Войтюк Д.Г. (ред.) Сільськогосподарські та меліоративні машини

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ 3

190

Посівні системи і комплекси додатково комплектуються культиваторами,

фрезами, боронами, котками тощо. Значне місце належить висівним апара-

там і системам з точним дозуванням посівного матеріалу, регулюванням час-

тоти обертання дозаторів при застосуванні змінних норм висіву, посівним

машинам із застосуванням глобальної системи позиціонування (ГСП) у тех-

нологіях точного землеробства.

Поширюється установлення на посівних і садильних машинах автомати-

зованих систем керування і контролю, мікропроцесорне керування висівом

насіння, бортових комп’ютерів, а в кабіні трактора — монітора для контролю

за рівнем посівного матеріалу в бункерах, кількістю висіву насіння і добрив,

глибиною загортання, для визначення засіяної площі тощо.

На посівних машинах установлюють здебільшого пневматичні, пневмоме-

ханічні та електромагнітні вібраційні висівні апарати і системи.

Нині на машинах для сівби і садіння використовують бункери більшої міс-

ткості і комплектують їх аплікаторами для сухих і рідких мінеральних добрив

і гербіцидів.

Конструкції сівалок передбачають комплектувати розсіювальними апара-

тами для внесення мікрогранулянтів, пристроями для централізованого роз-

вантаження посівного матеріалу і транспортними пристроями.

Розробляються напрями розширення універсальності сівалок для просап-

них та овочевих культур за рахунок комплектування їх змінними бункерами

різної місткості, дозаторами, змінними сошниками і загортачами борозен.

Ширше застосовуватиметься гідропривід для надання руху висівним і са-

дильним апаратам, переведення машин із робочого положення у транспорт-

не, переміщення їхніх рухомих частин, модулів, рам тощо.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. За якими ознаками класифікують машини для сівби і садіння?

2. Як відбувається робочий процес зернотукової сівалки? 3. Типи висів-

них апаратів сівалок. 4. Які чинники впливають на рівномірність висіву

насіння? 5. Які регулювання мають котушкові висівні апарати? 6. Які

будову і регулювання має пневматичний висівний апарат? 7. Типи сош-

ників, що встановлюють на сівалках. 8. Будова і призначення маркерів і

слідопокажчиків. 9. У якій послідовності регулюють зернотукову сівалку на норму висіву

насіння? 10. Назвіть основні складальні одиниці бурякової сівалки з механічним висівним

апаратом. 11. У чому полягають особливості конструкцій овочевих сівалок? 12. Як переві-

рити правильність розміщення сошників овочевої сівалки? 13. Які типи садильних апара-

тів установлюють га картоплесаджалках? 14. Поясність послідовність робочого процесу

розсадосадильної машини.

Машини для захистó рослин

191

4.1. Актуальність, завдання

та методи захисту рослин

Перед населенням земної кулі, яке швидко

зростає, постала глобальна проблема продоволь-

чого забезпечення. Збереженню врожаю і поліп-

шенню якісних показників продовольчої продук-

ції (за несприятливого збігу негативних чинників

втрати продукції можуть перевищувати 30 %)

сприяють заходи щодо захисту рослин від хвороб,

шкідників та бур’янів, що є пріоритетними в тех-

нологіях з їх вирощування. Впровадження інтен-

сивних технологій, які дали змогу істотно підви-

щити продуктивність сільськогосподарського ви-

робництва, неможливе без ефективних захисних

заходів, основним з яких є профілактика. Цей

комплекс заходів ґрунтується на таких методах

захисту рослин: організаційно-господарському,

агротехнічному, механічному, фізичному, біоло-

гічному, хімічному та інтегрованому.

Організаційно- господарський ме-

тод охоплює полезахисне лісорозведення, осу-

шення або зрошення земель, окультурення луків

і пасовищ, підбір спеціальної рослинності на ме-

жах полів, організацію карантинної служби.

Агротехнічний метод передбачає засто-

сування комплексу агротехнічних заходів (нау-

ково обґрунтованих сівозмін, систем обробітку

ґрунту, підготовку посівного матеріалу, опти-

мальних термінів і способів сівби, підбору сортів

рослин, стійких до шкідників і хвороб тощо), які

підвищують культуру землеробства і створюють

сприятливі умови для росту і розвитку корисних

рослин і несприятливі для шкідників, збудників

хвороб та бур’янів.

