Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи

Подождите немного. Документ загружается.

~ 1 ~

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

■

Вітвицька С.С.

ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів

КИЇВ 2003

~ 2 ~

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист №14\18.2-2018 від

1.11.01)

Рецензенти:

Мороз ОТ. - доктор педагогічних наук, академік АПНУкраїни; Дубасенюк О А. -

доктор педагогічних наук, професор.

Вітвицька С.С.

Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів

магістратури. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003.-316 с.

ISBN 966-8253-51-5

У посібнику подані сучасні технології навчально-виховного процесу у вищому

навчальному закладі. Методичний посібник розрахований на студентів, магістрантів, молодих

викладачів вищих навчальних закладів. Його доцільно використовувати при засвоєнні

нормативних педагогічних курсів, на практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при

написанні курсових та дипломних робіт.

~ 3 ~

ВСТУП

Становлення України як самостійної держави, її національне відродження та

перехід до ринкових відносин кардинально впливають на роль спеціалістів а вищою

освітою. Особливе місце серед них посідають майбутні педагоги як високо компетентні і

всебічно освічені фахівці, рівень підготовки яких повинен забезпечити соціально-

педагогічні потреби суспільства в умовах реплікації «Національної доктрини розвитку

освіти України у XXI столітті».

Побудова національної системи освіти в Україні передбачає новий підхід до

професійної підготовки майбутніх кадрі її, спрямований на подолання кризи в освіті, яка

виявляється, передусім, у невідповідності знань студентів запитам особистості, суспільним

потребам і світовим стандартам, у знеціненні соціального престижу освіченості та

інтелектуальної діяльності. Основним критерієм роботи навчального закладу є рівень

підготовленості випускників, раціональне поєднання їх теоретичних знань з умінням

застосовувати їх на практиці, що ОЗНАЧАВ потребу вести пошук ефективних форм і

методів навчання, удосконалення програм, навчальних планів, розробку нових

навчальних методик, навчальних посібників.

Процес підготовки нової генерації науковців, здатних позитивно впливати на

суспільний розвиток, потребує зростання якості знань, збереження національної

культури, докорінного оновлення професійно-педагогічної підготовки викладачів вищих

навчальних закладів, виникнення нових функцій педагогіки вищої школи.

Вища педагогічна школа і педагогіка пройшли тривалий історичний шлях. На

цьому шляху педагогіка вищої школи із суми ідей та концепцій поступово

перетворилася на науку, здатну забезпечити науковий підхід до сучасного навчального

процесу, визначити його закономірності, атакож визначити найбільш оптимальні форми,

методи, засоби навчання і виховання студентів. Розвиток сучасної педагогічної школи в

Україні - багатогранний процес, котрий змінює її обличчя, наближаючись до рівня

соціальних, політичних, педагогічних вимог епохи технічної та технологічної революцій.

Серед важливих позитивних тенденцій розвитку педагогічної школи - курс на

демократизацію, диверсифікацію та диференціацію освіти, гуманістичну спрямованість

виховання, використання форм і методів навчання, що підвищують активність,

самостійність студентів, включення їх в дослідно-експериментальну діяльність,

педагогізація найновіших технічних засобів.

Прогрес у вихованні і навчанні студентства відбувається за діалектичного

відмирання застарілого і народження нового, що вимагає наповнення вищої школи новим

змістом.. Вивчення педагогіки вищої школи важлива умова формування загальної та

~ 4 ~

педагогічної культури викладача вищого навчального го закладу будь-якого профілю,

оскільки вона озброює знаннями про процеси розвитку теорії та практики виховання і

навчання студентів, сприяє становленню світогляду, педагогічного професіоналізму.

Ґрунтовні знання з теорії педагогіки вищої школи значно розширюють кругозір

викладача, дозволяють цілісно бачити будь-яку навчально-виховну проблему,знаходит її

оптимальне рішення. Перехід педагогічної школи до ступеневої системи освіти

передбачає оновлення змісту базової педагогічної освіти спеціалістів усіх кваліфікаційних

рівнів і, перш за все, магістрів як фахівців вищого кваліфікаційного рівня, котрі в

майбутньому поновлять. склад науковців у різних галузях науки та викладацький корпус

вищих навчальних закладів, спеціалізованих середніх навчальних закладів із поглибленим

вивченням окремих предметів, гімназій, ліцеїв, коледжів.

Курс «Основи педагогіки вищої школи» у зазначеній системі має ознайомити

магістрів із цілями та напрямами реформування вищої освіти, структурою її системи,

методологічними, психолого-педагогічними та методичними основами організації

навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи у вищому навчальному закладі.

