Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування

Подождите немного. Документ загружается.

3) фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, які

не використовують працю найманих працівників, а також адво-

кати, приватні нотаріуси;

4) фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору

(контракту), та фізичні особи, які виконують роботи (послуги)

згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі члени тво-

рчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок

тощо.

В ст. 2 вказується, що об’єктом оподаткування є:

1) для платників збору, визначених пп. 1, 2 ст.1 цього зако-

ну, — фактичні виплати на оплату праці працівників, які вклю-

чають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати

та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок,

у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі,

які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт

(послуг) відповідно до цивільно-правових договорів, виплату до-

ходів у вигляді дивідендів, процентів, а також інші витрати, які

не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної

плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Ка-

бінетом Міністрів України;

2) для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 цього

закону, — сукупний оподатковуваний доход, обчислений відпо-

відно до законодавства України;

3) для платників збору, визначених пунктом 4 статті 1 цього

Закону, — сукупний оподатковуваний доход, обчислений відпо-

відно до законодавства України.

Забороняється використання цих коштів не за цільовим при-

значенням, у тому числі на фінансування державних та інших ор-

ганів, а також їх апарату.

Збір на обов’язкове соціальне страхування сплачується од-

ночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату

праці.

Згідно зі ст. 3, збір на обов’язкове соціальне страхування пла-

тники збору сплачують на рахунок Фонду соціального страху-

вання України. Нагляд за його фінансовою діяльністю здійснює

Наглядова рада Фонду соціального страхування України.

Згідно зі статтею 4, на обов’язкове соціальне страхування

встановлюються ставки збору у таких розмірах:

1) для платників збору, визначених пп. 1, 2 ст. 1 цього зако-

ну, — 4,0 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного пунк-

том 1 ст. 2 цього закону;

2) для підприємств, установ і організацій, де працюють інвалі-

ди, збір на обов’язкове соціальне страхування визначається

окремо за ставкою 1,0 відсоток від об’єкта оподаткування для

працюючих інвалідів та за ставкою 4,0 відсотка від об’єкта опо-

даткування для інших працівників такого підприємства. При

цьому збір на обов’язкове соціальне страхування, визначений від

об’єкта оподаткування для працюючих інвалідів, у повному обся-

зі зараховується до Фонду соціального захисту інвалідів;

3) для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів, де

кількість інвалідів становить не менше 50 відсотків загальної чи-

сельності працюючих, збір на обов’язкове соціальне страхування

визначається за ставкою 1,0 відсоток від об’єкта оподаткування

для всіх працівників цих підприємств.

3.2. Соціальні послуги та їх матеріальне забезпечення

Розглянемо правову базу, на підставі якої надаються соціальні

послуги та матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду

соціального страхування України.

На виконання пункту 7.8 Генеральної угоди між Кабінетом

Міністрів України і Українським союзом промисловців і підпри-

ємців та профспілковими об’єднаннями України на 1997-1998

роки Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про обчис-

лення розміру допомоги з тимчасової непрацездатності» від

27.04.1998 року № 571.

На Міжнародній конференції «Якість соціальних послуг», яка

відбулася у Києві і була організована Українським фондом соціа-

льних інвестицій міністр праці та соціальної політики зазначав,

що у 319 інтернатних установах на повному державному забез-

печенні перебувало близько 53 тисяч громадян похилого віку та

людей з обмеженими фізичними можливостями, а понад 700

центрів соціального обслуговування пенсіонерів та самотніх не-

працездатних людей надають соціальні послуги майже мільйону

українців, які цього потребують. Серед користувачів соціальних

послуг — люди літнього віку, діти-сироти та позбавлені батьків-

ського піклування, інваліди, самотні непрацездатні громадяни,

жінки та діти, які страждають від насильства в родина, громадя-

ни, що звільнилися з місяць позбавлення волі, та інші соціально

вразливі верстви населення.

В Україні діє Закон України «Про соціальні послуги» (Дода-

ток А).