Розділ 4

МАШИНИ ДЛЯ ЗАХИСТУ

РОСЛИН

y Актуальність, завдання

та методи захисту

рослин

y Отрутохімікати,

технологічні принципи

їх нанесення та способи

застосування, комплекси

машин та їх класифікація

y Агротехнічні вимоги

до машин для захисту

рослин

y Загальна будова і процес

роботи машин

для захисту рослин

Розділ 4

192

Механічний метод полягає у використанні різних перешкод (канав,

що викопують навколо захищуваних полів, уловлювальних поясів — липких

кілець, улаштованих на стовбурах дерев та ін.), які заважають розселенню

шкідливих організмів, або найпростіших механічних пристроїв, що знищують

шкідників (пастки, капкани).

Фізичний метод ґрунтується на дії на шкідливі організми, рослини і

насіння променевої енергії (ультрафіолетове, інфрачервоне і рентгенівське

випромінювання), теплоти, ультразвуку, різних електричних полів (електро-

статичне, УВЧ, ЗВЧ), радіоактивних препаратів, радіохвиль мікрохвильового

діапазону тощо.

Біологічний метод передбачає використання проти шкідників,

бур’янів, хвороботворних мікробів і бактерій їхніх природних ворогів (парази-

тів, хижаків, мікроорганізмів), а також бактеріальних препаратів (антибіоти-

ків), що виділяються з різних грибів і бактерій.

Хімічний метод полягає у використанні проти шкідників, хвороб та

бур’янів різних хімічних препаратів — отрутохімікатів. Завдяки високій

ефективності та рентабельності цей метод найпоширеніший. Проте недостат-

ньо обґрунтоване використання отрутохімікатів, особливо за низької куль-

тури застосування, призводить до негативних екологічних наслідків, завда-

ючи шкоди корисній флорі і фауні. Тривале застосування отрутохімікатів

спричинює появу стійких до них шкідників, хвороб та бур’янів, забруднення

довкілля, призводить до накопичення токсичних речовин у ґрунті, рослинах

і водоймах.

Світова практика свідчить, що жоден з існуючих методів не дає повної га-

рантії захисту рослин, хоча кожен із них був зорієнтований на повне знищен-

ня шкідливих об’єктів при його застосуванні. Навіть хімічний метод викорис-

тання сильнодіючих отрутохімікатів забезпечує максимум 99 % знищення

шкідливих організмів. Яйця, лялечки і личинки комах, які є всередині рос-

лин, практично не знищуються, що призводить до появи нових шкідливих

об’єктів забруднення довкілля і потребує повторення захисних заходів. Ви-

нищувальна концепція передбачала проведення оброблення посівів отруто-

хімікатами з появою перших шкідливих об’єктів незалежно від їх кількості та

розмірів очікуваної шкоди, а найчастіше з метою профілактики. Тому альтер-

нативою винищувальній концепції став інтегрований метод.

Інтегрований метод полягає в гармонійному поєднанні перерахова-

них методів. Він ґрунтується на комплексному використанні всіх доцільних

профілактичних і винищувальних методів, їх системному аналізі, прогнозу-

ванні розвитку шкідливих об’єктів і рівня їх шкодочинності за даними обліку

багатьох чинників, тобто на системі моніторингу (спостереження) за кожним

конкретним полем.

Кінцевою метою інтегрованого методу є не повне знищення шкідливих

об’єктів, а лише регулювання кількості шкідливих і корисних видів. Критері-

єм застосування захисних заходів при цьому є так званий поріг шкодочиннос-

ті (така кількість шкідливих об’єктів на 1 м

поверхні поля, яка завдає шкоди

врожаю значно більше, ніж витрати для запобігання цим втратам).

Екологічна доцільність, передбачена в інтегрованому методі, потребує,

щоб витрати на захисні заходи були значно нижчими, ніж вартість збереже-

ного врожаю. Винищувальні заходи, до яких насамперед належить оброблен-

ня отрутохімікатами, слід проводити лише за такої кількості шкідливих

об’єктів, яка перевищує економічний поріг шкодочинності.

