Венгер В.В. Фінанси

Подождите немного. Документ загружается.

261

4. Зниження розміру державного боргу в період масштабної

приватизації державного майна. Розроблення ефективних ме-

ханізмів впливу на стан державного боргу потребує визначення

прийнятих джерел погашення заборгованості держави. Одним із

таких джерел виступають надходження від приватизації держав-

ного майна.

Спрямування доходів від приватизації державного майна на

погашення боргових зобов’язань держави теоретично обґрунто-

вується необхідністю утримання стабільної чистої боргової пози-

ції держави

. Якщо держава втрачає право власності на деякі

свої активи і водночас не позбувається своїх боргових зо-

бов’язань, то тягар нетто-державної заборгованості зростає, що

має негативні економічні наслідки.

Скорочення зовнішньоборгових зобов’язань держави в період

масштабної приватизації державного майна може відбуватися

шляхом нерозміщення державних позик при здійсненні планових

виплат за державним боргом. Кошти від приватизаційних надхо-

джень доцільно акумулювати на спеціальному рахунку уряду і

використовувати винятково на здійснення боргових платежів.

5. Посилення інвестиційної спрямованості позичкових опера-

цій держави. Залучення державних позик в обсягах, що переви-

щують витрати на погашення боргу, є економічно обґрунтованим

лише при спрямуванні позичених коштів на інвестиції у перспек-

тивні сфери, доходність яких перевищує відсоткові ставки за по-

зиками. Застосування ж позичених для фінансування споживчих

витрат є виправданим лише на короткостроковому часовому

проміжку для подолання тимчасових труднощів та екстремаль-

них ситуацій. Тобто, зростання державного боргу має супрово-

джуватися активізацією економічної діяльності та досягненням

позитивних структурних зрушень, наслідком яких буде розвиток

високотехнологічних виробництв і підвищення ефективності на-

ціональної економіки.

Стратегічною метою державної боргової політики в ідеалі має

слугувати залучення фінансових ресурсів для реалізації програм

інноваційно-інвестиційного розвитку економіки. Однак непроду-

ктивні запозичення минулих років потребують відволікання до-

ходів бюджету та залучення нових позик для погашення попере-

дніх боргів. Крім того, позикові інструменти для вирішення

Чиста державна заборгованість визначається як різниця між валовими борговими

зобов’язаннями держави та вартістю майнових активів, що перебувають у державній

власності.

262

завдань інноваційного розвитку може використовувати держава

лише при формуванні ефективних механізмів спрямування пози-

чених коштів у продуктивні інвестиції.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. У чому полягає економічна сутність і призначення

державного кредиту?

2. Які функції державного кредиту?

3. Які існують види і форми державного кредиту?

4. За якими ознаками класифікують державні позики?

5. Які існують відмінності між облігаційними і безоблі-

гаційними державними позиками?

6. Які існують джерела погашення державних позик?

7. Як визначається ефективність державних креди-

тних операцій?

8. Що таке державний борг?

9. Які існують види державного боргу?

10. Які переваги внутрішнього боргу над зовнішнім?

11. Чи має державний борг економічно обґрунтовані

межі?

12. Як державний бор впливає на економічну безпеку

держави?

13. У чому полягає сутність управління державним

боргом?

14. Які принципи можна виділити в управлінні держав-

ним боргом?

15. Які існують методи коригування позикової полі-

тики держави?

16. Які існують стратегічні напрями управління дер-

жавним зовнішнім боргом України?

263

Ìîäóëü 4

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ СТРАХУВАННЯ

ТА СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ФІНАНСОВОГО

РИНКУ І МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ

СТРАХУВАННЯ

І СТРАХОВИЙ РИНОК

Ключові терміни: страхування, самострахування,

колективне страхування, перестрахування, страхо-

вик, страхувальник, страховий агент, страховий

брокер, страхові внески, страхові платежі, страхо-

вий тариф, страхове відшкодування, страховий за-

хист, страховий збиток, страховий випадок, форми

страхування, обов’язкове страхування, добровільне

страхування, страховий ринок, страхова послуга,

страховий договір, строк дії договору страхування,

правила страхування, державний нагляд за страхо-

вою діяльністю, ліцензування страхової діяльності.

Після вивчення цієї теми студенти

повинні знати і розуміти:

• об’єктивну необхідність страхування;

• особливості фінансових відносин у сфері страху-

вання;

• які існують форми і методи страхового захисту;

• як формуються страхові фонди;

• що являє собою «страховий ринок» і як він функціонує.

