Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. (ред.) Соціальна медицина та організація охорони здоров'я

Подождите немного. Документ загружается.

В розвинутих

країнах

й досі 15 % хворих госпіталізують примусово. За

останні 25 років підвищилась увага до прав людей з психічними розладами,

що призвело до затвердження певних юридичних і законодавчих актів.

В більшості розвинутих країн в психіатричній лікарні є довірена особа, роль

якої, як правило, виконує юрист або працівник соціальної служби. Вони

повинні турбуватись про благополуччя недієздатних. В лікувальних закладах

функціонують комісії з розгляду скарг пацієнтів. Пацієнти мають право на

ознайомлення з своєю

історією

хвороби. В більшості клінік функціонують

ради пацієнтів. Представники хворих включаються до органів управління.

Допомога при психічних розладах суттєво різниться в країнах світу. Так,

наприклад, у Нідерландах і Великобританії 75-80 % пацієнтів з психічними

розладами звертаються до лікарів загальної практики, які в переважній

більшості (80 %) лише встановлюють діагноз і призначають лікування. Тільки

в 20-25 % випадків лікар здійснює контроль за пацієнтом до початку його

лікування у психіатричному закладі.

Основні міжнародні юридичні та правові документи, що регулюють питання

медичної допомоги хворим на психічні розлади:

1. Принципи захисту осіб з психічними захворюваннями та поліпшення

психіатричної допомоги (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН

46/119,

1992).

2. Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам стосовно право-

вого захисту осіб, що страждають від психічних розладів, примусово госпіталі-

зованих як пацієнти,

К(83),

3. Положення та погляди Всесвітньої психіатричної асоціації щодо прав

та юридичного захисту психічнохворих (Афіни, Греція, 1989).

4. Гавайська декларація II (Генеральна асамблея ВПА, 1983).

5. Положення про використання та зловживання психотропними речовинами

(прийняте ВМА, 1975 і 1983 роках).

6. Рекомендація 818 (1977) про ситуацію з психічними захворюваннями

Парламентської асамблеї Ради Європи 29 сесії (1977).

В Україні психіатрична допомога населенню є складовою частиною спеціа-

лізованої, яка базується на загальних лікувально-профілактичних принципах

і зорієнтована на забезпечення кращих зразків світового досвіду. Нові можли-

вості в лікуванні психічних захворювань пов'язані з немедикаментозними

методами: внутрішньовенним лазерним, ультрафіолетовим опромінюваннями

крові, гіпербаричною оксигенацією, краніоцеребральною гіпотермією, магніто-

резонансною терапією, ентеросорбцією. В 1993 році організовано науково-

лікувальний центр інтенсивної терапії, реанімації та детоксикації. В його

структурі є поліклініка та стаціонарне відділення на 15 ліжок. Це клінічна

база відділення

інтенсивної

терапії та детоксикації Українського науково-

дослідного інституту соціальної та судової психіатрії. Госпіталізації до центру

підлягають такі групи хворих:

• психічнохворі, які потребують реанімаційних

інтенсивних

втручань;

• пацієнти з ендогенними психічними захворюваннями, резистентними

до психофармакотерапії;

188

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• хворі з ускладненнями психофармакотерапії;

• опійні наркомани та хворі на алкоголізм.

До

інфраструктури

психіатричної служби відносяться наркологічні закла-

ди, спеціалізовані психіатричні лікарні, швидка та невідкладна допомога. Слід

відзначити недостатній рівень її інтеграції з загальною лікувально-профілактич-

ною мережею, що часом спричиняє неадекватне вирішення лікувально-діаг-

ностичних проблем, профілактики та реабілітації психічнохворих. Все більша

кількість осіб короткочасно лікується в різних психіатричних закладах, амбула-

торіях, в домашніх умовах. Постійно зростає потреба у диспансерному нагляді

та консультуванні, розгортанні денних стаціонарів, тісної співпраці з соціаль-

ними робітниками.

Українське законодавство щодо цих хворих, певною мірою, приведено у

відповідність до положень Декларації про права людини, але ще потребує

вдосконалення.