Покращення якості послуг має забезпечуватися не шляхом

збільшення витрат, а за рахунок більш ефективного використання

існуючих ресурсів, впровадження інновацій та нових методів

управління та участі у ринку надання соцпослуг підприємств різ-

них форм власності

Опис якості соціальних послуг (згідно зі ст. 5 Закону України

«Про державні соціальні стандарти та державні гарантії») має за-

значатися у Державному класифікаторі соціальних стандартів та

нормативів. Проте у згаданому класифікаторі відсутні показники

якості більшості соціальних послуг, зокрема в сфері соціального

обслуговування, медичної допомоги, освіти і культури, соціаль-

ної роботи з дітьми та молоддю тощо.

Мінпраці підготовлено проект урядової постанови «Про за-

твердження Порядку розроблення та затвердження державних

мінімальних стандартів якості соціальних послуг». Цим докумен-

том визначено поняття стандартів якості, методи та процедури їх

розроблення і прийняття, перелік основних характеристик, які

визначають якість соціальних послуг, а також уніфіціровані ви-

моги до стандартів

Додаткова інформація:

Рівненський райвиконком організував ярмарку, «продуктом»

якої є соціальні послуги. В ній прийняли участь близько 20 дер-

жавних установ та неприбуткових організацій, що працюють у

соціальній сфері Рівного. Наприклад, Центр «Соціальне партнер-

ство» впроваджує інноваційні технології у соціальній сфері,

сприяє розвитку мережі недержавних організацій як вагомого

чинника соціальних змін у суспільстві, має власну волонтерську

агенцію

Міністерство праці та соціальної політики, Пенсійний фонд і

місцеві органи виконавчої влади розробляють бланк соціальної

картки потреб та соціального становища ветеранів війни, осіб, на

яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гара-

нтії їх соціального захисту», та жертв нацистських переслідувань.

Така соціальна картка дасть можливість отримати реальну карти-

ну потреб та проблемних питань ветеранів війни, а також надати

державну підтримку означеній категорії громадян

Коваль Л. Соціальні послуги — за вищими стандартами // Урядовий кур’єр від

25.11.2006 р. — № 223. — С. 4.

Шпитяк І. Соцпослуги в контексті євроінтеграції // Урядовий кур’єр від 9 вересня

2006 року. — № 168. — С. 7.

Омелянчук І. Ярмарок соціальних послуг // Урядовий кур’єр від 20.09.2007 р. —

№ 172. — С. 24.

Урядовий кур’єр. — 2007. — № 176. — С. 2.

У межах реалізації проекту «Сприяння реформі соціальних

послуг в Україні» було напрацьовано низку рекомендацій з удо-

сконалення існуючої системи міжбюджетних відносин у сфері

соціальних послуг, де видатки на них соотносити з нейтральними

демографічними показниками, а в подальшому удосконалити фо-

рмулу розрахунку шляхом впровадження нових змінних з ураху-

ванням відмінностей у попиті на послуги в різних регіонах дер-

жави

3.2.1. Розмір матеріальної допомоги

Допомога при тимчасовій непрацездатності обчислюється,

виходячи з загального трудового стажу працівника, і надається в

таких розмірах:

а) 100 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої від-

повідно до законодавства:

— працівникам, які мають загальний трудовий стаж 8 і більше

років;

— працівникам, у яких тимчасова непрацездатність настала

внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання;

— працівникам, які мають на утриманні трьох і більше дітей

віком до 16 років (учнів до 18 років);

— ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність

Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль-

ного захисту»;

— працівникам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постра-

ждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— одному з батьків особи, що замінює і доглядає за хворою

дитиною віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської ка-

тастрофи, включаючи санаторно-курортне лікування, та потребує

нагляду батьків згідно з висновком лікарської консультаційної

комісії медичного закладу, в якому дитина лікується чи перебу-

ває на диспансерному обліку;

— дружинам (чоловікам) військовослужбовців строкової

служби;

— працівникам із числа колишніх дітей-сиріт та дітей, позба-

влених батьківського піклування, — відповідно до статті 47 За-

кону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»;

Джингир Ю., Ковриженко Д. Соціальні послуги: хто, кому, як і скільки? // Урядо-

вий кур’єр. — 2008. — № 23. — С. 8.

