Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

Сутність держави

Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, який виражає

єдність загальносоціальних і вузько-класових (групових) інтересів громадян.

Будь-яка держава, незалежно від форми, разом із вирішенням суто класових

завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не

може функціонувати жодне суспільство.

класовий аспект

– захист

інтересів економічно

панівного класу, здійснення

організованого примусу

загальносоціальний аспект

– захист інтересів

усього суспільства, забезпечення суспільного

блага, підтримка порядку, забезпечення засобами

транспорту й зв‘язку, будівництво доріг, боротьба

з епідеміями, злочинністю, вживання заходів

задля забезпечення миру та ін.

Держава

–

суверенна політико-територіальна організація суспільства,

що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі

юридичних норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних,

групових, індивідуальних інтересів зі спиранням, у разі потреби, на

легальний примус.

Держава

держава є організацією правопорядку (Цицерон, Г.Кельззен)

держава є сукупністю людей, території та суверенної влади (Л.Дюгі,

Г.Еллінек, Г.Шершенєвич, М.Грушевський)

держава – форма співжиття людей, певний психічний зв'язок між

ними (Л.Петражицький, Ф.Кокошкін)

держава – машина для придушення одного класу іншим (К.Маркс,

Ф.Енгельс, В.Ленін)

держава – це велика сім’я (Конфуцій, Р.Фільмер)

держава – це живий організм (І.Солсберійський, Г.Спенсер)

Сутність держави

Типологія держав

Історичний тип держави – це сукупність найбільш суттєвих ознак, які

проявляються в єдності закономірностей і тенденцій розвитку, відображають

відповідний рівень їх розвитку на певному історичному етапі. Типологія – це

теорія про типи.

Формаційний підхід (К. Маркс).

В основу

формаційного підходу покладено поняття

суспільно-економічної формації –

історичного типу суспільства, що ґрунтується

на певному способі виробництва. Перехід від

однієї суспільно-економічної формації до

іншої відбувається внаслідок зміни таких, що

віджили, типів виробничих відносин і зміни

їх новим економічним ладом.

Поняття історичного типу держави

пов‘язується із встановленням закономірної

залежності класової сутності держави від

домінуючих у суспільстві економічних

відносин.

Відповідно до такого підходу виділяють

наступні історичні

Цивілізаційний підхід (Г.Кельзен, Коркунов,

А.Тойнбі). В основу типології держав

прихильниками цивілізаційного підходу

покладено духовно-моральні й культурні

чинники суспільного розвитку, а не тільки

соціально-економічні умови життя суспільства.

На основі ступеня розвиту духовності народу,

культури, ідеології, національного характеру,

менталітету, географічного середовища та інших

чинників розрізняють первинні й вторинні

цивілізації.

Первинні це ті, яким була притаманна

командно-адміністративна система влади

(Єгипет, Персія, Спарта, Афіни). Вторинні –

держави Західної Європи, Північної Америки,

Сідної Європи, Латинської Америки тобто

сучасні держави, які характеризуються передусім

правовою організацією влади.

Види

Типи держав

за способом набуття влади

за рівнем захисту прав і свобод людини і громадянина

Кожний із двох підходів має свої переваги і недоліки,

оскільки акцентує увагу на одних і недооцінює інші

чинники державності.

рабовласницький

первинні

місто

держава; єгипетська;

китайська; цивілізація

Межиріччя (Вавилон)

легітимні

(законне

набуття

влади)

нелегітимні

(набуття влади

здійснено

незаконним

шляхом) типи.

правов

–

держави

із режимом

конституційної

законності

не правові

, або

держави з режимом

беззаконня чи режимом

революційної законності

вторинні

західна; православна;

слов’янська; далекосхідна; степова

(вторинні). А.Тойнбі нараховує 21

цивілізацію

типи цивілізацій

типи держави

соціалістичний

(комуністичний)

тоталітарний

буржуазний

(капіталістичний)

феодальний

Держави, які існують

у промислово

розвинутих країнах

соціально

орієнтованого,

«соціалізованого»

капіталізму.

