Васильєв О.В., Фісун К.А. (ред.) Менеджмент регіонального розвитку

Подождите немного. Документ загружается.

формування інвестиційних ресурсів підприємства, а, відповідно, і ступінь його

фінансової стабільності в процесі майбутньої інвестиційної діяльності. Для

проведення такої оцінки в процесі інвестиційного аналізу використаються

наступні основні показники:

Коефіцієнт автономії показує, у якому ступені обсяг використовуваних

підприємством активів сформований за рахунок інвестованого власного

капіталу й наскільки воно незалежно від зовнішніх джерел фінансування:

Ка =ВК /ЗК, (1.2.6)

де: ВК - сума власного капіталу;

ЗК - загальна сума капіталу підприємства на даний момент.

Коефіцієнт фінансування характеризує обсяг залучених позикових засобів

на одиницю власного капіталу, тобто ступінь залежності підприємства від

зовнішніх джерел фінансування:

Кф =ПК /ВК, (1.2.7)

де: ПК - сума позикового капіталу;

ВК - сума власного капіталу підприємства.

Коефіцієнт заборгованості показує частку позикового капіталу в загальній

використовуваній сумі капіталу:

Кз = ПК / ЗК, (1.2.8)

де: ПК - сума позикового капіталу;

ЗК - загальна сума капіталу підприємства.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності або "кислотний тест" показує,

у якому ступені всі поточні фінансові зобов'язання підприємства забезпечені

наявними в нього готовими засобами платежу на певну дату:

Кап =( ГА + КФВ ) / КФЗ, (1.2.9)

де: ГА - сума грошових активів підприємства;

КФВ - сума короткострокових фінансових вкладень підприємства;

КФЗ - сума всіх короткострокових (поточних) фінансових зобов'язань

підприємства на поточну дату.

Інвестиційний аналіз може доповнюватися методом аналізу, що широко

використовується в менеджменті для вирішення різноманітних управлінських

завдань - SWOT – аналізом. Такий аналіз представляє дослідження сильних і

слабких сторін інвестиційної діяльності підприємстві, а також позитивного або

негативного впливу окремих зовнішніх факторів на умови її здійснення в

майбутньому періоді.

1.2.4. Регіональні інвестиційні програми

Стратегія формування внутрішньо-регіонального і міжрегіональних

ринків припускає проведення цілеспрямованої регіональної політики

з метою

зміцнення і розширення господарських зв'язків усередині регіону і між

регіонами. Здійснення такого роду стратегії припускає певні

дії, до яких можна

віднести:

- створення регіональних інформаційних систем про інвестиційні

можливості кожного регіону;

- створення системи стимулювання ефективних господарських

внутрішньо- і міжрегіональних зв'язків;

- створення стимулів для внутрішнього накопичення, у тому числі

шляхом полегшення доступу регіональних структур до необхідних

для ведення

підприємницької діяльності ресурсів і надання ним певних

привілеїв.

Регіон може запропонувати свої ресурси як можливий об'єкт інвестування

з боку інших регіонів, які поширюватимуть свою структуру ринку на його

територію. Для здійснення цієї стратегії регіони повинні мати нагоду

створювати умови, в максимальному ступені сприяючі підвищенню

інвестиційної привабливості.

Інвестиційні проекти, які реалізуються в регіоні, можуть бути розділені

на

наступні групи:

1. Проекти, що підтримуються і частково фінансуються владою регіону

через їх соціальну, екологічну або іншу суспільно корисну спрямованість. До

цієї категорії відносяться проекти, пов'язані із створенням регіональної

інфраструктури, у тому числі: з дорожнім будівництвом, розвитком зв'язку і

малої енергетики, створенням сучасної ринкової інфраструктури, у тому числі

інфраструктури регіонального інвестиційного ринку. До цієї ж категорії можуть

відноситься проекти, пов'язані із створенням значної кількості нових робочих

місць.

2. Проекти, що підтримуються владою регіону, але фінансуються тільки з

інших джерел через їх економічну ефективність і, отже, вигідності для

потенційного інвестора. До цієї категорії відносяться інвестиційні проекти,

пов'язані з освоєнням новітніх технологій і випуском нових конкурентоздатних

видів продукції, а також проекти, пов'язані із залученням в господарський

оборот матеріальних ресурсів і науково-технічного потенціалу регіону.