Міжнародні, національні медичні та юридичні організації захищають права

і соціальне становище психічних хворих згідно з положеннями Декларації

прав людини. Це призвело до значного зниження зловживань у психіатрії.

В Україні започаткована діяльність Асоціації психіатрів. Вона впроваджує

основні міжнародні принципи захисту прав і свобод хворих на психічні розлади

та медичних працівників, які надають

їм

допомогу. Зміна становища психічно-

хворої людини в суспільстві, розгортання мережі спеціалізованих будинків-

інтернатів

відкритого типу, денних стаціонарів, домашніх стаціонарів, розши-

рення кола фахівців — це основні перспективні шляхи розвитку психіатричної

допомоги населенню України.

Контрольні питання

1. Регіональні особливості поширення психічних уражень в світі та в Україні,

їх

основні тенденції.

2. Організація надання спеціалізованої психіуатричної допомоги.

3. Юридичні основи та правові засади спеціального порядку лікування психічних

розладів в Україні і в світі.

5.5. Наркоманії

Наркоманії -

"ейфорікоманії"

- це неконтрольований потяг до речовин, що

впливають на центральну нервову систему, викликаючи стан штучного психоло-

гічного та фізичного благополуччя, аналгезії, сп'яніння аж до наркотичного сну.

Наркоманія - "біла смерть" - вже давно оцінена ООН як глобальне

явище. Сьогодні воно охопило майже 100 млн. людей. Перше місце за розповсю-

дженістю займає США, де майже половина населення старшого 12 років хоча

б раз спробувала наркотики. Географічний розподіл вживання наркотичних

речовин в Європі різноманітний: в об'єднаному Королівстві, Ірландії, Італії,

Чехії і Данії - продукти з коноплі; ЛСД та екстазі, амфетамін в об'єднаному

Королівстві; синтетичні засоби - в Ірландії, регіонах Західної частини Тихого

океану; опіум, канабіс, кхат - в країнах Близького Сходу.

189

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

В країнах Центральної Америки поширене зловживання летючими

розчинниками, в Південно-Східній Азії вживають комбінації кількох наркотиків.

Глобальна загроза наркоманії призвела до створення міжнародних

інститу-

цій, які отримують інформацію з більшості країн світу та розробляють заходи

боротьби з наркотиками. Ще в 1971 році був організований цільовий фонд

ООН для боротьби з наркотиками. В рамках ООН функціонують міжнародні

Комісії з наркотичних препаратів і міжнародна Рада контролю над наркотич-

ними речовинами. Всі ці інституції в співробітництві з ВООЗ регулярно

проводять міжнародні конференції, приймають відповідні міжнародні конвенції.

За даними МВС України, міжнародна наркомафія зараз активно вивчає

можливість використання території держави як самостійного ринку та шляху

збуту наркотичних засобів і бази для

їх

подальшого транспортування в Європу.

Вже зараз активно працюють "афганський" та "балканський" маршрути. Щоб

запобігти цьому, з 1993 р. в структурі МВС були створені самостійні підрозділи

для боротьби з незаконним обігом наркотичних речовин, при Кабінеті Міністрів -

Національна координаційна рада. Але, як свідчить світовий досвід, політика

заборони наркотиків не досягає мети - тотального звільнення суспільства від них.

Проблема

наркомати

та токсикоманій багатогранна і пов'язана з

стражданнями та трагічною загибеллю людини. Наслідки

її

різноманітні

(мал. 10):

Наслідки

наркомати

для суспільства

Медичні

Підвищення захво-

рюваності на

ХСК,

на СПІД та

хвороби,

що передаються

статевим шляхом,

психічні розлади,

травматизм тощо;

підвищення інвалі-

дизації; підвищення

потреби в спеці-

альній медичній

допомозі; підви-

щення наванта-

ження на систему

охорони здоров'я

Соціальні

Зменшення

кіль-

кості працездат-

ного

населення,

зростання зло-

чинності, підви-

щення

нестабільності

Демографічні

Підвищення смерт-

ності,

падіння

народжуваності,

підвищення смерт-

ності немовлят,

скорочення СТОЖ

Економічні

Економічні збитки

на виробництві, вит-

рати на утримання

інвалідів, витрати на

організацію спеціалі-

зованої медичної

допомоги

наркохворим

Мал. 10. Наслідки

наркомати

для суспільства.

