Васильєв О.В., Фісун К.А. (ред.) Менеджмент регіонального розвитку
Подождите немного. Документ загружается.
231
ефективного соціально-економічного розвитку; необхідністю здійснення
контрольних функцій за виконанням рішень і визначенням їх ефективності.
Досвід створення системи управління якістю муніципальної послуги в
районних радах показує її доцільність і необхідність. Відповідно до МС ІСО 9000
система визначає суть і цілі, що стоять перед відділами виконкому, характеризує
вимоги споживачів і характер послуг, що надаються, розробляє стандарти і дає
рекомендації. «Споживачами» муніципальних послуг стають мешканці району,
працівники організацій і підприємств, що знаходяться на його території. Для
муніципального органу доцільна розробка системи якості на відповідність МС
9001, якщо враховувати той чинник, що управлінська послуга проходить всі етапи
петлі якості. При розробці системи якості враховують, що вся діяльність
муніципальних службовців спрямована на виконання програм і рішень, які можуть
мати наступну форму: постанови Президента, Верховної Ради, уряду; рішення сесій
рад різних рівнів; розпорядження голови адміністрації і його заступників;
інструкції, доручення у письмовій формі; розділи і етапи соціально-економічних
програм територій.
Розробка системи якості, без її подальшої сертифікації, оскільки вартість
сертифікації ще досить висока (що особливо проводиться іноземними фахівцями
зарубіжних сертифікаційних органів) займає, в даний час, перше місце серед
завдань для муніципальних установ. Результатом системи якості повинні бути не
сертифікат, а чітко відлажений механізм виконання рішень вищестоящих органів,
задоволення мешканців району, забезпечення гарантій їх соціального захисту
[13,14].
Реалізація функцій місцевого самоврядування здійснюється через управління
муніципальним господарством на підставі Закону про місцеве самоврядування. У
широкому сенсі управління муніципальним господарством реально повинне
здійснюватися мешканцями певної території. Однак поточне правління
здійснюється спеціально сформованим органом місцевого самоврядування –
виконавським комітетом, оскільки повсякденна оперативна діяльність
муніципального господарства з прямою участю населення практично неможлива.
На виконавський комітет покладаються завдання політичного і господарського
управління.
Муніципальний орган виконує два типу функцій: представлення інтересів
населення і реалізація цих інтересів.
Орган місцевого самоврядування зобов'язаний виконувати виконавські
функції, готувати пропозиції по комплексному соціально-економічному розвитку
території, місцевому бюджету і з питань, віднесених до його компетенції.
За допомогою професійних працівників через муніципальну службу
здійснюється реалізація функцій органів місцевого самоврядування. Основними
завданнями муніципальної служби є забезпечення самостійного рішення питань
місцевого значення в межах їх компетенції.
В результаті проведених дій розробляються і здійснюються заходи щодо
усунення або коректування виявлених недоліків (відбувається коректуюча дія).
Функції контролю покладаються як на керівників органів влади, так і на спеціально
виділених для цих цілей людей.
232
Необхідний чіткий механізм роботи для здійснення муніципальними
службовцями своїх функцій, тому організація роботи виконкому повинна постійно
удосконалюватися. Суттєве значення, для організації роботи виконкому, має
широко використовувана і практика організації управління виробництвом, що
добре зарекомендувала себе і має назву «Система управління якістю». Причому
управління якістю розповсюджується не тільки на продукцію виробництва, але і на
область послуг всієї виробничої сфери відповідно до ІСО 9000.
Загальне керівництво якістю на етапі надання управлінської послуги створює
значні можливості для поліпшення виконання послуги і задоволення вимог
споживача, підвищення продуктивності, ефективності і скорочення затрат,
розширення ринку.
Для досягнення цих переваг в системі якості послуг враховуються аспекти
людського чинника, залучені в надані послуги, за допомогою: загального
керівництва соціальними процесами з наданням послуги; розгляди взаємодії людей
як однієї з вирішальних складових частин якості послуги; визнання важливості
розуміння образу, що створився у споживача про організацію, культуру і виконання
послуги; розвитку умінь і здатності персоналу; стимулювання зацікавленості
персоналу підвищувати якість і задовольняти вимоги споживача [16,20].
Серед трьох ключових аспектів системи якості центральне місце займає заява
(громадян, групи жителів, співробітників). Задоволеність його може бути досягнута
за наявності гармонії у взаємодії відповідальності керівництва, персоналу і
матеріальних ресурсів, а також структури системи якості.