3. Проекти, що не підтримуються владою регіону, але реалізуються через

їх високу рентабельність. До цієї категорії відносяться проекти, реалізація яких

може спричинити погіршення екологічної або соціальної обстановки в регіоні,

як наприклад, проекти по організації виробництва лікеро-горілчаної продукції,

розвитку тютюнової промисловості і інші проекти по розвитку виробництва

продукції, що користується попитом населення, але не визнається корисною.

Регіональні інвестиційні проекти повинні об'єднуватися у відповідну

програму для вироблення цілісної інвестиційної і структурної політики на рівні

регіону, що відображає стан економіки даного регіону і яка дозволяє

вирішувати гострі суперечності відтворювальних процесів. Основною метою

інвестиційної регіональної програми є розробка і реалізація цілеспрямованого

комплексу заходів, направлених на створення в регіоні сприятливого

інвестиційного клімату, розвитку інфраструктури регіонального інвестиційного

ринку і безпосередньої реалізації регіональної інвестиційної політики, а також

конкретних інвестиційних проектів і програм. При цьому в програмі повинні

бути чітко розділені задачі, які необхідно вирішити на рівні регіону і задачі,

вирішувані на загальнодержавному рівні.

Система заходів інвестиційної

програми

в регіоні повинна передбачати

перетворення регіону в територію, сприятливу для розвитку інвестиційної

діяльності, створення спеціальних інвестиційних

інститутів; позиціонування

регіону як надійного і крупного споживача

інвестицій, де захищені інтереси

іноземного інвестора.

Особливості формування

інвестиційних програм регіону.

Інвестиційна програма регіону направлена на створення умов для

залучення великомасштабних інвестицій в економіку регіону шляхом розробки

і формування правової бази, гнучкого фінансово-кредитного механізму,

цілісної системи інформаційного, організаційного і кадрового забезпечення,

єдиної статистичної бази, комплексних рішень по створенню об'єктів

інфраструктури при оптимальному поєднанні із заходами загальнодержавних

програм сприяння залученню інвестицій.

Фінансово-кредитна підтримка інвестиційної програми регіону,

повинна передбачати:

- оптимальність введення на території регіону податкових пільг;

- проведення збалансованої амортизаційної політики;

- активну роботу по залученню тимчасово вільних коштів населення

регіону для фінансування регіональних інвестиційних проектів і програми в

цілому;

- розвиток системи пільгового кредитування інвестиційних інститутів;

- систему грантів для розвитку системи регіональних інвестиційних

інститутів;

- пряме бюджетне фінансування заходів регіональної програми, ряду

інвестиційних проектів в яких зацікавлена місцева влада.

- створення регіональних інвестиційних фондів, венчурних і інноваційних

фондів, страхових компаній, аудиторських, лізингових і консалтингових і фірм,

за участю адміністрації;

- розробку процедури і порядку формування регіонального бюджету, коли

велика частина коштів, що поступають до місцевого бюджету буде використана

для здійснення регіональних інвестиційних програм і проектів.

Формування інфраструктури інвестиційної програми регіону повинне

передбачити:

- оптимальне поєднання можливостей створених загальнодержавних і

регіональних елементів інвестиційної інфраструктури, що включає сіть

спеціалізованих інвестиційних структур;

- розробка і впровадження механізму регіональної сертифікації

інвестиційних інститутів;

- визначення стратегічних партнерів місцевої влади в області розробки і

реалізації програми, надання їм відповідних повноважень забезпечувати

комплексність обслуговування інвесторів і інвестиційних ресурсів;

- створення координуючого, міжвідомчого органу в області інвестицій –

наприклад регіональної координаційної ради з інвестицій для вироблення

рекомендацій регіональним органам влади в розвитку і здійсненні

інвестиційних програм, обліку інтересів найбільших регіональних інвесторів і

споживачів інвестицій;

- створення (розвиток) інформаційно-рекламної інфраструктури реалізації

інвестиційних проектів. Така інфраструктура повинна складатися із

спеціалізованих фондів, інформаційних і рекламних агентств, регіональних

центрів просування іноземних інвестицій при адміністрації, виставкових,

демонстраційних і бізнес-центрів, технопарків, учбово-ділових центрів і ін.

