Войтюк Д.Г. (ред.) Сільськогосподарські та меліоративні машини

Розділ 3

160

Глибину ходу анкерних сошників у межах 4…7 см регулюють установлен-

ням спеціальних тягарців і зміною кута входження носка у ґрунт.

Кілеподібний сошник

(рис. 3.13,

) складається із загостреної пласти-

ни (кіля)

і лійки для насіння

. Кіль розрізує ґрунт, зміщує його в боки, пе-

реміщуючи частинки ґрунту зверху вниз, і ущільнює дно борозни. Кілеподібні

сошники мають тупий кут входження у ґрунт (> 90°) і утворюють вузькі боро-

зни. Ці сошники встановлюють на зерно-трав’яних, льонових, бурякових та

інших сівалках.

Полозоподібні сошники

встановлюють на кукурудзяних, овочевих, рисо-

вих, бавовникових та інших сівалках. Вони бувають прості і комбіновані. Та-

кий сошник у передній частині має криволінійний ножеподібний наральник,

за ним видовжені щоки, а внизу — клиноподібний ущільнювач. Наральник і

щоки утворюють борозну, а ущільнювач ущільнює її дно. Полозоподібні ком-

біновані сошники (рис. 3.13,

) мають ліву та праву послідовно розміщені що-

ки і під час роботи утворюють дві борозни: першу — для мінеральних добрив,

а другу — для насіння. Глибину ходу сошника регулюють переміщенням

прикочувального котка.

Лапові сошники

(рис. 3.13,

) у нижній частині мають стрілчасті лапи

. Під час роботи лапа підрізує і розпушує ґрунт, а по трубці під лапу подаєть-

ся насіння та мінеральні добрива. Сівба здійснюється рядковим способом. Їх

застосовують також для смугової сівби. Для цього під лапою закріплюють ко-

нусний розподільник, який розподіляє у ґрунті насіння і добрива смугою

10…14 см. Такі сошники встановлюють на сівалках для сівби по стерні.

Трубчастий сошник

(рис. 3.13,

) складається із трубки

і наральника (но-

ска)

. Сошник з’єднаний з рамою шарнірно і підпружинений. Під час руху

сошника його носок і нижня частина утворюють борозну, а завдяки пружині

він вібрує, що сприяє самоочищенню від ґрунту і рослинних решток.

Дводисковий однорядковий сошник

(рис. 3.14,

) складається з чавунного

корпусу з розтрубом

, двох плоских дисків

, установлених один щодо одного

під кутом 10°, і повідця. Кожен диск має чавунну маточину, в якій запресова-

ний підшипник, установлений на осі, що вкручена в корпус. Щоб уникнути

осьового зміщення, диск зафіксовують шайбами і гайкою. Із внутрішнього бо-

ку в маточині запресовано манжету, а із зовнішнього — ковпачок з гумовим

кільцем. У передній частині до корпусу прикріплено повідець

, а в задній —

установлено напрямну пластину

для спрямування насіння на дно борозни.

Позаду корпусу за допомогою притискача і двох гвинтів прикріплено чистики

для очищення дисків від ґрунту.

Дискові сошники встановлюють переважно на зернових і зерно-трав’яних

сівалках. Глибину ходу дискового сошника регулюють гвинтом регулятора

глибини сівалки, а стійкість ходу — зусиллям пружини натискної штанги

підвіски сошника.

Дводисковий сошник для дворядкової сівби

(рис. 3.14,

) забезпечує вузь-

корядну сівбу з міжряддями 6,5…8,5 см. Диски сошника розміщені на осі під

кутом 18°. Точка зближення дисків розміщується в передній частині сошника

на горизонтальному діаметрі диска. Завдяки цьому під час роботи сошника

утворюється дві борозни. Між дисками до розтрубу кріпиться подільник, який

розподіляє насіння на два потоки і спрямовує його в обидві борозни. Такі со-

шники встановлюють на зернових вузькорядних сівалках.

Машини для сівби і садіння

161

Однодисковий сошник

(рис. 3.14,

) складається із плоского диска

, лійки

, маточини

, кронштейна

і чистика

. У маточину диска запресовано

два підшипники, які встановлені на осі кронштейна. Підшипники ущільню-

ють манжетами і ковпачком. Чистик очищає диск від ґрунту і запобігає пе-

редчасному закриттю борозни. Диск установлений під кутом 8° до напрямку

руху (кут атаки) і відхилений від вертикалі (кут крену) на 20°.