Машини для захистó рослин

193

Доцільність інтегрованого методу можна досягти за наявності високої про-

фесійної підготовки працівників сільськогосподарського виробництва, високої

культури землеробства, бездоганної виробничої і технологічної дисципліни.

Цей метод захисту рослин є тим більше привабливим, оскільки його ідеї мо-

жуть бути реалізовані у високих технологіях ХХІ ст., однією з яких є система

точного землеробства (СТЗ), яка передбачає використання електронних інфор-

маційних систем у визначенні оперативних рішень для кожної ділянки поля.

4.2. Отрутохімікати, технологічні принципи їх нанесення

та способи застосування, комплекси машин та їх класифікація

Отрутохімікати, які застосовують для захисту рослин, називають

пестици-

дами

(pestis — зараза, cаedo — вбивати). Залежно від призначення їх поді-

ляють на: гербіциди (herba — трава) для боротьби з бур’янами; фунгіциди

(funqus — гриб) для боротьби з хворобами рослин, спричиненими грибковими

організмами, інсектициди (insektis — комаха) для боротьби зі шкідливими

комахами; бактерициди для боротьби з бактеріальними захворюваннями.

За своїми властивостями до гербіцидів подібні арборициди (речовини для

знищення деревної рослинності), десиканти (для висушування рослин на ко-

рені), дефоліанти (прискорюють старіння і опадання листя). Для захисту рос-

лин застосовують також хімічні препарати, які відлякують (репеленти) або

приманюють (атрактанти) комах. Ці препарати випускають у різних препа-

ративних формах: у вигляді порошку, гранул, концентрату емульсії, масля-

ного розчину тощо. Всі вони мають пройти відповідну підготовку для по-

дальшого використання за певним технологічним принципом. Для знищення

шкідливих об’єктів потрібно 0,5…2,0 кг препарату на 1 га, а останнім часом

створено препарати, яких досить 5…20 г на 1 га. Рівномірно розподілити на

площі таку кількість отрутохімікатів у чистому вигляді практично неможли-

во, тому, приготовляючи робочу рідину, до цієї речовини додають розчинники

і наповнювачі (воду, мінеральні масла тощо). Приготовлена рідина буває у

вигляді водних або масляних розчинів, мінерально-масляних емульсій, зво-

ротних емульсій. Щоб підвищити стабільність робочої рідини, до неї додають

допоміжні речовини — емульгатори, стабілізатори та ін. Більшість отрутохі-

мікатів дуже небезпечні для людини, а деякі й вогненебезпечні, тому, вико-

ристовуючи їх, потрібно суворо дотримуватися правил безпечного поводження

з ними.

Підготовлені до використання пестициди у вигляді водних і масляних роз-

чинів, емульсій, суспензій або тонко розмеленого порошку наносять за допо-

могою різних технологічних способів на насіння, рослини, ґрунт і стіни склад-

ських приміщень.

Найпоширенішим технологічним способом застосування пестицидів є роз-

пилення робочої рідини або порошку. Розрізняють такі способи розпилення:

механічний, утворення електрично заряджених аерозолів, конденсаційний,

термомеханічний.

При механічному розпиленні рідини забезпечують збільшення площі її

питомої поверхні для утворення тонких рідинних плівок або ниток, викорис-

товуючи різні чинники механічної дії. Одночасно забезпечують створення ве-

ликих швидкостей руху розпилюваної рідини відносно навколишнього сере-

довища, тобто створення великих аеродинамічних сил, які діють на рідину.

Тонкі рідинні плівки і нитки нестійкі й легко розпадаються під дією цих сил.

Розділ 4

194

Сили густини, які виявляються при швидких деформаціях рідини, гальмують

її розпад на дрібні частинки. Турбулентні пульсації швидкості рідини сприя-

ють, як і зовнішні сили, її розпаду на дрібні частинки. Утворені під дією зов-

нішніх сил і турбулентних пульсацій дрібні частинки рідини набувають сфе-

ричної форми під дією сил поверхневого натягу (які також сприяють розпаду

рідких ниток і плівок). Під час розпилення рідини утворюється безліч дріб-

них краплинок, розміри яких залежно від умов розпаду можуть становити від

частки мікрона до кількох міліметрів.