190

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

• втрати сотень і тисяч доль, нерозпізнаних і нерозкритих талантів;

• вбивства, пограбування, крадіжки заради отримання грошей на наркотики;

• соціальна деградація та зубожіння вживачів наркотиків і колосальні

прибутки наркоділків - нерівноцінний перерозподіл коштів у суспільстві і

поглиблення прірви між бідними та багатими;

• підвищення соціальної напруги, нестабільності та розширення криміно-

генного середовища.

Демографічні наслідки:

• висока смертність;

• народження вже перинатально наркозалежних дітей, від матерів, які вжи-

вали наркотики.

Медичні:

• погіршення стану здоров'я населення;

• розповсюдження небезпечних хвороб -

СНІД,

гепатит;

• збільшення рівня психічної патології;

• підвищення потреби в спеціалізованій стаціонарній медичній допомозі.

Економічні:

• втрати суспільства, пов'язані зі зменшенням кількості працездатного

та репродуктивного населення за рахунок наркоманів;

• витрати на утримання

інвалідів;

• витрати на організацію спеціалізованої медичної допомоги.

Наркотики спрямовані проти майбутнього, бо переважна кількість людей

стає наркоманами в молодому, навіть у підлітковому віці. Молодь знаходиться

під загрозою наркотизації ще й завдяки психофізіологічним особливостям -

ризикова

поведінка

і бажання перевірити існуючі норми та заборони суспільства,

спроба "перестрибнути" в дорослий світ тощо. Наркомани живуть недовго -

до 35 років, бо виснаження організму призводить до ураження основних

систем (серцево-судинної, дихальної). Серед них найбільша кількість травм і

самогубств. Протягом останнього десятиліття наркоманів частіше уражує

ВІЛ-інфекція,

вони швидко помирають від

СНІДу.

Наркоманія

стосується всіх сторін життя людини. Страждає психіка -

розвивається емоційна нестабільність, "тупість", апатія, депресія, дратівливість;

знижуються інтелектуальні здібності (пам'ять, увага, логічне мислення), звужу-

ється коло інтересів, відчуття обов'язку, настає моральна деградація, відбува-

ються зміни фізичного стану - ураження печінки, серцево-судинної системи,

прогресуюче виснаження, кахексія, маразм.

Формується наркотична залежність поступово, спочатку психічна, а

потім фізична. Явище патологічного звикання до наркотику супроводжується

синдромом абстиненції, тобто спробою організму компенсувати нестачу

наркотичної речовини. Він може призвести до смерті наркомана. Механізми

звикання, толерантності та абстиненції різноманітні, пов'язані з адаптацією

організму до токсичного агента, яка врешті виснажує всі системи та призводить

до патології.

191

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Основними чинниками, що сприяють поширеності наркоманії в усьому

світі є соціальні, біологічні та психологічні.

До соціальних відносять кризові періоди розвитку країн - дестабілізація

суспільства, періоди стагнації, "занепаду

ідеалів".

Основними біологічними чинниками є вік і стать. Найризикованішим є вік

13-19 років. Серед чоловіків наркоманія зустрічається частіше, ніж у жінок

(3:1). Останнім часом вона швидкими темпами розповсюджується серед жіночого

населення.

Групи чинників, що сприяють виникненню наркоманій:

• соціальні;

• медико-біологічні;

• психофізіологічні.

Соціальні чинники - спосіб життя, порушення взаємодії особистості та

навколишнього середовища, зубожіння, непевність у майбутньому, низький

освітній та культурний рівень, неповна чи конфліктна сім'я, безробіття та

інші,

що призводять до "соціальної дезадаптації".

Медико-біологічні чинники обумовлені особливостями обміну речовин,

зокрема швидкістю та якістю дезінтоксикацій цих процесів, вадами в роботі

печінки, нирок, систем кровообігу та дихальної.

