Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

Судини великого кола кровообігу 291

стегнової артерії) та гілками передньої ве-

ликогомілкової артерії утворюють навко-

ло коліна густу суглобову сітку коліна

(rete articulare genus), що постачає кров'ю

м'які тканини, кістки, м'язи та внутріш-

ньосуглобові утвори колінного суглоба.

Передня великогомілкова артерія

(a. tibialis anterior) (див. мал. 207, 208)

через передній отвір гомілково-підколін-

ного каналу потрапляє в передню ділян-

ку гомілки, де спускається між т. tibialis

anterior і т. extensor digitorum longus

(нижче т. extensor hallucis longus) і пе-

реходить у тильну артерію стопи. Арте-

рію супроводжують дві вени й глибокий

малогомілковий нерв. На своєму шляху

передня великогомілкова артерія дає гіл-

ки: передню і задню поворотні великого-

мілкові артерії (аа. recurrentes tibiales

anterior et posterior), які, піднімаючись

догори, беруть участь в утворенні сугло-

бової сітки коліна; численні м'язові гілки

до передніх м'язів, скелета та шкіри го-

мілки; присередні й бічні передні кісточ-

кові артерії (аа. malleolares anteriores

medialis et lateralis), які відгалужуються

на рівні відповідних кісточок і належать

до складу присередньої та бічної кісточ-

кових сіток (rete malleolarе mediale et

laterale).

Задня великогомілкова артерія (a. ti-

bialis posterior) (див. мал. 207) — безпо-

середнє продовження підколінної артерії.

Через гомілково-підколінний канал арте-

рія йде донизу і під malleolus medialis

ділиться на присередню та бічну підош-

вові артерії. Задню великогомілкову ар-

терію супроводжують дві вени, а ззовні

до неї прилягає великогомілковий нерв.

Бічні гілки задньої великогомілкової

артерії: гілки до м'язів, кісток і шкіри зад-

ньої ділянки гомілки; гілка, що огинає

малогомілкову кістку (r. circumflexus fibu-

lae) до верхньої третини малогомілкової

кістки та колінного суглоба; присередні

кісточкові гілки (rr. malleolares mediales)

до заплесново-гомілкового суглоба і п'ят-

кової кістки. Малогомілкова артерія (а.

peronea) — досить помітна судина, що

проходить у нижньому м'язово-малогоміл-

ковому каналі та віддає бічні кісточкові

гілки (аа. malleolares laterales), прониз-

ну гілку (r. perforans), гілки до тилу сто-

пи, малогомілкової кістки та м'язів.

Тильна артерія стопи (a. dorsalis pedis)

(див. мал. 208) — безпосереднє продов-

ження передньої великогомілкової артерії.

Вона проходить під тримачем розгиначів

і прямує до першого міжплеснового про-

міжку, зверху над зв'язками і кістками

назовні від сухожилка т. extensor hallucis

longus, що є орієнтиром для знаходжен-

ня артерії.

Гілки тильної артерії стопи: присередні

й бічні заплеснові артерії (аа. tarseae

mediales et laterales) — дрібні гілки до тка-

нин присередньої й бічної ділянок заплесна.

Дугоподібна артерія (a. arcuata), почавшись

на рівні присередньої клиноподібної кістки,

йде до бічного краю стопи. Віддає тильні

плеснові артерії (аа. metatarsales dorsales),

які йдуть до II —III міжплеснових про-

міжків. Кожна з них розпадається на тильні

пальцеві артерії та пронизні гілки для спо-

лучення з однойменними підошвовими гілка-

ми. Крім того, від тильної артерії відходить

глибока підошвова артерія (а. plantaris

profundus), яка, пронизавши перший між-

плесновий проміжок, зливається з бічною

підошвовою артерією, утворюючи підошво-

ВУ Дуіу.

Підошвову поверхню стопи постачають

кров'ю присередня й бічна підошвові ар-

терії — кінцеві гілки задньої великогоміл-

кової артерії.

Присередня підошвова артерія (а. plan-

taris medialis) (мал. 209) у вигляді неве-

ликого стовбура проходить присередньою

борозною підошви, несе кров до прилеглих

м'язів, зв'язок, кісток і на рівні головки

першої плеснової кістки зливається з пер-

шою підошвовою плесновою артерією.