Держави, які існують у країнах, що переходять від

авторитарно-бюрократичного ладу псевдосоціалізму

до громадянського суспільства і перетворюються з

організації тоталітаризованої влади колишньої

партійно-управлінської верхівки на організацію

влади більшості населення (зокрема, колишні

радянські республіки та історично аналогічні їм

держави).

Держава соціально

демократичної орієнтації

це

організація політичної влади більшості населення у суспільстві

з різноманітними формами приватної та суспільної власності

на засоби виробництва, яка постійно поліпшує умови для

здійснення основних прав людини, прав нації та народу на

загальнолюдських засадах свободи, справедливості й

солідарності.

Види

Розвиток

продуктивних сил і

відповідна зміна

виробничих

відносин.

Зміна соціальної

структури суспільства;

зміна панівного в економіці

класу, виникнення нового

співвідношення класових

та інших соціальних сил.

Перехід державної

влади до представників

іншого класу або іншої

соціальної групи, а отже

зміна соціальної

сутності держави.

Основні причини зміни типів держави

Функції держави

Функції держави – головні напрями внутрішньої і зовнішньої

діяльності держави, обумовлені її цілями й завданнями, що характеризують її

класову і загальнолюдську сутність.

за територіальною спрямованістю чи об‘єктами діяльності функції

цивілізованої держави можна розділити на внутрішні й зовнішні.

за способами діяльності функції держави поділяються на

: законодавчу,

виконавчу (управлінська), судову, правоохоронну, інформаційну.

постійні

—

напрямки діяльності, які відображають постійне розв’язання

державою завдань, протягом всього періоду її існування (наприклад, видання

нормативно

правових актів)

додаткові

—

доповнюють та є допоміжними для основних (зміцнення

збройних сил, забезпечення їх озброєнням)

економічна

виконавчі — зміст яких полягає у здійсненні виконавчо-розпорядчих

повноважень з метою реалізації державних

рішень

тимчасові

—

спрямовані на розв’язання тимчасових потреб (подола

ння наслідків

стихійного лиха, введення надзвичайного стану тощо)

за тривалістю виконання

за соціальним значенням

основні функції

—

характеризують найбільш важливі, ключові напрямки

діяльності держави (прийняття законів, оборона країни, захист правопорядку та

забезпечення законності)

за сферами суспільного життя

політична

соціальна

функція

за характером повноважень, що здійснюються вищими органами влади

законодавчі

—

змістом яких є розробка та прийняття нормативно

правових актів (державно-владних повноважень)

судові

—

змістом яких є здійснення правосуддя з метою захисту та

охорони прав і свобод людини, інтересів інших суб’єктів та держави

Класифікація функцій держави

Політична

вироблення внутрішньої політики держави,

регулювання сфери політичних відносин, забезпечення

народовладдя;

Економічна

регулювання сфери економічних відносин, створення

умов для розвитку виробництва; організація виробництва на основі

визнання й захисту різних форм власності, підприємницької

діяльності; прогнозування розвитку економіки

Інформаційна

організація й забезпечення системи одержання,

використання, по

ширення й зберігання інформації

Соціальна

– забезпечення соціальної безпеки громадян, створення умов

для повного здійснення їхнього права на працю, життєвий достатній

рівень та ін.

Екологічна

забезпечення екологічної безпеки й підтримка

екологічної рівноваги на території держави; охорона й раціональне

використання природних ресурсів

Фіскальна оподатковування й фінансового контролю

–

організаціяй забезпечення системи оподатковування й контролю над

легальністю доходів громадян і їхніх об'єднань, а також за витратою

податків

Правоохоронна

– забезпечення охорони конституційного ладу,

прав і свобод громадян, законності й правопорядку

Культурна

(духовна, ідеоло

гічна)

консолідація націй, розвиток

національної самосвідомості; сприяння розвитку самобутності всіх

корінних народів і національних меншостей; організація утворення,

сприяння розвитку культури, науки; охорона культурної спадщини та

ін.

Правозахисна

забезпечення захисту основних прав і свобод

людини і грома

дянина

Внутрішні функції

Політична (дипломатична)

– встановлення й підтримка

дипломатичних відносин з іноземними державами відповідно

до загальноприйнятих норм і принципами міжнародного права

Економіч

на

встановлення й підтримка торгово-економічних

відносин з іноземними державами; розвиток ділового

партнерства й співробітництва в економічній сфері з усіма

державами, інтеграція у світову економіку та ін.

