Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

~ 141 ~

- переведення цілей на мину практичних завдань у вигляді діяльнісного

модуля, який мас забезпечити перехід від навчальних завдань до професійної діяльності;

- реалізація моделі підготовки вчителя-вихователя у процесі викладання

педагогічних дисциплін;

- корекція процесу засвоєння ЗУН студентами;

- контроль, оцінка (поточна, рубіжна, заключна) ЗУН студентів.

Ця логіка реалізується у кожному модулю (темі) курсу «Педагогіка» через

зовнішню структуру (тема, мета, обладнання, план, завдання студентам, рекомендована

література, теоретичний і практичний блоки, прогнозовані педагогічні якості та вміння)

та внутрішню структуру, що відображає основні рівні засвоєння ЗУН студентами, що

відповідає таксономії цілей: на рівні пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу,

оцінки. Підготовлені членами кафедри педагогіки навчальні посібники «Практикум з

педагогіки» і «Технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів»

включають загально-методичний модуль, філософську методологію, конкретно-

методологічний модуль, власне теоретичний, теоретичний модуль і практичний блок,

блок контролю і самоконтролю, блок професійно-педагогічних умінь та професійних

якостей.

В основу лекційно-семінарскіх занять з педагогіки покладена технологія

проблемного навчання.

Технологія проблемного навчання не нова і вона отримала широке

розповсюдження у ВНЗ.

Сьогодні під проблемним навчанням розуміють таку організацію навчальних

занять, котрі передбачають створення під керівництвом викладача проблемних ситуацій і

активну самостійну діяльність студентів по їх розв'язанню, результатом якої є творче

оволодіння знаннями, навичками, уміннями та розвиток мислительних здібностей.

Викладачами використонуготься різни типи проблемних ситуацій, як па змістом так і

рівнем складності (див. рис. 9).

Основою проведення семінарсько-практичних занять з педагогіки є групові

технології. Академічна група поділяється на мікрогрупи. Технологічний процес групової

роботи складається з таких елементів:

~ 142 ~

~ 143 ~

1. Підготовка до виконання групового завдання:

а) постановка пізнавальної задачі (проблемної ситуації);

б) інструктаж про зміст і послідовність роботи;

в) рекомендації щодо дидактичного матеріалу по групах.

2. Групова робота:

г) знайомство з матеріалом, планування роботи в групі;

д) розподіл завдань між членами групи;

е) індивідуальне виконання завдань;

є) обговорення індивідуальних результатів роботи в групі;

ж) обговорення загального завдання групи групи (зауваження, доповнення,

уточнення, узагальнення);

з) підведення підсумків групового завдання.

3. Заключна частина:

і) повідомлення про результати роботи в групах; й) аналіз пізнавальної задачі,

рефлексія;

к) загальний висновок про групову роботу і виконання поставленої задачі.

Висновки про роботу групи та їх членів,

У процесі групової роботи викладач виконує різноманітні функції: контролює хід

роботи у групах; консультує, відповідає на запитання, координує діяльність, при

необхідності допомагає окремим студентам або групі в цілому.

На практичних заняттях з педагогіки використовуються також технології на основі

активації та інтенсифікації діяльності студентів - ігрові технології.

Гра - це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння

суспільного досвіду, в якому складається формується і удосконалюється самоуправління

поведінкою.

Концептуальними основами ігрових технологій є психологічні механізми ігрової

діяльності, що спираються на фундаментальні потреби особистості у самовираженні,

самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.

За цільовими орієнтаціями ігрові технології поділяються на: дидактичні, виховні,

розвивальні, соціалізуючі.

За характером педагогічного процесу: навчальні, тренінгові, контролюючі,

узагальнюючі, пізнавальні, виховні, розвивальні, репродуктивні, продуктивні, творчі,

комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні.

За ігровою методикою: предметні, сюжетні, рольові, ділові, імітаційні,

драматизації.

~ 144 ~

Ігрові технології сприяючі, засвоєнню ЗУН, розвитку системи розумових дій,

системи естетично-моральних якостей, системи дійово-практичної сфери і самокеруючих

механізмів.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

- спонукальну (викликати інтерес);

- комунікативну (засвоєння елементів культури спілкування майбутніх

педагогів);

- самореалізації (кожен студент реалізує свої можливості);

- розвивальну (розвиток уваги, волі та інших психічних якостей);

- розважальну (отримують задоволення);

- діагностичну (виявлення відхилень в ЗУН, в поведінці, прогалин у знаннях);

- коррекційну (внесення позитивних змін у структуру особистості майбутніх

вчителів).