Бічна підошвова артерія (а. plantaris

lateralis) більша, ніж попередня; прохо-

дить бічною борозною підошви біля осно-

ви V плеснової кістки, відхиляється при-

середиьо і переходить у підошвову дугу

(агcus plantaris), яка закінчується на рівні

першого міжплеснового проміжка після

з'єднання її з глибокою підошвовою гіл-

кою та з присередньою підошвовою арте-

рією. Від підошвової дуги до найближчих

10*

292 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Мал. 209. Бічна і присередня підошвові артерії

(а. plantaris lateralis/medialis) і підошвова дуга

Carcus plantaris):

1 — а. plantaris lateralis; 2 — arcus plantaris; 3 — aa. nie-

tatarseae plantares; </ — aa. digitales plantares prbpriac; 5 —

a. plantaris medialis; в — n. plantaris medialis; 7 — a. tibialis

posterior.

кісток, зв'язок, м'язів, шкіри відходять чо-

тири підошвові плеснові артерії (aa. me-

tatarsals plantares), які живлять ткани-

ни підошви в ділянці плесна, і, одержавши

пронизні гілки від однойменних тильних

артерій, продовжуються на підошвовій по-

верхні пальців стопи у вигляді загальних

підошвових пальцевих артерій (aa. di-

gitales plantares communes). Від них від-

ходять (по дві від кожної) власні підош-

вові пальцеві артерії (aa. digitales plan-

tares propriae) (див. мал. 209).

У зв'язку з особливостями функції ар-

теріальна мережа стопи має широкі зв'яз-

ки між тильними і підошвовими судинни-

ми стовбурами, що забезпечує стійкий кро-

вообіг стопи під час її стискування.

Вени великого кола

кровообігу

Головними венозними колекторами ве-

ликого кола кровообігу, які впадають у

праве передсердя, є верхня і нижня по-

рожнисті вени та вінцева пазуха серця.

Вінцева пазуха (sinus coronarius) фор-

мується за рахунок вен, що збирають ве-

нозну кров від стінок серця (див. с. 266).

Система верхньої порожнистої вени

охоплює венозне русло голови, шиї, верхніх

кінцівок, стінок та органів грудної порож-

нини.

Вени часто супроводжують однойменні

артерії і мають такі самі назви. Разом з

тим структура венозної системи голови

відрізняється особливостями, притаманни-

ми лише їй (пазухи твердої оболони го-

ловного мозку, випускні вени, диплоїчна

венозна мережа губчастої речовини кіс-

ток). Вен на лиці більше, ніж артерій, вони

утворюють у деяких місцях венозні спле-

тення. Вени голови широко анастомозу-

ють між собою, при цьому існують венозні

зв'язки між венами зовнішніх покривів

голови та внутрішньочерепними венозни-

ми утворами. Венозна кров від голови

збирається в головному колекторі —

внутрішній яремній вені та допоміжно-

му — зовнішній яремній вені. Сюди від-

тікає кров з венозних пазух твердої обо-

лони мозку, вен ока, вен губчастої речови-

ни кісток черепа, від позачерепних вен го-

лови та лиця.

Верхня порожниста вена (v. cava su-

perior) (див. мал. 188, 189), яка виникає в

ранньому ембріогенезі з правої передкар-

динальної та правої загальної кардиналь-

ної вен, остаточно має вигляд великого

стовбура, що утворюється внаслідок злиття

правої і лівої плечово-головних вен. Верх-

ня порожниста вена проходить у верхньо-

му відділі переднього середостіння, поза-

ду правого груднинно-ребрового сполучен-

ня І ребра, спускається вертикально вниз

і на рівні хряща ЦІ ребра впадає в праве

передсердя. До верхньої порожнистої вени

Судини великого кола кровообігу 293

Мал. 210. Кровоносні та лімфатичні судини задньої стінки грудної і черевної порожнин:

/ — ductus thoracicus (місце впадіння її лівий венозний кут); 2 — лівий венозний кут; З — v. subclavia sinistra; 4, 22 —

v. brachioccphalica dextra et sinistra; 5 — v. axillaris; 6 — nodi lymphatic, axillares; 7 — v. hemiazygos ct v. hemiazygos

acccssoria; S — diaphragma; 9. 10, 1S — trunci intestinales et lumbales; // — pars abdominalis aortac; 12 — rectum; 13 —

a. iliaca interna; 14 — v. iliaca externa; 15 — a. iliaca externa; 16 — nodi lymphatici sacrales; 17 — v. cava inferior; 19 —

cistcrna chyli; 20 — v. azygos; 21 — v. cava superior; 23 — v. ccphalica; 24, 25 — a. et v. subclavia dextra; 26 — ductus

thoracicus dexter; 27 — a. carotis communis sinistra.

прилягають зліва — pars ascendens aortae,

справа — pleura mediastinalis з діафраг-

мальним нервом, спереду — загруднинна

залоза. Нижня ділянка верхньої порож-

нистої вени міститься в осердній порож-

нині.

У верхню порожнисту вену впадає не-

парна вена, яка, в свою чергу, приймає півне-

парну вену та кілька дрібніших вен (vv.

mediastinales, vv. pericardiacae та ін.).

