Іванюта П.В., Лугівська О.П. Управління ресурсами і витратами

Подождите немного. Документ загружается.

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Управління ресурсами і витратами»

— Модуль — це задокументована завершена частина освітньо-професійної про-

грами (ОПП) (навчальна дисципліна, практики, державна атестація), що ре-

алізується відповідними видами навчальної діяльності студента (лекції, прак-

тичні, семінарські, лабораторні заняття, самостійна та індивідуальна робота,

практики, контрольні заходи, кваліфікаційні роботи). Модуль може включати

один або декілька змістових модулів;

— Змістовий модуль — це система навчальних елементів навчальної дисципліни,

що засвоюється за допомогою відповідних методів навчання;

— Залікові кредити містять структурні модулі одного або декількох видів нав-

чальної діяльності студентів (аудиторну, самостійну та індивідуальну роботу

студента).

Обсяг аудиторної роботи не повинен перевищувати 50% залікового кредиту, орі-

єнтовні обсяги самостійної та індивідуальної роботи можуть становити по 25 відсот-

ків;

— У заліковому кредиті оцінюються всі види навчальної діяльності студента, що

формують компетенції;

— Підсумкова оцінка з навчальної дисципліни повинна визначатися як середньо-

зважена з результатів засвоєння окремих залікових модулів;

— Навчальні досягнення студента з вивчення змісту навчальних дисциплін за

видами діяльності відображаються у «Відомості обліку успішності», що вклю-

чає: назву вищого навчального закладу, назву документа — Відомість обліку

успішності, номер відомості, підпис декана факультету, дату, навчальний рік,

номер семестру, назву факультету, назву спеціальності, курс, шифр академіч-

ної групи, назву навчальної дисципліни, прізвище, ініціали, посада викладача,

який виставляє підсумкову оцінку, прізвище, ініціали, посада викладача, який

проводив практичні (семінарські, лабораторні) заняття і здійснював поточний

контроль, таблицю відомості, що містить:

1) номер студента у списку;

2) прізвище, ініціали студента;

3) номер індивідуального навчального плану студента;

4) підсумкову рейтингову оцінку за 100-бальною шкалою;

5) підсумкову оцінку за чотирибальною національною шкалою;

6) підсумкову оцінку за шкалою ECTS;

7) підпис викладача, який виставив підсумкову оцінку;

— формами організації навчання в умовах КМСОНП є лекційні, практичні, се-

мінарські, лабораторні й індивідуальні заняття, усі види практик та консуль-

тацій, виконання індивідуальних завдань студентів та інші форми і види на-

вчальної та науково-дослідної діяльності студентів;

— організаційно-методичне забезпечення КМСОНП передбачає використання

всіх документів, регламентованих чинною нормативною базою вищої освіти,

адаптованих і доповнених з урахуванням особливостей цієї системи.

4.2. Порядок обрахування кредитів ECTS

4.2.1. Ціна кредиту ECTS для усіх напрямів підготовки (спеціальностей) складає

36 академічних годин (тобто 1 кр. ECTS = 2/3 кр. укр.).

Управління ресурсами і витратами

4.2.2. Кількість кредитів ECTS на навчальну дисципліну визначається діленням

загального обсягу годин із навчальної дисципліни на ціну кредиту (36), округленням

до 0,5 кредиту.

4.2.3. Нормативна кількість залікових одиниць на один навчальний рік складає 60

кредитів ECTS, на один семестр — 30 кредитів ECTS. Якщо виходити з того, що 1 кр.

ECTS = 2/3 кр. укр. (54 години навчального часу на тиждень, за який студент засвоює

певний обсяг навчального матеріалу), то тривалість навчального року в тижнях (або

кредитах укр.) становитиме: 60 кр. ECTS



2/3 = 40 кр. укр., що вкладається в діючий

норматив, за яким тривалість навчання протягом навчального року не повинна пере-

вищувати 44 тижні.

4.3. Особливості складання навчального плану

4.3.1. У чинний навчальний план вводяться додатково три графи: кредит ECTS,

індивідуальна робота та модульний контроль.