Культурна(гуманітарна)

підтримка і розвиток культурних і

наукових зв’язків з іншими державами; державами;

забезпечення збереження історичних пам’ятників та інших

об’єктів, що мають культурну цінність; вживання заходів до

повернення культурних цінностей свого народу, що

знаходяться за рубежем

Інформаційн

участь у розвитку світового інформаційного

простору, встановлення режиму використання інформаційних

ресурсів на основі рівноправного співробітництва з іншими

державами

Екологічна підтримка екологічного виживання на планеті

Оборона держави

– захист державного суверенітету від

зовнішніх зазіхань як економічними, дипломатичними, так і

військовими способами

Співробітництво з міжнародними організаціями –

підтримка інтеграційних процесів

Підтримання світового правопорядку

– участь у

врегулюванні міжнаціональних і міждержавних конфліктів;

боротьба з міжнародними злочинами

Зовнішні функції

Правові форми

пов’язані з

правовим забезпеченням

функцій, а також можливістю їх

охорони примусовими

засобами

Організаційно

правові форми

спрямованість

діяльності державних органів, підприємств та

установ на роз’яснення чинного законодавства,

матеріальне забезпечення виконання різних

державних функцій (бухгалтерський облік,

статистика, підготовка та перепідготовка кадрів

тощо).

правотворча

тобто

діяльність спеціальних

державних органів з розробки

та прийняття нормативно-

правових актів, зміни, або

відмінення правових норм,

що регламентують процес

реалізації функцій

держави

правореалізуюча,

тобто

діяльність спеціальних

державних органів з виконання

нормативних приписів, які

приймаються в результаті

діяльності правотворчих органів

правоохоронна, тобто

діяльність спеціально створених

державою органів з метою

забезпечення охорони норм

права від правопорушень

інтерпретаційно

правова

діяльність

компетентних органів і посадових осіб, що

полягає у виконанні юридично значимих дій по

офіційному тлумаченню (інтерпретацій)

правових норм, яка завершується прийняттям

актів тлумачення (інтерпретаційних атів)

установча

діяльність, що полягає у

виконанні юридично значимих дій по

формуванню, перетворенню або скасуванню

органів держави, їх структурних підрозділів,

посадових осіб

кон

трольно

наглядова

діяльність, що

полягає у виконанні юридично значимих дій по

спостереженню (перевірці) за додержанням

підконтрольними суб‘єктами правових норм і

припиненню правопорушень певними

організаційно-правовими засобами і

здійснюється органами законодавчої,

виконавчої і судової влади – в різному обсязі

Організаційні форми

– управлінська діяльність, що позбавлена юридичної

оболонки: не вимагає суворого юридичного оформлення, не пов’язані з

виконанням юридично значимих дій, які тягнуть за собою правові наслідки.

Правом регулюється лише загальна процедура вчинення ді

організаційно-регламентуюча розробка наукових рекомендацій підготовка

наукових проектів, організація виборів та ін.

організційно-господарська – організація бухгалтерського обліку, статистики,

постачання та інша оперативно-технічна і господарська робота

організаційно-контролююча – організація недержавного контролю в різних

сферах суспільних відносин як об’єктах діяльності держави

організаційно

ідеологічна

(інформаційна)

–

організація

інформування про нормативні

акти, їх роз’яснення, формування суспільної думки та проведення іншої

пропагандистської роботи

Форми і методи здійснення

функцій держави

Методи здійснення функцій держави

Методи здійснення функцій держави – це засоби, способи і прийоми,

що застосовуються при здійсненні функцій держави в межах їх форм.

Правові методи

–

засоби,

способи і прийоми, за

допомогою яких

здійснюється нормотворча,

правоохоронна,

правозастосовна,

установча, контрольно-

наглядова, інтерпретаційно-

правова форми діяльності

держави.

Організаційні методи

засоби, способи і

прийоми, за допомогою

яких здійснюються

відповідні форми

організаційної діяльності

держави. Можуть бути

загальними і конкретними

Організаційно-

правові - засоби,

способи і прийоми,

що одержали

закріплення у

відповідних

нормативно-

правових актах.