12.1. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН

У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ

Страхування є самостійною сферою фінансової систе-

ми. Включаючи сферу страхування до фінансової системи, ми

виходимо з того, що економічна категорія страхування є складо-

264

вою категорії фінанси. Водночас можна виділити суттєві ознаки,

що характеризують специфічність категорії страхування. Це:

1) страхування пов’язане тільки з перерозподільними відноси-

нами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбаче-

них подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної

або іншої шкоди народному господарству і населенню. В умовах

ринкового господарства поряд з традиційним використанням мож-

ливостей страхування — захисту від надзвичайних явищ природ-

ного характеру (землетруси, урагани, повені та ін.) і техногенних

ризиків (пожежі, аварії, вибухи тощо), зростає потреба у підпри-

ємців у страховому покритті збитків, що виникають у разі пору-

шення фінансових і кредитних зобов’язань, неплатоспроможності

контрагентів, коливання валютних курсів та дії інших економічних

факторів, які призводять до втрат прибутків і реальних доходів.

Страховий захист життя, здоров’я, працездатності і матеріального

благополуччя населення також пов’язаний із його економічними

інтересами і реалізується за допомогою страхових послуг;

2) при страхуванні має місце солідарне розкладення нанесено-

го збитку між учасниками. Виникнення таких перерозподільних

(розкладкових) відносин обумовлене тим, що випадковий харак-

тер заподіяння шкоди спричиняє матеріальні або інші втрати, ко-

трі, як правило, охоплюють не всі господарства, не всю терито-

рію даної країни чи регіону, а лише їх частину. Це створює умови

для відшкодування збитків за допомогою солідарного розкладен-

ня втрат одних господарств між усіма застрахованими господарс-

твами. При цьому чим ширше коло учасників страхування, тим

менша частка в розкладенні збитків припадає на кожного страху-

вальника. Страхування стає найбільш ефективним методом від-

шкодування збитків, коли в ньому бере участь якнайбільша кіль-

кість страхувальників. Тим самим забезпечується достатня кон-

центрація грошових коштів у єдиному фонді, що називається

страховим. Тоді стає можливим відшкодування максимальних

збитків за мінімальних витрат кожного страхувальника;

3) замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність кош-

тів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного

страхувальника, внесенні в страховий фонд, мають тільки одне

призначення — відшкодування ймовірної суми шкоди у визначе-

ному територіальному масштабі протягом певного періоду. То-

му вся сума страхових платежів (без урахування накладних ви-

трат тієї організації, що проводить страхування) повертається у

формі відшкодування збитків протягом узятого в розрахунок ча-

сового періоду в тому самому територіальному масштабі.

265

4) перерозподільні відносини у страхуванні виходять за рамки

календарного року. Розкладення збитків у часі пов’язане із випа-

дковим характером виникнення надзвичайних подій: кілька років

підряд надзвичайних подій може і не бути, і точний час їх на-

стання невідомий. Ця обставина породжує необхідність резерву-

вання в сприятливі роки частини страхових платежів, що надій-

шли, для створення запасного фонду як джерела відшкодування

надзвичайних збитків у несприятливому році.

Наведені особливості перерозподільних відносин, що виника-

ють під час страхування, уможливлюють таке його визначення:

Страхування як економічна категорія — це сукупність осо-

бливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасни-

ками з приводу формування цільового страхового фонду і його

використання для відшкодування збитків, заподіяних за неперед-

бачених несприятливих обставин, а також для надання матеріа-

льної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх

житті.

Страхування — це система обмінно-перерозподільних від-

носин з приводу формування і використання колективних

страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних май-

новим інтересам держави, суб’єктів господарювання і населення.

Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на від-

шкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних при-

родних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій та інших

нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комер-

ційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян.

Підприємництво і страхування нерозривно пов’язані. Наяв-

ність ринкових відносин обумовлює необхідність дій само-

стійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення

страхових послуг. Для підприємництва характерні освоєння

нових сучасних високоефективних технологій, випуск удоско-

наленої і нової продукції, готовність ризикувати на ринку, що

може викликати збитки. Отже, у підприємців виникає страхо-

вий інтерес.

Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної полі-

тики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шля-

хом виплати пенсій і грошової допомоги через систему держав-

ного соціального страхування.