(рис. 2.3.3).
Рис. 2.3.3 – Ключові аспекти системи якості
233
За вироблення політики у області якості послуг і задоволеності споживача несе
відповідальність керівництво. Успішна реалізація цієї політики залежить від
зобов'язання керівництва по розробці і ефективному використанню системи якості.
По досягненню визначених в реалізації політики у області якості потрібне
визначення першочергових завдань. Завдання повинні включати послідовну
задоволеність споживача з погляду професійних стандартів і етики, безперервне
підвищення якості послуги, облік вимог суспільства і захисту навколишнього
середовища, ефективність в наданні послуги.
Відповідальність керівництва детально викладена в «Положенні про відділ по
організаційній роботі і загальним питанням». У ньому визначена загальна і
конкретна відповідальність завідуючого відділом. Його відповідальність і
повноваження узгоджуються із засобами і методами, необхідними для досягнення
належного рівня якості.
Щоб полегшити роботу завідуючого відділом, необхідно визначити і
сформулювати потребу і очікування споживачів послуг і потім старатися
здійснювати свою діяльність і роботу відділу відповідно до потреб і очікувань
споживачів.
Для перевірки ефективності роботи всього виконавського комітету в цілому і
відділів і служб зокрема необхідно проводити періодичні внутрішні перевірки
(аудити) якості, такі перевірки слід здійснювати не рідше за одне разу в шість
місяців. Вони проводяться комісією, що складається з трьох чоловік: голови комісії
– завідуючого відділом по організаційній роботі і загальним питанням і двох членів
комісії (перевіряючих) – співробітників відділу по організаційній роботі і загальним
питанням. Для кожного відділу (служби) комісія складає план внутрішніх перевірок
якості, який включає найменування відділу, в якому проводиться перевірка, і пункт
– вимоги ДСТУ ІСО 9001-1994.
Після закінчення перевірки проводиться завершальна нарада, на якій
керівництву і співробітникам відділу надаються висновки об перевірки. Аналіз
виявлених помилок дозволяє вимірити досягнення вимог до послуги, визначити
можливості для підвищення якості, а також результативність і ефективність наданої
послуги. Для виключення помилки, у тому числі і випадкової, оскільки головна
причина помилки буває не завжди очевидною, доцільно проаналізувати дані і
розібрати ті міри, що коректують заходи. Дуже часто помилки, що приписуються
персоналу або споживачам, насправді виникають із-за невідповідностей реальних
умов для виконання необхідної послуги [13, 15].
На якість послуг, що надаються, робить безпосередній вплив поведінка і
відношення до праці кожного співробітника. У відповідних посадових інструкціях
по підбору персоналу у відділ, вказані вимоги, що пред'являються до
співробітників. Навчання і перепідготовка співробітників відділу відбувається
згідно річним планам перепідготовки і навчання, що поступають з вищестоящих
інстанцій.
Персонал будь-якого відділу повинен мати відповідні знання і навик
спілкування з відвідувачами. Вони повинні бути здатні сформувати працездатний
трудовий колектив і взаємодіяти з зовнішніми організаціями і представниками, щоб
забезпечити своєчасне і безперешкодне надання послуги.
234
Спільні заходи, наприклад такі, як форуми по підвищенню якості, можуть
створити передумови для активної участі і співпраці в важливих проблем.
Провівши аналіз всього вищесказаного можна сказати, що на вплив
організаційно-господарської діяльності території робить позитивний вплив
вдосконалення управлінської діяльності району на основі сертифікації систем
якості, що дозволяє наблизитися до світових стандартів управління
муніципальними службами.
Ефективність заходів щодо поліпшення управління розвитком
території
Вирішення територіальних проблем підвищення соціально-економічної
ефективності заходів щодо поліпшення управління їх розвитком є складовою
частиною програм регіону. Ефективність заходів щодо вдосконалення
організаційно-економічного механізму, впровадження сертифікації систем
якості, ефективність від зниження витрат матеріальних ресурсів, енерговитрат,
трудовитрат, ефективність рішення проблем утилізації відходів виробництва і
споживання – цей той обсяг робіт, який охоплюють програми. Наприклад, для
конкретних промислових підприємств і галузей суттєва економія може
досягатися за рахунок зниження матеріальних ресурсів, енерговитрат,
трудовитрат. Така мета досягається за рахунок реорганізації підприємства,
оновлення основних фондів, перебудови системи управління, які складають
основу програми [11].