б) 80 % середньої заробітної плати (доходу) обчисленої від-

повідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний

трудовий стаж від 5 до 8 років;

в) 60 % середньої заробітної плати (доходу), обчисленої від-

повідно до законодавства, — працівникам, які мають загальний

трудовий стаж до 5 років.

До прийняття Постанови КМУ № 571 від 27.04.1998 року роз-

мір допомоги за тимчасовою непрацездатністю обчислювався,

виходячи не з загального, а з безперервного стажу працівників.

Для розрахунку призначеної допомоги за тимчасовою не-

працездатністю, за вагітністю та пологах, за доглядом за хво-

рою дитиною середня заробітна плата (доход) визначається від-

повідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року «Про

затвердження порядку обчислення заробітної плати» зі змінами і

доповненнями, внесеними постановами КМУ від 16.05.1995 року

№ 348, від 24.02.1997 року № 185 та від 30.07.1999 року № 1398.

3.2.2. Особливості обчислення матеріальної допомоги

Період, за який обчислюється середня заробітна плата.

Окрім всіх інших випадків збереження середньої заробітної пла-

ти і забезпечення допомогою у зв’язку з тимчасовою непрацезда-

тністю або за вагітністю та пологах, середньомісячна заробітна

плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні

місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна

виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в

установі, організації менше двох календарних місяців середня за-

робітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично від-

працьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник

не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з

виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих мі-

сяців працівник не відпрацював жодного робочого дня і не мав

заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходя-

чи з установлених йому у трудовому договорі тарифної ставки,

посадового (місячного) окладу.

Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробі-

тної плати. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх ви-

падках її збереження та надання допомоги у зв’язку з тимчасо-

вою непрацездатністю, за вагітністю та пологах включається:

основна заробітна плата; доплати та надбавки (за надурочну ро-

боту та роботу в нічний час); суміщення професій і посад; роз-

ширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів

робіт робітниками — погодинниками; високі досягнення в праці,

високу професійну майстерність; інтенсивність праці; керівницт-

во бригадою; вислугу років та ін.; виробничі премії та премії за

економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової

енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років

тощо.

Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони

припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну пла-

ту. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два ка-

лендарні місяці премії, які виплачуються за квартал і більш три-

валий проміжок часу, включаються в заробіток в частині, що

відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі, ко-

ли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано

не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати

під час обчислення середньої заробітної плати за останні 2 кале-

ндарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому у

розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за ви-

слугу років включається до середнього заробітку шляхом дода-

вання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12

винагороди, нарахованої в поточному році за попередній кален-

дарний рік.

Із середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчис-

люються за останні два місяці роботи, проводяться шляхом мно-

ження середньоденного (годинного) заробітку на число робочих

днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством,

календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробіт-

ком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається ді-

ленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом

двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих ро-

бочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законо-

давством, — на число календарних днів за цей період.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів

на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів зако-

нодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних

договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді,

протягом якого зберігається середній заробіток, або періоді тим-

часової непрацездатності, відпустки з вагітності та пологів заро-

бітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються

при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до

підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

3.2.3. Види державної допомоги

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від

21.11.1992 року № 2811-ХІІ із змінами і доповненнями встанов-

лює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей

з дітьми шляхом надання державної допомоги з урахуванням

складу сім’ї, її доходів, віку, стану здоров’я дітей тощо.

Призначаються такі види державної допомоги:

1) допомога з вагітності та пологів;

2) одноразова допомога при народженні дитини;

3) допомога з догляду за дитиною;

4) грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом

трьох і більше дітей віком до 16 років;

5) допомога з догляду за дитиною-інвалідом;

6) допомога за тимчасовою непрацездатністю у зв’язку з до-

глядом за хворою дитиною;

7) допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);

8) допомога на дітей одиноким матерям;

9) допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

10) допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

11) тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, коли їх батьки

ухиляються від сплати аліментів або коли стягнення аліментів

неможливе.