Двоступінчасте розпилення рідини

полягає у «повторному подрібненні»

краплин у повітряному потоці, яке відбувається при авіаобприскуванні. Пе-

рша стадія — розпилення при витіканні рідини під тиском із сопла гідравлі-

чного розпилювача або під час сходу її з периферії обертового розпилювача —

приводить до утворення «первинних» краплин; друга стадія — повітряне по-

дрібнення найбільших «первинних» краплин при швидкому русі їх (разом із

літаком) відносно навколишнього повітря.

Коагуляція краплин при розпиленні рідин

. Розпад рідинних плівок, ниток

і краплин, що відбувається при розпиленні, називають

прямим розпиленням

Він супроводжується також зворотним процесом коагуляції краплин, оскіль-

ки утворювані краплини рухаються з різними швидкостями, що призводить

до частих зіткнень краплин і їх злиття. Цей процес називають

кінематичною

коагуляцією

. Відома також

турбулентна коагуляція

, спричинена хаотичним

рухом середовища. Слід зазначити, що ці два види коагуляції в турбулентних

потоках грубодисперсних аерозолів, які мають змінну швидкість, відбувають-

ся одночасно. Отже, кінцевий результат розпилення рідин визначається од-

ночасним перебігом двох процесів: прямого розпаду рідин на краплини і зво-

ротного — коагуляції.

Утворення електрично заряджених аерозолів полягає у наданні розпиле-

ним частинкам електричних зарядів і в проведенні процесу покриття в елек-

тричному полі, тобто в застосуванні електронно-іонної технології, що ґрунту-

ється на використанні силової взаємодії електричних полів і зарядів, які пе-

реносяться частинками матеріалу. Це ефективний спосіб підвищення рівно-

мірності нанесення краплинок на рослини.

Зв’язані аерозолі

утворюються при додаванні до робочої рідини полімер-

них ниткоутворювальних засобів. При розпиленні утворюються краплини,

нанизані на нитки, що сприяє їх гравітаційному осіданню на оброблювані

об’єкти.

Розпилення порошків

. Аерозолі, дисперсна фаза яких складається з відно-

сно твердих частинок, утворюються диспергуванням твердих тіл або розпи-

ленням порошків чи рідких розчинів і суспензій з наступним випаровуван-

ням рідини.

Конденсаційне утворення аерозолів

. У разі охолодження пари, що є в повіт-

рі, завдяки змішуванню її з холодним повітрям або розширенню утворюється

перенасичена пара, яка конденсується з утворенням великої кількості найдрі-

бніших краплинок. Так утворюються атмосферні хмари, коли тепле вологе по-

вітря піднімається у холодні верхні шари атмосфери, тумани — при охоло-

дженні приземного шару вологого повітря у вечірній час і дим у разі змішу-

вання гарячих вологих топкових газів з навколишнім холодним повітрям.

Термомеханічні аерозолі. Утворення аерозолю в сучасному термомеханіч-

ному генераторі складається з двох фаз. Під час першої фази утворюється

швидкісний потік гарячого газу, під час другої — у цьому самому швидкісно-

Машини для захистó рослин

195

му потоці гарячого газу, що має температуру 400…600 °С, розпилюють розчин

пестицидів у мінеральному маслі; утворюються первинні краплинні розчини.

При розпиленні й наступному русі газокраплинної суміші відбувається част-

кове випаровування наявного в краплинах розчинника і пестициду. Суміш

парів і газу, в якій зависли не зовсім випаровані краплинки, виходячи із соп-

ла генератора в атмосферу, утворює турбулентний вільний струмінь, у якому

газ і пара змішуються з навколишнім відносно холодним повітрям. Пара охо-

лоджується, стає перенасиченою і конденсується як спонтанно, так і на ядра

конденсації, якими є не повністю випаровані краплинки, наявні в газоподіб-

них продуктах згоряння газові іони, частинки сажі тощо. Суміш «вторинних»

і не зовсім випарованих «первинних» краплинок, завислих у повітрі, утворює

термомеханічний аерозоль, який використовують для оброблення закритих

приміщень, окремих дерев, лісових масивів, полів та інших об’єктів.