Важливим його завданням є озброєння майбутніх

викладачів та науковців чіткою методологією педагогіки, глибокими знаннями

основних педагогічних категорій і понять. У процесі вивчення цього курсу студенти

магістратури мають прийти до розуміння високої значущості педагогічної праці у

суспільному прогресі людства.

У пропонованих увазі магістрів, аспірантів, молодих викладачів методичному

посібнику з «Основ педагогіки вищої школи» здійснена спроба нового підходу до

структури і змісту курсу на основі сучасних досягнень педагогічної науки. В основу

структури і змісту цього посібника покладена концепція всебічного розвитку

майбутнього фахівця у цілісному навчально-виховному про-цесі. Відповідно до цієї

концепції і реалізації системного і діяльнісного підходів структура курсу має таку

логіку.

У першому розділі «Загальні основи педагогіки вищої школи», що містить шість

параграфів, розкриваються методологічні та теоретичні основи педагогіки вищої школи,

її функції, об'єкт, предмет та основні категорії (§1); методи та методика педагогічного

дослідження, сутність понять «методологія», «науковий метод», «методика», їх

взаємозв'язок, теоретичні та емпіричні методи пе-дагогічного дослідження (§2); суб'єкт

педагогічної діяльності, організатор навчально-виховного процесу - викладач ,

характеристика основних напрямів його роботи, її специфіка та психологічна структура

(§3).

~ 5 ~

Особливе місце належить §4 - «Педагогічнії культура викладача вищого

навчального закладу», — де акумулюються знання з педагогіки, психології, культурології

та історії педагогіки, оскільки педагогічна культура с інтегрованою якістю, що відтворює

синтез когнитивної(наявності професійних знань), емпативної (спе-цифіка почуттів і

засобів їх вираження у різноманітних ситуаціях об'єктивної реальності) та діяльнісної

(створення педагогом нових цінностей) складових, ровииток яких відбувається у процесі

професійної діяльності, а також шляхом самовдосконалення.

Наступний параграф «Студент як об'єкт-суб'єкт педагогічної діяльності»

розкриває особливості студентства як соціальної групи, процес адаптації студентів у

вищому навчальному закладі, умови їх переходу з об'єкту в суб'єкт педагогічної

діяльності.

Параграф 6 «Організація виховногопроцесу у вищому навчальному закладі»

віддзеркалює новітні технології виховання студентства, роль та функції куратора

академічної групи в управлінні системою позааудиторною виховною роботою, що

вміщує аналіз і прогнозування, планування та організацію, контроль і координацію,

оцінку та корегування.

Ефективність управління системою позааудиторної виховної роботи

забезпечується шляхом використання різнопланових організаційних форм, розвитку

самодіяльності студентів та методичної допомоги викладацького складу педагогічного

закладу. Проблема організації виховної роботи зі студентами є однією з

найактуальніших у педагогічній теорії та практичній діяльності вищих навчальних

закладів освіти. Саме у процесі виховання студентів має бути реалізована мета та

основні принципи національного виховання, що передбачає, з одного боку, поглиблений

аналіз соціально-психологічної природи виховання як особистісно-комунікативного,

особистісно-орієнтованого процесу, з іншого розглядає організацію виховної роботи зі

студентами крізь, призму історично зумовлених соціальних функцій вищої школи та

її цільового призначення.

У розділі «Основи дидактики вищої школи» розкриваються основні дидактичні

концепції: традиційна парадигма, раціоналістична модель і феноменологічний напрям;

провідні принципи сучасної парадигми вищої освіти (фундаменталізм, варіативність і

альтернативність, гуманізація навчального процесу та гуманіта-ризація його змісту)

(§2.1), висвітлюються прогресивні методи, форми навчання у педагогічному закладі освіти;

у § 2.2 розкриті сучасні прогресивні технології навчання; §2.3 присвячений конт-|ролю та

обліку знань студентів вищих навчальних закладів; у §2.4. аналізується науково-дослідницька

діяльність студентства як особ-ливе науково-освітнє середовище.

~ 6 ~

У розділі III «З історії вищої педагогічної освіти» розкрито процеси реформування

системи вищої освіти, що зумовлено необхід-ністю і ознайомити студентів магістратури з

основними видами вищих навчальних закладів (класичні університети, педагогічні

університети, коледжі) та перспективами їх розвитку (§3.1). Звернення до и торії

становлення педагогічної школи дозволяє зрозуміти хід і результати взаємодії суспільства,

з одного боку, та вищої школи і педагогіки з іншого. Виникає система знань про те, як вища

школа і педагогіка відтворювала розвиток цивілізації, яку сфері виховання і навчання

закріплювалися культурні цінності; формується впевненість, що вища школа і педагогіка

завжди були помітними двигунами культурної і суспільної еволюції.