Інформаційне забезпечення інвестиційних проектів, повинне

ґрунтуватися

на:

- професійному інформаційному забезпеченні підприємців регіону через

спеціалізовані інформаційно-аналітичні центри, які підтримують актуальність

інвестиційної інформації;

- реалізації мер по широкій пропаганді інвестиційних знань і

інвестиційної інформації через загальнодержавні, регіональні і міжнародні

засоби масової інформації, у тому числі і електронні;

- створенні і реалізації спеціальної комплексної програми -

"Інвестиційний атлас регіону", яка дозволяє забезпечити відвертість інформації

про регіон, його інвестиційний ринок, сприяти створенню єдиного

регіонального інвестиційного простору.

Методичне і кадрове забезпечення регіональної програми інвестицій

повинне передбачати:

- використання методичних і методологічних напрацювань органів влади і

управління в області інвестицій;

- облік наявних інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів

для

зміцнення і розширення сіті наукових і учбових установ, пов'язаних з

підготовкою і перепідготовкою регіональних кадрів, вивченням

проблем

інвестиційного ринку;

- використовування можливостей консалтингової допомоги, підготовки і

перепідготовки кадрів, в рамках міжурядових двосторонніх і багатобічних угод

з країнами світової спільноти.

Питання безпеки при реалізації інвестиційної програми повинні

включати:

- проведення соціальної і екологічної експертизи інвестиційних проектів і

програм регіонального і загальнодержавного масштабу;

- задачі економічної безпеки при реалізації великомасштабних

інвестиційних проектів;

- захист вчених, винахідників, промисловців від несанкціонованого

використовування патентів, винаходів, торгових марок, промислових зразків і

інших нематеріальних інтелектуальних активів.

Механізми реалізації інвестиційних регіональних програм, передбачають,

що координуючі і контрольні функції по формуванню

і реалізації інвестиційної

програми регіону здійснює місцева

адміністрація, яка встановлює

залежність

між витратами на здійснення

програми і її кінцевими результатами.

Координацію діяльності регіональних органів виконавської влади,

стратегічних партнерів адміністрації і уповноважених адміністрацією

інвестиційних інститутів повинна здійснювати спеціальна консультаційна Рада

з інвестицій, яка і може визначати першочерговість виконання заходів

регіональної програми з урахуванням її пріоритетних напрямів і наявності

фінансових коштів на її здійснення.

Інвестиційна програма передбачає поетапне виконання намічених заходів,

тісну ув'язку основного механізму реформування

регіональної економіки з

елементами державної інвестиційної

політики, регулярний аналіз результатів

реалізації основних заходів

програми і введення своєчасних змін і доповнень.

Така

програма повинна в максимальному ступені інтегрувати інтереси,

можливості і потенціал всіх структур регіональної економіки, задіяних

інвестиційному процесі.

Основними джерелами фінансування інвестиційних програм можуть

бути:

- кошти від приватизації об'єктів державної і комунальної власності;

- кошти фондів амортизаційних відрахувань;

- кошти міжнародної технічної допомоги;

- кошти загальнодержавного і регіонального бюджетів на розвиток

регіональних інвестиційних програм;

- кошти змішаних інвестицій з акумульовані в спеціалізованих

регіональних фундаціях (пайових інвестиційних, пенсійних, і позабюджетних

фундаціях цільового призначення);

- тимчасово вільні грошові кошти населення і підприємств регіону з

акумульовані в комерційних банках;

- кошти іноземних банків і міжнародних організацій (Світовий банк,

Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк

та інші);

- фінансові ресурси технічної і консультаційної допомоги (у тому числі і

міжнародної);

- кошти, отримані після висновку тендерних угод з крупними інвесторами

регіональних програм і проектів.

Фази розробки

і реалізації

інвестиційних програм.

Етапи розробки і практичної реалізації інвестиційних програм

регіону

можуть бути умовно представлені у вигляді циклу, що складається з трьох

окремих, відносно незалежних фаз:

- концептуальна фаза (формування концепції програми, аналіз

потенціалу і інвестиційної місткості регіонального ринку, розробка і ухвалення

регіональної інвестиційної політики);

- фаза формування програми (розробка регіональної інвестиційної

програми і системи заходів, які її забезпечують, підготовка (створення)

виконавських органів програми і інфраструктурних утворень);

- фаза реалізації програми (практичне здійснення інвестиційних заходів,

контроль і аналіз їх виконання, оперативне внесення корегуючих змін і дій,

професійний супровід процесу реалізації програми).

