Тимченко С.М., Коломоєць Т.О. Правознавство у схемах та визначеннях

Подождите немного. Документ загружается.

Система права відображає реально існуючу сукупність суспільних

відносин, що обумовлює поділ права на певні частини залежно від

конкретного змісту тих суспільних відносин, які регулюються нормами

права.

Публічне Приватне

Адміністративно

процесуальне

–

система юридичних норм, що регулюють

правовідносини, які складаються під час

здійснення адміністративного

судочинства в результаті оскарження в

суді будь-яких рішень, дій чи

бездіяльності представників влади.

Цивільно

процесуальне право

– система юридичних норм, що

регулюють судочинство у

справах про захист порушених і

оспорюванних прав, свобод і

законних інтересів громадян,

організацій та інших суб’єктів

цивільних, трудових та інших

правовідносин

Кримінально

процесуальне право

–

система юридичних норм, які регулюють

суспільні відносини, що виникають у

зв’язку з виробництвом по кримінальних

справах, шляхом створення особливої

процедури їх порушення, розслідування,

розгляду і вирішення.

Галузі процесуального права

Галузь пра

ва

–

відносно

самостійна

сукупність

юридичних норм,

яка регулює якісно

однорідну сферу

(рід) суспільних

відносин

специфічним

методом правового

регулювання.

Інститут права

– система відносно

відокремлених від

інших і пов’язаних

між собою

правових норм, які

регулюють певну

групу (вид)

однорідних

суспільних

відносин

Підгалузі

права – система

однорідних

предметно

пов’язаних

інститутів

певної галузі

права. Підгалузі

є у багатьох

галузей права.

Норми права

це

первинний елемент

системи права,

який відбиває

основні властивості

права:

нормативність,

формальну

визначеність,

державну

примусовість.

Система права

Підгалузі права – система однорідних предметно пов’язаних інститутів

певної галузі права. Підгалузі є у багатьох галузей права але не у кожній.

Види інститутів права

За функціональною

роллю

За субординацією у

правовому регулюванні

Галузеві і міжгалузеві інститути

За надгалузевою

приналежністю

За галузевою

приналежністю

Види підгалузей

Цивільного права – право

власності, зобов‘язальне

право, авторське право,

сімейне право та ін.

Фінансового права –

банківське, податкове,

бюджетне право

Екологічного

права – лісове,

гірське, водне

інститути приватного права

інститути публічного права

матеріальні

процесуальні

регулятивні

охоронні

інститути конституційного права

інститути цивільного права

інститути адміністративного права

інститути кримінального права

інститути сімейного права та ін.

Система законодавства.

Систематизація нормативно-правового матеріалу

Систематизація нормативно-правових актів це діяльність

компетентних державних органів та уповноважених організацій з метою

впорядкування і вдосконалення дії всіх нормативно-правових актів, відміни чи

зміни застарілих норм і створення нових, відповідно до потреб та розвитку

суспільного життя

Загальна

–

утворення

зведених кодифікованих

актів з основних галузей

законодавства. Загальним

кодифікованим актом

конституційного права є

Конституція.

Галузева

–

об‘єднання норм

права за предметом і методои

правового регулювання, тобто в

межах певної галузі права

(Цивільний ко

декс).

Інкорпорація

форма

систематизації, що

передбачає

об’єднання в

певному порядку

чинних нормативно-

правових актів у

збірники без

внесення змін до їх

змісту.

Кодифікація

діяльність

правотворчих державних

органів зі створення

нового,

систематизованого

нормативно-правового

акта, шляхом глибокого

переопрацювання

чинного законодавства і

внесення до нього

суттєвих змін.

Консолідація

форма

систематизації, метою

якої є об’єднання

кількох нормативно-

правових актів, що

регулюють однорідну

сферу суспільних

відносин в один

нормативно-правовий

акт без суттєвих змін

його змісту.

Види систематизації

Види

кодифікації за

обсягом

Спеціальна (внутрішньогалузева)

– об‘єднання правових норм у межах

підгалузі права або одного чи

деклькох інститутів (Вдний кодекс,

Лісов

ий кодекс та ін.)

Міжгалузева (комплексна)

об‘єднання норм не за

конкретними галузями права а

за предметомрегулювання

комплексної сфери

суспільних відносин

(Повітряний кодекс та ін.)