Непарна (v. azygos) і півнепарна (v. he-

miazygos) вени (мал. 210) утворюються

від висхідних поперекових (vv. lumbales

ascendens) вен, проходять у задньому се-

редостінні на передньобічній поверхні

грудних хребців (перша справа, друга

зліва). Приймають венозну кров від задніх

міжребрових вен (vv. intercostales poste-

riores), що супроводжують розгалуження

однойменних артерій, зовнішніх і внут-

рішніх хребтових венозних сплетень, вен

грудної частини стравоходу (vv. esopha-

geales), бронхіальних вен (vv. bronchiales)

і вен клітковини середостіння (vv. те-

294 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

Мал. 211. Вени голови й шиї:

/ — v. Juguläris anterior: 2 — v. jugularis externa; 3 —

v. angularis; 4 — vv. temporales superficiales; 5 — v. supra-

orbitalis; в — v. auricularis posterior; 7 — v. occipitalis;

<S' — v. jugularis interna; 9 — v. thyroidca superior; 10 —

v. thyroidca media; // — v. subclavia; 12 — v. rctromandibu-

laris; 13 — v. facialis.

diastinales), осердних вен (vv. pericardia-

cae), верхніх діафрагмових вен (vv. phre-

nicae superiores). Непарна вена в межах

TIV хребця відхиляється від хребта і, пе-

рекинувшись через корінь правої легені,

впадає у верхню порожнисту вену. Півне-

парна вена, прийнявши п'ять нижніх зад-

ніх міжребрових вен (vv. intercostales pos-

teriores), повертає праворуч на передню

поверхню TVII хребця і, пройшовши по-

заду аорти і грудної протоки, вливається

в непарну вену. Додаткова півнепарна ве-

на (v. hemiazygos accessoria), до якої впа-

дають I —VI ліві задні міжреброві вени,

вливається в непарну або півнепарну вену.

Плечово-головна вена (права й ліва)

(v. brachiocephalica dextra/sinistra) (див.

мал. 210) утворюється внаслідок злиття

внутрішньої яремної та підключичної вен

відповідного боку. Права вена коротша,

опускається майлее вертикально позаду

хряща І ребра. Ліва вена приблизно в два

рази довша, ніж права, і розташована поза-

ду ручки груднини, де йде навскіс зліва

направо та зверху донизу до місця злиття

з правою плечо-головною веною. На своє-

му шляху права плечово-головна вена при-

лягає спереду до truncus braehiocephaliens,

а ліва перетинає верхній відділ arcus aor-

tae з артеріальними судинами, що відходять

від неї. У плечово-головні вени впадає ба-

гато вен, які несуть кров від щитоподібної

залози, осердя, спинного мозку, деяких

органів середостіння та стінок грудної

клітки й живота. З них найголовніші такі.

Внутрішні грудні вени (vv. thoracicae

internae) супроводжують однойменну ар-

терію двома стовбурами, які поблизу устя

зливаються і впадають у плечово-головну

вену свого боку. Стовбур і розгалуження,

за винятком невеликого відрізка поблизу

І ребра, мають клапани. Вени приймають

кров з передніх міжребрових вен, верх-

ньої надчеревної вени та підшкірних вен

передньобічної стінки грудної клітки.

Хребтова вена (v. vertebralis) супро-

воджує однойменну артерію лише в ший-

ній її частині. Почавшись із зовнішнього

венозного сплетення хребта на рівні ат-

ланта, продовжується через поперечні от-

вори CI —CVII хребців і впадає в плечо-

во-головну вену (біля устя є клапан) сво-

го боку.

Хребтове венозне сплетення (plexus

venosus vertebralis) поділяють на внут-

рішнє й зовнішнє. Зовнішнє сплетення

розташоване на передній поверхні тіл

хребців (переднє зовнішнє хребтове спле-

тення) та на задній поверхні дуг хребців,

остистих і поперечних відростків (заднє

зовнішнє хребтове сплетення). Внутрішнє

сплетення розташоване всередині хребто-

вого каналу. Ці сплетення збирають ве-

нозну кров із спинного мозку та його обо-

лон, губчастої речовини хребців, зв'язок

і глибоких м'язів хребта й посилають її

у хребтову, задні міжреброві, поперекові

й крижові вени.

Нижні щитоподібні вени (vv. thyro-

idcae inferiores) несуть кров з венозного

сплетення, розташованого біля нижнього

Судини великого копа кровообігу 295

краю щитоподібної залози, і впадають у

плечово-головні вени (іноді в ліву) відпо-

відного боку.