Психофізіологічні чинники впливають на швидкість виникнення наркотич-

ної залежності. Насамперед у споживача наркотику формується психологічна

залежність (ще до фізичної), яка не піддається медикаментозному лікуванню.

Вона ж є і останнім симптомом на шляху до одужання.

Експерти ВООЗ виділили 4 психологічні типи особистості,

схильних

до

наркоманійної залежності:

• інфантильні, що легко підкоряються чужій волі;

• з вразливою психікою, невпевнені в собі, сором'язливі, які вважають

себе неповноцінними, з підвищеною втомлюваністю;

• емоційно нестабільні, схильні до депресій, плаксиві, з потягом до негайного

задоволення;

• дратівливі, запальні, не здатні втримати гнів, схильні до ризику і гострих

відчуттів.

Звіти комісії ООН з наркотичних засобів свідчать, що зловживання ними

менше поширене в країнах Східної Європи. За офіційними даними, розповсюдже-

ність наркоманій незначна (близько 0,5-1 %). Рівень ураження населення

України приблизно 0,1 %. Наркотизація зачепила всі її регіони. Загалом на

обліку з приводу вживання наркотичних засобів в 1997 році перебувало близь-

ко 64 тис. осіб (54,5 тис. - наркомани, а 9,1 тис. - епізодичне вживання), але

в 1999 році на обліку було більше 68 тис. наркоманів, а захворюваність стано-

вила 20,8 ра 100 тис. населення. За оцінками МВС України, реальна кількість

наркоманів у 10-12 разів більша від офіційно зареєстрованої. Найбільш уражені

Дніпропетровська, Донецька, Запорізька області, регіон Чорноморського

192

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

басейну (Одеська, Миколаївська, Херсонська області, АР Крим), великі

промислові центри (Київ, Львів, Харків, Кривій Ріг).

В Україні вживають різні наркотики:

• кустарні вироби з макової соломки;

• кустарні препарати з коноплі;

• ліки: медпрепарати, а також кустарно-вироблені наркозасоби з них.

Швидкий розвиток "наркосервісу" дає змогу прогнозувати невпинне змен-

шення вживання кустарних виробів.

Останнім часом наростає використання героїну, кокаїну, екстазі та інших

"важких" наркотиків.

Поширюється ін'єкційна наркоманія та наркоманія з використанням синте-

тичних препаратів останнього покоління, особливо в місцях скопичення молоді

(школи, дискотеки, спортклуби).

Одним з небезпечних видів

наркоманії

є токсикоманія, пов'язана з

вживанням речовин, що є у вільному продажу і не віднесені до наркотичних.

Часто токсикоманами стають алкоголіки, особи похилого віку, підлітки, почи-

наючи вдихати пари хімічних речовин, препарати побутової хімії і закінчуючи

алкоголем у поєднанні з транквілізаторами. Захворюваність та поширеність

токсикоманій швидко зростають.

Щодо особливостей розповсюдження токсикоманії в Україні, слід зазначити

зміну соціального статусу типового токсикомана. Якщо 10 років тому вона

була поширеною серед найбідніших прошарків населення, переважно чоловіків,

то сьогодні до них долучилися підлітки із сімей з високим рівнем забезпеченості.

Поширеність наркологічних захворювань серед підлітків 15-17 років (1993-

97 рр.) вивчалась у проекті

Е5РАО.

В Україні в 1993-95 рр. вона становила

2,6-4,2 випадки на 10 тис. підлітків; в 1997 р., відповідно - 2,9.

Максимальні показники були зареєстровані в Дніпропетровській, Запорізь-

кій, Одеській областях (4,3; 5,5; 10,4 на 10 тис. підлітків відповідно).

Сьогодні злочинним світом сформована та діє система прилучення

молоді до наркотиків. На початковому етапі приймають "легкі" та доступні

стимулятори на дискотеках, які створюють

ілюзію

"безпеки" - під дією

"фентезі" підліток почуває себе дужим, витривалим, веселим і може без

втоми

протанцювати ніч і більше. Розвиток звикання до дії наркотичної речовини

штовхає на пошук інших препаратів. На другому етапі приймають більш

важкі препарати, що пролонгують час дії хімічних речовин. Дози та частота

вживання наростають. Відмовитись від них вже майже неможливо. Настає

третій етап - вживання опіатів, які швидко викликають біологічну залежність.