Концептуальна фаза містить декілька стадій:

1. Формування первинного варіанту концепції інвестиційної

програми;

2. Створення спеціальної координаційної ради з інвестицій, що

складається з представників регіональних органів влади і комерційних

структур, для формування і в подальшому для координації процесу реалізації

програми.

3. Визначення інвестиційних регіональних пріоритетів (соціальна,

екологічна, промислова і інша мета), місткості регіонального інвестиційного

ринку, можливостей підприємств регіону і ступеня використовування

ними

своїх виробничих потужностей, фінансових і інвестиційних

можливостей

місцевого бюджету;

4. Аналіз існуючої регіональної законодавчої і нормативної

бази в області

інвестицій, сильних і слабих сторін, можливостей і ризиків регіональної

економіки;

5. Підготовка і аналіз альтернативних варіантів інвестиційних програм і

попередній вибір найефективнішої відповідно до сформованих вимог в

первинному варіанті концепції регіональних

інвестицій;

6. Виконання попередніх техніко-економічних розрахунків ефективності

альтернативних варіантів інвестиційних програм;

7. Підготовка і ухвалення відповідною Радою народних депутатів

регіональної інвестиційної політики;

8. Створення регіональних спеціалізованих організацій по просуванню

інвестицій в регіон і реалізації програми, таких як фонд сприяння

іноземним

інвестиціям при адміністрації регіону;

9. Підготовка оцінного висновку за проектом регіональної інвестиційної

програми спеціальної координаційної Ради з інвестицій

і затвердження цього

висновку Радою народних депутатів, підготовка

Комплексного завдання на

розробку програми:

При формуванні регіональної інвестиційної політики і комплексного

завдання на розробку програми повинні бути враховані:

- характеристики стратегічної соціально-економічної орієнтації

регіону;

- базові стратегічні принципи - концентрація зусиль, баланс інвестиційних

і комерційних ризиків, стратегічна співпраця;

- рамки інвестиційної програми і її фінансові можливості;

- можливість отримання об'єктивної інформації для безпосереднього

формування програми і проведення інвестиційних досліджень;

- наявність професійної команди, здатної здійснити розробку програми і

подальшу її реалізацію і управління;

- наявність природних, демографічних, виробничих фінансових ресурсів,

необхідних для практичної реалізації програми;

- майбутній попит на певні споживацькі товари, споживання яких може

зрости за рахунок збільшення чисельності населення або купівельної

спроможності;

- аналіз регіонального імпорту для визначення пріоритетних сфер

імпортозаміщення;

- можливі взаємозв'язки галузевих проектів з іншими галузями, як

регіональними, так і загальнодержавними;

- можливе розширення існуючих виробництв на основі регіональної

інтеграції існуючих виробничих потужностей;

- особливості регіонального інвестиційного клімату, промислової

політики, експортних можливостей, рівня життя населення регіону;

- об'ємні і вартісні параметри виробничих, соціальних і економічних

чинників інвестиційної програми.

Фаза формування інвестиційної регіональної програми, включає

широкий спектр консультаційних, експертних, фінансових і проектних робіт, і в

першу чергу робіт по формуванню програми і підрозділяється на наступні

стадії:

1. Розробка і ухвалення організаційної, правової, технологічної,

організаційної бази інвестиційної програми;

2. Безпосередня розробка програми заходів, складових

основи

регіональних інвестицій;

3. Детальне опрацьовування програми компаніями, що становлять базу

спеціальної консультаційної ради з інвестицій, висновок контрактів

з останніми

на виконання дослідницьких, експертних і проектних робіт;

4. Проведення перед виробничих маркетингових досліджень в рамках

інвестиційних проектів, визначення пріоритетних напрямів реалізації програми;

5. Визначення стратегічних партнерів, уповноважених компаній, банків і

фірм, які будуть зайняті в процесі реалізації програми;

6. Розробка проекту інвестиційної програми, передача його на первинну

експертизу консалтинговим, експертним організаціям, регіональним

органам

управління, державним спеціалізованим організаціям;

7. Оцінка характеру і розмірів дії інвестиційних заходів

на оточуюче

середовище, соціальну і демографічну ситуацію в регіоні; виділення основних

можливостей для інвестування і способів залучення інвестицій; розробка

технологій, методів і шляхів кооперації

з іноземними інвесторами;

8. Дослідження фінансових можливостей регіону по фінансуванню

інвестиційної програми і визначення бюджетних і інших джерел

фінансування;

9. Оптимізація масштабів програми відповідно до об'ємів можливого

фінансування;

10. Формування остаточного варіанту проекту програми для передачі на

розгляд до регіональних органів влади і управління;

11. Внесення доповнень

і змін відповідно до зауважень органів влади і

остаточне затвердження програми з передачею її на виконання.

