Свиридов О.І. Анатомія людини

Подождите немного. Документ загружается.

Серединна пупкова складка (plica umbi-

licalis mediana) вкриває рудимент сечо-

вої протоки. У прнсередніх пупкових

складках (plicae umbilicales mediales),

розташованих з обох боків від серединної

складки, містяться запустілі пупкові арте-

рії. З боків тягнуться бічні пупкові склад-

ки (plicae umbilicales laterales), утворені

рельєфом нижніх надчеревних артерій.

Між цими складками над пахвинними

зв'язками та лобковим симфізом утворю-

ються парні ямки: надміхурова (fossa su-

pravesicalis), що лежить між серединною

і присередньою пупковими складками;

присередня пахвинна ямка (fossa іпдиіпа-

lis medialis), яка обмежена присередньо

і збоку пупковими складками та відпові-

дає проекції поверхневого пахвинного

кільця (ця ямка є місцем виходу прямої

пахвинної грижі); бічна пахвинна ямка

(fossa inguinalis lateralis), розташована

збоку від бічної пупкової складки; вона

збігається з положенням глибокого пах-

винного кільця — місцем виходу з черев-

ної порожнини косої пахвинної грижі.

Від пупка до печінки по серединній лінії

тягнеться кругла зв'язка печінки, що ле-

жить у дуплікатурі очеревини і є запусті-

лою ембріональною пупковою веною. По

передній стінці черевної порожнини оче-

ревина піднімається догори й переходить

на нижню поверхню діафрагми. Для

чіткішого розуміння топографії очеревин-

них утворів (сумок, зв'язок тощо) дореч-

но коротко зупинитись на розвитку оче-

ревини у зв'язку з деякими ембріональ-

ними переміщеннями органів черевної по-

рожнини.

ЕМБРІОГЕНЕЗ ОРГАНІВ ТРАВНОЇ

СИСТЕМИ Й ОЧЕРЕВИНИ

У тритижневого ембріона людини внаслідок

розвитку спланхноплеври відокремлена первин-

на кишка уже вкрита серозною оболонкою, яка

переходить у дорзальну та вентральну брижі, шо

розділяють целомічну порожнину на праву та

ліву половини. Незабаром каудальний відрізок

вентральної брижі зникає і вона залишається

лише в ділянці шлунка.

У чотирптпжневого зародка шлунок має ви-

гляд веретеноподібного розширення первинної

Травна система 221

передньої кишки, розташованого по серединній

площині. У подальшому внаслідок швидкого

розвитку печінки, яка росте між листками брижі

праворуч і краніально, відбувається два пово-

роти шлунка навколо поздовжньої (зліва напра-

во) і стрілової осей, внаслідок чого значно зміщу-

ються відділи травного каналу і виникають нові

топографічні співвідношення. При цьому ліва

стінка шлунка стає передньою, а права — зад-

ньою; мала кривина, зорієнтована раніше вен-

трально, повертається догори праворуч і назад,

а велика кривина, розташована раніше дорзаль-

но, тепер спрямована донизу ліворуч і дещо на-

перед (мал. 160; права половина целому в

ділянці шлунка та його бриж (вентральної і дор-

зальної) виявляється досить відокремленою від

решти очеревинної порожнини, за винятком не-

великого чепцевого отвору (for. epiploicum), роз-

ташованого позаду печінково-дванадцятипало-

кишкової зв'язки; різко збільшується дорзаль-

на брижа шлунка, перетворюючись у дорослих

у великий чепець; вентральна брижа, що вкри-

ває розвинуту печінку, перетворюється на зв'яз-

ки печінки (вінцеву, серпоподібну, печінково-два-

надцятипалокншкову, печінково-шлункову); вен-

тральна брижа кишок каудальніше круглої зв'яз-

ки печінки протягом ембріогенезу повністю зни-

кає.

Примітивна дорзальна брижа (meseritcrium

dorsale primitivum) у більшості хребетних збе-

рігається впродовж усього життя на всьому про-

тязі травного каналу. У багатьох приматів, у тому

числі в людини, під час повертання шлунка два-

надцятипала кишка, а разом з нею і закладена в

дорзальній брижі підшлункова залоза зміщують-

ся до задньої стінки черевної порожнини, де й

фіксуються заочеревинно. У зв'язку з цим їхні

дорзальні брижі редукуються. Одночасно пере-

міщується товста кишка з частковою її фікса-

цією до стінки черевної порожнини. Це

відбз

вається таким чином.

Петля первинної кишки на межі середнього

та заднього її відділів у перші ж дні ембріогене-

зу повертається навколо своєї поздовжньої осі.

При цьому її каудальне коліно розташовується

над краніальною частиною кишки (див. мал. 161,

в). У подальшому утворюється сліпа кишка. При

цьому брижа висхідної та низхідної ободової

кишки, зростаючись з пристінковою очеревиною,

редукується, а брижа поперечної ободової киш-

ки частково фіксується до серозної оболонки два-

надцятипалої кишки (див. мал. 161, г і о).