Розробка конкретних пропозицій по реструктуризації, високому рівню
використання технічного обладнання, економному витрачанню сировини,
матеріалів, енергоресурсів, технічному переозброєнню, вдосконаленню
організації і управління промисловими підприємствами району, що
забезпечують підвищення рівня використання ресурсів відповідно до сучасного
рівня науки і техніки і досягнень у області управління і організації виробництва
кінцевим результатом розділу програми по ефективності.
Основні резерви підвищення ефективності використання ресурсів на
підприємствах поміщені у вдосконаленні техніки і технології виробництва,
підвищенні його механізації і автоматизації. Аналіз технічного рівня вживаного
на підприємствах району устаткування, найважливіший етап роботи. Оцінка
ефективності використання ресурсів проводиться шляхом зіставлення
показників встановленого устаткування найбільш прогресивним, таким, що
виконує ті ж технологічні функції (надалі званим еталонним). Таке зіставлення
здійснюється по технологічних і конструктивних параметрах найбільш
досконалим вітчизняним і зарубіжним устаткуванням у зв'язку з тим, що питомі
витрати ресурсів бувають непредставницькими із-за відмінностей в початковій
сировині, кінцевій продукції, технології, організації виробництва, недостатньо
надійних вимірювань. Крім того, такий аналіз є необхідною базою для
формування пропозицій по поліпшенню використання ресурсів. Наприклад,
температура підігріву повітря і установка газоопальних пристроїв з
автоматизацією режиму горіння на полум'яних нагрівальних печах,
235
відповідність конструктивних параметрів і потужності металоріжучих верстатів
розмірам оброблюваних деталей можуть відноситися до порівнюваних
показників [14,20].
В деяких випадках аналог для порівняння не завжди вдається знайти, в
інших – він не є достатньо досконалим. У такому разі технологічні показники
еталонного обладнання можуть бути розроблені виходячи з технічних
можливостей і економічної доцільності. Наприклад, результати вдосконалення
теплового режиму нагрівальних печей можуть бути розраховані або оцінені за
даними експлуатації на інших підприємствах.
Поруч з основним технологічним обладнанням виконується аналіз
устаткування і технологій, вживаних для переробки відходів власного
виробництва або інших підприємств (використання шлаків, твердих матеріалів
в дорожньому будівництві, переробка відходів легкої і харчової
промисловості), а також для використання вторинних енергоресурсів.
Для кожного підприємства, окремо, робиться оцінка економії ресурсів.
Підсумовування економічних показників ефективності по всіх підприємствах
району, в решті решт, дозволить підвищити їх значущість і оцінювати в
централізованому порядку.
Для зіставлення показників використання ресурсів на встановленому
обладнанні і на вітчизняних відмінних прогресивних видах устаткування,
призначених для виконання аналогічних технологічних функцій, а також для
оцінки втрат від використання менш ефективної техніки, робиться аналіз
структури вживаного і технологій [9].
З перерахованих напрямів підвищенню ефективності використання
ресурсів, утилізації відходів виробництва і зниженню втрат ресурсів в районі
повинно приділятися велика увага. До відходів виробництва (вторинним
ресурсам) відносяться: металобрухт, макулатура, вторинні текстильні
матеріали, зношені шини і інші гумові вироби, вторинні полімерні матеріали,
відходи деревообробки, відпрацьовані мастила; шлаки, бій цеглини, стекла і
інші відходи, можливі для використання як будівельні матеріали; втрати тепла з
газами, що йдуть, твердими або рідкими продуктами, а також втрати тепла з
повітрям або водою охолоджування високотемпературних агрегатів (вторинні
енергетичні ресурси). Використанням відходів на підприємстві можна вважати
їх переробку безпосередньо на підприємстві або збір і відправку на переробку
іншим підприємствам. При аналізі причин втрат відходів виробництва можна
виділити наступні: відсутність на підприємствах засобів для будівництва
необхідних для використання відходів цехів і установок, економічна
недоцільність застосування відходів із-за низьких цін на продукцію їх
переробки, відсутність споживача, відсутність задовільних технічних рішень.
Аналіз втрат матеріальних ресурсів здійснюється по стадіях руху ресурсів
від надходження на підприємство (або виробництво) до кінцевого споживання
(виключаючи власне витрачання, яке вивчається окремо): зберігання,
транспорт, підготовка до використання, втрати на робочому майданчику перед
споживанням. Оцінюється обсяг втрат ресурсів, зокрема усунених при
сучасному рівні техніки, виявляються їх причини і можливі способи усунення.