Структура регіональної інвестиційної програми може бути наступною:

1. Призначення інвестиційної програми і її зв'язок з іншими планово-

економічними

і нормативними документами влади регіону.

2. Попит на інвестиційні ресурси (екологічні програми, загальнодержавні

і регіональні інтереси, дані про потреби регіонального

і міжрегіонального

ринків промислової продукції, товарів і послуг, ступінь залежності від імпорту,

оцінка платоспроможності кінцевих

користувачів продукції регіону, зокрема

оцінка об'ємів вільних

коштів населення);

3. Заходи органів влади щодо створення сприятливих умов для інвесторів

і розвитку інвестиційної інфраструктури. План підготовки

законодавчих,

нормативних і методичних документів. Оцінка регіональних інвестиційних

ризиків (соціально-політичних, економічних, геоморфологічних, сейсмічних,

екологічних і інших), і система

відповідних регіональних гарантій інвестиціям;

4. Інвестиційні ресурси регіону (джерела, форми і методи залучення

коштів підприємств і населення, зокрема конкурс інвесторів);

5. Потенційні реципієнти, що мають в розпорядженні власні кошти, які

пройшли інвестиційний аудит, мають в розпорядженні гарантії або заставні

активи, а також інвестиційні проекти, що пройшли експертизу.

6. Перелік інвестиційних проектів, прийнятих для реалізації, з вказівкою

об'ємів і термінів реалізації.

7. Перелік заходів щодо сприяння інвестиціям і формуванню

привабливого міжнародного іміджу регіону як споживача інвестицій (програма

"інвестиційний атлас регіону");

8. Перелік спеціалізованих організацій, банків, компаній, уповноважених

адміністрацією регіону брати участь в реалізації програми;

9. Оцінка бюджетної і економічної ефективності програми.

10. Додатки з інформаційними, аналітичними, довідковими,

нормативними матеріалами.

Фаза реалізації програми інвестицій в регіоні може включати наступні

стадії:

1. Безпосереднє здійснення інвестиційних заходів, остаточний вибір

підрядчиків для реалізації програми і складання з ними контрактів;

2. Складання календарних графіків виконання програми і їх оптимізація;

3. Фінансове управління інвестиційною програмою;

4. Контроль і аналіз реального виконання програми, оперативне внесення

корегуючих змін і дій, професійний супровід

процесу її реалізації;

5. Підготовка нового чергового варіанту програми на наступний річний

бюджетний період.

1.2.5 Державне регулювання інвестиційної діяльності в регіонах

Інвестиційна діяльність в Україні регулюється як загальнодержавним

законодавством, так і системою нормативних актів відомчого

і регіонального

рівнів.

До загальнодержавного рівня законодавчого регулювання інвестиційної

діяльності відносяться такі закони як, Цивільний кодекс України, закони про

власність, про господарські товариства, про інвестиційну діяльність, про

підприємства, основи земельного і лісового законодавства, про підприємницьку

діяльність, про акціонерні товариства, банки і банківську діяльність,

законоположення про оподаткування, зовнішньоекономічну діяльність, митний

контроль, валютне регулювання і ін.

До другої групи відносяться нормативні акти відомств, регулюючі

інвестиційний процес в певних галузях і регіональні нормативні акти, що

визначають діяльність інвесторів в регіоні, з урахуванням регіональних

особливостей.

Ряд положень, що стосуються інвестиційної діяльності, регулюється

міжнародними угодами і договорами загального характеру (наприклад - Договір

про Європейську енергетичну хартію), а також угодами з міжнародними

фінансовими інститутами (наприклад - Світовий банк, Міжнародний валютний

фонд, Європейський банк реконструкції і розвитку та ін.).