Топографічна анатомія оче-

ревинної порожнини та заочеревинного

простору. Очеревинну порожнину поділя-

ють на три поверхи: верхній, розташова-

ний між діафрагмою згори і поперечною

222 ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ)

Мал. 161. Ембріогенез травного апарату та його бриж (за Б. М. Петтеном):

а, 6: 1 — стравохід; 2 — шлунок; 3 - дванадцятипала кпшкаг 4 — дорзальна брижа шлунка; 5 — чепцева сумка; в, г,

<): 1 — шлунок; 2 —підшлункова залоза; З — тонка кишка; 4 — сліпа кишка; 5 — ободова кишка; 6 — селезінка; 7 -

закладка великого ченця; 8 — спільна примітивна дорзальна брижа; 9 — закладка малого чепця.

ободовою кишкою та її брижею знизу; се-

редній — між поперечною ободовою киш-

кою і її брижею зверху та входом у малий

таз знизу; нижній, що відповідає порож-

нині малого таза.

У верхньому поверсі очеревинної по-

рожнини розрізняють три сумки: печін-

кову, передшлункову та чепцеву.

Задня, бічна, верхня та передня стінки

печінкової сумки (bursa hepática) утво-

рені діафрагмою, присередня — серпопо-

дібною зв'язкою печінки, нижня — попе-

речною ободовою кишкою та її брижею.

У цю сумку впинається права частка печін-

ки, жовчний міхур і верхня частина два-

надцятипалої кишки.

Передшлункова сумка (bursa praegast-

гіса) обмежена зверху, ззовні та спереду

діафрагмою, справа серпоподібною зв'яз-

кою, ззаду — малим чепцем, передньою

стінкою шлунка, шлунково-селезінковою

та шлунково-ободовокишковою зв'язками,

а нижня сходить нанівець. Тут впинається

ліва частка печінки, передня стінка шлун-

ка й селезінка.

Чепцева сумка (bursa omentalis) є

фронтально розташованою щілиною не-

правильної трапецієподібної форми з ко-

роткою верхньою стінкою, розширеною

основою та з невеликою верхньою, ниж-

ньою і селезінковою заглибинами. Стінки

сумки утворені: верхня — хвостатою част-

кою печінки, задня — задньою пристінко-

вою очеревиною (від нижньої поверхні

діафрагми до кореня брижі поперечної

ободової кишки), передня — малим чеп-

цем, задньою стінкою шлунка і шлунково-

ободовою зв'язкою, нижня — поперечною

ободовою кишкою та її брижею.

Селезінкова заглибина чепцевої сумки

формується шлунково-селезінковою та діа-

фрагмово-селезінковою зв'язками. Справа

присінок чепцевої сумки за допомогою чеп-

цевого отвору сполучається з печінковою

сумкою.

Чепцевий отвір обмежений зверху хво-

статою часткою печінки, знизу — верхньою

частиною дванадцятипалої кишки, спере-

ду — печінково-дванадцятипало-кишковою

та ззаду — печінково-нирковою зв'язками,

за якою проходить нижня порожниста вена.

За задньою стінкою чепцевої сумки міс-

титься підшлункова залоза, верхня части-

на нижньої порожнистої вени і черевної

аорти (з черевним стовбуром) і цистерна

грудної протоки. Усі три сумки з'єднують-

ся між собою і з середнім поверхом по-

рожнини очеревини.

Середній поверх очеревинної порож-

нини можна розділити на чотири части-

Травна система 223

ми: правий бічний канал, лівий бічний ка-

нал, праву та ліву брижові пазухи.

Правий бічний канал обмежений очере-

виною, що вкриває праву бічну стінку че-

ревної порожнини та висхідну ободову й

сліпу кишки (див. мал. 159). Цей канал

широко сполучається з печінковою сумкою

згори та порожниною малого таза знизу.

Лівий бічний канал обмежений очере-

виною, яка вкриває ліву бічну стінку, че-

ревної порожнини й низхідну ободову та

сигмоподібну кишки. Він з'єднується з

поролсниною малого таза (широко) і част-

ково з передшлунковою сумкою.

Права брижова пазуха обмежена спра-

ва висхідною ободовою кишкою, зверху —

поперечною ободовою кишкою, зліва і зни-

зу — коренем брижі тонкої кишки.

У ній розміщені петлі нижнього відділу

тонкої кишки. Крім того, тут проектують-

ся розташовані заочеревинно права нир-

ка з мискою та сечоводом, права наднир-

кова залоза, нижня порожниста вена (верх-

ня частина), черевна частина аорти (верх-

ня частина), праве поперекове сплетення

і поперекові вузли правого симпатичного

стовбура.

Ліва брижова пазуха обмежена зовні

низхідною ободовою та сигмоподібною

кишкою, присередньо — коренем брижі

тонкої кишки, а знизу вона широко спо-

лучається з порожниною малого таза. У її

порожнині містяться переважно петлі по-

рожньої кишки. Заочеревинно розташо-

вана ліва нирка з мискою та сечоводом,

нижня частина нижньої порожнистої вени

та черевної частини аорти, нижні брижові

артерії й вени, ліве поперекове сплетення

і поперекові вузли лівого симпатичного

стовбура.