Дводисковий однорядковий сошник з ребордами

(рис. 3.14,

) установ-

люють на овочевих, рисових та інших сівалках. На дисках ззовні встановлю-

ють реборди

у вигляді циліндричних кілець, які кріпляться до кронштей-

нів дисків. Реборди обмежують глибину ходу (2…5 см) сошників. Для очи-

щення реборд від ґрунту встановлені чистики. Такі сошники комплектуються

змінними ребордами залежно від глибини загортання насіння. Ззаду до них

можна приєднувати прикочувальні котки.

Дводисковий дворядковий сошник з ребордами

(рис. 3.14,

) складається з

двох однодискових сошників з ребордами, двох лійок

для подавання на-

Рис. 3.14. Сошники дискові:

— дводисковий однорядковий;

— дво-

дисковий дворядковий;

— однодисковий;

— дводисковий однорядковий з ребордами;

— дводисковий дворядковий з ребордами;

— дводисковий з дисковим ножем;

— дис-

ки;

— напрямна пластина;

— чис-

тики;

— розтруб;

— корпус;

— повідець;

— маточини;

— підшипник;

— ущі-

льнювач;

— вісь;

— розподільна лійка;

— лійка;

— кронштейни;

— реборди;

— грудковідвід;

— диско-

вий ніж;

— підвіска;

— сошник

Розділ 3

162

сіння, сектора з трьома парами отворів і двох загортачів. Закріплюючи корпу-

си сошників у відповідних отворах сектора, встановлюють відстань між ряд-

ками у стрічці 50, 80 або 100 мм. Такі сошники влаштовують переважно на

овочевих сівалках.

Дводисковий сошник з дисковим рифленим ножем

(рис. 3.14,

) встанов-

люють на сівалках для прямої сівби або використовують як змінний робочий

орган до зернових рядкових сівалок.

3.2.2.4. Робочі органи для загортання борозен

Для повного загортання борозен після проходження сошників, вирівню-

вання поверхні поля після сівби, а також загортання насіння на певну гли-

бину і ущільнення рядків використовують різні конструкції робочих органів у

вигляді пальцьових і полицевих загортачів, шлейфів, борінок, дисків, котків

тощо. Застосовують також комбінації із двох-трьох робочих органів для загор-

тання насіння.

Рис. 3.15. Робочі органи для загортання борозен:

— пальцьові загортачі;

— кільцевий шлейф;

— ланцюговий шлейф;

— кільцева борі-

нка;

— ущільнювальний коток;

— коток з полицевими загортачами;

— полицеві загортачі;

— клиноподібний коток;

— конічні котки;

— дискові загортачі;

— зуби;

— стояк;

— скоба;

— наральник;

— сошник;

— кільця;

— ланцюги;

— обгу-

мовані котки;

— полиці;

— клиноподібні котки;

конусоподібні котки;

—

ичний

иск

;

— піввісь

Машини для сівби і садіння

163

Пальцьові

загортачі

(рис. 3.15,

) застосовують переважно для загортан-

ня вузьких і неглибоких борозен. Пальцьові загортачі використовують у ви-

гляді загострених зубів

на пружинних стояках

або наральників, прутків

циліндричного та овального перерізів. Такі загортачі кріплять шарнірно до

корпусу сошника або приєднують до механізму піднімання сошників. Їх за-

стосовують на зернових сівалках.

Шлейфи

мають вигляд кілець і ланцюгів (рис. 3.15,

). Ними загортають

неглибокі борозни і вирівнюють поверхню поля. Найчастіше їх використову-

ють на зернових і зерно-трав’яних сівалках.

Борінку

застосовують у вигляді масивних кілець або плоскої рами із

жорсткоприкріпленими до них зубами (рис. 3.15,

). Під час руху борінок зу-

би

загортають глибокі борозни, подрібнюють грудки і вирівнюють поверх-

ню поля. Такі борінки встановлюють на деяких зернових сівалках, картопле-

саджалках та інших машинах.

Полицеві загортачі

(рис. 3.15,

) мають невеликі полиці

. Поверх-

ні полиць плоскі або криволінійні лівого і правого обертання. Їх установлю-

ють із невеликим кутом атаки. Ці загортачі приєднують до сошників або кот-

ків жорстко або шарнірно. Для збільшення стійкості ходу вони підпружинені.

Полицеві загортачі встановлюють на овочевих, бурякових та інших сівалках.