Необхідно взяти до уваги, що кредит ECTS враховує, крім аудиторного наванта-

ження та самостійної, індивідуальної роботи, ще й контрольні заходи, тобто час, що

витрачається на їх підготовку та складання (сучасний екзаменаційний час) і врахову-

ється як складова самостійної роботи.

4.3.2. В умовах КМСОНП особлива увага приділяється індивідуальній та само-

стійній роботі студентів, технологія проведення якої має бути детально розкрита в

робочій навчальній програмі. Індивідуальна та самостійна роботи повинні мати кон-

кретні змістові характеристики, контролюватися та оцінюватися.

4.3.3. Індивідуальна робота студентів передбачає:

— виконання індивідуальних завдань (рефератів, розрахункових, графічних, кур-

сових та дипломних проектів (робіт) тощо);

— індивідуальні заняття (під керівництвом викладача у позанавчальний час);

— консультації щодо виконання індивідуальних завдань, розроблення рефератів,

виконання контрольних робіт, підготовку до семінарських, практичних занять,

модульного контролю.

4.3.4. Самостійна робота студента протягом семестру (міжсесійний період) вклю-

чає: опрацювання лекційного матеріалу; підготовку до семінарів, практичних занять,

лабораторних робіт; підготовку до контрольних заходів;

— виконання курсових проектів (робіт), РГР; опрацювання окремих розділів

програм, які не викладаються на лекціях, тощо.

Самостійна робота в сесійний період включає: підготовку та складання тестових

завдань;захист індивідуальних завдань;сесійні контрольні заходи.

4.3.5. При складанні навчального плану необхідно передбачити можливість:

— мінімізації кількості навчальних дисциплін, що вивчаються одночасно;

— впровадження послідовно-паралельного навчання (1–2 дисципліни відповідно

до кількості кредитів вивчаються протягом одного або кількох чотириместрів

(семестрів): іноземна мова, інформатика та комп’ютерна техніка, ряд фахових

дисциплін, а решта — протягом одного семестрового модуля (чотириместру).

Нормативні навчальні дисципліни гуманітарного й соціально-економічного, фун-

даментального та науково-природничого циклів мають бути максимально уніфіко-

ваними для одного напряму і забезпечувати реалізацію державних стандартів вищої

освіти.

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Управління ресурсами і витратами»

4.4. Організація контролю знань студентів в умовах КМСОНП

4.4.1. У процесі навчання реалізується поточний, модульний і підсумковий семе-

стровий контроль знань студентів.

Поточний контроль знань ведеться шляхом виконання контрольних робіт (як пра-

вило, у формі тестів), на лабораторних, практичних (семінарських) заняттях, у проце-

сі виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань, розрахункових, графічних

(розрахунково-графічних) робіт чи інших видів індивідуальної роботи студентів.

Модульний контроль підсумовує результати засвоєння змістового модуля дис-

ципліни та реалізується шляхом узагальнення результатів поточного контролю знань

і проведення спеціальних контрольних заходів.

Підсумковий семестровий контроль відображає міру компетентності студента в

певній навчальній дисципліні й проводиться у формах семестрового екзамену (пись-

мового, усного, модульного) чи заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі

навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою, і в термін, встановлений

графіком навчального процесу.

Семестровий залік — це форма підсумкового контролю засвоєння студентами на-

вчального матеріалу на підставі результатів виконання ними певних видів робіт на

практичних, семінарських або лабораторних заняттях, яка не передбачає обов’язкової

присутності студента. Заліки студент повинен отримати до початку підсумкового

контролю або екзаменаційної сесії.

Екзамени складаються в період підсумкового модульного контролю або екза-

менаційних сесій, передбачених графіком навчального процесу згідно з розкладом,

який доводиться до відома викладачів і студентів не пізніше як за місяць до початку

проведення підсумкового контролю.

Студент вважається допущеним до контролю за семестровим модулем, якщо ви-

конав усі види робіт за відповідний семестровий модуль із цієї навчальної дисциплі-

ни (виконані та захищені лабораторні роботи, заплановані контрольні роботи, РГР,

захищені курсові проекти або роботи тощо).