Функції держави у сфері інвестицій реалізуються через представництва

різних органів (держава як учасник) або безпосередньо через розподіл

бюджетних коштів (держава як інвестор). Держава виступає в ролі інвестора за

наступних умов:

- бере на себе функції інвестора тих галузей економіки і виробництва, про-

дукція яких має загальнонаціональний характер і відповідно до законодавства

може вироблятися на державних підприємствах.

- фінансування тих галузей та виробництв, де держава є замовником та

споживачем продукції (оборонна промисловість, об'єкти державної інфра-

структури, магістралі, термінали);

- функції інвестора в соціальній сфері, особливо при фінансуванні продук-

ції агропромислового комплексу;

- держава тимчасово може інвестувати ті виробництва, де спостерігається

спад виробництва (агрегати, вузли, запасні частини, які споживаються віт-

чизняними підприємствами);

- держава може інвестувати розвиток виробництв, доцільність яких об-

ґрунтовується ринковою кон'юнктурою (з метою отримання прибутку). У будь-

якому разі держава реалізує свої основні функції щодо регулювання

інвестиційного процесу формуючи та запроваджуючи інвестиційну політику,

яка є частиною економічної політики держави, визначає обсяг, структуру та

напрямок вкладення інвестицій, зростання основного капіталу (основних

засобів) та їхнє відновлення на основі досягнень науки і техніки.

Законодавством України передбачена заборона втручання державних ор-

ганів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами

інвестиційної діяльності. Коло основних учасників інвестиційного процесу в

державі представлено на рис. 1.2.4.

Органи державної влади країни відповідають за макроекономічне спри-

яння інвестиційній діяльності. У розпорядженні держави - важелі як прямої дії

у вигляді централізованих державних капітальних вкладень в об'єкти за-

гальнодержавного значення, розвиток державного сектора економіки, так і

непрямі засоби регулювання інвестиційного процесу за рахунок бюджетної та

грошово-кредитної політики.

Бюджетні важелі - це встановлена державою система різних видів по-

датків, що практично визначають таку систему перерозподілу доходів підпри-

ємств і громадян країни, яку держава вважає оптимальною для формування

дохідної частини бюджету і збереження у підприємств і підприємців ринкових

стимулів до роботи та отримання прибутків.[7]

Держава є найбільшим підприємцем у країні. Витрати бюджету є вагомим

засобом формування сукупного попиту, а через нього - стимулювання

інвестицій взагалі та їхньої міжгалузевої структури. Навіть система соціальних

бюджетних програм має вплив на структуру попиту, тому що соціальні виплати

з бюджету отримують люди, які витрачають їх на ринку споживчих товарів, що

стимулює виробництво та відповідні інвестиції. Крім того є прямі бюджетні

інвестиції.

Рис. 1.2.4 – Класифікація учасників інвестування в державі

Грошово - кредитна політика держави впливає на інвестиційні умови,

регулюючи грошовий обіг та роботу банківської системи, яка, по суті, ре-

продукує зростання коштів в економічній системі. Через Національний банк

держава здійснює регулювання попиту і пропозиції на залучені грошові ре-

сурси, кредитну експансію (зниження облікової ставки), кредитну рестрикцію

(стримання інвестиційної активності заходами, що призводять до

подорожчання кредитних ресурсів), проведення операцій на фондовому ринку з

держаними цінними паперами, регулювання норми обов'язкових резервів або

мінімальних резервів.

Головними інструментами грошово-кредитного регулювання виступають:

- норми страхових резервів, що мають тримати в обов'язковому порядку

банки і тим самим відволікати певну частину своїх коштів від активного

використання для кредитування та інвестування;

- облікова ставка Національного банку, за якої він продає кредитні ресурси

установам банків, збільшуючи чи зменшуючи обсяги кредитних джерел для

фінансування інвестицій;

- операції на відкритому ринку з державними цінними паперами.

Основні учасники інвестування

Індивідуальні

інвестори

(приватні)

Корпоративні

інвестори

(підприємства

та організації)

Фінансово-

кредитні

установи

Урядові

інституції

Юридичні

особи

Фізичні

особи

Банківські

установи

Фінансові

установи

Елементи

парабанківської

системи

Інститути спільного

інвестування

Інвестиційні компанії

Страхові компанії

Пенсійні фонди