Види кодифікації за

формою вираження

Кодифіковані закони (завжди

маю

ть офіційний характер)

Кодифіковані підзаконні акти

(завжди мають офіційний характер)

Конституція

–

основний закон

громадянського суспільства і

держави найвищої юридичної

сисли, прийнятий народом шляхом

референдуму або від його імені

парламентом, що регламентує

основи суспільного, політичного,

економічного життя суспільств,

права і свободи громадян, визначає

міжі здійснення державної влади.

Основи законодавства

–

кодифікований акт, яким

встановлюються основні заальні

положення і принципи правового

регулювання у відповідній сфері

суспільних відносин.

Статут

кодифікований

підзаконний акт, що регулює

діяльність певних відомств,

міністерств, організацій ту чи

іншу сферу управління

(Статут залізниць, Статут

підприємства)

Положення

–

кодифікований

підзаконний акт, що становить

систему нрмативних приписів,

які визначають правовий

статус, завдання і компетенцію

державних органів, організацій

і установ (Положення про

службу в органах внутрішніх

справ)

Правила

–

кодифікований

підзаконний акт, що становить

систему нормативних

приписів, які визначають

правовий порядок здійснення

певного роду діяльності

(Правила дорожнього руху)

Кодекс

–

систематизований

законодавчий акт, що

регламентує однорідну сферу

суспільних відносин.

Види інкорпорації

Офіційна

–

здійснюєтьс

я від

імені правотворчого органу,

що сам підготував чи схвалив

збірник

Неофіційна

–

здійснюється без

офіційного схвалення

правотворчого органу, з

ініціативи видавництв, наукових

і навчальних установ та ін.

Хронологічна

–

упорядкування нормативно-

правових актів за часом

вступу їх у дію

Предметна

упорядкування

нормативно-правових актів за

предметною ознакою:

галузями, інститутами права,

сферами державної діяльності.

Норма права – це загальнообов’язкове, формально-визначене правило

поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою

як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і

справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів

(волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж

до примусу.

Норми органівпредставницької влади, норми глави держави, норми

органів виконавчої влади, норми громадських об’єднань, комерційних

організацій, трудових колективів підприємств.

Правило поведінки регулятивного характеру

Загальнообов’язкове правило поведінки

Правило поведінки загального характеру

Формально-визначене правило поведінки представницько-

зобов’язуючого характеру

Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку

Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного

впливу, аж до примусу

Види норм права

Заохочувальні,

рекомендаційні

Матеріальні, процесуальні Загальні, місцеві

Постійні, тимчасові

Регулятивні, охоронні

Дозвільні, що

зобов’язують, заборонні

Імперативні, диспозитивні

Ознаки

Загальні, спеціальні, виняткові

Спеціалізовані норми – нетипові правові розпорядження, тобто

розпорядження «нестадартного» характеру, у яких відсутні ти чі інши

властивості, ознаки, об’єктивно притаманні класичній моделі норми права.

Загальнозакріпні

норми, або норми-

начала

Установчі

норми, або

норми-принципи

Пргностичні норми,

або норми

цілі

Декларативні

норми, або норми-

оголошення

Дефінітивні

норми, або норми-

дефініції

Елементи норми права

Гіпотеза –

частина норми

права, що вказує за

яких обставин

норма вступає в

дію.

Диспозиція –

частина норми права

в якій формулюється

саме правило

поведінки, права і

обов‘язки.

Санкція – частина

норми, що встановлює

заходи (вид і розміри)

державного примусу,

застосовувані при її

порушенні.

Спеціалізовані

норми

Правотворчість. Джерела (форми) права

Правотворчість – це правова форма діяльності держави та

уповноважених організацій з прийняття, зміни, призупинення дії і скасування

юридичних норм. Як елемент правового регулювання правотворчість є

результатом об’єктивного розвитку суспільних відносин, безпосередньо

спрямованою на їх врегулювання. Це найважливіший засіб управління

суспільством, з точки зору формування стратегії його розвитку, а також

показник його цивілізованості та демократизму.