Котки

застосовують для ущільнення рядків, загортання борозен тощо. Їх

виготовляють металевими і пневматичними. За формою обода вони бувають

циліндричні, клиноподібні, конічні з вигнутим та ввігнутим профілями. Ци-

ліндричні пневматичні котки (рис. 3.15,

) встановлюють на бурякових, ку-

курудзяних, овочевих та інших сівалках.

Клиноподібні котки

(рис. 3.15,

) — це порожнисті циліндричні корпуси з

клиноподібним профілем обода. Їх установлюють на пресових і стерньових

зернових сівалках.

Конічні котки

(рис. 3.15,

) складаються з двох косовстановлених котків

з конічною поверхнею обода і спрямовані вершинами один до одного. Під

час роботи ці котки зсувають ґрунт із стінок борозни всередину рядка, загор-

тають насіння або розсаду і ущільнюють в рядку ґрунт. Їх влаштовують на

кукурудзяних, овочевих та інших сівалках і на розсадосадильних машинах.

Дискові загортачі

(рис. 3.15,

) мають два сферичних диски, встановлені

під кутом до напрямку руху. Їх використовують для загортання глибоких і

широких борозен. Поворотом осей

дисків регулюють ступінь загортання

борозен. Установлюють їх на картоплесаджалках.

3.2.3. Механізми передач сівалок

На посівних машинах вали насіннє- і туковисівних апаратів приводяться в

рух від опорно-привідних коліс або прикочувальних котків. Для передачі ру-

ху застосовують зубчасті, ланцюгові або зубчасто-ланцюгові передачі. Меха-

нізми передач установлюють з лівого чи правого боку сівалки або у середній її

частині. Ланцюгові передачі застосовують при значних відстанях між віссю

опорно-привідного колеса і валом висівних апаратів. Найчастіше використо-

вують зубчасто-ланцюгові передачі.

Розділ 3

164

На рис. 3.16,

зображено механізм приводу висівних апаратів сівалки

СЗ-3,6А. Рух від осі

опорно-привідного колеса передається на вал контр-

приводу

, а далі до шестерень

редуктора. Від редуктора ланцюговою

передачею приводяться в рух туковисівні апарати

, а двома іншими ланцю-

говими передачами — насіннєвисівні апарати

Контрпривід (рис. 3.16,

) механізму передач складається з трьох валів:

двох бічних і короткого середнього. Бічні вали з’єднані з середнім обгінними

муфтами

, які дають змогу передавати рух одночасно від обох коліс сівалки.

На середньому валу контрприводу закріплений роз’єднувач (муфта)

і зіроч-

ка

для передачі руху до редуктора. Роз’єднувач відключає ланцюгову пере-

дачу на редуктор при переведенні сошників у транспортне положення. Час-

тоту обертання валів насіннє- і туковисівних апаратів регулюють переміщен-

ням шестерень

А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, И

в редукторі, тобто зміною його переда-

точного числа. При цьому загальні передаточні числа для механізму приводу

насіннєвисівних апаратів сівалки СЗ-3,6А становлять 0,198, 0,428, 0,616 і

1,33, а для туковисівних апаратів — 0,067, 0,112, 0,160, 0,232, 0,268 і 0,386.

На рис. 3.16,

наведено схему механізму приводу висівних апаратів для

насіння трав сівалки СЗТ-3,6А. Рух від вала контрприводу

передається

ланцюговою передачею до шестерні

редуктора, далі через шестерні

Б, В, Г,

, ланцюгову і зубчасту передачі на вал

висівних апаратів. Перемі-

Рис. 3.16. Механізми передач зернотуко-

вих сівалок:

— механізм передачі сівалки СЗ-3,6А;

— контрпривід;

— механізм передачі

зерно-трав’яної сівалки;

— осі коліс;

— вали контрприводів;

— вал

туковисівних апаратів;

— вали на-

сіннєвисівних апаратів;

— обгінна муф-

та;

— роз’єднувач;

— зірочка (

= 9)

Машини для сівби і садіння

165

щенням шестерень у редукторі змінюють його передаточні числа від 0,260 до

1,785. Редуктор дає змогу отримувати 11 різних частот обертання висівних

апаратів, а отже, і різну кількість висіву насіння.

3.2.4. Механізми заглиблення і піднімання сошників

Для переведення сошників зернових сівалок з робочого положення у

транспортне і, навпаки, із транспортного — у робоче, а також для встанов-

лення їх на задану глибину застосовують гідрофіковані системи простих ва-

жільних механізмів.