Залежно від місця розвитку хвороби чи шкідника, стану і фази розвитку

рослини можна використовувати фізичні чинники (термічне знезараження,

вогневу культивацію) або способи хімічного захисту рослин: протруювання

насіння; обприскування; обпилення рослин і ґрунту; нанесення аерозолів на

рослини і оброблення парників, зерносховищ; фумігація рослин, ґрунту, схо-

вищ і насіння; розкидання отруєних принад; внесення гранульованих пести-

цидів у ґрунт.

Термічне знезаражування

насіння проводять тоді, коли збудники хвороб

(зокрема, летюча сажка) знаходяться у тканині насіння і знищити їх пести-

цидами важко. Основний технологічний принцип полягає у витримуванні

посівного матеріалу у підігрітій воді для знищення спорів грибів і збережен-

ня зародків насіння.

Застосовують два способи термічного знезаражування насіння: одно- і

двофазний. За однофазного способу насіння витримують у гарячій (45…47 °С)

воді упродовж 2 год, охолоджують його і просушують, а за двофазного — по-

передньо намочують у теплій (28…30 °С) воді упродовж 4 год (перша фаза),

потім активно прогрівають 8 хв у гарячій (50…53 °С) воді (друга фаза), охоло-

джують і просушують.

Протруювання

полягає у нанесенні на поверхню насіння або бульб отруто-

хімікатів з метою знищення збудників хвороб грибкового і бактеріального по-

ходження і є обов’язковою технологічною операцією. Протруювання здійсню-

ють безпосередньо перед сівбою або завчасно. Розрізняють сухе, мокре та зво-

ложене (напівсухе) протруювання.

При

сухому протруюванні

відбувається значне розпилення пестицидів, то-

му його застосовують тільки з одночасним зволожуванням зерна та пестици-

дів (додають не більше ніж 1…2 % води з клейкими речовинами).

Мокре протруювання

полягає у значному зволожуванні насіння розчином

пестицидів. Вологість насіння підвищується настільки, що висівати чи збері-

гати його без просушування неможливо, що є істотним недоліком, який пе-

решкоджає широкому застосуванню такого протруювання.

Під час

зволоженого протруювання

на насіння наносять рідкі пестициди

високої концентрації з нормою витрати робочої рідини 10…15 л/т. Вологість

насіння при цьому підвищується незначно і його можна відразу висівати або

тривалий час зберігати. Дедалі поширюється інкрустація насіння, коли в ро-

бочу рідину, що складається з води і протруювача, вводять плівкоутворюва-

льні полімерні добавки, які після висихання утворюють навколо кожної насі-

нини плівку, що міцно закріплює частинки отрутохімікату на її поверхні.

Розділ 4

196

Ефективнішим є дражування — створення навколо насінин штучних оболо-

нок (суцільних або пористих), до складу яких входять вісім – десять різних

хімічних і біологічних речовин і препаратів для захисту від шкідників і хво-

роб, гербіцидів, репелентів, регуляторів росту, добрив, мікроелементів тощо.

Ці оболонки легко руйнуються в ґрунті під дією природних чинників і ство-

рюють відповідні умови для розвитку сходів.

Обприскування

— один із основних способів застосування пестицидів для

захисту сільськогосподарських культур, який полягає в нанесенні хімічних

препаратів у крапельно-рідкому стані на об’єкти оброблення (рослини, ґрунт,

шкідники тощо).

Розрізняють звичайне, малооб’ємне та ультрамалооб’ємне обприскування.

При

звичайному обприскуванні

витрата робочої рідини становить

1000…2000 л/га в саду, 200…400 л/га на польових культурах, 600…800 л/га

на виноградниках. Таке обприскування малопродуктивне і потребує значних

енергетичних та трудових затрат.

Витрата робочої рідини при

малооб’ємному обприскуванні

порівняно із

звичайним зменшується в 3 – 10 разів, а кількість пестицидів залишається

незмінною, тобто значно збільшується концентрація робочої рідини.