Періодичність і терміни проведення контрольних заходів визначаються робочи-

ми навчальними планами і семестровими графіками навчального процесу. У випад-

ку, коли студент навчається за індивідуальним планом, йому може бути визначений

окремий графік контрольних заходів.

4.4.2. Контроль успішності студентів забезпечується поєднанням традиційних

видів контролю з модульно-рейтинговою системою оцінювання знань (МРОЗ).

МРОЗ — організація навчального процесу, за якої вивчення студентом навчаль-

ної дисципліни відбувається шляхом послідовного і ґрунтовного опрацювання на-

вчальних модулів, а оцінювання якості його роботи та рівня здобутих знань і вмінь

здійснюється за рейтинговою системою.

4.4.3. Навчальна дисципліна — сукупність змістовних модулів, кожний з яких

охоплює одиницю навчального матеріалу і завершується контролем.

Змістовим модулем називають визначену робочою програмою логічно завер-

шену частину навчальної дисципліни, у результаті вивчення якої студент отримує

певну сукупність знань та умінь. Змістовий модуль має загальний обсяг, кратний по-

ловині кредиту ECTS (18 годин), вивчається протягом певного часу і завершується

модульним контролем знань.

Управління ресурсами і витратами

Структурний модуль відповідає певній формі навчального процесу (лекції, прак-

тичні чи семінарські заняття, лабораторні роботи, індивідуальна та самостійна робо-

та студента).

4.4.4. Суть МРОЗ полягає в тому, що кожному виду роботи чи навчальному еле-

менту, які повинен виконати чи засвоїти студент, пропорційно їх трудомісткості,

складності й ролі в загальній системі знань і умінь присвоюється певна кількість ба-

лів. У процесі навчання із застосуванням простих і прозорих процедур проводиться

оцінювання рівня компетенції студента шляхом контролю якості виконання роботи

чи засвоєння знань. Сума оцінок для сукупності виконаних робіт чи засвоєних нав-

чальних елементів дає бальну оцінку студента для окремого модуля, блоку модулів

чи навчальної дисципліни в цілому.

4.4.5. Правила модульно-рейтингового оцінювання знань студентів (МРОЗ) з

конкретної навчальної дисципліни розробляються провідним викладачем на основі

чинного «Положення про модульно-рейтингову систему оцінювання знань студентів

з навчальних дисциплін», оформлюються у вигляді додатка до робочої програми дис-

ципліни і затверджуються на засіданні кафедри.

4.4.6. Правилами модульно-рейтингового оцінювання знань з навчальної дисци-

пліни встановлюється система балів, які отримує студент у процесі виконання усіх

видів навчальних робіт та контрольних заходів, критерії оцінювання знань, вимоги

щодо виконання навчального плану (обов’язковість виконання лабораторних робіт,

курсових проектів та інших індивідуальних завдань).

4.4.7. Індивідуальні та контрольні завдання розробляються кафедрою відповідно

до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики таким чином, щоб вони забезпе-

чували об’єктивне оцінювання рівня знань та умінь студента стосовно кожного зміс-

тового чи структурного модуля.

4.4.8. При розробленні критеріїв оцінювання знань студентів викладач враховує

всі види навчальної роботи та контрольні заходи, передбачені робочою навчальною

програмою дисципліни. Форми контролю знань (тести, письмові завдання, конт-

рольні роботи, співбесіди тощо) встановлюються правилами МРОЗ даної дисциплі-

ни й доводяться до відома студентів.

4.4.9. Рейтингові бали з усіх розділів практичної підготовки визначаються з ура-

хуванням якості виконання завдань та результатів захисту відповідних звітів (інди-

відуального завдання, курсової роботи чи проекту, розрахунково-графічної роботи,

звітів із практики тощо).

4.4.10. Викладач здійснює рейтинговий контроль на підставі затверджених пра-

вил, веде облік отриманих студентами балів і узагальнює результати засвоєння сту-

дентом змістових модулів під час модульних контролів та підсумкового контролю

знань.

