Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях
Подождите немного. Документ загружается.
61
У часі,
тобто обмежений
періодом дії, коли закон
має юридину чинність
У просторі на який
поширюється дія закону
За колом осіб
які
підпадають під вплив закону:
на основі закону у них
виникають юридичні права і
обов’язки
з моменту ухвалення
території
дипломатичних
представництв і
консульств за кордоном
громадяни держави
за наявності
вказівки в законі
про надання йому
(або окремим
статтям)
зворотної сили
Право екстериторіальності держав – порядок, відповідно до
якого установи або фізичні особи, що розташовані або
перебувають на території іншої держави, розглядаються як такі,
що розташовані або перебувають на власній національній
території і підвладні законам і юрисдикції власної держави.
Дія нормативно-правового акта
усі
внутрішньодержавні,
спільні, іноземні,
міжнародні організації,
які не користуються
правом
екстериторіальності
особи з подвійним
громадянством
(біпатриди
)
особи без
громадянства (апатриди)
іноземці
закони (рішення),
ухвалені в результаті
референдуму, вводяться
в дію з моменту їх
опублікування, якщо в
них самих не
визначений інший строк
з часу, який зазначено
в постанові про порядок
введення закону в дію;
закони, у яких не
вказаний час набрання
чинності і щодо яких не
було постанови про
порядок введення в дію,
вступають у силу по
всій території України
одночасно після
закінчення 10-денного
строку з дня офіційного
опублікування
з часу, який
позначено в самому
законі
з моменту
опублікування
суходольний простір
– земна територія
водний простір
–
внутрішні води у
середині державних
меж і територіальні
води в межах 12
морських миль
повітряний простір над
державними межами
на висоті до 35 км.
надра
військові і
торговельні судна у
відкритому морі
повітряні кораблі, що
знаходяться в польоті
за межами України
космічна об’єкти
під прапором і
гербом держави
трубопроводи
підводні кабелі і
нафтові морські вишки
у загальному
правилі про
неодмінне
надання
зворотньої сили
кримінальному
закону, який
скасовує або
пом’якшує
кримінальну
відповідальність
Винятки
62
Правові відносини. Реалізація норм права
Правовідносини – це особливий різновид врегульованих нормами права
суспільних відносин, учасники яких мають суб’єктивні права і юридичні
обов’язки. У межах цих правовідносин життєдіяльності особи, держави,
суспільства забезпечений цивілізований і стабільний характер.
Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв’язок
Є ідеологічними відносинами – результатом свідомої діяльності
(поведінки) людей
Є вольовими відносинами
Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм
права у разі настання передбачених правовою нормою
фактів
Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою
взаємного зв’язку між конкретними суб’єктами через їх права, обов’язки,
повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах.
Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу.
Структура правовідносин
–
це основні елементи правовідносин
(суб’єкти) і доцільний спосіб зв’язку між ними на підставі суб’єктивних
юридичних прав, обов’язків, повноважень і відповідальності з приводу
соціального блага або забезпечення яких небудь інтересів.
Суб’єкти
(суб‘єктний склад) -
сукупність осіб, що
беруть участь у
правовідносинах
Об’єкт
-
те, з приводу
чого виникає
і
здійснюється
діяльність
його
суб’єктів
Зміст
це
суб’єктивне право
(та законний інтерес)
структура змісту –
спосіб взаємозв’язку,
що виникає на
підставі суб’єктивних
прав, обов’язків,
повноважень,
відповідальності
Юридичний
факт є
підставою
виникнення,
зміни і
припинення
правовідносин
Правовідносини
правомочна
сторона
зобов’язана
сторона
63
Юридичний зміст правовідносин
Суб’єктивне юридичне право
– вид і міра можливої (або
дозволеної ) поведінки суб’єкта
права, що встановлені
юридичними нормами для
задоволення його інтересів і
забезпечуються державою
Суб’єктивний юридичний
обов’язок – вид і міра
належної (або необхідної)
поведінки суб’єкта права, що
встановлені юридичними
нормами для задоволення
інтересів правомочної особи і
забезпечуться державою
Правомочність – складова
частина змісту суб’єктивного
права, що становить конкретну
юридичну можливість, яка
надається правосуб’єктній особі з
метою задоволення її інтересів
Структура суб’єктивного
юридичного обов’язку є
зворотним боком суб’єктивного
юридичного права і складається
із трьох елементів
Юридичний факт
– передбачена нормами права
конкретна соціальна обставина (дія, подія, стан), що є
підставою для настання певних юридичних наслідків.