§3.2 знайомить з системою вищої педагогічної освіти за кордоном. Ідейна база

сучасної зарубіжної школи і педагогіки постійно оновлюється і коректується. У процесі

його вивчення студенти мають усвідомити причини, які викликали реформування

освітніх систем, цілі й особливості такого реформування у розвинених країнах світу і в

Україні, зміст нової освіти, ідеї та моделі глобальної освіти, які є основою інтеграції

міжнародних освітніх систем.

Завершується методичний посібник з курсу «Основи педагогіки вищої школи»

робочою програмою, що містить основні теми з курсу педагогіки; в ній подаються

завдання для самостійної роботи, література для опрацювання.

Ми сподіваємося, що пропонований методичний посібник буде корисним для

студентів магістратури, аспірантів і молодих викладачів, а також, певною мірою,

поповнить дефіцит навчально-педагогічної літератури з педагогіки вищої школи, який

відчувають вищі навчальні заклади (педагогічні університети, коледжі тощо). Його

доцільно використовувати при засвоєнні нормативних педагогічних курсів, на

практичних заняттях спецсемінарів та спецкурсів, при написанні курсових і

дипломних робіт.

~ 7 ~

РОЗДІЛ І.

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ

1.1. Предмет, задачі, основні категорії педагогіки вищої школи. Вища школа як

педагогічна система.

Той, хто захоплюється практикою без теорії, подібний до керманича, що

вступає на корабель без руля і компаса -він ніколи не певний, куди пливе.

(Леонардо да Вінчі)

Сучасна педагогіка - це комплекс теоретичних і прикладних наук про навчання,

виховання і освіту як спеціально організовані і цілеспрямовані процеси, а також про

шляхи удосконалення цих процесів.

Педагогіка вищої школи с однією з галузей педагогіки, науки про виховання,

навчання і освіту молоді і дорослих. Об'єктом дослідження педагогіки вищої школи є

педагогічна система вищої освіти. Поняття «педагогічна система» введене в

педагогіку Н.В.Кузьміною.

У сучасному суспільстві виховання здійснюється головним чином через

спеціальні педагогічні системи. Вони с головним і дуже складним об'єктом

дослідження науки педагогіки. Системою прийнято називати функціональну структуру,

діяльність якої підпорядковане певній меті. Фахівці, які включені до спільного виду

діяльності, теж утворюють систему, в якій ця діяльність здійснюється. Отже, навчальні

заклади і включені в спеціальну навчально-виховну діяльність спеціалісти утворюють

педагогічну систему. Вся сукупність навчально-виховних і культурно-освітніх

навчальних закладів складає систему народної освіти, котра вміщує великі педагогічні

системи - систему вищої освіти, систему середньої спеціальної освіти, систему загальної

середньої освіти. Ці великі педагогічні системи окреслені Законом України

«Про освіту» (стаття 43). Структура педагогічної системи вищої освіти (ВПС)

включає ряд середніх педагогічних систем (це окремі вузи) і малих педагогічних систем

(МПС) - окремі факультети, курси, групи (рис.1).

Отже, об'єктом дослідженим педагогіки є система народної освіти (СНО) і

педагогічні процеси ВПС. Об'єктом педагогіки вищої школи є система вищої осипи (ВПС) і

педагогічні процеси в ній.

Міністерство освіти формулює певного роду регламент діяльності кожної з

підсистем ВПС, об'єднаних у систему народної освіти. Великі педагогічні системи — це

функціональна структура, що включає сукупність закладів, об'єднаних єдністю мети і

одним адміністративним центром.( Середні педагогічні системи — це різні вузи, які не

обов'язково миють один адміністративний центр. Показником успішної діяльності

~ 8 ~

СПС є, перш :за все, характер соціальної і професіональної адаптації їх випускників,

рівень їх майстерності.

Педагогічні системи різняться між собою за педагогічною метою, змістом

навчання, контингентом вихованців, кваліфікацією

педагогів, формами, способами керівництва процесами діяльності вихованців,

результатами. Проте всі системи реалізують єдину мету, яка визначена державою,

суспільством. Педагогіка вищої школи, як і кожна наука, має свій предмет дослідження.

В науковій літературі даються різні визначення предмету педагогіки вищої школи, як-

от: «Предметом педагогіки вищої школи є процес створення і функціонування дійсних

відношень студентів вищих навчальних закладів, які забезпечують можливість форму-

вання духовно багатого, добропорядного, свідомого громадянина, спеціаліста вищої

кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти

тощо, патріота України» (А.М.Алексюк).