4.4.11. Відсутність студентів на контрольній роботі, лабораторному чи семінар-

ському занятті, модульному контролі оцінюється в «нуль» балів. Залежно від при-

чини відсутності викладач визначає форму проходження додаткового контролю з ме-

тою відпрацювання навчального матеріалу.

4.4.12. Рейтинговою оцінкою з навчальної дисципліни є сума балів, отриманих

студентом у процесі вивчення дисципліни та складання передбачених правилами

МРОЗ контрольних заходів, приведена до 100-бальної шкали. Рейтингова оцінка з

навчальної дисципліни є комплексною характеристикою компетентності студента,

Навчально-методичний комплекс із дисципліни «Управління ресурсами і витратами»

яка враховує результати виконання усіх видів навчальних робіт протягом семестру,

результати модульних та підсумкового контролю знань.

4.4.13. За рейтинговою оцінкою визначаються також оцінка ECTS (від А до F) та

традиційна чотирибальна національна оцінка згідно з обов’язковою для усіх навчаль-

них дисциплін таблицею:

Рейтингова оцінка Оцінка за шкалою ECTS

Оцінка за традицій-

ною національною

шкалою

91–100 А — відмінно 5 — відмінно

81–90 В — дуже добре

4 — добре

71–80 С — добре

61–70 D — задовільно

3 — задовільно

51–60 Е — достатньо

31–50

FX — незадовільно з можливістю повторної

атестації

2 — незадовільно

Залік як форма підсумкового контролю виставляється при наявності рейтинго-

вої оцінки понад 60 балів.

4.4.14. Якщо загальна кількість балів, набраних студентом протягом семестру, доз-

воляє виставити позитивну підсумкову рейтингову оцінку і викладач не має заува-

жень до студента, підсумкова оцінка з навчальної дисципліни може бути виставлена

без проведення підсумкового контролю. При цьому не пізніше офіційно призначено-

го розкладом дня проведення підсумкового контролю до відомості в обліку успішнос-

ті та індивідуального навчального плану студента (залікової книжки) виставляються:

рейтингова оцінка, оцінка за шкалою ECTS та чотирибальна національна оцінка.

4.4.15. У випадку неявки студента на екзамен (залік) у відомість обліку успішнос-

ті проставляється оцінка за МРОЗ.

4.4.16. Студенти, які не набрали необхідної кількості балів для зарахування дис-

ципліни або претендують на вищу оцінку, мають право складати іспит (залік) із усьо-

го курсу на загальних підставах. При цьому критерії оцінювання знань також повинні

забезпечувати виставлення усіх трьох оцінок (рейтингової, за шкалою ECTS та за

національною чотирибальною шкалою).

4.4.17. Навчальні дисципліни, загальний обсяг яких не перевищує 2 кредити

ECTS (72 години), за рішенням кафедри допускається вважати одномодульними і

вести контроль знань студентів традиційними методами без застосування МРОЗ.

При цьому за результатами підсумкового контролю у відомості обліку успішності та

індивідуального навчального плану студента (залікової книжки) також виставляють-

ся три оцінки: рейтингова, оцінка за шкалою ECTS, чотирибальна національна оцінка.

4.4.18. Студенти, котрі отримали незадовільні оцінки (не атестовані) за резуль-

татами модульного чи семестрового підсумкового контролю знань через неповажні

причини, вважаються невстигаючими.

Студент, який отримав за результатами модульного чи семестрового підсумково-

го контролю більше двох незадовільних оцінок, відраховується з вищого навчального

закладу.

Управління ресурсами і витратами

Студент, який отримав не більше двох незадовільних оцінок, ліквідує заборгова-

ності протягом 2 тижнів після завершення сесії чи модульного контролю. Повторне

складання екзаменів проводиться за традиційними методами контролю (без вико-

ристання МРОЗ) не більше двох разів із кожної дисципліни: перший раз викладаче-

ві, другий — комісії, створеній деканом факультету. Якщо студент не склав екзамен

(екзамени) з поважних причин, деканат визначає індивідуальний графік складання

екзаменів.