Внутрішня яремна вена (v. jugularis

interna) (мал. 211), вийшовши з одноймен-

ного отвору основи черепа, де вона утво-

рює розширення — верхню цибулину

внутрішньої яремної вени (bulbus v. jugu-

laris superior), спускається донизу в складі

судинно-нервового пучка шиї, де розташо-

вана збоку і більш поверхнево, ніж внут-

рішня та загальна сонні артерії. Головни-

ми витоками внутрішньої яремної вени є

венозні пазухи твердої оболони головно-

го мозку, кров у яких рухається в різних

напрямках доти, поки не потрапляє в сиг-

моподібну пазуху, стінка якої переходить

безпосередньо в стінку внутрішньої ярем-

ної вени. На рівні груднинно-ключичного

сполучення внутрішня яремна вена зли-

вається з підключичною веною свого боку,

де утворює друге розширення — нижню

цибулину яремної вени (bulbus v. jugularis

inferior). Внутрішня яремна вена є основ-

ним венозним колектором, що приймає

кров від головного мозку, його оболонок і

органів чуття.

Крім того, у внутрішню яремну вену

впадають такі вени: глоткові (vv. pharyn-

деае), язикова (v. lingualis), верхня і се-

редні щитоподібні (vv. thyroideae superior

et mediae), які несуть кров від верхніх

відділів щитоподібної залози та гортані,

тощо.

Внутрішньочерепні вени

До внутрішньочерепних вен належать:

вени головного мозку і деяких органів

чуття; пазухи і вени твердої оболонки го-

ловного мозку, диплоїчні й емісарні вени,

що об'єднують внутрішньо- та позачереп-

не венозне русло.

Вени головного мозку (venae enccphali)

тільки частково супроводжують мозкові

артерії, а в більшості випадків ідуть неза-

лежно від них; не мають клапанів. Великі

стовбури вен головного мозку формують-

ся в судинних сплетеннях м'якої оболон-

ки мозку (або на поверхні мозку, або в су-

динних сплетеннях шлуночків). Усі вени

головного мозку можуть бути розподілені

на поверхневі, глибокі, вени стовбура го-

ловного мозку, вени мозочка.

Поверхневі мозкові вени великого моз-

ку (vv. superficiales cerebri) звичайно роз-

ташовані в м'якій оболонці мозку, в бо-

рознах півкуль великого мозку і збира-

ють венозну кров від кори верхньобічних,

нижніх і присередніх відділів півкуль.

Пройшовши крізь павутинну оболонку,

вени вливаються в найближчі венозні па-

зухи (sinus sagittalis superior, transversus,

cavernosus).

Глибокі вени великого мозку (vv. pro-

fundae cerebri) збирають венозну кров від

таламуса, базальних ядер, стінок третього

й бічних шлуночків, прозорої перегород-

ки, мозолистого тіла й вливаються з кож-

ного боку у внутрішні вени великого моз-

ку (vv. internae cerebri), які, з'єднавшись,

утворюють велику вену великого мозку

(v. magna cerebri), що вливається в sinus

rectus.

Середньомозкові вени (vv. mesencepha-

licae) збирають венозну кров від ніжок

мозку, моста, довгастого мозку та бічних

закутків четвертого шлуночка і вливають-

ся в кам'янисті пазухи, основну вену, в

нижні вени мозочка й частково в передні

спинномозкові вени.

Вени мозочка (vv. cerebelli) прийма-

ють венозну кров від черв'яка й півкуль

мозочка, вливаються в sinus rectus, v.

magna cerebri, sinus transversus і sinus

petrosus inferior.

Верхня очна вена (v. ophthalmica

superior) бере кров від сітківки (v. centra-

lis retinae), війкового м'яза (vv. ciliares),

судинної оболонки очного яблука та скле-

ри, шкіри, м'язів і кісток лобової та носо-

вої ділянок, слизової оболонки порожни-

ни носа, повік, кон'юнктиви, м'язів очного

яблука й частини комірок решітчастого

лабіринту.

Венозна кров відводиться у війкові вени,

які зливаються з центральною веною

сітківки і впадають у печеристу пазуху.

Надбілковооболонкові вени збирають кров

з верхньої та нижньої повік і кон'юнкти-

ви. Одним із джерел верхньої очної вени

є носо-лобова, яка приймає кров з надоч-

296 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

ноямкових вен і дорсальних вен носа.

Hoco-лобова вена анастомозує з кутовою

веною — притокою лицевої вени. Веноз-

на кров по очних венах відтікає в печерис-

ту пазуху твердої оболонки головного моз-

ку, але ОСКІЛЬКИ В ЦИХ венах немає кла-

панів, крововідтік може здійснюватись

через носо-лобову вену в лицеву.