Більшість ігор мають риси вільної розвивальної діяльності, що має активний

творчий характер, сприяє розвитку почуттів і позитивних емоцій,

Треба відзначити, що в сучасній середній і вищій школі ігрова діяльність

використовується:

- в якості самостійної технології для засвоєння теми, розділу, поняття;

- як елемент іншої технології;

- в якості уроку або його окремих частин (вступ, пояснення, закріплення,

вправи, контролю).

У нашому досвіді широко використовуються ділові ігри для розв'язання

комплексних задач засвоєння нового, закріплення матеріалів, розвитку творчих

здібностей, формування загально-навчальних умінь. Ділові ігри дають можливість

студентам зрозуміти навчальний матеріал з різних позицій.

У процесі вивчення педагогіки застосовуються різні модифікації ділових ігор:

імітаційні, операційні, рольові ігри, діловий театр, психо- і соціограма.

Імітаційні (імітуються події, конкретну діяльність студентів, викладачів, учнів,

вчителів). Сценарій імітаційної гри, крім сюжету подій, містить інші структури і

призначення імітованих процесів та об'єктів.

Операційні ігри допомагають відпрацьовувати конкретні специфічні операції.

Наприклад, розв'язання педагогічних задач, проведення зборів тощо.

Рольові ігри сприяють відпрацюванню тактики поведінки, дій, виконання функцій

та обов'язків конкретної особистості. Для проведення гри з використанням ролі

розробляється модель ситуації, розподіляються ролі.

~ 145 ~

Діловий театр передбачає написання сценарію, де описується конкретна ситуація,

функції та обов'язки дійових осіб, їх задачі.

Психограма і соціограма близькі до «ділового театру», але спрямовані на

формування перцептивних умінь майбутніх педагогів (уміння відчувати стан іншої

людини, уміння встановити контакт).

Технологія ділової гри складається з таких етапів (див. табл. 2).

В останній час у ВНЗ використовують інформаційні технології навчання, до яких

відносять технології, що використовують спеціальні технічні інформаційні засоби (ЕОМ,

аудіо, кіно, відео). Коли комп'ютери стали широко використовуватись в освіті, з'явився

термін «нові інформаційні технології навчання». Ми схильні до думки вчених, які

вважають, що будь-яка педагогічна технологія - це інформаційна технологія, оскільки

основу технологічного процесу навчання складає інформація та її рух (перетворення).

Тому більш точним було б визначення для цих технологій -технічні інформаційні

технології.

Технічні інформаційні технології - це процеси підготовки і передачі інформації,

засобом якої є комп'ютер та інші технічні засоби. Вони розвивають ідею програмованого

навчання і відкривають дійсно нові, ще не досліджені варіанти навчання, пов'язані з уні-

кальними можливостями сучасних комп'ютерів і телекомунікацій. Проте в наукових

джерелах ці технології отримали назву комп'ютерних технологій.

Комп'ютерні технології спрямовані на: підготовку особистості інформаційного

суспільства; формування умінь працювати з інформацією; розвиток комунікативних

здібностей; формування дослідницьких умінь та умінь вибору оптимальних рішень; забез-

печення великим об'ємом якісної інформації.

Таблиця 2. Етапи проведення ділової гри.

Етап підготовки

(постановка мети, аналіз

проблеми,

обґрунтування задач,

планування, загальний

опис процедури гри,

зміст ситуації та

характеристика дійових

осіб)

Розробка гри  розробка сценарію,

 плану ділової гри,

 загальний опис гри,

 зміст інструктажу,

 підготовка матеріального

забезпечення,

 постановка проблеми, цілей,

 умови,

 інструктаж,

 регламент,

 правила,

~ 146 ~

 розподіл ролей,

 формування груп,

 консультації

Етап проведення Входження в гру  робота з джерелами і тренінг,

 мозковий штурм

Групова робота

над завданнями

 виступ груп,

 захист результатів,

 дискусії,

 робота експертів.

Етап аналізу та

узагальнення

Міжгрупова

дискусія

 вихід з гри,

 аналіз,

 рефлексія,

 оцінка та самооцінка,

 висновки та узагальнення,

 рекомендації.