Топографічна анатомія нижнього по-

верху очеревинної порожнини — див.

с 241,243,

Внутрішньоочеревинні заглибини.

Внаслідок складних ембріональних пере-

міщень травного каналу та його похідних

разом з їхнім серозним покривом іноді в

певних місцях (переважно в середньому

поверсі) очеревинної порожнини утвори-

лися своєрідні заглибини (закутки), які

є місцем виникнення внутрішніх защем-

лених гриж: верхній та нижній дванадця-

типалокишкові закутки (recessus duode-

nalis superior et inferior), розташовані

близько від дванадцятипало-порожньокиш-

кового згину, обмежені верхньою й ниж-

ньою дванадцятипалокишковими складка-

ми; верхній і нижній клубово-сліпокиш-

ковий закуток (recessus ileocecalis superior

et inferior), які лежать під і над місцем

впадіння клубової кишки в сліпу; заслі-

покишковий закуток (recessus retrocecalis),

глибока щілина між задньозовнішньою

стінкою сліпої кишки і задньою пристінко-

вою очеревиною; міжсигмоподібний заку-

ток (recessus inter sigmoid eus) у лівому

листку брижі сигмоподібної ободової киш-

ки тощо.

Між підсерозним прошарком пристінко-

вої очеревини і внутрішньочеревною фас-

цією міститься шар пухкої волокнистої

сполучної тканини. На передньобічній

стінці черевної порожнини і в ділянці

діафрагми цієї тканини дуже мало, в по-

перековій ділянці її достатньо і, як прави-

ло, тут вона містить значні жирові скуп-

чення.

Заочеревинний простір (spatium ге-

troperitoneale) — простір, розташований

за задньою пристінковою очеревиною і за-

повнений жировою тканиною. У ньому

розташовані життєво важливі органи: нир-

ки з сечоводами, надниркові залози, черев-

на частина аорти, нижня порожниста вена,

поперекові вузли симпатичних стовбурів,

початковий відділ грудної протоки з цис-

терною, лімфатичні вузли, поперекові спле-

тення. Зверху заочеревинний простір об-

межений діафрагмою і через її отвір спо-

лучається з грудною порожниною. Знизу

на рівні пограничної лінії таза він посту-

пово сходить нанівець, але його кліткови-

на за ходом судин, нервів і сечоводів част-

ково переходить під очеревину малого таза,

а за ходом клубової фасції — на передню

поверхню стегна. Цими сполученнями за-

очеревинного простору можуть поширю-

ватись натічні абсцеси.

Функції. Очеревинний покрив

відіграє значну роль в організмі. Перш

за все його ковзна зволожена поверхня

забезпечує постійне фізіологічне пере-

224 ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ)

міщения рухомих органів черевної порож-

нини (петель тонкої кишки, поперечної та

сигмоподібної кишки, частково шлунка).

Поряд з цим очеревина має значну бакте-

рицидну властивість і здатність через утво-

рення спайок локалізувати вогнище запа-

лення. Особливо активна в цьому відно-

шенні вільна частина великого чепця, який

здавна вважався «охоронцем порядку»

черевної порожнини.

Через дуплікатури очеревини (брижі,

деякі зв'язки, складки) до органів черев-

ної порожнини підходять судини і нерви.

Нарешті, очеревина разом з міжочеревин-

ною (жирова тканина чепця та бриж), під-

очеревинною й заочеревинною жировою

тканиною має велике значення для фік-

сації органів черевної порожнини в пев-

ному положенні. Ця функція набуває

особливого значення при вертикальному

положенні тіла (у людини, на відміну від

чотириногих тварин, внутрішні органи

менше підтримуються передньою стінкою

живота).

У випадках різкого схуднення (жиро-

ва тканина чепців, бриж і заочеревинного

простору частково зникає) у поєднанні з

деякими іншими чинниками (ослаблення

або перерозтягнення передньої стінки

живота, піднімання вантажів, тривале по-

ложення стоячи тощо) внутрішні органи

(шлунок, нирки, товста кишка та ін.) мо-

жуть дуже опускатись, що призводить до

порушення їхніх функцій. У цих випад-

ках можливе також утворення пахвинної,

стегнової, пупкової та інших гриж.

В огрядних людей у великому чепці,

брижах, заочеревинному просторі та чеп-

цевих відростках можуть утворюватися

досить великі скупчення жиру, що сприяє

високому стоянню діафрагми та різкому

зниженню її дихальної функції. У зв'яз-

ку з цим знижується функція серця і жов-

човивідна функція печінки.

ДИХАЛЬНА СИСТЕМА (SYSTEMA RESPIRATORIUM)

Для перетворення хімічної енергії у кі-

нетичну, теплову клітині потрібен кисень.