НИЖНЯ

очна

вена

(v.

ophthalmica

in-

ferior) несе кров від війкового тіла, м'язів

очного яблука, сльозового мішка, клітко-

вини, м'яких тканин і кісток очної ямки,

анастомозує з однойменною верхньою ве-

ною. До порожнини черепа проходить

через верхню очноямкову щілину, вихо-

дить (рідко) через нижню. Частково вли-

вається в печеристу пазуху, частково — в

глибокі (крилоподібне венозне сплетення)

і поверхневі (лицева вена) вени лиця.

Вени внутрішнього вуха. Від внутріш-

нього вуха кров відтікає через вену ка-

нальця завитки (v. canaliculi cochleae),

водопроводу присінка та вени лабіринту

(vv. labyrinthi). Перша вливається до

верхньої цибулини внутрішньої яремної

вени, друга — до верхньої і третя — до

нижньої кам'янистої пазухи.

Пазухи й вени твердої оболонки

головного мозку

Пазухи твердої оболонки голов-

ного мозку (sinus durae matris) (мал.

212, 246) — це канали трикутної форми

між зовнішніми і внутрішніми листками

твердої оболонки, вистелені зсередини ен-

дотелієм. У них впадають вени твердої

оболонки головного мозку, губчастої ре-

човини кісток, вени головного мозку, в тому

числі поверхневі та глибокі, очні вени і

вени внутрішнього вуха.

Верхня стрілова пазуха (siiius sagitta-

lis superior) проходить уздовж верхнього

краю серпа великого мозку твердої оболон-

ки від півнячого гребеня до поперечної бо-

розни потиличної кістки і впадає в попереч-

ну пазуху (sinus transversus), розташовану в

однойменній борозні потиличної кістки.

Потилична пазуха (sinus occipitalis) є

ніби продовженням верхньої стрілової

пазухи. Тягнеться вздовж внутрішнього

гребеня потиличної кістки і згори вли-

вається в поперечну пазуху, а знизу пере-

ходить у внутрішнє хребтове венозне спле-

тення.

Нижня стрілова пазуха (sinus sa-

gittalis inferior) розташована вздовж ітж-

нього краю серпа великого мозку і вли-

вається в пряму пазуху (sinus rectus), яка,

в свою чергу, приймає велику вену вели-

кого мозку.

Печериста пазуха (sinus cavernosus) —

парна; розташована з обох боків турець-

кого сідла, має комірчасту порожнину, все-

редині якої проходить а. carotis interna.

З'єднується з однойменною пазухою про-

тилежного боку за допомогою передньої

та задньої міжпечеристих пазух і перехо-

дить у верхню та нижню кам'янисті па-

зухи (sinus petrosi superior et inferior), роз-

ташованих в однойменних борознах. Верх-

ня й нижня кам'янисті та поперечна пазу-

хи вливаються в сигмоподібну пазуху

(sinus sigmoideus), яка залягає в одно-

йменній борозні потиличної, скроневої та

тім'яної кісток і через for. jugulare пере-

ходить у внутрішню яремну вену.

Оболонкові вени (vv. meningeae), як

правило, попарно супроводжують артерії,

Мал. 212. Вени великого мозку (vv. cerebri) і па-

зухи твердої оболонки мозку (simis durae matris):

1 — vv. superiores cerebri; 2 — lobus frontalis; j — v. media

superficialis cerebri; 4 — vv. mcscnccphalicae; 5 — lobus

temporalis; б — insula; 7 — sinus sigmoideus; S — cerebellum;

9 — sinus transversus; 10 — conflucns sinuum; 11 — sinus

rectus (устье); 12 — lobus occipitalis; 13 — dura mater

encephali; 14 — granulationes arachnoidcales; 15 — sinus

sagittal is superior.

Судини великого кола кровообігу 297

не мають клапанів і вливаються або в па-

зухи твердої оболони, або в позачерепні

вени. У другому випадку ці зв'язки здійс-

нюються через вени губчатки (vv. diploi-

cae) — лобові, передні та задні скроневі,

потиличні. Ці вени залягають у каналах

губчастої речовини між зовнішньою та

внутрішньою пластинками кісток склепін-

ня черепа і через випускні вени (vv. emis-

sariae) (тім'яні, соскоподібні, виросткові,

потиличні та ін.) широко сполучають ве-

нозні пазухи твердої оболонки головного

мозку з венами м'яких покривів склепін-

ня черепа й лиця.

Найбільшими та найбільш постійними

є середні оболонкові вени (vv. тепіпдеае

mediae), які попарно супроводжують од-

нойменну артерію, виходять через for.

spinosum і вливаються в крилоподібне

венозне сплетення (plexus pterygoid eus),

що міститься в крило-піднебінній ямці по-

ряд з крилоподібними м'язами.