Механізм заглиблення і піднімання сошників зернотукової сівалки

СЗ-3,6А складається із кронштейна

(рис. 3.17,

), регулювального гвинта

гідроциліндра

, двоплечих важелів

, гвинтових тяг

і натискних

штанг

з пружинами

. При обертанні гвинта

в гайці кронштейна

торець

гвинта упирається у важіль

і повертає його проти годинникової стрілки. Гі-

дроциліндр

переміщується вліво і повертає важіль

, який передає рух на

важіль

, а цей важіль, повертаючись, натискує на штангу

і глибина ходу

сошників збільшується. Якщо обертати гвинт у зворотному напрямку, то тиск

на сошники зменшиться, внаслідок чого зменшиться також глибина їх ходу.

Зусилля стиску пружини

штанги

кожного сошника регулюють індивідуа-

льно переміщенням М-подібного шплінта в отворах штанги. Рівномірність

(стійкість) ходу сошника у ґрунті залежить від зрівноваження діючих сил: си-

ли тяжіння сошника

, зусилля пружини

пр

, сили опору ґрунту

і тяги

Механізм піднімання призначений для переведення сошників із робочо-

го положення у транспортне і, навпаки, із транспортного — у робоче. Гідро-

циліндр ЦС-75 цього механізму під’єднують до гідросистеми трактора. При

подаванні масла у ліву порожнину гідроциліндра шток переміщується

вправо і за допомогою важелів

, тяги

і штанги

сошники піднімають-

ся вгору в транспортне положення. Сошники опускаються під дією власної

ваги. У робочому положенні сошників рукоятка розподільника гідросистеми

трактора має займати нейтральне положення, шток бути цілком втягнутим

Рис. 3.17. Механізми піднімання

і заглиблення сошників зернотукових

сівалок:

— схема механізму сівалки СЗ-3,6А;

— механізм заглиблення сошників сі-

валки СЗС;

— кронштейн;

— регулю-

вальний гвинт;

— гідроциліндр ЦС-75;

— важелі;

— гвинтова тяга;

—

важелі підняття сошників;

— пружина;

— натискна штанга;

— регулюваль-

на гайка;

— гідроциліндр;

— рама

Розділ 3

166

у циліндр, а в транспортному — виходити із циліндра на 200 мм. При втя-

гуванні штока у корпус гідроциліндра сошники примусово заглиблюються, а

при виході із нього — піднімаються. У транспортному положенні сівалки за

допомогою гвинтових тяг

регулюють відстань 150…180 мм від ґрунту до

нижньої кромки всіх сошників. Такі механізми встановлюють на сівалках

СЗ-5,4, СЗТ-3,6 та ін.

На зернотукових модульних стерньових сівалках механізм заглиблення і

піднімання сошників складається із гідроциліндра

(рис. 3.17,

), двох по-

здовжніх тяг, з’єднаних між собою стяжною гайкою, нижньої і верхньої ланок.

Гідроциліндр під’єднується до гідросистеми трактора і при подаванні масла в

циліндр сівалка переводиться з робочого положення у транспортне. Глибину

ходу сошників регулюють гайкою

і переміщенням упору на штоці гідроци-

ліндра. На деяких зернотукових сівалках з анкерними, кілеподібними сош-

никами глибину їх ходу регулюють за допомогою начіплювання тягарців

масою 1 кг на хомутик або повідець сошника.

3.2.5. Підготовка зернових сівалок до роботи

Перед початком роботи здійснюють технічне і технологічне налагодження

зернових сівалок. Спочатку перевіряють комплектність і технічний стан висів-

них апаратів, сошників, механізмів передач і піднімання сошників, а також

інших складальних одиниць. Перевіряють роботу механізмів приводу насін-

нє- і туковисівних апаратів і піднімання сошників. За потреби змащують

підшипники, втулки тощо. Перевіряють роботу датчиків висіву і рівень на-

сіння та добрив у ящику. Поверхні ламп і фотоприймачів протирають м’якою

тканиною. Підключають пульт до електромережі трактора напругою 12 В.

Мінусову клему під’єднують до кронштейна кріплення пульта, а плюсову —

до штиря вилки кабелю живлення.

Насіннєпроводи з датчиками висіву насіння встановлюють під 11-м і 15-м

висівними апаратами, а датчики рівня насіння і добрив — із зовнішнього бо-

ку зернотукового ящика. На датчик добрив одягають захисний чохол. Після

цього здійснюють технологічне налагодження. Розміщують сошники на зада-

не міжряддя, регулюють висівні апарати на рівномірність і норму висіву,

встановлюють сошники на певну глибину.