При

ультрамалооб’ємному обприскуванні

застосовують тільки заводські

препарати, витрати їх у садах і на виноградниках становлять 5…25 л/га, а на

польових культурах — 0,5…3,0 л/га.

Обпилення

— це нанесення на листову поверхню сільськогосподарських

культур сухих порошкоподібних пестицидів. Обпилення менш трудомісткий і

більш продуктивний, порівняно з обприскуванням, спосіб застосування пес-

тицидів. Проте він має й істотні недоліки: недостатнє прилипання порошку

до листової поверхні рослин призводить до збільшення (у кілька разів) витра-

ти пестицидів, навіть за малої швидкості вітру (2…3 м/с) порошок обсипається

з рослин і зноситься вітром на значні відстані. За таких негативних екологіч-

них наслідків обпилення заборонене або строго регламентоване.

Аерозольні обробки

передбачають переведення робочих рідин у дрібнодис-

персний стан, коли їхні частинки літають у повітрі у вигляді диму (тверді ча-

стинки) або туману (рідкі частинки). Тумани і дим, легко проникаючи в усі

щілини складських приміщень, парників, крон дерев, рівномірніше розподі-

ляються на оброблюваній поверхні, що дає змогу зменшити витрату отрутохі-

мікатів при високій продуктивності обробок. Проте в польових умовах під ді-

єю повітряних потоків аерозолі можуть розноситися на значні відстані й за-

вдавати шкоди навколишньому середовищу. Їх найчастіше застосовують для

оброблення закритих приміщень або лісових насаджень у зонах, віддалених

від населених пунктів.

Фумігація

полягає в застосуванні пестицидів, що швидко випаровуються,

проти найнебезпечніших збудників хвороб кореневої системи виноградників

та шкідників чайних плантацій і цитрусових насаджень або в складських

приміщеннях. Оскільки пари і гази не можуть зберігати постійний об’єм, фу-

мігацію можна застосовувати лише в обмежених просторах: складах, оранже-

реях тощо. Після внесення в ґрунт твердих або рідких фумігантів (на глибину

18…20 см) його потрібно мульчувати (покривати мульчпапером, солом’яними

матами, синтетичною плівкою).

Розкидання отруйних принад

передбачає застосування проти шкідників

сумішей пестицидів з продуктами їх живлення у місцях скупчення шкідни-

ків.

Машини для захистó рослин

197

Внесення гранульованих пестицидів

полягає у використанні гранул, які

складаються з наповнювача — інертної речовини, діючої речовини — пести-

циду, в’яжучої речовини та інших добавок. Гранульовані пестициди вносять

розкидним, стрічковим або рядковим способом із загортанням у ґрунт або по-

верхнево. Норма внесення становить 2,5…50 кг/га. Стрічкове і рядкове вне-

сення проводиться, як правило, з посівом. Порівняно з розкидним способом

стрічковий дає змогу на 50 %, а рядковий на 90 % знизити норму витрати

препарату. Гранульовані пестициди не виносяться вітром за межі поля, не

діють негативно на корисну фауну, мають більш тривалий термін дії, ніж

рідкі та порошкові.

Відповідно до способів застосування отрутохімікатів та деяких біологічних

і фізичних чинників комплекс машин для захисту рослин охоплює такі гру-

пи: обладнання для термічного знезаражування насіння; протруювачі; об-

прискувачі; машини для приготування робочих розчинів; обпилювачі; аеро-

зольні генератори; фумігатори; розкидачі отруйних принад; аплікатори для

внесення у ґрунт гранульованих пестицидів; засоби механізації біологічного

методу захисту рослин.

У межах кожної групи машини класифікують за призначенням, типом

енергетичного джерела для приведення в дію, характером технологічного

процесу, способом агрегатування тощо.

4.3. Агротехнічні вимоги до машин для захисту рослин

Машини для захисту рослин мають відповідати вимогам санітарної гігіє-

ни, мати пристрої для промивання чистою водою в екстрених випадках, бути

зручними в керуванні й безпечними в користуванні.

Під час передпосівної обробки насіння не повинно пошкоджуватися, а при

термічному знезаражуванні — знижуватися його схожість. Покриття насіння

пестицидами має бути рівномірним, відхилення фактичної дози від заданої

допускається не більше ніж ± 3 %.