У тваринному організмі внаслідок окис-

нення хімічних речовин накопичується

вуглекислота. Доставка кисню до клітин

живого організму та видалення вуглекис-

лоти і становить поняття дихання. Розріз-

няють два види дихання: загальне дихан-

ня, коли в цьому процесі бере участь уся

поверхня тіла або слизова оболонка трав-

ної системи, і дихання за допомогою ор-

ганів. Загальне дихання мають одно-

клітинні та найпростіші багатоклітинні ор-

ганізми. Дихання за допомогою органів

властиве всім хордовим, у тому числі й лю-

дині. З появою такого дихання загальне

дихання в організмі не зникає цілком,

а певною мірою зберігається (газообмін че-

рез шкіру та слизові оболонки).

Дихальний процес можна розподілити

на три основні фази. Перша фаза, зовнішнє

дихання, — це обмін газів між зовнішнім

середовищем і кров'ю. Вона полягає в

надходженні в кров кисню й у видаленні

з крові вуглекислого газу. Друга фаза —

транспортування газів кров'ю. Третя фаза,

тканинне, або внутрішнє, дихання — це

обмін кисню та вуглекислого газу між кро-

в'ю і тканинами організму. У курсі ана-

томії розглядаються переважно структу-

ри, функцію яких визначає зовнішнє ди-

хання.

Дихальна система (sy sterna respirato-

rium) у людини, як і в інших ссавців, об'єд-

нує такі органи: порожнину носа з при-

носовими пазухами, носову і ротову час-

тини глотки, гортань, трахею, бронхи, ле-

гені. Загалом будова стінки цих органів

така сама, як стінки травного каналу, про-

те з деякими особливостями.

ПОРОЖНИНА НОСА

Порожнина носа (cavitas nasi) (мал. 162)

з її приносовими пазухами (sinus paranasa-

ls) (верхньощелепна, клиноподібна, лобо-

ва, решітчасті комірки) є місцем, де вди-

хуване повітря, перш ніж проникнути в ле-

гені, зігрівається, зволожується і очищаєть-

ся від пилу.

Кісткові стінки порожнини носа — див.

с. 53. Слід додати, що нижня стінка по-

рожнини носа видовлсена за рахунок м'я-

кого піднебіння, а кісткова частина допов-

нена спереду хрящовою (pars cartilagí-

nea). Передня стінка порожнини носа об-

межена носом.

Ніс (nasns) має форму тригранної піра-

міди. Задньої грані немає: задній край

бічних граней безпосередньо переходить

у поверхню лиця. Ніс має корінь (radix

nasi) і спинку носа (dorsum nasi), а знизу

і спереду закінчується верхівкою (арех

nasi), або кінчиком носа. Два обмежені

крилами носа (alae nasi) отвори — ніздрі

(nares) ведуть у порожнину носа.

Основу носа утворюють носові кістки

та лобові відростки верхньощелепних

кісток (див. с. 53), а також тісно зв'язані

з ними гіалінові хрящі (залишки хрящо-

вої носової капсули).

Хрящі носа — це великий криловий

хрящ з присередиьою ніжкою, малі кри-

лові, додаткові носові хрящі, хрящ носо-

вої перегородки, лемешево-носовий хрящ.

Шкіра носа нгжна, звичайно не має воло-

сяного покриву, в ділянці верхівки та крил

щільно зрощена з розташованими під нею

тканинами і містить велику кількість саль-

них залоз. Форма носа у людини досить

варіабельна, що визначається також спад-

ковістю.

Передній відділ порожнини носа, вкри-

тий продовженням шкіри носа, називається

присінкам порожнини носа (vestibulum

nasi). Від решти поролснини носа присінок

відділений невеликим виступом — поро-

гом носа (limen nasi), утвореним випинан-

ням верхнього краю бічжн нілски велико-

го хряща крила носа.

На бічній стінці порожнини носа роз-

ташовані раковини носа: найвища рако-

вина носа (concha nasi suprema), верхня

(concha nasi superior), середня (concha nasi

media) і нижня (concha nasi inferior),.а та-

кож проміжки між раковинами — верхній,

середній і нижній носові ходи.

Верхній носовий хід (meatus nasi supe-

rior) розташований між верхньою і серед-

Дихапьна система 225

13 12 11 10

Мал. 162. Порожіпніа носа (cavitas nasi) (стріловий роз-

пил):

/ — bulla cnthmoidalis et hiatus semilunaris; 2 — concha

nasal's inferior (підрізана); ? — concha nasalis media

(відрізана); 4 — concha nasalis superior (відрізана); 5 —

sinus sphenoidalis; 6' — meatus nasi superior; 7 — meatus

nasi mcdius; <S' — meatus nasi inferior; 9 — tonsil la pharyngea;

10 — ostium pharyngcum tubae auditivac; // — palatum

mollc; 12 — palatum durum; l'j — canalis nasolacrimal is

(вічко): 14 — vcstibulum nasi; 15 — processus uncinatus:

16 — sinus frontalis.

ньою носовими раковинами. В нього від-

кривається клиноподібна пазуха (sinus

sphenoidalis) і задні решітчасті комірки

(cellulae ethmoidales posteriores).