Життя без наркотику стає фізично неможливим.

Максимальні рівні ураженості наркоманією реєструють в Дніпропетровській,

Донецькій, Миколаївській, Одеській областях; токсикоманією - в Миколаївсь-

кій, місті Києві, Автономній республіці Крим (0,4; 0,4 та 0,3 на 10 тисяч). У

Волинській, Рівненській, Харківській та Тернопільській областях контингенти

хворих на токсикоманії мінімальні.

193

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Захворюваність на наркологічні розлади в Україні загалом має рівень

2,07 на 10 тис, а на токсикоманії - 0,03 на 10 тис. населення. Максимальні

рівні реєструють у Дніпропетровській, Донецькій, Одеській областях (відпо-

відно 4,77; 2,98; 3,94 на 10 тис. населення). Захворюваність на токсикоманії

максимальна в Донецькій області (0,09 на 10 тис).

Як видно з викладеного вище, протягом останніх років в Україні склалася

загрозлива ситуація щодо поширення наркоманії.

Подальший

прогноз є несприятливим. Особливе занепокоєння викликає

зростання кількості споживачів серед підлітків і молоді, поглиблення криміналі-

зації,

незадовільна ефективність медичної допомоги, вкрай обмежене викори-

стання сучасних методів

їх

психосоціальної реабілітації та адаптації.

З числа виявлених і поставлених на облік лікується не більше 25 %.

Основною ланкою лікувально-профілактичної допомоги є наркологічний дис-

пансер. Це організаційно-методичний центр з надання соціальної та медичної

допомоги хворим на алкоголізм, наркоманію, токсикоманію.

Враховуючи необхідність максимального наближення наркологічної допомоги

населенню, диспансер може розгортати частину своїх структурних підрозділів

(кабінети, пункти, відділення) в психіатричній мережі та в інших медичних

закладах різних рівнів надання лікувально-профілактичної допомоги. Можливо,

що для наркологічної допомоги найбільш доцільним є розширення структури

диспансеру за рахунок спеціалістів, що допомагають хворому в детоксикації

(нарколог, психіатр), подоланні наркотичної психічної залежності, та у виду-

жанні (психологи, психотерапевти, соціальні працівники). Удосконалення ліку-

вання пов'язане з застосуванням немедикоментозної терапії - гіпербаричної

оксигенації, ентеросорбції, краніоцеребральної гіпотермії, магніторезонансної

терапії, розробленої та впроваджуваної Українським науково-дослідним інсти-

тутом соціальної та судової психіатрії. Особливо ефективним є застосування

цих методів при лікуванні хворих на опійну наркоманію.

Діяльність нових об'єднань "Анонімних наркоманів" теж дуже доцільна.

Безцінним є досвід хворих, які вилікувались від згубної пристрасті.

Найбільш ефективними методами боротьби є не заборонні, обмежувальні,

а тривалі загальнодержавні та громадські заходи щодо формування здорового

способу життя, спрямовані в першу чергу на дітей, підлітків і молодь.

Для наукового розв'язання цієї проблеми вченими Інституту педіатрії,

акушерства та гінекології Академії медичних наук України разом з Академією

педагогічних наук України, Національною академією внутрішніх справ, Київсь-

ким гуманітарним інститутом розроблено та затверджено міжгалузеву

науково-методичну програму превентивного виховання неповнолітніх. До

її виконання залучені Республіканський центр медичної генетики, Український

центр соціальних служб для молоді, лабораторія превентивного виховання

Інституту проблем виховання, Інститут змісту та методів навчання Міністерства

освіти України та різні вищі медичні навчальні заклади - Тернопільська медична

академія, Івано-Франківський, Луганський медичні університети, Запорізький

університет.

194

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

За допомогою спеціальних медико-соціальних і генетичних методик виявля-

ються діти та підлітки груп ризику, ведеться просвітницька робота серед

школярів старших класів.