Комп'ютерні технології можуть здійснюватися у таких трьох варіантах:

I - технологія як «проникнення» (застосування комп'ютерного навчання з

окремих тем розділах);

II - як основна (застосування при вивченні базових тем);

ІІІ — як монотехнологія (коли весь процес навчання: діагностика, управління,

моніторинг, провадиться за допомогою комп'ютера).

Концептуальними положеннями комп'ютерних технологій є такі: навчання -

спілкування з комп'ютером; пристосування комп'ютера до індивідуальних особливостей

студента (принцип адаптивності); діалоговий характер навчання; керованість і корекція

викладачем процесу навчання; здійснення взаємодії студентів з комп'ютером за всіма

типами: суб'єкт, об'єкт, суб'єкт-об'єкт, об'єкт-суб'єкт; оптимальне поєднання

індивідуальної і групової роботи; створення психологічного комфорту при спілкуванні з

комп'ютером; необмежене навчання: зміст, його інтерпретація і додатки; комп'ютерна

технологія засновується при використанні деякої формалізованої моделі змісту, котрий

представлений програмними засобами, записаними у пам'ять комп'ютера, і можливостями

телекомунікаційної мережі.

Головною особливістю змісту освіти засобами комп'ютерних технологій є

~ 147 ~

багатократне збільшення «підтримуючої інформації», наявність інформаційного

середовища.

Комп'ютерні засоби навчання називають інтерактивними бо вони мають здатність

реагувати на дії студента і викладача, всту-пати з ними в діалог, що і складає головну

особливість методик комп'ютерного навчання

Комп'ютер виконує функції: викладача (вчителя); джерела навчальної інформації;

наочності; індивідуального інформаційного простору; тренажера; засобу діагностики і

контролю.

Комп'ютер виконує також функції робочого інструменту, оскільки він виступає в

якості: засобу підготовки текстів та їх збереження; текстового редактора; графічного

редактора; обчислювальної машини; засобу моделювання.

Функцію об'єкту навчання комп'ютер виконує при: програмуванні; створенні

програмних продуктів; застосуванні різних інформаційних середовищ.

Викладач у комп'ютерній технології виконує такі функції: організація навчального

процесу на рівні предмету, групи; організація внутрішньо-групової активності і

координації; індивідуальне спостереження за студентами, надання допомоги;

індивідуальне навчання; підготовка компонентів інформаційного середовища.

Інформатизація навчання вимагає від викладача і студентів комп'ютерної

грамотності, до структури комп'ютерної грамотності входять:

 знання основних понять інформатики і обчислювальної техніки;

 знання сучасних операційних систем та володіння їх основними командами;

 знання сучасних операційних засобів.

В останній час з'явилася нова технологія - технологія дистанційного навчання.

Поява дистанційної освіти не випадкова - це закономірний етап розвитку та адаптації

освіти до сучасних умов. Виконати соціальне замовлення суспільства шляхом збільшення

асигнувань на освіту, збільшенням кількості навчальних закладів та іншими традиційними

способами не в змозі навіть заможні країни. Тому поява дистанційної освіти, питання

«бути чи не бути» дистанційній освіті вже не є актуальним. В усьому світі дистанційна

освіта існує, займає. свою соціально значущу нішу в освіті. В кінці 1997 р. у 107 країнах

діяло близько 1000 навчальних закладів дистанційного типу. Кількість тих, хто отримав

вищу освіту в системі дистанційної освіти становило у 1997 р. близько 50 млн людей, а у

2000р. близько 90 млн людей.

Особливо доцільною є дистанційна післядипломна педагогічна освіта, що

зумовлюється низкою причин, найважливішими з яких є:

- необхідність реформування післядипломної педагогічної освіти в напрямку

~ 148 ~

підвищення її відкритості, масовості, особистої орієнтованості і реальної неперервності;

- позитивним активним впливом на зміст, форми і методи традиційного

навчання;

- збільшенням об'єму доступних освітніх масивів;

- підвищенням комп'ютерної грамотності тих, що навчаються;

- активізацією процесу навчання та посилення його творчої складової;

- збільшенням ролі особистості у власній освіті;

- постановкою освітніх цілей, вибором змісту, форм, методів, темпів та умов

навчання.

Нині можна навести велику кількість визначень поняття «дистанційне навчання»,

що відбиває різноманіття підходів до його розуміння:

Дистанційна освіта - особлива, досконала форма, яка поєднує елементи очного,

очно - заочного, заочного І вечірнього навчання на основі нових інформаційних

технологій та систем мультимедіа.