Середній носовий хід (meatus nasi mc-

dius) міститься між середньою і нижньою

носовими раковинами. Він сполучається

з лобовою пазухою (sinus frontalis) і верх-

ньощелепною (гайморовою) (sinus тахі-

llaris), а також з передніми і середніми

решітчастими комірками.

Нижній носовий хід (meatus nasi infe-

rior) обмежений нижньою носовою рако-

виною зверху і піднебінням знизу. Тут

закінчується нососльозова протока (ductus

nasolacrimal), через яку сльозовий мішок

сполучається з порожниною носа. Ззаду

порожнина носа через хоани (сіюапае)

з'єднується з носовою частиною глотки.

Слизова оболонка порожнини носа

вкрита війчастим епітелієм, ніжна, звичай-

но помірно волога (містить слизові зало-

зи), щільно зрощена з прилеглими струк-

турами, вона безпосередньо переходить у

слизову оболонку носової частини глотки,

приносових пазух і слухової (євстахієвої)

8 Свиридов

226 ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ)

труби. У слизовій оболонці уздовж країв

нижньої та середньої носових раковин

розташовані печеристі венозні сплетення

раковин (plexus cavernosi concharum).

Вони сприяють зігріванню вдихуваного

повітря під час його проходження через

порожнину носа. Крім того, у слизовій

оболонці переднього відділу перегородки

носа поверхнево міститься велика кіль-

кість дрібних артерій і вен, які часто є дже-

релом носових кровотеч.

Слизову оболонку порожнини носа поді-

ляють на нюхову ділянку (слизова оболон-

ка верхньої раковини і верхня частина пе-

регородки носа), що містить нюхові рецеп-

тори, і дихальну (решта слизової оболонки).

Найважливішою функцією порож-

нини носа і приносових пазух є дихальна.

Ця функція, в свою чергу, зумовлює дос-

татнє кровопостачання слизової оболонки.

Якщо в порожнині носа не проходить

струмінь повітря (під час дихання ротом),

то в слизовій оболонці носа виникає недо-

статність кровопостачання. Це сприяє про-

никненню в оболонку інфекції, яка легко

поширюється в приносові пазухи, носову ча-

стину глотки, слухову трубу і середнє вухо

(барабанна порожнина). Тому слід якомо-

га раніше привчати дітей дихати через ніс.

Кровопостачання носа і стінок

носової порожнини здійснює верхньощелеп-

на (клинопіднебінна гілка) і очна (решіт-

часті гілки) артерії. Відтік венозної крові —

у лицеву вену і крилоподібне сплетення.

Лімфатичне русло в слизовій

оболонці носової порожнини досить вели-

ке. Лімфа відтікає в піднижньощелепиі

та заглоткові лімфатичні вузли.

Іннервація: чутливі гілки очного і

верхньощелепного нервів, післявузлові па-

расимпатичні волокна крилопіднебінного

вузла, симпатичні нерви внутрішнього сон-

ного сплетення.

ГОРТАНЬ

Гортань (larynx) (мал. 163, 164) має

форму неправильної лійки; розташована

попереду на рівні CIV — CVI хребців; лег-

ко промацується під шкірою передньої

поверхні шиї.

Стінка гортані складається з слизо-

вої оболонки з підслизовим прошарком,

м'язової та адвентиціальної оболонок.

Твердий каркас гортані утворюють хрящі,

похідні III —V глоткових дуг. До них на-

лежать непарні перснеподібний і щитопо-

дібний хрящі, надгортанник і парні — чер-

пакуваті, ріжку ваті та клиноподібні хрящі.

Перснеподібний хрящ (cartílago cricoi-

dea) (див. мал. 163, а) складається з пла-

стинки, оберненої назад, і дуги, спрямова-

ної вперед. Має суглобові поверхні для

щитоподібного (з боків) і черпакуватих

(на верхньому краї пластинки) хрящів.

НІдтоподібішй хрящ (cartílago thyroidea)

(див. мал. 163, а) міститься над перснепо-

дібним і складається з двох чотирикутних

пластинок, розташованих під відкритим на-

зад кутом. Верхній край хряща по серединній

лінії (де він має невелику вирізку) у чо-

ловіків досить випнутий, що видно на шиї як

гортанний виступ (prominentia laryngea). Від

верхнього і нижнього країв хряща відходить

дві пари рогів для з'єднання з під'язиковою

кісткою та з перснеподібним хрящем.

Надгортанник (epiglottis) (див. мал.

164) має вигляд листка із стебельцем, яким

він прикріплюється зв'язками до щито-

подібного хряща та під'язикової кістки.

Цей хрящ розташований у лобовій пло-

щині і прикриває вхід до гортані під час

проходження через глотку їжі.