Розміщення сошників проводять за допомогою розмічувальної дошки або

стрічки з прогумованого паса, на яких нанесено мітки рядків. Розмічувальну

дошку і стрічку кладуть між колесами сівалки і опускають на них сошники.

Якщо сошники не збігаються з мітками, то їх переміщують і закріплюють на

новому місці. Сошники починають розміщувати від середини сівалки. Розмі-

щення сошників здійснюють також на регулювальних майданчиках з нане-

сеними на них мітками відповідно до схеми сівби. Для овочевих сівалок спо-

чатку визначають кількість сошників за формулою

′

Lb т k

де

— корисна довжина сошникового бруса (відстань між центрами повідців

крайніх сошників), м;

— ширина міжряддя, м;

′ — кількість міжрядь (ціле

число);

— залишок від ділення.

Машини для сівби і садіння

167

До одержаного цілого числа

′ додають одиницю, а залишок

відкидають.

Це число

′ + 1 — визначає кількість сошників. Якщо кількість сошників

непарна, то перший сошник розміщують посередині бруса, потім уліво і впра-

во на ширину міжряддя. За парної кількості їх від середини бруса познача-

ють половину міжряддя в обидва боки і встановлюють сошники, а потім від

них на ширину міжряддя вліво і право інші і т.д. Глибину ходу сошників зер-

нових сівалок регулюють гвинтовим механізмом регулятора глибини, а

транспортний просвіт (190…200 мм) — гвинтовими тягами механізму підні-

мання сошників.

Установлення висівних апаратів на рівномірність висіву насіння

Спочат-

ку перевіряють положення котушок усіх висівних апаратів. У крайньому лі-

вому положенні важеля регулятора висіву котушки мають бути у корпусах

апаратів, а їхні торці лицюватись з площиною розеток. Якщо котушки висту-

пають більш як на 1 мм, то зміщують корпуси висівних апаратів по днищу на-

сіннєвого ящика. У кожному висівному апараті перевіряють і встановлюють

зазор між клапаном і нижнім ребром муфти. Для насіння зернових культур

зазор установлюють 1…2 мм, а для зернобобових культур — 8…10 мм. Рівно-

мірність висіву насіння висівними апаратами оцінюють коефіцієнтом нерів-

номірності:

( )

100,

−

δ= ⋅

∑

де

∑

— середня маса насіння, що висівається одним апаратом;

—

кількість висівних апаратів;

—

маса насіння, що висіялось

-м апаратом.

Коефіцієнт нерівномірності

δ не повинен перевищувати 5…6 %.

Установлення висівних апаратів сівалки на норму висіву

За номограмами

орієнтовних норм висіву насіння або за таблицями підбирають відповідно до

культури передаточне відношення редуктора (ланцюгової передачі) і довжи-

ну робочої частини котушки. Для рівномірнішого висіву насіння і найменшо-

го пошкодження його передаточне відношення беруть найменшим, а довжину

робочої частини котушки — найбільшою.

Після цього сівалку встановлюють на підставки так, щоб колеса прокручу-

вались, засипають в ящики насіння і прокручують колеса певну кількість ра-

зів. Висіяне насіння збирають і зважують. Якщо сівалка має пробовідбірники,

то насіння збирають з трьох апаратів, а потім перераховують на всі висівні

апарати. Маса висіяного насіння має відповідати розрахунковій

, яку ви-

значають за формулою

10 (1 )

BDQ

−

де

— робоча ширина захвату, м;

— діаметр опорно-привідного колеса, м;

— задана норма висіву насіння, кг/га; ε = 5…10 % — коефіцієнт проковзу-

вання колеса.

Точність установлення норми висіву перевіряють за виразом

фр

3%.

M М

−

≤+

Розділ 3

168

При розрахунках кількості висіву насіння визначають також кількість

обертів колеса на площі 100 м

−

100(1 )

Потім прокручують колеса певну кількість разів, висіяне насіння зважу-

ють, множать на 100 і порівнюють із заданою нормою

Установлення норми висіву насіння часто виконують разом з перевіркою

рівномірності висіву. В цьому разі від кожного висівного апарата насіння

збирають окремо, зважують його і визначають коефіцієнт нерівномірності й

фактичну масу висіяного насіння:

Мт

∑

Перевіряють норму висіву насіння у полі наважками по 20…60 кг. Їх заси-

пають у насіннєві ящики і проїжджають агрегатом шлях до повного висіву

наважки. Потім заміряють цю відстань, порівнюють з розрахунковою і пере-

раховують на один гектар.