236
Аналіз вироблюваної продукції в акціонерних суспільствах, на
підприємствах і фірмах району повинен показати, наскільки вона має попит і
сприяє ефективному використанню ресурсів у її споживачів, і оцінити
можливості економії ресурсів в регіоні за рахунок вдосконалення технології
вироблюваної продукції. Аналіз продукції підприємств району виконується в
двох розрізах: по предметах праці (сировина, матеріали) і по знаряддях праці
(машини, обладнання). Предмети праці, вироблювані на підприємствах району,
порівнюються з аналогічною продукцією інших районів і регіону по їх питомих
витратах в таких же технологічних процесах [17,19].
Аналіз використання ресурсів – найбільш важлива частина розділу
програми. На цій стадії формується інформаційна база за станом витрачання
ресурсів, виявляються можливості економії ресурсів, визначаються
підприємства, від яких залежить постачання необхідних видів і матеріалів, що
дозволить розробити пропозиції по підвищенню ефективності використання
ресурсів. Цей етап роботи найбільш трудомісткий і вимагає залучення фахівців
різного профілю.
Важливе значення має здійснення внутрірайонних заходів, таких як обмін
досвідом по економії ресурсів, спеціалізація деяких підприємств по
капітальному ремонту і передача їм замовлень. Серед чинників, що знижують
витрату ресурсів, можуть бути зняття з виробництва продукції, виготовлення
якої пов'язане з підвищеною витратою ресурсів в порівнянні із
спеціалізованими підприємствами; підвищення експлуатаційних показників за
рахунок більш кваліфікованого ремонту; зменшення втрат ресурсів за рахунок
зниження їх запасів на підприємствах.
Пропозиції розділів програм передбачають адресні завдання, що забезпечують
реалізацію перерахованих вище напрямів підвищення ефективності використання
ресурсів. У них знаходять віддзеркалення: економія ресурсів, що досягається, з
вказівкою, на яких підприємствах, фірмах, акціонерних суспільствах вона буде
отримана; потреба в інвестиціях з розбиттям на обладнання і будівельно-монтажні
роботи; постачальники сучасного високопродуктивного устаткування і якісних
матеріалів; обсяги і терміни постачання обладнання; терміни реалізації заходів;
додаткові ефекти, що досягаються при реалізації заходів (скорочення трудових
витрат, зниження забруднення навколишнього середовища, збільшення
продуктивності) з метою визначення повного економічного ефекту від реалізації
заходів і оцінки ефективності цільових інвестиційних вкладень [11,16,19].
При розробці пропозицій по підвищенню ефективності використання
ресурсів враховуються внутрірайонні особливості. Так, якщо в районі,
спостерігається надлишок робочої сили, з'являється можливість привернути
висококваліфікованих фахівців і підвищити продуктивність праці, але разом з
тим в районі потрібно проводити спостереження за тим, щоб не погіршали
умови праці і санітарний стан навколишнього середовища.
Основні напрями розділу програми по економії ресурсів містять наступні
пункти: скорочення споживання ресурсів в планований період і на повний обсяг
реалізації програми, потреба в цільових інвестиційних вкладеннях, обладнанні і
матеріалах з вказівкою фірм-виготівників. Серед показників, що
237
характеризують ефективність програми, повинен бути розділ про потребу в
трудових ресурсах району.
Завершальний етап програм району передбачає координацію розроблених
заходів з керівництвом міста і області, йдеться про взаємозвязування із
заходами програм вищестоящих структур.
Як вже мовилося раніше, одним з найважливіших напрямів і одночасно
основною передумовою реалізації програми соціально-економічного розвитку
району є вдосконалення управління, складовою частиною якого виступає
перебудова організаційних структур управління районом і нові партнерські
взаємостосунки між керівництвом району і підприємствами, фірмами,
акціонерними суспільствами і юридичними і фізичними особами.
Перебудувавши організаційну структуру адміністративного апарату району
потрібно пам'ятати про впровадження нових демократичних методів
взаємостосунків з юридичними і фізичними особами. Потрібно створювати
систему партнерських відносин між виконавчою владою і керівниками
підприємств, населенням.