266

Страхування — стабільне джерело інвестиційних ресурсів

держави. Вкладаючи кошти страхових резервів (переважно за до-

вгостроковими договорами особистого страхування) в пріоритет-

ні галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економічні

завдання. Страхування має стратегічне значення у розвитку наці-

ональної економіки.

Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових

ресурсів і способом відшкодування збитків.

Сутність страхування проявляється в його функціях. Вони

дають змогу виявити особливості страхування як сфери фінансо-

вої системи. Страхуванню властиві функції: ризикова, попере-

джувальна, нагромаджувальна та контрольна (рис. 12.1).

нкції страх

вання

Ризикова

Полягає в передаванні страховикові за певну плату

матеріальної відповідальності за наслідки ризику,

зумовленого страховими подіями. Завдяки цій функції

реалізується об’єктивний характер економічної

необхідності страхового захисту. Страхування, по суті, є

своєрідним механізмом передачі ризику від

страхувальників до страховиків за відповідну плату

Попередж

вальна Ощадна Контрольна

Полягає в накопиченні коштів страховика його внесками

і у випадку відсутності страхових подій полягає в

поверненні заощаджених коштів страхувальникові. Це

стосується насамперед особистого страхування і

передусім страхування життя

Випливає з указаних трьох попередніх і проявляється

одночасно з ними в конкретних страхових відносинах.

Відповідно до неї, здійснюється страховий контроль за

правильним проведенням страхових операцій

Полягає у здійсненні заходів для запобігання, або

мінімізації збитків у результаті настання несприятливих

подій. Обладнання протипожежними засобами,

придбання медикаментів, сюди ж відносять і правовий

вплив на страхувальника, який закріплений в умовах

договору страхування. Заходи страховика щодо

попередження страхового випадку. З цією метою

страховики створюють окремі превентивні фонди

самостійно, або спільно зі страхувальниками

Рис. 12.1. Функції страхування

267

Головною і визначальною є ризикова функція, оскільки стра-

ховий ризик, як імовірність збитків безпосередньо пов’язаний з

основним призначенням страхування — надання грошової допо-

моги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в рам-

ках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових кош-

тів серед учасників страхування у зв’язку з наслідками страхових

подій. Страхування виконує також попереджувальну функцію,

пов’язану з використанням частини страхового фонду на змен-

шення наслідків страхового ризику. У страхуванні життя катего-

рія страхування найбільшою мірою зближається з категорією

кредиту при заощадженні за договором страхування на дожиття

обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за до-

помогою страхування на дожиття пов’язане з потребою в страхо-

вому захисті досягнутого сімейного статку. Отже, страхування

може мати й нагромаджувальну функцію.

Контрольна функція страхування випливає з названих трьох

специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкре-

тних страхових відносинах в умовах страхування. Відповідно до

вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль

за правильним проведенням страхових операцій.

Страхові відносини досить різноманітні. Як правило, вони є

дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між

страховиком і страхувальником, який водночас є й застрахова-

ним, тристоронні — між страховиком, страхувальником і за-

страхованим.

В окремих випадках у страхових відносинах може брати

участь кілька страховиків. Це зумовлено двома формами страхо-

вих відносин: співстрахування і перестрахування. Співстраху-

вання — це розміщення одного ризику частками у кількох стра-

ховиків. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий

поліс. Перестрахування — це передання договору страхування

від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший стра-

ховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідаль-

ності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на

відповідних умовах.

Найповнішою є класифікація страхування за економічними

ознаками, яка передбачає декілька підходів залежно від цілей

класифікації (рис. 12.2).

Страхові відносини включають:

¾ страхові платежі;

¾ виплату страхового відшкодування;

¾ перестрахування;

268

¾ розміщення тимчасово вільних коштів на фінансовому

ринку;

¾ отримання доходів від розміщення коштів на фінансовому

ринку.

Галузі

Підгалузі

Страхування життя

Морське

Види страхування

Страхування ризикових видів страхування

Автотранспортне

Авіаційне

Комерційне

Фізичних осіб

Інших заходів (комплексні)

Обов’язкове

Добровільне

Взаємне

Державне страхування

Юридичних осіб

а спеціалізацією

страхувальника,

або за сферами

його діяльності

а об’єктами у

страхуванні

а родом

небезпеки

страхових ризиків

а статусом

страховика

а формами

проведення

Класифікація страх

вання за економічними ознаками

Рис. 12.2. Класифікація страхування за економічними ознаками

Страхові платежі — це перерахування коштів страхуваль-

ником страховикові. Вони можуть здійснюватись одноразово чи

поетапно. Внесення страхових платежів здійснюється на основі

страхових тарифів — розміру плати з одиниці страхової суми.