Н.В.Кузьміна так окреслює, предмет педагогіки вищої школи: «Предметом

вузівської педагогіки є визначення закономірностей управління такою педагогічною

системою, мета якої — підготовка спеціалістів, здатних, виходячи з громадянських

позицій, вирішувати виробничі чи наукові завдання і відповідати за їх вирішення».

К.І.Васильєв вважає, що предметом педагогіки вищої школи є процес

формування молодих спеціалістів за умов вузівського навчання, який передбачає не

тільки навчання і виховання їх у вузі, а й виховуючий вплив середовища (у широкому

плані), у якому живуть студенти.

Кожен з авторів доповнює і поглиблює визначення поняття «предмет

педагогіки як науки» і «предмет дослідження науки педагогіки». На наш погляд,

предметом педагогіки вищої школи є: навчально-виховний процес та процес

професійної підготовки спеціаліста, культурної еліти сучасного суспільства; вивчення

закономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ;

розробка на цій основі методологічних, теоретичних та методичних проблем становлення

сучасного висококваліфікованого спеціаліста у будь-якій галузі матеріального чи ду-

ховного виробництва.

Отже, педагогіка вищої школи — це наука про закономірності навчання і

виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів

відповідно до вимог держави. Предмет науки завжди конкретизується в її меті і

завданнях.

Метаю цієї науки є дослідження закономірностей розвитку, виховання і

навчання студентів і розробка на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки

~ 9 ~

кваліфікованого спеціаліста.

Завдання педагогіки вищої школи:

• аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;

• аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у

вищому навчальному закладі;

• аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі

системного підходу;

• розробка нових технологій навчання і виховання у вищому навчальному

закладі;

• розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як

майбутніх фахівців.

До завдань, педагогіки вищої школи також входить: вивчення діалектичних

взаємозв'язків об'єктивних і суб'єктивних, соціальних і природних факторів виховання і

розвитку студентства, його потенційних і реальних можливостей; співвідношення цілей і

засобів виховання і навчання; розробка теорії та методики виховання і навчання, які

педагог-викладач має враховувати в своїй

~ 10 ~

практичній діяльності, а також критеріїв її ефективності на основі закономірностей цих

процесів.

Педагогіка вищої школи виконує такі функції:

• аналітичну (теоретичне вивчення, опис, аналіз педагогічних явищ і процесів,

причинно-наслідкових зв'язків; (аналіз, узагальнення та інтерпретація і оцінка

педагогічного досвіду);

• прогностичну (забезпечення наукового обґрунтування цілей, планування

педагогічного процесу, ефективного керівництва освітньою політикою);

• проективно-конструктивну (розробка нових технологій та втілення

результатів досліджень).

Педагогіка вищої школи є наукою і мистецтвом. Як наука педагогіка вищої школи

має свій об'єкт, предмет, методи дослідження та перспективи розвитку. Вона розкриває:

сутність виховання студентів, як педагогічного процесу; його закони і закономірності;

умови, за яких ці закони повніше проявляються; умови і способи прогнозування

педагогічного процесу; структуру і механізм взаємодії елементів педагогічної системи.

Як мистецтво педагогіка вищої школи вимагає творчого натхнення і захопленості

цією наукою від кожного викладача.

Педагогіка вищої школи є теоретичною і прикладною наукою. Як теоретична наука

вона відображає причинно наслідкові відношення і зв'язки у вихованні, навчанні і

науковій підготовці майбутніх спеціалістів. Така теорія являє собою систему ідей, що слу-

гують обґрунтуванням і керівництвом до дії. А також показує раціональні шляхи,

спрямовує роботу вищої школи у бік бажаної мети, виявляє таку систему дій, яка

найкращим чином задовольняла і відповідала б поставленим цілям.

Як практична наука педагогіка вищої школи вказує на застосування теоретичних

положень, шляхів реалізації законів і закономірностей, принципів у практичній діяльності

педагогічних працівників

Як і кожна наука, педагогіка вищої школи має свій категоріально-понятійний

апарат. Автори В.М.Галузинський, М.В.Євтух поділяють категорії на три види:

І. Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна концепція, педагогічна

ідея, педагогічна закономірність, педагогічний принцип.

Педагогічна теорія- система науково-педагогічних знань, яка описує і пояснює

елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному накладі. Складовими

елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні

концепції, педагогічні закономірності і педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в

окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально-виховної роботи у