Порядок призначення і виплати державної допомоги

сім’ям з дітьми за цим законом визначається Кабінетом Мініст-

рів України.

Обчислення державної допомоги відповідно до статті 3.

Державна допомога, передбачена пунктами 1 і 6 статті 2 цього

закону, обчислюється у процентах до розміру заробітку (доходу).

Державна допомога, передбачена пунктом 2 статті 2 цього за-

кону, обчислюється у кратному відношенні до розміру мінімаль-

ної заробітної плати.

Державна допомога, передбачена пунктами 3-5, 7-11 статті 2

цього закону, обчислюється за установленими нормами в проце-

нтах до розміру мінімальної заробітної плати.

Фінансування державної допомоги відповідно до статті 6.

Фінансування державної допомоги сім’ям з дітьми проводиться з

ФССУ (п. 1, 2, 5, 6), Пенсійного фонду України, коштів держав-

ного і місцевих бюджетів та інших коштів у порядку, що визна-

чається КМУ.

Допомога з вагітності та пологів призначається відповідно

до статті 11 «Розмір допомоги».

Допомога з вагітності та пологів надається:

— працюючим жінкам — у розмірі 100 % заробітку;

— жінкам, які займаються підприємницькою діяльністю, в то-

му числі й на умовах індивідуальної (групової) оренди, або пра-

цюють в особистому селянському (фермерському) господарст-

ві, — у розмірі 100 % заробітку (доходу);

— жінкам-членам творчих спілок, творчим працівникам, які

не є членами творчих спілок, а також тим, що працюють за авто-

рським договором, — у розмірі 100 % заробітку (доходу), який

вони одержували за останнім місцем роботи;

— жінкам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як

безробітні не менше 10 місяців, — у розмірі мінімальної заробіт-

ної плати;

— жінкам, які навчаються з відривом від виробництва, — у

розмірі місячної стипендії;

— жінкам із числа військовослужбовців, звільнених із Зброй-

них Сил України, Прикордонних військ України, Служби безпеки

України, військ цивільної оборони, інших військових формувань

у зв’язку з вагітністю та пологами, — у розмірі 100 % грошового

забезпечення, обчисленого виходячи з окладу, який вони отриму-

вали до звільнення;

— жінкам-військовослужбовцям — у розмірі 100 % грошово-

го і натурального забезпечення;

— жінкам із числа осіб начальницького і рядового складу орга-

нів внутрішніх справ — у розмірі 100 % грошового забезпечення.

Державна допомога, що надається сім’ям з дітьми, не підлягає

оподаткуванню.

Одноразова допомога при народженні дитини. Право на

одноразову допомогу при народженні дитини має сім’я у разі на-

родження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога не призначається.

Розмір допомоги обчислюється відповідно до статті 17. Од-

норазова допомога при народженні дитини надається сім’ї у чо-

тирикратному розмірі мінімальної заробітної плати матерям, які

стали на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності (до

12 тижнів), регулярно відвідували й виконували рекомендації лі-

карів, при народженні дитини надається додаткова допомога у

двократному розмірі мінімальної заробітної плати.

У разі народження двох і більше дітей одноразова допомога

призначається сім’ї на кожну дитину.

Умови призначення допомоги. Підставою для призначення

одноразової допомоги при народженні дитини є довідка про на-

родження дитини, видана органами РАГС для одержання допо-

моги, а для додаткової допомоги матерям, крім того, — довідка

медичного закладу.

Органи, що призначають і здійснюють виплату допомоги.

Одноразова допомога при народженні дитини призначається і

виплачується органами соціального захисту населення за місцем

проживання одного з батьків.

Одноразова допомога при народженні дитини виплачується

сім’ї, якщо звернення про її призначення надійшло не пізніше

шести місяців від дня народження дитини.