Студентам, котрі не виконали навчальний план з поважних причин, підтвердже-

них відповідними документами, може надаватись повторний курс або академічна від-

пустка відповідно до наказу Міністерства освіти України від 06.06.96 р. № 153.

4.4.19. Головним узагальненим показником успішності студента є загальний ака-

демічний рейтинг за семестр, навчальний рік чи весь період навчання. Він формуєть-

ся з рейтингових оцінок усіх навчальних дисциплін, передбачених індивідуальним

навчальним планом, з урахуванням їх обсягу та вагомості в загальній системі знань.

Академічний рейтинг встановлюється деканатом за правилами, викладеними в окре-

мому «Положенні про рейтингову систему оцінювання діяльності студентів».

4.4.20. За сумарними результатами семестрових контролів студентам призначаєть-

ся стипендія на наступний семестр згідно з чинними нормативними документами

Міністерства освіти і науки України.

МОДУЛЬ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ І ВИТРАТАМИ

ТЕМА 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

РЕСУРСАМИ І ВИТРАТАМИ

План

1.1. Сутність, зміст та класифікація ресурсів.

1.2. Економічна сутність витрат.

1.3. Основні етапи розвитку науки управління ресурсами і витратами.

Ключові терміни: ресурси, витрати, валові витрати, управління, менеджмент,

принципи, функції, методи.

1.1. Сутність, зміст та класифікація ресурсів

Категорія «ресурси» багатогранна, вони застосовуються в господарстві, побуті, є

складовою частиною матеріально-технічної бази суспільного виробництва. Реальні і

потенційні природні ресурси можна класифікувати за: походженням, господарським

призначенням, ознакою вичерпності (рис. 1.1) [1, С. 30].

«Природні ресурси» — одне з найчастіше вживаних у літературі понять. Більш

загальним є визначення, дане А.А. Мінцом: «Природні ресурси... тіла і сили при-

роди, що на даному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути ви-

користані для задоволення потреб людського суспільства у формі особистої участі

в матеріальній діяльності» [2]. Природні ресурси можуть бути: доступні, доведені

або реальні запаси — це обсяги природного ресурсу, виявлені сучасними методами

розвідки чи обстеження, технічно доступні й економічно рентабельні для освоєння,

а також потенційні чи загальні ресурси — це ресурси, установлені на основі теоре-

тичних розрахунків, які включають, окрім точно встановлених запасів природної

сировини, ще й ту їхню частину, яку нині освоїти неможливо через технічні чи еко-

номічні причини (наприклад, поклади бурого ву гілля на великих глибинах чи пріс-

ні води, законсервовані в льодовиках або глибинних шарах земної кори). Потенцій-

ні ресурси називають ресурсами майбутнього, тому що їхнє господарське освоєння

стане можливим тільки за умов якісно нового науково-технічного розвитку суспіль-

ства.

У зв’язку з багатогранним характером поняття «природні ресурси», що відбиває

їхнє природне походження, з одного боку, і господарську, економічну значущість — з

іншого, розроблена й широко застосовується їх класифікація:

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

Реальні Потенційні

Природні ресурси

За видами

господарського

використання

Ресурси промислового

виробництва

Ресурси

сільськогосподарського

виробництва

За походженням

Ресурси природних

компонентів

Ресурси природно-

територіальних

комплексів

За ознаками

вичерпності

Вичерпні

Невичерпні

Рис. 1.1. Класифікація природних ресурсів [1, С. 30]

I. Класифікація природних ресурсів за походженням. Природні ресурси (тіла

чи явища природи) виникають у природних середовищах (водах, атмосфері, рослин-

ному чи ґрунтовому покриві тощо) й у просторі утворюють визначені сполучення,

що змінюються в межах природно-територіальних комплексів. На цій основі вони

підрозділяються на дві групи: ресурси природних компонентів і ресурси природно-

територіальних комплексів:

— ресурси природних компонентів — вид природного ресурсу з компонентами

ландшафтної оболонки. Він характеризуються тими ж природними факторами,

що створюють даний природний компонент відповідно до територіального роз-

міщення, це — мінеральні, кліматичні, водні, рослинні, земельні, ґрунтові, тва-

рини світу. Ця класифікація широко вживається у вітчизняній і закордонній

літературі. При використанні наведеної класифікації основна увага приділяєть-

ся закономірностям просторового і тимчасового формування окремих видів ре-

сурсів, їх кількісним, якісним характеристикам, особливостям їхнього режиму,

обсягам природного поповнення запасів. Наукове розуміння всього комплексу

природних процесів, що беруть участь у створенні й нагромадженні природного

ресурсу, дозволяє правильніше розрахувати роль і місце тієї чи іншої групи ре-

сурсів у процесі суспільного виробництва, системі господарства, а головне — дає

можливість виявити граничні обсяги вилучення ресурсу з природного середо-

вища, не допускаючи його виснаження чи погіршення якості. Наприклад, точне

уявлення про обсяги щорічного приросту деревини в лісах визначеного регіону

дозволяє розрахувати припустимі норми вирубки. Під час суворого контролю

за дотриманням цих норм виснаження лісових ресурсів не відбувається;

Тема 1. Теоретичні засади управління ресурсами і витратами

— ресурси природно-територіальних комплексів. На даному рівні підрозділу вра-

ховується комплексність природно-ресурсного потенціалу території, що випли-

ває з відповідної комплексної структури самої ландшафтної оболонки. Кожен

ландшафт (природно-територіальний комплекс) має визначений набір різно-

манітних видів природних ресурсів. Залежно від властивостей ландшафту, його

місця в загальній структурі ландшафтної оболонки, поєднання видів ресурсів їх

кількісні та якісні характеристики змінюються дуже істотно, визначаючи мож-

ливості освоєння й організації матеріального виробництва. Часто виникають

такі умови, коли один чи кілька ресурсів визначають напрям господарського

розвитку цілого регіону. Практично будь-який ландшафт має кліматичні, водні,

земельні, ґрунтові й інші ресурси, але можливості господарського використання

дуже різні. В одному випадку можуть складатися сприятливі умови для видо-

бутку мінеральної сировини, а в іншому — для вирощування цінних культур-

них рослин для організації промислового виробництва, курортного комплексу

тощо. На основі цього виділяються природно-ресурсні територіальні комплек-

си за найкращим (кращим) видом господарського освоєння це — гірничопро-

мислові, сільськогосподарські, господарські, лісогосподарські, рекреаційні та ін.

Використання тільки одного виду ресурсів за походженням (чи «природною кла-

сифікацією», за визначенням А. А. Мінца) [2] недостатньо, тому що воно не відобра-

жає економічного значення ресурсів і їх господарської ролі. Серед систем класифіка-

ції природних ресурсів, що відображають їх економічну значущість і роль у системі

суспільного виробництва, частіше застосовується класифікація за напрямами і фор-

мами господарського використання ресурсів.

II. Класифікація за видами господарської діяльності — здійснюється за озна-

кою матеріального виробництва, зокрема промислового і сільськогосподарського ви-

робництва:

— ресурси промислового виробництва — ця підгрупа включає всі види природної

сировини, що використовуються у промисловості. Через дуже велику розга-

луженість промислового виробництва, наявність численних галузей, що спо-

живають різні види природних ресурсів і відповідно висувають до них різні

вимоги, види природних ресурсів диференціюються таким чином:

— енергетичні, до яких відносяться різноманітні види ресурсів, що використову-

ються на сучасному етапі розвитку науки і техніки для виробництва енергії

(пальні корисні копалини — нафта, вугілля, газ, уран, бітумінозні сланці, гідро-

енергоресурси — енергія вільно падаючих річкових вод, припливно-хвильова

енергія морських вод тощо, джерела біоконверсійної енергії — використання

паливної деревини, виробництво біогазу з відходів сільського господарства,

ядерна сировина, що використовується для одержання атомної енергії);