Принципи

Функції

Загальні Спеціальніі

Первинного регулювання суспільних відносин

Відновлення правового матеріалу

Заповнення прогалин у праві

Упорядкування нормативно-правового матеріалу

Гуманізм Демократизм

Гласність Законність

Науковість Системність

Оперативність

Поєднання

динамізму і

стабільності

Плановість

Старанність і

скурпульозність

підготовки

Професіоналізм

Техніко-

юридична

досконалість

Урахування

місцевого досвіду

Правотворчість

Види

Форми

Закон

одавча діяльність,

тобто діяльність, пов’язана

з підготовкою і

прийняттям законодавчих

актів (законотворчості)

Підзаконна правотворча

діяльність, тобто

діяльність, пов’язана з

подготовкою і прийняттям

підзаконних актів

(підзаконна

правотворчість

)

Безпосе

редня правотворчість

–

видання

нормативно-правових актів органами держави і

уповноваженими на те посадовими особами

Спільна правотворчість

–

спільне прийняття

нормативного акта (нормативні угоди)

Санкціонована правотворчість

–

санкціонування актів, прийнятих організаціями

(комерційними і некомерційними); попередній

дозвіл їх видання.

Делегована правотворчість

–

делегування

правотворчих повноважень вищого органа держави

нижчим

Джерела права – характеризують як умови формування права, тобто це

фактори правотворчості та загальнолюдські цінності, що безпосередньо

впливають на процес формування та функціонування права

Нормативно-правовий акт — письмовий документ, який виданий в

установленому порядку компетентним органом держави і містить

правові норми загального характеру

Правовий прецедент — це джерело права, що виражене в

об’єктивованому рішенні органу держави, містить юридичне положення

або надає тлумачення спірному питанню, або ж вирішує в певному

розумінні не передбачене в законі питання, якому надається формальна

обов’язковість при вирішенні всіх наступних аналогічних справ

Нормативно-правовий договір - це угода між двома і більше

суб'єктами правотворчості, що містить обов'язкові для них приписи

Правовий звичай- акт-документ, який містить норми-звичаї (правила

поведінки, що склалися в результаті багаторазового повторення людьми

певних дій), котрі санкціоновані державою і забезпечуються нею

Правова доктрина — це науково оформлені концептуальні ідеї,

спрямовані на вдосконалення права, що містяться в працях учених-

юристів

Релігійно-правова норма- акт-документ, якиймістить церковний

канон або іншу релігійну норму, що санкціонується державою для

надання їй загальнообов‘язкового значення ітзабезпечується нею

(Бібілія, Коран)

Міжнародно-правовий акт (договір) – спільний акт-документ,двох

або декількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну

чи припинення прав і обов‘язків у різноманітниз відносинах між ними

Джерела права

Правовий акт – це письмовий документ, який прийнятий компетентним

органом держави або уповноваженим суб’єктом і встановлює, змінює,

припиняє чи конкретизує певну норму права, містить розпорядження

загального характеру і постійної дії, розрахований на багаторазове

застосування.

За формою

вираження

Письмовий (акт

документ)

Усний

(заяви,

розпорядження, накази,

вказівки)

Конклюдентний

(акт

дія)

Нормативно

правовий акт

–

офіційний акт

волевиявлення (рішення)

уповноважених суб’єктів права, що встановлює (змінює, скасовує) правові

норми з метою регулювання суспільних відносин. Або інакше: акт

правотворчості, який містить юридичні норми.

Види

За сферою дії

За характером

волевиявлення

За галузями

законодавства

За суб’єктами

нормотворчості в

Україні

За способом

встановлення державою

визнані державою

санкціоновані

державою

ухвалені державою

загальні

спеціальні

локальні

кримінальні

адміністративні

кримінально-

процесуальні

адміністратив

но-

процесуальні

та ін.

цивільні

акти скасування

норм права

акти заміни норм

права

акти

встановлення

акти органів

місцевого

державного

управління

акти

правоохоронних

органів

акти виконавчих

органів

нормативні акти

законодавчих

органів

Закон – нормативно-правовий акт представницького вищого органу

державної влади (або громадянського суспільства / безпосередньо народу / ),

який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і

обов’яязки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з

дотриманням особливої законодавчої процедури.

За значенням і

місцем у системі

законодавства

Конституції

конституційни закони

звичайні поточні закони

забезпечуючі (оперативні закони)

Види законів за

строком дії

постійні

тимчасові

надзвичайні

Види законів за

суб’єктами

законотворчості

ухвалені громадянським

суспільством

ухвалені законодавчим органом

держави

Види законів за

межами дії

закони України

закони Автономної республіки Крим

Види законів за

структурною формою

кодифіковані

некодифіковані

Види законів за

галузевою ознакою

конституційно-правові

цивільно-правові

адміністративно-правові