Відповідно до зональних рекомендацій посіви потрібно обробляти у стислі

агротехнічні терміни, а також дотримуватися вказівок служби хімічного за-

хисту рослин.

Робоча рідина має бути однорідною, а відхилення концентрації від розра-

хункової не повинно перевищувати ± 5 %.

Обприскувачі, обпилювачі та аерозольні генератори мають забезпечувати

задану дисперсність розпилу і рівномірний розподіл пестицидів на оброблю-

ваній площі із заданою нормою. Допустима нерівномірність розподілу робочої

рідини по ширині захвату не повинна перевищувати 30 %, а по довжині го-

ну — 25 %. Допустиме відхилення фактичної дози від заданої при обпиленні

становить ±15 %, а при обприскуванні +15 і –20 %. Швидкість вітру при обп-

рискуванні має бути не більше ніж 5 м/с, при обпиленні — 3 м/с. Обприску-

вання не рекомендується проводити за температури навколишнього повітря

понад 23 °С та за наявності висхідних потоків повітря. Забороняється здійс-

нювати обприскування під час дощу. Якщо протягом доби після обприску-

вання пройшов дощ, то роблять повторне обприскування. Не рекомендується

обприскувати рослини в період цвітіння.

Обробляючи рослини термомеханічними аерозолями, слід застосовувати

лише ті хімічні препарати, які не втрачають своєї токсичності за високої тем-

ператури.

Розділ 4

198

Для захисту рослин у системі точного землеробства застосовують мобільні

машини, які повинні мати відповідні пристрої для зміни норми внесення на

ходу.

4.4. Загальна будова і процес роботи машин для захисту рослин

Незважаючи на велике розмаїття машин для хімічного захисту рослин, усі

вони працюють за єдиною принциповою схемою, яка передбачає послідовне

виконання операцій дозування отрутохімікату, його розпилення і транспор-

тування розпилених часточок на об’єкт обробки. При цьому дозувальні при-

строї мають забезпечити задану витрату (норму внесення) отрутохімікату на

одиницю оброблюваної площі або одиницю маси насіння, а розпилювальні

пристрої — рівномірно розподілити отрутохімікат по поверхні оброблюваного

об’єкта.

Під час руху агрегату отрутохімікат (робоча рідина, концентрат, порошок)

із резервуара (бункера) за допомогою живильного пристрою (насоса або жи-

вильника) подається до розпилювального пристрою. Цей пристрій подрібнює

хімікат на дрібні частинки (краплини, пилинки) і за допомогою повітряного

струменя або наданої часточкам кінетичної енергії транспортує їх на об’єкти

обробки. Ефективність рідких хімічних препаратів залежить від дисперсності

розпилення: чим вона вища (менші розміри краплин), тим більша токсич-

ність. Дрібні краплини за однакової витрати отрутохімікату на одиницю

площі більш повно і рівномірно покривають поверхню оброблюваного об’єкта,

краще на ній утримуються і протистоять змиву дощем. Великі краплини

менш токсичні для шкідливих організмів і, маючи ефект лінзи, можуть спри-

чинити опіки листків культурних рослин.

За звичайного обприскування переважають краплини розміром 600…250 мкм,

малооб’ємного — 250…100, за ультрамалооб’ємного — 100…20, за аерозольно-

го — 5,0…0,5 мкм.

Від розміру краплинок залежать втрати отрутохімікатів під час транспор-

тування їх від машини до об’єкта обробки. Якщо розпилювальні пристрої на-

носять отрутохімікати примусово за допомогою турбулентного повітряного

потоку, то повітрокраплинний струмінь має полідисперсний спектр (неодна-

кові за розміром краплинки). Зіткнувшись з об’єктом обробки, крупні (більш

інерційні) частинки, розміщені ближче до центра струменя, вдаряють у нього

і осідають на його передній, лобовій поверхні, а більш мілкі (менш інерційні),

розміщені ближче до краю струменя, разом з повітряним потоком огинають

перешкоду і внаслідок утворюваних завихрень і турбулентної дифузії осіда-

ють на його зворотному боці. Отже, за допомогою турбулентних струменів

найдрібніші часточки отрутохімікатів з мінімальними втратами потрапляють

до найбільш недоступних місць на рослинах.