Успіхи в боротьбі з наркоманією можливі. Як свідчать фахівці, гостроту

проблеми можна значно зменшити при об'єднанні зусиль всіх державних і

громадських структур особливо в створенні освітніх програм для різних про-

шарків населення, в т. ч. з максимальним ризиком зловживання наркотичними

засобами (підлітків, учнів ПТУ, студентів).

В Україні розроблено Національну програму профілактики наркоманії та

захворювання на

СНІД

на 1998-2000 роки. Вона включає кілька розділів:

медичний, соціальний, психологічний, юридичний. Такий комплексний підхід

до проблеми є найбільш ефективним.

Програма передбачає заходи профілактики зловживання наркотиками:

• запровадження в систему дошкільного та шкільного валеологічного

виховання методик антинаркоманійного навчання, створення системи психо-

логічних і педагогічних впливів на особистість дитини з метою оволодіння

навичками протистояння негативному впливу навколишнього середовища;

• організація постійного спостереження за динамікою немедичного

вживання наркотиків, здійснення аналізу цього явища та коректив відповідних

профілактичних заходів;

• розробка сучасних профілактичних програм для різних соціальних

груп населення;

• підготовка фахівців з реалізації профілактичних програм;

• співпраця з міжнародними організаціями з профілактики наркоманії з

метою інтеграції кращих зразків світового досвіду в національну практику.

Вона закладе підвалини для зменшення рівня незаконного попиту на

наркотики.

Науково-методичний центр Київської міської наркологічної лікарні. "Соціо-

терапія" за сприяння Програми

ООН-СНІД

у 1998 році розпочала пошук

ефективних шляхів впровадження стратегії

замісної

терапії в Україні на

основі досвіду впровадження аналогічних програм у Литві та Польщі. Замісна

терапія передбачає використання речовин (методон тощо) - замінників більш

важких наркотиків.

Замісна терапія — це один із компонентів стратегії зменшення

шкоди від наркотиків для суспільства та наркоманів (профілактика СНІДу,

злочинності, повернення ін'єкційних наркоманів у соціум, зменшення

їх

контак-

тів із чорним ринком).

Алкоголізм. Перше місце в проблемі наркотизації людства сьогодні займає

алкоголізація.

Алкоголізм — це захворювання, що характеризується алкогольною нар-

команійною залежністю, при якій наростають специфічні зміни поведінки,

соматичні, нервово-психічні зміни

та

з'являються соціальні конфлікти.

195

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Коли мова йде про алкоголізм, використовують два показники:

• виробництво алкогольної продукції;

• вживання як опосередкований показник виробництва.

Вживання алкоголю було поширеним у більшості країн світу протягом

багатьох століть.

Згідно даних

ВООЗ,

алкоголь у надмірних кількостях вживають мешканці

західного та центрального регіонів Європи, перш за все в таких країнах як

Італія, Франція, Іспанія, Португалія.

Ці

ж країни займають перші місця в

світі з виробництва вина. Тут на кожного пересічного мешканця протягом

року випивається від 10 до 20 літрів чистого алкоголю. Є значна різниця в

структурі напоїв, що вживають: у Франції 96% серед напоїв - вина, а в

Україні частка міцних напоїв становить близько половини. Але в цих даних

не враховані кустарні вироби (самогон тощо), які мають широке розповсю-

дження.

Коливання рівнів вживання алкогольних напоїв у окремих країнах поясню-

ється відмінностями в звичках, неоднаковою потужністю алкогольного вироб-

ництва, різною силою антиалкогольного руху, неоднаковою глибиною еконо-

мічної кризи, відмінностями в законодавстві тощо.

В багатьох країнах відбувається "алкоголізація" - тенденція до росту

виробництва та вживання алкогольних напоїв.

До процесу алкоголізації невпинно втягуються нові контингенти населення:

жінки, підлітки, діти, що швидко призводить до формування широкого прошарку

хронічних алкоголіків. Якщо дорослому для формування залежності необхідно

7-10 років вживання алкоголю, то у жінок і дітей це відбувається за 1-2 роки.