269

Страховий тариф (брутто-ставка) складається з двох частин —

нетто-ставки та навантаження. Нетто-ставка відображає ту

частину тарифу, яка призначена для виплати страхового відшко-

дування. Вона залежить від загальних розмірів страхового від-

шкодування (визначається на основі статистичних досліджень

про кількість страхових подій і середню вартість відшкодування

на одну подію) та кількості страхувальників, охоплених цим ви-

дом страхування. Навантаження відображає витрати страхови-

ка, пов’язані з проведенням страхування та його прибуток.

Страховий тариф відображає ціну страхування. Це основний

чинник конкуренції на страховому ринку. Чим більше охоплено

страхувальників, чим менші витрати страховика, тим нижчий

розмір страхового тарифу і тим більші можливості для залучення

нових клієнтів.

Страхове відшкодування — це виплата страховиком застра-

хованому (або одержувачеві) повної чи часткової суми збитків.

Розмір страхового відшкодування залежить від двох чинників —

страхової суми і страхового збитку. Страхова сума — це сума,

на яку застрахований об’єкт страхування, або розмір максималь-

ної відповідальності страховика за договором у разі настання

страхового випадку. Розміри страхової суми визначаються, з од-

ного боку, вартісною оцінкою об’єкта страхування, а з іншого —

можливостями і побажаннями страхувальника. Відношення стра-

хової суми до вартісної оцінки об’єкта страхування характеризує

страхове забезпечення, ще не може перевищувати 100 %. Стра-

ховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахо-

ваному втрат.

Установлені різні системи визначення розміру страхового

відшкодування. Основними є методи повної і пропорційної відпо-

відальності. За повної відповідальності страховика страхове від-

шкодування виплачується в розмірі заподіяних збитків, але не бі-

льше страхової суми. За пропорційної системи відповідальність

розподіляється між страховиком і застрахованим у пропорції, яка

відображає співвідношення між страховою сумою і вартісною

оцінкою об’єкта страхування. Наприклад, якщо страхова сума

становить половину вартісної оцінки об’єкта страхування, то за-

страхованому буде виплачено страхове відшкодування в розмірі

50 % від суми заподіяних збитків.

Взаємовідносини з фінансовим ринком характеризують роз-

міщення на ньому тимчасово вільних коштів страхових фондів і

отримання від цього доходів. Отримані доходи розподіляються

на дві частини. Одна формує доходи страхових компаній і стано-

270

вить певну частину їхнього прибутку. Друга частина спрямову-

ється безпосередньо на формування страхових фондів. Вона за-

безпечує здешевлення страхування для страхувальників за раху-

нок використання їхніх коштів (страхових платежів) на

фінансовому ринку. Це важлива складова раціонального й ефек-

тивного використання фінансових ресурсів країни в цілому.

Страхові відносини між суб’єктами страхування і грошові по-

токи регулюються відповідними угодами між страховиком і

страхувальником, які мають юридичну силу. Документ, що за-

свідчує факт страхування, називається страховим полісом (сві-

доцтвом). Він видається страховиком після сплати страхового

внеску (разового чи першого). У страховому полісі вказуються

об’єкт і вид страхування, строки дії договору і страхові випадки.

Розрізняють терміни «страховий випадок» і «страхова по-

дія». Страховий випадок — це можлива подія, настання якої

може спричинити збитки. Він характеризує певний ризик, від

якого і здійснюється страхування. Страхова подія являє собою

подію, що фактично настала. Вона має бути офіційно зареєстро-

вана. Тобто страховий випадок — це можлива подія, а страхова

подія — це та, що відбулася.

12.2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ СТРАХОВИХ ФОНДІВ

У практиці господарювання економічна категорія

страхування проявляється через формування спеціальних цільо-

вих ресурсів, призначених для відшкодування збитків — стра-

хових фондів. Страхові фонди створюються в трьох формах

(рис. 12.3):

¾ фонди самострахування;

¾ централізоване страхове забезпечення;

¾ колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповіда-

льності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа

формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних до-

ходів. Це дорога і нераціональна форма. Тому сфера самостраху-

вання обмежена мінімальними потребами і виражається насампе-

ред у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання

та певного резервування коштів фізичними особами. Більш по-

ширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і

встановлено досить високий рівень відповідальності.