— неенергетичні, які включають підгрупу природних ресурсів, що постачають

сировину для різних галузей промисловості чи беруть участь у виробництві

за умови технологічної необхідності (корисні копалини, що не відносяться до

групи каустобіолітів, води, використовувані для промислового водопостачан-

ня, землі, зайняті промисловими об’єктами та об’єктами інфраструктури, лісо-

ві ресурси, що постачають сировину для лісохімії і будівельної індустрії, рибні

ресурси відносяться до даної підгрупи умовно, тому що нині видобуток риби й

обробка улову носять промисловий характер [2]);

Модуль 1. Теоретичні та методологічні основи управління ресурсами і витратами

— ресурси сільськогосподарського виробництва поєднують види ресурсів, що бе-

руть участь у створенні сільськогосподарської продукції (агрокліматичні — ре-

сурси тепла й вологи, необхідні для вирощування культурних рослин чи ви-

пасу худоби, земельні ресурси — земля та її верхній шар — ґрунт, що володіє

унікальною властивістю відтворювати біомасу, розглядаються і як природний

ресурс, і як засіб виробництва в рослинництва, рослинні кормові ресурси біо-

ценозів є кормовою базою худоби, що випасається, водні ресурси — води, що

використовуються в рослинництві для зрошення, а у тваринництві — для водо-

пою і утримання худоби).

Досить часто виділяють також природні ресурси невиробничої сфери чи безпосе-

реднього споживання. Це насамперед ресурси, що вилучаються з природного серед-

овища (дикі тварини, що підлягають промисловому полюванню, дикорослі лікарські

рослини), а також ресурси рекреаційного сектору, ресурси заповідних територій і ряд

інших.

ІІІ. Класифікація за ознакою вичерпності. Під час обліку запасів природних

ресурсів і обсягів їх можливого господарського вилучення використовують дані про

вичерпність запасів. За цією ознакою ресурси поділяються на вичерпні, невичерпні,

відновлювальні та не відновлювані та відносно відновлювані:

— вичерпні ресурси — це ті, що утворюються в земній корі чи ландшафтній сфері,

але обсяг і швидкість їхнього формування вимірюються за геологічною шка-

лою часу. У той же час потреби в таких ресурсах з боку виробництва або для

організації сприятливих умов існування людського суспільства значно переви-

щують обсяг і швидкість природного відтворення. Внаслідок цього неминуче

настає виснаження запасів природних ресурсів. До групи вичерпних відно-

сяться ресурси з неоднаковими швидкостями й обсягами формування. Це доз-

воляє провести їхню додаткову диференціацію;

— невичерпні, до яких відносяться кліматичні та водні ре сурси. Ці види ресурсів

зазвичай мають зворотний зв’язок на основі підтвердження термодинамічних

принципів (закону збереження маси та енергії). Нарощування використання

якогось із ресурсів понаднормово спричиняє різні зміни в інших ресурсних

групах і зміни їхньої інтегральної сукупності, що завжди супроводжуються

втратою якихось ресурсних груп, на які було розраховано господарство. Так,

надмірна експлуатація водних ресурсів річкового басейну призводить не лише

до нестачі води для ведення господарства в розташованих нижче ділянках і ба-

сейнах, до виснаження рибних та інших морських ресурсів, а й різко впливає

на рослинність, тваринний світ і навіть на клімат навколишніх територій, що, у

свою чергу, погіршує умови життя людей.

Усе це зумовлює необхідність вивчення інтегральної сукупності всіх ресурсних

складових у регіоні, а також проведення інвентаризації всіх ресурсів за народногос-

подарськими потребами і складання кадастрів. Кадастр — це систематичне зведення

даних, яке включає якісний і кількісний опис об’єктів і явищ ресурсного характеру з

їх економічною та соціально-економічною оцінкою. У деяких країнах (Канада, дер-

жави скандинавського півострова та ін.) ведуться роботи з інвентаризації ресурсів і

складання їх кадастрів. Зокрема практикується водний, детеріораційний (зведення

відомостей про погіршення природного середовища), земельний, ландшафтний, лісо-

вий, медико-біологічний (ступінь впливу природних комплексів на здоров’я люди-