Дистанційна освіта - комплекс освітніх послуг, що надаються широким колам

населення в країні і за кордоном за допомогою спеціалізованого інформаційного

освітнього середовища, що базується на засобах обміну навчальною інформацією на

відстані (супутникове телебачення, радіо, комп'ютерний зв'язок та ін.).

Дистанційне навчання є однією з форм освіти, що закликане реалізувати права

людини на освіту і отримання інформації.

Дистанційне навчання - сукупність інформаційних технологій, що забезпечують

доставку студенту основного обсягу матеріалу, інтерактивну взаємодію студентів та

викладачів в процесі навчання, надання студентам можливості самостійної роботи по

засвоєнню матеріалу, а також оцінку їхніх знань та навиків в процесі на-вчання.

В концепції створення та розвитку єдиної системи дистанційної освіти в Росії

дається таке визначення. Дистанційне навчання - це універсальна гуманістична форма

навчання, що базується на використанні широкого спектру традиційних, нових

інформаційних та телекомунікаційних технологій, технічних засобів, що створюють

умови для вибору студентами вільних освітніх дисциплін, які відповідають стандартам,

діалоговому обміну з викладачем; при цьому процес навчання не залежить від положення

студента в просторі та часі.

Дистанційна освіта - це система, в якій реалізується процес дистанційного

навчання для досягнення та підтвердження студентами певного освітнього цензу, що стає

основою їх подальшої творчої та (або) трудової діяльності.

Дистанційне навчання - це нова форма організації освіти, що основана на

~ 149 ~

використанні персональних комп'ютерів, електронних підручників та засобів

телекомунікації, які становлять якісно нову технологію навчання .

Розглянутий вище матеріал показує, що у визначення дистанційного навчання

входять три компоненти: відкрите навчання, комп'ютерне навчання, комп'ютерна система

комунікацій (Інтернет). Дистанційне навчання - це технологія, що базується на прин-

ципах відкритого навчання, широко використовує комп'ютерні навчальні програми

різного призначення та створює за допомогою сучасних телекомунікацій Інформаційне

освітнє середовище для доставки навчального матеріалу та спілкування.

Для цієї технології характерна позитивна пізнавальна мотивація, що створюється

мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це й робить дистанційне навчання

технологією навчання XXI сторіччя.

Характерними рисами дистанційної освіти є: гнучкість, модульність; економічна

ефективність; координаторська роль викладача; спеціалізований контроль якості освіти;

використання спеціалізованих технологій і засобів навчання.

Основний принципами дистанційного навчання є: гуманізм, пріоритетність

педагогічного підходу при проектуванні освітнього процесу в дистанційному навчанні;

педагогічна доцільність застосування нових інформаційних технологій; вибір змісту

освіти; забезпечення захисту інформації, що циркулює в дистанційному навчанні;

стартовий рівень освіти; відповідність технологій навчанню; мобільність навчання;

неантагоністичність дистанційного навчання існуючим формам освіти.

Основними видами забезпечення дистанційного навчання є методичне, програмне,

технічне, інформаційне, організаційне.

Наказом Міністра освіти і науки України № 293 від 07.07.2000 р. створюється

структурний підрозділ Національного технічного університету «Київський політехнічний

інститут» Український центр дистанційної освіти (УЦДО), головною метою діяльності

якого є створення системи дистанційної освіти України відповідно до завдань

Національної програми інформатизації.

Перехід до Інформаційного суспільства кардинально змінює положення системи

освіти, її інституційний статус. Освіта стає не лише Інструментом взаємопроникнення

знань і технологій в глобальному масштабі, але й капіталу, засобом боротьби за ринок,

рішення геополітичних завдань. Сучасному суспільству необхідне масова якісна освіта,

спроможна забезпечити зростаючі потреби споживача та виробника матеріальних і

духовних благ.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрити сутність та взаємозв'язок понять «освітні технології»,

~ 150 ~

«педагогічні технології», «навчальні технології», «педагогічна техніка»

2. Проаналізувати різні підходи до класифікації педагогічних технологій.

3. Охарактеризувати сучасні педагогічні технології.

4. Розкрити специфіку модульно-рейтингової технології.

5. Дати характеристику контекстно-модульній технології навчання.