Позачерепні вени голови

і вени шиї

Лицева вена (v. facialis) (див. мал. 211,

кол. вкл. мал. VII) повторює хід одно-

йменної артерії. Починається від кутової

вени. У верхню її частину впадають ло-

бові, надблокові її надочноямкова вени,

верхні й нижні повікові вени, зовнішні

носові. Нижче в лицеву вену вливаються

верхня та нижня губні вени, а також фор-

мується анастомоз за допомогою глибокої

вени лиця з крилоподібним венозним

сплетенням. На рівні гілки її тіла ниж-

ньої щелепи в лицеву вену впадають при-

вушні вени, зовнішня піднебінна та під-

підборідна вени. Лицева вена сполучає-

ться через очні вени з внутрішньочереп-

ними венами і впадає у внутрішню ярем-

ну вену. Анастомозує із зовнішньою ярем-

ною веною.

Язикова вена (v. lingualis) має клапа-

ни й супроводжує кожну однойменну ар-

терію. Починається язикова вена від гли-

боких вен язика і під'язикової вени. Крім

язика язикова вена відводить кров від

піднижньощелепної, під'язикової залоз і

м'язів діафрагми рота.

Поверхневі скроневі вени (vv. tem-

porales superficiales) (див. мал. 211) прий-

мають кров від покривів і м'язів скроне-

вої, тім'яної та частини лобової ділянок

голови, від привушної залози, зовнішньо-

го вуха, щелеп, жувальних м'язів і твердої

оболонки середньої черепної ямки. Далі

вони або вливаються у внутрішню ярем-

ну вену, або зливаються із занижньоще-

лепною веною — гілкою внутрішньої ярем-

ної вени.

Занижньощелепна вена (v. retroman-

dibularis) (див. кол. вкл., мал. VII) фор-

мується внаслідок злиття поверхневих

і середніх скроневих вен. Притоками за-

нижньощелепної вени є вени привушної

залози — привушні вени, поперечна вена

лиця, вени середнього вуха та зубів ниж-

ньої щелепи. У занижньощелепну вену

надходить також кров з крилоподібного

сплетення, в яке впадають вени слизової

оболонки порожнини носа, глибокі скро-

неві вени, вени зубів верхньої щелепи, се-

редні вени твердої оболонки мозку, ниж-

ня очна вена.

Отже, занижньощелепна вена збирає

кров з басейна, який постачається скроне-

вою, верхньощелепною, потиличною та зад-

ньою вушною артеріями. Зливаючись

з лицевою, занижньощелепна вена формує

загальний стовбур, що впадає у внутріш-

ню яремну вену.

Зовнішня яремна вена (v. jugularis

externa) утворюється на рівні кута ниж-

ньої щелепи біля переднього краю груд-

нії нно-ключично-соскоподібного м'яза

злиттям двох її приток: передньої, що є ве-

нозним анастомозом від зангокньощелеп-

ної вени, і задньої, сформованої злиттям

потиличної та задньої вушної вен. Спус-

кається вниз під широким підшкірним

м'язом шиї, перетинає груднинно-ключич-

но-соскоподібний м'яз і після проходжен-

ня крізь власну фасцію шиї вливається в

підключичну вену. Приймає кров від по-

кривів голови, потиличної ділянки, надло-

паткової ділянки та шкіри переднього

відділу шиї. Найбільшою з вен, які впада-

ють у зовнішню яремну вену, є передня

яремна вена (v. jugularis anterior), що

спускається вертикально вниз поблизу

298 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

серединної лінії шиї. Ця вена широко ана-

стомозує з іншими венами шиї і разом із

зовнішньою яремною веною утворює без-

посередньо над яремною вирізкою груд-

нини яремну венозну дугу (arcus venosus

juguli).

Внутрішньо- і позачерепні вени між

собою широко сполучаються, що має важ-

ливе значення для мозкового кровообігу

(див. кол. вкл., мал. IX). Венозними шля-

хами від шкіри верхнього відділу лиця

може поширюватися гнійна інфекція до

поролшини черепа-

хе//// верхньої кінцівки

Підключична вена (v. subclavia) (див.

мал. 211) разом з внутрішньою яремною

веною утворює плечо-головну вену. Прий-

має кров від грудного поясу і вільної верх-

ньої кінцівки. Підключична вена супро-

воджує однойменну артерію, проте арте-

рія проходить у міждрабинчастому, а вена

в переддрабинчастому просторі. Особ-

ливість вени полягає в тому, що між І реб-

ром і ключицею вона міцно зрослася

з кістками й пластинками шийної фасції,

внаслідок чого в ній створюється від'ємний

тиск під час рухів грудного пояса. Ця

обставина, по-перше, забезпечує присмок-

тування венозної крові від периферич-

них ділянок кінцівки і, по-друге, є причи-

ною повітряної емболії, що часто виникає

після поранення підключичної та деяких

суміжних вен шиї. У підключичну вену

впадають грудні вени (vv. pectorales) від

грудних м'язів і тильна лопаткова вена

(v. scapularis dorsalis). Підключична вена

є безпосереднім продовженням пахвової

вени.