За період з 1990 року до теперішнього часу число хронічних алкоголіків на

кожну 1000 людей у деяких країнах збільшилось більш ніж у 50 разів.

Класифікацій вживання алкогольних напоїв є багато, найбільш поширеним

критерієм є періодичність і доза вживання алкоголю.

Виділяють такі основні поняття:

/. Тверезість — вживання не частіш 1 разу на місяць, нерегулярно, в

невеликих

кількостях.

2. Помірне вживання - не частіш 3 разів на місяць за соціально-детерміно-

ваними звичаями (день народження, поховання, хрестини, різні свята тощо).

Існують межі помірного вживання алкоголю. Доза "відносної безпеки" для

чоловіків менше 14 стандартних доз алкоголю на тиждень, для жінок - менше

9 на тиждень(стандартна доза дорівнює 12,8 г чистого етилового спирту).

3. Зловживання:

' без алкоголізму - регулярне вживання вище доз

"відносної

безпеки"

без сильного сп'яніння;

• початковий алкоголізм - регулярне вживання з втратою контролю,

вживання супроводжується сильним сп'янінням;

• алкоголізм - вживання супроводжується абстинентним синдромом, це

найбільш характерна ознака, що свідчить про формування патологічної

залежності особи від алкоголю.

196

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23

Питання впливу алкоголю на особистість людини привертало увагу науки

протягом розвитку людства. Це питання знайшло відображення в багатьох

художніх творах.

Механізм дії алкоголю як токсичного агенту

багатовекторний:

вража-

ються всі органи та системи організму, особливо ураженою є центральна

нервова система, печінка, нирки, серцево-судинна система. Загальна опірність

організму хворого на алкоголізм швидко знижується. Алкоголь як наркотичний

яд тяжко вражає клітини головного мозку, знижує швидкість реакції, паралізує

центри уваги та самоконтролю. Ослаблення та параліч тормозного центру

викликають брутальність, непристойну поведінку, цинізм, аморальність. Схиль-

ність до конфліктів і агресії призводять до правопорушень.

У випадках хронічного алкоголізму, патологічного пияцтва, запоїв, розвитку

алкогольних психозів настає рання інвалідність і передчасна смерть. Гіпертонічна

хвороба, психічні розлади,

інфаркти

та гострі порушення мозкового кровообігу -

це ті хвороби, які досить часто зустрічаються серед осіб, які зловживають

алкоголем. Смертність від травм, нещасних випадків, самогубств найчастіше

пов'язана з алкоголем.

Чинники, що впливають на виникнення алкоголізму в окремої особи

поділяють на:

• біологічні - до ЗО % випадків генетично-детерміновані, передається

схильність по чоловічій лінії, але якщо мати страждала на алкоголізм, то в

підлітка формується залежність "з першої спроби";

• психологічні - має значення тип нервової системи; схильність до

психопатій;

• соціальні — найбільш впливові, хоча вирішальним моментом є комплексна

дія чинників на особистість.

Існують вікові розбіжності в структурі чинників, що сприяють вживанню

алкоголю:

До 15 років (95 % усіх алкоголіків саме в цьому віці вперше долучається

до спиртних напоїв), це так звані "пускові" чинники: несприятливі родинні

стосунки, родинні традиції (майже в 60 % випадків першу чарку синові чи

дочці наливають тато чи мама), незадовільна організація відпочинку.

16-19

років підтримують вживання алкоголю "питтєві" звичаї, алкогольні

облуди та забобони, вплив оточуючого середовища, незадовільна організація

відпочинку.

У віковій групі 20-26 років розвиткові пияцтва сприяють даний вік і

пов'язані з ним певні психічні установки, "питтєві" звичаї, вплив мікросередо-

вища. Збільшується доза вживаного алкоголю.

У віці старше 26 років остаточно закріплюють вживання алкоголю та

розвиток алкоголізму психологічна, психічна, а далі фізична залежність на

фоні конфліктів у родині, на роботі, в суспільстві.

197

http://www.medicalcd.info, info@medicalcd.info, ICQ: 359 787 262

http://rapidshare.com/users/5BGX23