Черпакуваті хрящі (cartilágines aryte-

noideae) (див. мал. 163, б) містяться на

верхньому краї пластинки перснеподібно-

го хряща, де утворюються правий і лівий

персне-черпаку ваті суглоби. Кожен чер-

пакуватий хрящ окремо схожий на три-

гранну піраміду, верхівка якої спрямова-

на догори, а основа, обернена донизу і з'єд-

нана з перснеподібним хрящем, має два

відростки: голосовий (piocessus vocalis) —

передній і м'язовий (processus muscula-

ris) — задньобічний.

Присередня поверхня хряща плоска,

задня — злегка ввігнута і передпьобічна

поверхня має дві ямки (верхню довгасту

й нижню трикутну), розділені дугоподіб-

ним гребенем.

Ріжкуваті хрящі (cartilágines cornicu-

latae) закладені в черпакувато-надгор-

Дихальна система 227

Мал. 163. Гортань (larynx):

а — вид спереду: ' — os hyoklcuni; 2 — cornu supcrius cart і I agin is thyroidcae; 3 — cartílago thyroidca (lam. dcxtra); 4 —

cornu inferí us cartilágines thyroidcae; 5 — cartílago cricoidea (arcus); в — trachea; 7 — incisu ra thyroidca superior; S —

membrana thy roll voidea;

ó — вид ззаду: / — epiglottis; 2 — cornu majus ossis hyoidci; 3 — cornu supcrius cartilaginis thyroidcae; 4 — cartílago

thyroidca (lam. dcxtra): 5 — cartílago arytcnoidca; 6, 10 — articulatio crieothyroidca; 7 — trachea (cartilágines); <S' —

trachea (paries membranaceus); 9 — cartílago cricoidea (lam.); // — cornu inferius cartilaginis thyroidcae; 12 — articulatio

cricoarytcnoidca; 13 — processus muscularis; 14 — processus vocal is; 15 — membrana thyrohyoidca.

танній складці слизової оболонки на вер-

хівках попередніх хрящів. Клиноподібні

хрящі (cartilágines cuneiformes) — не-

постійні. Розташовані вище від попередніх,

у черпакувато-надгортанній складці.

М'язи гортані (musculi laryngis) по-

діляють на ті, що розширюють, і ті, що зву-

жують голосову щілину, при цьому вони

або напружують, або розслаблюють голо-

сові зв'язки.

М'яз, що розширює голосову щілину, —

задній персне-черпакуватий м'яз (т. cri-

coarytenoid eus posterior) починається на

задній поверхні пластинки перснеподібно-

го хряща, закінчується на м'язовому від-

ростку черпакуватого хряща.

Функція. Розширює голосову щіли-

ну й напружує голосову зв'язку.

Бічний персне-черпакуватий м'яз

Ом. cricoarytenoid eus lateralis) починає-

ться на бічній частині дуги перснеподіб-

ного хряща й закінчується на м'язовому

відростку черпакуватого хряща.

Функція. Звужує голосову щілину

й розслаблює голосову зв'язку.

Поперечний черпакуватий м'яз (т. агу-

tenoideus transversus) займає задню по-

верхню черпакуватих хрящів.

Функція. Зближує черпакуваті хря-

щі, звужуючії при цьому голосову щілину.

Черпакувато-надгортанний м'яз

(т. aryepiglotticus), будучи продовжен-

ням косого черпакуватого м'яза (т. агу-

tenoideus obliguus), починається на задній

поверхні черпакуватого хряща, переходить

у товщу черпакувато-надгортанної склад-

228 ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ)

Мал. 164. Порожнина гортані (cavitas laryngis)

(стріловий розріз):

/ — uvula palatina; 2 - radix linguae; З — epiglottis; 4 —

vestibulum laryngis; 5 — ventriculus laryngis; 6 — cavitas

infraglottica; 7 — cartilago cricoidca (lam.); <S' — trachea;

9 — esophagus; III — gl. thyroidea; // — cartilagines

trachéales; 12 — cartilago thyroidea; 13 — plica vocal is; 14 —

plica vestibularis; 15 — lingua (m. genioglossus); 16 — ca-

vitas pharyngis.

ки свого боку і закінчується на бічному

краї надгортанника.

Функція. Відхиляє надгортанник на-

зад і звужує простір над голосовою щіли-

ною.

Персне-щитоподібний м'яз (т. crico-

thyroid eus) починається справа та зліва

на передній поверхні дуги перснеподібно-

го хряща й прикріплюється до нижнього

краю щитоподібного хряща.

Функція. Звужує голосову щілину

і напружує голосову зв'язку.

Щиточерпакуватий м'яз О», thyroary-

tenoideus) починається на задній поверхні

кута щитоподібного хряща (назовні від

голосової зв'язки), прикріплюється до го-

лосового відростка і трикутної ямки чер-

пакуватого хряща. Бічна частина цього

м'яза, яка лежить поблизу голосової зв'яз-

ки, дістала назву голосового м'яза (т. vo-

calis).

Функція. Розслаблює голосову

зв'язку і звужує голосову щілину.