Допомога з тимчасової непрацездатності у зв’язку з догля-

дом за хворою дитиною.

Право на допомогу мають працюючі матері або один з пра-

цюючих членів сім’ї чи інша працююча особа у разі необхідності

мають право на допомогу з тимчасової непрацездатності у

зв’язку з доглядом за хворою дитиною віком до 14 років, але не

більше як на 14 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається одному із

працюючих членів сім’ї чи іншій працюючій особі, яка здійснює

догляд за дитиною на весь період захворювання.

З 1 жовтня 2007 року в Україні підвищено розмір деяких дер-

жавних виплат: мінімальної заробітної плати, пенсій, соціальної

допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам.

Мінімальний розмір пенсій за базовим Законом про пенсійне

страхування становитиме 415,11 грн (до цього, з 1 квітня п.р. —

410,06 грн)

Перерахунку підлягають надбавки та підвищення до пенсій,

розмір яких визначатиметься, виходячи з прожиткового мінімуму

(прожитковий мінімум з 1 жовтня п.р. — 411 грн)

Зокрема будуть перераховані пенсії за особливі заслуги перед

Україною (близько 1 млн осіб), відбудеться підвищення до пенсій

ветеранів війни (понад 2,9 млн осіб), встановлені надбавки доно-

рам (понад 52 тис. осіб).

Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з

дитинства та дітям-інвалідам» передбачена державна соціальна до-

помога інвалідам з дитинства та на дітей — інвалідів, виплата якої

проводиться органами праці та соціального захисту населення.

Розмір державної допомоги інвалідам з дитинства та дітям —

інвалідам, порівняно з 1 січня 2005 року, збільшився більш ніж у

2,5 раза для інвалідів з дитинства 1 групи; для інвалідів з дитинс-

тва 2 групи — в 2,9—3,4 раза; для інвалідів з дитинства 3 гру-

пи — у 2,5—3,02 раза.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від

15 березня 2007 року № 749-V, з 1 жовтня 2007 року затверджені

прожиткові мінімуми:

• для осіб, які втратили працездатність — 411 гривень;

• для дітей віком до 6 років — 470 гривень;

• для дітей віком від 6 до 18 років — 604 гривні.

Таким чином, розмір державної соціальної допомоги інвалі-

дам з дитинства та дітям — інвалідам, призначеної відповідно

до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалі-

дам з дитинства та дітям-інвалідам», з 1 жовтня 2007 року ста-

новить:

• інвалідам з дитинства 1 групи разом з надбавкою на до-

гляд — 616,5 гривень;

• інвалідам з дитинства 2 групи — 328,8 гривень;

• інвалідам з дитинства 3 групи — 246,6 гривень;

• розмір надбавки на догляд одиноким інвалідам з диниства

2 та 3 групи, які за висновком медико — соціальної експертної

комісії потребують постійного стороннього догляду —

61,65 гривень;

• дітям-інвалідам — 287,7 гривень (без урахування надбавки

на догляд);

• дітям-інвалідам, захворювання яких пов’язане з Чорнобиль-

ською катастрофою — 431,55 грн (без урахування надбавки на

догляд);

• розмір надбавки на догляд за дитиною — інвалідом до 6 ро-

ків — 235 гривень;

• розмір надбавки на догляд за дитиною — інвалідом віком

від 6 до 18 років — 302 гривень.

Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами: мінімальний з

жовтня — 142 грн.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирі-

чного віку для:

• незастрахованих осіб — мінімальний — 90 грн, мінімаль-

ний з жовтня — 284 грн;

• застрахованих осіб — мінімальний з жовтня — 130,64 грн,

максимальний з жовтня — 284 грн;

Допомога на дітей одиноким матерям на дітей віком:

• до 6 років — мінімальний з жовтня — 141 грн, максималь-

ний з жовтня — 235 грн;

• від 6 до 18 років — мінімальний з жовтня — 181,2 грн,

максимальний з жовтня — 302 грн.