переконання —

реалізується шляхом

правового виховання

населення,

проведення

профілактичних

заходів різного

характеру

заохочення —

реалізується шляхом

надання різних пільг і

нагород колективам та

особам, які не допускають

правопорушень і беруть

активну участь у боротьбі з

правопорушниками

примус —

реалізується шляхом

застосування до

суб’єктів, які скоїли

правопорушення,

законних заходів

покарання,

перевиховання та

власне стимулювання

людей до виконання

норм права

безпосереднього

управління –

здійснення

виконавчо-

розпорядчої

діяльності

державних органів

відповідно до їх

компетенції

інформування

оповіщення про

рішення,

прийняті

державою з

метою

формування

суспільної думки

рекомендації - при наданні

свободи вибору дій

орієнтування громадян на

бажаний варіант поведінки

Методи

здійснення

функцій держави

Методи здійснення функцій держави

Форма держави

Форма держави — порядок (спосіб) організації та здійснення державної

влади в країні.

Форма державного

правління - порядок

утворення і

організації вищих

органів влади в

державі.

Форма державного

устрою - порядок поділу

території держави на

певні складові частини і

співвідношення влади

між ними і державою у

цілому.

Форма державного

(політичного) режиму -

порядок здійснення

державної влади у певні

способи певними

методами і засобами.

Монархія

Республіка

Унітарна держава

Федерація

Конфедерація

Імперія

Співдружність

Антидемократичний

Демократичний

Форма держави

Види форм державного правління

Монархія

орма державного правління,

при якій державна влада зосереджена цілком

або частково в руках однієї особи – монарха,

передається в спадщину, не залежить від

населення.

Республіка

- форма державного

правління, при якій вища державна влада

здійснюється представницькими

загальнонаціональним органом влади

(парламентом), обраним населенням на

певний строк.

Абсолютна (необмежена)

Влада монарха не обмежена

конституцією. Він здійснює законодавчу

діяльність, керує урядом, який формує

сам; контролює правосуддя. В

первозданному вигляді збереглася в

султанаті Оман.

Сучасна абсолютна монархія має, як

правило, конституцію і парламент.

Конституція затверджує абсолютну владу

монарха, а парламенту приділяється роль

консультативної ради при монарху

(Кувейт, Саудівська Аравія)

Конституційна (обмежена)

Влада монарха обмежена конституцією

Президентська

Глава держави (президент) одноособово

або з наступним схваленням парламенту

формує склад уряду, яким, як правило,

керує сам (США, Мексика, Іран,

Швейцарія та ін.)

Парламентська

Глава держави (президент) не може

впливати на склад і політику уряду,

який формується виключно

парламентом і підзвітний лише йому

(Італія, ФРН)

Змішана

Глава держави (президент) особисто

пропонує кандидатуру і склад уряду,

котрий підлягає обов‘язковому

затвердженню всім парламентом

(Україна, Франція, Фінляндія)

Нетипові форми монархії

Нетипові форми республіки

Парламентська

Глава держави

(монарх) не може

прямо впливати на

склад і політику

уряду, що формується

виключно

парламентом і лише

йому підзвітний

(Англія, Данія,

Швеція, Японія).

Дуалістична

Глава держави

(монарх)

особисто

формує склад

уряду, яким

керує сам або

через

призначеного

ним прем‘єр-

міністра).

теократична

республіка

(Іран,

Афганістан)

президентська

монократична

республіка (в

умовах

однопартійного

політичного

режиму лідер партії

проголошувався по

життєво

президентом, а

парламент

реальних

повноважень не

має – Заїр, Малаві).

виборна

, яка

об’єднує елементи

монархії і республіки

(Малайзія – монарх

обирається через

кожні 5 років з числа

спадкових султанів 9

штатів)

колективна

монархія (ОАР –

повноваження

монарха належать

Раді емірів семи

об’єднаних у

федерацію

еміратів)

теократична

(Ватикан – політична і

духовна влада держави

зосереджені в руках

духовенства. А глава

церкви одночасно є і

світським главою

держави).