Порожнина гортані (cavitas laryn-

gis) починається входом до гортані (adi-

tus laryngis), обмеженим спереду надгор-

танником, з боків — черпакувато-надгор-

танними складками і ззаду — верхівками

черпакуватих хрящів. Між черпакувато-

надгортанною складкою і бічною стінкою

глотки з обох боків утворюється грушо-

подібний закуток (с. 200).

Слизова оболонка порожнини гортані,

за винятком задньої поверхні надгортан-

ника й голосових зв'язок, вистелена вій-

частим епітелієм і має велику кількість

дрібних залоз. У її підслизовому прошар-

ку трапляються поодинокі лімфатичні

фолікули. З обох боків слизова оболонка

утворює дві складки (див. мал. 164): при-

сінкову (plica vestibularis), що лежить

вище і вкриває однойменну зв'язку, і роз-

ташовану нижче голосову (plica vocalis),

всередині якої розташована голосова зв'яз-

ка. Проміжок між присінковою і голосо-

вою зв'язками з кожного боку називаєть-

ся шлуночком гортані (ventriculus laryn-

gis), який має невелику заглибину, або

мішечок гортані.

Крім хрящів у підслизовому прошарку

формується волокнисто-фіброзно-еластич-

на перетинка гортані (membrana fibroelas-

tica laryngis), яка складається з еластич-

ної сполучної тканини і розділяється на елас-

тичний конус і чотирикутну перетинку.

Еластичний конус (conus elasticus) має

вигляд півмісяцевої пластинки, нижній

край якої прикріплюється до верхнього

краю дуги і пластинки перснеподібного

хряща, а вільний верхній край фіксується

до задньої поверхні кута щитоподібного і

голосового відростка черпакуватого хря-

щів. Цей вільний край еластичного кону-

са і є голосовою зв'язкою (Hg. vocale).

Чотирикутна перетинка (membrana qua-

drangularis) прикріплюється спереду до

задньої поверхні кута щитоподібного хря-

ща і ззаду до передньої грані черпакува-

того хряща, а верхній і нижній вільні краї

Дихальна система 229

належать до складу згаданих черпакува-

то-надгортанної і присінкової складок.

Нижній край чотирикутної перетинки на-

зивають присінковою зв'язкою (Hg. ve-

stibuläre).

У порожнині гортані розрізняють ири-

сінок, голосник (власне голосовий апарат)

і підголосникову порожнину.

Присінок гортані (vestibulum laringis)

обмежений входом до гортані згори і при-

сінковими складками знизу.

Голосник (glottis) обмежений згори

присінковими і знизу голосовими склад-

ками. Тут розрізняють щілину присінка

(rima vestibuli), розташовану між при-

сінковими складками, і голосову щілину

(rima glottidis) — між голосовими склад-

ками з обох боків і черпакуватими хря-

щами.

Підголосникова порожнина (cavitas

infrag І ottica) — це нижня розширена час-

тина гортані, що переходить безпосеред-

ньо в трахею.

Топографічна анатомія.

Гортань ніби підвішена на під'язиковій

кістці за допомогою щито-під'язикової пе-

ретинки, натягнутої між під'язиковою кіст-

кою і верхнім краєм щитоподібного хря-

ща. Середні й бічні частини цієї мембрани

ущільнені і мають назву щито-під'язико-

вих зв'язок. Спереду гортань вкрита груд-

нннно-під'язиковими, груднинно-щитопо-

дібнпмн та щито-під'язиковими м'язами і

частково верхніми черевцями лопатково-

під'язикових м'язів. За гортанню розта-

шована гортанна частина глотки (див. малі

138), з кожного боку прилягає бічна част-

ка щитоподібної залози, загальна сонна ар-

терія, внутрішня яремна вена і шийна час-

тина блукаючого нерва. Оскільки гортань

пухко зрощена з більшістю прилеглих ут-

ворів, вона досить рухома по вертикалі

і меншою мірою — по горизонталі.

Одна з найважливіших функцій

гортані полягає у проведенні вдихувано-

го (видихуваного) повітря, яке в її порож-

нині перед надходженням до розташова-

них нижче дихальних шляхів зволожує-

ться, зігрівається і очищається від пилу й

інших шкідливих домішок. Разом з тим

ці захисні особливості гортані досить об-

межені, а тому надмірне запилення й три-

вале охолодження повітря можуть при-

зводити до травматизації і атрофії слизо-

вої оболонки гортані, що сприяє розвит-

кові хронічного захворювання дихальних

шляхів і легень.

Крім того, гортань є основним інстру-

ментом звукоутворення, органом виразної

мови. Найважливішими структурними

елементами гортані, що створюють звук, є

голосові зв'язки, які напружуються під час

скорочення м'язів гортані. Ці ритмічні

різної сили напруження голосових зв'я-

зок, зумовлені нервовими імпульсами, на-

дають струмині видихуваного повітря ко-

ливального характеру. Одночасне залучен-

ня до цієї функції резонаторів (шлуночків

гортані, порожнин глотки, рота, приносових

пазух тощо) створює звукові коливання

різноманітного тембру й діапазону.

Кровопостачання: гілки верхніх

і нижніх щитоподібних артерій і вен.