Види юридичних
фактів за вольовою
ознакою
Дії за відповідністю
чи невідповідністю
праву
Події за ступенем
визначеності волі
суб‘єктів
абсолютні
відносні
правомірні
неправомірні
дії
події
стани
64
Суб’єкти правовідносин - це учасники правових відносин, які мають
суб’єктивні права та здатні виконувати юридичні обов’язки.
Індивідуальні
суб’єкти (фізичні
особи)
Колективні
суб’єкти
(юридичні особи)
Держава та її
структурні
одиниці
Соціальні
спільноти
Правосуб’єктність фізичних осіб
– це передбачена нормами
права здатність (можливість) бути у
часниками правідносин.
Правоздатність
це
передбачена нормами
права здатність суб’єкта
мати суб’єктивні права та
юридичні обов’язки.
Виника з моменту
народження і
припиняється зі смертю
особи.
Дієздатність
це
передбачена нормами
права здатність суб’єкта
своїми діями самостійно
виконувати та набувати
нових суб’єктивних прав і
юридичних обов’язків.
Деліктоздатність
це передбачена
нормами права
здатність суб’єкта
нести
відповідальність за
свої дії
Загальна
Спеціальна
Індивідуальна
Суб’єкти правовідносин
держава
державні
утворення
адміністрати
вно-
територіальні
одиниці
народ, нація,
етнічні групи,
громадяни
виборчого
округу тощо
релігійні
організації
громадські
об’єднання
комерційні
організації
органи
місцевого
самоврядування
державні
органи,
організації.
установи
особи з
подвійним
громадянство
м (біпатриди)
особи без
громадянства
(апатриди)
іноземні
громадяни
громадяни,
тобто індивіди,
що мають
громадянство
даної країни
65
Повна дієздатність настає з 18 років
Неповна (відносна) дієздатність 14-18 років
Часткова дієздатність від 6 до 14 років
Обмежена дієздатність
Абсолютна недієздатність – встановлена для осіб,
визнаних недієздатними за рішенням суду внаслідок
душевної хвороби чи слабоумства
Повна недієздатність до 6 років
обмеження прав і
свобод людини і
громадянина можливо
за рішенням суду
внаслідок
зловживання
спиртними напоями
або наркотичними
засобами
обмеження прав і свобод
людини і громадянина
законом держави
передбачено в тій мірі, в якій
це необхідно для захисту
основ конституційного ладу,
моральності, здоров’я, прав і
законних інтересів інших
осіб, забезпечення оборони і
безпеки країни
Дієздатність фізичних осіб
66
Реалізація норм права
–
це втілення розпоряджень правових норм у
правомірній поведінці суб’єктів права, в їх практичній д
іяльності
Реалізація
загальних
установлень – це
втілення в життя
загальних
установлень, які
містяться в
преамбулах законів,
статтях, що фіксують
загальні завдання і
принципи права та
правової діяльності.
Реалізація загальних
правових норм поза
правовідносинами – це
втілення в життя загальних
норм, які встановлюють
правовий статус і компетенцію
суб’єктів права, тобто
безперешкодне використання
суб’єктивних юридичних прав
і свідоме виконання
суб’єктивних юридичних
обов’язків – без конкретних
зв’язків або відносин між
суб’єктами права.
Активні Пасивні
проста
додержання
виконання
використання
складна
застосування
Форми реалізації
правових норм поза
правовідносинами
Форми реалізації права
за складністю і
характером дії суб‘єктів
Форми реалізації права
за кількістю суб‘єктів
Індивідуальна Колективна
Реалізація
конкретних
правових норм у
конкретних
правовідносинах –
це втілення в реальні
відносини
конкретних норм
права
67
Правозастосування – це здійснювана в процедурно-процесуальному
порядку владна- організуюча діяльність компетентних державних органів і
посадових осіб, яка полягає в індивідуалізації юридичних норм стосовно
конкретних суб’єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм
права.