Розрахунок вильоту маркера

Маркери забезпечують однакову ширину

стикових міжрядь і прямолінійність рядків. Посівний агрегат ведуть у полі

по сліду маркера, що утворився під час попереднього проходження агрегату.

Праве переднє колесо (гусеницю) трактора спрямовують по сліду маркера.

Виліт маркера

— це відстань від його диска до середини крайнього сошни-

ка. Його визначають за формулою

рс

В b С

де

— робоча ширина захвату сівалки (посівного агрегату), м;

— ширина

стикового міжряддя, м;

— відстань між серединами передніх коліс трактора

або внутрішніми (зовнішніми) краями гусениць, м; (+) — для лівого, а (–) —

для правого маркерів.

3.3. Сівалки для просапних культур

Для сівби просапних культур застосовують універсальні пневматичні і

спеціальні сівалки. Універсальні пневматичні сівалки СУПН-8, СУПН-8А,

СУПН-6А, СУПН-12А, УПС-8 та ін. призначені для пунктирної сівби каліб-

рованого або відсортованого насіння кукурудзи, соняшнику, сої, рицини, сор-

го та інших просапних культур з одночасним внесенням в рядки окремо від

насіння мінеральних добрив. Ці сівалки секційні, аналогічні за будовою і об-

ладнані пневмомеханічними висівними апаратами.

Сівалка СУПН-8

(рис. 3.18) складається з рами

, замка автозчіпки СА-1,

двох опорно-привідних пневматичних коліс, восьми посівних секцій, чотирьох

туковисівних апаратів, вентилятора

, повітропроводів

, механізму передач

, двох маркерів

і уніфікованої системи контролю (УСК) технологічних пара-

метрів.

Машини для сівби і садіння

169

Рама зварна і утворена двома брусами та кількома поперечинами. У пе-

редній центральній частині основного бруса кріпиться замок

автозчіпки.

Опорно-привідні колеса з пневматичними шинами. Кожне колесо з меха-

нізмом передач

за допомогою кронштейна кріпиться до рами

і приводить

у рух чотири насіннєвих і два туковисівних апарати. Вісь колеса встановлена

на підшипники кочення. На сівалці влаштовано туковисівні апарати шнеко-

вого типу АТП-2. Висівний апарат — це вал, на якому закріплені два пру-

жинні шнеки з лівим і правим навиваннями. Шнеки апарата під час роботи

подають добрива у дві посівні секції.

Вентилятор

відцентрового типу закріплений у центральній частині ра-

ми. Ротор вентилятора приводиться в рух від гідравлічного шестеренного мо-

тора ГМШ-32 за допомогою клинопасової передачі. Кожух вентилятора має

розтруб із штуцерами, до яких під’єднуються повітропроводи. Інші кінці пові-

тропроводів з’єднані з кришками висівних апаратів посівних секцій.

Уніфікована система контролю складається з пульта керування, електрон-

ного блока, датчиків висіву і рівня посівного матеріалу, з’єднувальних кабе-

лів. Блок призначений для оброблення імпульсних сигналів датчиків висіву,

формування сигналів вмикання сигналізації пульта і забезпечення датчиків

напругою. Пульт забезпечує появу світлових та звукових сигналів і керуван-

ня УСК. Його встановлюють у кабіні трактора. УСК підключають до електро-

мережі трактора напругою 12 В. У разі порушення висіву в посівних секціях

(1 – 8) на пульті загоряються світлові індикатори і вмикається звукова сигна-

лізація. Якщо рівень посівного матеріалу нижчий від допустимого, то загоря-

ється лампочка і подається короткий звуковий сигнал.

Кожна посівна секція складається з висівного апарата

, бункера для на-

сіння

комбінованого полозоподібного сошника

, прикочувального колеса

Рис. 3.18. Сівалка СУПН-8:

— рама;

— механізм передач;

— бункер з туковисівним апаратом;

— маркер;

— замок

автозчіпки;

— повітропроводи;

— вентилятор;

— бункер для насіння;

— прикочувальне

колесо;

— шлейф;

— загортач;

— сошник;

— насіннєвисівний апарат

Войтюк Д.Г. (ред.) Сільськогосподарські та меліоративні машини

Подождите немного. Документ загружается.