Виконавський комітет ради повинен постійно удосконалювати форми
роботи з підприємствами, організаціями, фірмами, акціонерними суспільствами
і населенням району і працювати в рамках Законів «Про місцеве
самоврядування в Україні», «Про підприємства в Україні».
Підводячи підсумок необхідно відзначити, що основою соціально-
економічної ефективності, заходів соціально-економічних програм, що
проводяться в районі, є стабільна робота передових підприємств, швидке
відновлення роботи підприємств, які прийшли в занепад, з подальшим
нарощуванням обсягів виробництва і підвищенням ефективності. Цей головний
напрям діяльності району.
Підвищення добробуту всього народу України – кінцева мета виконання
всіх економічних програм.
238
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1
. Дубищев В.П. Регионы в системе отношений хозяйственного комплекса страны. -
Полтава, 1996. - 318 с.
2. Государственное управление экономикой Украины: опыт, проблемы, решения /
Н.Г.Чумаченко, Л.Г.Червова, Л.М.Кузьменко и др. - Донецк ИЭП НАН Украины,
1999. - 484 с.
3. Павлов B.I. Полiтика регiонального розвитку в умовах ринкової трансформації,
теоретико-методологiчнi аспекти та механiзми реалiзацiї. - Луцьк: Надстирья,
2000. - 580 с.
4. Орешин В.П. Государственное регулирование национальной экономики. - М.:
ЮРИСТЪ, 1999. - 272 с.
5. Райзберг Б.А, Фатхутдинов Р.А. Управление Экономикой: Учебник. - М.: 3АО
"Бизнес-школа "Интел-Синтез", 1999. - 783 с.
6. Адамов Б.І. Органiзацiйно-економiчнi основи управлiння розвитком мicт. - К: Грот,
1998.-216 с.
7. Амитан В.Н., Зорина ЕЛ., Лукьянченко А.А. Город: проблемы демократических и
рыночных трансформаций. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2001. - 217 с.
8. Поспелов Г.С. Проблемы программно-целевого планирования и управления //
Кибернетика. – 1976. - №6. С.104-113.
9. Воронин А.Г., Лапин В.А., Широков А.Н. Основы управления муниципальным
хозяйством: Учеб.пособие. - М.: Дело, 1998. - 110 с.
10. Геець В. Ще раз про складовi економiчного пiдйому в Укpaїнi // Eкономікa
України. - 1998. – №11. - С.17-26; №12. - С.4-15.
11. Гладкий Ю.Н., Чистобаев А.И. Основы региональной политики. - М.; СПб: Изд-во
В.А. Михайлова, 1998. - 311с.
12. Гликман Н.И. эконометрический анализ региональных систем. - М.: Прогресс,
1980. - 291 с.
13. Гличев А.В. Основы управления качеством продукции. М.: АМИ, 1998. - 199
14. Горский И.В. Фискальная политика регионов // Финансы. - 1995. - №10.С.9.
15. Гранберг А.Г. Основы региональной экономики. - М.: Изд-во МГУ, 2000. - 494 с.
16. Долiшнiй M.I. Регiональнi проблеми економiчного та соцiального розвитку
України // Eкономікa України. - 1991. - №5. - С.12-22.
17. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. - М.:
Прогресс, 1996. – 660 с.
18. Карпов А.А. Формирование института местного самоуправления. - К: Вища шк.,
1993. - 49 с.
19. Кравченко B.I. Мiсцевi фiнанси України: Навч. посiбник. - К.: Т-во "Знання",
КОО,1999. – 487 с.
20. Кравченко В.П. Реформа или эксперименты // Голос Украины. - 1992. - №118. - 18
июня.
239
2.4. МОНІТОРИНГ СИСТЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Андренко О.А. асистент каф. ЕПМГ ХНАМГ
2.4.1. Проблеми формування та становлення моніторингу соціально-
економічного розвитку системі регіонального управління
Ефективність регіональної політики потребує якісного та своєчасного
інформаційного забезпечення, яке сприяє адекватному регіональному управлінню
та входженню в міжнародний інформаційний простір. Успішна реалізація
стратегії розвитку кожного регіону і його районів залежить від повноти,
достовірності, якості та оперативності інформації про виконання заходів
соціально-економічного розвитку. Всебічний аналіз отриманої інформації з
використанням сучасних наукових економіко-математичних методів та
інформаційних технологій дає можливість отримати порівняльні інтегровані оцінки
рівня розвитку регіонів, розробити прогнози на короткостроковий і довгостроковий
період, що дозволить сформулювати стратегічні цілі, пріоритетні напрями і сценарії
соціально-економічного розвитку регіону і його районів.