Основним колектором, що приймає ве-

нозну кров від верхньої кінцівки й бічних

відділів грудної клітки, є пахвова вена

(v. axillaris). Вона супроводжує одно-

йменну артерію, йдучи присередньо і більш

поверхнево.

Бічні притоки пахвової

вени: бічна грудна вена (v. thoracia

lateralis) несе венозну кров від м'язів

бічної стінки грудної клітки; грудо-над-

черевні вени (vv. thoracoepigastricae)

Мал. 213. Бічна (v. cephalica) і присередня

(v. basílica) підшкірні вени верхніх кінцівок:

/ — clavicula; 2 — m. pcctoralis major; З, 8, 11 — v. ce-

phalica; 4,4 — v. basílica; 6 — v. mediana antebrachii; 7 -

rete subcutaneac; 9 — v. mediana cubiti; 10 — fascia bra-

chii; 12 — m. dcltoideus.

приймають шкірні гілки від передньобіч-

ної поверхні грудної клітки і живота й

анастомозують з v. epigástrica superficia-

lis; кружальцеве венозне сплетення (ріе-

xus venosus areolaris) збирає венозну кров

від шкіри молочної залози.

Вени вільної верхньої кінцівки поділя-

ють на поверхневі й глибокі, які між собою

широко сполучаються. Поверхневі вени

починаються на кисті, причому на тилі її

вони розвинуті краще і зовні помітні у

вигляді тильної венозної сітки кисті (rete

venosum dorsale manus). Венозні стовбури

цієї сітки, переходячи на передпліччя, ут-

ворюють дві підшкірні вени, розташовані

на згинальній поверхні (мал. 213).

Головна вена (v. cephalica) через ді-

лянку ліктьового згину проходить через

передню бічну ліктьову борозну, потім —

бічну борозну двоголового м'яза і, проник-

Судини великого кола кровообігу 299

нувши через щілину між дельтоподібним

і великим грудним м'язами, впадає у пах-

вову вену.

Друга підшкірна вена, яка піднімається

догори передпліччям — основна вена (v.

basilica) — пролягає в передній присе-

редній ліктьовій борозні і в нижній тре-

тині плеча після проходження крізь пле-

чову фасцію впадає в одну з вен, які.су-

проводжують плечову артерію.

У ділянці ліктьового згину обидві вени,

як правило, з'єднуються великим анас-

томозом — серединною веною ліктя

(v. mediana cubiti), що є місцем внутріш-

ньовенних вливань.

Глибокі вени (vv. brachiales, radiales,

ulnares) вільної верхньої кінцівки, як пра-

вило, супроводжують попарно кожну од-

нойменну артерію з розгалулсеннями.

Система нижньої порожнистої вени

Нижня порожниста вена (v. cava in-

férieur) (див. мал. 205, 214) є найбільшою

венозною судиною, утвореною злиттям на

рівні тіла LIV хребця правої та лівої за-

гальних клубових вен. Вена проходить у

заочеревинному просторі праворуч від

черевної частини аорти і після проходжен-

ня крізь діафрагму через однойменний

отвір відразу вливається у праве перед-

сердя. У нижню порожнисту вену впада-

ють пристінкові, парні вісцеральні та пе-

чінкові вени (останні приймають кров від

ворітної вени).

Пристінкові вени: нижні діа-

фрагма льні вени (vv. phrenicae inferiores)

супроводжують однойменні артерії та вли-

ваються в нижню порожнисту вену без-

посередньо під діафрагмою вище печін-

кових вен; поперекові вени (vv. lumbales)

вливаються в нижню порожнисту вену з

обох боків, супроводжують однойменні

артерії, потім об'єднуються з висхідними

поперековими венами, які, пройшовши

крізь діафрагму, продовжуються в грудній

порожнині права — у непарну, ліва —

у півнепариу вени.

Вісцеральні вени — ниркові

вени (vv. rénales) (див. мал. 214) — ве-

ликі стовбури, проходять попереду від

1615 14

Мал.

214.