Якщо розпилені частинки отрутохімікату доставляють до об’єкта обробки

під дією сил тяжіння (гравітаційне осідання), що відбувається при авіаційно-

му обприскуванні, то втрати отрутохімікату через знесення із зменшенням

розміру його частинок зростають. Знесення вітром найбільш токсичних дріб-

них частинок за межі поля крім неефективного використання хімікатів може

спричинити серйозні пошкодження рослин на сусідніх полях. Ось чому забо-

роняється внесення гербіцидів за допомогою вентиляторних обприскувачів.

Це саме стосується й авіаційного обприскування, яке слід застосовувати лише

в крайніх випадках, при масовому розмноженні шкідників, чого не повинно

Машини для захистó рослин

199

бути за високої культури землеробства. Всі мобільні машини для хімічного

захисту рослин мають однакові за призначенням, але різні за будовою конс-

труктивні елементи: місткості для отрутохімікатів, пристрої для перемішу-

вання, насоси і живильники, розпилювальні та заправні пристрої.

4.4.1. Машини для знезаражування посівних та садильних матеріалів

Оброблення насіння і бульб захисними та стимулюючими препаратами є

обов’язковою операцією при вирощуванні сільськогосподарських культур. Во-

на відома з давніх часів. Нині обсяг її використання значно збільшився і охо-

плює величезну кількість шкідливих мікроорганізмів завдяки виробництву

промисловістю нових хімікатів з багатосторонньою біологічною активністю та

розробленню препаративних форм і методів їх нанесення на насіння. Оброб-

лення насіння і бульб вважається одним із основних видів застосування пес-

тицидів, який здатний захистити рослину не тільки у фазі проростання, а й

протягом наступних етапів росту і розвитку.

Оброблення насіння і бульб локалізує хімікат безпосередньо в тому місці,

де він потрібний.

Перевагами оброблення насіння і бульб є ефективність, економія матеріа-

лу, менше забруднення навколишнього середовища і більша вибірковість

щодо корисних мікроорганізмів.

4.4.1.1. Обладнання для термічного знезаражування насіння

Комплекс обладнання для термічного знезаражування та сушіння насіння

КТС-0,5

призначений для безперервного однофазного термічного знезаражу-

вання насіння зернових культур, ураженого летючою сажкою, і наступного

сушіння до кондиційної вологості. Він має вигляд механізованого цеху, що

монтується в спеціальному приміщенні 18 000 × 18 000 × 10 500 мм і розрахо-

ваний на продуктивність 0,4…0,5 т/год.

Комплекс складається з трьох однакових секцій обладнання, з’єднаних

спільними системами для завантажування і вивантажування насіння, пода-

вання свіжої води й відведення відпрацьованої, пульта керування і електро-

обладнання для контролю за технологічним процесом із світловою та звуко-

вою сигналізацією.

Кожна секція має експозиційну місткість

(рис. 4.1), повітропідігрівник з

вентилятором, сушарку

і насос

. Залежно від потреби можуть бути вико-

ристані одна, дві або три секції. До складу обладнання для знезаражування

насіння входять три експозиційні місткості, проміжна місткість

, відцентро-

вий насос і комунікації. Система завантажування насіння складається з при-

ймальною бункера

, норії

, розподільника

і насіннєпроводів.

До сушильного обладнання належать три поворотні платформові сушарки

, три вентилятори, три повітропідігрівники з пристроєм для спалювання

рідкого палива і повітропровід.

Проміжна місткість

призначена для збирання і підігрівання води, що

відділилась від насіння, та забезпечення її постійного рівня й нормальних

умов роботи насоса. Експозиційна місткість має вигляд циліндра, що перехо-

дить у конус, у дні якого змонтовано випускний клапан

. Герметичність за-

кривання клапана забезпечується тиском води, а відкривається він за допо-

могою електромагніту

. В експозиційну місткість вода подається насосом че-

рез циркуляційну трубу. Вода циркулює через спеціальний патрубок, а рі-