Вирішення цих проблем можливе тільки при організації системи
моніторингу соціально-економічного розвитку. Важлива роль моніторингу
регіонального розвитку знайшла підтвердження в Постанові КМ України [1] і в
Концепції державної регіональної політики [2]. У 2009 р. КМ України
затвердив Постанову про проведення моніторингу соціально-економічного
розвитку з метою визначення оцінки соціально-економічного становища малих
міст і селищ, своєчасного виявлення негативних тенденцій їх розвитку та
забезпечення прийняття управлінських рішень [3].
Сучасні проблеми регіонального соціально-економічного розвитку (СЕР),
теоретичні основи формування регіонального моніторингу СЕР, результати
моніторингових досліджень та оцінок соціально-економічного розвитку і якості
життя населення регіонів і адміністративних районів викладені в працях
українських учених [4-10], в роботах російських учених [11-15], а також в інших
зарубіжних методиках і проектах у рамках програми розвитку ООН.
Метою моніторингу СЕР є забезпечення керівництва регіонів повною,
оперативною, достовірною і такою, що легко інтерпретується, інформацією про
соціально-економічні процеси в суспільстві, необхідною для розробки стратегії
розвитку регіонів, визначення депресивних районів, підвищення ефективності
місцевого управління територіями. Виходячи з викладеного, визначає
категорію моніторинг СЕР як безперервний системний процес спостереження,
збору, аналізу, прогнозування, інтегральної оцінки кількісної і якісної
інформації з використанням сучасних інформаційних систем з метою виявлення
тенденцій соціального та економічного розвитку, підготовки та ухвалення
управлінських рішень.
Основними завданнями моніторингових досліджень є:
−формування інформаційного банку даних, що відображає основні аспекти й
особливості розвитку соціально-економічних процесів у регіоні;
240
−вдосконалення системи збору і обробки даних шляхом впровадження
сучасних інформаційних систем;
−вдосконалення системи статистичних показників і розробка на їх основі систем
частинних індикаторів економічного та соціального розвитку регіонів і
адміністративних районів, необхідних для побудови інтегральних індикаторів;
−визначення ключових інтегральних індикаторів стану розвитку регіонів і рівня
життя населення, які можуть стати основою системи індикаторів при
індикативному плануванні;
−виявлення та аналіз чинників, що як позитивно, так і негативно впливають на
процес розвитку регіонів;
−діагностика і прогнозування потенційних проблем, перш ніж вони стануть
реальними, розробка рекомендацій щодо їх усунення;
−формулювання цілей і пріоритетних напрямів СЕР регіонів та АР на основі
моніторингових оцінок;
−забезпечення місцевого керівництва, потенційних інвесторів і громадськості
повноцінною інформацією про перспективи розвитку територій;
−оцінка ефективності діяльності регіональних органів влади та органів місцевої
самоврядування.
На рис. 2.4.1 знайшло відображення авторське визначення моніторингу
регіонального СЕР і його місце в процесі стратегічного управління розвитком
регіону і його адміністративних районів.
Моніторинг СЕР базується на таких принципах:
−цілеспрямованість, тобто орієнтація на вирішення конкретних проблем, що
стоять перед керівництвом і населенням регіонів. Дотримання цього принципу
дозволить запобігти надмірності і дублюванні інформації та підвищить
ефективність моніторингових досліджень;
−системний підхід передбачає дослідження СЕР адміністративного району як
підсистеми регіону з урахуванням його зв'язків з іншими територіальними
одиницями;
−комплексний підхід вимагає взаємозв'язку моніторингу різних напрямів
розвитку територій, послідовного вирішення всієї сукупності завдань
моніторингу за кожним напрямом СЕР.
−принцип незалежності вимагає об'єктивного відображення рівня розвитку
регіонів і територіальних утворень незалежно від суб'єктивної волі
представників влади всіх рівнів. Дотримання принципу дозволить уникнути
завищення і коректування результатів регіонального моніторингу та
недопущення помилок при плануванні розвитку регіону і його
адміністративних районів та малих міст.
−достовірність і повнота, тобто використання тільки перевірених даних і
систем показників, які повно і достовірно характеризують досліджуваний
напрям розвитку;
−безперервність спостереження і зіставність використовуваних показників
моніторингу в часі;