Л і м ф о в і д т і к: глибокі шийні лім-

фатичні вузли.

Іннервація: гілки верхнього і ниж-

нього гортанних нервів (від блукаючого

нерва) та симпатичного стовбура.

ТРАХЕЯ

Трахея (trachea) (див. мал. 163, 165) є

безпосереднім продовженням гортані, має

вигляд трубки 8 —15 см завдовжки. Слизо-

ва оболонка трахеї так само, як і гортані,

вкрита війчастим епітелієм і містить вели-

ку кількість дрібних слизових залоз. Осно-

ву стінки трахеї становлять 16 — 20 хрящів

трахеї (cartilágines tracheales), що мають

форму незамкнутих ззаду хрящових кілець.

Хрящові кільця з'єднані між собою сполуч-

нотканинними (з поздовжніми і поперечни-

ми м'язовими шарами) кільцевими зв'язка-

ми (lig. anularía). Чергування хрящів і зв'я-

зок робить трахею схожою на гофровану

трубку. Тільки задня перетинчаста стінка

(paries membranaceus) трахеї (не має

хрящів) є суцільною і гладкою (див. мал.

163, б) (шарів міоцитів у ній значно більше,

ніж у кільцевих зв'язках).

Топографічна анатомія.

Трахея розташована попереду стравохо-

230 ВЧЕННЯ ПРО ВНУТРІШНІ ОРГАНИ (СПЛАНХНОЛОГІЯ)

Мал. 165. Гортань (Іагупх), трахея (thrachea)

і бронхи (bronchi):

І — cartílago thyroiclca; 2 — cartílago crícoidca; З —

cartilágines trachcalcs; 4 — csophagus; 5 — bifurcatio

tracheac; 6 — bfónchusprincipalissinister; 7 — a. pulmonalis

sinístra; <V — bronchi lobares; 9 — pars thoracica aortac;

10 — a. pulmonalis dextra; // — bronchus principális dexter.

ду (див. мал. 138) на рівні CVI до верх-

нього краю TV хребця. Спереду до трахеї

прилягає у верхній її половині перешийок

щитоподібної залози, а нижче — груднип-

но-щитоподібний і груднинио-під'язиковий

м'язи. Між цими м'язами, вкритими ззаду

пристінковою пластинкою внутрішньоший-

ної фасції, і трахеєю є передтрахейннй

простір, заповнений клітковиною, що спо-

лучається з переднім середостінням. З обох

боків трахеї (у верхній її частині) лежать

права та ліва частки щитоподібної залози.

У борозні між стравоходом і трахеєю про-

ходить зворотний гортанний нерв.

Кровопостачання: гілки нижніх

щитоподібних, внутрішніх грудних артерій

і бронхіальні гілки грудної частини аор-

ти. Венозна кров відтікає через трахеаль-

не сплетення в парну й непівнепарну вени

та у вени щитоподібної залози.

Відвідні лімфатичні судини впа-

дають у паратрахеальні, верхні трахео-

бронхіальні й частково в бічні глибокі

шийні та передні середостінні лімфатичні

вузли.

Іннервація: гілки блукаючого нер-

ва і симпатичного стовбура.

БРОНХИ

На рівні тіл TIV —TV хребців трахея

роздвоюється (bifurcatio tracheae) (див.

мал. 165) і переходить у правий та лівий

головні бронхи. Правий головний бронх

(bronchus principalis dexter) ширший

(відповідно до відносно більшої за масою

правої легені), але коротший від лівого й

розташований більш вертикально, чим по-

яснюються частіші випадки потрапляння

в нього сторонніх предметів.

Лівий головний бронх (bronchus prin-

cipalis sinister) — довший, вужчий і роз-

ташований майже в горизонтальній пло-

щині, внаслідок чого в нього рідше потрап-

ляють сторонні предмети і менше запи-

люється тканина лівої легені. Будова го-

ловних бронхів аналогічна будові трахеї.

Правий бронх складається з 6 —8, а лі-

вий — з 9 —12 хрящових півкілець.

Колсен головний бронх, ідучи назовні,

донизу й назад, проникає в тканину відпо-

відної легені, де від нього відходять гілки,

різні за кількістю та розмірами. Для зруч-

нішого вивчення в анатомії застосовують

схему розгалуження головних бронхів.

Від кожного головного бронха відходять

відповідно поділу легень на частки част-

кові бронхи (bronchi lobares), які дають

початок сегментним бронхам (bronchi seg-

méntales). З кожним поділом просвіт

бронхів зменшується.

Бронхи з просвітом близько 1 мм, що

йдуть до легеневих часточок (межі часто-

чок чітко видно на поверхні легень), на-

зиваються часточковими бронхіолами; во-

ни діляться за розсипним типом на 12 —

18 кінцевих бронхіол. Кожна кінцева брон-

хіола поділяється на дві дихальні брон-

хіоли (bronchioli respiratorii), які під-

ходять до легеневих ацинусів (acinus pul-

monalis). Дихальна бронхіола, утворює