, які вказують, що величини беруться відповідно

для базового й звітного періодів.

Якщо ціни на різні складові витрат змінювалися рівномірно, для

спрощення розрахунків можна розрахувати зведений індекс цін:

Яковлєв Ю.П. «Контролінг на базі інформаційних технологій»

∑

Для перевірки сили зв’язку між витратами й обсягом випуску

використовують статистичні показники: коефіцієнт кореляції, помил

ку моделі, помилку знаходження коефіцієнтів.

Коефіцієнт кореляції показує, яка частина коливань витрат зале

жить від обсягу випуску. Цей коефіцієнт приймає значення від –1

до +1 і обчислюється за формулою:

Для розрахунку коефіцієнта кореляції можна використати готові

комп’ютерні програми. Чим більший модуль r, тим сильніша за

лежність.

Сила зв’язку залежно від модуля коефіцієнта кореляції r:

Слабка 0,1–0,3

Помірна 0,3–0,5

Помітна 0,5–0,7

Висока 0,7–0,9

Дуже висока 0,9–1,0

Отже, ми розглянули методи виявлення залежності витрат від

обсягу випуску продукції (робіт, послуг). Однак для рішення зав

дання керування витратами цього недостатньо: необхідно класифі

кувати їх за ступенем регулювання.

2.1.3. Класифікація витрат за ступенем регулювання

З метою планування й контролю витрати можна розділити на три

групи за ступенем регулювання: повністю, частково й слабко регуль

овані. Ознаки різних груп витрат подано в табл. 4.

Повністю регульовані витрати виникають насамперед, у сферах

виробництва й розподілу продукції. Довільні витрати мають місце,

головним чином, у НДДКР (науководослідних і дослідноконструк

торських роботах), маркетингу й обслуговуванні клієнтів. Слабко ре

гульовані (задані) витрати виникають в усіх функціональних сферах.