НИЖНЯ

порожниста

вена

(v.

cava

in-

ferior) і черевна частина аорти (pars abdominalis

aortae):

1 — esophagus; 2 — diaphragma; 3 — gl. suprarenal.s sinistra;

4 — tr. coeliacus; 5 — a. incscntcrica superior (відрізана);

в — a. renalis sinistra; 7 — v. renalis sinistra; <S' — rcn sinister;

9 — ureter sinister; 10 — a. ct vv. testiculares (ovaricae)

sinistra; / / — a. iliaca communis sinistra; 12 — a. et v.

iliaca externa; 13 — a. fcmoralis; 14 — a. et v. iliaca interna;

I) — rectum; Id — vesica urinaria; 17 — pars abdominalis

aortae; /<S — a. mcsenterica inferior (відрізана); 19 — v. cava

inferior; 20 — vv. hepaticac.

однойменних артерій. Ліва вена довша за

праву і розташована перед аортою. Над-

ниркові вени (vv. suprarenales) вливають-

ся: права — у нижню порожнисту вену,

ліва — в ліву ниркову (частіше) або в

нижню порожнисту вену. Яєчкові (vv. tes-

ticulares) або яєчникові вени (vv. ovari-

cae) (див. мал. 205) починаються в ділянці

розгалуження однойменних артерій, тяг-

нуться вздовж них як лозовидне венозне

сплетення (plexus pampiniformis) і впа-

дають: права — під гострим кутом у ниж-

ню порожнисту, ліва — під прямим кутом

у ліву ниркову вени. Внаслідок цього

відтік крові від яєчка зліва порівняно ут-

300 СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА

руднений, що пояснює частіші випадки

розширення вен

ЛІВОГО

яєчка. Печінкові

вени (vv. hepaticae) — це 3 —4 венозних

стовбури, які несуть кров від печінки (що

надійшла через печінкову артерію та во-

рітну вени) і вливаються в нижню порож-

нисту вену на рівні проходження її по

sulcus venae cavae печінки.

Система ворітної вени печінки

Система ворітної вени печінки розта-

шована між двома капілярними руслами.

Одне міститься в стінках і паренхімі не-

парних органів черевної порожнини і з

нього починаються притоки ворітної вени,

друге залягає в паренхімі печінки і є кінце-

вим розгалуженням ворітної вени, звідки

починаються печінкові вени. Головним ве-

нозним колектором цієї системи є ворітна

вена печінки.

Ворітна вена печінки (v. portae hepa-

tis) (мал. 215) — це товстий венозний

Мал. 215. Ворітна вена печінки (v. portae hepatis):

I - hepar; 2 — vcntriculus; ? - lien; 4 — v. Henaus (про-

екція па передню стінку шлунка); 5 — v. mesenterica

inferior; (î - colon descendons; ,7 — intestinum tenue; 8 -

v. mesenterica superior; 9 — colon ascendens; 10 — v. portae

hepatis.

стовбур, що утворюється позаду головки

підшлункової залози від злиття селезін-

кової та верхньої й нижньої брижових вен,

розміщений у товщі lig. hepatoduodenal.

Проходячи в lig. hepatoduodenal між

ductus choledochus (ліворуч) і печінковою

артерією (ліворуч), ворітна вена досягає

воріт печінки і, проникаючи в них двома

(рідше трьома) стовбурами, розгалужує-

ться в паренхімі печінки до капілярів.

Верхня брижова вена (v. mesenterica

superior) супроводжує однойменну арте-

рію, несе кров до ворітної вени від тонкої

кишки, cecum з червоподібним відростком,

colon ascendens, transversum, головки

pancreas і duodeni.

Селезінкова вена (v. lienalis) (див.

мал. 215), що також повторює хід одно-

йменної артерії, збирає кров від підшлун-

кової залози, селезінки та шлунка.

Нижня брижова вена (v. mesenterica

inferior) супроводжує однойменну арте-

рію (стовбур і більша частина гілок вени

так само, як і артерії, проходять заочере-

винно) і отримує кров від colon descen-

dens, colon sigmoideum і верхньої трети-

ни прямої кишки.

Стовбур ворітної вени печінки на своє-

му шляху приймає праву її ліву шлун-

кові вени (vv. gastricae dextra et sinistra),

передворотарну вену (v. prepylorica) та

принупкові вени (vv. paraumbilical).

Розгалуження всіх вен ворітної системи

між собою сполучаються. Особливості

будови системи ворітної вени пов'язані з

функцією печінки.

Вени тазового пояса

та органів малого таза

Спільна клубова вена (v. iliaca commu-

nis) (див. мал. 214) з кожного боку утво-

рюється на рівні крижово-клубового су-

глоба внаслідок злиття внутрішньої та зов-

нішньої клубової вен і на всьому своєму

протязі супроводжує однойменні артерії.

У ліву спільну клубову вену впадає

серединна крижова вена, яка приймає ве-

нозну кров від крижового венозного спле-

тення. Права загальна клубова вена в

більшості випадків бічних гілок не має.