Має владний характер, тому що це діяльність
компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках
наданих йому (їй) повноважень
Має індивідуалізований, персоніфікований характер, тому
що являє собою вирішення конкретної справи, життєвого
випадку, певної правової ситуації на основі норм права.
Має процедурно-процесуальний характер, тому що являє
собою офіційний порядок дій, складається з низки стадій.
Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди
інтелектуальна діяльність. Для застосування норм права
необхідно свідомо проводити низку дій.
Здійснюється на основі норм права.
Має юридично оформлений характер – завершується
ухваленням спеціального акта (у більшості випвдків
письмового), який називається актом застосування норм
права або правозастосовним актом.
У своїй результативній частині (правозастосовний акт)
завжди відіграє роль юридичного факту, який породжує,
змінює або припиняє конкретні правовідносини.
Стадії застосування норм права
Встановлення
фактичних обставин
справи
Встановлення юридичної основи
справи – вибір і аналіз юридичних
норм (юридична кваліфікація
фактичних обставин).
Вирішення справи
і документальне
оформлення
ухваленого рішення.
Ознаки
68
Прогалина в праві – це повна або часткова відсутність у чинних
нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.
Засоби усунення
Аналогія права – вирішення справи або окремого
юридичного питання на основі принципів права,
загальних засад і змісту законодавства.
Прогалина в законі - повна або часткова відсутність
необхідних юридичних норм у даному законі.
Засоби усунення
Аналогія закону – вирішення
справи або окремого юридичного
питання на основі правової
норми, розрахованої наподібні
випадки.
Субсидіарне застосування норм
права – додаткове застосування
одного інституту або галузі права до
відносин, що регулюються іншим
інститутом або галуззю права.
69
Права людини і громадянина
Загальносоціальне право – це певні можливості учасників суспільного
життя, які об’єктивно зумовлюються рівнем розвитку суспільства і мають бути
загальними та рівними для всіходнойменних суб’єктів.
Права громадянина – це права члена державно організованого
громадянського суспільства.
Права людини – це міра можливої поведінки, що охороняється законом
і спрямована на задоволення інтересів людини. У сучасний період права
людини розглядаються як загальносоціальне поняття, що відображає
наднаціональні, загальнолюдські вимоги та стандарти в області свободи особи.
Правовий статус особи – юридично
закріплене положення особистості в
суспільстві
Струкутура
правові норми
та принципи, що
встановлюють
даний статус
правосуб‘єктність
основні права та
обов‘язки
законні
інтереси
громадянство(або
інше відношення до
держави – підданство,
безгромадянство та
ін.)
юридична
відповідальність
70
економічні права — це можливості людини реалізовувати свої здібності,
здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві матеріальних
та інших благ (зокрема, права на власність щодо засобів виробництва;
здобуття професії; вибір та здійснення трудової або іншої діяльності;
сприятливі умови та справед
ливу оплату праці; відпочинок і дозвілля)
культурні (гуманітарні) права — це можливості збереження і розвитку
національної самобутності, доступу до духовних здобутків людства, їх
засвоєння, використання та участі у подальшому вдосконаленні (зокрема,
право на освіту й виховання; користування надбаннями культури і
мистецтва; наукову, технічну і ху
дожню творчість; авторські права)
особистісні права — це можливості збереження, розвитку і захисту
морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду та
духовності (зокрема, право на ім'я; честь і гідність; свободу сумління,
переконань та їх прояву й поширення)
фізичні (інакше кажучи, вітальні, тобто життєві) права — це можливості
людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її
біологічних, матеріальних потреб (зокрема, права на життя; фізичну
недоторканність; вибір місця проживання; беззпечне природне
середовище; житло; належний рівень матеріального забезпечення;
власність на предмети споживання; медичне обслуговування та інші види
соціального забезпечення)
Права людини
політичні права — це можливості людини брати участь у державному і
громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних
органів, а також громадських об'єднань політичного спрямування
(зокрема, право на громадянство та правосуб'єктність; участь у
формуванні представницьких органів державної влади та місцевого
самоврядування; участь у державному управлінні суспільством; участь у
створенні й діяльності громадських об'єднань; державний захист від
порушень прав і свобод
людини)